26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

"Я — ПЕРШОКЛАСНИК. АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ".

Про матеріал

Тільки разом зі школою можна досягти бажа­них результатів у вихованні й навчанні дітей. Учи­тель — ваш союзник і друг вашої сім'ї.

Найкращий учитель для дитини той, хто духовно

спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму

учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші

куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає

могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається.

В. О. Сухомлинський

Перегляд файлу

Я — ПЕРШОКЛАСНИК.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ.

Найкращий учитель для дитини той, хто духовно

спілкується з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму

учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші

куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає

могутнім знаряддям впливу на особистість, яка розвивається.

В. О. Сухомлинський

Метою адаптаційного періоду в 1-му класі є створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами, великими і малими подіями в особистому житті.

Не менш важливим є прийняття учнями і вчи­телем одне одного, пошук оптимальної для кожного з них позиції в новій ситуації.

Учитель завжди має пам'ятати, що духовне здоров'я та емоційне благополуччя учня є необхід­ними умовами успішного навчання. Тому із само­го початку адаптаційного періоду першокласникам створюють комфортні «емоційні умови. При цьому особливу увагу приділяють дітям, які не відвідува­ли дошкільних дитячих закладів і почуваються дискомфортно у новій; незвичній обстановці, у вели­кому дитячому колективі.

Специфічним завданням для вчителів у цей період є створення умов, що допоможуть дітям вибудувати для себе образ «справжнього школя­ра» на початку шкільного життя і здійснити вхо­дження в нову систему взаємин із дорослими та однолітками.

Пропонуючи дітям нові для них норми шкіль­них взаємин, учителі створюють ситуацію вільного вибору між шкільною та дошкільною поведінкою, переконують першокласників у необхідності налаго­дження стосунків з однокласниками, учать зверта­тися до дорослих не зі скаргами на труднощі, а по допомогу, як до носіїв нових, цікавих знань.

Педагоги привчають дітей самостійно працю­вати, формують уміння дискутувати і відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціаторами щодо отримання нових знань.

      У дитини формуються критерії самооцінювання своїх досягнень. Адже вона має розуміти різницю між знаннями і незнаннями, уміти знаходити від- повідь на запитання: «Хто або що мені допоможе?», «Звідки я можу про це дізнатися?».

Не навчивши дітей спілкування і співробітни­цтва, ми не навчимо їх здобувати знання. Першим ступенем цього вміння є здатність компенсувати власну невмілість, некомпетентність перш за все з допомогою інших людей: учителя, батьків, одно­класників і лише згодом — за допомогою книг.

Для дітей 6-7-річного віку вміння вчитися — це насамперед уміння ініціювати і брати участь у специфічному навчальному співробітництві. Під час адаптаційного періоду діти мають змогу усвідо­мити свої права й обов'язки, розвивати мотивацію цілеспрямованого керівництва своєю поведінкою.

Початок навчання дитини в першому класі — це складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності — це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і вихо­вання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціаль­не значущою та оцінюваною, такою, що розширює права й обов'язки дитини, її взаємини з навколиш­нім середовищем.

Психологічне напруження у першокласників, які вперше перетнули поріг школи, виникає як результат реакції на незвичну обстановку. Діти не знають, чим відрізняється учитель від вихователя дитячого садка, а також від мами та бабусі. Дитину турбує ставлення з боку однолітків: чи зможе вона учитися так, як усі; чи товаришуватимуть з нею діти; чи не ображатимуть її.

Психологічне напруження поширюється фізич­ною. Новий режим життя — режим учня -- при­пускає підвищену працездатність порівняно зі стар­шою групою дитячого садка. У школі необхідно уважно слухати вчителя, не порушувати поведінку на уроках, уміти дотримуватися правил і режиму дня. Деякі першокласники хворобливо реагують на зміни умов життя (порушення сну, апетиту, послаб­лення опору організму до хвороб).

Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потребується для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий про­цес, пов'язаний зі значним напруженням усіх си­стем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкими показники пра­цездатності, у дитини знижуються напруженість та тривожність.

Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи невідвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Безумовно, першокласники, які відвідували дитячі заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», які не звикли до тривалого пере­бування в дитячому колективі, до певного сталого режиму. Легше відбувається період пристосування до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти. Але, на жаль, сьогодні лише 20-25 % дітей ідуть до школи здоровими. Решта мають різноманітні порушення та відхилення в стані здоров'я. Зрозуміло, чому процес адаптації відбувається з певними усклад­неннями й затягується на тривалий термін.

У дослідженнях Г. Чуткіної визначено три рівні адаптації дітей до школи. (Опис рівня адаптації наведено за книгою О. Проскури «Психологічна під­готовка вчителя до роботи з першокласниками».}

Високий рівень адаптації. Першокласник пози­тивно ставиться до школи: правила і вимоги сприй­має адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно опановує програмовий матеріал; розв'язує ускладнені задачі; чемний, уважно вислу­ховує вказівки, пояснення вчителя; доручення вико­нує охоче і сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє підвищену зацікавленість до самостійної навчальної роботи; готується до всіх уроків; має позитивний статус у класі.

Середній рівень адаптації. Першокласник пози­тивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів; самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений, уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, потребує контролю з боку дорослих; зосередже­ним буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник нега­тивно або байдуже ставиться до школи: часто скар­житься на здоров'я, погане самопочуття, переважає пригнічений настрій, порушує дисципліну; матері­ал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарне; самостійна робота з підручником викликає труд­нощі; під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нере­гулярно, потребує постійного контролю, система­тичних нагадувань і спонукань як із боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочин­ку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчите­ля і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має; знає імена і прізвища лише частини одноклас­ників.

Чинники, що зумовлюють високий рівень адаптації

 

Сприятливі чинники соціального мікросередовища дитини

Кількість дітей із високим рівнем адаптації, %

1

Адекватне усвідомлення свого ста­тусу в групі однолітків

97,8

2

Правильні методи виховання в сім'ї'

95,3

3

Відсутність (загалом) конфліктної ситуації в сім'ї'

94,4

4

Відсутність у сімї конфліктів через алкоголізм

91,1

5

Високий рівень освіти батька

87,9

6

Функціональна готовність до навчання в школі, шкільна зрі­лість

86,9

у

Високий статус дитини в групі до вступу в 1-й клас

85,8

8

Високий рівень освіти матері

83,2

9

Повна сім'я

77,6

10

Задоволення від спілкування з дорослими

74,3

11

Позитивний стиль ставлення до дітей із боку вихователя і вчителя підчас підготовчого періоду

62,7

12

Позитивний стиль ставлення до дітей учителя першого класу

59,8

       Існують критерії адаптації, що умовно можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні показники адаптації — це адекватна поведінка тауспішне навчання. До суб'єктивних належать само­вдоволення, що проявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльність складається з фізіоло­гічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має ту саму різноманітність аспектів.

Розглянемо деякі з них.

  1. Особливістю   соціальної   адаптації   є   пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтере­си. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в кон­фліктних ситуаціях в умовах дитячого закла­ду в дошкільному віці, то адаптація в класно­му колективі відбувається швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації зазнають діти,які одночасно з навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характе­ром однокласниками, шукають способів само­ствердження. Учителям та вихователям необ­хідно зрозуміти причини неадекватної поведін­ки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі,а також цілеспрямовані виховні завдання та
    ігри,  у яких дитина вчиться виявляти  себе і з повагою ставитися до інших, допоможуть швидше знайти своє місце в класі.
  2. У першому класі зустрічаються діти, які гра­ються на уроках,  на перервах,  а виконання навчальних завдань для них є важким випро­буванням. Чому трапляються такі випадки? Це діти, у віковому розвитку яких ще не завер­шився період дозвілля,  коли вся  внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно неготові до навчання діти. У цьому випадку тільки умови, за яких навчан­ня будується на грі та спілкуванні, допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за раху­нок навчання. З виховною метою потрібно форму­вати мотивацію навчання та цінність орієнтири.

3. З початком навчання перед дитиною постають нові вимоги соціальної поведінки, дисципліни, обов'язкового режиму та обмежень. Ступінь адаптації до  нової  соціальної ролі  школяра визначається  рівнем   вольового  розвитку  та саморегуляції.  При невисокому рівні психіч­них процесів сприймання вимог відбувається поступово. Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від дорослих. Атмосфера вимогли­вості й доброзичливості пришвидшує формування вольової саморегуляції.

4. Зміна ролей від дошкільника до учня сприяє
появі нових стосунків у ланці «дитина — батьки». Тепер поряд із турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання. Надзвичайно велике місце в адаптації дитини належить сім'ї, дорослим. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Бать­кам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини: як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра тощо. За перших ознак дезадаптації необхідно про­водити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприйняття дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях ство­рюють відчуття захищеності, внутрішнього ком­форту дитини.

5. Стосунки - «учень — учитель» багато важать для успішної адаптації. Адже дитина перебу­ває в емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює або не створює умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини. Тому важко зрозуміти справжні при­чини та психологічні механізми неадекватної поведінки та навчальних невдач. З цією метою можна проводити так звані «малі педради», на яких учителі, які працюють із дітьми, аналізу­ють причини дезадаптації та дають відповідні рекомендації.

Вияви дезадаптації в початковий період:

  • Швидка втомлюваність, глибокий спад праце­здатності наприкінці дня та тижня;
  • підвищена тривожність, плаксивість;
  • неадекватна поведінка;
  • невміння налагоджувати стосунки з дітьми та дорослими;
  • неуспішність у навчанні.

Основні причини труднощів під час адаптації

1. Психофізичні особливості:

  • слабкий тип нервової системи;
  •  підвищена сенситивність;
  • надмірне збудження.

2. Особливості розвитку:

  • несформованість емоційно-вольової сфери;
  • слабка саморегуляція поведінки.
  1.     Неправильні методи виховання в сім'ї: 
  • виховання за типом — кумир у сім'ї;
  • несприйняття дитини;
  • батьківська вседозволеність.

Для подолання труднощів адаптації дитини у школі ми починаємо працювати з майбутніми першокласниками заздалегідь.

Робота починається з того, що вчителі від­відують дитячі садки, відвідують удома дітей, які в новому навчальному році навчатимуться у школі, зустрічаються з батьками, вихователями.

Зразок листа, який отримує кожна сім'я, де мешкає майбутній першокласник.

Шановні батьки!

Настав відповідальний для вас рік, ваша дитина стане першо­класником.

Мені вже виповнилось шість,

Великий я, як жито в полі!

Тому кажу я всім-усім:

Я вже навчатимусь у школі!

Для вашої дитини і для вас почнеться важка, але цікава ман­дрівка до Країни Знань.

Бути школярем — це велика праця. Від того, як ви підготу­єте свого сина чи доньку до школи, від вашого теперішнього розуміння всіх проблем і завдань, що постають перед вами і вашою дитиною, залежить її успіх у школі, радість і задо­волення від отриманих знань. І чим швидше ви визначитеся, до якої школи віддати дитину, тим швидше ви зможете позна­йомитися з першою вчителькою. Вона стане вашим вірним і добрим помічником у підготовці до школи, а ваша дитина впевненіше почуватиметься в школі з перших навчальних днів.

Дітей запрошують до школи на заняття із майбутніми першокласниками. Учитель проводить першу співбесіду з дітьми.

Батьки дуже хвилюються із приводу першої співбесіди з їх дітьми - - майбутніми першоклас­никами. Ці переживання часто передаються і дітям. Хвилюватися не потрібно, не завадить підтримати дитину перед першою розмовою з учителькою.

Співбесіда — це перше знайомство, що дозволяє вчителеві оцінити психологічну готовність малюка до школи. І навіть якщо ваша дитина помилилася, неправильно додавши дві морквинки до трьох, не хвилюйтеся! Учительці не стільки важливо почу­ти правильну відповідь, скільки зрозуміти, чи має дитина уявлення про кількість предметів.

Завдання в школах різняться, але складають їх за єдиними принципами, що враховують три сто­рони психологічної готовності малюка до школи.

До вашої уваги - - орієнтовний перелік запи­тань, що можуть бути поставлені вашому малюкові під час першої співбесіди.

І.     ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

Чи знаєш ти літери? Назви їх. (Літери написані на картонках і розкладені в алфавітно­му порядку).

- Прочитай слова. (Дім, дим, сир, сом, сік, кінь, кіт, мама, мак, малина, машина тощо) Поясни, що означають ці слова, або покажи їх на малюнках, де зображені предмети з цими назвами.

  • Прочитай речення.  («Мама мила раму».)
    Про кого розповідається в цьому реченні?
  • Прочитай  текст  або  вірш.   (3-4  простих речення, на зразок: «Ми йдемо до лісу.  Там бага­то дерев. Під кущем зайчик».) Розкажи, про що ти прочитав?
  • Розкажи за картинками казку або склади розповідь. (4-5 сюжетних картинок, розташова­них по порядку.)
  • Розкажи напам'ять віршик.
  • Напиши  друкованими літерами  слово на слух. (Кіт, кит, рак, бик, стіл, мама, тато)

II.    ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДО НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ

  • Виявлення часових уявлень. (Що зараз ранок чи вечір? Що настає раніше ранок чи день?)
  • Виявлення просторових уявлень. (Покажи праву руку. Хто сидить ліворуч від тебе? Що з цих предметів лежить посередині? Що висить зверху?Що лежить знизу?)
  • Порахуй пальці на руках. На якій руці їх більше?
  • Поклади на стіл стільки паличок, скільки кру­жечків на малюнку.
  • Яких кружків більше? (Розкладають п'ять великих червоних кружечків і сім маленьких синіх.)
  • Продовж лічбу 1, 2, 3,... (Учитель визначає, до скільки вміє лічити дитина).
  • Назви цифри на малюнках.
  • Скільки це копійок? (Одна, дві, п'ять)
  • Розв'яжи задачу.

У Сашка було 5 гривень. Він купив квиток на автобус за 2 гривні. Скільки грошей у нього зали­шилося?

  • Назви фігури. (Перед дитиною викладають вирізані з картону круг,  прямокутник,  квадрат, трикутник.)
  • Склади прямокутник із двох трикутників.

ІІІ.   ВИЯВЛЕННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО НАВКОЛИШНІЙ СВІТ

  • Як називається країна, у якій ми живемо?
  • Назви місто, у якому ти живеш.
  • Назви свою адресу.
  • Як звуть твоїх батьків, бабусь, дідусів?

 Де працюють твої мама і тато?

 Яка зараз пора року? Яка пора року буде, коли ти підеш до школи?

IV.   ВИЗНАЧЕННЯ СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ

  • Чи відвідуєш ти дитячий садок?
  • Що тобі подобається у дитячому садку, а що не подобається?
  • Чим ти любиш займатися?
  • Чи бажаєш ти ходити до школи?
  • Чи сподобалося тобі сьогодні у школі?
    Далі вчитель може запропонувати дітям різні

ігри на розвиток пам'яті, слухової уваги, моторно-рухової уваги, дрібної моторики рук, мислення, вправи для встановлення контакту одне з одним.

Для вчителя дуже важливо в період підготовки до школи та в період адаптації дітей у школі мати гарні стосунки з батьками, залучати їх до навчан­ня, надавати допомогу, підтримувати їх, давати влучні поради щодо того, як підготувати дитину до школи, як вивчати з нею уроки, як підтримати дитину вдома тощо.

Додаток

ВПРАВИ НА ДОПОМОГУ ДІТЯМ ДЛЯ НАЛАГОДЖЕННЯ КОНТАКТУ ОДНЕ З ОДНИМ

Вправа 1. «Ласкаве ім'я»

Кожній дитині пропонують ласкаво назвати сусіда праворуч, а той повинен подякувати за при­ємні слова. Після завершення першого кола впра­ва виконується в інший бік (тобто ласкаво назвати тепер сусіда ліворуч).

Вправа 2. «Я люблю...»

Учитель. Для того щоб ми могли краще пізна­ти одне одного, я пропоную вам пограти в гру «Я люблю...». Той, у кого опиниться м'ячик, пови­нен кинути його будь-кому із учасників і сказати, що саме він любить робити, чим гратися. Напри­клад, я кидаю м'ячик Валі та кажу: «Я люблю ката­тися на велосипеді».

Вправа 3. «Равлик»

Учитель. Як ви вважаєте, чому равлик боїться жабки? Що робить равлик, коли йому загрожує небезпека?

Діти стають за вчителем — кожен обіймає того, хто стоїть попереду, за талію, утворюючи одного великого «равлика». За командою «Жабка!» «рав­лик» закручується спіраллю та завмирає: не руха­ється, не ворушиться. За командою «Жабка пішла!» діти, не розчеплюючи рук, походжають класом і хором промовляють: «Знов гуляти равлик хоче, він радіє та регоче».

ІГРИ НА РОЗВИТОК УВАГИ

        Увага — це зосередженість на чому-небудь. Вона пов'язана з інтересами, схильностями, покликанням людини; від її особливостей залежать спостереж­ливість, здатність помічати в предметах і явищах малопомітні, але істотні ознаки. Увага є однією з основних умов, Іцо забезпечують успішне засвоєн­ня дитиною доступного для неї обсягу знань умінь і встановлення контакту з дорослим. Якщо увага відсутня, дитина не може навчитися наслідувати дії дорослого, діяти за зразком, виконувати словесну інструкцію. Розвиток уваги тісно пов'язаний із роз­витком запам'ятовування.

Обсяг — це кількість об'єктів, що сприймають­ся одночасно з достатньою ясністю і виразністю. Обсяг уваги дорослої людини складає від чотирьох до семи об'єктів одночасно. Обсяг уваги дитини — 1-5 об'єктів. Для малюка дошкільного і молодшого шкільного віку кожна літера є окремим об'єктом. Коли дитина опановує техніку читання, то у неї збільшується об'сяг уваги, необхідний для біглого читання.

Стійкість — це тривалість утримання уваги до одного і того самого предмета або діяльності. Показником стійкості уваги є висока продуктив­ність діяльності протягом відносно довгого часу. Якщо увага нестійка, то якість роботи різко зни­жується.

Інтенсивність характеризується відносно вели­кою витратою нервової енергії під час виконання певного виду діяльності. Увага в діяльності може виявлятися з різною інтенсивністю.

Концентрація — це ступінь зосередження. Зосередженою називається увага, що спрямована на який-небудь об'єкт або вид діяльності, не поши­рюється на інші.

Розподіл — це здатність людини утримувати в центрі уваги певну кількість об'єктів одночасно, тобто це одночасна увага до двох або декількох об'єктів при одночасному виконанні дій із ними або спостереженні за ними.

Перемикання — це свідоме й осмислене перемі­щення уваги з одного об'єкту на іншій або з однієї діяльності на іншу у зв'язку з постановкою ново­го завдання. Перемикання уваги означає здатність швидко орієнтуватися в складній ситуації.

Порушення уваги

Відволікання — мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на іншій. Неуважність — незда­тність зосередитися на чому-небудь визначеному протягом довгого часу. Неуважність може виявля­тися:

а) у нездатності до зосередження;

б) у надмірній  концентрації  на одному об'єкті діяльності.

Неуважністю називають також виснаженість уваги, як наслідок хвороби, перевтоми.

Надмірна рухливість уваги — постійний пере­хід від одного об'єкта до іншого, від однієї діяль­ності до іншої за низької ефективності.

Інертність — мала рухливість уваги, патологіч­на її фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.

Розвиток зорової уваги

«Знайди два однакових предмети»

Пропонують картку із зображенням п'яти і більше предметів, з яких два предмети однакові. Потрібно знайти однакові предмети, пояснити свій вибір.

«Виключення зайвого»

Пропонують картку із зображенням 4-5 пред­метів, один з яких відрізняється від решти. Необ­хідно його знайти.

«Знайди відмінності»

Пропонують картку із зображенням двох кар­тинок, що мають декілька відмінностей. Необхідно щонайшвидше знайти ці відмінності.

«Викладання візерунку»

Пропонують викласти з мозаїки (або паличок) за зразком літеру, цифру, візерунок, силует тощо,

«Нанизування намистин»

Пропонують зразок або схему нанизування намистинок, нитку, намистини. Дитина збирає намисто.

«Малювання по клітинках»

Пропонують аркуш паперу у клітинку (велику або дрібну), зразок для малювання (орнамент або замкнута фігура), олівець. Необхідно перемалювати візерунок по клітинках.

«Лабіринт»

Пройти по лабіринту, простеживши шлях поглядом або пальцем чи олівцем.

«Назви предмет»

Пропонують малюнки із замаскованими (непов­ними, перекресленими, накладеними один на один) зображеннями предметів. Необхідно їх назвати.

«Скільки чого?»

Просять оглянути кімнату і назвати якомога більше предметів, що починаються на літери К, Т, С; усі скляні або металеві предмети, усі круглі, або всі білг предмети.

«Домальовуй»

Пропонують назвати, що відсутнє в зображе­них предметах, і домалювати їх (наприклад: будинок без вікон, машина без коліс, квітка без стеблинки тощо.)

«Закреслюй»

Пропонують таблицю, де в декілька рядів нама­льовані знайомі предмети або геометричні фігури. Потрібно закреслювати (наприклад, усі ялинки або всі квадрати).

«Коректор»

Матеріал: аркуші паперу з крупним друкар­ським текстом.

Пропонують знаходити і викреслювати в тексті яку-небудь літеру. Стежать, щоб дитина рухалася по рядках, фіксують якість роботи Дитини (час, за який вона переглядає 3-5 рядків, кількість поми­лок), заохочують її.

«Розвідники»

Пропонують розгледіти складну сюжетну кар­тинку і запам'ятати всі деталі. Потім ставлять запи­тання за цією картинкою, дитина відповідає на них.

Розвиток слухової уваги

«Що звучало?»

Демонструють звучання різних предметів (звучних іграшок, музичних інструментів). Потім ці предмети звучать за ширмою, а дитина називає, що звучало.

«Чотири стихії»

Гравці сидять у колі та виконують рухи від­повідно до слів: «земля» — руки вниз, «вода» — витягнути руки вперед, «повітря» — підняти руки вгору, «вогонь» — обертати руками в суглобах. Хто помиляється, той залишає гру.

«Послухай і відтвори»

Пропонують відтворювати за зразком ритмічні удари паличкою по столу.

Розвиток моторно-рухової уваги

«Хто літає?»

Дорослий називає слова. Якщо він називає пред­мет (особу), що літає, дитина відповідає: «Літає», імітуючи руками рухи. Якщо названо предмет, що не літає, то дитина мовчить і не підводить руки.

«Їстівне — неїстівне»

Залежно від названого предмета (їстівний він чи ні) дитина повинна ловити або відбивати м'яч, кинутий дорослим.

«Вухо — ніс»

Дитина за командою: «Вухо» торкається вуха, «Ніс» — торкається носа. Дорослий спочатку вико­нує завдання разом із дитиною, потім навмисне припускається помилок. Малюк має бути уважним і не помилитися.

«Заборонений рух»

Дорослий показує дітям рух, який повторюва­ти не можна. Потім він показує різні рухи руками, ногами. Той, хто повторив заборонений рух, зали­шає гру. Забороненим може бути будь-який рух або поєднання рухів.

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУК

 

Систематичні вправи на тренування рухів паль­ців рук стимулюють розвиток мовлення. Це дове­дено дослідниками (М. І. Кольцова, Е. І. Ісеніна, А. В. Антакова-Фоміна та ін.). Роботу з розвитку дрібної моторики рук бажано проводити система­тично, приділяючи їй 5-10 хвилин щодня. З цією метою можуть бути використані ігри і вправи. Для формування дрібних рухів пальців рук можуть бути використані ігри з пальчиками, що супрово­джуються читанням віршів.

«Сидить білка»

Сидить білка, вчить потішки,

Продає вона горішки:

Лисичці-сестричці,

Горобцеві, синичці,

 Ведмедикові товстоп'ятому,

Зайченяті вусатому.

Дорослий і  малюк за допомогою лівої руки загинають по черзі пальці правої руки, починаючи з великого пальця.

        «Дружба»

Дружать в нашім класі дівчатка і хлопчики. (Пальці рук з'єднатися в «замок».)

Ми з тобою подружимо маленькі пальчики. (Ритмічно торкатися однойменних   пальців обох рук.)

Раз, два, три, чотири, п'ять — (почергово торкатися однойменних пальців,
починаючи з мізинців)
Починай знов рахувать!
Раз, два, три, чотири, п'ять —
Ми закінчили рахувать!(Руки опустити вниз,струсити кистями.) ,

«Будинок і ворота»

На поляне дом стоит, («дом»)

Ну а к дому путь закрыт. («Ворота»)

Мы ворота открываем, (ладони разворачивают параллельно друг другу)

В этот домик приглашаем. («Дом»)

Можна використовувати також вправи без мов­леннєвого супроводу.

«Кільце»

Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безімен­ного пальців і мізинця.

Аналогічну вправу виконувати пальцями лівої руки або одночасно пальцями правої та лівої руки.

«Пальці вітаються»

З'єднати пальці обох рук «будиночком». Кін­чики пальців по черзі плескають одне по одному. «Вітаються»: великий — з великим, потім вказів­ний — із вказівним тощо.

«Оса»

Випрямити вказівний палець правої руки та обертати ним. Аналогічно — лівою рукою, а потім — обома руками.

«Чоловічок»

Вказівний і середній пальці правої руки «біга­ють» по столу. Аналогічно — пальці лівої руки; а потім — одночасно пальці обох рук.

«Коза»

Витягнути вказівний палець і мізинець правої руки. Аналогічно — пальці лівої руки, а потім — одночасно пальці обох рук.

«Окуляри»

За допомогою великого і вказівного пальців обох рук утворити два кружки та з'єднати їх.

«Зайчик»

Витягнути вгору вказівний і середній пальці правої руки, а кінчики безіменного пальця і мізин­ця з'єднати з кінчиком великого пальця. Анало­гічно — пальці лівої руки, а потім — одночасно пальці обох рук.

«Дерева»

Підняти обидві руки долонями до себе, широко розчепірити пальці.

«Пташки летять»

Пальцями обох рук, піднятих до себе тильною стороною, виконувати рухи вверх-вниз.

«Згинання розгинання пальців»

По черзі згинати пальці правої руки, почина­ючи з великого пальця. Аналогічно —    згинати пальці, починаючи з мізинця;

  • виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки;
  • стиснути пальці правої руки в кулак, по черзі випрямляти їх, починаючи з великого пальця;
  •  виконати ту саму вправу, лише випрямляти пальці, починаючи з мізинця;
  •  виконати дві попередніх вправи пальцями лівої руки.

«Бочонок із водою»

Стиснути пальці лівої руки в кулак, залишив­ши зверху отвір.

«Миска»

Пальці обох рук злегка зігнути і прикласти один до одного.

«Дах»

З'єднати під кутом кінчики пальців правої та лівої рук.

«Магазин»

Руки в тому самому положенні, що і в попе­редній вправі, лише вказівні пальці розташувати горизонтально перед «дахом».

«Квітка»

Руки поставити вертикально, притиснути доло­ні обох рук одна до одної, потім злегка розтулити їх, округливши пальці.

«Коріння рослини»

Притиснути руки тильною стороною одна до одної, опустити пальці вниз; одночасно повертати кисті рук угору долонями — тильною стороною, супроводжуючи рухи словами: «Бабуся пече млинці, дуже вони смачні».

Руки одночасно стискати в кулак — розтиска­ти, під час кожного руху кулаки і долоні класти на стіл. Покласти кисті рук на стіл: одна рука стиснута в кулак, друга — розкрита.

Одночасно змінити положення рук.

«Кулак — ребро — долоня»

На площині столу три положення руки послі­довно змінюють одне одного.

Виконувати 8-10 разів правою рукою, потім — лівою, далі — обома руками.

Описані вище ігри і вправи тренують пальці, сприяють виробленню точних рухів пальців.

Розвитку ручної моторики сприяють:

  • заняття з пластиліном, глиною, солоним тіс­том, дрібним будівельним матеріалом, конструктором;
  • нанизування намистин, бісероплетіння;
  • викладання з сірників малюнків, літер, скла­дання колодязів;
  • одночасне складання лівою і правою рукою в коробку ґудзиків;
  • малювання за трафаретом літер, геометрич­них фігур, штрихування;
  •  малювання по крапках, пунктирних лініях;
  • масаж рук (спочатку на одній руці, потім — на другій);
  • розминання пальців: інтенсивні рухи довко­ла кожного пальця.

Вправа «Сорока-білобока»

  • Інтенсивні рухи великого пальця вперед — назад, уверх — униз, по колу;
  • згинання — розгинання всіх пальців одночасно;
  • згинання — розгинання руки в кистьовому суглобі;
  • інтенсивне розтирання кожного пальця;
  • точковий масаж кожного пальця між фаланга­ми з бічних і фронтально-тильних сторін.

«Пальці лягають спати»

Почергове загинання пальців, потім їх одно­часне випрямлення у супроводі вірша.

Цей пальчик хоче спати,

А цей — в ліжечко лягати,

Цей пальчик позіхнув,

Цей пальчик вже заснув.

Тихіше, пальчик, не шуми,

Братиків не розбуди!

Встали пальчики, ура!

Нам до школи йти пора.

«Пальчики вітаються» Повторити першу вправу.

ІГРИ НА РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ

Пам'ять може бути зоровою, слуховою, емо­ційною, руховою. Для дошкільного віку найбільш розвиненою є мимовільна пам'ять. На початку шкільного навчання переважає механічна пам'ять. Діти запам'ятовують матеріал завдяки багатора­зовим повторенням. Одним із завдань навчання школяра має бути формування осмисленої логічної пам'яті, що поліпшується за рахунок опанування різних допоміжних засобів, прийомів і способів запам'ятовування, пригадування.

Багато завдань спрямовано на. розвиток здат­ності утримувати в пам'яті задані інструкції. Подібну роботу слід проводити регулярно, оскіль­ки невиконання навчальних завдань досить часто спричиняють «втрата» умови завдання, нездатність утримувати в пам'яті задані дії. Ці завдання фор­мують також зосередженість, концентрацію і пере­микання уваги, навички самоконтролю.

Роботу з формування пам'яті доцільно прово­дити на ненавчальному матеріалі за різних життє­вих ситуацій.

Незалежно від того, добра або погана у дитини пам'ять, перенавантажувати її шкідливо.

«Шафи»

Матеріал: «шафи», склеєні з 4 і більше сірни­кових коробок; дрібні предмети.

Дорослий ховає іграшку в одну з коробок на очах у дитини. Потім «шафу» ховають на декіль­ка секунд і показують знову. Дитина має знайти іграшку.

«Що зникло?»

На столі розкладають декілька предметів або картинок. Дитина розглядає їх, потім відвертається. Дорослий прибирає один предмет. Дитина дивить­ся на предмети, що залишилися, і називає те, ще зникло.

«Що змінилося?»

На столі розкладають декілька іграшок, пропонують дитині їх розглянути і запам'ятати. Вона відвертається, одну іграшку забирають (додають або іграшки міняють місцями. Дитина відповідає що змінилося.

«Художник»

Малюк грає роль художника. Він уважно розглядає того, кого малюватиме, потім відвертаєш і словесно його описує.

«Запам'ятай і відтвори»

Варіант 1. Дитині називають числа, вона повторює згодом. Кількість чисел поступово збіль шують.

Варіант 2. Дитині називають слова, вона повторює згодом (від 4 до 10 слів).

Варіант 3. Дитині називають числа (слова) в довільному порядку, вона їх повторює у зворот­ному порядку.

«Пригадай і покажи»

Дітям пропонують відтворити рух знайомих об'єктів (наприклад, птиці, яка махає крилами, кли­шоногого ведмедя, гусені, півня та ін.)-

«Ланцюжок дій»

Дитині пропонують ланцюжок дій, що необ­хідно виконати послідовно (наприклад, підійти до шафи, узяти книгу для читання, покласти її на середину столу).

Якщо дитині важко запам'ятати _слова, можна дати їй папір і кольорові олівці. Запропонувати до кожного слова малюнок, що допоміг би згодом при­гадати ці слова.

Аналогічні вправи можна виконати під час запам'ятовування фраз. Дитина саме обирає, що і як малюватиме, важливо, щоб це допомогло потім пригадати прочитане.

Наприклад, називаєте сім фраз.

  • Хлопчикові холодно.
  • Дівчинка плаче.
  • Папа сердиться.
  • Бабуся відпочиває.
  •  Мама читає.
  • Діти гуляють.
  • Час спати.

До кожної фрази дитина виконує малюнок (схему). Після цього малюк має точно відтворити всі фрази. Якщо виникають труднощі, йому слід допомогти підказкою.

Наступного дня знову просять дитину повто­рити фрази за допомогою її малюнків. Якщо вона згадує 6-7 фраз — дуже добре.

Переказування

Якщо малюк не може переказати текст, слід прочитати йому розповідь ще раз, але попросити його звертати при цьому увагу на окремі специ­фічні деталі. Запитати про що ця розповідь. Слід намагатися пов'язати прочитане з тим, що добре знайоме дитині, або порівняти ці історії з якоюсь аналогічною історією. Відповідаючи на запитання, малюк мислить, узагальнює, порівнює, висловлює свої думки, проявляє активність. Така бесіда значно активізує пам'ять і мислення дитини.

Доречно попросити дитину знову переказати текст — і ви переконаєтеся в тому, наскільки текст став точним і осмисленим.

ІГРИ НА РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ

Мислення — одна з вищих форм діяльності людини. Це соціальне обумовлений психічний про­цес, нерозривно пов'язаний із мовленням. У процесі розумової діяльності виробляються певні при­йоми або операції (аналіз, синтез, порівняння, уза­гальнення, конкретизація).

Три види мислення:

  1. за допомогою маніпулювання предметами;
  2. за допомогою уявлень предметів, явищ;
  1. за допомогою понять, слів, міркувань.
    Наочно-дієве  мислення   особливо   інтенсивно розвивається у дитини з 3-4 років (осягнення влас­тивостей предметів, оперування предметами, уста­новлення стосунків між ними, розв'язання, різних практичних завдань).

На підставі наочно-дієвого мислення формуєть­ся складніша форма мислення — наочно-образне. Воно характеризується тим, що малюк уже може виконувати завдання на основі уявлень, без вжи­вання практичних дій. Це дозволяє дитині, напри­клад, використовувати схематичні зображення або лічити подумки.

До того часу, поки дитині виповниться 6-7 ро­ків, починається інтенсивне формування словесно-логічного мислення, що пов'язане з використанням і перетворенням понять. Проте таке мислення не є провідним у дошкільників.

Усі види мислення тісно взаємопов'язані. Під час виконання завдань словесні міркування ґрунту­ються на яскравих образах. Одночасно виконання навіть найпростішого, найконкретнішого завдання вимагає словесних узагальнень.

Ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання, спілкування розвивають у дитини такі розу­мові операції, як узагальнення, порівняння, абстра­гування, класифікацію, установлення причинно-наслідкових зв'язків, розуміння взаємозалежностей, здатність міркувати.

«Хто що любить?»

Добирають картинки із зображеннями тварин та їжі для них. Перед дитиною розкладають картин­ки з тваринами й окремо картинки із зображенням їжі, пропонують всіх «нагодувати».

«Назви одним словом»

Дитині зачитують слова, їй необхідно назвати їх одним словом.

Наприклад:

- лисиця, заєць, ведмідь, вовк — дикі тварини;

 - лимон, яблуко, банан, слива — фрукти.

Для дітей старшого віку можна видозмінити гру, пропонуючи слово-узагальнення, їм необхідно назвати конкретні предмети, що стосуються цього слова.

Транспорт — ..., птахи — ...

Дитині пропонують набір картинок із зобра­женням різних предметів. Необхідно розкласти їх на групи, добираючи відповідні.

Знайди зайву картинку»

Вправа для розвитку розумових процесів уза­гальнення, розрізнення, визначення істотних ознак.

Добирають серію картинок, серед яких три картинки можна об'єднати в групу за якою-небудь спільною ознакою, а четверта — зайва. Пропону­ють дитині знайти зайву картинку, обґрунтовувати свій вибір.

«Знайди зайве слово»

Читають дитині слова, пропонують визначити, яке слово є «зайвим».

Приклади:

  • хоробрий, злий, сміливий, відважний;
  • яблуко, слива, огірок, груша;
  •  молоко, сир, сметана, хліб;
  •  година, хвилина, літо, секунда;
  • ложка, тарілка, каструля, сумка;
  •  сукня, светр, шапка, сорочка;
  •  мило, мітла, зубна паста, шампунь;
  • береза, дуб, сосна, суниця;
  •  книга, телевізор, радіо, магнітофон.

«Чергування»

Пропонують дитині намалювати, розфарбувати або нанизати намисто. Звертають її увагу на те, що намистини повинні чергуватися в певній послідов­ності.

«Відповідай швидко»

Дорослий, кидаючи дитині м'яч, називає колір, дитина, повертаючи м'яч, повинна швидко назвати предмет цього кольору. Можна називати не лише колір, але й будь-яку якість (смак, форму) пред­мета.

Дитині пропонують назвати якомога більше слів, що:

  • позначають  дерева,  чагарники,  квіти,  овочі, фрукти;
  • стосуються спорту;
  • позначають звірів, свійських тварин, наземний транспорт, повітряний транспорт.

«Говори навпаки»  Дитині пропонують гру.

Дорослий. Я говоритиму слово, а ти теж говори, але навпаки (наприклад, великий — маленький).

Орієнтовні пари слів:

веселий — сумний, швидкий — повільний, порожній — повний, розумний — дурний, праце­любний — ледачий, сильний — слабкий, важкий — легкий, боязкий — хоробрий, білий — чорний, твердий — м'який, шорсткий — гладкий тощо.

«Буває — не буває»

Називають яку-небудь ситуацію і кидають дитині м'яч. Малюк повинен зловити м'яч, якщо названа ситуація буває, а якщо — ні, то м'яч потрібно відбити.

Орієнтовні ситуації:

тато пішов на роботу; потяг летить по небу; кішка хоче їсти; листоноша принесла лист; яблуко солоне; будинок пішов гуляти; туфлі скляні тощо.

«Швидкість мислення»

Дорослий починає слово, а дитина його закін­чує. Усього пропонують 10 складів: ВО, НА, ЗА, МИ, МО, ДИ, ЧО, ЛИ, КУ, КО.

Якщо дитина швидко і легко впорається із завданням, їй пропонують придумати не одне слово, а стільки, скільки вона зможе. Фіксують не лише правильність відповідей, але й час, що є показни­ком швидкості розумових процесів, кмітливості, мовленнєвої активності.

«Порівняння предметів»

Дитина  повинна  уявляти  собі  те,  що  вона порівнюватиме

 Дорослий. Ти бачив муху? метелика?

Після таких запитань про кожне слово, пропо­нують їх порівняти.

— Схожі муха і метелик? Чим вони схожі? А чим відрізняються одне від одного?

Дитина 6-7 років повинна правильно порів­нювати, визначаючи риси схожості, відмінності за істотними ознаками.

Орієнтовні пари слів для порівняння:

муха і метелик; будинок та хатинка; стіл і сті­лець; книга та зошит; вода і молоко; сокира та молоток; піаніно і скрипка; витівка та бійка; місто і село.

«Відгадай за описом»

Дорослий пропонує  відгадати,  про  що  (про і який овоч, тварину, іграшку) він говорить, описує цей предмет.

Дорослий. Це овоч. Він червоний, круглий, сокови­тий. (Помідор).

Якщо дитині важко відповісти, перед нею викладають картинки з різними овочами, і вона знаходить потрібну.

«Хто ким буде?»

Дорослий показує або називає предмети І та явища, а дитина повинна відповісти на запитання, як вони зміняться, ким будуть.

Орієнтовні запитання:

(Ким   (чим)   буде...?):   яйце,   курча,   жолудь,насіннячко, гусениця, ікринка, борошно, дерев'яна дошка, залізо, цегла, тканина, шкіра, день, учень, хворий, слабкий, літо тощо.

Може існувати декілька відповідей на одне питання. Необхідно заохочувати дитину за декілька відповідей на запитання.

«Розклади за порядком»

Використовують готові серії сюжетних послі­довних картинок. Дитині пропонують розглянути картинки. Пояснюють, що вони мають бути розкладені за порядком розгортання подій. Зрештою малюк складає розповідь за картинками.

«Відгадування небилиць»

Дорослий розповідає про щось, доповнюючи свою розповідь декількома небилицями. Дитина повинна пояснити, чому так не буває.

Орієнтовні розповіді:

  • Я ось що хочу вам розповісти. Учора йду я дорогою, сонечко світить, темно, листочки сині під ногами шарудять. І раптом із-за рогу як виско­чить собака, як загарчить на мене: «Ку-ку-рі-ку!» — і роги вже наставила. Я злякався і втік. А ти б зля­кався?
  • Іду я вчора лісом. Довкола машини їздять, світлофори блимають.  Раптом бачу —  гриб!  На гілочці зростає. Серед листочків зелених сховався. Я підстрибнув і зірвав його.
  • Прийшов я на річку. Дивлюся: сидить на березі риба, ногу на ногу поклала і сосиску жує. Я підійшов, а вона стриб у воду — і попливла!

ТЕСТИ НА ВИЯВЛЕННЯ ГОТОВНОСТІ ШЕСТИРІЧНОЇ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

ПАМ'ЯТЬ

1) Прослухай слова, запам'ятай їх і повтори.
Кіт, книга, літак, квітка, лисиця, дерево, пара­солька, ключ.

б)

2) Запам'ятай пари слів,
а)

 

Дощ — парасолька

І Кіт — молоко

літак — хмара

І будинок — вікно

чашка — блюдце

І ліс — гриби

олівець — зошит

| птах — гніздо

До першого слова

в кожній парі додай друге.

Дощ-

і Кіт-

літак —

| будинок —

чашка -

і ЛІС —

олівець —

1 птах —

3) Запам'ятай фрази, а потім повтори кожну з них без помилок.

  • У лісі весело співали птахи.
  • Першого вересня діти йдуть до школи.

4) Пригадай назви казок, у яких уживаються ці слова.

а) Івасик-Телесик, Колобок, Вовк, Заєць, Ведмідь, Лис.

б) Посадив, виросла, почали тягти, тягне-тягне, покликав, витягли.

в) Дід, баба, Курочка, яєчко, бив-бив, не розбив.

МИСЛЕННЯ

1) Яке слово у рядку зайве? Поясни, чому.
      - Вересень, вівторок, квітень, липень.

     -  Марійка, Тарасик, Олена, Катруся.

    - Ранок, дощ, сніг, град.

    - Ромашка, волошка, дзвіночок, груша.

2) Добери відповідні слова, щоб закінчити речення.
   - Огірок це овоч, а яблуко це...

   -  На стопі скатертина, а на підлозі — ...

   - Учитель у школі, а лікар — ...

 - У птаха крила, а в риби — ...

- У людини руки, а у ведмедя — ...

3) Прослухай   речення.   Чи   трапляється   таке? Скажи,  які  речення  правильні,  а  які    ні.
Поясни, чому?

-  Потяг летить небом.

 - Вовк блукає лісом.

 - Яблуко солоне.

 - Людина в'є гніздо.

 - Кіт гуляє по даху.

 - Човен пливе небом.

МАТЕМАТИЧНІ ЗДІБНОСТІ

  • Назви числа від 1 до 10.
  • Порівняй числа 5 і 6. Яке більше, яке менше?
  • Скільки одиниць заховано в числах 3, 7?
  • Якщо до двох додати один, то скільки буде?
  • Назви числа більше ніж 5, але менше ніж 8.
  • Назви сусідів числа 4.
  • Які число знаходиться перед числом 7? Після числа 5? перед числом 4?
  • Скільки тобі виповнилося років? А скільки буде через рік? через два?
  • Скільки років тобі виповнилося в минулому році?
  • Назви дні тижня по порядку.
  • Який сьогодні день тижня? Який день був учора? Який буде завтра?
  • Знайди навколо себе предмети круглої, три­кутної, чотирикутної форми.
  • Яка зараз пора року? Яка пора року була перед цією? Яка буде наступною?

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК

1) Добери слова з протилежним значенням.
- Слон великий, а мишка — ...

- Подушка м'яка, а стіл — ...

- Вогонь гарячий, а лід — ...

- Баба Яга зла, а Івасик Телесик — ...

-  Річка широка, а струмок — ...

-  Кущ низький, а дерево — ...

- Буратіно веселий, а П'єро — ...

2) Назви професії.

  • Хто навчає дітей?
  • Хто лікує людей?
  • Хто зводить будинки?
  •  Хто водить автомобіль?
  • Хто грає в театрі?
  • Хто продає товари?
  • Хто малює картини?
  • Хто пише вірші?

  3) Для чого потрібні музичні інструменти? Назви відомі тобі.

  1. Де продають ліки, продукти?
  2. Які знаєш дерев'яні, скляні, металеві, пласти­кові предмети?

РОБОТА З БАТЬКАМИ

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

У віці 6-7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Наші прабабусі були праві, коли віддавали навча­тися своїх нащадків до гімназій й тільки у віці 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Серйозних хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не віддавайте дитину одночасно до пер­шого класу і якоїсь секції або гуртка. Сам початок шкільного життя вважається стресом для семи­річних дітей. Якщо малюк не зможе гуляти, відпо­чивати, виконувати домашні завдання без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров'ям, невроз. Якщо заняття музикою та спортом здають­ся необхідною частиною виховання, почніть водити дитину в ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам'ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більше ніжена 10-15 хв. Тому, коли ви з нею готуватимете уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов'язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило З

На думку лікарів-офтальмологів та невропа­тологів в усіх країнах світу, комп'ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зоро­вого навантаження, мають тривати не більше ніж годину.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваш малюк потребує підтримки.

Дитина не тільки формує стосунки з одноклас­никами й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось — ні. Саме у цей час у малюка формується думка про себе. Якщо ви прагнете, щоб виросла спокійна і впевнена у собі людина, — обов'язково хваліть! Підтримуйте, не сваріть за неакуратність у зошиті. Усе це — дрібниці порівняно з тим, що від нескін­ченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Тільки разом зі школою можна досягти бажа­них результатів у вихованні й навчанні дітей. Учи­тель — ваш союзник і друг вашої сім'ї. Зауважен­ня про роботу вчителя висловлюйте у школі, на зборах. Це заборонено робити у присутності дітей!

Обов'язково відвідуйте всі заняття і збори для батьків. Якщо не зможете, повідомте про це вчите­леві особисто або запискою через дитину.

Щодня цікавтеся успіхами дитини («Про що цікаве ти сьогодні дізнався на уроках?» замість тра­диційного: «Яку сьогодні одержав оцінку?»). Радійте успіхам, не засмучуйтесь через кожну невдачу, що сталася із сином або дочкою.

Регулярно  контролюйте  виконання  дитиною різноманітніших завдань і надавайте, їй, за потреби, допомогу. Допомога і контроль не повинні бути і муштрою, настирливим моралізуванням, що вимо­тує дитину. Головне — викликати у дитини інтерес до навчання.

Перевіряючи завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона вміла доводити правильність виконаної вправи. Частіше запитуйте: «Чому?» Пропонуйте довести свою думку. Запитуйте про те, чи можна відповісти інакше.

Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у всіх заходах, що стосуються її, та проводяться в класі і школі.

Намагайтеся вислуховувати розповіді дитини! (про себе, товаришів, школу) до кінця. Поділити­ся своїми переживаннями — це природна потреба| дітей.

ПОЧАТОК ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

ПОРАДИ  БАТЬКАМ  ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Свято 1-го вересня стосується всіх. Адже всі] ми були школярами, писали диктанти і контрольні,] зубрили дати і теореми, одержували свої «двійки»! і «п'ятірки». Та найбільше хвилюються у цей день тії хто перетинає шкільний поріг уперше, а також — їх батьки. Для них — поради психолога!

Напередодні нового навчального року зазвичай визначають, скільки коштує зібрати першокласника до школи. При вступі — перевіряють знання дітей. Про психологічну готовність дитини до цієї події чомусь замислюються менше. Але зміна життєвої ситуації і статусу, набуття нової соціальної ролі — школяра, зустріч із новим і незнайомим досить часто спричиняють значний стрес для дитини. На думку психологів, 10-15 % дітей неохоче йдуть до школи саме через цей страх невідомого. Підготу­вати до навчання означає не лише навчити читати і лічити. Дуже важливо, щоб малюк якомога більше знав про школу. Дитині буде легше адаптуватися, якщо вона заздалегідь познайомиться з учителькою та однокласниками, атмосферою шкільних занять, а батьки і старші діти розкажуть про свій учнів­ський досвід.

Для дорослих це — важливий і відповідальний рубіж, своєрідний іспит на звання розумних бать­ків. Отже, шановні батьки, налаштуйтеся на те, що і у вас додасться турбот, обов'язків, проблем, змі­ниться все життя родини. Насамперед, наберіться терпіння, адже не все одразу буде легко. У цей час дуже важливо приділяти першокласникові якомога більше уваги. Обов'язково хваліть дитину навіть за незначні успіхи. Це підвищує її самооцінку, бажан­ня вчитися збільшується. І у жодному випадку не сваріть за перші невдачі. Натомість, намагайтеся разом із дитиною розібратися, у чому полягає їх причина, допоможіть виправити ситуацію. Не варто і перетворювати навчання на змагання, мовляв, інші роблять це краще за тебе, ти ж не хочеш бути останнім! Змагатися корисними є на спортивному майданчику, в іграх, а процес навчання, хоча б на початку, має супроводжуватися лише позитив­ними емоціями. Не перетворюйте власну дитину на засіб самоствердження, аби лише похвалитися перед сусідами чи колегами, що вона вивчає три мови, займається музикою, спортом і танцями. Не поспішайте, придивіться, чи може впоратися пер­шокласник зі шкільними завданнями, а тоді вже записуйте його в гуртки чи секції.

Не варто забувати, що День знань — свято не лише дитяче. Адже ми всі у цьому світі учні, учи­мося, у той чи інший спосіб, усе життя. До речі, медики відзначають, що люди, які постійно навча­ються, зберігають ясний розум і добру пам'ять до глибокої старості. Адже наш мозок потребує трену­вань і навантажень анітрохи не менше, ніж м'язи, а без вправ — атрофується так само, як і м'язи. Психологи помітили, що людина будь-якого віку, якщо вона навчається, почувається молодшою. Отже, зовсім непоганий спосіб збереження моло­дості.

ПОРАДИ  БАТЬКАМ  ЩОДО  ПІДГОТОВКИ  ДІТЕЙ  ДО  ШКОЛИ

  • Не залякуйте дітей школою, адже це призве­де до небажання дитини йти туди. Особливо небезпечним це є стосовно боязких, невпевне­них у собі дітей.
  • Виявляйте цікавість до індивідуальності дити­ни, її внутрішнього світу.
  • Суворість і доброзичливість у вихованні дітей повинні бути помірними.
  • Сприяйте добрим взаєминам вашої дитини з однолітками, адже за їх відсутності виника­ють напруженість і хвилювання, що призводить до появи відчуття неповноцінності, агресив­ності. У дитини може сформуватися негативне ставлення до дітей, до школи.
  • Головну увагу при формуванні невимушеності і спілкуванні з дорослими приділяйте сюжетно-рольовій грі (гра в школу, роль учителя).
  • Для формування адекватного рівня спілкуван­ня і взаємодії дитини з однолітками викорис­товуйте ігри, за правилами яких діти змушені узгоджувати власні дії для виконання спільного завдання.
  • Для формування внутрішньої позиції дитини, розвитку її адекватної оцінки та самооцінки, використовуйте режисерські ігри, у яких носія­ми ролей є іграшки (ляльки, тварини). Дитина сама створює і реалізовує сюжет гри, одночасно виконуючи різні ролі.
  • Для формування навчальної діяльності засто­совуйте дитяче експериментування, під час якого діти «відкривають» нові сторони та яко­сті об'єктів, нові знання сприяють появі нових питань.

БАТЬКИ, ЧИ ГОТОВІ ВИ ДО ШКОЛИ?

У дошкільному дитинстві відбувається інтен­сивний розвиток усіх пізнавальних психічних про­цесів, які в подальшому є першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період у розвитку та становленні дитини належить бать­кам. Саме вони мають забезпечити своєму малю­кові найбільш сприятливі умови для розвитку. Чим раніше починається така взаємодія батьків із дітьми, тим краще, але ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Як можуть батьки допомогти дитині в підго­товці до школи?

Окреслимо кілька конкретних порад, які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.

  1. Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостері­гаючи.  Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як ви.
  2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють.  Виявляйте  готовність  слухати. Якщо  роль   слухача   вас   стомлює,   якщо   ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
  1. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевне­ності в собі та успішного мовного спілкуван­ня поза сім'єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
  2. Не  забувайте,  що  мова та мовлення  краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
  3. Кожна дитина має свій темперамент, свої потре­би, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність!
  4. Ставте для себе та для дитини реальну мету. Ведіть і спрямовуйте її, але не підштовхуйте!
  5. Забезпечуйте дитині широкі можливості кори­стування   кожним   із   п'яти   відчуттів:   вона повинна   бачити,   слухати,   торкати   руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
  6. Допомагайте дитині розвивати дрібну мотори­ку м'язів руки, щоб їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, розфарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
  7. Забезпечуйте  всі  можливості  та  умови   для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її  діяльність, це її робота. Л. С. Виготський зазна­чав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
  8.         Допомагайте   дитині   засвоїти   склад   числа. Немає необхідності, щоб дитина могла механіч­но лічити до 100 і більше. Нехай вона лічить до 10-20, але їй необхідно розуміти і знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ ариф­метики, а не механічного запам'ятовування.
  1. Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги,   мислення.  Для  цього   в  різних  пері­одичних та інших виданнях для дітей сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів.
  2. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов'язково.
  3. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
  4. Необхідною умовою емоційно-вольового роз­витку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини,
  5. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дити­ни. Оцінюйте її результати адекватно і доводь­те це до її відома.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ

                                         «Чи готові ви бути батьками першокласника?»

       Підбиваючи підсумки, використайте таблицю. Для цього закресліть номери тих запитань, на які відповіли стверджувально, а потім порахуйте кіль­кість закреслених номерів у кожному стовпчику окремо. Отриману суму запишіть у нижню пусту клітинку  кожного  стовпчика.  У  графу  «Усього» запишіть спільну суму закреслених цифр.

      Отже, обирайте свій варіант відповідей на такі запитання.

  1. Я вважаю, що моя дитина навчатиметься най­гірше.
  2. Я хвилююся, що моя дитина ображатиме інших дітей.
  3. На мою думку, чотири уроки — непосильне навантаження для маленької дитини.
  4. Важко  бути  впевненим  у тому,  що  вчителі молодших класів гарно розуміють дітей.
  5. Дитина може погано навчатися лише в тому випадку, якщо вчитель — її мама.
  6. Важко   уявити,   що   першокласники   можуть швидко навчитися писати, читати, лічити.
  7. Я вважаю, що діти в цьому віці ще не вміють товаришувати.
  8. Не хочу навіть думати про те, що дитина може і обійтися без денного сну.
  9. Моя дитина соромиться, якщо до неї зверта­ється незнайомий дорослий.

 

  1. Моя дитина не відвідує дитячий садок і ніколи не розлучається з мамою.
  2. Початкова  школа,  напевно,  не  може чогось навчити дитину.
  3. Уважаю, що інші діти дражнитимуть мою ди­тину.
  4. На мою  думку,  моя  дитина фізично  значно і слабша ніж інші.
  5. Гадаю, що вчителька не здатна оцінити успіх кожної дитини.
  6. Моя дитина часто запитує: «Мамо, ми підемо до школи разом?»

Про що свідчать отримані результати?

12345

6 7 8 9 10

11 12 13 14 15

Результати:

 Якщо   сума   ствердних  відповідей  4  або менше балів, то ви маєте з оптимізмом чекати на 1 вересня, адже ви готові прийняти нову соціальну роль вашої дитини.

 Якщо сума ствердних відповідей 5-10 балів, то вам слід краще підготуватися до можливих труд­нощів.

Якщо сума ствердних відповідей більше ніж 10 балів, то обдумайте свої відповіді ще раз. Мож­ливо, вам потрібно порадитися з психологом.

АНКЕТА

«Чи бажає ваша дитина іти до школи?»

Попросіть вашу дитину відповісти «так» або «ні» на такі запитання:

  1. Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.
  2. Мені цікаво, які у нас будуть уроки.
  3. Уважаю, що я запрошуватиму на день наро­дження весь клас.
  4. Мені б хотілося, щоб урок був довшим, ніж перерва.
  5. Мені цікаво, що у школі пропонують на сніда­нок.
  6. Коли я піду до школи, то гарно навчатимуся.
  7. Найцікавіше в шкільному житті — це канікули.
  8. Мені здається, що у школі цікавіше, ніж у дитя­чому садочку.
  9. Мені хочеться до школи, тому що хлопчики (дівчатка) з мого двору вже навчаються.

10.  Якщо мені дозволили б, я пішов (пішла) навча­тися ще у тому році.

Результати:

  • Якщо сума ствердних відповідей 1-3 бали, то ваша дитина вважає, що їй непогано живеться і без школи. Вам слід замислитися про причини такого висновку.
  • Якщо 4-8 балів, то дитина хоче йти до школи, однак їй цікаві тільки нові друзі та ігри.
  • Якщо 9-10 балів, то вам не слід хвилюватися. Дуже добре, якщо ваша дитина збереже таке став­лення до школи на найближчі одинадцять років.

 

» Література

  1. Адаптація дітей до школи // Початкова школа. —2002. — № 8.
  2. Гільбух Ю. 3. Коробко С. Л., Кондратенко Л. О. Го­товність дитини до школи. / За ред. О. Максименка,
    О. Плавник. — К., 2004.
  3. Гланік О. Психологічна допомога батькам. - К. :Шкільний світ, 2002.
  4. Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д. Соціальна педагогіка. - К. : УЗМН, 1997.
  5. Проскура О. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. — К. : 2005.
  6. Шкільна адаптація та психологічний вік // Початко­ва школа. — 2002. — № 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
26 вересня 2018
Переглядів
974
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку