Реферат «Україна і світ»

 

          

 

 

Зміст

Становлення..................................................................................2-4

Европейська інтеграція ………………………………………...4-7

Україна-член світового співтоваривства……….……..……….7-9

Україна та Китай……………………………………………….9-10

Україна та СНД………………………………………………..10-11

Співробітництво Світового банку і України……………………11

ООН……………………………………………………………11-12 Висновок……………………………………………………....12-13

Література………………………………………………………...14

         

Після прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет та проголошення 24 серпня 1991 року Акту незалежності України розпочалося становлення України як незалежної держави. Його невід’ємною складовою стало формування відповідних новим реаліям зовнішньополітичних орієнтирів відновленої української держави, визначення підходів до реалізації інтересів України на міжнародній арені.

Протягом перших років незалежності основні зусилля зовнішньої політики спрямовувалися на досягнення міжнародного визнання України, утвердження її міжнародної правосуб’єктності, налагодження рівноправних відносин з іншими державами, в першу чергу, з країнами пострадянського простору, сусідами та найбільш впливовими країнами світу, створення зовнішніх умов для забезпечення національної безпеки, розгортання мережі дипломатичних представництв. Такі пріоритетні напрями були зумовлені, насамперед, необхідністю забезпечення національної безпеки, цілісності та недоторканості території, створення сприятливого безпосереднього оточення для України.

Українська дипломатія стала повністю незалежною від колишнього союзного центру. Вона опинилася перед необхідністю самостійно вирішувати усі проблеми, які поставали перед молодою українською державою на міжнародній арені і значною мірою уповільнювали становлення України як рівноправного члена світової спільноти. Достатньо згадати отриманий в спадок третій за розмірами у світі ядерний потенціал і, відповідно, насторожене ставлення провідних країн світу, трактування держави з неодмінним врахуванням "російського фактору". І все це – поряд з необхідністю "з нуля" налагоджувати відносини з країнами світу, відкривати посольства, приєднуватися до існуючих міжнародноправових механізмів та створювати договірно-правову базу відносин з кожною окремою країною.

Саме завдяки активній українській дипломатії це завдання було виконане - Україна не перетворилася на "сіру" пляму на політичній карті світу, непомітну країну на узбіччі світових і європейських процесів.

Серед особливостей становлення зовнішньої політики України того періоду слід виділити процес набуття  статусу без'ядерної держави і проведення послідовної політики у цьому напрямі. До 1 червня

1996 р. процес ядерного роззброєння завершився остаточно: Україна добровільно позбулася третього за обсягом потенціалу ядерної зброї (176 міжконтинентальних балістичних ракет з майже 1500 ядерних боєголовок), що стало безпрецедентною подією в історії людства.

Особливо важливим з точки зору створення законодавчого підґрунтя для діяльності України у сфері міжнародних зносин було затвердження Верховною Радою України 2 липня 1993 року "Основних напрямів зовнішньої політики України". Цей фундаментальний документ визначив основоположні національні інтереси України в сфері зовнішньої політики, основні засади і принципи, на яких мала базуватися зовнішньополітична діяльність, першочергові завдання, на досягнення яких вона мала спрямовуватися, а також основні напрями, на яких вона повинна була здійснюватися.

 Утвердження на міжнародній арені (1994-1997)  

У 1994-1995 р.р. відбулася певна еволюція акцентів: економічний аспект зовнішніх зносин було поставлено в один ряд з такими напрямами, як відстоювання політичних інтересів і інтересів національної безпеки. Все більшого значення почало набувати

забезпечення сприятливих зовнішніх умов для соціальноекономічних перетворень в країні і становлення України як впливової регіональної держави Центральної та Східної Європи, а також активізація зусиль по залученню до загальноєвропейських процесів. В цілому ж зовнішня політика дедалі більше переходила від встановлення і підтримання зовнішньополітичних зв'язків, до системного, планового  відстоювання й просування практичних національних інтересів, зміцнення впливовості країни на міжнародній арені, у т.ч. на регіональному і глобальному рівнях. Прагматизм, економічна і політична доцільність були оголошені основою зовнішньополітичного курсу держави.

Чітке дотримання Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань та норм міжнародного права, передбачувана та орієнтована на результат зовнішня політика призвели до того, що нашу країну все більше почали розглядати як один з вагомих факторів забезпечення безпеки і стабільності в регіоні та Європі в цілому.

Україна-член європейського співтовариства   

двосторонні відносини між Україною та ЄС у галузі міжнародної політики, економіки, освіти, науки, культури тощо.

Європейський Союз є політичним, економічним і культурним об'єднанням з ознаками конфедерації, до якого входять 27  європейських держав з населенням понад 507 млн осіб.

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в Києві у вересні 1993 року. Із 1 грудня 2009 (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні.

Внаслідок політики розширення, ЄС отримав спільні кордони з Україною 1 травня 2004, коли до союзу приєдналися десять країн, у тому числі Польща, Угорщина, Словаччина. 1 січня 2007 до

Європейського Союзу приєднався ще один сусід

України — Румунія. Наразі спільна протяжність кордонів України та ЄС становить 1390,742 км.

Протягом багатьох років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародноправового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС в рамках проекту «Східне партнерство», одним із завдань котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу.

 

Торговельно-економічне співробітництво

Обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС за перший квартал 2009 року, під час всесвітньої економічної кризи, зменшився в порівнянні з аналогічним періодом 2008 на 55,2 % та склав 6,32 млрд дол. США, у тому числі:

•       експорт — на 59,5 % і склав 2,75 млрд дол. США

•       імпорт — на 52,3 % і склав 3,57 млрд дол. США  від'ємне для України сальдо — 820 млн дол. США.

Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.

Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.

Юстиція і внутрішні справи

Співробітництво між Україною та ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки здійснюється в рамках Плану дій Україна — ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (План дій ЮСБ, затверджений у червні 2007 р.) та Плану-графіку його імплементації (затверджений у квітні 2008 р.).

Під час Спільного засідання Підкомітету № 6 Україна — ЄС «Юстиція, свобода та безпека» (12-13 травня 2009) проведено чергову спільну оцінку стану виконання Плану-графіку.

Питання співпраці у сфері ЮВС обговорювалося під час засідання міністрів юстиції та внутрішніх справ у форматі Україна-Трійка ЄС (3 червня 2009).

 

Енергетика  

Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:

•      Ядерна безпека.

•      Інтеграція ринків електроенергії та газу.

•      Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.

•      Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.  Енергоефективність.

З метою оцінки стану виконання Меморандуму сторонами щороку схвалюється відповідний звіт. Третій спільний звіт щодо імплементації Меморандуму було схвалено на Саміті Україна — ЄС у вересні 2008 р.

 

Транспорт

Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:

•      розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;  

•      підвищення рівня безпеки на транспорті та адаптація відповідного національного законодавства із залученням проекту ЄК TWINNING;

•      модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;

•      створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.

 

Європейська інтеграція 

ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося 16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти до першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ.

На даний час стан діалогу про співробітництво України з Європейським Союзом базується на впровадженні в українську економіку спеціально розробленої Стратегії інтеграції до ЄС та поступового виконання Плану дій європейської політики. Дані заходи в основному передбачають реформування більшості економічних і соціальних напрямів з метою наближення до загальноєвропейських.

Вже зараз відбувається активна співпраця між нашою державою та Європейським Союзом в багатьох стратегічно важливих галузях, таких як зовнішня торгівля (складає близько 33 % вітчизняного зовнішнього товарообороту), сфера безпеки, фінансові інституції, напрям космічних досліджень та інші.

 

Україна-член світового співтовариства

Стратегічна мета зовнішньої політики України — європейська та євроатлантична інтеграція, формування відносин стратегічного партнерства з Європейським

Союзом, Сполученими Штатами Америки, активна діяльність в ООН та інших міжнародних організаціях, забезпечення ефективної участі країни у світовій економіці з максимальним захистом національних інтересів, перетворення України на потужну регіональну державу.

У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів.

 

Наприкінці жовтня 2018 року до України вирушає перша офіційна торговельна місія США. Американські бізнесмени шукатимуть можливості для інвестування в економіку України, зокрема для участі у приватизації українських підприємств. Це перша сертифікована торгова місія, яка прибуває з США до України. Також заступник міністра міжнародної торгівлі США зазначив, що інвестиції в Україну є одним з важливих напрямів американського бізнесу. 

Договірно-правова база

За станом на 1 травня 2009 р. існує майже 120 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів

Україна — НАТО 

Відносини Україна — НАТО — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в межах так званого інтенсифікованого діалогу).

30 липня 2014 року Американський сенат ухвалив у цілому законопроект, що надає Україні, Грузії та Молдові статус країн — союзників США поза НАТО. Тепер, у разі прямої військової агресії проти перерахованих країн, США можуть ввести свої війська в ці держави для захисту їх від зовнішньої агресії.

 

Участь у міжнародних організаціях

Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

Розширення торгівлі

Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці. Українсько-китайські відносини

 це двосторонні

відносини між Україною та Китаєм у галузі міжнародної політики, зокрема, економіки, освіти, науки, культури тощо.  Китай визнав незалежність України 27 грудня 1991 року, дипломатичні відносини встановлено 4 січня 1992 року.

У березні 1993 року у Пекіні Україна відкрила Посольство України в КНР, у серпні 2001 року — Генеральне консульство України в Шанхаї.

Посольство КНР в Україні відкрито в 1992 у Києві, у 2006 — Генеральне консульство КНР в Одесі

 

Економічні відносини

У 2012 році КНР зайняла перше місце серед торгових партнерів України у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Згідно із даними Держстату України, у 2012 експорт товарів і послуг у КНР склав $1 млрд. 858 млн (зменшення порівняно з попереднім роком на 17,6 %). Україна експортувала до КНР мінеральні продукти (80,9 % від всього експорту), машини, устаткування та механізми

(4,5 %), жири і масла тваринного або олії рослинного походження (4,0 %).

Натомість Україна імпортувала товарів на $7 млрд. 924 млн. (збільшення порівняно з попереднім роком на 26,1 %): машини, устаткування та механізми (36,3 % від всього імпорту), текстиль та текстильні вироби (11,0 %), неблагородні метали та вироби (8,5 %), взуття, головні убори, парасольки (8,1 %), пластмаси і каучук (7,1 %). Тобто зовнішньоторговельний оборот України з Китаєм 2012 року становив $9 млрд. 783 млн. (негативне сальдо для України — $6 млрд. 66 млн).

 

Україна та СНД  

12 квітня 2018 року президент Порошенко запропонував уряду підготувати пропозиції щодо офіційного припинення участі української держави в СНД. «З огляду на той факт, що Україна ніколи не була і не є зараз членом СНД, а також відмова цієї структури засудити

російську агресію, просив би, щоб ми спільно з урядом напрацювали позиції щодо офіційного припинення нашої участі в статутних органах СНД», - заявив він , виступаючи на XI Київському безпековому форумі .

Можливість відмови України від статусу спостерігача в СНД обговорюється з 2005 року, коли президентом був Віктор Ющенко. В ході кримських подій пропозиції щодо розриву з СНД активізувалися: Україна відмовилася від подальшого головування в СНД, секретар РНБО України Андрій Парубій оголосив про «рішення почати процес виходу з СНД».

Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8 % всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.

За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки.

Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управляння фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиційний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проєктів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту.

За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проєктів на загальну суму 2895 млн доларів та 15 млн євро.

ООН  

У 1945 р. Україна стала однією з держав-співзасновниць ООН,  що було визнанням внеску українського народу у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. Делегація України взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско,

зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i увійшла в групу з 51 держави-засновниці ООН.

Упродовж майже 60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілей та принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність у сферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного та соціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.

До 1991 року, будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдяки якому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежності в 1991 році.

Діяльність України у складі органів системи ООН

З моменту проголошення Україною своєї незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН, яку було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики.

Україна є членом таких головних та допоміжних органів ООН як ЕКОСОР, Комісія з прав людини, Комісія з наркотичних засобів, Комітет з програми і координації, Статистична комісія і так далі.

 

 

Висновок

Вступ України до ЄС має значні переваги на шляху ефективного розвитку України та підвищення якості життя народу.

Найкоротший шлях отримання повноправного статусу члена ЄС для України є входження в євроатлантичні структури, зокрема і вступ до НАТО. Щодо цього в Україні побутує чимало стереотипів, які через необізнаність з даної проблематики відштовхують багатьох людей від сприйняття інтеграції України в євроатлантичні структури.

Конструктивними в діяльності урядових кіл, зовнішньополітичного відомства України, держав молодої демократії постають адаптація

зовнішньополітичних засад, корекція стратегічних пріоритетів з урахуванням нових реалій, формування чітких критеріїв

геополітичного й геоекономічного становища, врахування складних умов перехідного періоду Європейського континенту.

Долаючи труднощі об'єктивного й суб'єктивного порядку, Україна успішно продовжує процес розширення своєї дипломатичної

присутності у світі. Завдяки зробленому в 1991— 2006 вона набуває рис впливової європейської та світової держави, дедалі більше перетворюється на реального та активного суб'єкта міжнародних відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

Вікіпедія

Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. – К., 1991.

Алексеєв Ю. М., Кульчицький С. В., Слюсаренко А. Г. Україна на зламі історичних епох. (Державотворчий процес 1985–1999 рр.). – К., 2000.

Декларація про державний суверенітет України. – К., 1990.

Дергачов О. Українська державність у ХХ столітті: історико-політичний аналіз. – К., 1996. Заставний Ф. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів, 1991.

Іванченко О. Г. Україна в системі міжнародних відносин; історична ретроспектива і сучасний стан. – К., 1997.

Кремень В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К., 1996.