Захід "На величезному материку української літератури"

Тема: На величезному материку української літератури

Мета:  дослідити життєвий шлях і творчий доробок поетів – земляків   виховувати любов та повагу до рідного краю, патріотичні почуття.

Слайд 1 «Моє село»

Пісня  «Рідний край»

Вчитель.  Рідний  край… Як багато містять ці слова.  Ми звикли вважати рідним краєм те село, місто, де народилися, зростали. І, власне, географічний принцип тут не є головним, адже багато  важить,  як людина бачить, розуміє, сприймає все багатство рідної  землі.

 Вчитель.    Як сприймають нашу  чарівну сторону, неповторні світанки й рожевий  захід  сонця, і як вболівають  за рідний  край земляки – поети, як вони  це передають нашим душам?

         Вчитель.    На величезному материку української літератури, на жаль не всі імена майстрів художнього слова представлені  в однаковій мірі. Деякі з них, талановиті й неповторні, загубились у вирі життя, у плині часу, недостатньо поціновані. Як ліс починається з узлісся, так  велика всеукраїнська література випливає  з літератур обласних, районних і навіть сільських…

Вірш  «Рідний край»

      Вчитель.  Славну історію має наш рідний  край, про історію нашого краю – нашу  Запорізьку землю  багато цікавого і нового розповідає вчитель історії, директор школи Тетяна Іванівна Орел.

Слово директору школи (представить гостей)

Наш край має славних поетів, у творах яких звучить сьогодення й історія, любов і ненависть, радість і сум.

Слайд 2 (фото, епіграф)

 Вчитель.    Не повним буде перелік поетів – земляків, якщо не згадати нашого земляка,  поета – гумориста, лірика, сатирика, пародиста, члена Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», курінного  Оріхівського куреня - 

В.Г. Білогуба.

     Вчитель.  13 лютого  цього року  Володимиру Григоровичу виповнилося б 80 років. Пять років тому, а здається ніби вчора, тут, перед  нами стояв наш  земляк та розповідав про свій життєвий шлях, про свою ж творчість. Ми сподівалися, що через п’ять років знову зустрінемось і поспілкуємось з Володимиром Григоровичем, але – не судилося. Він покинув нас  24 жовтня 2012 року

      Вчитель.  Сьогодні ми зібралися, щоб відзначити 80 – річчя від Дня народження поета – гумориста. В цей день хочеться згадати його життєвий шлях  від народження й  до останнього удару його  великого доброго серця.

  Вже стало традицією, відзначаючи ювілей поета – гумориста на території нашої школи залишати пам’ятний слід.  Слайд 3  До 75 – річниці від Дня народження  ми разом з самим Володимиром Григоровичем та гостями, які були присутні на святі, посадили горіх, який зараз росте і охороняється нашою дружною шкільною родиною.

     Вчитель.  Ви запитаєте: Чому саме горіх? Тому що наш земляк народився в селі Омельник, а все своє життя прожив в м. Оріхів. Назва якого пішла від слова «горіх».

      Сьогодні  наша зустріч проходе під назвою «Сторінками памяті поета – земляка, гумориста, сатирика -  В. Г. Блогуба».  Досліджуючи творчість поета  - гумориста ми зібрали матеріал про історію життя поета під назвою «80 – ій річниці від Дня народження поета – земляка, гумориста присвячується …. .» у невеличку книгу, яку передамо до нашого шкільного музею.

 

Слайд 4 «Зима»

    Почнемо ми вести розмову  про нашого земляка від самого його народження.

 

  Учень. Зима… Лютий місяць… 13 лютого 1935 року в селі Омельник  Оріхівського району, Запорізької області у простій селянській сім’ї Григорія Дем’яновича  та Євдокії Павлівни народився синочок, і назвали його Володею, що значить – значний запас  впевненого спокою й легкого спілкування. Володимир вирізняється   впевненістю в собі,  спілкуванням та добротою.  Вміє налагоджувати довірливі та дружні відносини з дітьми. Володимир – ім’я старослов’янське, означає «володар світом»

Слайд 5 (батьки)

 

 Учень. Зростав хлопчик у звичайній хліборобській сім’ї.  Батько був різноробочим, потім бригадиром тракторної бригади. Мати, Євдокія Павлівна, 1914 р.н. працювала  у колгоспі.

(пісня «Мама»)

 Учень. Слайд 6 Дитячі роки майбутнього гумориста пройшли під впливом дідуся Дем’яна, 1910 р.н., який був доброю і гуморною  людиною,  знав багато байок і віршів дореволюційних часів. Саме він прищепив онукові смак до віршованого слова

Вірш «Деду»

Наклонюсь к тебе, человек дорогой,

И держать не могу на ресницах росы я,

Что в зеленый рассвет на отаве тугой

Собирали мальчишичьи ноги босые…

 

Мы  ходили с тобой в непричесанный луг,

Там звинела коса, словно бодрый кузнечик,

Там смотрели глаза, как натянутый лук

На загадки весны под волшебные речи.

 

Перепелкой в хлеба меня тропка звала,

Огурцом я ложился под лист лопуховый,

А в устах серебристых улыбка жила,

Чтобы сказкою плыть на подушке пуховой.

 

Даже в хмурые дни не печалился ты,

Труд и юмор делили с тобой на двоих мы,

Я купался в озерцах твоей доброты

И впервые заплел свои робкие рифмы.

 

Ты уходишь… Сжимается сердце в огне,

А рассудок  твердит убежденно и смело:

Ты уходишь, но жить  остаешся во мне

И добром проростаешь в своем  правнуке белом!

 

Слайд 7 (текст  + малюнок)

   Учень.   Як і всі діти воєнних часів в перший клас пішов при німцях. Слайд 8          У 1942 році  вперше сів за парту Омельницької початкової школи.  Після закінчення семирічної школи, у 1949 році,  вступає до  Оріхівського сільськогосподарського технікуму. 

 Як  згадував сам Володимир Григорович , на той час транспорт до міста не ходив, тому доводилося ходити пішки з Омельника. Мама щодня готувала сумку з харчами, а бувало, іноді навіть сама водила хлопчика до навчального закладу, привівши – стояла за парканом і спостерігала за сином, бо на зріст він був найменшим у групі.

Слайд 9 (армія)

Учень.   Але час плинув швидко,  Володя  закінчив технікум, захистив дипломний проект, і в 1954 році, ще не так давно, найменшого на зріст у групі хлопчика, призивають до військової служби. Потрапив Володимир Григорович до міста Севастополя в морську авіацію на Чорноморському флоті. Тут, під час служби, в Севастополі і з’являється його перший вірш, який був надрукований в журналі «Советский моряк»

Та  перш ніж піти до лав Радянської  армії, після закінчення технікуму, Володимир Григорович здав документи  до Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. Як згадував поет: на той час тих, хто здавав документи до інституту відпускали достроково, але для цього потрібно було показати диплом - та диплом був вдома. Що ж робити? Володя пише листа додому з проханням  вислати йому документ. Та обставини склалися так, що його відпускають додому раніше, а ніж він отримає листа з дому. Їде солдат додому, а тим  часом батьки, вирізавши в книзі сторінки висилають  диплом до Севастополя поштою. Бандероль отримали  армійські друзі і повернули її назад так само, як і отримали.

  Учень.І так: поет навчається в інституті і як результат -  закінчує його.

Слайд 10, 11

У  1958 році  за направленням  їде в с. Балки Кам’янко- Дніпровського району, де і зустрічає свою майбутню дружину Катерину Тимофіївну.

  У 1966 році подружжя повертається до рідного міста Оріхова.

 

Слайд 12 (Оріхів)

Пісня «Гімн Оріхову»

Слайд 13(в технікумі)

Учень. З 1968 р. Володимир Григорович працює  у сільському господарстві, на освітянській ниві. . А вже з  1969 року почав працювати викладачем  Оріхівського сільськогосподарського технікуму. З 1976 по 2005 р. працює  завідуючим заочного відділення сільськогосподарського технікуму.

Вчитель.  Слайд 14  Як говорять у народі : «Кожен чоловік у своєму житті повинен посадити дерево, збудувати дім та народити сина». Наш земляк посадив у своєму житті не одне дерево, збудував не один будинок.  Слайд 15 Володимир Григорович разом зі своєю дружиною народили двох дітей –  Анну та Юрія. Сьогодні ми запрошуємо Вас, Юріє Володимировичу, до слова.

Слово надається синові

Учень. Слайд 16 Поети-гумористи вирізняються надзвичайною спостережливістю, здатністю бачити, аналізувати, розуміти життєві явища та людські характери Твори гумориста спочатку друкувались в альманахах «Передзвін», «Хортиця», «Великий луг», «Веселий курінь», «Запорізька Січ».

 Та все ж особливою гордістю автора є чотири добірки літературних пародій…

Слайд 17 (зб. «Перегук сердець»)

  У 2006 році вийшла збірка Володимира Григоровича  «Перегук сердець».  До цієї книги ввійшли вірші  про рідне село, оспіване автором з великим почуттям патріотизму, про навчальний заклад, якому віддано понад сорок років  життя, присвяти цікавим людям Оріхівщини, ліричні замальовки природи, інтимна лірика.

  В своїх творах автор намагається художньо осягнути всю красу  і  складність людських взаємин, віддзеркалити світ людини.

Слайд 18 («Життя серед життя)

Також у цьому  ж 2006 році вийшла збірка «Життя серед життя»  Гусак – гумористично – сатиричний курінь, в яку   ввійшли  твори відповідного жанру, написані з початку його творчої діяльності.

Слайд 19, 20 (розділи)

Книга має розділи:

• Хай стеляться світом, мов лугом туман, козацького гумору хвилі;
• Є у мене кум чудовий, він дає сюжет готовий;
• Є що виловить сатирі в депутатській штаб – квартирі;
• Зійшли рядки моїх на літфазендівськім  городі.

Перший розділ створений легким, майже  народним  гумором, що має відтінок іронії;

У другому розділі в іронічно – сатиричному ключі  показані проблеми  влади і народу в баченні поета.

Вірш «Що  краще»

Есемеску  шле  сусід

Кулаком у стінку:

• Та вгамуйте ж ви як слід

Гамірну дитинку!

 

,Дайте пляшку з молоком,

Ляльку іграшкову,

Заведіть над малюком

Пісню  колискову!

 

Згодом знов у   стінку грюк,
Знов сусід не в дусі:

• Краще хай кричить малюк,

                                                    Ніж співа матуся!

 

«Болільник»

 

Прибіг до лікаря Микола,

Здіймає руки догори:

• Лиш задрімаю – у футбола
• Гасають в сутінках щури!

 

Прошу, врятуйте від кошмару!

-Кошмари - нам відома річ!

Прийміть оцих пігулок пару

І спіть спокійно цілу ніч.

 

-Дозвольте не вживать до завтра

Протикошмарний імуннал:

На жаль, болільник я азартний,

А в них опівночі фінал!

Пісня «Школьний вальс»

   Учень.  Слайд 2 1, 22У 2010 році, на передодні ювілею автора вийшла четверта книга оріхівського поета  «Тих років не змовкне слава», яку він присвячує 65 – й річниці перемоги нашого народу  у ВВВ, зібрані твори відповідної тематики. Деякі з них вже  були на шпальтах газет, в альманахах і книгах, інші – друкуються вперше.

   Поет передбачає закиди на свою  адресу за вірші з присмаком радянської доби.  Але ж вони написані в ту  епоху, в якій творив поет більшу половину свого життя.

   Автор має надію, що книга з розумінням буде сприйнята ветеранами війни і їхніми родинами.

   Поет не відносить  себе до тих суб’єктів, які були в рядках  комсомолу і компартії, мали високі «хлібні» посади, куди їх не пхали силоміць, а нині шельмують ті часи, шукаючи теплого місця в незалежній державі.

Вірш «Памяти друга»

Падают листья – Грустно,
Падает колос – жалко,

Падают слезы – больно,

Падают люди – горько…

 

Так горько не было еще,

Так больно не сжимало душу,

Когда скворца призывный щелк

Ты в это утро не дослушал,

 

Вливался солнечный фотон

В уста подснежника над кручей,

А в это время тихий стон

И жест прощальный жизни жгучей…

 

За чьи дела Фемида зла,

За что довесила в начале

На долю сотую тепла

Еще по тысяче  печалей?

 

Твой сын, как дождик у осин,

Кому направит взор тревожный:

За что тебе лазурь  и синь

Закроет холмик придорожный?

 

Но не придумана вина,

Зато придумана расплата –

Такая страшная цена,

Такая горькая утрата!

 

Тянутся листья к небу,

Тянется колос к свету,

Высушит слезы ветер,

Только вот друга нету…

Вчитель. Слайд 23 Багато віршів Володимира Григоровича покладено на музику. І одна з пісень «Дівчина з Оріхова» покладено на музику Юрія Володимировича – сина поета - земляка» 

Пісня «Дівчина з Оріхова»

Вчитель. Наш, український народ, славиться українською піснею, яку ми чуємо з дитинства і вона передається з покоління в покоління, з вуст в  вуста.  Вона є візитною карткою українців

Пісня «Україна»

Український народ за його співучість, музикальність мови, ліризм у всьому світі називають народом – композитором, а за вміння жартувати, сміятися, якщо , навіть,цей « сміх крізь сльози» -гумористом.

Кредо гумориста - писати про веселе, а гонорар - усмішка на вустах ,  блиск в очах у кожного із нас. 

Слайд 24 Вчитель. Сміх та гумор - це шлях до морального здоров’ я нації.

Хай оптимістичне слово наших гумористів завжди буде детонатором  енергії, інтенсифікатором добра, ферментом нашої духовності. Сьогодні ,коли стреси чатують на кожному кроці,  сміх - чудодійний громовідвід. Це  «швидка допомога», яка знімає  нервову напругу, заряджає оптимізмом. Заслуговують доброго слова  люди, які турбуються про те, щоб ми не розучилися  сміятися, не забули  про веселе обличчя, посмішку « від вуха  до вуха».

Хочеться наш захід закінчити словами нашого гумориста:

«Заповіт гумориста»

Я не жадав ні почестей, ні слави,

Я не ходив збундючений селом,

Хоч був причетний до такої справи,

Що не назвеш звичайним ремеслом.

 

Я не збирав багатолюдні зали,

Та дотик друзів мав я на плечі,

А потім біг  з «Орбіти»до  вокзалу

І вдома був лиш пізно уночі.

 

Не ліз я під Спілчанське опахало,

Тож залишити хочу заповіт:

Щоб ні одна газета не брехала,

Що вірші ці читає увесь світ!

       На згадку про нашу зустріч хочеться вам, дорогі гості подарувати пам’ятний сувенір. І ми маємо надію, що через рік, два ми з вами знову зустрінемося.