"Все найпрекрасніше - від матері"

                                            ВСЕ  НАЙПРЕКРАСНІШЕ    -   ВІД  МАТЕРІ

                                              

                                                                     ВСТУП

          

                                                                   Велике і прекрасне слово  -  Мати.

                                                                   Від нього все на світі. Навіть світ.

                                                                   О, як їй легко на руках тримати

                                                                    Дитину, як найвищий заповіт. 

 

           Літературна освіта, всебічний літературний розвиток учнів не може здійснюватись лише за рахунок суто урочного часу. Тому на допомогу приходить саме позакласна робота.

Даний матеріал можна успішно використовувати у позакласній роботі не лише вчителями літератури, але й класними керівниками.

           Материнська любов є основною темою літературних творів багатьох  митців слова. Адже це почуття є одним з найсильніших і багатогранних.  Літераторами  часто описується як сліпа материнська любов, яка не знає логіки та існує незалежно від обставин, так і любов аристократки, що межує з холодністю. Дуже часто в останньому випадку героїня не знає, як передати  дитині свою любов, однак це почуття залишається з нею на все  життя. Материнська любов найсильніша ще й тому, що не слабшає з часом. Коли діти виростають, матері, як і раніше, з тією ж ніжністю в погляді дивляться на них.

            Про значення матері у нашому житті  можна розповідати нескінченно. У кожного мама своя, але кожна несе в серці невід’ємну функцію  -  материнську любов до своєї дитини.

«ПЕРШИЙ ДАРУНОК, ЯКИЙ ДАЄ НАМ МАТИ – ЦЕ ЖИТТЯ, ДРУГИЙ  -  ЛЮБОВ, ТРЕТІЙ  -  РОЗУМІННЯ». Ці золоті слова сказав відомий американський астроном Дірк Брауер.

            Образ матері є чи не найголовнішим у творах українських та зарубіжних письменників. Оноре де Бальзак писав: «Серце матері  -  це глибока прірва, на дні якої ви завжди знайдете прощення». Адже в материнському серці любові настільки багато, що ніяка образа там просто не поміщається.

               Образ дитинства нерідко трапляється в творчості поетів і письменників. У когось воно було важким, у когось – наповненим радістю. Цікаво, як проходило дитинство людей, які потім стали відомими на весь світ? Ось саме й про це йтиметься у  книзі  -   про роль матері  у житті видатних митців слова.

 

 

 

 

                                            

 

 

                                                       ЕРНЕСТ       ХЕМІНГУЕЙ

                       Мати майбутнього автора часто виступала на концертах і хотіла навчити своїх дітей грати на музичних інструментах. У малого Ернеста не було талантів до цього, але вона вимагала від нього грати на віолончелі, що не раз ставало «джерелом конфлікту». Та пізніше письменник визнав, що уроки музики були корисні для його творчості.

                        У середній школі Хемінгуей багато займався різними видами спорту, а саме боксом, легкою атлетикою, водним поло і футболом. Особливі успіхи він показував на уроках англійської мови, а також протягом двох років брав участь в шкільному оркестрі. При цьому дуже часто згадував про свою матір, яка в дитинстві  навчила його грі на музичних інструментах.

                                                                                                     

                                      

                            

                                                         РОНАЛЬД   ДАЛЛ

 

                   Британський письменник народився 1916 року в родині вихідців з Норвегії. Маленький Рональд обожнював свою матір. Вона була прекрасною оповідачкою. Діти заслуховувались її історіями про  монстрів і  тролів.  Очевидно, тоді й було засіяно зерно його фантазії, яке й дало такі  прекрасні плоди. Після смерті батька, мати Софі Магдалена вийшла заміж за земляка, який був старшим на 28 років.  Коли Рональду виповнилось сім років, мати направила хлопця навчатися в Кафедральну школу, де він провів два роки. Однак жорстоке поводження з дітьми з боку директора школи змусило матір перевести його в інтернат Св.Петра в Уестон-Сьюпер-Мері, де він навчався до 13-ти років.

                                                            ФРАНЦ        КАФКА

 

                Франц Кафка народився в родині євреїв у 1883 р. Батько походив із чесько-мовної єврейської громади, мати  -  дочка заможного пивовара. Зростаючи в атмосфері постійного страху і покори перед батьком, Франц шукав заступництва у співчутливої матері. Однак Юлія Кафка, заклопотана вихованням одразу трьох дочок, навіть фізично не  могла приділяти достатньої уваги сину. Він інколи вдавався аж до симуляції хвороби, аби мати проводила з ним більше часу. Проте згодом хлопчик дистанціювався і від неї. Біограф письменника Клод Давид писав: «Ніхто не зможе сказати, що Кафка був позбавлений материнської любові, але він, принижений ненавистю і страхом, не довіряв цій любові, відкидав її як компроміс, як внутрішнє боягузтво у протистоянні батькові. Холодність Франца своєю чергою паралізовували несміливі спроби ніжності його матері так, що їх розділяло постійне непорозуміння». Пізніше він зблизився з найменшою сестрою.

                Як наслідок, Кафка почав вважати сімейне життя тяжким випробуванням. Він писав: «За останні роки я зі своєю матір»ю не говорю за день і двадцяти слів…» Незважаючи на це, Франц продовжував жити з батьками до 32 років.

                                        

                                                ІВАН    ФРАНКО

 

           Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського роду Кульчицьких,  була молодшою на  33 роки від чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.

           Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька.  Франко дуже любив свою матір і підтримував зв»язки з вітчимом протягом всього життя, бо матір померла, коли Іванові виповнилось 16 років.

 

                                                 ЛЕСЯ   УКРАЇНКА

 

        Особливо важливо згадати про роль матері в родині Косачів. Саме вона виховувала і формувала характери своїх дітей. Недаремно псевдонім Ольги Драгоманової (в одруженні Косач), тобто матері Лесі Українки, який вона свідомо обрала для себе,  -  Олена Пчілка. Це, так би мовити, пчілка-трудівниця. Та, яка збирає мед і тримає свою родину. Тобто, вона впливала на дітей, прищеплювала їм ідеали і смаки, заохочувала до літературної творчості. Іншими словами, в якомусь сенсі вона творила своїх дітей. Передавала їм свою українськість. Саме вона запропонувала псевдонім майбутній  поетесі Леся Українка, яка тільки починала писати. Донька його прийняла і залишилася для нас під цим іменем.

       На превеликий подив сучасників, при всьому різноманітті талантів Лесі мати -  Олена Пчілка  - не вважала дочку досить талановитою і розумною.. Також відомо, що Олена не дозволяла відвідувати дочці школу аж до п»ятого класу. До цього періоду дівчинка займалася індивідуальною домашньою програмою, бо мати була переконана, що лише вона зможе правильно виховати і навчити свою дитину.

                                                 

                                                  ОНОРЕ  ДЕ  БАЛЬЗАК

 

       Видатний французький письменник народився 20 травня 1799 року у сім»ї юриста в місті Тур. Мама, Анна-Шарлотті-Лаурі Саламбо, мала дворянське походження і була на  тридцять років молодша від свого чоловіка.  Вона заводила численні романи і навіть того не приховувала. У неї була позашлюбна дитина, якій приділялось значно більше материнської уваги, ніж Оноре. Вихованням майбутнього письменника займалася годувальниця.   Тому мати його  влаштувала в інтернат. А в сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі. Йому там не дуже подобалось: предмети викладались абияк, а дисципліна була суворою. Після того, як хлопчик захворів (1814 р.), батьки забрали його додому.

   

                                                             ГЕНРІХ ГЕЙНЕ

 

           Г.Гейне  -  один із найбільш визначних німецьких поетів та журналістів 19 ст. Крім нього в сім»ї росли ще троє дітей. Вихованням сина серйозно займалася мати Бетті (1770 – 1859). Це була освічена і мудра жінка, вона хотіла забезпечити Генріху гарну освіту. Бетті дуже любила сина і піклувалась про нього, про його майбутнє. Вона бачила його юристом чи генералом, але доля Гейне  склалася по-іншому. Поет присвятив їй вірш «Моїй матері»:

                                  Я звик високо голову держати,

                                  Бо маю честь і мужність без догани;

                                  Хай сам король мені у вічі гляне, -

                                  Не опущу я їх, кохана мати.

        Але тобі наважуся сказати:

        Хоч дух у мене гордий, нездоланний,

        Та біля тебе непокора тане,

        Бо звик тебе, святу,я шанувати.

                                  Моя душа подолана твоєю,

                                  Високою, прекрасною душею,

                                  І в небеса я лину разом з нею.

           І каюсь я за вчинки, що смутили,

           Твоє високе серце, серце миле,

           Що так мене усе життя любило!

 

                                              

 

 

                                             МИХАЙЛО         БУЛГАКОВ

 

             

                     Бучанська дача стало родовим  гніздом для великої і дружної родини Булгакових. Старожили Бучі, які знали велику і дружну сім»ю Булгакових, пам»ятали веселих, міцних хлопчиків і красивих, впевнених в собі дівчаток, які завзято працювали в саду, та господиню дачі  -  Варвару Михайлівну, матір Булгакових.

                   За  спогадами старожилів Бучі, в родині Булгакових панувала надзвичайно дружня атмосфера, чіткий порядок, ніколи не було ніяких сварок. Світлу і радісну  атмосферу в сім»ї робила мати  -  Варвара Михайлівна. «Мама, світла королева», -  так називав її Михайло Булгаков. Діти її обожнювали, а родичі і друзі дуже любили бувати в  Булгакових. Вдома у них завжди жили книга і музика. В родині всі співали і грали на музичних інструментах. Дуже активним було захоплення театром. Щаслива родина Булгакових жила сімейними радощами.

                  Літо 1918 року було для родини останнім бучанським літом. Взимку 1918 року дача згоріла. Не зберігся і родинний сад. Ніколи більше ця красива, дружня сім»я не збиралася разом у своєму родинному улюбленому гнізді. На все життя для Михайла Булгакова дитинство,  рання юність залишились, за його висловом, як світ  безтурботний і безпечальний

                                                                                                            

                                                  АНДРІЙ    МАЛИШКО

 

                  Стежина життя… Це нею має пройти кожен гідно, хоча б у думках повертаючись до батьківського порога. А людське життя, як ота стежина, безперервне. І в кожного вона, стежина, своя.

                   Отже, у Андрія Малишка вона починалася в містечку Обухів на Київщині. Він зростав серед людей, які любили його і в яких він черпав народну мудрість. Його дитинство, як і інших дітей із селянських родин, минуло в нестатках, суворих умовах бідної сім»ї.

                   Мати  -  ось  найперший і найдорожчий навчитель його. Івга Остапівна, по-вуличному Базилиха, жінка м»якої вдачі і великого серця, вклала в чутливу синову душу все своє сокровенне духовне багатство. Малишкова мати не вчилася в школі, але міцно засвоїла закони народної педагогіки, а ще знала багато українських пісень. Саме А.Малишко написав пісню про рушник. Напевно, один із таких рушників дала в дорогу мати Малишку, коли він вирушав  після закінчення семирічки до Києва, щоб навчатися далі. В душі Андрія навіки залишилася ота стежина, якою провела мама за село сина, і вишиваний рушник. Сам Андрій Самійлович у поезії «Щось, брате, ти про рушничок почав»  говорить:

                              

                                           Його мені подарувала мати,

                                           Щоб я не смів про землю забувати,

                                           Де їв хліб-сіль,  і знав солоний піт,    

                                           І радощі малі  у отчім домі

                                           І перші смутки, серцю невідомі.

                                    

 

                Отже, кожну особистість визначає її духовний зміст, тобто те, що зуміли  закласти людині ще з дитинства. Саме звідти починається людина: її любов, співчуття, милосердя, таланти. Саме від материнського тепла проростає любов до людей, до рідної землі.

                 Споконвіку  в Україні шанували одну з головних заповідей Біблії: шануйте батька свого і матір свою. Ще здавна був створений своєрідний культ жінки-матері, якій присвячували пісні, вірші, легенди, навіть молитви.

                                           

                                     

 

                                                             

 

 

 

                       

                                           МОЛИТВА   ЗА  МАМУ

 

                         Є в мене найкраща на світі матуся.

                         За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

                         Молюся устами, молюся серденьком

                         До тебе, небесна Ісусова ненько.

 

                                               

                       

 

 

                         Благаю у тебе щирими словами

                         Опіки та ласки для любої мами.

                         Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

                         Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

 

                       

 

                         Рятуй від недуги матусеньку милу,

                         Подай їй здоров»я, рукам подай силу,

                         Щоб  вивела діток у світ та й у люди,

                         Щоб нами раділа, пишалась усюди.

    

                         За це я складаю в молитві долоні

                         До тебе, Царице, на сонячнім троні.