Захід "Літературний вечер до дня закоханих"

Літературний вечір присвячений Дню закоханих

 

Під музику заходять ведучі з запаленими свічками  (відеоролик )

 

Ведучий 1: Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

 

Ведучий 2: Якби усі багатства світу

Нам обіцяли за любов,

Належало б відмовитись, щоб знов

Безцінним скарбом цим заволодіти!

 

Ведучий 3: Все начинается с любви…

Твердят:

„Вначале было слово".

А я провозглашаю снова:

Все начинается с любви!

 

Ведучий 4:  Все начинается с любви:

И озаренье, и работа,

глаза цветов,

глаза ребенка –

все начинается с любви.

 

Ведучий 5:  Все начинается с любви.

С любви!

Я это точно знаю.

Все, даже ненависть –

родная

и вечная

сестра любви.

 

Ведучий 6: Все начинается с любви:

мечта и страх,

вино и порох.

Трагедия, тоска и подвиг –

Все начинается с любви.

Весна шепнет тебе:

„Живи".

И ты от шепота качнешься.

И выпрямишься.

И начнешься.Все начинается с любви! (Відеоролик)

Ведучий 1: Кохання... ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика  загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в  його глибини.

 

Ведучий 2:  І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в твою душу, справжнє почуття. І кожен відповідь шукає у власному серці.

 

Ведучий. Любов придумана не нами, Вона від Бога нам дана, І хоч любов буває різна, Та кожна справжня — Завжди лиш одна.

 

 Ведуча. Любов безмежний, чудовий дар, Що дав творець своєму створінню. Любов — це жертва, серця жар, І райський спокій у терпінні.

 

 Ведучий. «Я тебе кохаю...». Різні віки, різні мови... все різне. Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні.

 

Ведуча. Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.

 

(відеоролик)

 

Ведучий. До кожного з нас рано чи пізно в душу заглядає кохання. Кохання — одне з піднесених, шляхетних і прекрасних почуттів! Кохання панує над світом. Воно поза віком і часом.

 

 Ведуча. Чи переллю колись у слово Оце щемливе почуття? Що так зненацька і раптово Ввірвалося в моє життя? До крику — душу обпалило! До крові — серце обпекло! Подарувало мені крила, До неба — вкотре! — підняло! (Г. Костів-Гуска)

 

 Ведучий. Саме сьогодні, 14 лютого, ми звертаємось до теми кохання, бо сьогодні надзвичайний день — День Святого Валентина — Всесвітній день закоханих.

 

Ведуча. 14 лютого, день Святого Валентина — покровителя всіх закоханих. Це хвилююче свято прийшло до нас із Заходу, де щороку його відзначають. Різні перекази, легенди стверджу¬ють, що Святий Валентин — не вигаданий. У Давньому Римі цим іменем був названий один священик. Жив він у III ст. н. е., у роки царювання Клавдія II. Як відомо, цей імператор про¬славився своєю жорстокістю, деспотизмом. Клавдій II заборонив одружуватися воїнам, бо, мовляв, вони тоді не так пильно не¬стимуть службу. Рим. III століття нашої ери. Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі.

 

Ведучий.«Справжній чоловік має бути справ¬жнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, — заявляє він. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв'язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися». Священик Валентин, нез важаючи на заборону та небезпеку, таємно одружував закоханих.

 

 Ведучий. Усе закінчилося сумно. Валентина кинули до в'язниці. Тюремний наглядач зрозумів, що у камері знемагає освічена, душевно багата людина. Він ставився до Валентина із співчуттям, і, як міг, полегшував його муки. У цього наглядача тюрми була донька Джулія — надзвичайної краси дівчина, але вона була сліпою. Невдовзі священик Валентин став учителем доньки наглядача. Він навчав її арифметики, ботаніки, географії, відкрив перед нею світ, якого вона ніколи не бачила.

 

 Ведуча. Валентин закохався у цю надзвичайно розумну ді¬вчину і Джулія відповіла йому взаємністю. Якось Джулія запитала у Валентина, чи Бог справді чує щиру, гарячу молитву, чи проявЛяє своє милосердя до бідних і стражденних, до тих, хто вірить у нього. — Так,— відповів Валентин. Вони взялися за руки, впали на коліна і почали гаряче мо¬литися, щоб Бог послав Джулії зір. Раптом у тюремну камеру увірвалося яскраве світло. — О, Валентине, я бачу!— вигукнула Джулія. — Я бачу!!! Їхній радості не було меж.

 

Ведучий. Але Валентина 14 лютого 269 року стратили. Його не змогло врятувати навіть палке кохання прекрасної Джулії. Усю ніч перед стратою з 13 на 14 лютого він писав коханій листи. «Твій Валентин»,— такими були останні слова в них, виведені його рукою.

(Відеоролик)

 

 Ведуча. Згодом, у 469 році, священика зарахували до лику святих. Відтоді Валентина вважають єдиним святим — покрови¬телем всіх закоханих. З того часу минуло майже дві тисячі ро¬ків. Та слова кохання живуть і досі. Весь світ у день 14 лютого зізнається у коханні. Закохані надсилають одне одному ніжні та трепетні листи, які називаються «валентинками».

Сценка «Валентинки»      пісня 4 клас

 

 Ведучий. Мені здається, може, я не знаю, Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

 

 Ведуча. У Англії у цей день ворожать. Дівчата пишуть на папірцях чоловічі імена, заліплюють їх в глину і кидають у воду. Кулька, що спливає першою, і приносить дівчині ім'я судженого.

 

 Ведучий. Француженки у ніч перед 14 лютого пришивають листки лавра до подушки, тоді можна побачити уві сні нареченого.

 

Ведуча. В Америці, Англії у день святого Валентним ми їм зустрінете жодної жінки без букета квітів.

 

Ведучий. Один з британських звичаїв такий: 4-5 хлопців на папірцях пишуть імена дівчат, кидають їх у кепку і витягують. Дівчина, чиє ім'я витягне хлопець, стає його «Валентинкою». А хлопець, стоячи на одному коліні, читає їй сонет Шекспіра.

 Ведуча. День святого Валентина в Італії називають «Солодким днем», бо тоді прийнято дарувати своїм коханим переважно солодощі.

 

Ведучий. А поляки цього дня ходять до костьолів, моляться до ікони святого Валентина в надії на щасливе кохання.

 

Ведуча. Як на мене, найбільш не ординарно День усіх за¬коханих святкують в Японії. 14 лютого на головній площі Токіо відбувається щось незвичайне: кілька дівчат та хлопців, стоячи на сцені, голосно вигукують свої побажання та освідчуються в коханні. Хто зробить це голосніше, той отримує приз.

 

Ведучий. Багато років тому в Англії у цей день дітей наряджали в одяг дорослих. Вони ходили від хата до хати і співали пісні про Святого Валентина. (Вірші на англ мові)

She Walks In Beauty like the night (Lord Byron)

She walks in beauty, like the night
Of cloudless climes and starry skies;
And all that's best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes:
Thus mellowed to that tender light
Which heaven to gaudy day denies.

One shade the more, one ray the less,
Had half impaired the nameless grace
Which waves in every raven tress,
Or softly lightens o'er her face;
Where thoughts serenely sweet express
How pure, how dear their dwelling place.

And on that cheek, and o'er that brow,
So soft, so calm, yet eloquent,
The smiles that win, the tints that glow,
But tell of days in goodness spent,
A mind at peace with all below,
A heart whose love is innocent!

Она идет во всей красе
Светла, как ночь ее страны.
Вся глубь небес и звезды все
В ее очах заключены,
Как солнце в утренней росе,
Но только мраком смягчены.

Прибавить луч иль тень отнять
И будет уж совсем не та
Волос агатовая прядь,
Не те глаза, не те уста
И лоб, где помыслов печать
Так безупречна, так чиста.

А этот взгляд, и цвет ланит,
И легкий смех, как всплеск морской,
Все в ней о мире говорит.
Она в душе хранит покой
И если счастье подарит,
То самой щедрою рукой!

(Перевод Маршак С. Я.)

Your Name (Jessica Blade)

I wrote your name in the sky,
but the wind blew it away.
I wrote your name in the sand,
but the waves washed it away.
I wrote your name in my heart,
and forever it will stay.

Я написал твое имя на небе,
но ветер унес его далеко.
Я написал твое имя на песке,
но волны смыли его.
Я написал твое имя в моем сердце,
И оно навсегда там останется.

A White Rose (J B O'Reilly)

The red rose whispers of passion,
And the white rose breathes of love;
O the red rose is a falcon,
And the white rose is a dove.

But I send you a cream-white rosebud
With a flush on its petal tips;
For the love that is purest and sweetest
Has a kiss of desire on the lips.

Красная роза шепчет о страсти,
Белая – чуть дыша, говорит о любви.
Красное – сокол, белое – голубь,
Что в небе летают: горд и красив.

Но я подарю тебе тот белый бутон,
Что с алой каемкой на всех лепестках.
Словно любовь, что светла и чиста,
С поцелуем мечты на губах.

My Love (Tasha Shores)

My love is like an ocean
It goes down so deep
My love is like a rose
Whose beauty you want to keep.

My love is like a river
That will never end
My love is like a dove
With a beautiful message to send.

My love is like a song
That goes on and on forever
My love is like a prisoner
It's to you that I surrender.

Моя любовь, как океан
Она также глубока
Моя любовь, как роза
Чью красоту вы хотите сохранить.

Моя любовь, как река
Которая никогда не заканчивается
Моя любовь, как голубь,
С красивым сообщение для отправки.

Моя любовь как песня
Которая всегда звучит и звучит
Моя любовь, как заключенный
Для вас, потому что я сдался.

Meeting at Night (Robert Browning)

The gray sea and the long black land;
And the yellow half-moon large and low;
And the startled little waves that leap
In fiery ringlets from their sleep,
As I gain the cove with pushing prow,
And quench its speed i' the slushy sand.

Then a mile of warm sea-scented beach;
Three fields to cross till a farm appears;
A tap at the pane, the quick sharp scratch
And blue spurt of a lighted match,
And a voice less loud, through its joys and fears,
Than the two hearts beating each to each!

Тёмный берег и серый залив,
Низко повисла луны половина.
Прыгают волны, пугливы, легки,
Яркие пляшут их завитки,
К бухте толкая мою бригантину,
В мокром песке свой бег погасив.

Теплую отмель прошёл до конца.
Через поля приблизился к дому.
Стук по стеклу, скрип, словно треск,
Спички зажжённой синий всплеск,
И голос, не громче сквозь радость истомы,
Чем бьются друг в друга наши сердца.

Шекспир Уильям - сонеты

Шекспир. Сонет 132

Люблю твои глаза. Они меня,
Забытого, жалеют непритворно.
Отвергнутого друга хороня,
Они, как траур, носят цвет свой черный.
Поверь, что солнца блеск не так идет
Лицу седого раннего востока,
И та звезда, что вечер к нам ведет, -
Небес прозрачных западное око -
Не так лучиста и не так светла,
Как этот взор, прекрасный и прощальный.
Ах, если б ты и сердце облекла
В такой же траур, мягкий и печальный, -

Я думал бы, что красота сама
Черна, как ночь, и ярче света - тьма!

Перевод С.Маршака
 

***

Thine eyes I love, and they, as pitying me,
Knowing thy heart torments me with disdain,
Have put on black and loving mourners be,
Looking with pretty ruth upon my pain.
And truly not the morning sun of heaven
Better becomes the grey cheeks of the east,
Nor that full star that ushers in the even
Doth half that glory to the sober west,
As those two mourning eyes become thy face:
O, let it then as well beseem thy heart
To mourn for me, since mourning doth thee grace,
And suit thy pity like in every part.

Then will I swear beauty herself is black
And all they foul that thy complexion lack.

Шекспир Уильям - сонеты

Шекспир. Сонет 137

Любовь слепа и нас лишает глаз.
Не вижу я того, что вижу ясно.
Я видел красоту, но каждый раз
Понять не мог, что дурно, что прекрасно.
И если взгляды сердце завели
И якорь бросили в такие воды,
Где многие проходят корабли, -
Зачем ему ты не даешь свободы?
Как сердцу моему проезжий двор
Казаться мог усадьбою счастливой?
Но все, что видел, отрицал мой взор,
Подкрашивая правдой облик лживый.

Правдивый свет мне заменила тьма,
И ложь меня объяла, как чума.

Перевод С.Маршака

***

Thou blind fool, Love, what dost thou to mine eyes,
That they behold, and see not what they see?
They know what beauty is, see where it lies,
Yet what the best is take the worst to be.
If eyes corrupt by over-partial looks
Be anchor'd in the bay where all men ride,
Why of eyes' falsehood hast thou forged hooks,
Whereto the judgment of my heart is tied?
Why should my heart think that a several plot
Which my heart knows the wide world's common place?
Or mine eyes seeing this, say this is not,
To put fair truth upon so foul a face?

In things right true my heart and eyes have erred,
And to this false plague are they now transferr'd.

 

 Ведуча. В Уельсі з дерева вирізали дерев'яні ложки й дарували їх своїм коханим 14 лютого. Ці ложки оздоблювали сердечками, ключиками, що означало: «Ти знайшов шлях до мого серця».

(песня «день закоханних»)

 

Ведучий. На Сицилії існує таке повір'я: якщо молода дівчина стоятиме біля вікна півгодини перед сходом сонця напередодні Дня Валентина і перший промінь впаде на неї, то того ж року вона вийде заміж.

 

 Ведуча. У Німеччині дівчата писали на цибулинах тюльпанів чоловічі імена. Який тюльпан зацвіте першим — за того дівчина і вийде заміж.

 

 Ведучий. У Римі хлопці витягували невеличкі аркуші з на¬писаними на них жіночими іменами. А японці вважають 14 лютого своєрідним днем вітання, коли подарунки отримує в основному сильна половина людства.

 

 Ведуча. Усіх святкових витівок, що їх на День Святого Валентина роблять досить-таки серйозні люди, перелічити просто неможливо. Що там тобі листівки у вигляді сердечок, цукерки, парфуми і квіти! Як ви гадаєте, чи здатна була «залізна леді», колишній держсекретар Америки Мадлен Олбрайт обійти всіх учасників засідання Ради Безпеки ООН і вручити кожному з них по гарному подарункові із солодощами? Здатна — у День Валентина! Чи можуть жорстокі перуанські терористи дозволити побачення своїм заручникам із коханими? Так, лише у день Святого Валентина.

 

Ведучий. А в Норвегії 14 лютого можуть одружуватися без згоди батьків. В Японії в цей день освідчуватись в коханні може першою жінка.

 

Ведуча. Тема кохання хвилювала поетів у світовій літературі. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, то хотілося б побачити найвідоміших закоханих у світі, тобто Ромео та Джульєтту.

Виходять учні в образі Ромео і Джульєтти.

 

Уривок з трагедії «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра

Romeo.    It's Juliet! Oh! It's my love!.. She's speaking. But she isn't speak­ing to me. She's   looking up   at the stars in heaven.

J u 1 i e t. How did you come here? The walls are high.

R o m e o. Stone walls can't keep love out.

Juliet.      If any of my family sees you here, they'll kill you.

Romeo.   Lady, I swear by the moon that touches with silver the tops of

those fruit trees.

Romeo. What shall I swear by?

R o m e o.  My sweet!

J u 1 i e t.  At what time tomorrow shall I send to you?

Romeo. At nine o'clock.

Romeo. Sleep rest on your eyes, peace in your breast. 1 wish that I were Sleep and Peace to rest in so sweet a place.

Йдуть зі сцени.

(відеоролик про Ромео і Джульету)

 

Ведучий. Любов таємнича і загадкова стояла й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.

 

 Наташа Ростова. Мама, ради Бога, ничего не спрашивайте у меня теперь. Это нельзя говорить. Такого, такого... со мной не бывало! Когда я в первый раз увидела князя, мне еще тогда казалось, что я влюбилась в него. Меня как будто пугало это странное, неожиданное счастье, что тот, кого я выбрала еще тогда, встретился мне и, как кажется, неравнодушен ко мне. Как только я увидела его, почувствовала что-то особенное. Как он был хорош! И совершенно не такой как все! Возвышающий голос, важный и умный и какой-то недоступный. Боже мой, как я его люблю, как мне хорошо! Нет, нет, вы не думайте. Зто слезы счастья, волнения и любви!

 

Леся Українка.

Твої листи завжди пахнуть зів'ялими троян¬дами, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спо¬гад про якусь любу, минулу мрію. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? І щастя, і горе, які божевільно сплелись — обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всією душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Це нічого, що ти не обіймав мене ніколи, це нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, але я піду до тебе із найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Мій друже, чому ж я не можу, коли так, обмити твої руки, які тремтять мов струни, своїми гарячими слізьми? Мій друже, невже я залишуся одинока? Візьми мене з собою! Ти, може, маєш іншу мрію, де мене немає? Дорогий мій! Я створю тобі світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя. Візьми мене з собою. Я так боюся жити без тебе! Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе. Візьми мене з со¬бою і це буде мій рятунок. І нехай в'януть білі, рожеві, червоні й блакитні троянди.

 

 Єлька. Мене заливало щастя, я пила це повітря, цю зоря¬ність неба, тишу озер. Звідки це на мене найшло? Все ніби ося¬ялось навкруги, все сприймається інакше. Що ж це воно таке є, таємниче, всесильне, що раптом пробуджується в людині, і що його, мабуть, і наймудріші мудреці не можуть розгадати? Ніч ніжності, такою була вона, ця ніч. Коли, йдучи, набрало¬ся у мене піску у черевичок і я нахилялась витрушувати, Микола підтримував мене, і я почула його схвильоване дихання, ніжну мову руки, що підтримувала мене так, мовби я якесь серпанко¬ве створіння, з яким тільки й можна поводитись так голубливо, ніжно. Після того ми ішли вже весь час, побравшись за руки, мов боячись загубити в темряві одне одного.

 

Ведучий. Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші. (вірші на укр і рос. мові)

 

Ранковий сонет

Ти – вся любов. Ти – чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх, досад
Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
(Микола Вінграновський)

 

 

На кого любовь похожа?

Без неё мороз по коже,
От неё сердечный жар.
Говорят, любовь похожа
На пылающий пожар.
Улыбнётся, назовётся
Сладкой ягодой лесной,
Половодьем разольётся
Соловьиною весной.
С ней становится погожим
Утро пасмурного дня.
На кого любовь похожа?
Ну, конечно, на тебя.
(Константин Вуколов)

Може, ти зі мною надто строга

Може, ти зі мною надто строга,
Та й чого б ти ніжною була?
Але ти в життя моє убоге
Зіркою яскравою ввійшла.

І нехай проміння те не гріє,
Що послала зірка здалека,
Та до неї лине й лине мрія,
Ніби світло, тиха і легка.

І не треба долі дорікати,
Всіх не може обігріть вона:
Нас до тебе горнеться багато,
Але ж ти одна.
(Василь Симоненко)

Ночь

Звезды сыплются. Ткань облаков
Серебрится при лунных лучах;
Ночь глядит из-за старых дубов,
Свет играет на сонных листах.

Синий воздух волнами плывет,
Он прозрачен, и свеж, и душист;
Ухо слышит, едва упадет
Насекомым подточенный лист.

Под кустом в траве искра горит,
Чей-то свист замирает вдали,
Кто-то в чаще весь в белом стоит...
Сказки детства на ум мне пришли.

Как при месяце кроток и тих
У тебя милый очерк лица!
Эту ночь, полный грез золотых,
Я б продлил без конца, без конца!
(Иван Никитин)

Моя царівна

Тобі одній, уявлена царівно,
Тобі одній дзвенять мої пісні;
Тобі одній в моєму храмі дивно
Пливуть молитви і горять огні.

Моє життя веде мене нерівно —
То на вершини, то в яри страшні, —
Та скрізь душа співає переливно
Про очі безтілесні і ясні.

У городі, де грають струни п’яні,
Де вічний шум, де вічна суєта,
Несу в душі слова твої незнані.

І серед поля, на яснім світанні,
Коли ще сном охоплені жита, —
Душа тебе, тебе одну віта.
(Максим Рильський)

Марина Цвєтаєва «Мне нравится...».

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый шар земной

Не уплывет под нашими ногами.

Мне нравится, что можно быть смешной —

Распущенной — и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: Аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем, и рукой

За то, что вы меня — не зная сами! —

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами.

За наши не — гулянья под луной,

За солнце, не у нас над головами, —

За то, что вы больны — увы! — не мной,

За то, что я больна — увы! — не вами!

 Ведучий: Кохання підкоряло серця не тільки поетів і письменників. Йому підвладні всі.

Саскія зробила великого Рембрандта щасливим, народивши йому сина. З неї він малював свою Флору, і Даная посміхається до нас посмішкою Саскії. Тітус був ще маленьким, коли вона померла. І в його картини навіки увійшов чорний колір. Майстром темряви назвуть його сучасники. І хоча в його житті появиться друга жінка, чорному траурному кольору в своїх картинах він не зрадить.

 

Ведучий: Великий Врубель. Він побачив її – точніше почув – на сцені театру. І пропав... Мало не в перший день їхнього знайомства він освідчився  в коханні володарці чарівного голосу. Пізніше він казав, що, якби вона йому відмовила, він би покінчив життя. До кінця життя вона залишалася для нього єдиною музою і богинею. Звали її Надія Забіла. Саме її він малював на картині „Царівна-лебідь”. 

 

Ведучий: Знаменитий художник Петров-Водкін привіз свою дружину із самого Парижу. Марі-Маргариту в Росії  він називав незвичним іменем Мара. Коли він їй освідчувався, здалося, що ще ніколи вона не чула настільки дивної пропозиції руки і серця. Він бачив себе і її в Петербурзі коло Ісакіївського собору, а ще бачив їхню донечку Лєночку. А в майбутньому все так і сталося. На своєму полотні „1918 рік в Петрограді” він малював її – свою Мару.

А для себе цю картину називав „Петроградською мадонною” .

 

Ведучий: Іван Айвазовський, художник- мариніст, жив у Феодосії, був великим меценатом. Щороку у Вербну неділю люди приносили йому вози квітів, букетів. Серед них завжди була корзина розкішних конвалій. Її приносив літній чоловік в потертому сюртуку. Одного разу, коли Айвазовський був молодим, на нього мало не наїхала карета, з неї вийшла молода дама. Незнайомка виявилася французькою балериною Марією Тальоні. Він закохався і просив її руки, та вона відмовила, вибравши служіння мистецтву. Але, помираючи, вона заповіла князю Трубецькому щороку в Вербну неділю посилати Айвазовському корзину конвалій. А якщо він питатиме від кого, сказати, що від жінки, яка багато років назад в цей день відмовилася від нього, хоча за все життя любила тільки його. Конвалії приносили 18 років аж до його смерті.

 

Ведучий: Вєра Холодная – зірка екрану німого кіно. Ніхто з акторів не міг зрівнятися з нею, ніхто не міг похвалитися такою глядацькою симпатією. Одного ранку в її домі появився дуже високий, худий солдат. Він привіз листа від її чоловіка з фронту і з того часу став приходити щодня: сідав на стілець, дивився на неї і мовчав. Це був Олександр Вертінський, поет, який присвячував їй свої пісні.

А коли вона була на гастролях в Тбілісі, місцевий художник Піросмані продав свої картини і будинок, щоб засипати всю площу під її вікнами квітами.

Звучить пісня запис пісні  „Миллион алых роз"

 

 Ведучий: І навіть президенти стають вразливими, коли їх  серця торкається кохання.

Про Горбачова розповідають безліч напівправдивих історій, але найкрасивішу історію його життя, яка з плином часу вже здається легендою, ніхто і ніколи не зможе заперечити. Це історія його кохання до Раїси Горбачової. Тому що кохання сильніше від влади.

Тисячі дітей завдяки їй були врятовані від лейкемії, а себе від цієї хвороби не змогла врятувати. А народ полюбив її тільки після її смерті.

 

Ведучий: 50 років Рональд Рейган засипав свою кохану Ненсі  листами, сповненими любові. А коли хвороба почала позбавляти його пам’яті, він написав два останні листи: „Сьогодні я розпочинаю шлях, який приведе мене до заходу мого життя. Я йду слідом за сонцем, що заходить. Але я точно знаю, що для Америки сонце буде сходити завжди”. А другий лист був адресований їй: „Я сумую за тобою, навіть коли сплю...”. Але ж були часи, коли він писав довгі сентиментальні листи: „У мене є декілька коханих жінок. Перша – це перша леді, яка привносить чарівність у найсухіші офіційні церемонії. Друга відвідує різні лікарні і на фотографіях тримає на руках дитя, яке дивиться на неї з благоговінням, чисто так, як і я сам. Третя подруга наділена талантом перетворювати яке-завгодно місце, куди вона приїжджає пожити, в затишне сімейне гніздечко. Четверта – невтомна трудівниця, яка їздить зі мною верхи і любить посидіти коло вогнища. Є ще чуттєва дамочка, чиї очі так легко наповнюються сльозами. Яке щастя, що всі ці жінки мого життя – ти!”

(відеоролик)

 

 Ведуча. Коли, в якому віці приходить кохання? Звідки її чекати? Скільки разів можна кохати?

 

Ведучий. Відповіді на ці питання вам ніхто не дасть. Не існує рецептів кохання.

 

 Ведуча. Коли кохання є, то воно є, а коли його немає, то воно неодмінно прийде.

(відеоролик притча)

 

 Ведучий. Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов... Найчистіше почуття. Багато людей згадують, що перше кохання запам'ятовується назавжди, і хоч бувають почуття сильніші, проте перше — найсвятіше.

 

 Ведуча. Не скажу, бо не знаю, як вийшло. Все так сталося, ніби у сні, Очі, схожі на стиглії вишні, Зазирнули у душу мені. Я завмерла від погляду того, Зупинилося серце на мить: В нім і радість була, і тривога, Що одною стороною бринить. І відтоді я втратила спокій, Мов зорю з почорнілих ночей. Хоч минуло не мало вже часу,— Не забула вишневих очей. Тож не знаю, як воно вийшло: Чи то справді було, чи у сні... Очі, схожі на стиглі вишні, Розтривожили душу мені.

 

 Ведучий. Кохати — то не в губи цілувати Й слова красиві говорити.

 

 Ведуча. Кохати — це чарівним вогнем палати, І ним людину найдорожчу гріти.

 

Ведучий. Кохати — то не треба поруч бути, Гуляти разом в срібно зорі ночі.

 

Ведуча. Кохати — це ніде і ніколи не забути В цілому світі наймиліші очі.

 

Ведучий. Кохати — то не квіти приносити, Кохати невірному не вдасться.

 

 Ведуча. Кохати — не для себе тільки жити, Кохати — то народжувати щастя.

 

Ведучий. Мрія кожної дівчини — стати для нього отою одною-єдиною, неповторною, коханою.

 

Ведуча. Хотіла б я стати людиною — Отою одною-єдиною, Отою безмежно рідною, Навіки тобі потрібною. Хотіла б я стати богинею — Отою одною-єдиною. Отою ні з ким не зрівнянною, Хотіла б я стати коханою.

 

Ведучий:  Трепет сердець.

Ведучий:  Очікування щастя. 

Ведучий: Палкі поцілунки. 

Ведучий:  Сплетіння рук. 

Ведучий: Єднання душ.

Ведучий:  Погляд у зоряне небо. 

Ведучий: Відчуття польоту.

Ведучий:  Романтика запалених свічок. 

Всі разом: Все це КОХАННЯ.

Ведучий: Тихе і спокійне. 

Ведучий: Трепетне і ніжне. 

Ведучий:  Палке і героїчне.

Ведучий:  Єдине і неповторне. 

Ведучий: Те, якого кожен прагне, про яке кожен мріє, яке робить людей щасливими, те, що входить у вічність, тому що кохання не підвладне часу.

Ведучий: Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

 

(відеоролик)