З історії розділових знаків

                                     Розділові   знаки—це  як  нотні   знаки:

                                    вони  міцно  тримають  текст   і 

не  дають  йому  розсипатися.                                                                                                                                         

                                                                                       К. Паустовський

Сторінка  для   допитливих

Чоловік загубив кому і почав боятися складних речень. Він підшуковував прості фрази, а за нескладними фразами прийшли нескладні думки.

Потім він загубив знак оклику і почав говорити тихо, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не радувало, він до всього ставився  без емоцій.

Потім він загубив знак питання і перестав запитувати, жодні події не викликали в нього цікавості.

 Ще через кілька років він загубив двокрапку і перестав пояснювати людям свої вчинки. У решті в нього залишились одні лапки. Він не міг висловити жодної власної ідеї, а лише тільки когось цитував – так він зовсім розучився думати та дійшов до крапки ( За О. Канівським ).

Розділові знаки

 В українській пунктуації вживаються розділові знаки: крапка, крапка з комою, кома,   двокрапка, тире, знак питання, знак оклику, крапки, дужки, лапки.

У кінці  розповідного речення ставиться крапка, питального – знак питання, якщо виражається наказ, оклик, тощо, — ставиться знак оклику. За допомогою коми відділяються прості речення в складному й однорідні члени речення.

У складному реченні, якщо між його частинами відношення пояснення, доповнення, причини, ставиться двокрапка.

Для відкриття і закінчення цитат і прямої мови вживаються лапки. Для передачі незакінченого мовлення використовується три крапки.

Розділові знаки допомагають точніше, виразніше розкрити думку.

З  історії  розділових   знаків

Першими   розділові   знаки  почали   використовувати   грецькі  філософи. Ці  знаки  допомагали   їм   виразно  читати  текст  вголос. Грецький   учений   Аристофан   склав  першу  систему   розділових   знаків, яка   складалась…  із  крапок. Кінець  думки—крапка  вгорі  рядка. Крапка  знизу—чекай   продовження   думки. Крапка   посередині   рядка  "говорила"  читцеві, що  потрібно  зупинитися  і  перепочити, бо   речення   має   кілька  частин.

       У   VІІІ  ст. учений  Алкуїн   використовував   уже  кому, але  тільки   з  крапкою, знак  оклику   і  знак   питання.

       Слов'янське   письмо   запозичило  і  собі   від  греків  ці   знаки, які  ділили  текст  на   частини. Ми  бачимо  їх   у  літописах   ІХ  ст.  і  в  писемних  пам'ятках  ХІІІ ст.

Правила   вживання   розділових  знаків  увів   у  ХVІ ст.  Мануцій  Молодший. Світ  користувався  цими  правилами   три  століття.

 У  ХІХ ст. німецькі  вчені   розробили  досконалішу  систему  розділових  знаків, яка  діє  і  в  сучасних   європейських  мовах (А. Мовчун).

Варто   пам’ятати,  що…

 Розділові  знаки  членують  текст  і  речення   на  певні  синтаксично-смислові  частини. Вони  полегшують  сприймання  й  правильне  розуміння  прочитаного.

Ставлячи   розділові  знаки, слід  орієнтуватися   насамперед  на  будову  речення, а  не  на  інтонацію. Річ  у  тому, що  не  завжди  там, де  пауза, ставиться   розділовий   знак, і  не  завжди  там, де   є   розділовий  знак, робиться   пауза. Особливо   це   стосується   коми.

 Крапка  з  комою, тире, двокрапка, дужки, три  крапки   і  лапки, на  відміну  від  коми, завжди  пов’язані  з  певною  інтонацією. Вони   вказують   на  подовження   паузи, підвищення   або  пониження  тону.

 Частина, виділена  парним  тире, вимовляється   підвищеним   тоном.

 Три  крапки   в  середині  речення  вказують  на  схвильованість  мови  або  на  паузу  перед  важливим  чи   несподіваним  повідомленням.

 У  лапки  беруться   також   слова, вжиті   в  незвичному  або  іронічному   значенні.

Такі  слова  вимовляються  з  особливою, підкресленою   інтонацією.

Слова, взяті   в  дужки, вимовляються  пониженим   тоном.