Тема: Повторення вивченого про самостійні частини мови. Загальна характеристика частин мови
Сьогодні на урочі ми повторимо:
«Лінгвістична гра»
Самостійні частини мови: іменник (Хто? Що?) Мати, батько, друзі, стілець, стіл, вікно;
Прикметник (Який? Яка? Яке? Які? Чий? Чия? Чиє? Чиї?) шкіряна, паперовий, мамина, батьків.
Дієслово (Що робити? Що зробив? Що зробить? Що робитиме?) пишу, писала, писатиму.
Числівник (Скільки? Котрий?) три, сорок, мільйон, мільярд (кількісний), третій, сороковий, мільйонний, мільярдний (порядковий).
Прислівник (Як? Де? Куди? Коли? Звідки?) Цікаво, сонячно, вдома, зараз, вчора, навмисно.
Займенник (Хто? Що?, Який? Чий?, Скільки? Котрий?). Я, ми, ти, ви, вона, воно, вони, той, цей…
САМОСТІЙНІ
СЛУЖБОВІ:
Приклад: батько і мати. Знала всі правила, але нещодавно забула.
Прийменник (з’єднує слова в реченні або в словосполученні).
Приклад: Бігли до школи.
У лісі, біля будинка.
Частка: (надає відтінків реченню або словам: умовності, заперечення тощо).
Приклад: Не записав, запитав би.
ВИГУК (звуконаслідування)
Приклад: «Ура!», «Ку-ку», «Овва»
Для того у світ прийшла.
Та праведно, чесно жити...
А стежечка вдаль лягла
І кличе тебе до себе,
І сипле росу до ніг.
Веде нас до мрії, в небо
Й великих земних доріг.
1. Самостійні або повнозначні частини мови:
- іменник - прикметник - дієслово
- займенник - прислівник - числівник.
Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.
2. Службові частини мови:
- сполучник - прийменник - частка.
Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.
3. Окрема група частин мови:
- вигук ( звуконаслідування)
Ці частини мови слугують для зображення емоцій, волевиявлення або навіть етикету. Також ці частини мови можуть бути імітацією звуків тварин та природних явищ.
Додаток
Частини мови та їхнє лексичне значення
Розберімося, що означає та чи інша частина мови.
І. Самостійні частини мови.
Іменник – назва предметів та будь-яких явищ, особу.
Наприклад, стіл, вітер, Ганна.
Прикметник – вираження ознаки предметів.
Наприклад, високий, красива, дерев'яний, золота.
Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.
Наприклад, біжу, переїхав, зробити, намалюю.
Займенник – вказівка на особу або предмет, але не називає їх.
Наприклад, я, твій, той.
Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки, є незмінним.
Наприклад, холодно, тричі, стрімко, завтра.
Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.
Наприклад, сто, перший, десятеро.
ІІ. Службові частини мови.
Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.
Наприклад, і, та, або, але, що, аби.
Прийменник – засіб висловлення відношення іменника до інших слів у реченні.
Наприклад, в, під, проміж, у, через.
Частка – виражає відтінки мовлення.
Наприклад, тільки, ледве, мов, не, би, б.
ІІІ. Окрема частина.
Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.
Наприклад, ой, ах, тьху, ура, ку-ку.