Воркшоп для педагогів "Від серця до серця"

ВОРКШОП  «Від серця до серця»

                                                                                             Підготувала:

 Оксана Іванівна Маковецька, 

практичний психолог

КВНЗ КОР «Богуславський гуманітарний коледж

 імені І.С. Нечуя-Левицького»

Неможливо уявити собі існування людини без здатності співчувати і співпереживати. Усі ми живемо серед людей, і їх переживання, а також і наші власні переживання не можуть залишатись непоміченими. У психології емпатія – здатність уявляти себе на місці іншого, відчувати (хоча б приблизно) те, що відчуває інша людина  в певній ситуації, дає нам змогу краще розуміти одне одного. У будь-якому спілкуванні ми так чи інакше вливаємось один в одного, емпатійно взаємодіємо. Лише людина, яка здатна проникнутись цінностями іншого,  влитися у його світ, зможе зрозуміти іншу людину, знайти з нею контакт і взаєморозуміння, тобто здійснити повноцінне спілкування. На думку В.Сухомлинського, емпатія є найскладнішим утворенням людської психіки, найзагадковішою якістю особистості, яка уможливлює проникнення у внутрішній світ іншої особистості. Американський   психолог,  один  з     лідерів      гуманістичної    психології К. Роджерс  у статті «Питання, які я поставив собі, якби був учителем»  пише, що якби він відповів на наступні питання «так», то тільки тоді б відважився взяти на себе відповідальність за дітей, стати тим, хто не вчить, а хто допомагає істинному засвоєнню нового, допомагає дитині реалізувати потенціал своїх індивідуальних можливостей. Таких питань вчений ставить сім. Серед них: «Чи вмію я входити у внутрішній світ людини, яка дорослішає та вчиться?»,  «Чи зможу я особистісно, емоційно відгукнутися на цей світ?», «Чи вмію я дозволити самому собі бути особистістю і будувати відкриті, емоційно насичені, нерольові взаємовідносини зі своїми учнями?», «Чи зможу я виявити інтереси кожного, чи зможу дозволити слідувати за цими інтересами, куди б вони не вели?». У цих питаннях сконцентроване педагогічне спрямування емпатії як визначальної риси в професії педагога.  Давно відомо, що емпатія педагога є невід’ємною складовою успішного педагогічного спілкування.

У кожного з нас від природи закладені  емпатійні  здібності, але далеко не у кожного  вони  розвиваються, розкриваються до кінця. Здатність розуміти внутрішній світ іншої людини,  відчувати її психоемоційний стан можна розвивати. В даній статті ми наводимо приклад практичного заняття, спрямованого на розвиток та вдосконалення емпатійних здібностей педагогів.

Мета заняття:  розширювати  діапазон комунікативних засобів педагогічних працівників, здійснювати пошук ефективного індивідуального стилю педагогічного спілкування; розвивати та вдосконалювати  емпатійні здібності  педагогів; удосконалювати вміння виражати й розуміти емоційні стани.

Хід заняття:

Вправа-знайомство «Мій настрій»

Мета: представити членів групи один одному; створити комфортну атмосферу; підготувати учасників до роботи.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Обладнання: бейджі, маркери.

Час виконання: 5 хвилин.

Ведучий пропонує учасникам написати на бейджику своє ім’я, або ім’я, яким вони б хотіли, щоб їх називали в групі. Прикріпити бейджик. По черзі представити себе та продовжити фразу: «Мій настрій сьогодні схожий на …». Кожний учасник асоціює, на що схожий його настрій сьогодні.

Мозковий штурм «Що таке емпатія?»

Мета: активізувати знання учасників заняття про емпатію; налаштувати на відвертість та довірливу атмосферу у спілкуванні.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 5 хвилин.

Учасники заняття шукають відповідь на запитання «Що таке емпатія?»

Дискусія  „Чи потрібна мені емпатія?”

Мета: виявити рівень обізнаності учасників щодо проблеми емпатії,  активізувати здібності учасників створювати емоційно теплу, налаштовану на відвертість та довірливу атмосферу в спілкуванні.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 10 хвилин.

Учасникам пропонується відповісти на запитання: “Чи потрібно мені вміння співчувати та співпереживати іншим людям? Чому?”, на яке вони повинні знайти якомога більше варіантів відповіді. Учасники швидко висловлюють всі ідеї, які спадають їм на думку. Ці ідеї записуються без оцінок та коментарів. Після висловлення думок відбувається активне обговорення проблеми і  ведучий робить підсумок. Ведучий повинен бути готовий до того, що можуть виникнути різні погляди на дану проблему.

Вправа  «Так»

Мета: удосконалити навички емпатії та рефлексії.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 10 – 15  хвилин.

Група поділяється на пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший ставить йому запитання, щоб з'ясувати деталі. Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді — «так».

Питання для обговорення:

• Які відчуття та переживання у вас виникли при виконанні вправи?
• Як ви почувалися в ролі запитуючого?
• Чи правильно відобразили ваш стан?
• Які висновки ви зробили?

Вправа «Магазин»

Мета: дати  учасникам можливість  усвідомити свої сильні сторони.

Час: 15 хвилин.

Обладнання: картки з позитивними якостями, заповнені учасниками.

Ведучий просить учасників уявити магазин, у якому продаються досить незвичайні «речі»: терпіння, почуття гумору, доброта, щедрість, відповідальність, – ті якості, які вони вказали на своїх картках. Кожний учасник – продавець у цьому магазині. Учасники продають свої позитивні якості в обмін на які-небудь інші. Товар кожного учасника розкладений перед ним на лотку.

Викликають першого учасника, що може виміняти в інших продавців по одній «речі» (якості), якої в нього немає. Наприклад, покупець просить у продавця «терпіння». Продавець запитує у учасника, скільки йому потрібно «терпіння», навіщо воно йому, до кого він хоче бути терпимим. Як плату він просить щось замість терпіння. Наприклад, «покупець» розплачується «почуттям гумору», якого в нього надміру. Потім «покупцем» стає наступний учасник.

Питання для обговорення:

• Чи справді позитивна якість, яку ви «придбали», може допомогти в житті?
• Яка з ваших якостей користувалася особливим попитом у «покупців»?
• Назвати причини. Через які ви «придбали» нову якість? Чому вона здалася вам необхідною?
• Чи можете ви порадити іншим, як розвинути в собі потрібні якості?

Вправа «Почуття в педагогіці»

Мета: удосконалювати  професійно важливі  якості викладачів, пов’язані з використанням почуттів у педагогічній діяльності,  розвивати відчуття відповідальності за створення певної емоційної атмосфери у педагогічному спілкуванні.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 15 хвилин.

Обладнання: картки із словами-назвами емоцій і почуттів.

Декому із учасників психолог роздає картки, на яких зазначені людські емоції і почуття: радість, гнів, розчарування, довіра, сором, заохочення, зацікавленість, байдужість, обурення, сумнів. Учасники, які отримали картки, повинні підготувати невеликий виступ з описом навчальних та виховних ситуацій, у яких використання таких емоцій та почуттів було б педагогічно виправданим. Інші учасники доповнюють кожний виступ своїх колег.

Вправа  «Малюнок по колу»

Мета: вчитися приймати любий досвід як корисний; діагностика і корекція способів реагування людини на вплив зовнішнього середовища.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Обладнання: папір А4, кольорові олівці.

Час виконання: 20 хвилин.

Один учасник бере чистий аркуш паперу і починає малювати малюнок, який в якійсь мірі буде відображати його стан, настрій в даний момент. Потім передає аркуш сусідові, який продовжує малювати, і так, до останнього учасника. Після завершення малюнок обговорюють у групі.

Питання для обговорення:

• Які очікування у вас були, коли малюнок мандрував світом?
• Що ви відчували, коли перед вами опинялися роботи колег, які ви повинні були доповнити?
• Як ви сприйняли ваш малюнок, вдосконалений іншими?
• Чи вдалось вам побачити через доповнення інших учасників образ створений вами?
• Чи був він достатньо яскравим, щоб не загубитись на фоні доданих елементів?
• Чи подобається вам те, що вийшло по завершенню?

Ця вправа спрямована на розвиток вміння приймати зміни у оточуючому світі, на які ми не можемо вплинути.

Вправа „Про що говорять очі?”

Мета: розвивати вміння розуміти та адекватно сприймати переживання інших людей, вдосконалювати емоційну чутливість, вміння відчувати  внутрішній світ іншого.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 10 хвилин.

Ведучий дає завдання учасникам:  «Напевно, усім відомий вислів: „Очі – дзеркало душі”. Тож зараз спробуйте заглянути в очі вашого сусіда справа і прочитати в них, що ж діється у його душі». Кожен учасник повинен висловити свою думку стосовно психоемоційного стану свого сусіда і спробувати проникнутись його почуттями та переживаннями.

Питання для обговорювання:

• Чи правильно відобразили ваш стан?
• Які відчуття та переживання виникали? 
• Які труднощі виникли при виконанні цієї вправи?
• Який досвід ви здобули для себе?

Вправа «Сформулюй речення»

Мета: сприяти подоланню стереотипів уявлення, розвивати навички емпатії.

Позиція учасників: учасники сидять у колі.

Час виконання: 10 хвилин.

Робота у групах.

Психолог підсумовує сказане учасниками під час заняття та пропонує уважно розглянути схеми речень із пропущеними словами, які написані на дошці. Завдання – заповнити пропуски, створити справжні речення.

• Педагог не лише … , а й …
• Педагог не …, а й …
• Учень не лише …, а й …
• Учень не … , а й …

Вправа дає змого кожному учаснику усвідомити, що його хвилює. Як характеризують його і як співвідносяться із життям написані ним слова. Існує така думка: «Ми це не те, що  про нас говорять, а те, що ми говоримо про людей!» Психолог сприяє формуванню думки про необхідність доброзичливої вимогливості  у спілкуванні із  учнями на уроках.

Підсумок заняття

Мета: отримати від кожного учасника зворотний зв’язок, з’ясувати, чи справдилися очікування учасників заняття.

Питання для обговорення:

• Чи дізналися Ви на занятті щось нове? Що саме?
• Що Вам видалося найцікавішим?
• Що Вас здивувало?
• Що корисного Ви зможете взяти для себе?
• Що Ви зможете використати на практиці?

Вправа “Усмішка по колу”

Мета: вчитися знімати скутість з обличчя за допомогою посмішки, підтримувати усмішкою, бажати добра навколишнім; створити і підтримувати позитивний емоційний фон, сприятливий психологічний клімат.

Позиція учасників: учасники стоять у колі.

Час виконання: 5 хвилин.

Усі учасники групи беруться за руки і дарують один одному усмішки. Перший учасник повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і посміхається йому, при цьому побажавши чогось гарного. Можна також взяти посмішку в долоні і обережно передати іншому.

ЛІТЕРАТУРА:

1.               Василишина Т.В. Емпатійні здібності вчителів: психологічний аспект// Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №4. – С.37-38.
2.               Василишина Т.В. Емпатійні здібності вчителів: психологічний аспект// Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №5. – С.16-21.
3.               Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб'єкт-суб'єктної педагогічної парадигми// Психологія: Зб.наук.праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип.4(7). – К., 1999. – С.61-66.
4.               Кайрис Е.Д. Эмпатия как фактор педагогической профпригодности // Практична психологія та соціальна робота – 2001 - №8 – С.42-45.
5.               Кайрис Е.Д. Особенности формирования педагогической эмпатии у будущих учителей// Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Зб.наук.праць. – Рівне: "Ліста", 2001. – С.195-198.
6.               Максимець С.М. Місце емпатії в професіограмі вчителя// Психологія: Зб.наук.праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – Вип.4(7). – К., 1999. – С.67-72.
7.               Свідерська Г.М. Проблема чуйності// Соціальна психологія. – 2005. - №3. – С.130-138.
8.               Фєніна О.Я. Структура, функції, форми та види емпатії. Їх роль у міжособистісних стосунках // Психологія: Зб.наук.праць. – К, 2001. – Вип. 14. – С.109-117.
9.               Штейнмец А.Э. Развитие эмпатии в психологической подготовке учителя// Вопросы психологии. – 1983. - №2. – С.79-83.