"Як зацікавити дітей розповідати історії? Метод сторітелінг (storytelling) за творчістю Івана Франка на практиці. Частина І"

   Як зацікавити дітей розповідати історії? Метод сторітелінг (storytelling) за творчістю Івана Франка на практиці. Частина І

 Одним із сучасних методів навчання є сторітелінг (storytelling), який сприяє кращому засвоєнню знань про здобутий учнями матеріал. Сучасні діти по своєму сприймають глибину змісту твору, декотрі краще розуміють тексти віршованою мовою.

 Сторітелінг (storytelling) – це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за допомогою спеціальної методики.

 Люди полюбляють слухати цікаві історії, бо це означає, що побудувавши розповідь можна зачепити розум, логіку, емоції, креативність, виховне значення. Тобто підштовхнути до потрібних вчинків, навчитись аналізувати свої. Ці здібності особливо потрібні для таких професій як маркетологи, журналісти, редактори, педагоги… Мабуть у кожній школі є учні, які опанують ці професії.

Цікаво було б запропонувати учням порівняти тексти,  звернути увагу на зміст, ідею, подібне і відмінне,  художні особливості творів, або створити власну.

      Осел і Лев (казка за мотивами Івана Франка)

Там, де височіють гори.

Там, де розливаються долини.

Жив безсмертний Каменяр Вкраїни,

Стукав у віконце дітворі.

 

Він  хотів збудити совість,

І зайти в малесеньке сердечко,

Поділитися своєю казочкою,

І навчити всіх долати страх.     

 

Тож, малеча, слухайте уважно,                     

Я вам казку розкажу страшненьку,

Але ви, будь ласка, не лякайтесь,

Уважно слухайте, на ліжку не ховайтесь…

……………………………..

Жив собі – бідак Осел.

Був ледачий, був нахаба.

Працювати не любив –

Хитрий, страшний і  незграба.

 

Ось втекти надумав він:

«Утечу у ліс на волю.

Буду пастися собі,

Що мені господар зробить?»

 

І недовго думав він,

Як хотів, так і зробив.

І бігом у ліс, у хащу,

Десь далеко вже забрів.

 

«Ой, як гарно тут на волі,

Не в господарському домі.           

Буду я хазяйнувати,

Їсти, пити, вік лежати.»

 

Так хотів він, так бажав,

І трусився, і іржав.

Реготав, скакав, кидався,

Злився, ніжився, купався.

 

Бачить Лев страшний іде:

«Ось кінець мені бреде!»

І Віслюк наш тут злякався,

Затремтів, в кущі сховався.

 

Потім дума: «Обдурю! Лева зо світу зживу!»

Як стояв так бух на землю -

Розпростерся і лежить,

Тут і Лев йому кричить:

 

«Ей, ти, хто там? Чом лежиш?

Не встаєш, ще й мовчиш?

Ти мені не кланяєшся,

Мабуть -  ображаєшся?»     

 

А Осел собі мовчить,

Ніби спить, і сопить,

Вухами махає,

На погрози не звертає.

 

«Хто це цар? Звідкіль ти знаєш?

Ти себе сам вихваляєш?

Царем звірів буду я!

Ось на копиті печать моя!»

 

Лев збентежено злякався,

Зашарівся, зачесався,

І невдовзі мовив так:

«Хто спіймає більше звірів, той і буде цар!»

 

Довго по лісу Лев бігав.

Лазив, полював і впрів.

Але все ж спіймав зайчатко, сарну –

П’ять чи шість тварин.

 

А Осел, мабуть, хитріший –

Висолопив язика,

Очі він зажмурив міцно

І лежить  - чека на бідака.

 

«Мабуть згинув», - птах жартує,

Над поляною кепкує.

І все ближче підліта,

І клює за язика.

 

А Осел тихенько, швидко,

Язиком давай ловить.

Як підлізе – клац зубами,

Підійде – то стук ногами.

 

І так хитро надушив,

Ось так царя перехитрив.               

Визнав Лев, що він спритніший,

Бо на льоту птахів зловив.

 

І побрів, схиливши спину,

Підібгавши довгий хвіст.

Чи далеко він, чи близько,

Але ось Вовка зустрів.

 

«Будь здоровий, ясний царю!

Найясніший з всіх царів.

Куди йдеш, як поживаєш?

Звідки ти сюди забрів?»

 

«Е, мовчи, ти, Сірий Вовче,

Я тепер уже не цар,

І не смійсь тепер із мене», -

Каже сумно Лев-бунтар.

 

Вовк здивовано поглянув,           

Міркував, гадав, співав -                  

Потім весело всміхнувся

І  свою пораду дав:

 

«Я тебе царем вважаю –

І вклоняюсь, і зневажаю…

Ні, цього не може бути,

Мабуть ти щось тут наплутав!»                        

 

«Там, у лісі, є це диво.

Головешка - як цебро,

Вуха – наче дві макітри,

Зуби, ніби гостре скло.»       

 

Спантеличений вовчисько

Не злякався, а сказав: 

Прив’яжи себе хвостом,

На поляну йдемо гуртом.

 

Вовк біжить, а Лев крадеться.

Лев сопить, а Вовк сміється.

Йдуть тихесенько вони,

Бо крадуться в тишині.

 

Вовк кричить: «Так це Ослизько»,

А Лев чує: «Уже близько».

Стала тиша. Хтось біжить.

Ні тремтить, і гарчить.

 

Лев щосили дременув...                                        

Біг та й біг, бо так злякався…                         

А Вовк упав і  дух іздався –

Стала сірому тут смерть!

 

Бачить Лев, що Вовк мовчить -

Не сопить і не гарчить, каже:

«Ти казав, що цар не страшний,

А як побачив - враз помер!»

…………………………….

Любі хлопці і дівчата!

Ви є сила, Ви є влада!

Будьте завжди мудрі, сильні,

І веселі, і щасливі.

 

Вам боятися не варто -

Ви є сила, Ви є влада!

Будемо свій страх долати –

Від безчинства рятувати!

 

Станемо за праве діло,

Бо разом велика сила!

Нас ніхто не переможе,

Як життя б нас не просило!