«Забезпечення наступності навчання в початковій та основній школі – як важливий фактор якісної освіти»

Забезпечення наступності навчання в початковій та основній школі – як важливий фактор якісної освіти

                                                    Визначення терміну «наступність»

Сучасні науковці розуміють наступність як систему цілеспрямованих та різноманітних психолого-педагогічних дій, як інструмент, що дозволяє проникнути до суті дидактико-методичних проблем, досліджувати та керувати багатостороннім процесом навчання. Учені вважають, що наступність може бути досягнута завдяки відповідності способу навчання віковим особливостям дітей. Адже тільки послідовне здійснення наступності надає навчанню перспективний характер, при якому навчальний матеріал розглядається не ізольовано від подальшого його детальнішого вивчення у школі, але з обов’язковим глибоким орієнтуванням на наступне навчання.

         Наступність характеризується вимогами, що забезпечують збереження якості і поглиблення змісту при переході від одного ступеня навчання до іншого. Принцип наступності припускає встановлення необхідних зв'язків і правильних співвідношень між різними частинами навчального матеріалу та організацією навчального процесу на різних ступенях його вивчення із урахуванням психолого-фізіологічних особливостей учнів.

Саме наступність забезпечує поступовий перехід від по­переднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. Наступність утворює простір для реалізації в педагогіч­ному процесі початкової та середньої школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання. Завдяки цьому перехід до но­вих умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забез­печується природне й комфортне їх входження в нові умо­ви, що сприяє підвищенню ефективності виховання і нав­чання учнів з перших днів перебування в основній школі.

                                                              Наступність: сутність

-зв’язок – знання, уміння та навички, які формуються в певному порядку, кожен наступний елемент навчального матеріалу взаємопов'язаний з попереднім;

-об’єктивний, необхідний зв'язок між новим і старим в процесі розвитку;

-не лише підготовка до чогось нового, а збереження і розвиток необхідного старого, зв'язок між новим і старим, як основа поступального розвитку;

-забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до наступного, поєднання щойно

здобутого дитиною досвіду з попереднім і є одним з факторів , який забезпечує ефективність освіти;

-утворює простір для реалізації в педагогічному процесі початкової та середньої школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання;

-установлюється  зв'язок, послідовність, системність та правильне співвідношення у розміщенні частини навчального матеріалу на різних етапах його вивчення;

-узгоджуються і методи, прийоми, форми засобів навчання;

-зв'язок етапів навчального процесу.

          Суть наступності в навчанні полягає у встановленні необхідного зв'язку і правильного співвідношення між частинами навчального предмету на різних ступенях його вивчення, тобто в послідовності, систематичності розташування матеріалу, в опорі на вивчене і на досягнутий учнями рівень розвитку, в перспективності вивчення матеріалу, в узгодженості ступенів і етапів навчально-виховної роботи. Але наступність – це не лише підготовка до чогось нового, а й збереження і розвиток необхідного старого, зв'язок між новим і старим як основа поступального розвитку.

Основні труднощі адаптації випускників початкової школи до навчання в основній

Проблеми, що виникають під час переходу з початкової школи до основної, мають ряд причин:

1.Психофізіологічні причини:

З початком етапу статевого дозрівання в учнів відбуваються зміни в пізнавальній сфері:

-Уповільнюється темп діяльності( виконання певних видів роботи потребує часу);

-Учні частіше відволікаються;

-Роздратовані, неуважні;

-Неадекватно реагують на зауваження;

-Знижується рівень навчальної діяльності;

-Конфлікти з дорослими та однолітками.
2.Соціальні причини:

 - немає учителя, який завжди був би поруч і прийшов на допомогу;на зміну першій учительці прийшов класний керівник; (учителів багато, але вони більше зацікавлені в успішності й бездоганній поведінці);
  - зацікавленість навчанням своєї дитини й гіперопіка батьків різко знижуються: «дитина виросла — нехай сама вирішує свої проблеми»; 

  -  відбувся перехід на кабінетну систему навчання;

- змінився статус “старшого” у початковій школі на “наймолодшого” – в основній

-збільшився обсяг і кількість навчальних предметів;

-розширилося коло вчителів-предметників, з якими учні мають постійно спілкуватися;

-розмаїтість і якісне ускладнення вимог, що висувають перед  учнем різні вчителі-предметники;

- незначний життєвий досвід;

 - нові навчальні програми; відсутність мотивації навчання;

-деіндивідуалізація, знеособлювання підходу вчителів-предметників до учнів.

Дослідження вітчизняних науковців визначили такі проблеми наступності навчання між початковою та середньою ланками освіти::

-Недостатнє вивчення вчителями основної школи даних про випускників початкової школи та їх можливості;

-Невідповідність оцінок випускників початкової школи реальним результатам навчання;

-Стрибкоподібний перехід до нових методів навчання порівняно з початковою школою;

-Нерозуміння учнями навчального матеріалу внаслідок його суперечності з раніше вивченим у початковій школі;

-Неузгодженість у складності змісту освітніх програм;

-Нездатність учнів справлятися зі збільшеним обсягом домашніх завдань;

-Нездатність учнів адаптуватися до вимог вчителів – предметників;

-Неволодіння методикою активізації навчально-пізнавальної діяльності п'ятикласників;

-Погана організація самостійної роботи учнів у початковій школі;

-Низька сформованість загально навчальних умінь і навичок в початкової школи;

-Недостатня психологічна готовність учнів до навчання в п'ятому класі.

 Основні умови співпраці вчителів початкової та основної школи для успішної адаптації учнів до навчання в п'ятих класах.

Умовами  адаптації учнів до  навчання в 5-у класі є:

-формування свідомої дисципліни на уроці;

- впровадження методів навчання, що сприяють подоланню труднощів переходу до середньої школи;

-повторення пройденого матеріалу;

-використання тестових завдань;

- відвідування уроків вчителями предметниками для ознайомлення з методами і формами викладання в основній школі;

- організовувати дослідницьку діяльність учнів.

Для вирішення проблеми наступності передусім необхідно організувати роботу за такими напрямами:
• спільна методична робота вчителів початкової школи й учителів, які працюватимуть в 5-х класах;
• робота з дітьми (учитель, психолог);
• робота з батьками (учитель, психолог, соціальний педагог).

. Учителі початкової школи й учителі основної  школи аналізують навчальні програми, складають їх порівняльні характеристики, відвідують уроки, проводять спільні заходи для 4-х та 5-х класів. Це надає можливість учителям орієнтуватися на здобутий багаж знань, на проведену в початковій школі роботу. А присутність майбутнього вчителя на уроках у 4-му класі дає змогу учителеві оцінити майбутніх 5-класників під час уроку. Так учні звикають до особи, з якою будуть навчатися та спілкуватися протягом 5—9-х класів.
Проведення спільних позакласних заходів, під час яких п’ятикласники розповідають випускникам початкової школи про навчання в середній школі, демонструють, чого навчилися, як проводять час

Алгоритм спільних дій:

1. Порівняння навчальних програм 4-х і 5-х класів.
2. Діагностика навчальних досягнень та психолого-педагогічні характеристики учнів.
5. Підвищення кваліфікаційного рівня та психолого-педагогічна підготовка вчителів основної школи.

Діагностичні заходи передбачають:

• відвідування уроків в 4-х класах;
• спільні методичні об’єднання, міні-педради, семінари вчителів початкової школи й учителів основної школи  ;
• вивчення бази учнів та їхніх психофізичних особливостей (консультації з психологом, медичними працівниками);
• аналіз психолого-педагогічних аспектів адаптації учнів під час переходу з початкової школи в середню й підготовку рекомендацій для вчителів, учнів і батьків;
• вивчення творчих здібностей учнів, аналіз загальношкільного банку обдарованих дітей.

*********************************************************************