Всеукраїнська історично – географічна експедиція «Історія міст і сіл України». «Це наша з тобою земля…»

Про матеріал

Вивчення історії рідного краю на факультативних заняттях.Наші діти прагнуть вивчати минуле свого рідного селища, цікавляться, як з’явилося воно на мапі Новомосковщини, хто перший ступав стежками незайманого Самарського бору. Щоб з’ясувати істину ми вивчали документацію, брали інтерв`ю у старожилів Гвардійського, розмовляли з жителями містечка.

Перегляд файлу

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної адміністрації

Всеукраїнська історично – географічна експедиція «Історія міст і сіл України»

«Це наша з тобою земля…»

Авторська група:

Керівник :

1.Немченко Оксана Миколаївна - Гвардійська ЗОШ І-ІІІ ст.,учитель історії.

Учасники групи:

1.Альошина Анастасія Євгенівна - 10 клас;

2.Донченко Олександра Максимівна - 10 клас;

3. Федоренко Максим Олегович – 10 клас;

4.Довгаль Дар’я Вадимівна – 9-Б клас;

5. Коваленко Ольга Ігорівна – 9-Б клас.

Гвардійська ЗОШ І-ІІІ ступенів, смт. Гвардійське, вул. Ювілейна, 12

Новомосковський район, Дніпропетровська область.

Контактний телефон 38-72-09. 1

Селище міського типу Гвардійське

Новомосковський район

Дніпропетровська область.

Адміністративний центр Гвардійської селищної ради.

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\Панорама селища.jpg$

«Гвардійське - сонячне роздолля

любистком пахне і цвіте

хто тут пустив своє коріння -

Для нього місце це – святе

Нехай цвітуть про тебе співи.

Тебе люблю без краю я.

Мій край веселий і щасливий.

Гвардійська рідна сторона

Моє Гвардійське – для мене ти єдине.

Для мене ти – найкраще на землі».

Зміст

Прапор Гвардійського
Герб Гвардійського
Гімн Гвардійського
Географічне положення
Історична довідка
Відомі люди (Віктор Буркін , Паневін Борис Сергійович)
Пам’ятники селища
Об’єкти селища

Герб Гвардійського.

Герб смт. Гвардійський являє собою білий романський щит, пропорціями 2:3, на якому символічно зображені сонячний диск, річка Самара, міст. У верхній частині герба, в центрі розташований малиновий хрест-Емблема Сухопутних військ збройних Сил України, котрий символізує вірність сучасного українського війська найкращої традиції історичних захисників волі і свободи нашої Батьківщини, готовність у цілісності держави, представленого Знаком Княжої Держави Володимира Великого.

Прапор Гвардійського.

Прапор являє собою прямокутне полотно малинового кольору зі співвідношенням сторін 2:3, з розташованою на ньому гвардійської стрічки і гербом селища.

Географічне положення.

Справді безцінний дар піднесла жителям Новомосковщини природа, створивши тут зелений оазис серед безкраїв степів. Оточена зеленою стрічкою лісів, тиха і древня Самара дає свіжій подих місту і приваблює сюди багатьох відпочиваючих. Наш район став здравицею всієї Дніпропетровської області.

Селище міського типу Гвардійське знаходиться на лівому березі річки Самара, нижче за течією на відстані в 5,5 км розташований смт. Черкаське, на протилежному березі - село Вільне. Селище розташоване на закруті річки і оточений лісовим масивом (сосна, дуб). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Длина річки - 311 км., площа басейну 22,6 тис.км.. Тече вона в західному напрямку і лише біля смт. Гвардійське повертає на південь та впадає в Дніпро.(Додаток 1). 5

Історія виникнення селища Гвардійське.

Виникнення селища Гвардійське тісно пов’язане з історією формування 42 гвардійської танкової дивізії. Формування якої здійснювалось на ділянці місцевості в західній частині Новомосковського полігону (пізніше – Новомосковського учбового центру). З початку 1957року частини та підрозділи дивізії були розташовані на піщаних барханах покритих піском, кущами та оточених з трьох боків річкою Самара. Не було питної води, доріг, мосту через річку.

На березі тихої річки Самара у чудовому Самарському бору виникло наше селище. Спочатку воно мало назву Зарічне, згодом було перейменовано у селище імені 40-річчя Жовтня, а з 1959 року стало називатися Гвардійське.(Додаток 2).

Зі спогадів Шарової Марії Андріївни, однієї з найстаріших жительок селища: «П’ятого травня 1957 року ми приїхали в табір. Цілий тиждень жили в казармах. Влітку біля Самари ми збудували будиночки. Будували, хто як міг – використовували лозу, дошки, гілки. Це поселення було на місці лісгоспу. Його називали «Шанхай». І так ми жили три роки. Та вже в 1958 році стали будувати перші дерев’яні будинки – «фанзи». Потім з’явилися перші вулиці – ім. Кучерявого, Жовтнева. Перший кам’яний будинок був збудований на місці медроти. В семидесяті роки стали будувати п’ятиповерхові будинки.» (Додаток 3).

Будівництво військового містечка здійснювалось за допомогою Дніпропетровського обкому КПУ (перший секретар Щербицький В.В., другий секретар Ватченко А.Ф.) та шефських організацій: Придніпровської ГРЕС, металургійних заводів ім.В.І. Леніна, Петровського, будівельних трестів № 17, Дніпровська пробуду, управління Придніпровської залізниці.

Активну участь у будівельних роботах брали сім`ї військовослужбовців, 6

особливо тих, які прибули із Забайкалля. 28 червня 1957 року два прикрашених танки під звуки оркестру проклали дві траси для майбутніх вулиць. (Додаток 4).

Будівельні роботи проводились під керівництвом командуючого військами Київського військового округу маршала Чуйкова В.І., який наказав командиру 42 дивізії полковнику Б.Панєвіну залучити до виконання завдань будівництва 2 мотострілкових батальйони, інженерно-саперний батальйон та саперні роти.

Одним із перших збудованих об’єктів був дерев’яний місток через річку Самара, а в подальшому до 13 серпня 1957 року, на День будівельника, були здані в експлуатацію водокачка, 10 казарм, 48 офіцерських будинків – так з`явилася вулиця Танкова.

Враховуючи великий внесок воїнів танкістів у розбудову селища, Гвардійська селищна рада на 20 сесії 5 скликання від 12.04.2007 року вирішила вважати днем заснування селища 10 вересня 1957 року (День свята воїнів – танкістів).

Перша школа була розміщена в солдатських казармах. Згодом для школи було збудовано приміщення. Це була семирічна школа, в якій на початок навчального року налічувалося 165 учнів. У перший клас було прийнято 26 учнів, у сьомому навчалося 11 учнів. Першим директором школи була Котова Марія Іванівна. У 1957 році відкрила свої двері Гвардійська семирічна школа. З 1960 року школа стає восьмирічною .(Додаток 5)

Будівля, що розрахована на 540 учнівських міст, вже не відповідала сучасним вимогам. Виникла гостра необхідність у будівництві нового приміщення школи. Навесні почалося будівництво школи. Але кошти на будівництво були заморожені. 7

У травні 1988 р. Кутова Е.Т. поїхала до Москви і звернулася до Міністра оборони з метою уточнення внесення будівництва Гвардійської середньої школи Новомосковського району Дніпропетровської області до Титулу будівельних робіт МО Радянського Союзу.

Гарнізонний будинок офіцерів був відкритий в 1960 році, як філія Дніпропетровського будинку офіцерів. Перший будинок офіцерів був з залом всього на 250 місць та 4 класами. У 1979 році було побудовано нову будівлю. Новий зал розрахований на 1000 місць, малий зал - на 350 місць, є спортивний зал, бібліотека з читальним залом, багато класів для занять секцій і гуртків. (Додаток 6).

Будівництво об’єктів рухалося швидкими темпами під керівництвом командирів 42 гвардійської танкової дивізії, в подальшому 93-ої механізованої дивізії та 93-ої ОМБР (генералів: Кузьмука О.І., Можаровського В.М., Пушнякова А.С., Бессараба С.Б., Бочарова І.Г., полковників Баландіна, Тарана та ін.). (Додаток 7).

Сучасність.

Не припиняється будівництво житла для сімей військовослужбовців. У 2007 році дякуючи депутатам обласної ради, завдяки піклуванню першого заступника голови обласної ради Лазаренко І.І., передано та введено в експлуатацію новий 33-х квартирний будинок по вулиці Гагаріна. В 2008 році введено в експлуатацію ще один 33-х квартирний будинок по вулиці Гагаріна.

На даний час Гвардійське має статус селища міського типу, в якому проживає більше 5,2 тис. жителів, займає загальну житлову площу більше 100 га та адміністративну – більше 12 тис. га. Збудовано більше 30 багатоповерхових будинків. 8

На території селища знаходяться військові частини, Гвардійська КЕЧ, Гарнізонний будинок офіцерів, амбулаторія Будинкоуправління №1, дитячий садок, школа, Новомосковський військовий лісгосп та ін..

Населення за переписом 2001 року складало 5199 чоловік. Є адміністративним центром Гвардійської селищної ради, до якої не входять інші населені пункти.

Селище Гвардійське розташоване в мальовничому Новомосковському краї і в подальшому має хороші перспективи, як містечко для військовослужбовців та членів їх сімей.

Видатні постаті селища.

1.Паневін Б.С.. (Додаток 8 ).

Паневін Б.С. народився 12 червня 1920 року на околиці міста Києва в родині залізничного службовця.

Батьки долучали з малих років до праці та навчання. У 1934 році почав брати активну участь у спортивних заходах і здачі норм на оборонні значки. У 1937 році добровільно вступив служити в Червону Армію. Службу почав навчанням в Орловському бронетанковому училище, а потім у двох Саратовських.

Рано вранці 22 червня 1941 Паневін Б.С. розбудив посильний. Через кілька хвилин Борис Сергійович бігом прямував в полк. Почалася війна ...

Чотири роки тривала Велика Вітчизняна війна. З 22 червня до 2 серпня брав участь у боях на Південно-Західному фронті на посаді начальника розвідки 30 танкового полку 15 танкової дивізії. У січні 1942 року наказом Сталінградського Військового округу був призначений на посаду командира 9 2 навчальної роти 21 окремого навчального танкового батальйону. Був двічі поранений і контужений. Сталінградським автобронетанковим центром був направлений в 85 окрему танкову бригаду на посаду начальника розвідки бригади, яка закінчувала формування поблизу міста Саратова.

Після війни, в серпні 1945 року, був переведений в Польове Управління 3 Ударною армії на посаду старшого офіцера. Через п'ять років, закінчивши командний факультет академії та отримавши диплом з відзнакою та золотою медаллю, був призначений командиром полку в 6 гвардійську танкову армію.

У 1957 році маршал Чуйков В.І. наказав Паневін Б.С. вирішувати одночасно два завдання: виконувати план бойової підготовки та вести будівництво нашого селища. На той час Борис Сергійович був командиром 42 дивізії. З цими важкими завданнями він відмінно впорався.

У січні 1959 року був призначений на посаду першого заступника начальника відділу бойової підготовки 6 гвардійської танкової армії і пропрацював на цій посаді 7 років. У 1972 році йому була запропонована посада начальника штабу, від якої Паневин Б.С. відмовився і погодився на звільнення в запас. Пізніше вступив до Дніпропетровського гірничого інституту на посаду викладача кафедри Цивільної оборони, де пропрацював близько 20 років. Загальний трудовий стаж складає 60 років.

Помер Паневін Б.С. 2011 року.

2. Буркін В.І. . (Додаток 9).

Народився 19 травня1958 року в смт Гвардійське. Його батько, Буркін Ігнат Васильович, був війсковослужбовцем, мати, Буркіна Валентина Іванівна, була медсестрою.

З 1965 по 1975 рік Витя навчався в Гвардійській середній школі. Навчався 10 він добре, бо мав велику тягу до знань. Одночасно закінчил музичну школу за класом баяну. Дуже любив музику, приймав аактивну участь у художній самодіяльності. Був хлопчиком слабким, але з 5 класу почав займатися спортом, особливо легкою атлетикою.

Однокласники відносились до Віктора з повагою, бо він любив справедливість, не ображав слабких від себе, не кидав друзів у скруті, поважав старших Був старостою класу, у 8 класі вступів до комсомолу. Була у нього мрія стати десантником і після закінчення школи юнак поступив до Рязанського вищого військового десантного училища. І там Віктор навчався із захопленням, багато працював над собою. І тільки закінчив училище,як його направили на службу в Афганістан.

14 липня був прийнятий кандидатом в члени КПРС. 28 вересня 1978 року під час випуску з училища, було присвоєне звання лейтенанта та вручено диплом інженера по експлуатації автомобільної та бронетанкової техніки. В цей же день було його весілля.

Після училища був направлений служити в місто Фергану. Він був командиром взводу парашутно-десантної роти.

В грудні 1979 року коли Афганське керівництво попрохало допомоги СРСР, Віктор зі своєю частиною були направлені туди. Першим завжди важко. Віктор приймав участь в групі,яка допомагала брати охорону Аміна. За це був нагороджений 8 травня 1980 року медаллю “ За відвагу”

5 липня 1980 року близько о 3-й години Віктор загинув. Загинув в день народження своєї матері. Це трапилось під час перевезення бойових снарядів. Машина Віктора під час розвідки, виїхала на заміновану дорогу.

Посмертно нагороджений орденом “Бойового Червоного Прапору”.

Пам’ятники та пам’ятні місця:

Монумент Слави (Додаток 10)
Пам’ятник афганцям і чорнобильцям (Додаток 11)
Пам’ятник героям з меморіальною дошкою Паневіна Б.С. (Додаток 12)
Меморіальна дошка Буркіна В.В.
Музей афганців (ГБО)
Патріотичний музей (школа)
Музей народознавства «Світлиця» (школа).

У селищі знаходяться об’єкти:

25-а окрема Дніпропетровська повітряно - десантна бригада
Військова частина №1964
Медична амбулаторія
Школа
Дитячий садок
Гарнізонний будинок офіцерів
Новомосковський військовий лісгосп
Танкодром
Вододром.

Література:

1. Б . Паневін “ Становлення командира ”
2. А. Липка «Присамар'я»
3. В. Петренко «Самарский бор».
4. Історія міст і сіл УРСР. Дніпропетровська область.- 1967р.
5. Альбом «Історія смт. Гвардійське. квітень 1981р.».
6. Спогади місцевих жителів.
7. Матеріали з Вікіпедії

Додатки.

Додаток 1.

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\Мост.jpg$ Додаток 2. 14

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\фото\CCI07032014_00007.bmp$

Додаток 3.

Додаток 4. 15

Рисунок4

Додаток 5.

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\ГДО 2000г.jpg$

Додаток 6. 16

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\фото\ГДО 25.06.1978г. 2 .jpg$

Додаток 6-а.

Додаток 7. 17

Додаток 8.

Додаток 9. 18

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\фото\Монумент 1.JPG$

Додаток 10.

$C:\Users\Admin\Desktop\гвардійське\фото\Памятник афганцям і чорнобильцям.JPG$

Додаток 11. 19

$C:\Users\Admin\Desktop\Митинг 6 09 2013\P1150625.JPG$

Додаток 12.

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної адміністрації

Всеукраїнська історично – географічна експедиція «Історія міст і сіл України»

Туристсько – краєзнавча екскурсія «ГВАРДІЙСЬКЕ - селище моє, куточок рідної Вітчизни».

Тривалість екскурсії 2 дня.

Вид подорожі: пішохідна.

Авторська група:

Керівник :

1.Немченко Оксана Миколаївна - Гвардійська ЗОШ І-ІІІ ст.,учитель історії;

Учасники групи:

1.Альошина Анастасія Євгенівна - 10 клас;

2.Донченко Олександра Максимівна - 10 клас;

3. Федоренко Максим Олегович – 10 клас;

4.Довгаль Дар’я Вадимівна – 9-Б клас;

5. Коваленко Ольга Ігорівна – 9-Б клас.

Гвардійська ЗОШ І-ІІІ ступенів, смт. Гвардійське, вул. Ювілейна, 12

Новомосковський район, Дніпропетровська область.

Контактний телефон 38-72-09. 1

Вступ.

Метою проекту є: ознайомлення учнів з історією нашого селища; виховання патріотизму; формування почуття любові до свого рідного краю; розвиток національної свідомості, гідності, почуття гордості за приналежність до українського народу; прищеплення пошани до національних; формування відповідальності за долю свого народу, потреби зробити свій внесок у служіння Батьківщині; становлення волі, прагнення до суспільно-політичної активності, патріотичної діяльності, праці на благо Батьківщині.

Основна частина.

Не зважаючи на те, що селище Гвардійське є досить молодим населеним пунктом, його історія цікава і бурхлива. На території містечка знаходиться багато цікавих об’єктів.

Історична довідка.

Виникнення селища Гвардійське тісно пов’язане з історією 42 гвардійської танкової дивізії, формування якої здійснювалось на ділянці місцевості в західній частині Новомосковського полігону (пізніше Новомосковського учбового центру). На березі тихої річки Самара у чудовому Самарському бору виникло наше селище. Спочатку воно мало назву Зарічне, згодом було перейменовано у селище імені 40-річчя Жовтня, а з 1957 року стало називатися Гвардійське. З початку 1957 року частини та підрозділи дивізії були розташовані на піщаних барханах покритих піском, кущами та оточених з 3-х боків р. Самара.

Будівельні роботи проводились під керівництвом командуючого військами Київського військового округу маршала Чуйкова В.І., який наказав командиру 42 дивізії полковнику Б.С.Панєвіну залучити до виконання завдань будівництва 2 мотострілкових батальйони, інженерно-саперний батальйон та саперні взводи частин. 2

Одним із перших збудованих об’єктів був дерев’яний місток через р. Самара, а в подальшому до 13 серпня 1957 року, на День будівельника, були здані а експлуатацію водокачка, 10 казарм, 48 офіцерських будинків – так з’явилася вулиця Танкова.

У 1957 році відкрила свої двері Гвардійська семирічна школа.

У 1958 році було створено будинок управління №!, з’явились вулиці Кучерявого та Жовтнева.

З 1961 року з’явилась вулиця Гагаріна.

У 1967 році – вулиця Ювілейна.

Враховуючи великий внесок воїнів танкістів у розбудову селища, Гвардійська селищна рада на 20 сесії 5 скликання від 12.04.2007 вирішила вважати днем заснування селища 10 вересня 1957 року.

На даний час Гвардійське має статус селища міського типу, в якому проживає більше 5 тис. жителів, займає загальну житлову площу більше 100 га та адміністративну – більше 12 тис. га. Збудовано більше 30 багатоповерхових будинків.

Картка №1. Музей народознавства «Світлиця».

Етнографічний музей, вул. Ювілейна, 2.

В приміщенні Гвардійської ЗОШ І-ІІ ступенів працює музей народознавства «Світлиця», який було відкрито в 2001 році завдяки кропітливій праці вчителя трудового навчання Пелих Валентини Михайлівни. 3

Якщо увійти до світлиці, то по діагоналі від дверей знаходиться кут, де сходяться лавки – це найпочесніше місце – покуть. Тут стоять стіл, лави. Стіл застелений скатертиною. На неї кладуть хліб. У покуті вішають ікони, їх прикрашають рушниками. Пучки цілющих квітів і зілля клали на покуті біля ікон. У травах купали немовлят. Дерев’яні лави біля столу застеляли домотканими ряднинами.

В світлиці можна побачити велику піч. Біля неї висить на стіні мисник, тобто відкриті полиці для святкового посуду. Біля печі також стоять кочерги, рогачі, хлібна лопата. А коло мисника – віник, відро з водою. У кожній оселі є скриня, в ній зберігається одяг та інші речі. Ми можемо побачити, яким був національний одяг українців в різних регіонах. (Додатки 1,2,3).

Картка №2. Музей історії селища Гвардійське.

Краєзнавчий музей, вул. Ювілейна, 2.

Музей створюється в приміщенні Гвардійської ЗОШ І-ІІІ ступенів. В цьому приймають участь Афганська організація селища Гвардійське, Чорнобильська організація, 25 бригада, в\ч 1964, 93 бригада, жителі містечка та учні школи. Головною метою роботи музею ознайомлення учнівської молоді та гостей селища з історією Гвардійського, військових частин, що знаходяться на території населеного пункту, видатними постатями селища. Музей створено також з метою патріотичного виховання молоді селища, виховання почуття гордості за своїх земляків.

(Додатки 4,5,6,7).

Картка №3. Алея Слави.

(Додатки 8,9,10).

Картка №4. Музей афганців.

Патріотичний музей.

Створений в приміщенні Гарнізонного будинку офіцерів зусиллями місцевої Афганської організації. В музеї знаходяться фотографії. Особисті речі, документи жителів селища, які брали участь у війні в Афганістані. На окремому стенді розташовані прізвища, листи, фотографії, документи гвардійців, що загинули в Афганістані.(Додатки 11,12,13 ).

Окремо пропонується відвідати будинок на вулиці Танковій. Де жив Буркін В.В. та школу, де він навчався, на якій є меморіальна дошка. (Додатки 14,15 ).

Картка№5. Новомосковський військовий лісгосп.

Природоохоронний об’єкт.

Новомосковський лісгосп було організованно в 1949 році відповідно до Постанови РМ СРСР від 19. 04. 1948 р У 2000 році до складу лісгоспу було включено додатково 77 га лісових земель.

Згідно з лісорослинним районуванням територія лісгоспу відноситься до степової зони, Чугуївська лісодільниця -до лісостепової зони.

Територія лісгоспу, крім Чугуївської лісодільниці, за характером рельєфу являє собою тераси р. Самара. Лівобережжя представляє собою значне зниження (74м) в порівнянні з правим берегом та іншою територією району, яка досягає 183 м висоти над рівнем моря.

97% цієї території лісгоспу розташовано на лівому березі. В долині річки виділяються 4 тераси пойми і 3 надпоймені. Чугуївська лісодільница розташована на лівому березі р. Сіверський Донець на другій пісчаній терасі верхньої течії і в поймі. Таким чином територія лісгоспу відноситься до рівнинних лісів. (Додатки 16,17 ). 5

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині і продукції побічних лісових користувань, лісові насадження мають важливе природоохоронне і рекреаційне значення.

На території лісгоспу знаходиться знаменита партизанська землянка (д №33). В ній був штаб партизанського загону, що діяв на території Новомосковського р-ну в роки Великої Вітчизняної війни. (Додатки 18,19,20)

Картка №6. Бандурка (Балка Бандурка).

Пам’ятка природи.

Є в Новомосковському лісі балка Бандурка. Цю територію площею 125 гектарів оголошено ботанічним заказником республіканського значення. Розташована вона на правому, порізаному ярами березі Самари на висоті 150 метрів над рівнем моря, її бір ось уже тисячоліття стоїть вартовим у степу, оберігаючи його від суховіїв, пом’якшуючи температурні контрасти. Можливо, не всі знають, що ліси балки Бандурки захищають воду і ґрунти, збільшують урожайність сусідніх полів, а коріння дерев і рослин на крутоярах оберігає землю від водної ерозії. Це далеко не вся цінність заказника, в якому держава заповідає берегти в природному стані своєрідний і незвичайний для степу пейзаж, весь його тваринний і рослинний комплекс.

Здавна ця балка була, як тисячі інших: по схилах росли поодинокі, «дикі» деревця. Та ось у 1889 році з легкої руки лісника Андрія

Мефодійовича Бандури розпочалося окультурювання східного плато. Природні умови негостинно зустріли степових новоселів. Страждали нові насадження від відсутності вологи та постійного вторгнення вітрів-суховіїв із-за Дніпра, яких Бандура назвав «задніпрянами». Та воля людини перемогла примхи природи. Зараз балка Бандурка - справжній оазис у степу. 6

На дні балки Бандурки росте реліктова рослина - хвощ великий. Тут ростуть також акація біла, берест, гледичія, клен польовий, липа серцелиста, вільха та інші. У трав'яному покриві трапляються материнка, копитняк, конвалія, тонконіг, осока волосиста. (Додатки 21,22 ).

Картка №7. 25-а окре́ма Дніпропетро́вська пові́тряно-деса́нтна бригада.

Військова частина

На території нашого містечка дислокуєься 25-а окре́ма Дніпропетро́вська пові́тряно-деса́нтна брига́да Сухопутних військ ЗС України, яка є складовою частиною аеромобільних військ України й за організаційно-штатною структурою входить до складу 6-го армійського корпусу СВ ЗСУ. Ця частина є унікальною за своїм призначенням (цілеспрямовано підготовлена для дій у тилу противника) та озброєнням (має у своєму складі БМД-1, БМД-2, БТР-Д, 2С9 «Нона») та може десантуватися у повному складі з технікою та особовим складом для виконання отриманого завдання у роки війни. (Додатки 23,24 ).

Закінчення

Проект сприяє ознайомленню з історією смт. Гвардійське, упровадженню в практику пошукової роботи учнів, розширенню життєвого досвіду учнів, формуванню готовності захищати і гідно служити Вітчизні, примножувати цінності рідного народу, розвитку культури і освіченості.