Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть:пояснити зумовленість культурних процесів потребами національного розвитку, суперечливі наслідки модернізаційних процесів для розвитку національної культури; підготувати міні-проект про повсякденне життя мешканців України (селян, міщан, торговців, поміщиків) в першій половині ХІХ ст.; створити текст-розповідь про людину, яку вважає взірцем інтелігентності з поясненням, які чесноти цієї особи є найціннішими для суспільства.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Прочитати текст. Вибрати характерні риси розвитку українських земель у складі Російської та Австрійської імперій. Найвищі власті розглядали українські землі як колоніальний сировинний додаток до промислово розвинутих центральних і західних провінцій імперії. 2. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці ХVІІІ ст. уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління. 3. Уряд постійно підкреслював, що землі Наддніпрянщини є давньою і невідємною частиною, яку було раніше у неї відібрано, а тепер повернуто. 4. Уряд ніколи не намагався стверджувати, що українські землі є корінними імперськими землями. 5. Внаслідок цього питання збереження народної культури, історії та мови стало, без перебільшення, питанням виживання українців як етносу. Російська імперія Австрійська імперія
Побут. У повсякденному житті мешканці України дотримувались давніх традицій, патріаршого укладу;молодше покоління зберегло повагу до старших;сільські жителі допомагали один-одному (збирались на толоки), зберігали давні звичаї та обряди;міста переважно були невеликими, кількість жителів не перевищувала 20 тис.;побут городян мало чим відрізнявся від сільського;розвитку міст сприяли ярмарки.
«Селянські житла скрізь збудовані з дерева, вони теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... всі хати вкриті соломою, вони часто побілені всередині і ззовні. Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває більше однієї кімнати, перед якою є сіни, з другого боку від сіней комо-ра без вікон. У кімнаті завжди є піч. Внутрішнє впорядкування кож-ної хати майже скрізь однакове. У їхніх помешканнях зовсім немає меблів,хіба що іноді шафа і декілька стільців. Хати заможніших селян часом просторіші, кімнати не такі тісні, у них більше поряд-ку і чистоти. (Опис. Д. Де ля Фліз.) С. Васильківський. Козацький двір. села
Міста у кожному губернському й повітовому місті з’явився адміністративний центр із площею; центральні вулиці й площі деяких міст вимощувалися бруківкою та освітлювалися гасовими ліхтарями;однак більшість вулиць залишалася незабрукованою й майже непрохідною в дощову пору року; у XIX ст. на місці давніх фортець поставали нові вулиці й місця для прогулянок; передмістя поступово об’єднувалися з містами, а давні шляхи ставали міськими вулицями;центрами міського життя були церкви і, звичайно, базари. Є. Крендовський. Площа провенційного міста.
Шлюб. Основним регулятором сімейних відносин залишалося давнє звичаєве право — неписані народні традиційні норми, якими у багатьох випадках змушені були рахуватися церква й державні установи; традиціями звичаєвого права освячувалася підлеглість жінки чоловікові, але заперечувалися нерівноправність, зловживання, передбачалося право на майно сім’ї тощо. Т. Шевченко. Сім'я.
Опіка над здоров'ям і медичні служби. Процеси модернізації сприяли доступу широких слоїв населення до медичного обслуговування;медичним обслуговуванням на Наддніпрянщині займались земські лікарні;у 1910 р. на Україні працювало близько 1000 земських лікарень. Земська лікарня в м. Ромни. Сучасний вигляд.
Будинок лікарні для чорноробів (нині — Охматдит)М. Терещенко. На початку ХІХ ст. лікарнями відав губернський Приказ громадського піклування;лікування коштувало 7 руб. 20 коп. на місяць. але у статутах лікарень передбачались і безкоштовні ліжка;невеликі лікарні для робітників відкривались на заводах, фабриках, поміщицьких економіях;значний вклад у розвиток медецини робили меценати, зокрема М. Терещенко на свої кошти спорудив «Чорноробну лікарню» у Києві.
«Народна лічниця» –сучасний вигляд. У 1903 р. у Львові на кошти громадськості було відкрито шпиталь для бідних «Народна лічниця»;на опікуна лічниці засновники запросили А. Шептицького, який виділяв кошти на утримання закладу;директором «Народної лічниці до 1916 р. був Євген Озаркевич. Є. Озаркевич А. Шептицький
Дозвілля, розваги і задоволення культурних запитів. Дозвілля та відпочинок мешканців України підпорядковувались традиціям та релігійним святам;поширеними були обжинки, колядування, щедрування, Масниця, Трійця (Зелені свята) тощо;молодь проводила дозвілля влітку на «вулиці», взимку на вечорницях та досвітках. М. Пимоненко. Великодня утреня. К. Трутовський. Коляда в Малоросії