Я знаю: мова мамина - свята

                Свято «Я знаю: мова мамина – свята»

 

Ведучий 1. Добрий день, дорогі друзі! Ми раді вітати вас на святі рідної мови!

Ведучий 2. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це  те, що живе в наших серцях – наша сутність, первозміст нашого буття. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію.

Ведучий 3. Для збереження мови, її розвитку та зміцнення за рішенням ЮНЕСКО 21 лютого 2000 р. вперше святкували Міжнародний день рідної мови. Відтепер його відзначатимуть всі народи землі.

Ведучий 1. Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь – якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності, нації.

Ведучий 2. Історія свята має трагічне начало. Цю дату, 21 лютого, вибрано тому, що саме цього дня 1952р. загинуло 5 студентів, які брали участь у демонстрації за надання рідній їм бенгальській мові статусу державної в тодішньому Пакистані, частина якого пізніше стала незалежною державою Бангладеш.

Ведучий 3. Українці також мають трагічні паралелі зі своєї історії. Про подвиг юнака з Калуша Олекси Гірника, який 29 років тому вчинив акт самоспалення біля могили Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі, не знають багато наших співвітчизників. У розкиданих на Чернечій горі листівках  Олекса Гірник написав, що в такий спосіб протестує проти політики знищення української мови.

Ведучий 1. В історії немає нації з більш драматичною історією, ніж українська. Нас лишали культури, історії, релігії, мови. Та незважаючи ні на що, наша рідна мова, витримавши жорстокі випробування , зберегла свою неповторну красу й милозвучність.

Ведучий 2.Українське слово зажило визнання і шани серед інших народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська нація – сформована , цивілізована, працьовита, талановита.

Ведучий 3. А мова – це той інструмент , який єднає націю, народність, народ в єдине  ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати                                                                                                       Читець.                           Мова кожного народу

                                          неповторна і – своя;

                                          в ній гримлять громи в негоду,

                                          в тиші – трелі солов’я.

                                          На своїй природній мові

                                          і потоки гомонять;

                                          зелен клени у діброві

                                          по-кленовому шумлять.

                                          Солов’їну, барвінкову,

                                          Колосисту -  на віки –

                                          українську рідну мову

                                          в дар дали мені батьки.

                                          Берегти її, плекати

                                          Буду всюди й повсякчас,

                                          Бо ж єдина -  так, як мати, -

                                          мова в кожного із нас!

(Звучить пісня «Рідна мова» сл. Г. Вієру, муз. П.Дворського).

Читець.                          Ну, щоб, здавалося, слова…

                                          Слова та голос – більш нічого.         

                                          А серце б’ється, - ожива,

                                          Як їх почує! –

 писав Тарас Шевченко.

Чому ж людське серце так відчуває рідне слово?

                                           Знать, од Бога

                                           І голос той,  і ті слова

                                           Ідуть меж люди!.. –

 сказав великий поет.

Ведучий 1. Зародившись на світанні суспільного слов’янського життя, мова наша витерпіла страшне лихоліття татарщини, пережила утиски Польщі, перенесла наскоки Москви, і проте, перегорівши, як криниця, дійшла до нас чистою, музичною, незаплямованою, справді слов’янською мовою.

Читець.                        … Я знаю: мова малина – свята.

                                         В ній вічний , незнищенний дух свободи.

                                         Її плекали душі і вуста

                                         Мільярдів. Це жива вода народу

                                         Її зневажить – зрадити народ,

                                         Котрий до сонця зводився крізь муки,

                                         Це – забруднити плеса чистих вод,

                                         Це -  потоптати материнські руки,

                                         Які нас від напастей берегли,

                                         Останню дрібку хліба віддавали,

                                         Щоб ми нівроку дужими були

                                         Й матусиних пісень не забували.

                                         Зневажить мову мамину – біда,

                                         Котра пустими зробить наші душі,

                                         І ми нащадкам зможем передать

                                         (А зрадників хто може поважати ?),

                                         І стане чорним небо голубе,

                                         Вмиратиме у муках рідна мати.

Ведучий. Культура кожного народу закодована в його мові. Без знання державної мови неможливо нині стати повноцінним громадянином, патріотом  України, високоінтелігентною людиною.

Читець:                            Якщо з українською  мовою

                                          В тебе, друже, не все гаразд,  

                                          Не вважай її примусовою,

                                          Полюби, як весною ряст.

                                           

                                          Примусова тим, хто цурається,

                                          А хто любить, той легко вчить:

                                          Все, як пишеться, в ній вимовляється, -

                                          Все, як пісня, у ній звучить.

 

                                           І журлива вона, й піднесена,

                                           Тільки фальш для неї чужа.

                                           В ній душа Шевченкова й Лесина,

                                           І Франкова у ній душа.

 

                                           Дорожи українською мовою,

                                           Рідна мова – основа життя.

                                           Хіба мати бува примусовою?

                                           Непутящим бува дитя!

Ведучий.   Ми навіть не усвідомлюємо, що подальше відродження української мови залежить від того, чи зможемо ми усвідомлювати свою самоцінність, досягти належного рівня національної свідомості, наскільки Україні вдасться стати Європейською державою.

Читець.             Не одцурайсь своєї мови

                            Ні в тихі дні, ні в дні громові,

                            Ні в дні поступно мовчазні,

                            Коли стоїш на крутизні

                            Й холодний вітер попід пахви

                            Бере і забиває дух.

                                      Щоб ти скорився і притих.

                                      Не одцурайсь, мій сину,

                                      Мови. У тебе іншої нема.

                                      Ти плоть і дух – одне – єдине

                                      Зі словом батьківським – Людина,

                                      Без нього – просто плоть німа.

                                      Без мови в світі нас – нема!

Ведучий. Чому ж навіть після прийняття Закону про мови ще й досі  існує мовна проблема? Це є яскравим свідченням відсутності гідності і самоповаги у певної частини нашого населення.

       Соромно буває за тих людей, що живуть в Україні, а української мови не знають, як, наприклад, герої гуморесок Павла Глазового.

Читець.              Збирається мій знайомий

                             В далеку мандрівку.

                             Придбав собі в Туреччину

                             На тиждень путівку.

                             Костюм купив елегантний,

                             Вчить турецьку мову.

                             Уже знає, як звуть турки,

                             Свиню і корову,

                             Як спитати по – турецьки,

                             Почім у них шуби,

                             Де купити мило й пасту,

                             Яка чистить зуби.

                             Голова тріщить у нього

                             Від отих уроків…

                             Він, до речі, в Україні

                             Живе тридцять років.

                             Ходить всюди, як хазяїн,

                             Аж дверима гурка,

                             Хоча мову українську

                             Знає гірше турка.

 

Читець.   Дід приїхав із села,

                 Ходить по столиці.

                 Має гроші – не мина жодної крамниці.

                 Попросив він: -  Покажіть

                 Кухлик той, що скраю, -

                 Продавщиця: -  Что? Чево?

                 Я не понимаю.

                - Кухлик люба покажіть,

                  Той, що збоку смужка.

- Да какой же кухлік здєсь,

- Если это кружка? –

  Дід у руки кухлик взяв

  І нахмурив брови.

- На Вкраїні живете

  Й не знаєте мови... -

  Продавщиця теж була

  Гостра та бідова.

               - У меня єсть свой язык,

                 Ні к чему мне мова! –

                 І сказав їй мудрий дід:

              - Цим пишатися не слід,

                Бо якраз така біда

                В моєї корови:

                Має, бідна, язика.

                І не знає мови.

(Звучить пісня «До українців» сл. В. Баранова, муз. Т. Кукурудзи).

Ведучий. Без мови не можливо дізнатися про минуле, уявити майбутнє. Без мови неможливо усвідомити себе частиною народу, відчути свій зв'язок із предками.

Ведучий. Як добрий чорний хліб для їжі і як прозора джерельна вода для пиття, так нам потрібне пристрасне, вихоплене з-під громів і з-під самого сонця слово, зіткане з мужності і ніжності, з перехресних тривог і хрещатого цвіту надій.

Ведучий. Рідна мово! Ти ж, як море, - безконечна і могутня. У тобі щедрість віків і пам'ять тисячоліть, неосяжна душа народу – його щедрість, радощі й печалі, його труд, його піт, і сміх, і безсмертя його.

                    (Читці в українському вбранні)

1 – а дівчина. Буду я навчатись мови золотої…

                      У трави – веснянки, у гори крутої,

                      В потічка веселого, що постане річкою,

                      В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

                      Буду я навчатись мови – блискавиці

                      В клекоті гарячім кованої криниці,

                      В кореневищі пружному ниви колоскової,

                      В леготі шовковому пісні колискової,

                     Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

                     Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під крутою,

                     В гніві – бився блисками, а в любові -  рутою!

 

1 –й хлопець. Як парость виноградної лози,

                      Плекайте мову. Пильно й ненастанно

                      Політь бур’ян. Чистіша від сльози

                      Вона хай буде. Вірно і слухняно

                      Нехай вона щоразу служить вам,

                      Хоч і живе своїм живим життям.

                      Прислухайтесь, як океан співає –

                      Народ говорить. І любов і гнів

                      У тому гомоні морськім. Немає

                      Мудріших, ніж народ, учителів;

                      У нього кожне слово – це перлина.

                      Це праця, це натхнення, це людина.

                      Не бійтесь заглядати в словник:

                      Це пишний яр, а не сумне провалля;

                      Збирайте, як розумний садівник,

                      Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

                      Не майте гніву до моїх порад

                      І не лінуйтесь доглядять свій сад.

 

2 – га дівчина. Мово моя українська –

                        Батьківська, материнська,

                        Я тебе знаю не вивчену –

                        Просту, домашню, звичну.

                        Не з – за морів прикликану,

                        Не з словників насмикану.

                        Ти у мене із кореня –

                        Полем мені наговорена,

                        Дзвоном коси прокована,

                        В чистій воді смакована.

                        Болем очей продивлена,

                        Смутком багать продимлена,

                        З хлібом у душу всмоктана,

                        В поті людськім намокнута,

                        З кров’ю моєю змішана.

                        І аж до скону залишена

                       В серці моїм.

 

2 –й хлопець.       Все в тобі з’єдналося, злилося –

                               Як і поміститися в одній! –

                               Шепіт зачарований колосся,

                               Поклик із катами на двобій.

                               Ти даєш поету дужі крила,

                                Що підносять правду в вишину,

                                Вченому ти лагідно відкрила

                                Мудрості людської глибину.

                                І тобі рости й не в’януть зроду,

                                Квітнуть у поемах і віршах,

                                Бо в тобі – великого народу

                                Ніжна і замріяна душа.

                      (звучить пісня «Наша мова» на сл. Ю. Рибчинського)

Ведучий 1. Влучно сказав про  рідну мову наш земляк Іван Огієнко: «… мова вкраїнська, чарівна наша мова, всіма признана за одну з найзручніших, наймелодійніших мов. Серед слов’янських мов наша найбагатша на лексику, найвиразніша. Синоматика нашої мови найбагатша, і ми маємо деколи на один вираз десятки слів от, скажемо, на вираз «говорити» ми маємо: казати, балакати, гомоніти, гутарити, повідати, торочити, базікати, цвенькати, бубоніти, мовити, лепетати, жебоніти, верзти, плести, бурмотіти – і кожне слово має власний відтінок…»

Ведучий 2. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів… І той хто не знає української мови або цурується її, засуджує себе на злиденність душі. Про це свідчить сценка з відомої п’єси Михайла Старицького «За двома зайцями», яку ми вам пропонуємо (інсценізація уривка).

Ведучий 3. А зараз проведемо невеличку вікторину про роль мови, слова в житті людини. У ній беруть участь всі охочі. Готовність до відповідей сигналізується піднятою рукою. Вигуки, викрики не зараховуються. Для цього оберемо журі конкурсу.

                           Отже, продовжіть прислів’я:

Умій вчасно сказати і вчасно…                        (змовчати)

Умієш говорити – умій і…                                 (слухати)

Краще мовчати, аніж…                                      (брехати)

Дав слово – держись, а не дав…                       (кріпись)

Слово – не горобець, вилетить -                       (не впіймаєш)

Гостре словечко коле…                                   (сердечко)

Не роби з писка…                                             (халяву)

Більше діла – менше…                                    (слів)

Шабля ранить голову, а слово -                    (душу)

Добре слово краще за…                                  (гроші)

Слово до слова – зложиться…                       (мова)

Слово – срібло, мовчання -                             (золото)

 

Ведучий 1. А тепер подумайте і скажіть, кому належать віршовані рядки про мову:

                      Мово рідна, слово рідне,

                      Хто вас забуває,

                      Той у грудях не серденько,

                      Тілько камінь має.

                                 (С. Воробкевич, П. Тичина, Т. Шевченко)

 

                      Мово рідна! Колискова

                      Материнська ніжна мово!

                      Мово сили й простоти,

                   -  Гей, яка ж прекрасна ти!

                                (В. Сосюра, І. Багряний,  В. Бичко)

 

                      Коли ти плекаєш слово,

                      Мов струна, воно бринить.

                      Калиново, барвінково

                      Рідна мова пломенить.

                               (Д. Білоус, Л. Костенко, І. Драч)

 

Мова росте разом з душею народу.

                      (Леся Українка, І. Франко, І. Драч)

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова…

                      (І. Франко, П. Грабовський, Д. Павличко)

 

Ведучий 2. А які вислови про мову знаєте ви?

                           (виступи дітей)

Ведучий 3. Хочеться вірити, що взявши участь у наступному конкурсі, ви зможете в деякій мірі збагатити свій лексичний запас і відчуєте, наскільки досконало володієте українською літературною мовою.

   Отже, хай щастить! Перемога випаде тому, хто краще знає українську мову.                      

                        Назвіть лексичне значення слова.

1. Той, хто посилає комусь лист, телеграму, пакунок. (Адресант)

2. Народний поет – співець у середньоазіатських народів. (Акин)

3. Назва першої букви грецького алфавіту. (Альфа)

4. Автор листа або твору, що умисно приховує своє прізвище. (Анонім)

5. Перерва між діями вистави або відділами концентру. (Антракт)

6. Стан повної душевної байдужості, відсутність інтересу до чого-небудь. (Апатія)

7. Посередник, якого обирають для розв’язання спорів. (Арбітр)

8. Короткий влучний вислів, що виражає якусь важливу узагальнену думку. (Афоризм).

9. Грузьке, болотисте місце зі стоячою водою. (Багно).

10. Коротке алегоричне повчальне оповідання в прозовій або віршованій мові       ( Байка)

11. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. (Баня)

12. Невідомі місця. (Безвість)

13. Довга заглибина на поверхні землі, проведена плугом. (Борозна)

14. Коротка перерва в мовленні, у звучанні музичного твору. (Пауза)

15. Відгороджена площа біля житлового будинку. (Подвір’я)

16. Дерев’яний нашийник для великої рогатої худоби. (Ярмо)

17. Довгаста м’якотіла тварина без кісток. (Черв’як)

18. Наука, що вивчає мову й літературу якогось народу або групи народів. (Філологія).

      (Журі підводить підсумки, нагороджує переможців).

 

(У виконанні ансамблю дівчат звучить українська народна пісня «Зеленеє жито, зелене…»)

Ведучий 1. Народна пісня жива доти, доки жива її першооснова мова, якої і по цей час деякі українці соромляться, цураються, називаючи рідною мовою іншу.

     А той, хто зрікається мови рідної, втрачає свою національність. Людина ж без національності ніколи не стане особистістю. Вона - манкурт.

 

Читець.   «Манкурт» - гидке й колюче слово,

Страшний перевертень – тіпак.

Ввірвалось в мову випадково

І залишилось в ній за так.

Якесь воно не зрозуміле,

Чуже, як кажуть не своє.

А втім, кому до цього діло?

Воно ж у нашій мові є.

І люди є, оті манкурти,

Що мову рідну продають,

Хоч вийшли з хати, а не з юрти

І український хліб жують.

Здається, й корінь в них козацький –

Із діда- прадіда міцний…

Колись в московії зненацька

Повіяв вітер навісний,

Щоб умертвити нашу мову,

Щоб знищити козацький рід.

Зникало слово поза слово,

Вмирав дідівський заповіт.

Із запорізького коріння

Бадилля вигналось чуже.

Одне засвоїло уміння:

Звиватися в житті вужем, -

Для шлунку, тіла і для хати,

Не боячись чинити гріх.

Він може рідний край продати

І батька з матір’ю своїх.

Манкурт?

Авжеж, така людина

В суспільстві поруч з нами є.

А безталанна Україна

Їм хліб й до хліба ще дає.

Ведучий 2. Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше, аніж кордони. Бо, втративши кордон, державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи. Вона втратиться навіки-віків. Цінності її немає з чим порівнювати.

 

(Виходять 6 дівчат в українських костюмах, несучи в руках запалені свічки. На фоні спокійної музики звучить «Молитва до мови» Катерини Мотрич)

 

 1 –а дівчина. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

2 – дівчина. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3 – а дівчина. Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! То ж стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духу виродження, злого духу скверноти, ганьби.

4 – дівчина. Мова наша! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерельцю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою слово.

5 – дівчина. Мово наша! Стаю перед тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас грішних і не ховайся за чорнобильську мережу, а повернися до нашої хати, звідки тебе вигнано, вернися до нашого краю…

6 – дівчина. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку й освяти  святоруську землю, Русь – Україну, возвелич, порятуй народ її на віки!

 

           (Звучить пісня про мову у виконанні ансамблю дівчат.)