ВПРОВАДЖЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

   ВПРОВАДЖЕННЯ ІНОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

Сьогодні, як в Україні, так і за кордоном, педагогіка масово працює над апробацією в  навчальних закладах інтерактивних методів. Термін "інтерактивний" прийшов до нас із англійської і має значення "взаємодіючий" – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або  ким – не будь  (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання у ході якого здійснюється взаємодія викладача та студента. Стрімка інформація суспільства неминуче створює нові освітні стандарти, вимагає впровадження сучасних технологій у сферу освіти.

 Виходячи із реалій сьогодення, коли формується економічна і правова культура студентів, ми повинні формувати у них необхідні знання і уміння здійснювати пошук, опрацювання і збереження інформації, використовуючи сучасні інформаційні технології, комп’ютерні комунікації і системи.

Нині, у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу надзвичайно великі можливості виникають для ефективного унаочнення  теоретичної і практичної підготовки майбутніх медиків завдяки впровадженню у навчальний процес комп'ютерних технологій. Загальновідомо, що тільки 15% інформації запам'ятовується при слуховому сприйнятті, 25% - при зоровому, і 65% - при одночасному. Більше 85% людей, особливо молодих, володіє переважно здоровою пам'яттю. Активний об'єм пам'яті використовується людиною лише на 4-5%.

Тому уваги вимагають питання організації навчального процесу, його інтенсифікації, що полягає в тому, щоб при найменших витратах часу давати необхідну кількість інформації, добиватися глибокого її засвоєння. У поліпшенні організації навчального процесу і підвищення його якості велику  допомогу можуть надати сучасні технічні засоби навчання.

Сьогодні перед вищою освітою стоїть завдання підготовки студентів, які вміють творчо мислити,  зіставляти та аналізувати факти,  аргументовано захищати власні погляди. Для розкриття творчих можливостей студентів,  задоволення їхніх особистих та соціальних інтересів викладачу слід володіти методиками,  що стимулюють конструктивно-критичне мислення,  розвивають творчі здібності.  Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання. Вони захоплюють студентів, пробуджують у них інтерес і мотивацію, навчають самостійно мислити та діяти.

Сучасна педагогічна наука відокремлює загальні та конкретні форми організації процесу навчання.  Загальні форми,  до яких належать індивідуальна,  парна,  групова,  колективна,  не залежать від конкретних педагогічних завдань та визначаються структурою спілкування між педагогом та студентами.

Існує значна кількість активних та інтерактивних технологій навчання – проблемна лекція,  парадоксальна лекція,  евристична бесіда,  пошукова лабораторна робота,  розв’язання ситуативних задач,  колективно групове навчання,  ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах навчального заняття: під час первинного оволодіння знаннями,  закріплення й удосконалення матеріалу, формування вмінь та навичок.  Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити ціле заняття з використанням окремої технології.   

Як відомо,  інтерактивні технології навчання базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання, взаємонавчання, тісна взаємодія в міні-колективі  (групі,  ланці,  команді),  коли і студенти,  і викладач є рівноправними суб’єктами навчання. 

 Сучасні інтерактивні технології полегшують процес сприйняття студентами навчального матеріалу під час групових форм навчання. Інтерактивні технології навчання можна класифікувати в основні чотири групи: 

• кооперативне навчання;  

• колективно-групове навчання;

• ситуативне моделювання;

• опрацювання дискусійних питань.

Найпоширенішими методами кооперативного навчання є робота в парах під час проведення письмових опитувань,  тестувань,  виконання завдань;  синтез думок для вирішення складних проблем під час практичних занять; пошук скарбів при проведенні семінарських занять;  коло ідей при вирішенні суперечливих питань 

При колективно-груповому навчанні використовуються такі методи:  мікрофон, «мозкова атака»,  організаційно-діяльнісна гра, «дерево рішень»  тощо.  Ці методи допомагають студентам сформулювати та висловити свою думку.  До групи ситуативного моделювання можна віднести імітаційні ігри-тренінги та рольові ігри.

 Інтерактивні методи навчання допомагають урізноманітнити навчальний процес, зробити його більш цікавим для студентів.  Але від викладача використання таких методів потребує серйозної підготовки.

Успішному формуванню в студентів досвіду творчої діяльності сприяють методи навчання, які характеризуються:

• практичною спрямованістю на основі розроблених підходів до визначення

складності творчих завдань, їх систематизації;

• здатністю оптимально поєднуватися;

• забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.

Підґрунтям такого навчання є активізація пізнавальної діяльності студентів за допомогою активного спілкування: студент зі студентом, студент з групою студентів, студента з викладачем, викладача з представником групи,  викладача з групою студентів.  Таке навчання в методиці одержало назву комунікативно-діалогового або інтерактивного.

Тому й методи,  що використовуються під час такого навчання,  також називаються інтерактивними.

Термін  «інтерактивні методи»  відносно новий.  Його запровадив у 1975  р. німецький дослідник Ганс Фріц. «Inter» (англ.) –  взаємо-, «act» (англ.) –  діяти.

Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії,  перебування в режимі бесіди,  діалогу,  дії.  Відповідно інтерактивним може бути метод,  під час використання якого студент є учасником, що здійснює щось:  говорить, керує, моделює, пише, малює тощо, тобто виступає не тільки слухачем, а й бере активну участь у тому, що відбувається, власне є активним учасником навчального процесу.

  Інтерактивні методи навчання сприяють інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу й дають змогу студентам полегшити процес засвоєння програмного матеріалу;  активізують навчальну діяльність;  формують навички аналізу навчальної інформації,  творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу; формують вміння правильно висловлювати власну думку,  доводити свої погляди, аргументувати та дискутувати;  моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;  вчать слухати.

Крім того,  використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співпраці,  вчить їх конструктивно взаємодіяти,  сприяє оздоровленню психологічного клімату під час навчальних занять, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію студентів до навчання .

На сьогодні в Україні описано щонайменше 5  груп методів,  у кожній з яких нараховується до 10  різних підходів.  Тому їх практичне застосування потребує від викладача насамперед належної обізнаності. До того ж кожен із методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу,  що не можливе без спеціальної фахової підготовки викладача до організації інтерактивного навчання .

Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти колективно-групового навчання.  Розглянемо деякі із видів колективно-групового навчання,  що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всієї академічної групи.

1. „Коло”.  Це загальновідома технологія,  що застосовується,  як правило,  у комбінації з іншими.  Її метою є з’ясування певних положень,  привертання уваги студентів до складання проблемних питань у навчальному матеріалі,  мотивація пізнавальної діяльності,  актуалізація опорних знань.  Викладач має заохочувати всіх студентів до рівної участі та дискусії.

2. „Мікрофон”.  Різновид колективно-групової технології,  що надає можливість кожному студенту сказати щось швидко,  по черзі,  відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. 

3. „Незакінчені речення”.  Така технологія поєднується з  „Мікрофоном”  і дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими.  Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи,  вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем,  відпрацьовувати вміння говорити лаконічно, але по суті й переконливо.

Визначивши тему,  з якої студенти будуть висловлюватися в колі ідей або використовуючи мікрофон,  викладач формулює незакінчене речення і пропонує студентам закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учасники працюють з відкритими реченнями, наприклад:

• „Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...”;

• „Це рішення було прийнято тому, що...”;

• „На сьогоднішньому занятті для мене найбільш важливим відкриттям було...” тощо.

4. „Мозковий штурм”.  Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення,  що широко використовується для ухвалення рішень щодо розв’язання конкретної проблеми чи ситуації. «Мозковий штурм» (атака)  спонукає студентів проявляти уяву та творчість,  дає можливість їм вільно висловлювати свої думки, проявляти творчу фантазію.

5. „Броунівський рух”.  Це інтерактивна технологія,  що використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого.  Вона дає можливість студентам узяти участь у передачі своїх знань одногрупникам.  Використання цієї технології дає загальну картину понять і фактів,  що необхідно засвоїти на занятті, викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.  

6. „Вирішення проблем”.  Метою застосування такої технології є навчити студентів самостійно вирішувати ситуаційні проблеми та ухвалювати колективні (командні) рішення. 

7. „Дерево рішень”.  Це варіант технології вирішення проблем,  що допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень та ін.

Перед тим,  як розпочинати роботу, викладач і студенти повинні провести певну доаудиторну підготовку:  написання конспекту заняття,  з’ясування методів і форм роботи,  поділ на блоки-завдання,  підготовку контрольних запитань,  розробку методичних рекомендацій для самостійної роботи студентів,  складання списку рекомендованої літератури, розподіл групи на підгрупи.

Наведені характеристики групового навчання дозволяють стверджувати, що його використання в організації навчального процесу у ВНЗ є вагомим чинником підвищення якості професійної та комунікативної підготовки студентів як майбутніх фахівців .

Таким чином, виникає нагальна потреба більш активного використання групового навчання в практиці вищої школи.  Використання інтерактивних методів на занятті дозволяє активізувати різноманітні чинники:  теоретичні знання,  практичний досвід учнів,  їх спроможність висловлювати свої думки,  пропозиції,  уміння вислухати ательтернативні погляди. Застосування цих методів створює умови для максимального залучення до роботи всієї групи. Кожному учасникові пропонується диференційоване завдання, що здійснює індивідуальний підхід під час роботи з обдарованою молоддю.

Можна бути чудовим спеціалістом-теоретиком, але ще важливіше – уміти віднаходити раціональні рішення.  Вмінню співвідносити вивчений матеріал з практикою можна навчитися за допомогою інтерактивних методів навчання,  що сприяють глибшому усвідомленню і засвоєнню навчального матеріалу під час групового навчання. 

З метою підвищення ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів, пошуку раціональних методів і шляхів розв'язування завдань навчально-виховного процесу доцільно використовувати сучасні технічні засоби на всіх типах занять.

Технічні засоби навчання – це сукупність дидактичних матеріалів і технічних пристроїв, які використовуються для передачі інформації, контролю навчання.

•             Інформаційні призначені для забезпечення прямої передачі навчальної      інформації.
•             Контролюючі – для забезпечення контролю знань.
•             Навчаючі – для навчання.

Деякі дослідники зазначають, що застосування інформаційних технологій виробляє особливий стиль мислення, прищеплює необхідні навички, вміння планувати роботу. При цьому визначаються послідовність простих стандартних дій, вміння раціонально мислити, планувати інформацію, а також кінцеву мету навчання, яка необхідна для розв'язання поставленої задачі.