Впровадження ІКТ на уроках історії

 

Міністерство освіти і науки України

УО Краматорськї міської  ради

Краматорська ЗОШ І – ІІІ сиупенів №10 з профільним навчанням

Краматорської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на уроках історії

 

 

 

учитель історії та правознавства

БОЙКО ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краматорськ 2020

 

          Під технологією освіти, згідно з визначенням ЮНЕСКО, розуміється системний підхід створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти.

Досвід використання персонального комп'ютера на уроках історії  та суспільствознавчих дисциплін показує, що це дозволяє значно оптимізувати навчальний процес.  У наших школах, нажаль, не достатньо технічних засобів, щоб кожен учитель міг використовувати їх на своїх уроках. Але кожен з нас, вчителів, намагається якомога більше використовувати ІКТ.

Я займаюся створенням власних і використанням готових презентацій уроків для демонстрації їх через комп'ютер і мультимедійні установки на великий екран. Я розробила уроки з використанням електронних презентацій.   Ці презентації дуже ефективні, тому що дають більше можливостей для вчителя. Форму презентації можна використовувати на різних етапах уроку. Можна заздалегідь продумати етапи перевірки знань в ігровій формі та тестовому варіанті тощо. Для чого ж ПК може стати в нагоді гуманітарію на уроці? Відповідь виявляється банально простою. Якщо не розглядати використання ПК як самоціль, а сам комп'ютер як «замінник» викладача, то його нішею є сфера оптимізації праці вчителя. При такому підході ПК перетворюється в універсальний технічний засіб навчання (ТЗН). Це унікальний помічник вчителя, універсальний засіб наочності і хранитель безцінного вчительського досвіду.

В результаті роботи з комп’ютерними засобами різного типу, я сформулювала для себе наступні принципи вибору програмного продукту для використання на уроці:

  1. Програма повинна бути зрозуміла з першого знайомства, як викладачам, так і учням. Управління програмою має бути максимально простим.

2. Викладач повинен мати можливість компонувати матеріал за своїм розсудом і при підготовці до уроку займатися творчістю, а не запам'ятовуванням то в якому порядку буде виводитися інформація.

 3. Програма повинна дозволяти використовувати інформацію в будь-якій формі представлення (текст, таблиці, діаграми, слайди, відео-аудіофрагменти і т.д.) У підсумку, як виявилося, цим вимогам відповідає не готовий продукт, а програма створення презентацій. У своїй практичній роботі я використовую програму Power Point з пакету Microsoft Office. Такий вибір пояснюється, насамперед, поширеністю даного пакета і його уніфікованістю - будь-яка людина що має уявлення про хоча б один продукт пакета, швидко може освоїти роботу і в інших програмах.

Power Point дозволяє будь-якому викладачу стати розробником власного програмного продукту по предмету. В Інтернеті можна знайти готові презентації з різних курсів і тем. Автори цих робіт - вчителі-практики. Природно,  що кожен вчитель по-своєму бачить урок, тому в готових версіях йому хочеться щось змінити. Це легко зробити за допомогою даної програми. Готова розробка легко модифікується під конкретні варіанти уроку. Викладач може додавати або пропускати слайди, наповнювати їх іншим змістом (замінювати текст, малюнок, діаграму), використовувати традиційні прийоми роботи. На відміну від традиційних видів наочності, урок-презентація дозволяє максимально зосередити увагу викладача на ході уроку, так як управління програмою зводиться до простого натискання на клавішу. Як правило, презентація складається з ілюстративного матеріалу, фактичних відомостей, оформлених у вигляді простого тексту, таблиць, опорних схем і графіків (що само по собі вчить школярів грамотно обробляти інформацію), практичних завдань, тестів, проблемних питань і т.д. Наявність цих завдань показує, що подібні презентації в жодному разі не зводяться до пасивного «розглядання картинок». Але, заздалегідь підготовлені, вони, в першу чергу, звільняють час вчителеві і, по-друге, полегшують завдання дітей, оскільки більшість з них, як ми знаємо, візуали по сприйняттю інформації. На відміну від традиційних видів наочності, презентація дозволяє максимально зосередити увагу викладача на ході уроку, так як управління програмою зводиться до простого натискання на ліву клавішу миші. Як раз такі презентації ми представили в електронному додатку до брошури.

Розвиваючи творчий потенціал учнів, формуючи зацікавленість у глибокому вивченні конкретної теми, я часто пропоную учням за бажанням підготувати короткі виступи-презентації з різних тем історії України, всесвітньої історії, курсу «Людина і світ», спецкурсу «Видатні постаті України».  Подібні презентації можна підготувати за допомогою інтернет-ресурсів і різних мультимедійних посібників, додавши до цих джерел власні знання і досвід.

Застосування інформаційних технологій і систематичне використання ПК в процесі викладання гуманітарних дисциплін призводить до таких результатів.

1. Підвищення рівня використання наочності на уроці;

2. Підвищення продуктивності уроку;

3. Встановлення міжпредметних зв'язків із основами інформатики, літератури та ін.

4. Необхідність звертати велику увагу на логіку подачі навчального матеріалу позитивним чином позначається на рівні знань учнів.

5. Поліпшуються взаємини вчителя з учнями, далекими від історії, але захопленими ПК. Підлітки починають бачити у викладачі «споріднену душу».

6. А найголовніше - в учнів змінюється ставлення до ПК як до дорогої, захоплюючій іграшці. Хлопці починають сприймати його як універсальний інструмент для роботи в будь-якій області людської діяльності.

Застосування ІКТ дозволяє реалізувати ідеї індивідуалізації та диференціації навчання, що видається особливо важливим в умовах становлення профільної школи. Пріоритет дослідницьких і проектних технологій у викладанні історії передбачає використання широкої бази історичних джерел, які не завжди є в шкільних бібліотеках. Можливості ІКТ (електронних навчальних посібників і глобальної мережі Інтернет) із зберігання і передачі інформації дозволяють вирішити ці завдання: підвищити інформаційну насиченість уроку, вийти за рамки шкільних підручників, доповнити і поглибити їх зміст. Сучасний освітній процес передбачає розвиток в учнів творчих здібностей. Подібна вимога диктує необхідність роботи учнів з інформацією, самостійно сформованої ними у вигляді творчої освітньої продукції. Вирішенню цього завдання сприяє розвиток проектних технологій у вивченні історії. В даному випадку ІКТ, спочатку призначені для створення інформаційних продуктів різного роду (текстів, презентацій, web - сторінок і т.п.) і володіння величезним творчим потенціалом, також могли б стати ефективним інструментом в руках учнів.

Інформаційно-комунікаційні технології розширюють можливості діагностики рівня засвоєння історичної інформації. Різноманітні тестові системи дозволяють індивідуалізувати процес оцінки знань учнів, розвивати здатність учнів до самооцінки. Таким чином, інформаційно-комунікаційні технології здатні: стимулювати пізнавальний інтерес до історії, надати навчальної роботи проблемний, творчий, дослідницький характер, багато в чому сприяти оновленню змістовної сторони предмета історія,

Основною метою підготовки вчителів історії до використання ІКТ є сприяння формуванню готовності і здатності педагога використовувати ІКТ у своїй професійній діяльності. Використання можливостей Інтернету на уроках історії

Інтернет можна розглядати як частину інформаційно - комунікаційного предметного середовища, який  містить багатющий інформаційний потенціал. Учитель історії може використовувати освітні ресурси Інтернету для пошуку історичних джерел, текстів монографій і курсів лекцій, різноманітних методичних матеріалів, газетних і журнальних статей, рефератів та ін. В Інтернеті можна знайти сайти різних освітніх установ та органів управління освітою. Телекомунікаційні можливості Інтернету можна використовувати для організації дистанційного навчання та для організації спілкування за допомогою форумів, чатів та відеоконференцій. На сайтах можна знайти не тільки навчальні тексти, а й різні об'єкти мультимедіа (відео та звукові файли, фотографії, карти, схеми тощо), які відкривають величезні можливості щодо їх використання в педагогічному процесі. Використання Інтернету на уроках історії значно збільшує обсяг інформації, задіяної в історичній освіті, дозволяє вільно реалізувати сучасні інтерактивні технології, у тому числі проектні та модульні. Впровадження ІКТ в освітній процес вимагає розробки зовсім нової методики викладання історії, яка багато в чому пов'язана з дослідницькими, проектними технологіями.

І в подальшому наша творча група буде продовжувати роботу над даною проблемою.

 

 

Тема уроку: Вступ. Поняття новітньої історії. Періодизація.

Загальна характеристика стану українських земель

 у контексті загальноєвропейської історії початку ХХ ст..

 

Мета: ознайомити учнів із завданням і структурою курсу “Історія України у 10 класі” його хронологічними межами та периодізацією, змістом та побудовою підручника, атласів, робочих зошитів, додатковою навчальною та енциклопедичною літературою, електронними та Інтернет - ресурсами; охарактеризувати формування індустріального суспільства в українських землях,суперечливі процеси модернізації суспільного та повсякденного життя, піднесення визвольного руху та національної самосвідомості українського народу України під час Першої світової війни, Української революції та національно-визвольного руху 1917-1921 років, розвиток українських земель у 20-30-ті роки ХХ ст., ознайомити з критеріями та засадами тематичного, семестрового і річного оцінювання, сприяти виникненню в учнів зацікавленості до навчального предмету.

 

Обладнання: підручник, документи, атласи, схеми, таблиці.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

 

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

• визначати основні етапи розвитку українських земель на початку ХХ століття; хронологічні рамки процесу індустріалізації українських земель;
• давати характеристику основних ознак модернізації суспільного життя;
• називати шляхи модернізації українських земель;
• характеризувати особливості модернізації українських регіонів;
• визначати вплив подій всесвітнього масштабу на українську історію; передумови Української революції;
• називати основні події з історії України в 20-30-ті роки ХХ століття;
• показувати на карті основні українські території, де відбувалася модернізація суспільства, називати та показувати на карті українські землі, що перебували у складі інших держав у 20-30-ті роки ХХ століття.

 

Основні дати:

1900-1938 — хронологічні рамки курсу історії

40-50-ті роки ХІХ століття — початок промислового перевороту в легкій промисловості

60-80-ті роки ХІХ століття — розповсюдження промислової революції в галузі важкої промисловості, транспорту

1900-1903 роки -

1909-1913 рр — економічне піднесення

1914-1918 рр - Перша світова війна

1917-1921 рр — український визвольний рух, боротьба за українську державність

1921-1928 рр — Українська СРР в умовах нової економічної політики
1929-1938 рр — закріплення радянської влади в Україні

1921-1939 рр — західноукраїнські землі у складі інших держав (Польщі, Румунії, Чехословаччини)

 

Основні поняття і терміни:

новітня історія України, індустріалізація, індустріальне суспільство, визвольний рух, національна самосвідомість, історичні джерела, модернізація суспільного та повсякденного життя,  Перша світова війна.

 

Історичні постаті:  Микола ІІ, М. Грушевський, В. Ленін, Й. Сталін, П. Скоропадський,               С. Петлюра

 

Структура уроку

1. Організація навчальної діяльності.
2. Актуалізація опорних знань учнів.
3. Оголошення теми та очікування результатів.
4. Вивчення й засвоєння навчального матеріалу.

 

План

 

І Поняття новітньої історії України

ІІ Періодизація новітньої історії України

 Задачі  та структура курсу

1. загальна характеристика стану українських земель у контексті загальноєвропейської історії початку ХХ століття
2. індустріальне суспільство як етап у розвитку світової цивілізації
3. реформи і революції як знаряддя розв’язання соціальних і національних суперечностей
4. Світова війна як глобальний конфлікт ; Україна під час Першої світової війни
5. українська революція. Національно-визвольний рух в Україні
6. УССР в період нової економічної політики (1921-1928 рр)
7. Соціально-економічні та політичні перетворення (1929-1938 рр)
8. Західноукраїнські землі в міжвоєнний період (1921-1938 рр)
9. Наш край (1900-1938)

ІІІ Основні вимоги до рівня підготовки та оцінювання учнів

УІ Додаткова навчальна література

У Електронні та Інтернет ресурси

УІ Закріплення нових знань і вмінь учнів

УІІ Підсумки уроку

ІХ Оцінювання роботи  учнів

Х Домашнє завдання

 

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

Ознайомлення учнів із загальними питаннями навчальної діяльності при вивченні курсу новітньої історії України в 10 класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Робота з картою “Європа на початку ХХ”

1. Назвіть хронологічні рамки періоду, що їх охоплює курс історії України 9-го класу.
2. Яким був статус українських земель на початку ХХ століття?
3. До складу яких держав входили українські землі на початку ХХ століття?
4. Які зміни відбулися в другій половині ХІХ століття на українських землях?
5. Які основні питання необхідно було вирішити українському суспільству на початку ХХ століття?  

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності .

Друга половина ХІХ століття на українських землях призвела значних змін. Ліквідація кріпацтва підштовхнула до швидкого розвитку економіки, завершенню промислового перевороту і переходу до індустріальної модернізації. Але початок ХХ століття виявився ще більш бурхливим та мінливим.

ХХ століття розпочалося з економічної кризи 1900-1903 рр.

1904-1908 рр були позначені депресією. У 1905-1907 рр у Російській імперії відбулася перша революція. Потім — економічний підйом 1909-1913 рр. Перша світова війна 1914-1918 рр. А скільки ще важливих стрімких подій відбулося до 1939 року? Все це ми з вами і будемо вивчати протягом цього навчального року.

Двадцятому століттю присвячені сотні томів наукових праць, тисячі поетичних рядків.

Микола Глазков про нього писав так:

“Я на жизнь взираю из-под  столика.

Век двадцатый — век необычайный.

Чем он интересней для историка,

Тем для современника печальней.”

Тож на уроках з історії України в 10 класі ви будете вивчати найважливіші події, які відбувалися на українських землях бурхливого ХХ століття від його початку, з 1900 р до 1938 року, тобто 1 частину новітньої історії.

Новітня історія-це період всесвітньої історії якій охвачує час від початку ХХ століття до наших днів. Головні ознаки цього періоду — боротьба між тоталітаризмом і демократією, національно визвольна боротьба колоній та залежних країн, розвиток індустріального та постіндустріального суспільства, дві світові війни. Розділяється на 2 періоди:

І. Перший період новітньої історії — від економічної кризи 1900-1903 рр до назрівання Другої світової війни в 1933-1938рр.

ІІ. Другий період — від початку Другої світової війни в 1939р до початку ХХІ сторічча — вивчається в 11 класі.

У цьому році ви вивчатимете історичний матеріал, присвячений подіям початку ХХ століття (1900-1938 рр)

Матеріал 10 класу містить 8 тем з історії України, кожне з яких містить від ___ до ___ параграфів.

І. Вступ (1г)

Тема 1. Європа і світ на початку ХХ ст. (2г)

Тема 2. Україна на початку ХХ ст. (1900-1913рр) (14г)

Тема 3. Україна в Першій світовій війні (1914-1918рр) (13г)

Тема 4. Українська революція 1917-1918 рр (20г)

Тема 5. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920 рр) (22г)

Тема 6.УСРР в період нової економічної політики (1921-1928рр) (18г)

Тема 7. Соціально-економічні та політичні перетворення (1929-1938рр) (16г)

Тема 8. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1921-1938рр) (10г) до якої входить тема “Наш край у 1900-1938рр”. Вона складається з плану та (порад) рекомендацій загального характеру, тож для її вивчання знадобиться додаткова література та інтернет - ресурс. Краще засвоїти матеріал підручника допоможуть документи, ілюстрації та питання до тексту параграфів. Наявність схем та історичних карт, атласів сприятиме більш ґрунтовному розумінню вивчаємих подій.

Підручник висвітлює економічні, соціальні, політичні та культурні події, які відбувалися на українських землях в першій третині минулого століття. Зміст підручника допоможе вам вивчити основні історичні факти, навчить розуміти найважливіші закономірності періоду, відслідковувати долю українських земель у контексті загальноєвропейської історії

Задачі курсу:

1.               Навчатися об’єктивно оцінювати сутність історичного процесу першої третини ХХ століття, впливи історичних подій та видатних діячів на долю людства та України.
2.               Використовуючи історичну інформацію, з різноманітних джерел, всебічно аналізувати явища та факти, роль в подіях світової історії, з ясувати та розуміти зв’язки історії України та всесвітньої історії
3.               Навчитися цінувати досягнення та різноманітність багатонаціонального українського суспільства.

1.Загальна характеристика стану українських земель в кінці 19 на початку 20 століття.

Важливою віхою в історичному розвитку людства було ХІХ століття, коли в більшості країн світу відбувалася індустріалізація.

(Робота над поняттям «індустріалізація»)

Індустріалізація — процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства, насамперед - у промисловості й перетворення на цій передусім основі аграрної країни(чи окремих її регіонів) на індустріальну.

Українські землі теж не були винятком в загальносвітовому процесі. У ХІХ сторіччі відбулися два етапи промислового перевороту.

Етапи промислового перевороту в українських землях:

І. 30-50ті роки ХІХ ст- початок промислового перевороту в легкій промисловості. (Ініційований “знизу” - завдяки підприємницькій активності окремих вихідців з різних соціальних груп).

ІІ. 60-80ті роки ХІХ ст- розповсюдження промислової революції в галузі важкої промисловості, транспорту. ( Ініціатор змін - уряд, промисловий переворот відбувався “зверху”.

 Українські землі в ХІХ-на початку ХХ ст не мали своєї державності та перебували у складі Російської, Австрійської (з1867р Австро-Угорської) імперій.

Основні шляхи модернізації:

Перший) еволюційний-шляхом поступових реформ та змін.

Другий) революційний-шляхом переворотів, соціальних конфліктів, революції.

Українські землі випробували на собі і перший і другий шляхи.

Особливостями української модернізації було те, що:

1) вона збігається з кризою українського традиційного суспільства

2) початок модернізації — з ІІ половини ХУІІІ ст.(Наддніпрянщина - ліквідація решток автономного устрою, централізація та бюрократія управління). Модернізація починається з економіки.

Західна Україна - реформи ІІ половини ХУІІІ ст, в Австрійській імперії — модернізація починається з політичних реформ.

(Наведіть приклади реформ та перетворень на українських землях цього періоду)

Наступною 2 віхою модернізації був промисловий переворот.

В Російській імперії поштовхом та початком модернізації економіки стала ліквідація кріпацтва та можливість використання вільнонайманої праці.

2.Індустріальне суспільство, як етап у розвитку світової цивілізації.

Продовженням промислового перевороту, наступним етапом модернізації є формування індустріального суспільства.

 

Індустріальне суспільство — це суспільство, в якому завершено створення великої технично розвиненої промисловості(як основи і провідного сектору економіки) та відповідних їй соціальних і політичних структур.

Промисловий переворот, який здійснювався на українських землях в ціх країнах мав спільні риси:

•                 Відсутність власного капіталу і залучення іноземного.
•                 Жорстока експлуатація робітників.

 

Процес індустріалізації на українських землях мав свої особливості: 1) перевага важкої, добувної та легкої промисловості; 2) масовий видобуток залізної  руди на Криворіжжі (до 1890 року вона збільшилася в 158 разів, на уральських заводах - тільки в 4 рази); 3)нерівність економічного розвитку регіонів; 4) значна інтернаціоналізація населення; 5) високі темпи індустріалізації.

В Україні процес індустріалізації завершився наприкінці ХІХст. Але індустріалізація — це складова частина модернізації, яка відбувалася і в ХХ ст.

Робота над поняттям «модернізація».

Модернізація означає зміни відповідно до сучасних умов тобто осучаснення. Процес модернізації охоплює різні сфери: економічну, політичну, духовну, соціальну.

Основні ознаки модернізації: (слайд)

У сфері економіки — випровадження нових технік, технологій, технічний, розподіл праці, обмін діяльності, розвиток ринку товарів, грошей та праці.

У політичній сфері - виникнення централізованих держав, централізація та уніфікація всіх галузей суспільного життя, бюрократизація управління, включення широких народних мас у політичний процес, встановлення демократії та демократичних інституті і суспільстві.

У соціальній сфері — формування нового типу людини-підприємливої, активної, формування нових станів і прошарків суспільства.

У духовній сфері — утвердження нової світської системи цінностей, надання освіті масового характеру. зростання побутового, культурного та правового рівня населення.

У психологічній сфері — нові засоби комунікації. Збільшення кількості інформації. Пробудження національної свідомості.

 

Наприкінці ХІХ ст розпочався ще один етап модернізації

•                 формування ознак індустріального суспільства;
•                 урбанізація;
•                 пролетаризація та соціальне розшарування населення;
•                 концентрація капіталу;
•                 монополізація виробництва;
•                 збільшення використання найманої праці ;
•                 зрощування фінансового та промислового капіталу;
•                 зростання продуктивності праці;
•                 розвиток поділу праці;
•                 машинізація і автоматизація виробництва;
•                 розвиток засобів масової комунікації, сфери послуг і високої мобільності.

 

Завдання: порівняйте економічний розвиток Наддніпрянщини та Західноукраїнських земель + аналіз порівняльної таблиці “Українські землі на початку ХХ ст.” (Додаток 1)

3.Реформи і революції, як знаряддя розв’язання соціальних і національних суперечностей.

Тож, як писала  Ольга Морозова

 

ХХ век, ты начинался горько, тяжело.

Лихое время бурною рекой текло.

Жестокой силой сгорбленный народ

Мечтал о мести, но не видел брод.

 

Початок ХХ ст., відзначився глибокою економічною кризою, одним із найважливіших наслідків якої було посилення концентрації виробництва і створення монополістичних

об єднань. Особливо це стосувалося  Росії, яка за рівнем концентрації виробництва й робітників на великих підприємствах вийшла на перше місце в світі.  Відбулося також значне погіршення економічного становища робітників, зростання безробіття.

Втягування поміщицьких та селянських господарств в ринкові відносини визвав загострення класових суперечностей, значне розшарування селян. Це призвело до страйків, демонстрацій, пожвавленню селянського та студентського руху, до зростання кількості та активізації діяльності політичних партій.

 

«Кровава неділя» - розстріл мирної демонстрації у Петербурзі поклав початок буржуазно-демократичній революції в Росії. Ця подія знайшла відголосок і на українських землях. Страйковий рух весною і влітку 1905р продовжував наростати, характерною його рисою було поєднання політичних і економічних вимог. Разом з робітниками і селянами в боротьбу включилися також представники армії і флоту. Найбільш відомими подіями стають повстання на панцернику “Потьомкін ”, крейсері «Очаків» та саперів у Києві.

Незважаючи на поразку, революція  1905-1907 завдала значного удару самодержавству, піднесла національну самосвідомість українського народу, дала поштовх до вільного розвитку української мови.

4.Світова війна, як глобальний конфлікт.

Економічне піднесення 1909-1913 рр було тимчасовим,його перервала Перша світова війна 1914-1918років, яка була ще однією з трагічних сторінок історії українського народу, представники якого брали участь у ній з обох сторін — близько 3.5 млн в російській армії та близько 250 тисяч в австрійському війську. Значна територія України стала ареною запеклих боїв, війна справила руйнівний вплив на економіку воюючих сторін, створила умови для нової кризи, до того ж не тільки економічної, а й політичної. Війна стала могутнім прискорювачем революції. Вона, загостривши до краю суспільні суперечності, привела країну до нового революційного вибуху, активними учасниками якого стали народи, які мешкали на території України.

5.Українська революція.

Декілька років — з 1917 до 1921 р відбувалася запекла боротьба за владу( один уряд змінює другий, Українська Центральна Рада, Українська держава гетьмана П. Скоропадського, Директорія УНР, Західноукраїнська народна республіка(ЗУНР), Українська Соціалістична Радянська Республіка.)

В суспільстві відбувалися кардинальні зміни, які торкнулися усіх сфер діяльності від державного устрою до культурних перетворень. Постійна небезпека загрози життю, руйнування держави і родинних стосунків, стрімкі зміни та постійна боротьба за владу протягом декількох років, мали великий вплив на розвиток подальших подій.

Кроки зроблені в тяжкі часи громадянської війни, заклали підвалини для економічного зростання та подальшого піднесення української культури.

6.УСРР в період нової економічної політики (1921 – 1928 рр.)

За роки громадянської війни територія України зазнала значних руйнувань. З 11 тисяч підприємств у 1921 році змогли відновити роботу 2,5 тисячі. З метою подолання розрухи у березні 1921 року Х з’їзд РКП(б) проголосив курс на проведення нової економічної політики суть якої полягала в заміні продовольчої розкладки продовольчим аналогом, відродження торгівлі і товарно-грошових відносин, здачі в оренду, концесію частини дрібних і середніх підприємств, децентралізації управління ці заходи, а також впровадження системи вільного найму робочої сили, матеріальне стимулювання робітників, введення стабільної валюти – червонця дало змогу досягти високих темпів розвитку країни, поліпшити життєвий рівень населення, вивести господарство з кризи.

Одночасне існування ринкових відносин в економіці та адміністративно-командних в політиці не могло бути тривалим і тому в 1928 році НЕП було припинено.

7.Соціально-економічні та політичні перетворення (1929-1938 рр.)

Промисловий розвиток СРСР створеного у 1922 році, у середині 1920-х досяг довоєнного 1913 року, однак країна суттєво відставала  від провідних країн світу. Тому цілком закономірним було проголошення в 1925 році курсу на індустріалізацію, та в 1927 – на колективізацію.

Радянська модернізація мала забезпечити економічну самостійність і незалежність, ліквідувати техніко-економічне відставання країни, модернізувати промисловість та розвивати її нові галузі, зміцнити обороноздатність країни, стимулювати зростання продуктивності праці та підвищити матеріальний добробут і культурний рівень трудящих.

Незважаючи на труднощі, були досягнуті значні результати:

У 30-ті роки в Україні зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства, велика індустрія стала витісняти дрібну, Україна випередила за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни.

Модернізація охопила всі сфери діяльності суспільства. 20–30-ті роки ХХ сторіччя в Україні характеризуються не тільки форсованою індустріалізацією, а й розвитком радянської політичної системи, масовими репресіями 1937-38 роках, голодомором 1932-33 років, здобутками та негативними проявами розвитку культури, діставши назву «розстріляного відродження».

8.Західно-українськи землі в міжвоєнний період (1921-1938 рр.)

В міжвоєнний період західноукраїнські землі перебували у складі Польщі (Східна Галичина), Румунії (Північна Буковина), Чехословаччини (Закарпаття) – Робота з картою.

Насильницька асиміляція стримування економічного розвитку, національний гніт, репресії проти учасників Картацької України А. Волошиним – такі основні події періоду перебування українських земель у складі іноземних держав.

9.Наш край.

Остання тема курсу історії України в 10 класі – наш край. Давайте спробуємо з’ясувати: Що вам вже відомо.

В якому регіоні ми живемо? Покажіть його, та рідне місто на карті.

Визначте, яку роль регіон відіграв в історії нашої держави?

Про які події з історії нашого краю вам відомо?

Яких видатних діячів Донбасу першої половини двадцятого сторіччя ви знаєте?

В яких творах української літератури розповідається про тогочасну історію краю?

Закріплення нових знань, умінь, навичок.

Варіант 1

Бесіда за запитаннями

1. Якими є хронологічні межі періоду історії України, що вивчатиметься в 10 класі?
2. У складі яких держав перебували українські землі на початку ХХ сторіччя та в 30-ті роки ХХ сторіччя.
3. Що таке модернізація?
4. Які теми вивчаються в курсі історії України 10 класу?
5. Які українські землі Й.Сталін назвав «комашкою, що хоче прилучити до себе слона».
6. Про що свідчать такі цифри: «на початку ХХ сторіччя» в українських губерніях неписьменних віком до 50 років було 72%, в 1939 р. – 15%?

 

Варіант 2 – Тестування

Варіант 3 – Розв’язування кросворду

 

Інтернет – ресурси:

http://www.uahistory.cib.net/

(електронні книги істориків)

http://history.franko.lviv.ua

http://prostir.museum

http://wikipedia.org.ua

www.britanika.com

http://www.lytvin-v.org.ua/histori_of ukraine/

книга: Історія України від найдавніших часів до 2004 року

http://ukrhist.at.ua/publ/34

(документи, підручники)

http://travel.Kyiv.org/map (карти)

Додаток 1

 

Українські землі на початку ХХ 1т..

 

Питання	Російська імперія	Австро-Угорська імперія
1. Назви регіонів, українських земель, що перебували у складі імперій.	Наддніпрянська Україна(80% усіх земель)- Лівобережжя, Слобожанщина, Правобережжя, Південь	Західна Україна(20% українських земель)- Галичина, Буковина, Закарпаття
2. Адміністративно територіальній устрій	9 губерній(П:Київська, Подільська, Волинська;Л:Чернігівська, Полтавська, Слобожанщина, Харківська;Південь:Катеринославська, Таврійська)	Галичина й Буковина мали статус коронних країв Австрії, Закарпаття — входило до складу Угорщини.
3. Кількість і склад населення	23,5 млн(з них 72%-укранці)	5,96 млн(68%- українці)
4. Політика імперського уряду щодо українців	Русифікація	Онімечування, полонізація в Галичині; мадяризація в Закарпатті; в Буковині румунізація; українці брали учать у сеймах
5. Розвиток промисловості	Високий рівень розвитку та концентрації виробництва. На початку ХХст- Наддніпрянщина основний виробник багатьох видів продукції у Російської імперії (вугілля-78%, чавун-69%, залізна руда-72%,машинобудування 20) 75%- видобуток сировини 15%- готової продукції	Ремісничий характер промисловості. Основні галузі-нафтодобувна та деревообробна, ще текстильна, шкіряна, тютюнова. Найпоширеніша галузь - гуральництво. Дуже повільне використання техніки.
6. Розвиток сільського господарства	Провідна роль у товарного зернового виробництва(75% загальноросійської озимої пшениці, на Півдні Правобережжя-цукровий буряк, Лівобережжя та Слобожанщина - товарне - бурякове виробництво та вирощування тютюну.	На початку ХХ 1т.-початок створення промислово - рильничних господарств. Розвиток тваринництва. Малоземелля, еміграція масова за кордон.

 

Додаток 2

Тести

1.                   Якими є хронологічні межі вивчаємого вами періоду історії?

1.                    1900-1921
2.                   1900-1929
3.                    1900-1939
4.                   1890-1941

2.                   «Модернізація» означає

1.                    зміни відповідно до сучасних умов
2.                   правове та адміністративне підпорядкування
3.                    досягнення стану спокою, утримання деякий час на одному рівні
4.                   зміцнення влади та  стабілізація економіки

3.                   Перша світова війна відбулася в

1.                    1909-1913
2.                   1914-1918
3.                    1917-1921
4.                   1921-1928

3.                   ХХ ст. в Україні розпочалося з

1.                    підйому економіки
2.                   економічної кризи
3.                    світової війни
4.                   періоду стабілізації

4.                   Процес створення крупного машинного виробництва — це

1.                    модернізація
2.                   секуляризація
3.                    індустріалізація
4.                   монополізація

6.                   Промислова революція в важкій промисловості та транспорті розпочалося в

1.                    20-30 роки ХІХ ст.
2.                   30-40 роки ХІХ ст.
3.                    50-60 роки ХІХ ст.
4.                   60-80 роки ХІХ ст.

7.                   Західноукраїнські землі були пов’язані спільними економічними інтересами

1.                    так
2.                   ні

8.                   На початку ХХ ст. українські землі входили до складу

1.                    Австро-Угорської імперії
2.                   Османської імперії
3.                    Російської імперії
4.                   Німецької імперії

9.                   Західні українці потерпали від політики

1.                    онімечування
2.                   полонізації
3.                    русифікації
4.                   румунізації

10.               Розташуйте в хронологічній послідовності

1.                    формування індустріального суспільства
2.                   децентралізація економіки
3.                    промислова революція в важкій промисловості
4.                   промислова революція в легкій промисловості

11.               Співвіднесіть країни та українські землі, що входили до їх складу після Першої світової війни

1.                    СРСР
2.                   Румунія
3.                    Польща
4.                   Чехословаччина
5.                    Галичина, Буковина, Південна Бессарабія, Мармарощина, Хотинщина
6.                     Закарпаття
7.                   Східна Галичина,Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Лемківщина
8.                   Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина,Південна Україна

12.               Співвіднесіть термін та його визначення

1.                    новітня історія
2.                   історичне джерело
3.                    індустріальне суспільство
4.                   національна самосвідомість
5.                    пам’ятка, що є свідченням минулого
6.                     історичний період, зміст якого — боротьба між тоталітаризмом та демократією
7.                   розуміння своєї ролі у суспільстві, приналежності до певної групи людей
8.                   суспільство, в якому завершено процес створення технічно розвиненої промисловості

 

 

Додаток 3

Словник

Новітня історія – період всесвітньої історії, що охоплює події, які відбувалися в XX – на початку XXI ст.

Економічна криза – крайнє загострення економічних суперечностей, що періодично повторюються і приводять до серйозного гальмування розвитку економіки. Характеризується скороченням виробництва, розладом грошової та кредитної систем, банкрутством промислових, торгівельних і банківських фірм, зростанням безробіття, різким зниженням життєвого рівня населення.

Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва і на цій основі – перехід від аграрного до індустріального суспільства.

Індустріальне суспільство – це суспільство, в якому індустріальні класи – промислова буржуазія та фабрично-заводський пролетаріат (наймані робітники) – стають основними класами як за чисельністю, так і за впливом на життя всього суспільства в цілому.

Політична криза – ускладнення в суспільно-політичному житті країни, які характеризуються частою зміною урядів, зростанням політичної активності населення внаслідок погіршення його соціального становища, наростання суперечностей у суспільстві.

Революція – докорінна зміна, переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Реформа – зміни, нововведення будь-якого прояву суспільного життя (порядків, інститутів, установ), які не знищують основ існуючої соціальної структури.

Світова війна – суспільно-політичне явище, що характеризується збройним протистоянням провідних країн світу та залежних від них держав, воєнними діями, які охоплюють значну територію та велику кількість людей і супроводжуються великими людськими жертвами та руйнуваннями.

 

 

 

 

 

Тема 2.  Європа і світ на початку ХХ століття

Загальна характеристика європейської та святової цивілізацій на прикладі розвитку провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та Австро-Угорщина) на початку ХХ ст.

 

Мета: сформувати в учнів уявлення про США, Велику Британію, Німеччину, Францію, Росію та Австро-Угорщину на початку ХХ століття; розглянути особливості соціально-економічного розвитку провідних країн світу; навчити учнів порівнювати державний устрій та особливості політичного життя розвинутих країн та висловлювати свою думку щодо впливу цих держав на розвиток суспільства.

Обладнання:  підручник, атлас, карта світу, роздатковий матеріал, комп’ютерна презентація, відео «Між двома імперіями»

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу.

Основні поняття та терміни: «цивілізація», «глобалізація», політична нація», «імперіалізм», «дуалістична монархія», Антанта.

Історичні постаті: Т. Рузвельт, В.Вільсон, Д.Ллойд Джордж, Вільгельм II Гогенцоллерн, Микола II, С. Вітте, П. Столипін, Ж. Клемансо, Р.Пуанкаре, Франц Йосиф.

Основні дати та події:

1901 – вбивство президента США,

1901 – 1909 рр. – президентство Т.Рузвельта – «Справедливий курс»,

1912 – президентство В.Вільсона – «Нова демократія».

1902 – франко-англійська угода «Сердечна угода»

1904-1905 – російсько-японська війна

1905 – 1907 – перша російська революція

1906 – 1911 – столипінська реформа

1907 – англо-російська угода

1848 – 1916 – правління імператора Франца Йосипа I

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на карті провідні країни Європи та світу на початку ХХ ст.;
• характеризувати загальний рівень розвитку європейської та світової цивілізацій:

визначати особливості політичного, соціально-економічного розвитку провідних країн світу (США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Росії та Австро-Угорщини) на початку ХХ ст.;

• порівнювати державний устрій та особливості політичного життя розвинених країн;
• розуміти причини нерівномірності розвитку;
• хронологічно співставляти події та явища теми;
• висловлювати судження стосовно обґрунтованості окремих версій і думок щодо характеристики розвитку світової та європейської цивілізації початку ХХ століття;
• застосовувати поняття :цивілізація, глобалізація, політична нація під час дискусії з питань характеристики європейської та світової цивілізації.

Словничок:

Імперіалізм – монополістична стадія розвитку капіталізму. У провідних країнах світу імперіалізм виникає на межі XIX – XX ст. з появою монополій. У період імперіалізму в політичному та економічному житті суспільства панує фінансова олігархія (невелика група людей), що концентрує у своїх руках банківський та промисловий капітал.

Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Глобалізація являє собою процес втягування світового господарства, зовсім недавно розуміється як сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці, економічних і політичних відносин, у світовий ринок і тісне переплетення їх економік на основі транснаціоналізації та регіоналізації. На цій базі відбувається формування єдиної світової мережевої ринкової економіки - геоекономіки та її інфраструктури, руйнування національного суверенітету держав, були головними дійовими особами міжнародних відносин протягом багатьох століть.

Цивілізація – спільність, поєднана оригінальними рисами культури; ступінь розвитку.

Антанта – блок європейських держав (Велика Британія, Франція, Росія), що сформувався в 1904 – 1907 рр. і об’єднував у роки Першої світової війни понад 20 держав у боротьбі проти Німеччини та її союзників.

Рантьє – особи, які живуть на проценти з переданого в позику капіталу або за рахунок доходів від цінних паперів.

Картель – форма монополістичного обєднання підприємств для встановлення однакових цін на певний товар на ринку.

 

Синдикат – форма монополістичного обєднання, характерною рисою якого був розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація виробленої продукції через єдину систему збуту.

 

Нація – соціально-етнічна спільнота людей, яка формується при переході від аграрно-ремісничої до індустріальної цивілізації, на основі спільної території; відрізняється здебільшого внутрішньою згуртованістю, що виявляється у встановленні міцних економічних зв’язків, формуванні єдиної національної мови, розвиткові національної самосвідомості.

 

Хід уроку

 

І. Організаційна частина уроку

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Майбутні покоління будуть розглядати XX століття як добу вражаючих культурних досягнень, нечуваних темпів технічного прогресу. Проте водночас XX століття ввійшло в історію як століття геноцидів та світових воєн, що поставили під загрозу загибелі світову цивілізацію. Тому наш урок хочу почати зі слів Емерсона:

Истинный показатель цивилизации — не уровень богатства и образования,

не величина городов, не обилие урожая, а облик человека, воспитываемого страной.

(Эмерсон У.)

У всякой эпохи свои задачи, и их решение обеспечивает прогресс человечества.

(Гейне Г)

У ч и т е л ь  Визначальними тенденціями світового розвитку були на початку ХХ ст. економічний, технічний та інтелектуальний прогрес, національно-визвольні та соціальні рухи, протистояння демократії й тоталітаризму. Провідними країнами у цей період стають США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та Австро-Угорщина. Схарактеризуємо ці країни впродовж наших 2 уроків.

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку США на початку ХХ століття.
2. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Великої Британії на початку ХХ ст
3. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Німеччини на початку ХХ століття.
4. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Франції на початку ХХ століття.
5. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Росії на початку ХХ століття.
6. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Австро-Угорщини на початку ХХ століття.

Метод «Прес-конференція» (робота в групах)

Використовуючи матеріал підручника та роздавальний матеріал, скласти характеристику однієї з країн: перша група – США, друга група – Велика Британія, третя група – Німеччина, четверта -  Франція. Кожній групі слід підготувати запитання щодо інших країн. Через 15-20 хвилин представники кожної групи виступають з інформацією про країну, а учні інших груп записують отриману інформацію в таблицю. Матеріали узагальнюються у вигляді таблиці.

Зразок відповіді

Назва країни	Сполучені Штати Америки
Місцезнаходження	Материк Північна Америка (показати кордони і території Аляски, Гаваї та зони впливу Куба, Філіппіни)
Державний устрій	Республіка (президентська)
Глава держави	Президент (В. Мак-Кінлі, Т. Рузвельт, В.Тафт, В.Вільсон)
Представницькі органи влади	Конгрес (сенат та Палата представників)
Політичні партії	Республіканська партія, Демократична партія.
Політична ситуація	Боротьба між партіями, расізм
Економічна ситуація	Перетворення на впливову індустріальну державу, міграція з Європи, інвестиції з Європи, боротьба з трестами.
Зовнішня політика	Поширення впливу у світі: підтримка Японії, політика «відкритих дверей та рівних можливостей» у Китаї.
Видатні особистості	Теодор Рузвельт, Томас Вудро Вільсон.
Основні дати та події	1901 – убивство президента США, 1901 – 1909 рр. – президентство Т.Рузвельта – «Справедливий курс», 1912 – президентство В.Вільсона – «Нова демократія».
Основні поняття та назви	Прогресивізм, імперіалізм, «Справедливий курс», монополія, конституція, поправки, «антитрестові закони», «Нова демократія».

 

Завдання 1

• Проаналізуйте дані, викладені у роздатковому матеріалі 1  «Особливості політичного устрою провідних країн світу». та визначте особливості політичного устрою в кожній країні, порівнюючи їх між собою (записати у таблицю).

Фронтальне опитування

 1. Чим політична система США відрізнялася від політичної системи Німеччини, Росії від Австро-Угорщини?

 2. Що спільного було в політичних системах Великої Британії та США, Росії та Австро-Угорщини?

 3. Порівняйте органи представницької влади США, Великої  Британії та Німеччини.

4.За допомогою карти порівняйте колоніальні володіння Великої Британії та   Німеччини.

У ч и т е л ь. Серйозні зміни відбулися у суспільстві та його структурі. Суспільство ставало більш однорідним. Зникли станові привілеї. Значну кількість населення становили нові середні верстви: фермери (у США), селяни-власники (у Франції — до 60 % населення), кваліфіковані робітники і взагалі робітники (наприклад, інженерно-технічний персонал), службовці, вчителі, лікарі, працівники сфери обслуговування — їх часто узагальнено називають середнім класом.  У розвинутих країнах Європи та Північної Америки посилювалися процеси урбанізації - дедалі більша частина населення мешкала у містах. У періоди економічного піднесення (1900-1914, 1924-1929) зростав життєвий рівень людей, науково-технічні досягнення використовувалися для покращення умов праці та життя.

 

Міське населення у світі	Початок XIX ст.	Початок XX ст.
Кількість мешканців міст (у млн. чол.)	29,3	224,4
% від усього населення Землі	3	13,6
Кількість міст з населенням понад 1 млн чол.	1	13

 

Робота в группах

Завдання з  використанням роздаткового матеріалу 2 «Особливості економічного розвитку в провідних країнах світу»

• проаналізувати особливості економічного розвитку в провідних країнах світу.

Виступи групп (заповнення таблиці «Особливості розвитку провідних країн світу»).

Закріплення знань учнів.

1. У кожній із провідних країн світу на початку ХХ століття в соціально-економічному розвітку існували як спільні явища, так і відмінні.  Випишіть їх у два стовпчика:

 

Спільні явища	Відмінні явища
Посилювалися процеси урбанізації	становлення системи державного регулювання економіки в Росії
Закінчений колоніальний розподіл світу	Відставання Англії в економічному змаганні
Зростала загальна кількість населення у світі
Завершилось формування індустріального суспільства в Англії, Франції, Німеччині, Росії, США
Вільний розвиток ринкових відносин, так і в різних варіантах
Промислове виробництво значно випереджало виробництво сільськогосподарської продукції,
Розшарування суспільства
Все ширше використовувалась наймана праця, яка охоплювала промислове виробництво, будівництво, транспорт, сферу послуг, сільське господарство
Проходило становлення й подальший розвиток нових галузей промисловості: автомобілебудування, верстатобудування, електротехніки, нафтопереробної та інших.

 

2. Чим відрізнялися економічні досягнення США та Великої Британії на початку ХХ століття?

Тестовеі завдання

1 Установіть відповідність між назвами країн та їхніми представницькими органами:

 

1. Велика Британія   А. Рейхстаг

2. США    Б. Національні збори

3. Німеччина     В. Конгрес

4. Франція    Г. Парламент

     Д. Дума

Зразок відповіді: 1Г 2В 3А 4Б

 

2. Заповніть таблицю, указавши у відповідному стопчику порядковий номер прізвища, назви й події.

1) Т.Рузвельт, 2) А.Бебель,  3) «Справедливий курс»,  4) Вільгельм II Гогенцоллерн, 5) Г. Солсбері, 6) «Нова демократія», 7) В.Вільсон, 8) план Шліфена, 9) Д. Ллойд Джорж, 10) Біль про гомруль, 11) Рейстаг, 12) Протекціонізм

 

США	Велика Британія	Німеччина
1, 3, 6, 7	5, 9, 10, 12	2, 4, 8, 11

 

.

Російська імперія на початку ХХ ст.

 

У ч и т е л ь.

Розвиток капіталистичного способу виробництва в Росії мав свої особливості, порівняно з країнами Європи: тут промисловий сектор повністю перебував під контролем держави, розвивався нерівномірно, виходячи зі стратегічних завдань і планів російського уряду. Прагнення самодержавства вивести економіку країни на рівень розвинених країн Західної Європи вимагало розв’язання двох основних завдань::

•                   зміцнення внутрішнього ринку й підвищення купівельної спроможності населення;
•                   стабілізація фінансової та банківської систем.

З цією метою протягом 1892 – 1901 рр. за ініціативою міністра фінансів С.Вітте було проведено реалізацію економічних реформ за такими напрямками: (слайд)

1. використання жорсткої податкової політики (у тому числі державної монополії на винокуріння);

2. запровадження політики протекціонізму щодо вітчизняної промисловості.;

3. здійснення фінансової реформи, яка б забезпечувала стабільність і платоспроможність російського рубля, його конвертацію (перетворення на одну зі стабільних валют в Європі);

4. сприяння припливу іноземного капіталу у промисловість Росії.

Реалізація економічної програми С.Вітте мала своїм результатом значний економічний подйом, сприяла процесові накопичення капіталу, призвела до зростання міст та їх населення, збільшення нових соціальних верств населення, які не відповідали структурі самодержавного суспільства.

Основною суперечністю розвитку економіки країни був розрив між швидкими темпами розвитку вітчизняної промисловості та архаїчними засобами виробництва, що існували у сільському господарстві.

Особливості сільського господарства. На початку XX ст. Росія залишалась аграрною країною: на долю аграрного сектору припадало 2/3 вартості валової продукції країни. В аграрному секторі продовжували існувати пережитки феодально-кріпосницької системи господарювання (поміщицьке землеволодіння, селянське малоземелля, безправність селянства, община з її круговою порукою, викупні платежі).

На селі посилився процес пауперізації та обезземелення. Низька купівельна спроможність селянства звужувала внутрішній ринок країни. Невирішеність аграрного питання посилювала соціальну напругу в суспільстві, стримувала розвиток капіталістичного способу виробництва на селі.

Економічна криза 1900–1903 рр. На відміну від країн Західної Європи, економічна криза у Росії виявилась не тільки надто затяжною, але й тяжкою. Якщо на початок 1903 р. країни Європи вже почали виходити з кризи, то в Росії вона у цей час досягла свого апогею. Розпочавшись у легкій промисловості, з найбільшою силою криза ударила по важкій промисловості. Економічна криза значно посилила процес монополізації російської промисловості, а також прискорила процесс концентрації виробництва, сприяла переростанню монополістичного капіталу у державно-монополістичний.

Таким чином, у Росії, як і в інших країнах Європи, капіталістичне виробництво вступило у нову фазу свого розвитку — монополістичну, яка мала ряд специфічних ознак, а саме:

• залежність монополістичного виробництва від абсолютистської військово-феодальної влади самодержавства і ранні тенденції переростання монополістичної фази розвитку у державно-монополістичний капіталізм;

• наявність значної питомої ваги іноземного капіталу і порівняно невисокий ступінь активності Росії у вивезенні капіталів.

Населення Росії складало (за даними перепису 1897 р.) 125 млн чол., у т. ч. українців — 25, 3 млн; 70 % проживало на селі (97млн); робітників було 17 млн, підприємців міста — 1,5 млн; інтеліґенції та духовенства — 800 і 600 тисяч чол. Адміністративно імперія поділялась на 99 губерній та областей, 768 повітів і 51 парафію.

 

Становище Австро-Угорщини на початку ХХ ст.

 

Лабораторна робота

Розгляд питання «Становище Австро-Угорщини на початку ХХ ст.» відбувається у вигляді лабораторної роботи.

За даними 1900 р. населення імперії за ознакою рідної мови розподілялось таким чином.

 

Національності	В Австрії	Абсол. числ. %	В Угорщині	Абсол. числ. %
Німців	9 171 000	36	2 135 181	11,1
Угорців	–	–	8 742 301	45,4
Чехів	5 955 000	23	–	–
Поляків	4 259 000	16	–	–
Русин	3 376 000	15	429 447	2,2
Словаків	1 193 000	3	2019 641	10,5
Італійців	727 000	3	–	–
Сербів и хорватів	711 000	3	2 730 749	14,2
Румун	231 000	1	2 799 479	14,5
Інших	519 000	–	397 761	2,1
Усього	26 151 000	100	19 254 559	100

 

Завдання

• 1-а група. Установити послідовність збільшення населення в Австрії.

 

• 2-а група. Установити послідовність збільшення населення в Угорщині, починаючи з найменшої.

 

У ч и т е л ь

 «Промисловий переворот», що поклав у XVІІІ ст. початок утворенню нового капіталістичного суспільства в країнах Західної Європи, повільно проникав у життя Австро-Угорщини.

Вона тривалий час зберігала свій аграрний характер, намагаючись завозити промислові товари ззовні, ніж розвивати власне виробництво. Проте промисловість, хоч і повільно, але дедалі більше втручалася в консервативне суспільство Австро-Угорщини. Часи модернізації Австро-Угорщини наприкінці XIX - на початку XX ст. супроводжувались прискоренням економічного розвитку. Темпи зростання австрійської економіки з 1880 до 1913 рр. становили в середньому 3,6 % на рік, а угорської економіки - 4,5 %.

Дуже значною була централізація капіталу у банківській сфері. До 1914 р. дев'ять найбільших віденських банків контролювали 53% капіталу австрійських акціонерних товариств, у тому числі 73% капіталу гірничодобувної і борошномельної промисловості, 80 % капіталу у сфері виробництва цукру і майже 100% капіталу в машинобудуванні, металургії та військовій індустрії. Схожа ситуація склалася і в Угорщині. П'ять провідних банків Будапешта контролювали 47% промислового капіталу країни. При цьому 55% акцій угорських банків належало іноземному капіталу - здебільшого тим самим віденським банкірам.

Акціонерні товариства в Австро-Угорщині формувалися повільно. Наприклад, у 1907 р. в Німеччині було у вісім разів більше корпорацій, ніж в Австрії, і навіть Росія, яка була не настільки розвинутою, мала акціонерних товариств утричі більше.

Незначними у роки модернізації були зміни у структурі імперської економіки. Так, якщо у 1869 р. на долю сільського господарства припадало 67,1% спільного обсягу виробництва в австрійській частині монархії, а на долю промисловості - 19,7%, то у 1910 р. питома вага аграрного сектору впала лише до 56,8%, а питома вага індустрії зросла лише до 24,2%. Господарство в цілому все ще залишалося аграрним, і це дуже відрізняло стан справ в економіці Австрії від економіки Західної Європи.

За родом занять, у 1900 р., згідно із даними таблиці, на кожні 10 тис. жителів припадало зайнятих: (слайд)

 

Галузь	В Австрії	Абсол.числ., чол.%	В Угорщині	Абсол.числ., чол.%
Землеробне та лісове господарство	5 238	52,38	6 842	68,42
Рибальство	5	0,05	1	0,01
Промисловість	2,472	24,72	1.352	13,52
Гірнича справа	206	2,06	85	0,85
Торгівля	413	4,13	289	2,89
Транспорт	583	5,83	229	2,29
Наймана праця	—	—	554	5,54
Військова служба	101	1,01	79	0,79
Чиновники, вчителі	330	3,30	297	2, 97
Вільні професії	41	0,41	—	—
Рантьє и пенсіонери	318	3,18	139	1,39
Без занять	293	2,93	133	1,33
Усього	10 000	100	10 000	100

 

Завдання

• Зробіть три висновки за цією таблицею. Звертаючи увагу на наступне:

А) розвиток виробництва, якого …

Б) розвиток провідних галузей промисловості …

В) розвиток торгівлі ….

Г) розвиток сільського господарства …

 

У ч и т е л ь узагальнює відповіді учнів.

Так,  велике фабричне виробництво розвивалось переважно у Нижній Австрії, Богемії, Моравії, Сілезії і Форальберзі.

Виробництво заліза зосереджувалося в Нижній і Верхній Австрії, Штириї, Каринтії, Украй, Богемії, Моравії і Сілезії; машинобудування переважало у Відні, Нейштадті, Празі і Трієсті.

В Угорщині промисловість була менш розвинена, проте і тут власна продукція поступово почала задовольняти попит місцевого ринку.

Землеробство і скотарство було розвинене переважно в Угорщині, і ця половина монархії була її житницею. Проте цього було замало, і хліб завозився додатково із Росії та Румунії.

 У країні поступово покращувався добробут населення. У 1898-1913 рр. мало місце сорокапроцентне зростання реальних доходів населення.

Незважаючи на це, рівень життя більшості підданих Австро-Угорської імперії все одно залишався нижчим, ніж у передових країнах світу. Наслідком цього стала активна еміграція місцевого населення до Сполучених Штатів Америки. Упродовж передвоєнного десятиліття вона становила приблизно 200 тис. чоловік на рік.

Австро-Угорщина за рівнем соціально-економічного розвитку відставала від передових країн Європи. Напередодні Першої світової війни у Габсбурзькій імперії національний прибуток на душу населення становив приблизно 60% від німецького рівня і 75% від французького.

Австро-Угорщина, за даними 1912 р., у світовому масштабі торгувала усього на 5 600 млн марок, що складало 3,3 % усієї світової торгівлі. Найбільший товарообмін відбувався з Німеччиною, Англією, Італією, Сполученими Штатами Америки і потім з балканськими державами (Сербією, Румунією, Болгарією і Грецією).

 

Учні мають проаналізувати бюджет Австро-Угорщини (у млн франків) і виконати завдання.

(слайд)

Країни	Австро-Угорщина	Німеччина	Франція	Англія	Італія	Росія
1907 р.	3 000	5 903	3 833	5 000	1 945	4 950
1913–1914 рр.	4 500	7 125	5 473	6 050	3 320	7 150

 

Завдання

1. Наскільки зросли за вказаний період бюджети країн, наведених у таблиці?

2. Бюджет якої країни зріс більше, ніж в Австро-Угорщині?  (Росії)

 

У ч и т е л ь. На початку ХХ століття Росія та Австро-Угорщина мали високі темпи економічного розвитку, незважаючи на кризові явища в політичному житті.

Перегляд відіофрагменту Українські землі між двумя імперіями.

Завдання

 Порівняйте національну політику світових держав – Франції, Росії та Австро-угорщини, за планом:

1. Національний склад держав (Франція – в основному  більшість становили французи, крім колоній; Росія та Австро-Угорщина – багатонаціональні країни)
2. Політика держав щодо не титульної нації (наприклад, Росія – посилення тиску, ситуація з українською мовою (Валуєвський циркуляр, Емський указ), межа осілості, продержавний антисемітизм).
3. Боротьба за національну свідомість (наприклад, Росія – політична боротьба, створення партій – українські (РУП, УРП,УСДРП та інші), єврейські  - БУНД та інші).
4.  

ІV. Узагальнення та систематизація знань

 

Бесіда

1. В якій країні законодавча влада належала Конгресу?

2. Назвіть країни, в яких влада належала монархам.

3. В якій країні існували партії консерваторів та лібералів?

4. В якій країні до вищої палати парламенту входило 300 сенаторів?

5. В якій країні парламент називався рейхстаг?

6. Назвіть 2 переваги та 2 недоліки політичної системи країн, історія яких вивчалась протягом уроку.

7. Яка країна була дуалістичною монархією?

 

Історичний диктант

Учні відповідають на запитання тільки «так» («+») або «ні» («-«).

1. На початку ХХ ст. у Франції була Третя Республіка (Так).

2. На початку ХХ ст. майже 10 років при владі у Франції перебувала Радікальна партія (Так).

3. Австро-Угорщина була монархічною республікою. (Ні).

4. Росія програла війну Японії. (Так).

5. Революція 1905 – 1907 рр. в Росії зазнала поразки (Так).

6. На початку ХХ ст. у Франції відкрилася Світова виставка. (Так)

7. Монархом Австро-Угорщиги на початку ХХ ст. був Франц Йосиф. (Так)

8. Договір між Францією та Великою Британією дістав назву «Сердечна угода». (Так)

9. Імператором  Російської імперії на початку ХХ століття був Олександр II. (Ні)

10. Франція готувалася до війни з Німеччиною. (Так)

 

V. Підсумок уроку

Економічний розвиток на початку XX століття характеризується як вільним розвитком ринкових відносин, так і становленням системи державного регулювання економіки в різних варіантах. Промислове виробництво значно випереджало виробництво сільськогосподарської продукції, прискорилась урбанізація, розшарування суспільства, все ширше використовувалась наймана праця, яка охоплювала промислове виробництво, будівництво, транспорт, сферу послуг, сільське господарство. Проходило становлення й подальший розвиток нових галузей промисловості: автомобілебудування, верстатобудування, електротехніки, нафтопереробної та інших.

Соціально-економічний розвиток у світі на початку XX ст. сприяв поліпшенню матеріального становища людей, особливо в розвинутих країнах Європи та Північної Америки. Розбудовувалися міста, в  Парижі й Лондоні, Берліні й Москві зводилися небачені до того семи-десятиповерхові будинки, а за океаном з'явилися хмарочоси у 18-20 та більше поверхів. Міста ставали більш комфортними для життя. Люди користувалися все більш швидкими та зручними технічними засобами передачі інформації. Автомобілі, пароплави ставали більш досконалими, нечуваними темпами поширювалася мережа залізниць.

Лише за 43 роки (1871-1914) довжина залізниць у Європі зросла з 105 до 347 тис. км, у США - з 93 до 567 тис. км, у Азії - з 8 до 108 тис. км (у 13,5 разів), а в Африці - з 2 до 44 тис. км (у 22 рази).

Державна влада в демократичних країнах проводила соціальні реформи, підтримувала громадський порядок, прагнула задовольнити інтереси всіх верств населення, збалансувати їх. Під захистом держави знаходилась приватна власність, гарантувалась свобода підприємництва та ініціативи.

Тож не дивно, що ці часи здобули назву «Lа bellе роgие» (з французької - «щаслива епоха»). Однак насправді розквіт торкнувся лише декількох країн, до яких належали насамперед Велика Британія, Франція, США, Канада, дещо пізніше - Німеччина. Економічне та культурне піднесення переживали також Росія, Австро-Угорщина.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника та конспект.

Підготувати повідомлення про одного з відомих політичних діячів США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Росії або Австро-Угорщини початку ХХ століття.

Додаток 1

 

Роздатковий матеріал 1.  «Особливості політичного устрою провідних країн світу».

США

 1. Сполучені Штати Америки жили за Конституцією 1787 р. Законодавча влада була делегована Конгресу, який складався з двох палат: палати представників, що обиралися населенням штатів, та сенату, членів якого обирали (до 1913 р.) парламенти штатів. Палата представників і сенат мали рівні права щодо законодавчої ініціативи й прийняття законів.

Главою виконавчої влади був президент. Він обирався загальним голосуванням в усіх штатах на 4 роки. За конституцією він був главою держави й уряду. Йому доручалося верховне командування збройними силами. Для усунення президента конституція вимагала обґрунтованого звинувачення в зраді, хабарництві та інших тяжких злочинах. Це правило застосовувалося також щодо міністрів уряду. . Верховний суд користувався правом пуллірікації

 

(скасування) будь-якого закону, як федерального, так і штату, якщо буде доведено, що він суперечить конституції. Також Верховний суд отримав повноваження видавати накази, обов’язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів

За формою державного устрою США були територіального федерацією штатів – автономних державних одиниць зі своїми конституціями, Законодавчими зборами та апаратом управління на чолі з губернатором.

У межах двопартійної системи відбувалося суперництво республіканців, які оголосили себе партією національного відродження, і демократія, які вважалися партією реформ. Обидві партії, що по черзі приходили до влади, виражали інтереси монополістичних угруповань. Виборчі права жінкам у США були надані в 1920 р.

 

 Німеччина

  Згідно з конституцією 1871 р. до Німецької імперії входили 22 монархії (серед них Пруссія, Баварія, Саксонія) і 3 «вільних міста» (Любек, Бремен, Ґамбурґ).  На чолі імперії стояв король Пруссії. Він отримував титул імператора, був головнокомандувачем збройних сил, призначав урядовців, включаючи голову уряду — союзного канцлера, делегатів Пруссії до верхньої палати парламенту й міг здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.

Вищим законодавчим органом був бундестаґ (парламент), який складався з двох палат: верхньої — бундесрату та нижньої — рейхстагу (обирався на 5 років, володів обмеженою законодавчою ініціативою). Імперський уряд був представлений особою канцлера. Кабінету міністрів не існувало; міністри, які мали певне коло обов’язків, були підлеглими канцлера

 

Велика Британія

Основу британської монархії,  становив конституційний акт 1689 р., відомий під назвою «Білль про права». У ньому вказувалося, що тільки парламент має право приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. Із часом «Білль про права» доповнювався та удосконалювався. Британський парламент складався з двох палат: вищої — палати лордів (представники найшановніших родин, титул лорда є спадковим) та нижньої — палати общин. Нижня палата обиралася на основі загального голосування. Правом голосу користувалися всі особи чоловічої статі, які мали ступінь осілості 12 місяців, помешкання чи наймали житлову площу не менш ніж за 10 фунтів.  Домінували дві партії: консерватори (торі) і ліберали (віги). Від партії, що перемогла на виборах, обирали голову уряду — прем’єр-міністра, а партія, яка програла, переходила в опозицію. Прийняття того чи іншого рішення залежало від парламентської більшості

Франція

  Із 1875 р. існувала Третя республіка. За ухваленою того ж року конституцією державу очолював президент, який обирався Національними зборами (парламентом) на сім років і міг бути переобраний на будь-який новий строк.Конституція надавала йому права командування армією і розпуску парламенту.. Парламент складався з двох палат: вищої (сенат) і нижньої (палата депутатів). До вищої входило 300 сенаторів, 225 з яких призначалися на 9 років, а інші довічно обиралися самими сенаторами. Палата депутатів обиралася на основі загального чоловічого виборчого права. . Рада міністрів призначалася президентом, але була підзвітна парламенту.. Місцевого самоврядування практично не існувало. За законами 1876–1882 рр. посади мерів стали виборними. Реальна влада у департаментах належала префектам, які призначалися урядом.

 

 Росія

 Російська імперія залишалась осередком абсолютизму. Цар спирався на централізований і підпорядкований лише йому бюрократичний апарат.. Державна рада була дорадчим законодавчим органом, члени якої призначались довічно з числа вищої знаті. Але пропозиції, які висловлювалися членами Держради під час обговорення законопроектів, не обмежували свободу прийняття рішення російського монарха. Виконавчий орган самодержавства — Рада міністрів — мав консультативні функції. Сенат, створений за Петра І, здійснював функції Верховного суду. Сенатори, призначені царем довічно, мали знайомити громадськість з новими законами, тлумачити їх, контролювати їх виконання

 Державні посади обіймали лише представники дворянського стану. Вони також обіймали ключові посади в органах місцевого самоврядування — генерал-губернатора (відповідав за збирання податків та охорону державного майна). В управлінні на місцях дворянство брало участь через інститут «предводителів дворянства», які обирались на місцях самим дворянством і затверджувались царем.

 

 Австро – Угорщина

 8 лютого 1867 р. між Францем Йосифом І і представниками угорського національного руху був підписаний договір, за яким Австрійська імперія перетворювалася на дуалістичну монархію Австро-Угорщину.

Австро-Угорщина залишалася дуалістичною монархією і на початку XX ст. Країна складалася з двох частин, що були розділені р. Лейтою: Австрії (Цислейтанії) та Угорщини (Транслейтанії). До складу Австрії входили власне австрійські землі, Чехія (Богемія), Моравія, Сілезія, Далмація, Істрія, Трієст, а також Галичина та Буковина. Угорщина, крім власне угорських земель, включала також Словаччину, Воєводину, Хорватію, Трансільванію, Закарпатську Україну. Кожна з частин Австро-Угорщини отримала повний суверенітет відносно внутрішніх справ, мала власний парламент, незалежний уряд, систему державної адміністрації, юстиції.

Загальноімперському уряду передавалися питання зовнішньої, військової і фінансової політики. Для обговорення спільних для обох частин монархії справ скликалися Коронна рада і рада міністрів, включаючи, окрім спільних міністрів, глав урядів Австрії та Угорщини. За угодою 1867 р. Австрія брала на себе 70 % загальноімперських витрат, Угорщина - 30 %, надалі ця частка повинна була корегуватися кожні 10 років, виходячи з рівня економічного розвитку. В обох частинах держави були проголошені демократичні свободи, рівність усіх громадян, недоторканність приватної власності тощо. Уряди Австрії та Угорщини стали відповідальними перед відповідними парламентами.

Монарх зберігав право попереднього схвалення законопроектів, призначав голів урядів і міністрів, залишався верховним головнокомандувачем єдиної айстро-угорської армії.

Франц Йосиф І коронувався в Будапешті королем Угорщини На чолі Австро-Угорщини стояв австрійський цісар з династії Габсбургів, який одночасно носив титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині.  Спільними для всієї імперії були три міністерства: закордонних справ, військове та морське, фінансів (останні два передбачались в обох частинах імперії). Усі інші міністерства були самостійними для Австрії та Угорщини. Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалась спеціальними «делегаціями», які скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їх складу входили по 60 делегатів від рейхсрату та сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, згідно зі спеціально укладеною угодою.  За австрійською конституцією 1867 р. утворювався рейхсрат— двопалатний парламент, що складався з палати панів та палати депутатів. До палати панів, крім спадкових членів, імператор міг призначити пожиттєвих членів. Палата депутатів формувалася шляхом виборів від окремих провінцій.  Виборче право було обмежене майновим і віковим цензом та куріальною системою. І тільки у 1907 р. в Австро-Угорщині було запроваджене загальне виборче право і ліквідована куріальна система виборів.

 

Додаток 2

Роздатковий матеріл 2 «Особливості економічного розвитку в провідних країнах світу»

 

США (1-а группа)

У США вартість продукції промислового виробництва переважала вартість сільськогосподарського в 1900 p. у 3 рази.

Після Громадянської війни 1861–1865 pp. склалися сприятливі політичні умови для економічного зростання країни. Конгрес США проводив політику підтримки індустріального розвитку. Оточення слаборозвинених країн, мирні умови існування давали змогу вільно розвивати господарство, не витрачаючи значних коштів на воєнні потреби.

Економічні успіхи мали географічну основу. Протяжність морського узбережжя, що досягала 18 тис. миль, надавала переваги для розвитку мореплавства, рибальства, зовнішньої торгівлі. Озера і річки з каналами об’єднували різні штати в єдине економічне ціле.

До господарського обігу залучалися великі природні ресурси: вугілля, залізна руда, нафта, кольорові метали, ліс, камінь, сірка, глина. Їх запаси забезпечували розвиток важкої промисловості. Проте бракувало олова, калійних солей. Швидкими темпами освоювалися землі американського Заходу, де переважав фермерський напрям сільського господарства.

Значних розмірів досягло сільськогосподарське виробництво. Активно запроваджувались власні та європейські винаходи.

Лише за 1890–1900 pp. було видано 234 956 патентів. Використовувалися переваги нового будівництва. Морально застаріле обладнання практично було відсутнє і не гальмувало розвитку промисловості. Активна роль належала спеціалізації робітників і підприємств, географічному поділу праці. Промисловість була орієнтована на масове виробництво, стандартизацію деталей. Значно зросли продуктивність, інтенсивність праці, зменшилися витрати виробництва.

Тут існував широкий місткий внутрішній ринок. Конкуренто-спроможність американських товарів була досить високою на зовнішньому ринку. США будували своє господарство під захистом митних бар’єрів.

Пришвидшували розвиток економіки концентрація виробництва і капіталу, акціонування й утворення корпорацій. Економічне піднесення спиралося на інвестиції, що постійно зростали. Якщо в 1859 p. капітал, вкладений у промисловість, становив 1 010 млн дол., то в 1914 p. — 22 791 млн дол. Велике значення мали європейські капітали. У 1899 p. — 3300 млн дол., в 1914 p. —близько 5 млрд дол., з них англійських — 755 млн дол.

США розвивали своє господарство, використовуючи робочу силу всього світу. За перші 14 років XX ст. імігрувало 146 млн осіб. У 1910 p. населення країни становило 92 млн осіб.

США пізно включилися до територіального поділу світу. У 1867 p. у Росії за 6,7 млн дол. була куплена Аляска, кожний гектар землі якої обійшовся лише в 5 центів. У 1898 p. Конгрес США узаконив анексію Гавайських островів. Колоніальними володіннями стали Куба, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни, частина островів Самоа. Загальна площа колоній США в 1914 p. дорівнювала 0,3 млн км2 з населенням 9,7 млн осіб. Водночас США стали на шлях економічної експансії, основною зоною якої була Латинська Америка, і збільшували інвестиції за кордоном та експорт товарів, будували філіали своїх підприємств, використовуючи дешеві робочу силу та сировину.

Промислове піднесення США на початку XX ст. найбільш яскраво виявилося у будівництві залізниць, їх протяжність за 1870–1913 pp. збільшилася у 8 разів. Вони зв’язали всі штати, а чотири трансконтинентальні лінії поєднали Атлантичне і Тихоокеанське узбережжя. Розмах будівництва залізниць стимулював розвиток важкої промисловості, зміцнив економічну єдність країни, розширив географію промисловості на Південь і Захід.

Отже, в галузевій структурі промисловості США суттєво збільшилася частка важкої промисловості. Проте з розвитком сільського господарства не втратили свого значення галузі переробки сільськогосподарської продукції, особливо борошномельна, консервна.

Змінилася географія розташування промисловості. Східні штати (Пенсільванія, Нью-Йорк, Массачусетс, Нью-Джерсі) зберігали своє індустріальне значення, особливо в обробній промисловості. Її центри виникають на Заході, Півдні. Темпи індустріалізації південних районів випереджали середні показники по країні в 2 рази.

Швидко збільшувалася чисельність робітників. У 1870 p. їх налічувалося 2 млн, а в 1909 p. — 6,6 млн осіб.

 

Німеччина  (2-а группа)

У процесі індустріалізації початку XX ст. Німеччина за обсягом і темпами промислового виробництва посіла друге місце у світі та перше в Європі. Передумови такого економічного зростання склалися на початку 70-х років XIX ст. Завершилося об’єднання Німеччини під владою Пруссії. Утворилася так звана друга імперія. Це призвело до ліквідації внутрішніх митних кордонів, створило державну систему фінансів, грошового обігу, мір і ваги, залізничного і поштового права. Зросли інвестиції в промисловість. Нагромадження капіталів сприяло акціонуванню. Активну роль у будівництві залізниць брав уряд. Перемога у франко-прусській війні 1870–1871 pp. дала контрибуцію в 5 млрд франків. Існували переваги нового будівництва. Для розвитку важкої промисловості були наявні значні запаси вугілля, залізної руди, калієвої солі. Економічні позиції Німеччини зміцнило приєднання Ельзасу і Лотарингії, багатих на залізну руду високої якості, з розвиненою бавовняною промисловістю.

Переваги німецької промисловості забезпечували висока продуктивність праці (за 1850–1914 pp. зросла в 3 рази) і відносно низька заробітна плата. Машинна індустрія витіснила ремісників і забезпечила себе кваліфікованими робітниками. Аграрні реформи знищили залишки феодальних відносин на селі.

У галузевій структурі зросло значення важкої промисловості.

Темпи її розвитку за 1870–1913 pp. випередили легку (800 і 350 %). Третина капіталів функціонувала у видобувній промисловості.

У металургії, яка за обсягами виробництва поступалася лише США, виплавка сталі зросла в 100, чавуну — в 13 разів. Значна роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Розвивалися нові галузі: хімічна, електротехнічна, виробництво електроенергії. Промисловість забезпечувала потреби країни й експортувала електродвигуни, трансформатори, турбіни, анілінові фарби, соду, добрива, сірчану кислоту. Німеччина перебувала на першому місці за обсягом воєнної промисловості.

Продовжувала розвиватися легка промисловість. Так, потужність бавовняних заводів збільшилася на 40 %. Проте, на відміну від США, обмеженість власної сировини та необхідність її імпорту збільшували вартість продукції. Швидкий розвиток промисловості змінив склад населення. У 1911 p. чисельність робітників становила 67 %.

 

Велика Британія (3-я группа)

Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки для ряду товарів. Водночас німецькі, американські товари, що були якіснішими та дешевшими, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Спостерігався застій у техніці. Фабрична індустрія працювала на застарілому обладнанні. Модернізація техніки відбувалася повільно, оскільки була складною та дорогою справою. Гальмівну роль відігравала монополія на експлуатацію колоній, що забезпечувала високі прибутки при застарілій техніці. Продукція нових галузей становила лише 6,5 % всієї промислової продукції країни. Так,у світовому електротехнічному виробництві частка Великої Британії становила 13, а Німеччини — 32 %.

У 1913 p. англійські заводи виготовляли лише 34 тис. автомобілів. Розвиток нових і технічне переобладнання старих галузей ви-магали значних інвестицій. Проте капітали не вкладались у розвиток національної промисловості, а експортувались: досягнувши у 1913 p. 4 млрд ф. ст., вони давали 5 % річних. Щорічний прибуток англійських рантьє (8 млн осіб) становив 200 млн фунтів ст. Загострилася проблема постачання сировини для нових галузей промисловості. Негативну роль відігравала політика протекціонізму з боку США, Німеччини, Франції. На 10–15 років пізніше почалося акціонування промисловості та утворення корпорацій. Проте у структурі англійської промисловості відбувалися якісні зміни так само, як і у США, Німеччині. Але за кількісними показниками індустріалізація у Великій Британії відбувалася повільно й непослідовно.

Знизилися темпи економічного розвитку. Порівняно високі темпи характеризували важку промисловість, особливо нові галузі: сталеливарну, електротехнічну, хімічну. У 7 разів збільшився обсяг залізничних перевезень (1 200 млн т). Зросла роль машинобудування. Із традиційних галузей модернізувалося суднобудування.

За 1870–1913 pp. тоннаж суден подвоївся, чистий дохід судноплавства досяг 94 млн ф. ст., 3/5 нових кораблів світу будувалося у Великій Британії. Протягом 1870–1913 pp. порівняно з американськими та німецькими незначними були темпи видобутку вугілля (в 2,6 раза), виплавка чавуну (в 1,7 раза), споживання бавовни (в 1,8 раза). На початку XX ст. за вартістю продукції легка промисловість переважала важку в 1,7 раза.

 

Франція  (4-а группа)

Франція відставала від США, Німеччини та Великої Британії не лише за темпами розвитку, а й за структурною перебудовою промисловості. Так, за 1884–1909 pp. загальна продукція промисловості зросла на 75 %, а за 1909–1914 pp. — лише на 25 %. Це можна пояснити втратами у франко-прусській війні, переважаючим розвитком легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Негативно впливали на економічний розвиток парцелярний характер землеробства, його низький технічний рівень, зменшення сільськогосподарського виробництва внаслідок завезення дешевого хліба з-за океану. Послаблення економіки Франції зумовив експорт капіталів, що становив 30 % світових інвестицій. За даними 1908 p., у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал у формі позикового, що призвело до зростання чисельності рантьє. На початку XX ст. їх налічувалося 2 млн при населенні 40 млн. Для експорту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію, територія якої в 21 раз перевищувала її власну. Метрополія вивозила до своїх колоній 10 % експортного капіталу, 13 % товарів.

Інтенсивно розвивалося транспортне машинобудування, зокрема виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами будівництва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність у 1911 p. досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося значення виробництва предметів розкоші, текстилю, галантереї.

Перед Першою світовою війною відставання французької промисловості від американської, німецької, англійської досягло відповідно: в металургії — 6,3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4; 6 і 7 разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 раза; за виробництвом сталі — 6,3; 7 і 1,9 раза.

 

 

 

 

  

 

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

              

Тема 3:  «України на початку ХХ ст. (1900-1913). Територія і населення України.»

 

 

Мета уроку:

- усвідомлювати процес та особливості формування української нації на українських етнічних землях у складі Російської  і Австро-Угорської імперій;

- розвивати вміння працювати в групах, висловлювати свою точку зору, формувати  критичне мислення учнів.

-  виховувати в учнів інтерес вивчення історії, формувати  об’єктивне ставлення до історичних фактів,  виховувати почуття співпраці, взаємодопомоги та самооцінки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник «Історія України», 10 кл., профільний рівень, Турченко Ф.Г., Київ «Генеза», 2010; карта « Україна на початку ХХ  ст.»; атласи 9 та 10 кл.; словники; мультимедійна  дошка; слайди.

Основні поняття: національна самосвідомість, українська ідея, ідея соборності.

Основні дати:

1897р. – перша всезагальна перепис населення у Росії;

1900-1913 рр. – роки прискорення модернізаційних процесів.  

 

                                                               Хід уроку.

                              Організаційний момент.

 Слайди 1-3.               І. Актуалізація знань учнів,  мотивація навчання.     

Пригадайте

   з курсу 9 класу поняття: нація, етнос, асиміляція.

• Нація  – спільність людей, об’єднаних спільним походженням, історією, мовою, культурою та які усвідомлюють головні  національні інтереси.
• Етнос на відміну від нації має несформовані національні інтереси, що веде до асиміляції.

 На початку ХХ століття, змагалися дві тенденції: з одного боку, асиміляція  – поглинання української мови, культури російською; з іншого боку – перетворення  українського етносу в націю та  створення власної держави. Не маючи своєї держави, народ змушений був жити в колоніальному статусі "молодшого брата".

 

 

           Оголошення теми та очікуваних результатів

Після цього уроку ви  зможете:

• Зробити висновки щодо географії розселення українців і адміністративного статусу українських земель на початку ХХ ст.
• Аналізувати передумови відродження власної держави, що склалися в Україні.
• Висловлювати власну точку зору щодо чинників, які заважали відновленню української держави.
•  Характеризувати найважливіші завдання, які стояли перед українським  народом на початку ХХ ст.
• Характеризувати поняття: національна самосвідомість,українська ідея, ідея соборності, толерантність.

 

                                ІІ. Вивчення нового матеріалу

Слайд 4. Основні поняття та історичні дати

• Національна самосвідомість  – усвідомлення головних національних інтересів і вироблених спільних цілей (національного відродження, розбудови державності), досягнення яких сприяло б розквіту нації.
• Національна ідея – воля народу до незалежності, що реалізується у власній державі.
• Ідея соборності – воля народу до єдності, що реалізується у територіальної цілісності.
• Толерантність – терпиме ставлення до чужих думок, вірувань, політичних уподобань, позицій.

• 1897р. – перша всезагальна перепис населення у  Росії, затверджена імператором Миколою ІІ. (Слайди 5, 6)  
• 1900-1913 рр. – роки прискореної модернізації.

 

Слайд 7. Статус українських земель. Населення.

• На початку ХХ ст. український народ не мав власної держави і входив до складу двох с імперій – Російської і Австро-Угорської. Загальна площа земель, заселених переважно українцями (етнічних земель), -  739 тис. кв. км.
•  Кількість населення на цих територіях у 1914 р. сягала 46,0 млн чол.: з них 32,6 млн становили українці, 13,4 млн – інши національни групи.
• Для позначення Наддніпрянської України російські чиновники  вживали терміни: «Південно-Західна Росія» або «Малоросія». Але саме Наддніпрянська Україна   становила компактну історіко-географічну цілісність, без якої не могла існувати ані українська народність, ані українська нація.
• У Західній Україні  мешкало  6,4 млн осіб, з них 4,8 млн – українці.

 

Слайд 8. Географія розселення українців

           У складі Російської імперії – близько 85%:

• Правобережна Україна (Київська, Волинська, Подільська губернії);
• Лівобережна Україна (Чернігівська, Полтавська, Харківська губернії);
• Південна Україна (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії).

У складі Австро-Угорській імперії – 15 %:

• Східна Галичина (Коронний край Галіція і Лодомерія);
• Північна Буковина (Коронний край Буковина);
• Карпатська Русь (Угорське королівство).

 

 Робота з текстом в парах:

• Прочитайте текст підручника на стор.8 «Світ в 1900-1913 рр» та визначить характерні риси прискореної модернізації,
•  обговоріть у парах, запишіть у зошит.
•   Хто скільки рис визначив?
•  А тепер дивиться слайд  9, порівняйте з тим, що у вас записано у зошиті.

         Слайд 9. Прискорена модернізація в 1900 – 1913 роках супроводжувалася:

• продовженням індустріалізації, (будівництво заводів, залізниць, добування вугілля, нафти).
•  урбанізацією –  зростанням  міського населення;
•  розвитком освіти, науки та технологій (відкриття теорія відносності, атома,  рентген,  поширювалися автомобілі, авіація, радіо);
• розширення громадянських прав і свобод (поява преси, політичних партій, профспілок);
•  соціальної мобільністю суспільства, міграцією;  
• активізацією процесу формування української нації та української еліти на початку ХХ ст.

 

 Учитель:

Створення модерних націй - процесс  поступового перетворення аграрного, малограмотного і мало мобільного суспільства на індустріальне, освічене і мобільне, з політичними  та економічними правами для всіх його членів. Це складний суперечливий процес. Політично залежні народи, зазнавши модернізацію, шукали шляхи національного визволення.

           Подивиться слайди 10 – 15 та сформулюйте судження щодо  суспільних процесів.

Слайд 10. Урбанізація. Порівняйте численність населення міст у 1897 р. та 1913 р.

Слайд 11. Розвиток освіти. Які диспропорції ви помітили?

Слайд 12. Національний склад України та ії міст. Значну частину українських міст складали росіяни, поляки, євреї. За таких умов постала задача  самоутверджуватися, ідентифікуючи себе,  як нація.

Слайд 13. Станова структура. Чому станова структура відійшла в минуле?

Слайд 14. Соціальна мобільність. Що виможете сказати про соціальні проблеми?

Слайд 15. Конфесійний склад населення України. Охарактеризуйте конфесійний склад населення у різних губерніях.

 

          Давайте разом поміркуємо:

                      Які чинники впливали на формування української нації?

(Учні відповідають за допомогою вчителя, скорочено записують на дошці, потім дивляться слайд  і записують у зошити)

Слайд 16. Чинники, що впливали на формування української нації

• Утвердження ринкових відносин, індустріалізація
• Відсутність власної держави
• Зміни у соціальній структурі населення 
• Русифікація і полонізація міст України
• Переселення представників інших націй в Україну
• Українська шляхта поповнювала ряди російського дворянства, інтелігенції.

 

Слайд 17. Національна еліта - виразник самосвідомості

Умови оптимізації національної самосвідомості:

- формування повноцінної і консолідованої еліти, як генератора національної ідеї;

-  популяризація консолідуючої національної ідеї;

- створення мовної єдності нації.

Національна еліта --  найсвідоміша верства лідерів, інтелектуалів  (інтелігенції), яка є генератором національної  ідеї.

          Уявіть ситуацію:

 Ви -  національна еліта суспільства. Які, на ваш погляд,  завдання стояли перед Україною на початку ХХ ст.?

 Методом «Мозкового штурму» вирішуємо питання. (Всі ідеї записуються на дошці, обговорюються і оцінюються.)

 

Слайд 18.  Історичні завдання України  на початку ХХ ст:

1. Створення власної держави, незалежність – перше і головне історичне завдання України.
2. Возз’єднання українських земель, соборність – друге завдання. Це можливо в епоху війн, революцій.
3. Врегулювання міжнаціональних відносин на засадах демократії, толерантності, взаємного культурного збагачення – третє завдання.

 

Слайд 19.                                          ІІІ. Узагальнення

          На початку ХХ ст. в Україні діяли дві протилежні тенденції: асиміляція українців з одного боку та створення власної держави і модерної української нації з іншого.

         Створенню власної держави та модерної української нації сприяли: процеси прискореної модернізації та поява інтелігенції, що сформулювала українську ідею.

         Але здобуття Україною незалежності та територіальної цілісності (соборності) було можливо лише за умови  краху імперій, між якими вона була розділена.

 

Слайд 20.                     ІV. Закріплення нових знань учнів.

 Рефлексивна бесіда:

• Які висновки щодо географії розселення українців і адміністративного статусу українських земель на початку ХХ ст. можна зробити?
• Які  передумови відродження власної держави і національної цілісності склалися в Україні?
• Що заважало відновленню української держави?
•  Охарактеризуйте найважливіші завдання, які стояли перед українським  народом на початку ХХ ст.
• Охарактеризуйте поняття: українська ідея, ідея соборності, модерна політична нація.

 

Слайд 21.                  V.  Домашнє завдання.

1.Вивчити § 2 -3 «Україна перед історичними викликами ХХ ст.» підручника Ф.Г.Турченко  Історія України, 10 клас.

2.Скласти таблицю в зошиті «Чинники, що сприяли та  заважали відновленню української державності»

Чинники, які сприяли відновленню української державності	Що заважало  відновленню української державності?

 

  Література

1. Історія України: Навчальний посібник. – С.137-176
2. Історія України: Курс лекцій – Т.1.-С.374,411,441-513.
3. Історія України: нове бачення. –Т.1. –С.274-278,288-293,315-322.
4. Бойко О. Історія України – С.216-237,248-273.
5. Крип’якевич І. Історія України.-С.253-266.
6. Субтельний О. Україна :історія,-С.296-331.
7. Жуковський О., Субтельний О.Історія України.-Львів,2012.-С.59-70.
8. Соціальна історія Наддніпрянської України в другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст. /  В. О. Куліков, М. В. Проценко. – Харків: Вид-во ХНУ, 2007. – 63 с
9. Стась А.К. Российская историческая мозаика: Чины, титулы и звания Российской империи. - М., 2012