З досвіду роботи «Знайомство з народними традиціями та сучасними видами рукоділля» на уроках технологій

З досвіду роботи «Знайомство з народними традиціями та сучасними видами рукоділля» на уроках технологій

Багато символів має наша рідна Україна: і вербу, і калину, і тополю. Безсмертним творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні за своїм малюнком вишивки.

На уроках вишивання я розповідаю ученицям про те, що відомо багато археологічних доказів давності та поширеності народного гбичу вишивати одяг. У селі Мартинівка Черкаської області був знайдений скарб, датований 6 ст. н. е. Серед інших речей тут виявлені срібні платівки з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з вишивкою на грудях, ще недавно так одягалися українські селяни.

Вишивкою в Україні займалися майже винятково жінки. Для цієї роботи використовувався кожен зручний момент: посиденьки, на яких дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, години відпочинку від поливних робіт – на сні та взимку.

Збираючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, мала мати багато сорочок - вишиванок. Багатші дівчата готували в посаг по 50, 80, а іноді і по 100 сорочок з тонкого пряденого полотна: для буденної роботи, свят, посагу, весілля і навіть на смерть, тобто для потреб протягом життя. Дівчата змагалися між собою у підборі візерунків у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерні вишивання.

Одяг був у своєму роді характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості. Поганою нареченою вважалася та дівчина, яка не опанувала цієї майстерності з дитинства. В одній із народних пісень сестра радить братові обрати найкращу наречену, яка має ту перевагу, що вона:

...вміє шити - вишивати

І гарні пісні співати.

Саме тому жіночий одяг прикрашався надзвичайно красиво.

Квітиста плахта вишита ретельно підібраними ніжними тонами, яскрава карсетка, яскравий шовковий фартух, барвисто вишита сорочка – у такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів. Бідолашні одягалися в сорочки з грубого полотна, але по обробці їхній одяг не поступався одязі багатших.

На уроках знайомлю учениць із різними видами вишивок та технікою їх виконання. Працюючи з дівчатами з журналами мод, з каталогами звертаю увагу на те, як расиви та оригінальні сучасні вироби оформлені українською народною вишивкою: серветки, панно, скатертини, блузи.

Тепер в Україні є багато художньо-виробничих майстерень, які об'єднують роботу майстрів, спрямовують її, організовують навчання молоді.

Найвідомішими є майстерні у селах: Решетилівка Полтавської обл., Дехтярі Чернігівської обл., Глінки та Кути на Івано-Франківщині, а також у містах Києві, Львові, Вінниці, Чернігові, Ніжні, Богуславі. У Кривому Розі відкрито училище, що навчає вишивальниць. Знайомлячи з основами композиції вишивки, різними видами орнаментів: рослинними, геометричними, даю учням уявлення про стилізацію рослинних орнаметів. Навчаю створювати композиції растительного малюнка. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок". Деякі орнамінти несуть у собі віддзеркалення давніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом нев'янучого життя.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображаються: кінь, заєць, риба, жаби; з птахів - питух, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, жуки. Іноді вони притаманні одній вищевальщиці, в яких відображається її індивідуальне бачення візерунка.

Вирішальний вплив на характер орнаментальних матів має різноманітні вишивальні шви, так звані "техніки", яких в Україні відомо близько ста.

Як уперше виникає бажання вишивати? Найчастіше в той момент, коли бачиш незвичайний рисонок або готову вишивку, що порозила тебе красою фарб і вишуканістю ліній. Після цього руки самі тягнуться до ниток – фарб вишивальниці. Кажуть, немає великих кольорів, є погані поєднання. Це правило добре відомо вищевальщицям. Тому, перш ніж приступити до вишивання, я розповідаю про колірну гамму, її правила потбору. Це допомагає дівчаткам уникнути грубих помилок під час вибору кольору.

На уроках знайомлю з обрядами в Україні, традиційному використанні рушників. Рушники дбайливо оберігали, ними, у кращому розумінні цього слова хвалилися - гостям і сусідам обов'язково показували придане, напрацьоване дівчиною на виданні.

Вишитий рушник створював настрій, був зразком людської працелюбності. Рушники ділитися за призначенням.

З хлібом із сіллю приходили до жінки, яка народила дитину, щоб поздоровити з новонародженим. Його призначення захищати дитину від вузьких злих сил.

Рушники для дівчаток називалися "росяночками". На таких рушниках вишивали стежечкою колір яблуні та вишні, нижче – рамашки та незабудки, а між ними – маленькі листочки барвінку та вишеньки. Рушники для хлопчиків називалися грайликами. На них теж стежечком посередині вишивали чорнобривці, з боку волошки та синій барвінок, а між ними листочки дуба. Ще вишивали листочки любистка та учки хмелю.

З рушниками зустрічали родичів та гостей.

В Україні поширений звичай накривати хліб на столі. Рушником накривали зліб після випікання та ставили під образами. Хліб та сіль на вишитому рушнику – вічні людські символи, високий знак гостинності українського народу.

З рушниками проводжали у далеку дорогу, ними перев'язували майбутніх воїнів. Проводили людину в останню дорогу теж із рушником. Такі рушники називалися ритуальними чи жалібними. Особливий рушник оберіг вишивала мати чи бабуся на щастя. Традиційно в кожній родині вишивався свій сімейний рушник, яскравий, розшитий різними кольоровими нитками.

Рушник пройшов через століття. Він і сьогодні символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей, до всіх, хто не червіє душею.

Я розповідаю дівчаткам про цей давній звичай та прищеплюю любов до української вишивки рушників.

У процесі роботи налаштовую дівчат, що у школі будуть організовані виставки з рукоділля.

Початок роботи було непростим тому, що уроки вишивання не проводились раніше; багато дівчат чули про це з чуток. Природно і не було навичок вишивання. Під час роботи проблеми були подолані і результат виявився приголомшливим.

Дівчатка відволіклися, самі вибирали малюнки (були запропоновані журнали з вишивання, ксерокопії малюнків), підбиралися нитки, тканина, і вони раділи тому, як після кожного віршика, як після пензля художника, на тканині утворювалися візерунки, квіткові композиції, побутові сцени.

Зараз для нас робота з вишивкою не становить великої праці в технічному плані, так як у розділи уроків праці молодших класів теж включено вишивку і діти приходять до старших класів підготовленими. Вони вміють виконувати початкові шви, вони склалися навички вишивання. Про результати роботи з розділу "Вишивання" можна судити з грамот і нагород, отриманих на міських та областних конкурсах.

Я рада, що змогла прищепити дівчатам любов до національної української творчості – вишивання. Вони із задоволенням вишивають і рушники, і серветки, і картини, постійно вдосконалюю свою майстерність, розвиваючи смак, вчитися бути усидливими та працьовитими.