Вшанування пам’яті Кобзаря.Сценарій свята.

Вшанування пам’яті Кобзаря

Мета:

- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України.

- вшанування пам’яті видатного художника слова,

  патріота України - Т.Г.Шевченка.

- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

- пропагування творчості обдарування рідного краю.

Ведуча 1.

Шановні пані та панове!
Коли лунає Боже слово
Радіє серце і душа
Стихає біль , минають сльози
І в серці правда єдина і свята.

Ведуча 2.

Ми пісню Божу з гордістю несемо
З споконвіків нині й повсякчас.
За мій народ! Мою державу!
Молюся і співаю « Отче наш».

Молитва: Отче наш.

Ведуча 1. Березень. В Україні - це чудова весняна пора, якій радіють і природа , і люди. Саме у ту березневу пору послав Всевишній нашому народові Генія і національного Пророка Тараса Шевченка. Господь Бог кожному народові дав якусь велетенську постать , котра була б його зорею , проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Т. Шевченко , якого величають Велетнем Духа , українським Мойсеєм , Пророком , Батьком , Кобзарем і багатьма іншими славетними іменами.

Ведуча 2.
Щовесни , коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
Провіснику волі , великий титане,
Справдилися думи пророчі твої.
Приймай же данину любові і шани
Од вільних народів нової сім´ї

Вірш : Реве та стогне Дніпр широкий…

Ведуча 1. Великою і святою була любов Шевченка до України. Його непохитна віра і надія в її духовне , національне й соціальне відродження , його візія про майбуття землі української були такі сильні і глибокі , що їх не зламали ані терор , ані заслання та поневіряння.

Ведуча 2.
Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни , збудив українську історичну думку , огорнувши її шляхетністю , палкою любов´ю до України.… Вірш «Мені тринадцятий минало»

Ведуча 1.

Він був як полум´я. Його рядки -
Дзвінкі і небезпечні , наче криця,
Переживуть і жито , і пшеницю,
І хліб , і сіль , і війни , і віки.

Ведуча 2.

Він був як полум´я. Свої слова -
Легкі , як небо , сині , наче квіти ,
Що ними тільки правду говорити ,-
Він в наші душі прагнув перелити.

Вірш: Садок вишневий коло хати…

Ведуча 2.

Тяжко - важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,
-Хоч з гори та в воду!..
В того доля ходить полем -
Колоски збирає;
А моя десь , ледащиця,
За морем блукає.

Ведуча 1.

Єсть на світі доля…
А хто її знає?
Єсть на світі воля
А хто її має?
Єсть на світі люди -
Сріблом - златом сяють.
Здається , панують,
А долі не знають,-
Ні долі , ні волі!

«Катерина

» (Уривок та інсценіровка)

Пісня:Палала …

Ведуча 1.

Отче наш , Тарасе всемогутній,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі , як правда сущий
Б´ющий у неправду , наче грім.

Ведуча 2.

Ти як небо став широкоплечо
Над літами , що упали в грузь.

Віку двадцять першого предтечо
Я на тебе одного молюсь.

Ведуча 1.

Над широким Дніпром
у промінні блакить.
І висока , і тиха могила.
В тій могилі співець
незабутній лежить
Що народу віддав свої сили.

Ведуча 2.

Що народу віддав
своє серце й пісні.
Свої мрії про зорі досвітні.
А навколо лани
вдалині , вдалині розлетілись , як птиці досвітні

Пісня  «Ой у вишневому саду»

« Тополя» - уривок( сценка ).

Читання вірша “Розрита могила”

Пісня: По діброві вітер виє…

Ведуча 1.

Нема співця , о ні , він з нами
його пісні , його любов!
Його це місяць над садами
у сяйві тихому зійшов.

Ведуча 2.

І все здається , я клянуся,
крізь сяйво місяця бліде
до мене рідний , довговусий,
Тарас Григорович іде.

Танець.

Сценка..

1.Гей у нашім краї,
Де степи і гори,
Серце Кобзареве
Із людьми говорить.

2.Пісня соколина
Гордо лине в маси,
В рідній Україні
Славимо Тараса.

3.Ти кликав нас насильство вбити
Ллючи ворожу злую кров,
І навіть душу погубити
За Україну був готов.

4.Давно стежки позаростали,
Де ти малим ягнята пас,
І бур´янів отих не стало,
В яких сльозами обмивавсь.

5.Чуєш нас , Тарасе,
Ми - твої онуки,
За твоїм наказом
Волю взяли в руки.

6.Ми під небом синім
Всі поета славим.
Працею вшануєм,
Піснею прикрасим.

7.Ми чуємо тебе , Кобзарю,
Крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі , забувши лихоліття,
Твоя , Тарасе , звільнена земля.

8.Ти з нами скрізь , як ми з тобою.
Тебе ми славим знов і знов
Ти в боротьбі з насильства тьмою
Безсмертям смерть переборов.

9.І доки сонце світить в небі,
Земля вершить безкрайній путь,
Шляхи й стежки людські до тебе,
Тарасе наш , не заростуть.

10.У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі , титане , кладемо.
Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо.

Ведуча 1.

З домовини , довіку ранимої,
І , нарешті ,ковтнувши свободи,
Над владиками світу встаю.
Не втішайтесь дарами в раю.
І до вас промовляю , сини мої,
Я прошу тебе , рідний народе,
Не проспіть Україну мою!
Не проспи Україну мою!

Діти покладають квіти.

Ведуча 1.
Промовисті є слова Шевченка у «Заповіті», де він просить своїх земляків згадати його « В сім´ї вольній новій». Так уявляв собі націю Шевченко - як одну родину , згуртовану у своїй державі.

Пісня: Як у нас на Україні…