Я маю сили зупинити булінг!

Методичний кабінет Мирогощанської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Мирогощанської сільської ради

Дубенського району Рівненської області

 

 

 

Методичні матеріали

 

Я маю сили

зупинити булінг!

 

 

 

 

 

2019

 

Схвалено методичною радою Мирогощанської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Протокол № 3 від 14.01.2019 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладач:Гаврилюк Ю.В., соціальний педагог Мирогощанської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Посібник містить рекомендації щодо проведення бесід та тренінгів з теми  попередження насильства в учнівському та педагогічному колективах, розробки заходів та матеріали для роботи з учнями, батьками  та педагогічними працівниками. 

     Збірник буде корисним для використання у роботі соціальних педагогів, практичних психологів, класних  керівників, класоводів.

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1.ДИТИНА В СИТУАЦІЇ ШКІЛЬНОГО НАСИЛЛЯ

1.1.Булінг як проблема …………………………………………………6

1.2. Вікові аспекти виникнення булінгу серед дітей………………..8

1.3. Жертви й ініціатори булінгу……………………………………..12

  1.4.Форми шкільного булінгу, його наслідки для різних катего-рій…………………………………………………………………………………14

1.5. Як допомогти дітям упоратися з булінгом………………..……21

1.6.Булінг.Аналіз законодавчої бази України ……………………...26

РОЗДІЛ 2.МОБІНГ

2.1. Проблема булінгу на робочому місці……………………………28

2.2.Мобінг у ролях……………………………………………………...32

2.3.Наслідки мобінгу…………………………………………………...34

2.4. Як запобігти мобінгу………………………………………………36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….40

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА………………………………………………….42

ДОДАТОК 1. Статут небайдужого ставлення……………………………...44

ДОДАТОК 2 . Тренінг «Ми всі рівні»……… ……………………………….45

ДОДАТОК 3.Виховна година «Навчаємося доброти»…… ……………….53

ДОДАТОК 4. Анкета для учнів «Шкільне насилля»  …………………….60

ДОДАТОК 5. Мобінг и морально-психологічний клімат в колективі………………………………………………………………………...62

 

 

 

 

 

 

Вступ

«Віддай людині крихітку себе.За це душа поповнюється світлом»

Ліна Костенко

Насильство в своєму розвитку проходить такі стадії: дитячий булінг, радикалізація, насильницький екстремізм, тероризм, розповідають в Українському інституті дослідження екстремізму, саме тому зараз чимало міжнародних програм присвячені запобіганню дитячому булінгу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Україна посідає четверту сходинку серед країн Європи за рівнем проявів агресії підлітків. На першому місці Росія, на другому – Албанія і на третьому – Білорусь.

У контексті світу Україна, за даними ВООЗ, у 2018 році посіла 7-ме місце за кількістю переслідувачів, 9-те місце за кількістю жертв цькування серед 15-річних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психолого-педагогічній літературі це явище прийнято розглядати, як сукупність соціальних, психологічних та педагогічних проблем, що охоплюють процес тривалого фізичного чи психологічного насилля з боку індивіда або групи по відношенню до індивіда, що не в стані захистити себе у даній ситуації. Це навмисне осмислене прагнення образити, принизити, заподіяти шкоду, залякати погрозами або зацькувати того, хто не може захиститися. Особливо небезпечними є його прояви у середовищі дітей.

Результати теоретичного дослідження. Проблема третирування як різновиду насильства, характерна для будь-якого колективу, починаючи від дитячого, завершуючи дорослим, незалежно від сфери діяльності. У зарубіжних дослідженнях це явище отримало назву булінг або мобінг. Незважаючи на те, що поняття позначають одне й те саме, їх не можна вважати синонімами. Проте булiнг та мобiнг варто розрізняти саме за сферами виникнення, оскільки третирування на робочих місцях, що здійснюється одними працівниками щодо інших, дуже рідко включає в себе фізичне насильство.

Діти та підлітки висловлюють свою агресію більш безпосередньо, у фізичній формі, а дорослі частіше діють за допомогою вербальної агресії, створення несприятливої соціальної ситуації, ізоляції "жертви", маніпуляції. Це відображає відмінність у поведінці дітей та дорослих у ситуації третирування. Власне сам термін булінг у перекладі з англійської bully – хуліган, забіяка, задирака, грубіян, кривдник, підтверджує доцільність використання його стосовно насильства у середовищі дітей.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, але цю проблему з тих чи тих причин замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. З одного боку, педагогічний колектив, дбаючи про власну репутацію, ігнорує її, а з іншого – батьки, які або вважають ситуацію цькування хорошою школою життя, або, хвилюючись за власних дітей, переводять їх до іншого навчального закладу. За таких умов проблему не усувають, а навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокості.

Мета дослідження – актуалізувати проблему булінгу та висвітлити особливості даного явища в дитячому та дорослому  колективах.

Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна, психологічна проблема сучасності – булінг.

Завдання дослідження  – розкрити сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначити основні риси булінгу, проаналізувати основні механізми його розвитку, описати рольову структуру булінгу та висвітлити наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів), відшукати шляхи подолання цього явища.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

РОЗДІЛ 1.ДИТИНА В СИТУАЦІЇ ШКІЛЬНОГО НАСИЛЛЯ

 

 «Якщо ти байдужий до страждать інших, ти не заслуговуєш називатися людиною.»

Сааді (персидський поет)

1.1.Булінг як проблема

 

Система побудови стосунків у шкільному середовищі виявляється дуже важливою для розвитку дитини. Одним із факторів, який істотно впливає на подальше формування особистості підлітків, є проблема насильства або цькування. Дуже гостро ця проблема стає у підлітковому віці, адже засвоївши патерни поведінки «жертви» або «переслідувача» діти можуть слідувати цим моделям соціальної взаємодії все життя .

Тому, в освітній практиці, останніми роками поширились дослідження такого явища, як шкільний булінг. Явище булінгу досить часто зустрічається і в дорослих трудових колективах, проте ця поведінка бере свій початок у шкільному віці, коли одним з основних агентів соціалізації є школа.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. Булінг також визначають як тривале фізичне чи психічне насильство з боку індивіда або групи у відношенні індивіда, який не здатний захистити себе. Булінг - явище глобальне і масове.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

 

 

 

 

 

1.2.Вікові аспекти виникнення булінгу серед дітей

 

Вагомою причиною поширення булінгу у шкільному середовищі є вік дітей. Стереотипно, прийнято вважати, що сутички з однокласниками влаштовують переважно підлітки з гормональним вибухом та неврівноваженою психікою. Однак молодші школярі від них не відстають.

Дослідження показують, що вчорашні малюки у 9 разів частіше, ніж старшокласники конфліктують між собою, а 84% першокласників переконані, що однолітки їх ображають. Звичайно, агресія у дітей та підлітків певною мірою є віковою нормою. А це означає, що поведінку з метою заподіяти шкоду іншій людині демонструє, принаймні зрідка, багато хто, а то й більшість представників даних вікових груп. Проте певна частка дітей і підлітків відхиляється від цієї нормальної лінії розвитку й проявляє стабільно високі рівні агресивної поведінки, які вже не можна вважати віковою нормою. Саме поведінка таких індивідів й представляє особливий інтерес для дослідників.

Перший зразок агресивної поведінки дитина отримує від дорослих – вираз гніву, який здатне розпізнати тримісячне немовля.

Наслідки цього проявляються вже у ранньому дитинстві. Як наслідок, прояв дитиною гніву у відповідь на фрустрацію, що починається у другій половині першого року її життя. На другому та третьому роках життя у конфліктах з ровесниками і дорослими виникають поведінкові моделі агресії у формі вибухів гніву та застосування фізичної сили (наприклад, ударів, штовхань, валяння по підлозі).

 У дітей дошкільного віку агресивна поведінка спостерігається в ситуаціях захисту своїх інтересів та відстоювання своєї переваги, коли вони ще не засвоїли конструктивні способи взаємодії та не навчилися стримувати власні імпульси і агресивні дії використовуються як засіб або, як інструмент для досягнення певної мети. Це можна спостерігати на дитячих майданчиках, де матусям доводиться вчити дітей ділитися іграшками, не забирати в інших дітей те, що сподобалось, не кривдити інших, уміти просити тощо.

Згодом, із засвоєнням норм та правил поведінки, набуттям соціальних компетенцій ці безпосередні прояви дитячої агресії змінюються більш миролюбними формами поведінки. Тому певною мірою ситуативні удари рукою, щипання, штовхання у дітей дошкільного віку "вважається" нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо діти проявляють агресію, що не має якої-небудь мети, спрямовану виключно на заподіяння шкоди іншій особі, їм подобається спостерігати, як іншій людині погано, то можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм "жертвам". Фізичний біль чи приниження однолітка викликає у таких дітей задоволення, а агресія виступає при цьому як самоціль. Подібна поведінка може свідчити про схильність дитини до ворожості і жорстокості, що, природно, викликає особливу тривогу .

Водночас зауважимо, що булінг – це не тільки фізичне насильство, він може здійснюватись і через соціальний тиск у формі бойкоту, ізоляції, зумисного створення психологічно напруженої атмосфери у колективі для аутсайдера, жертви, наприклад, коли група дівчаток неодноразово й демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, поєднуючись чи переходячи у вербальний – безперервні насміхання та висміювання. З початком навчання у школі коло спілкування дітей значно розширюється.

Спершу вони залучаються до формального спілкування у процесі виконання навчальних завдань, згодом будують неформальні взаємини, вагомий вплив на які визначає вчитель. Саме за сприяння вчителя, який виділяє окремих учнів як зразок для інших у навчанні та поведінці та звертає увагу не помилки інших, формується ставлення дітей один до одного, відбувається диференціація молодших школярів за статусами: сприятливий чи несприятливий.

У результаті почуття самотності, що переживає відкинута дитина, часто підкріплене особливостями сімейного виховання, індивідуальними особливостями дитини, фрустрацією базових потреб дитини, різними захворюваннями тощо, призводить до негативного ставлення до однолітків чи самого себе.

I якщо дитині 6-10 років хоча б один раз вдалося домогтися за допомогою сили того, що вона хотіла, а оточуючі уступили їй, то вона й надалі буде застосовувати такий спосіб для отримання бажаного. Втім, і покарання за агресію призводить до такого ж результату – до її посилення, так як покараний молодший школяр, може й перестане, битися з іншими дітьми у дворі чи псувати речі в будинку, але ця загнана всередину агресія обов’язково проявиться: якщо не вдома, то в школі, якщо не у вигляді бійки, то у вигляді образливих прізвиськ на адресу ровесників.

До вікових особливостей, що обумовлюють підвищення рівня агресії у підлітків є загострення акцентуацій характеру, а також зростаюча фізична активність, що може виявлятися в задирливості, псуванні майна тощо. Варто також вказати на активне прагнення дітей цього віку на увагу, розуміння та довіру дорослих. Підлітки намагаються грати визначену соціальну роль не тільки серед однолітків, але й серед дорослих, виявляти соціальну активність, яку дорослі не завжди підтримують. У результаті, наражаючись на психологічні бар’єри, не знаходячи взаєморозуміння в оточуючих та сім’ї, вони намагаються перебороти це через агресивну поведінку. Ближче до середини підліткового періоду агресивна поведінка має тенденцію до зниження, як результат зростаючих соціальних навичок і саморегуляції.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що виникнення булінгу у середовищі дітей, форми його прояву повністю залежать від вікових та індивідуальних особливостей молодої людини.

Характерно, що з віком рівень агресії зменшується, як наслідок функціонування гальмівних процесів, що впливають на формування поведінкових норм, а відповідно явище булінгу втрачає свою актуальність. Однак існують протилежні випадки, коли молода людина з віком здійснює жорстокіші вчинки, зумовлені запізнілим проявом агресії, спробою самоствердитися, а також відсутністю будь-яких дій з боку вчителів і батьків з попередження та подолання даного явища. Вік також впливає на вибір форми булінгу: у молодших дітей це насамперед акти фізичної агресії, такі як стусани, бійки, тоді як у старших, найімовірніше, вербальна, сексуальна агресія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Жертви й ініціатори боулінгу

 

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність.

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

● фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

● особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;

● недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

● страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

● відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

● деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

● знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

● високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

● слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.Форми шкільного булінгу, його наслідки для різних категорій

 

Насильство у школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози онлайн, образи – все це негативно впливає на школяра та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у школах і що можна зробити, аби зупинити його, учні можуть дізнатися на тренінгах, які проводять на уроках основ здоров’я або у старшій школі на виховних годинах.

Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:

1. Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої,

нанесення інших тілесних ушкоджень та ін;

2. Психологічний шкільний булінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість.

 До цієї форми можна віднести:

● вербальний булінг, де знаряддям служить голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т.д.);

● образливі жести або дії ;

● залякування (використання агресивної мови тіла і інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що-небудь);

● ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом);

● вимагання (грошей, їжі, інших речей, примус що-небудь вкрасти);

 ● пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей).

Булінг – в основному латентний для оточуючих процес, але діти, які зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до тяжких наслідків навіть до самогубства. І не має значення: це фізичний булінг чи психологічний. Запобігання випадків шкільного насильства є найважливішим завданням держави і, зокрема педагога, оскільки жорстоке

ставлення до дитини неминуче призводить до негативних наслідків.

Психологічної допомоги потребують як ініціатори, так і жертви булінгу.

Діти, які стали жертвами булінгу, проявляють такі (у тому числі патологічні) особливості поведінки:

 ● прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи;

● бояться одні йти до школи і в зворотньому напрямку, просять проводити їх на уроки,запізнюються;

●  поведінка і темперамент кардинально змінюються;

● наявні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;

● наявність рваного верхнього одягу або пошкоджених речей;

● часті прохання дати кошти, злодійство;

●зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять;

● постійні забої, синці та інші травми;

 ● замкнутість, небажання йти на розмову;

 ●як прояв крайнього ступеня: суїцид.

Норвезький психолог Д. Ольвеус розкриває сутність терміна «bullying» як ситуацію, в якій учень неодноразово піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів.

Шведський дослідник Х. Лейман запропонував термін «мобінг» (або  «психологічне тероризування»), під яким розумів ворожі неетичні комунікативні дії систематичного характеру, спрямовані на певного індивіда.

Такі дії повторюються відносно часто (як мінімум один раз на тиждень) і тривають упродовж досить тривалого періоду (як мінімум півроку). Згідно з одним із визначень, третирування тлумачиться як використання чиєїсь сили або статусу для залякування, заподіяння шкоди або приниження іншої особи, що має меншу силу чи статус.

Основні ознаки третирування: систематичність, регулярний характер прояву на відміну від окремого агресивного вчинку; взаємовідносини переслідувача і жертви  (нерівність фізичних або соціальних можливостей).

Види булінгу можна об’єднати в групи: вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

            70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння,  жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожихчуток та пліток. Нажаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

            Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).

            Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.

            Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждати від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосунків. Маніпуляції, залякування, шантаж — це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення.

            Кривдник витрачає багато енергії для підтримки своєї позиції, статусу, влади, контролю і ніяк не для побудови дружніх стосунків Інтернет та сучасні технології — вільний простір для кібер-булінгу.

 Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів — ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими.

            Цікаво, що в середньому оцінки тих, хто зазнає принижень, порівняно з іншими погіршуються, однак серед потерпілих все-таки кількість тих, хто отримує гарні оцінки, переважає над тими, хто вчиться погано.

            Учні-жертви різних видів булінгу в школі частіше показують моделі поведінки, що відмінні від тих, якими користуються інші діти.

Серед них — побоювання нападів, прогул занять, уникання небезпечних місць (сходи, їдальня, подвір’я, вхід дошколи, коридори, санвузли), відмова від участі в додаткових гуртках, секціях тощо, навіть носіння зброї (4% жертв та 1% інших дітей), участь у бійках (15% упорівнянні з 4%). Останніми роками відсоток учнів, які не почувають себе у безпеці у школі чи дорогою в навчальний заклад чи з нього, збільшується, так само, як і кількість тих,  хто уникає певних місць у школі задля власної безпеки, та тих, хто зазначає наявність «вуличних банд» у школі.

Дослідження  показують, що 5–10% учнів залишаються вдома задля уникнення булінгу; дівчата та хлопці, з яких знущаються хоч раз на тиждень, мають гірше здоров’я, частіші спроби самогубства,  страждають від депресії, соціальної дисфункції,  тривожності та безсоння. Більше того, наслідками зазнавання знущань в школі можуть бути зловживання алкоголем, наркотиками, паління або інша небажана поведінка.

            Важливо визнати серйозні довгострокові наслідки для тих, хто знущається. Кривдники у школі зазвичай стають агресивними дорослими,  для яких є більшою вірогідністю бути багаторазово засудженими за злочинні дії . Щодо спостерігачів, то булінг може викликати у них почуття тривоги чи страху. Спостерігання булінгу призводить до порушення почуття ввічливості та коректності, вони змінюються на нетолерантність, фальшиві відчуття уповноваження та свободи завдавати шкоди іншим, пригнічуються співчуття, емпатії, сором. Таким чином порушується здібність дітей спілкуватися,  вести переговори та йти на компроміс — необхідні засади для вирішення проблем, владнання конфліктів та примирення.

            Отже, наслідки булінгу, окрім короткострокового впливу, мають також серйозну довгострокову дію, що може проявлятися як у жертв, так і в кривдників протягом навіть дорослого життя.

            Негативного впливу зазнають і спостерігачі, а також загалом навчальна атмосфера в класі та школі. Невід’ємним наслідком поширення булінгу серед дитячого середовища є перехід до агресивних дій, які носять злочинний характер, що викликає небажані негативні тенденції у функціонуванні молодіжного середовища та суспільства загалом.

 Як соціально-психологічне явище булінг впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де він виникає. Зокрема Д. Ольвеус описав таку рольову структуру булінгу:

1) учень, який є жертвою булінгу;

2) учні, які здійснюють насилля, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу –«булери», або переслідувачі, агресори;

3) послідовники – учні, які позитивно ставляться до знущань над іншими й беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;

4) пасивні «булери» – учні, які відкрито підтримують булінг, наприклад через сміх чи привертання уваги до ситуації, проте не втручаються в неї;

5) потенційні «булери» – учні, яким подобаються знущання, але вони не виявляють цього ззовні;

6) «спостерігачі» (байдужі свідки) – учні, які не беруть участі в булінгу, і можуть вважати, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації;

7) «потенційні захисники» – ці учні негативно ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;

8) «захисники» – учні, які виявляють негативне ставлення до явища, вони захищають жертву або намагаються їй допомогти [15].

Булінг – переважно латентний для інших осіб процес, але діти, які зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до важких наслідків, аж до самогубства.

Тому найнебезпечніші в цьому явищі наслідки. а саме:

для жертви:

•  педагогічні (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність);
• психологічні (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки,самоповаги, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація);
• медичні (травматизація).

 для його ініціаторів – булерів:

• звичка використовувати силу для  досягнення своїх цілей;
•  підвищений ризик антисоціальної та делінквентної поведінки в дорослому віці (вандалізм, крадіжки в магазинах, вживання алкоголю та наркотичних речовин тощо);
•  в 4 рази більші шанси   ніж у інших дітей,   бути засудженим за злочин    скоєний до 24 років.

для спостерігачів та колективу в цілому:

• підлітки  не засвоюють  поняття моралі як суспільного явища;
• не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним, перед колективом в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами.

Отже, булінг – явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в школі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. Тому постає гостра потреба усвідомлення того, що ця проблема є; підготовки фахівців з певними теоретичними знаннями, спеціальними уміннями, навиками для виявлення, попередження та подолання такого негативного соціально-психолого-педагогічного явища, як булінг.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.5. Як допомогти дітям упоратися з булінгом

 

            Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг (усілякі знущання, цькування й залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.

            Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

● Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

● Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

● Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

● Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

● Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Поради батькам

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

 Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

● Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

● Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

● Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

● Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

● Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

● Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Поради дітям

Якщо дитина стала жертвою булінгу, їй важливо пам’ятати:

● Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.

● Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

● Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе. 

● Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.

● Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

● Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.

Поради вчителям

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

● Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

● Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

● Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

● Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

● Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

● Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

● Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

● Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

● Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

● Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Отже, шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

 

 

1.6.Булінг.Аналіз законодавчої бази України

У пояснювальній записці наголошується, що, згідно з інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), з булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей.

Новий Закон, направлений на протидію булінгу, що був прийнятий ВРУ 17 грудня 2018 року, передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань. 

Зокрема, якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.

Окрім цього дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник школи, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Директор школи має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу. Надалі директор має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії.

Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Нововведення насамперед стосується фізичного чи морального насильства над школярами, але покарати можуть і за знущання над учителем. Серед основних ознак булінгу  виділяють заподіяння психічної або фізичної шкоди, наявність кривдника, жертви і спостерігача, а також систематичність цькування. При цьому каратимуть і в тих випадках, коли жертва відчуває приниження, страх, тривогу або їй доводиться підкорятися інтересам кривдника. Записали до булінгу і соціальну ізоляцію потерпілого – бойкот.

Новоприйнятий Закон також передбачає низку штрафів за цькування.

Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МОБІНГ

«Жорсткість і боязкість- одного поля ягоди»

І Шевелев (російський письменник)

Проблема булінгу серед школярів усе активніше обговорюється. Але від цькувань не застраховані й учителі. Це одна з професій, в якій він зустрічається найчастіше. Згідно з американським дослідженням від 2017 року, 23% усіх постраждалих від булінгу працюють в сфері освіти. У топ-3 сфер також охорона здоров’я і держслужба.

2.1.Проблема булінгу на робочому місці

 

Булінг на робочому місці називають мобінгом. Термін вперше запропонував німецький психолог Хайнц Лейман у кінці 80-х років ХХ століття. Мобінг – це своєрідний психологічний тероризм із словесними атаками від колег або роботодавця.

Явище психологічного тиску є однією з головних причин дестабілізації робочого колективу, несприятливого соціально-психологічного клімату і, як наслідок, зниження виробничих показників і бізнес-здобутків у цілому.

До незалежності України вивченню поняття «мобінг» не приділялося належної уваги, і лише нещодавно мобінг як деструктивний елемент у діяльності колективу з’явився в лексиконі сучасних підприємців. Але й досі не існує законодавчо закріпленого визначення цього поняття та механізмів його регулювання.

Поняття «мобінг» набуває все більш великого поширення в сучасному суспільстві, де існує велика конкуренція, небезпечні політичні ігри та корупційні схеми. Вперше це поняття запропонував шведський учений Хайнц Лейманн і описав його як психологічний терор, що включає систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або кількох людей, спрямоване проти іншої людини . Наразі ж термін «мобінг» не є новим, і сучасні науковці, психологи визначають мобінг як вид психологічного насильства, що відбувається у вигляді психологічного тиску на особу з метою її подальшого звільнення. За результатами проведеного опитування 77 % українців стикалися з цим негативним явищем.

Причиною мобінгу в трудових колективах може бути банальне бажання помсти за давні образи, заздрість чи злоба, потреба у самоствердженні та навіть звичайна нудьга. Також мобінг може заохочуватися з боку керівництва – наприклад, бажання «заміни» співробітників через неможливість їх звільнення законним шляхом.

За даними опитування серед людей у більшості випадків ініціаторами мобінгу виступали саме колеги (відповіли 53 % опитаних), в інших ж 47 % випадків мобером був керівник.

Мобінг може бути спрямований на підлеглих задля залякування з метою підвищення свого авторитету як керівника серед колег. Такі люди дотримуються правила одного з давньоримських імператорів: «Нехай ненавидять, аби боялися».

Причиною мобінгу може стати незначний конфлікт на роботі. В цій ситуації бажання помститися є чимось на зразок вічного двигуна: поки моббер не доб’ється свого, він не заспокоїться.

Нарешті, досить поширеною причиною появи в робочому колективі мобінгу є нудьга. Людина опиняється під психологічним пресом просто через чиєсь бажання розважитися чи ствердитися перед колективом співробітників. Те, що причин у мобінгу існує велика кількість, означає, що стати жертвою мобінгу може кожен співробітник, починаючи від звичайного працівника і закінчуючи керівником. Зазвичай жертвами мобінгу часто стають ті, хто займає високооплачувану або відносно високу посаду, тобто місце, яке мріє зайняти кожен працівник підприємства. І кожен, хто має бажання її зайняти, з заздрості підключається до такої небезпечної гри, як мобінг.

Також у групу ризику психологічного цькування потрапляють так звані «білі ворони» – люди, яківідрізняються від більшості, ті, хто хоч у чомусь виявився «не схожим на інших». Також часто це бувають люди, які безпідставно претендують на те, що вони «крутіші за всіх», або невиправдано відчувають себе «порожнім місцем».

Потенційно небезпечною є ситуація приходу в сформований колектив нового керівника. Особливо якщо цей керівник починає вносити новизну і міняти порядки, порушуючи усталені правила та негласні норми. Мобінг керівника з боку підлеглих – явище досить поширене. Тоді постає цілком логічне запитання – іак же менеджеру з персоналу чи директору можна розпізнати появу мобінгу в колективі, які індикатори свідчать про його виникнення?

Найчастіше у колективі мобінг проявляється у бойкоті та демонстративному ігнорування жертви – таким чином колектив показує, що цей працівник небажаний в команді і робить його соціально ізольованим від колективу. Цей факт підтверджує і статистика – 46 % опитаних стверджували, що через ізоляцію та навмисне небажання спілкуватися найчастіше проявлявся щодо них психологічний тиск.

Також мобінг може виражатися і в постійній і часто необґрунтованій критиці поширенні про співробітника завідомо неправдивої інформації (чуток і пліток), що підриває професійну компетентність і репутацію, про що свідчать відповіді 32 % опитаних. Наступними індикаторами, якими може керуватися управлінець, можуть бути насмішки, висміювання, зверхність у спілкуванні, агресивні випади в сторону окремого працівника, постійні причіпки та провокації .

Напопулярнішими способами є чутки, дискредитація, ізоляція, залякування та ігнорування людини. Зазвичай мобінг починається, як невинна гра. Людина може навіть не розуміти, що потрапила в пастку. Наприклад, одного разу колеги їй нібито м’яко натякнуть, що навряд чи в такому молодому віці можна бути хорошим педагогом. В іншому – “забувають” сказати про нараду.

Людина скромно промовчить. А цькування й ізоляція тим часом наберуть обертів. Адже кривдникам стане зрозуміло, що в людини високий поріг толерування емоційного насильства. Тому варто засвоїти перше правило, як запобігти мобінгу: потрібно чітко показувати свої межі й обговорювати, що є прийнятним, а що ні. Якщо людина “погоджується” приймати нездорову критику і приниження, то їх ставатиме тільки більше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Мобінг у ролях

 

Колектив-новачки.Найчастіше від мобінгу страждають новачки – ті, хто тільки почали роботу і мають завоювати приязнь колективу. А в колективі вже є певна внутрішня ієрархія і, можливо, неформальний лідер. Відповідно, вони просто вважають своїм обов’язком навчити новоприбулого і пояснити йому, хто є хто і що від нього вимагається.

“У чужий монастир зі своїм уставом не ходять” – навчала стара приказка. Якщо людина не підтримує неписані правила нового колективу, то відразу викликає неприйняття. А воно натомість призводить до принижень, ігнорування і десятків інших способів показати новачку, що йому тут не місце. Також до мобінгу часто призводять заздрість або страх конкуренції із новачком. До прикладу, новоприбулий учитель – дуже молодий, енергійний й ініціативний. Або приїздить до школи на дорогому авто. Усе це може стати приводом для початку цькувань і пліток з боку колективу.

Керівник-працівник..Найпоширенішим, утім, є мобінг з боку директора. У нього більше повноважень і, відповідно, інструментів для психологічного тиску на вчителя. Такими інструментами є, наприклад, регулярні безпричинні виклики “на килим”, перевірки та переатестації. Директор може позбавити вчителя обов’язків у відповідальних сферах, забрати у нього клас чи свідомо приховати можливості для професійного зростання. І водночас штучно придумати причину для придирок і критики, давши вчителю обов’язки, які не відповідають його кваліфікації.

Найчастіше мобінг з боку директора відбувається із особистих мотивів. Наприклад, учитель заперечує директору під час нарад. Або й просто вирізняється своєю екстравагантністю, сміливими підходами, цінностями чи досвідом.

Отже, за допомогою мобінгу група чи директор намагається викорінити інакшість, прибрати конкурентів та відчути безмежну владу. Сам постраждалий від мобінгу зазвичай мовчить, що його принижують чи цькують. Адже людині здається, що це ще більше загострить ситуацію, і врешті винною залишиться саме вона. Мовляв, це її проблема, що не може вписатися в колектив. Зрештою, цього і хочуть кривдники – щоб жертва відчувала провину за те, що “заслужила” таке ставлення. Остаточним результатом має стати звільнення.

Колектив-керівник.Потенційно небезпечною є ситуація приходу в сформований колектив нового керівника. Особливо якщо цей керівник починає вносити новизну і міняти порядки, порушуючи усталені правила та негласні норми. Мобінг керівника з боку підлеглих – явище досить поширене.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Наслідки мобінгу

 

Мобінг призводить до серйозних психологічних та психосоматичних захворювань, які роблять людину безсилою і руйнують її самооцінку. Якщо день за днем на людину сипати критичні й саркастичні коментарі, не підтримувати та ізолювати від інших, то вона мимохіть починає сумніватися у своїй компетенції і тому, чи дійсно вона хороший фахівець. Людина вірить, що все, що про неї говорять кривдники, – правда.

Мобінг має ефект доміно, адже негативно впливає не лише на жертву, але й на її найближче оточення – сім’ю, друзів, колег, з якими вона в дружніх стосунках. Учительський мобінг ще й згубно впливає на учнів.

Такі вчителі перестають бути уважними, терплячими, толерантними й турботливими щодо своїх учнів. Вони більше схильні користуватися авторитарними, застарілими та неефективними методами навчання. Таким учителям набагато важче концентруватися на роботі й готуватися до уроків. В одному із американських досліджень йдеться про те, що постраждалі від мобінгу всіма силами намагаються уникати роботи чи перебування у школі, де їх принижують.

У законодавстві України прописано наслідки за цькування на робочому місці.

Керівник буде зобов'язаний протидіяти мобінгу в колективі, а співробітник, який піддається цькуванню в колективі, може розірвати трудовий договір, не відпрацьовуючи двох тижнів. Також такий співробітник отримає вихідну допомогу в розмірі, не меншому середньомісячної зарплати.

Завдана в результаті мобінгу шкода відшкодовується в розмірі понесених ним витрат на лікування. У цьому випадку співробітникові виплачують і грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі його заробітної плати за час перебування на лікарняному.

Крім того, запроваджено кримінальну відповідальність за систематичне порушення прав співробітників шляхом застосування психологічного насильства та інших елементів мобінгу. Санкція передбачає штраф від 2 до 3 тис. НМДГ або позбавлення права обіймати певні посади до трьох років чи виправні роботи на строк до двох років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4.Як запобігти мобінгу

 

Існування мобінгу в трудових колективах може стати причиною зниження ефективності діяльності будь-якого підприємства. Тому власникам та директорам підприємств і організацій для профілактики мобінгу слід вжити ряд заходів:

● Формувати в організації здорову організаційну культуру.

● Роль керівника — підтримати в робочих колективах здоровий соціально-психологічний клімат.

● Розвивати у вищого керівництва управлінські навички.

● Створювати механізми отримання зворотного зв’язку від службовців.

● Чітко формулювати службові обов’язки і точно позначати межі індивідуальної відповідальності кожного працівника.

● Забезпечити чіткий і раціональний поділ праці між різними структурними підрозділами, виключає перетин і дублювання поставлених перед ними завдань.

● Формувати зрозумілу систему кадрового просування, дають можливість кар’єрного росту.

● Забезпечити відкритість інформаційних потоків на підприємстві та створити прозорий механізм прийняття управлінських рішень.

● Виключити можливість родинних або інтимних зв’язків між керівництвом і підлеглими.

● Створювати нетерпимість у відношенні до рознощикам пліток і припиняти будь-які інтриги на роботі.

Ці заходи допоможуть керівництву компанії в профілактиці мобінгу. А що робити людині, що зіткнулося з психологічним тиском на роботі, як боротися з мобінгом? Перш ніж розповісти про те, як боротися з цим тиск давайте розберемося як його уникнути.

У численних дослідженнях, присвячених проблемі мобінгу в трудовому колективі, наводяться різні рекомендації, як себе треба вести, щоб уникнути мобінгу на робочому місці. В узагальненому вигляді ці поради виглядають наступним чином:

● Мобінг рідко направляють на чарівних, так що по можливості будьте доброзичливі зі всім колективом. Це не означає, що треба перед усіма підлещуватися й плазувати.

● Прийшовши на нову роботу (особливо під час випробувального терміну), спілкуйтеся з колективом більш рівно і формально ввічливо. Не прагніть відразу вплутуватися у внутрішні розборки, не залучайте зайву увагу неординарним поведінкою, не нав’язуйте свою емоційну прихильність.

● Знайдіть золоту середину між тим, щоб не виділятися з колективу і зберегти своє обличчя.

● Нікого не принижуйте свого колегу. Навпаки, хваліть і намагайтеся підняти його у власних очах і в очах працівників. Тільки не перестарайтеся!

● Не пліткуйте і не осуджуйте, а почувши плітку, не поширюйте її в колективі (і взагалі треба знати, коли слід промовчати).

● Якщо хтось з працівників пробує вас «дістати», не переживайте, спокійним тоном спробуйте з’ясувати чого він домагається. Не реагуйте на образливі слова. Пам’ятайте, що на ображених воду возять.

● Не давайте себе в образу. Іноді варто «показувати зуби».

● Не ігноруйте корпоративні заходи, дотримуйтеся традицій і неписаних правил колективу.

● Не афішуйте  дружбу з керівником, дружіте за межами фірми.

● Сумлінно і професійно виконуйте свої обов’язки. При виникненні конфлікту начальник прийме вашу сторону, навряд чи він захоче втрачати хорошого працівника.

І головне, щоб уникнути мобінг на роботі, треба постійно спостерігати за тим, що відбувається, зокрема, навколо вас і в цілому на підприємстві. Спостережливість і проникливість допоможуть почути і побачити трохи більше, а аналіз отриманої інформації дасть можливість завжди прийняти правильне рішення. Це що стосується профілактики мобінгу, його запобігання. А тепер кілька порад про те, як боротися з мобингом. не стати його жертвою?

Ось п’ять порад,як не стати жертвою мобінгу:

1.          Починаючи роботу в новій школі, варто одразу зарекомендувати себе як сильну і впевнену в собі особистість. Це дасть зрозуміти колективу, що у вас є стержень, а, отже, роль жертви – не про вас.
2.          Налаштуватися на хвилю колективу – тобто не шокувати його зухвалою чи екстравагантною поведінкою.
3.          Зберігати з колегами ділові стосунки і не намагатися одразу стати з ними запанібрата. Придивіться до тих, хто поруч з вами, вивчайте людей, але не поспішайте завойовувати авторитет чи всім подобатися. До вас теж придивляються і роблять висновки, яка ви людина і чи є у вас слабкі місця.
4.          Виконувати свою роботу бездоганно, щоб до її якості не могли придертися. А, отже, нівелювати можливості для критики чи глузувань.
5.          Жертвою мобінгу або своєрідним цапом-відбувайлом найчастіше стають ті, хто показують боязкість і надмірну скромність. Адже такі не зможуть постояти за себе і не наважаться розповісти про конфлікт керівництву. Тому іще раз: впевненість у собі і професіоналізм. Ці якості слугують найкращим захистом від булінгу на робочому місці.

Водночас, ті самі впевненість і професіоналізм можуть не зупинити директора, якщо він має на меті “вижити” вчителя. Американські дослідження показують, що директори часто прискіпуються і критикують якраз найбільш компетентних вчителів, бо бачать в них суперників. Також жертвами мобінгу з боку керівництва часто стають улюбленці учнів та батьків.

Одного ідеального рецепту, як діяти в ситуації, коли кривдником є директор, немає. У будь-якому випадку треба розуміти, що нездорова робоча атмосфера і постійний психологічний тиск мають нищівні наслідки для здоров’я. Тож у жодному разі не можна затягувати і чекати, що все само собою вирішиться.

Найважливіше – пам’ятати, що мобінг має згубний вплив не лише на вчителя, але і учнів. Щоб запобігти булінгу серед школярів, необхідно перш за все показати їм свій приклад, збудувавши здорові стосунки в учительській.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Шкільний булінг за своєю природою є складним соціально-психологічним явищем. Ми розуміємо булінг як специфічну соціальну ситуацію, яка виникає в групі та засновану на порушеннях у соціальних стосунках, яка передбачає специфічну групову динаміку (з перерозподілом ролей, статусів, групових норм, цінностей) та ситуацію, в якій, прямо чи побічно, задіяні всі члени колективу. Шкільна політика, толерантне або нейтральне ставлення адміністрації школи, вчителів до прояву агресивних, насильницьких, ворожих дій з боку учнів та поведінка самих вчителів формує загальну атмосферу не тільки учнівського класу, але й усієї школи, визначає внутрішнє життя, тобто соціальнопсихологічний клімат.

Булінг у шкільному середовищі розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. Серед учнівської молоді булінг може проявлятися у двох формах: фізичній та психологічній. Використання фізичної форми булінгу більш характерно для учнів молодших класів, а психологічної – учнів старших класів. Саме у середній школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу, але кількість жертв стає меншою.

Жертвою в ситуації булінгу може стати учень, який відрізняється від інших за будь-яким критерієм на думку членів колективу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та в неконтрольованих дорослими місцях. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму. Оскільки булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку, то для більш глибокого розуміння механізмів виникнення даного явища необхідно більш детально досліджувати саме соціально-психологічні фактори.

Враховуючи важливість і актуальність проблеми соціального та психологічного захисту дітей від насильства, попередження бездоглядності, жорстокості, насильства в сім’ї  та в шкільному колетиві, у методичному посібнику укладено виховні заходи, лекційні матеріали для проведення роботи з батьками та педагогічним колективом, тренінги, вправи, ігри, бесіди.

Враховуючи важливість і актуальність проблеми соціального та психологічного захисту дітей від насильства, попередження бездоглядності, жорстокості, насильства в сім’ї  та в шкільному колетиві, у методичному посібнику укладено виховні заходи, лекційні матеріали для проведення роботи з батьками та педагогічним колективом, тренінги, вправи, ігри, бесіди.

Адміністрація навчального закладу, педагогічний колектив спільно з психологічною службою школи  проводять значну роботу з профілактики агресивно-асоціальних негативних явищ в учнівському середовищі, метою якої є чітко визначити, де може бути небезпека, хто у школі є потенційним «агресором», а хто може стати «жертвою».

          Головним акцентом у посібнику є робота в напрямку вдосконалення психолого-педагогічної компетенції та підвищення рівня психологічної культури вчителів, батьків та учнів по відношенню до людей які стали жертвами насильства.

Допомогою у вирішенні конфліктних ситуацій,  а також при роботі з дітьми,  які стали жертвами насилля, можуть стати  матеріали даного методичного посібника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.: Алатон, 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.

2. Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullyingupd.pdf

3. Лушпай Л. І. Шкільний буллінг як різновид суспільної агресії [Електронний ресурс] / Л. І. Лушпай // Наук. зап. [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Сер. :Філологічна. – 2013. – Вип. 33. – С. 85. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoaf_2013_33_28.pdf

4. Ожийова О. М. Шкільне насильство : сутність, види, профілактика: автореф. дис. … канд. соцiол. наук : спец. 22.00.04 / О. М. Ожийова ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – С. 10–20.

5.Cавельєв Ю.Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі / Ю.Б. Cавельєв // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія" / Національний університет "КиєвоМогилянська Академія". – 2009. – Т. 97: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. – С. 71-75.

6. Система захисту дітей від жорстокого поводження : навч.-метод. посіб. / Л. Волинець, Т. Дорошок, М. Євсюкова та ін. ; [ред. : К. Левченко, І. Трубавіна] ; Держ. соц. служба для сім’ї, дітей та молоді. Міжнар. жіночий правозахисн. центр «Ла Страда Україна». – К. : Держсоцслужба, 2005. – 395 с.

7. Стельмах С. Булінг у школі та його наслідки / С. Стельмах // Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць / [За заг. ред. проф. В. І. Сипченка]. – Вип LVІ. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – С. 431-440.

8.Стельмах С. С. Обдаровані діти як об’єкт булінгу / С. С. Стельмах // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія і практика : зб. наук. пр. – Вип. 8. – К. : Ін-т обдарованої дитини, 2012. – С. 196–202.

9. Українська психологічна термінологія : словник-довідник / за ред. М.-Л. А. Чепи. – К. : ДП «Інформ.- аналіт. агентство», 2010. 

10.  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64402

11.   http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=7005&skl=9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 1

Статут небайдужого ставлення

 

Наш «Статут небайдужого ставлення»

Діти, вчителі, весь персонал школи / класу своїми підписами на цьому документі засвідчують власні зобов’язання ,як у межах школи, так і поза нею, жити й діяти як один колектив — люблячий, дбайливий, сповнений поваги до кожного зі своїх членів.

Кожен, хто підписав цей Статут, урочисто обіцяє робити все можливе, щоб обстоювати свої принципи й чинити так, як зазначено нижче, для перетворення школи чи класу на територію «Ні — неповазі» — місце співчуття, толерантного ставлення й поваги.

Наші пункти виявлення турботливого ставлення (Вкажіть перелік домовленостей, вироблених заради створення території «Ні — неповазі»)

 

Ім’я                                                                                               Адреса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  2

Тренінг

Тема: Ми всі рівні

Мета: ознайомити учнів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

Структура тренінгу

 

№ з/п	Вид роботи	Час, хв	Ресурсне забезпечення
1.	Привітання учасників	3 хв.
2.	Вправа «Знайомство»	10 хв.
3.	Вправа «Правила роботи»	5 хв.	Плакат «Правила роботи»
4.	Вправа «Мої очікування»	5 хв.	Плакат "Дерево", липучі стікери у формі яблук, ручки
5.	Інформаційне повідомлення "Що таке булінг"	7 хв.	Мультимедійна презентація
6.	Вправа «Тягар  емоцій»	10 хв.	Камінці, мушлі, капронові носки
7.	Вправа «Відгадай хто»	10 хв.	Ілюстративні картки, ватмани, маркери
8.	Вправа «Чому так стається»	15 хв.	Картки з зображенням стріли, мішені та ока для поділу учасників на 3 групи, ватмани, маркери
9.	Гра-розминка «Хто зайвий»	5 хв.	Атласні стрічки 3 кольорів
10.	Вправа «Скринька безпеки»	15 хв.	Відривні стікери, скринька, фломастери або ручки, загальні рекомендації
11.	Вправа «Я зможу допомогти»	За наявністю часу	Картки з ситуаціями, ватмани, фломастери
12.	Підведення підсумків	5 хв.

 

Хід заняття:

1. Привітання учасників.

Мета: повідомлення теми заняття, установка на роботу.

 Тренер. Доброго дня, шановні учасники тренінгу. Сьогодні ми з вами тут для того, щоб обговорити важливу тему - тему насильства та жорстокості серед учнів.

 Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Ми поговоримо про насильство та жорстокість, які направлена на одну дитину. Це явище називають булінгом. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти почуття жертви булінгу, та поведінку агресора. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалій дитині та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.

 Сподіваюся, вам буде цікаво та пізнавально і ви з користю проведете час.

 

2. Вправа "Знайомство"

Мета: підвищити рівень згуртованості групи, допомогти учасникам тренінгу краще пізнати один одного, створити сприятливу атмосферу.

 Тренер. Пропоную познайомитися в такий спосіб. Кожен по черзі називає своє ім'я та одну позитивну рису характеру, яка вас найкраще презентує. Риса має бути названа на будь-яку букву з вашого імені.

 

3. Вправа "Правила роботи"

Мета: організація групи та створення можливості ефективної роботи.

 Тренер. Для того, щоб наша робота була ефективною пропоную прийняти наступні правила, яких ми будемо дотримуватися впродовж нашого заняття.

 ПРАВИЛА РОБОТИ:

1. Говорити від свого імені

2. Бути доброзичливими і активними

3. "Піднята рука"

4. Один говорить - усі слухають

5. "Тут і тепер"

6. Обговорювати дію, а не особу.

7. "Вільна нога"

8. Конфіденційність.

 Запитання до групи:

1. Чи згодні ви з правилами?

2. Чи маєте ще якісь пропозиції?

 

4. Вправа "Мої очікування"

Мета: формування власної мети діяльності, мотивація та усвідомлення власної відповідальності за досягнення певних результатів.

 Тренер. Наша наступна вправа так і називається. Пропоную вам на яблучках, які ви знайдете у себе на спинках стільців, написати, а потім озвучити, що ви чекаєте від нашої зустрічі і прикріпити їх до нашого дерева.

 

5. Інформаційне повідомлення "Що таке булінг"

Мета: ознайомити учасників з поняттям булінгу, соціальними ролями у булінгу та стилями їх поведінки.

 Тренер. Сьогодні серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми один до одного.

 Останніми роками визнано поширення такого явища, як шкільний булінг. Отже, що це таке: булінг у перекладі з англійської - хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.

 4 головні компоненти булінгу:

- агресивна і негативна поведінка;

- здійснюється регулярно;

- відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;

- така поведінка є навмисною.

 Форми шкільного булінгу:

• фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);
• психологічний (насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)

 Соціальна структура булінгу:

• переслідувач (кривдник, агресор);
• постраждала дитина (жертва);
• спостерігач.

 Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

 Як розпізнати жертву:

• діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
•  невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
• діти, які мають руде волосся, повні чи худі;
• діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);
• діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

Як розпізнати агресора:

• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших;

• виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;

• не дуже гарно вчаться;
• мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Як розпізнати спостерігача:

• діти з кола кривдника;
• однокласники;
• випадкові учні або ін..

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит, тривожність, вживання алкоголю, паління, думки про самогубство та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь. Адже слід пам'ятати, що сьогодні ти - спостерігач, а завтра -- жертва.

6. Вправа "Тягар емоцій"

Мета: надати можливість учасникам відчути переживання, які виникають у жертви булінгу, виховувати почуття емпатії.

 Тренер. Перед вами камінці та мушлі. Виберіть з них те, з чим у вас асоціюється негативна емоція.

 Зараз кожен з вас назве ту емоцію, про яку подумав, і вкине камінець чи мушлю у шкарпетку.

Питання для обговорення:

1. Чи важко було виконувати вправу?

2. Як ви думаєте, емоції кого ми називали?

3. Що ви при цьому відчували?

 

7. Вправа "Відгадай хто"

Мета: навчити учасників тренінгу розпізнавати соціальні ролі булінгу.

 Тренер. Зараз ми з вами об'єднаємося у 3 групи.

 Завдання для кожної групи однакове. Ви отримаєте однакову кількість картинок  і спробуєте серед них віднайти жертв булінгу, агресорів та спостерігачів. Кожна група представить свої напрацювання і пояснить, чому вона так думає.

8. Вправа "Чому так стається"

Мета: зʼясувати причини поведінки учасників булінгу.

 Тренер. Ви всі бачите у мене різних кольорів та розмірів картки. Зараз кожен з вас вибере картку. З іншої сторони тає є зображення, але ви не можете дивитися самі, що там і показувати скомусь з учасників. Картки відкриваєте за моєю командою. Прошу обʼєднатися у групи за малюнками, які є на картках. Дякую. А тепер, як ви думаєте, що означає "стріла?" (агресор), "око" (спостерігач), "мішень" (жертва). Ви знову, мимоволі отримали ролі. А зараз кожна група буде мати своє завдання.

 Група "агресорів" спробує написати причини, які спонукають кривдника себе так поводити.

 Група "жертв" спробує написати причини, чому діти стають легкими мішенями для кривдників.

 Група "спостерігачів" пише причини, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу.

9. Гра-розминка "Хто зайвий"

Мета: активізувати учасників, зняти неприємні емоції від попередньої вправи, підготувати до подальшої роботи.

 Тренер. Зараз я забираю один стілець. Всі ви, за моєю командою, будете рухатися по колу. По команді: "СТОП" ви повинні знайти собі місце для того, щоб сісти. Це не обов'язково має бути ваш стілець. Той, хто залишиться  стояти - вибуває з гри.

 Після гри. Чи звернув хтось увагу на стрічки, які висять на 3 стільцях? Ці стрічки означають певну соціальну роль у булінгу. Звертаю вашу увагу на те, що дехто з вас, несподівано, встиг побувати у певних ролях. Так, може трапитися з вами і у житті: "Ви не очікуєте, а опиняєтеся у ролі жертви чи можливо агресора".

 

10. Вправа "Скринька безпеки"

Мета: формувати в учнів навики відповідальної та безпечної поведінки, спонукати підлітків до пошуку шляхів захисту у небезпечних для них ситуаціях.

 Тренер. Завдання вправи полягає у тому, що кожен з вас повинен подумати і написати:

1. Як захистити себе від булінгу.

2. Що повинна робити дитина у ситуації булінгу.

 Озвучивши свої рекомендації, вкинути їх у спільну "скриньку безпеки".

Тренер записує на ватмані всі, запропоновані дітьми, варіанти.

Рекомендації:

1. Зберігай спокій, дій хоробро та обійди ситуацію.

2. Стримуй гнів.

3. Говори спокійно і впевнено - дай агресору можливість зупинитися.

4. Звернися по допомогу до дорослого, якому довіряєш (це може бути вчитель, психолог чи соціальний педагог).

5. Повідом про булінг когось із дорослих анонімно.

6. Поговори про це з своїм братом, сестрою, знайомими.

7. Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

8. Усунь провокативні фактори.

 ПАМʼЯТАЙТЕ!

• Ви маєте право відмовитися робити те, до чого вас примушують силою або образливими, злими словами.

• Ваша власність належить тільки вам.

• Ви маєте право на допомогу.

• Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

 

11. Вправа "Я зможу допомогти"

Мета: вироблення навичок безпечної поведінки у конкретній ситуації, пошук шляхів захисту у ситуації булінгу.

 Тренер. Ви залишаєтеся працювати у підгрупках. Кожна підгрупа отримає певну ситуацію, де здійснюється насильство. Ваше завдання полягає у тому, щоб допомогти жертві та знайти для неї шляхи захисту та безпечної поведінки. Допомогою вам можуть бути наша "Скринька безпеки" та рекомендації, про які ми говорили у попередній вправі.

 

 Ситуація 1.

 Кожен ранок Максима починався з того, що він чув чергову сварку батька та матері. Так сталося і цього разу. Проспавши, він похапцем одягнувся і вибіг на вулицю. Снідати не хотілось, та й ні мама, ні тато не помітять, що його вже нема. Він звик. Адже давно його у сім’ї не помічали.

 До школи також не хотілося іти. Адже там старші хлопці знову почнуть знущатися з нього: чіпляти на спину образливі прізвиська, давати стусани, ставити підніжки. Було дуже важко, адже пожалітися було нікому…

 Школа. Продзвенів дзвінок на перерву. Із засмученим обличчям Максим вийшов з класу.

 В цей час до нього підійшли троє старшокласників. Почали знущатися, насміхатися. Один з них поплескав Максима по спині, причепивши листок з написом «Вдар мене». Хлопець про це не знав. Максима боляче штовхнули і він упав. Було дуже боляче. На очі навернулися сльози.

 І раптом………СТОП!    

 Ситуація 2.

 Колись Саша жив у щасливій та повноцінній сім’ї. Але після розлучення батьків мати була постійно зайнята. А він так хотів уваги та тепла. Адже він також важко переживав розлучення батьків, хоча і не показував цього. Через це він почав погано вчитися. Часто конфліктував з вчителями та дітьми.

 Цей день у школі не був винятком. Після уроку він побився з однокласником, нагрубив вчительці, яка зробила йому зауваження і як завжди прийшов на уроки не підготовленим. Однокласники Сашка незлюбили і часто насміхалися та глузували з нього, не приймали у спільну компанію. Але він не виказував свого болю через це. Насправді йому було страшно…

 Школа. Уроки давно закінчилися. Всі порозходилися. Сашкові не хотілося іти додому.

 Сашко одягає свою куртку. В цей час до нього підходять двоє старшокласників, пропонують цигарку. Сашко, спочатку вагається, але потім погоджується піти з ними закурити. Виходячи з гардеробу, старшокласники починають вимагати у хлопця гроші. Сашко пояснює, що у нього немає грошей. Хлопців це обурює і вони починають його бити.

 І раптом…….СТОП!   

  Ситуація 3.

 Вона як завжди сиділа за партою, хоча всі її однолітки метушилися та галасували під час перерви. Світлана спостерігала щодня одну й ту саму картину: дівчатка весело сміються, жартують та кокетливо поглядають на хлопців. Звичайно, адже вони не носять цих потворних окулярів та брекетів на зубах. Через них вона терпіла стільки знущань та насмішок серед однокласників..! Тільки вдома вона могла насолодитися любов’ю та теплом, яке дарували їй її батьки.

 Порожній клас. За партою самотньо сидить Світлана. До неї підходять двоє дівчат. Це її однокласнці. Починають насміхатися з дівчинки: забирають окуляри, кидають на підлогу зошити та книжки, топчуть їх. Дівчинка починає плакати.

 І раптом…..СТОП!    

 

Питання для обговорення:

1. Чи були труднощі при виконанні завдання? Якщо так, то вчому саме?

2. Які емоції чи переживання ви відчували до дітей, які опинилися у складних ситуаціях?

 

12. Підведення підсумків.

 Тренер. Наше заняття закінчилося. А зараз прошу сказати: "Що вам найбільше запам’яталося?" "Що зможете за необхідності застосувати в житті?" "Чи збулися очікування?"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 3

 

                                                   Урок-тренінг

(4 клас)

Тема: Навчаємося доброти

Мета: формувати уявлення дітей про добро, вчити учнів оцінювати вчинки людей на основі життєвих ситуацій, наслідувати їх позитивні риси; розвивати творчі здібності молодших школярів, прагнення до самовдосконалення; виховувати у дітей віру у силу добра, бажання творити добро, бути милосердними,  співчутливими.

Завдання: сприяти усвідомленню того, що добро слід починати із себе; пробудити  у

дітей щирий інтерес до всього корисного, морального, бажання берегти людську гідність;формувати у дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких, добре ставиться до рідних і друзів.

 

Обладнання: презентація «Вчимося бути добрими людьми», презентація «Сумувать не треба», відеокліп «А я бажаю вам добра», картки з завданнями, кольорові клейкі папірці у вигляді сердечок.

Інноваційні технології:

Технологія роботи в групах;

Технологія зворотнього зв'язку;

Технологія мовленнєвої творчості;

Технологія розвитку критичного мислення;

Технологія  ігрового навчання;

Технологія створення ситуації успіху.

 

Методичні стратегії:«Дискусія в групах», «Мікрофон», «Асоціативний кущ», «Радість пізнання», «Скринька Доброти», «Ессе», «Комплімент».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Привітання вчителя

Усміхнемось всім навколо:
Небу, сонцю, квітам, людям!
і побачимо одразу –
День для нас добрішим  буде!
Привітаймось!  Добрий день!

Щастя й здоров'я вам кожної днини,
Миру і злагоди  вашій  родині.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

           - Сьогодні ми поринемо з вами у світ добра, спробуємо поселити в наші сердечка  часточку доброти, наповнити наш розум гарними думками про важливість добра в нашому житті.

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Стратегія «Асоціативний кущ»
Вчитель:

- Діти, з чим у вас асоціюється слово « добро»? ( Діти називають)

    • світло, радість, щастя                                        • краса,щирість,чистота

          

                                                        

         •підтримка,подяка,сонечко                                 •   співчуття, допомога,милосердя

       

         -Виберіть з поданих на екрані рис ті, які ви вважаєте притаманні добрій людині.

 

2..  Гра «Навчаємось доброти»

Вчитель:

- Пограємо в гру. Якщо добра дитина  повинна робити те, що я називаю, то ви плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.

• Робити комусь зле,  якщо цього ніхто не бачить.
• Допомагати мамі, татові, бабусі,  дідусеві.
• Берегти рідну природу та охороняти її.
• Шанувати працю інших людей.
• Галасувати, коли хтось відпочиває.
• Бути вихованою, стриманою людиною.
• Обманювати, сваритися, хвалитися.
• Насміхатися з чужого горя.
• Не слухати батьків.
• Ділитися тим, що в тебе є.
• Ображати інших.
• Красти.
• Захищати слабшого.
• Допомагати друзям у біді.

Вчитель:

-  Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина. Молодці. Я вами пишаюсь.

3.  Гра «ТАК» чи «НІ».

Вчитель:

- Ми своє сердечко також повинні наповнювати добрими справами, бути щедрими на гарні слова. Пропоную вам пограти  в гру «ТАК» чи «НІ». Я читатиму речення, а ви говоритимете «ТАК» чи «НІ».

- Коли вам краще жити:
  Коли сміються діти? ( Так)

- А чи тоді, як всі кричать,
   І їм не можна ради дать. (Ні)

- Бабусі хлопчик допоміг.

  Він, діти, добрий хлопчик? (Так)
- Тепер усі скажіть мені:

  У сварці жити добре? (Ні)

- А як немає забіяк,

  Тоді усім прекрасно? (Так)
- А як серця у всіх ясні,

  То вам погано, діти? (Ні)

- Співає хлопчик гарно як!

  А вам подобається? (Так)

- А як обличчя всіх пісні,

  Похмурі, злі? Вам добре? (Ні)

- Реве і трощить все хлопчак,

  Це теж погано, діти? (Так)

- Тоді іще скажіть мені:

  Як діти б'ються, добре? (Ні)

Вчитель:

- Тепер я впевнена, що ви добре розумієте різницю між гарним і поганим.

5.  Творча робота  в групах

Вчитель:

- Пропоную вам  проаналізувати  життєві  ситуації  і розказати,  як мають вчинити діти.  Для цього попрацюємо в групах. А щоб поділитися на групи, пригадайте якої пори року ви народилися. Ось у нас і утворилося 4 групи. Пам'ятайте про правила роботи в групі. Оберіть спікера.

                                                 Завдання для 3 груп:

1. Петрик не зробив домашнього завдання. Але він точно знає, що у портфелі в Оленки лежить зошит з виконаним домашнім завданням. І ось на перерві...
2. Сашко дуже поспішає додому і по дорозі наздоганяє літню жінку, яка ледь несе важку сумку з крамниці. І Сашко...
3. В автобусі сидять подруги, тоді як поруч стоїть жінка з маленькою дитиною на руках. Дівчатка...

6. Фізкультхвилинка (відео, або віршована)

7. Інсценізація вірша  «Татова порада»

Вчитель:

- В.О.Сухомлинському належать такі слова: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди. Значно більше треба для того, щоб залишатись людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить». Бути добрим нелегко, а постійно творити добро важко. Треба менше говорити про добро, а постійно його робити. Прислухайтеся до татової поради. 

(Участь беруть раніше підготовлені учні)                  

                                            «Татова порада»

              Прибіг щодуху син додому, до тата голосно гука:

             «А я провідав у лікарні свого товариша-дружка!

             То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

             Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

             «Коли тебе в тяжку годину, людина виручить з біди,

             Про це добро, аж поки віку, ти, синку, пам’ятай завжди.

             Коли ж людині щиросердно,  ти зробиш сам добро колись,

             Про це забудь, аж поки віку,  мовчи й нікому не хвались».

7. Інтерактивна  вправа «Знайди відповідність»

Вчитель:

- Пропоную попрацювати в парах. (Діти працюють за картками). До слів з лівої колонки відповідно дібрати слова з правої колонки, щоб утворилися можливі фразеологічні звороти, які означатимуть риси  поведінки  доброї людини.

- Що повинна вміти робити добра людина?

                            1 пробачити                 А горе

                            2 допомогти                 Б  добре слово

                                  3 поділитися               В навчання

                            4 сказати                      Г розпач

                            5 пожертвувати           Д  знедолена людина

                            6 утішити                     Е образа

                           7 розрадити                  Є  радість

 

10Стратегія «Скринька Доброти»

Вчитель:

- А зараз я пропоную вам поповнити нашу класну «Скриньку Доброти».

- Розкажіть, які добрі  справи ви зробили  на літніх канікулах? (Діти розповідають).

- Бажаю вам, щоб ці добрі справи дорогоцінними скарбами залишилися у ваших душах та серцях.

11. Інтерактивна  вправа « Комплімент»

-- Пам’ятайте, що добро віддається сторицею. За добро добром платять. Кожна

 людина може бути чарівником і для цього не потрібна чарівна паличка. Достатньо сказати добре слово або зробити добре діло. Поверніться один до одного, візьміться за руки і  скажіть один одному комплімент, або просто добре слово.

ІV. Підсумок уроку.

1. Створення Серця Доброти

Вчитель:

- У вас на партах лежать паперові  рожеві сердечка,  які символізують ваші маленькі добрі сердечка. Напишіть коротеньке ессе на сердечках на тему: «Якби я був добрим ангелом світу…». Спробуємо утворити  велике Серце Доброти. Прикріпимо на дошці

маленькі сердечка.  (Діти прикріплюють на дошці уявні свої сердечка.Вчитель допомагає,щоб вийшло велике Серце Доброти).
- Вийшло велике  Серце  Доброти.  І це свідчить про те, що якщо всі люди будуть мати добрі серця, то наша планета  буде квітучою. На ній пануватиме мир і добро. Світ врятує тільки добро. Пам’ятайте про це!!!

Твори добро та будь завжди привітна.
Дитино! Ти приходиш для добра.
Любов у серденьку хай сонцем квітне
Збагнути це тобі уже пора.

- Кажуть, що коли народжується дитина, Бог запалює свічку на небі й посилає до неї ангела-охоронця. У ві сні ангел цілує немовля тричі: в чоло – аби воно зростало розумним, в личко – щоб було красивим, та в груди – аби здоров’я, любов та доброта вселились в його серце та душу. Я бажаю вам, щоб краплинку людської доброти ви пронесли через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість. Будьте справжніми людьми! Все, про що ми згадували та розмовляли, нехай залишить слід у вашому серці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 4

Анкета для учнів

 «Шкільне насилля» 

1.      Що таке насилля?

а) так б) ні в) приблизно

2. Де з вами розмовляли про насилля?

а) удома б) у школі

3. Що з перерахованого вивважаєте насиллям?

а) побиття іншої людини б) мор  альне приниження іншої людини

в) безпідставне залякування іншої людини

г) обмеження свободи вибору іншої людини

д) безпідставне вимагання грошей від іншої людини

4. Чи доводилося вам переживати насилля?Від кого?

а) удома від батька б) удома від матері в) у громадських місцях

г) у школі від однолітків д) у школі від учителів е) у школі від старших учнів

5.Які відчуття були в вас ?

а) образа б) біль в) ненависть до кривдника

г) бажання помститися д) власна слабкість е) розчарування

6. Чи чинили ви насилля ?

а) так б) ні в) не знаю чи це було насилля

7. Чи можете дозволити собі висловити власну думку в присутності вчителів?

а) на всіх уроках б) на деяких уроках

в) у позаурочному спілкуванні з учителями

8. Чи гарантує школа дотримання ваших прав?

а) так, завжди б) іноді в) зазвичай, ні

9. Чи доводилося вам у школі переживати приниження власної гідності? Якщо так, то від кого?

а) від учителів б) від ровесників в) від адміністрації школи

10. Чи мають ваші батьки змогу захистити вас, якщо будуть порушуватися ваші права?

а) так б) ні, до них не прислухаються

11. Яке з поданих нижче означень найкраще характеризує ставлення вчителів до учнів?

а) дружнє б) наказування в) партнерське

г) нерівноправне д) поблажливе е)толерантне є) байдуже

12. У кого б ви попросили допомоги у вирішенні особистих проблем?

а) у батьків б) у класного керівника в) у вчителя якому довіряю

г) у директора школи д) у подруги (друга) е) немає в кого

є) у когось іншого (вкажіть)___________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 5

Анкета для працівників

Мобінг и морально-психологічний клімат в колективі

1. Як Ви оцінюєте клімат в своєму колективі?

●Сприятливий

●Несприятливий

2. Які взаємини між колегами у вашому колективі?

●Дружні

●Нормальні

●Байдужі

●Конкурентні

●Ворожі

●Ваш варіант (доповніть, будь ласка) _____________________________________________

3. Чи є у Вашому колективі лідер?

●Так перейти до питання 4

●Немає перейти до питання 5

●Важко відповісти перейти до питання 5

4. Чи є керівник цим лідером?

●Так

●Немає

●Важко відповісти

5. Чи існує у вашому колективі поділ на малі групи?

●Так

●Немає

●Важко відповісти

6. Чи трапляються у вашому колективі конфлікти?

●Так перейти до питання 7

●Немає перейти до питання 8

●Важко відповісти перейти до питання 8

8. Чи є у вашому колективі колеги, без яких відносини в групі могли б бути краще?

●Так

●немає

●Важко відповісти

9. Чи зустрічається ваш колектив у вільний  час?

●Часто перейти до питання 10

●Рідко перейти до питання 10

●Ніколи перейти до питання 11

10. Присутні ви на цих зустрічах?

●Завжди

●Рідко

●Ніколи
11. Чи відзначаєте ви з колективом свята?

 ●Так, всі свята, всім колективом

●Деякі свята всім колективом

●Так, всі свята малими групами

●Відзначаємо вкрай рідко, малими группами

 12. Чи є у вас в колективі друзі?

●Так                       

●Немає

13. Чи завжди ви в курсі подій, що відбуваються в колективі?

 ●Так

●Ні

14. Чи буває так, що ваші колеги не повідомляють що-небудь про зміни в діяльності організації?

●Так часто

●Так іноді

●Завжди

 ●Ні ,ніколи

15. Чи часто Ви відчуваєте почуття образи і розчарування?

● Так перейти до питання 16

●Немає перейти до питання 17

16. З чим це було пов'язано? (Можливо кілька варіантів відповіді)

 

● З проблемами в роботі

● З матеріальними проблемами (труднощі оплати праці)

● Відносини з керівництвом

● Ваш варіант (доповніть, будь ласка) ________________________________

_________________________________________________________________

17. Чи цікаво вам спілкуватися з колегами?

● З усіма

● З деякими

● Ні з ким

18. Чи приємно вам спілкуватися з колегами?

● З усіма

● З деякими

● Ні з ким

19. Чи часто Ви відчуваєте на собі "тиск" колективу? (Стан, коли, підкоряючись рішенням більшості вам доводиться робити те, що ви не хочете)

● Часто

● Рідко

● Ніколи

20. Коли ви перебуваєте в колективі, то відчуваєте що:

● Вас цінують

● До вас байдужі

● Вас не цінують, ображають

● Намагаються нав'язати свою точку зору

● Відносини до вас нестійкі, то хороші, то погані

● Ваш варіант (доповніть, будь ласка) _________________________________

__________________________________________________________________

21. Чи влаштовують вас взаємини всередині Вашої групи?

● Так перейти до 23 питання

● Не завжди перейти до 22 питання

● Немає перейти до 22 питання

22. Якщо ви не задоволені взаємовідносинами в колективі, то з чим це зазвичай пов'язане? (Можливо кілька варіантів відповіді)

● Різниця інтересів

● Психологічна несумісність

● Вплив на оточуючих неформальних лідерів

● Недолік взаєморозуміння і терпимості

● Недолік виховання

Ваш варіант (доповніть, будь ласка) ___________________________________

__________________________________________________________________

23. Ваша стать_____________

 24. Ваш вік ____________