Вправи арт-технологій для використання на гурткових заняттях

 

 

 

 

 

 

 

 

ВПРАВИ  АРТ-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       Розробила:

Методист КЗ СБШ

                                                                                            Костюк О.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Різноманітність проблем, з якими стикається педагогічний працівник закладу позашкільної освіти у своїй діяльності, вимагає використання різноманітних методів і прийомів роботи. Одним з них є метод арт-терапії – терапії засобами мистецтва. Одне з головних завдань ЗПО – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоровʼя. В умовах освітнього процесу ЗПО педагоги мають впроваджувати різноманітні оздоровчі та профілактичні технології інноваційного характеру. Важливо при цьому враховувати індивідуальні особливості вихованців. Практика показала ефективність технологій терапевтичного спрямування, а саме: арт–терапії, пісочної, музичної та ігрової терапії, казкотерапії, сміхотерапії, кольоротерапії тощо.  Різноманітні методики арт-технологій розкривають широкий спектр здібностей дитини. Найбільш вдало це можна поєднати за використання арт-терапевтичних методик, які дозволяють створювати невимушені ситуації спілкування і максимально мотивувати дитину для спільної діяльності. Таке емоційно насичене спілкування на основі співпраці, безперечно, покращить результат освітнього процесу закладу позашкільноії освіти.

так. Нам, педагогам-позашкільникам, потрібно помітити якості дітей і направити їх на добро. Можна обговорювати риси гуртківців, але зі значком плюс. Наприклад, не впертий, а цілеспрямований. Звісно, впертість не означає автоматично наполегливість, але, якщо впертій дитині весь час казати: не будь впертим, цю рису можна загнати глибоко в характер дитини, і пізніше це вийде на зовні через агресію. Потрібно підказати підліткам, як цю впертість розвинути в цілеспрямованість. Самостійно дітям складно побачити свої риси, тому з ними про це треба говорити. Сприймаймо як виклик істину: сучасні діти хочуть, щоб їх сприймали такими, які вони є. Бо такі вони є... А ми, як наставники, завжди пам’ятаймо народну мудрість: кожна дитина – таланту перлина. Помічаймо ці таланти, розвиваймо їх, вдосконалюймо, ростімо разом з дитиною і працюймо над собою. Сучасний педагог позашкільник працює не марно тоді, коли він навчить багато чому дитину, водночас навчиться багато чого в дитини сам. Пам’ятаймо, якщо дитина опинилася у вашому товаристві серед інших гуртківців, то щось її до вас привело. Вловіть це! І працюйте над собою, аби сучасна дитина відчула, що вона потрібна вам, а ви – їй. І ще важлива істина: не повчайте сучасних дітей і не вказуйте, як їм жити. Краще навчіть їх вчитися! Бо це призведе до більш ніж освітньої мети: ви зможете виховати не лише інтелектуальну, практично орієнтовану особистість, а й людину суспільства, чутливу до мудрості людської, з благородним серцем, чистотою духовних поривань, яка стане частинкою покоління унікальних, потенційно сильних і неповторних людей.

 

          ВПРАВИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА ГУРТКОВИХ ЗАНЯТТЯХ

 

 Вправа «Давай познайомимося»

 

Мета: Ознайомлення з мольбертом, з візуальними та тактильними властивостями скла; розвиток зорово-рухової координації, комунікативних навичок.

Хід: Дорослий і дитина (діти) через скло прикладають свої долоні (пальчики) один до одного, посміхаються, дивляться один одному в очі через скло, кажуть «привіт», дарують усмішки один одному.

Вправа «Дожени долоньку»

Мета: Розвиток відстежувальної функції очей, фіксації погляду, орієнтування в просторі (вгору, вниз, праворуч, ліворуч), зорово- рухової координації.

Хід: Дитина прикладає свою долоню до скла в різних місцях мольберта (вгорі, внизу і т.д.) Друга дитина має «зловити» долоню через скло, називаючи положення долоні на площині, і «зігріває» спійману долоню. Діти по черзі міняються ролями.

Вправа «Домалюй»

 Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, зорово-моторної координації, уяви, збагачення словникового запасу

Хід: Педагог називає зображуваний предмет (дерево, листочок, метелик, сніжинка, повітряна кулька, ромашка…) і малює центральний (або початковий) елемент малюнка, а діти домальовують його обома руками одночасно, називаючи елементи малюнка та коментуючи свої дії.

Вправа «Симетрія»

 Мета: вчити підбирати антоніми, збагачення словникового запасу, розвиток уяви, зорово-моторної координації.

Хід: Педагог пропонує слова – іменники, прикметники. Діти підбирають слова-антоніми та малюють їх (день-ніч, літо-зима, високий- низький, пустий-повний, великий-маленький).

Вправа «Портрет»

 Хід: Діти сідають по різні сторони скла. Педагог пропонує дітям намалювати портрет один одного. Також можна малювати автопортрет, дивлячись на себе в дзеркало, портрети друзів та рідних по-пам’яті. При малюванні діти описують зовнішність в цілому та характеризують її окремі елементи.

Вправа «Відчуй малюнок»

 Мета: розвиток тактильної чутливості та здібності розрізняти тактильні образи, дотикового сприйняття.

 Хід: Педагог малює на спині (на долоні) дитини контури предмета, букву, цифру, геометричну фігуру тощо. Дитина передає сприйнятий образ малюнком на мольберті. Діти можуть виконувати вправу в парах, почергово міняючись місцями

Вправа «Аватар».

 Мета : створення умов для розуміння свого емоційного стану, усвідомлення своїх сильних і слабких сторін.

Хід: Дитину просять намалювати портрет, який відображав би властивості його особистості і настрій. Матеріали для створення образу «Я» автор портрета вибирає сам.

Ця вправа підходить юнакам і дівчатам, які стоять перед вибором життєвого шляху.

Вправа «Дорога життя».

 Мета вправи : корекція життєвих установок особистості. Керівник просить вихованця намалювати дорогу життя. Для цього учневі потрібно згадати свої досягнення і невдачі, злети і падіння. На малюнку ці ключові моменти потрібно обов’язково позначити. Коли малюнок закінчено, варто поставити дитині наступні питання:

   - Вам подобається ця дорога?

    -Хочеться продовжити подорож по цьому маршруту?

   - Виникає бажання звернути з цього шляху? Якщо так, то чому?

   Далі автору малюнка пропонують доповнити дорогу тими елементами, які чекають за поворотом. Так вчитель підводить дитину до цілепокладання та визначення цілей на найближче майбутнє.

Вправа «Квітка».

 Мета вправи:  створити умови для саморозкриття дітей. Педагог просить дитину закрити очі і уявити собі дуже красиву квітку. Після цього  починає розпитувати дитину про зовнішній  вигляд квітки, про його властивості, місце виростання. Відповіді дитини відбивають його особистісні риси, дають  інформацію про актуальний рівень психоемоційного розвитку.

Вправа «Притча».

 Мета цієї вправи : мотивація людини до діяльності, стимулювання активності, самопрограмування на успіх. Цю вправу можна робити самостійно вдома. Необхідно взяти текст улюбленої притчі або доброї казки. Протягом 3 хвилин потрібно її читати і виписувати в стовпчик ті слова з тексту, які знаходять в душі позитивний емоційний відгук. По закінченню часу, відведеного на роботу з текстом, з отриманого списку потрібно вибрати 5-7 найяскравіших слів і скласти з них фразу, яка стане життєвим девізом на найближчий час.

Вправа «Моя емоція».

Незвичайний спосіб познайомитись зі своїми негативними емоціями та переживаннями.

Хід: необхідно згадати про неприємні ситуації, коли дитина відчувала агресію, роздратування, страх, образу, біль та дозволити цим емоціям проявитися. Можна робити все, що завгодно: рвати папір на шматки, м’яти, топтати ногами… Потім за допомогою скотча , або клею надати паперу якусь форму. Далі пропонується розглянути її гарненько, розповісти про неї історію (можна використовувати метафоричні карти). По закінченню, зі скульптурою можна зробити що завгодно: трансформувати, розфарбувати в будь-які кольори, прикрасити або розібрати на частини чи викинути

Вправа «Гра навпаки»

Приготуйте ватман і журнали, з яких можна вирізати картинки. Запропонуйте дитині зробити велику картину. Тему вона може придумати самостійно, а можна працювати, не прив'язуючись до конкретного сюжету. Позначте правила гри: потрібно наклеювати картинки на ватман, виконуючи інструкції дорослого з точністю до навпаки. Наприклад, дорослий диктує: наклей пальму в центр, а дитина, згідно з правилами вправи, робить все навпаки, повинна приклеїти її в будь-яке інше місце. Ця техніка зазвичай дуже веселить дітей - їм подобається, коли можна спеціально порушувати правила, яких вони завжди звикли дотримуватися - вони знають, що зроблять все не так, як було сказано і їм нічого за це не буде. Таким чином, дитина отримує новий досвід, пробує себе в ньому і для неї підвищуються шанси, що в реальній ситуації, вона не стане так непокоїтися, коли випадково зробить помилку або захоче вчинити по-своєму.

 

Вправа «Намалюй своє ім’я»

 

Вправа для групової терапії (можна використовувати для роботи з ресурсністю класу).З цієї вправи можна розпочинати знайомство дітей та налаштовувати їх на роботу. Насамперед, кожному учаснику пропонуються  назвати своє ім’я та сказати одну фразу про себе – будь-що, що не стосується роботи чи навчання. Далі учасники мають намалювати свої імена на папері з використанням кольорів (як правило, від 3 до 5, хоча кількість кольорів можна й не обмежувати).

Після цього– кожен має пояснити, що відбувається в нього на малюнку, чому обраний той чи інший колір тощо. Дехто пише ім’я маленькими літерами та в самому куточку. Дехто розмальовує цілу сторінку. У когось літери з нахилом, у когось рядок іде вверх чи вниз. Хтось пише чорним, а комусь мало тих п’яти запропонованих кольорів. Десь є квіточки чи геометричні узори. Насправді все це може дуже багато сказати про дитину.

Вправа «Намалюй коло»

 

Цю вправу рекомендується виконувати щодня самостійно, можна вдома, бажано під вечір. Вона допомагає переключити увагу, підняти настрій та трошки відпочити.

Потрібно на  аркуші паперу накреслити  велике коло. Далі – просто малюйте. Малювати можна будь-що, що спадає на думку. Або навпаки – те, що малюється без залучення свідомості. Використовувати для малювання можна будь-які матеріали – олівці, фарби, ручки тощо. Колір також не має значення.

Рекомендується виконувати цю вправу впродовж хоча би 10 хвилин. Ви можете поставити собі будильник, щоби не відволікатися на споглядання годинника.

Ця вправа допомагає відпочити нашим розуму та психіці, заспокоїтися та переключитися, а також (за регулярного виконання) зменшує відчуття тривожності.

Вправа «Солодкі спогади»

 

Цю техніку можна використовувати як для відновлення свого ресурсу, так і для занять у класі з дітьми.

“Наші спогади – це безцінний дар. Ми пам’ятаємо емоційно яскраві для нас моменти. Але наша психіка працює так, що негативні моменти ми згадуємо швидше й більш яскраво. Тоді як приємні хвилини “дістаємо” з пам’яті довше і трошки складніше”.

Для виконання вправи визначте проміжок часу і згадайте позитивні моменти, які відбулися в цей період. Запишіть список на аркуші (одним словом, тезою – як завгодно, але щоби ви розуміли, про що йдеться). Не треба насильства над собою – записуйте те, що приходить на думку, але воно обов’язково має бути приємним для вас.

Візьміть інший аркуш і намалюйте ці спогади у вигляді солодощів. Вони можуть лежати у вазі, на тарілці чи столі або бути “розкиданими” по паперу – як забажаєте й “побачите”. Якщо ви проводите цю вправу в групі, можна обговорити малюнки і спогади.

Солодощі, які з’являться на вашому малюнку, – це ваші ресурсні фрази. Ця техніка має пролонговану дію. Картинку можна з часом домальовувати, заповнювати новими чи згаданими спогадами.

Вправу варто виконувати для боротьби з тривожністю, відпочинку та наповнення свого емоційного ресурсу.

Вправа «Подушка безпеки»

 

Це вправа для знімання тривожності.

“Ми звикли тривожитися. І від поганих моментів, і від хороших, і навіть від самої тривоги ми також тривожимося. І коли ми ловимо себе на цьому почутті, варто переспрямувати наш ресурс на позитив”.

 

Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому ваші “подушки безпеки”. Наприклад, у вас є власне помешкання, і це – ваша подушка безпеки. У вас є робота, машина, рахунок, друзі, кохані – малюйте ще подушки. Вони можуть поєднуватися між собою або бути намальованими окремо.

Кожна подушка – це те, що вас підтримує. Їх може бути скільки завгодно – стільки, скільки ви зможете згадати.

Але намалювати їх потрібно так, щоби на кожній ви могли уявити зверху себе. Тож розташуйте аркуш максимально комфортно для вас. Кожну подушку треба підписати (щоби ви не забули, що малося на увазі), їх можна розмалювати в різні кольори.

Під час роботи намагайтеся відслідковувати ваші емоції: чому ви вибрали саме такий колір? яка кількість ваших подушок? чому вони розташовані саме так?

Цей малюнок нагадує нам, що, окрім тривожності, у нас є безліч інших моментів, які підтримують нас і дарують позитивні емоції. А за потреби – зможуть допомогти.