Захід з психосоціальної підтримки. Турбота про себе.
Захід з психосоціальної підтримки.
Турбота про себе.
Підготувала
практичний психолог,
соціальний педагог
КЗ"Почапинський ЗЗСО"
Піговська Світлана Анатоліївна
Мета: заспокоєння та підтримка людей в стані дистресу, формування навичок самодопомоги ; заохочення використання позитивних стратегій психологічної адаптації в умовах надзвичайних ситуацій; відновлення внутрішніх ресурсів та збалансування психоемоційної сфери.
Заняття починається зі вступного слова тренера, у якому висвітлюється головна мета й основи роботи тренінгової групи, після чого пропонуються до прийняття правила групи.
Правила групи:
1. Всі учасники групи називають один одного тільки на ім'я.
2. Доброзичливе ставлення одне до одного.
3. Відкритість. Кожен говорить про свої справжні почуття, думки, враження.
4. Активність і мобільність. Всі учасники групи легко й швидко
міняються ролями.
5. Правило руки. Працюємо й відповідаємо тільки за піднятою рукою.
6. Працюємо, дотримуючись відведених тренером часових рамок.
7. Правило конфіденційності.
Хід заняття: (1.5год.)
Вступне слово психолога. Інформаційна частина.
ЩO TAKЕ ППД ?
ППД – це метод допомоги людям, які перебувають у дистресі,
аби вони відчували спокій і підтримку в подоланні їхніх
проблем. Це спосіб допомогти комусь керувати своєю
ситуацією та приймати зважені рішення.
ХТО МОЖЕ НАДАВАТИ ППД ?
Будь-хто, хто пройшов навчання з ППД, може надавати її –
волонтери, працівники рятувальних служб, пересічні
громадяни. Для надання ППД не потрібно спеціалізованої
психологічної освіти.
ЧОМУ ВАРТО НАДАВАТИ ППД ?
Для підтримки людей під час криз. Ви можете використовувати
свої навички надання ППД для забезпечення емоційної та
практичної підтримки людей. Вчасно надана ППД допомагає
запобігти переростанню дистресу в серйозні психічні розлади.
ХТО ПОТРЕБУЕ ППД?
Люди в дистресі. Однак не всім, хто переживає дистрес,
потрібна ППД. Деякі люди здатні впоратися з кризовими
подіями самостійно або за підтримки сім’ї, друзів чи інших
людей, які їх оточують. Найкращий спосіб дізнатися, чи
потрібна комусь допомога, це спостерігати за станом людини
та запитати її про це.
ДЕ НАДАВАТИ ППД?
• ППД можна надавати в будь-яких умовах, де це
безпечно та комфортно для надавача та особи, яка
переживає дистрес. Це може бути в будинку, в школі, в
потязі чи на станції метро, в евакуаційному центрі,
бомбосховищі, лікарні, прикордонному переході, під
деревом чи навіть на місці події.
• Якщо можливо, найкраще надавати ППД у тихій і
спокійній обстановці, де люди почувають себе в
безпеці. Якщо хтось пережив щось дуже чутливе,
наприклад, насильство, приватність є важливою для
конфіденційності та поваги до гідності людини.
ПРИНЦИПИ ППД:
ДИВИТИСЯ
Під час реагування збирайте інформацію про:
• те, що відбулося та відбувається;
• тих, кому потрібна допомога;
• ризики для безпеки;
• те, в кого є фізичні травми;
• невідкладні практичні потреби і проблеми;
• емоційні реакції.
Ключовою частиною Першої Психологічної Допомоги є
розпізнавання емоційних реакцій інших людей. Деякі емоційні
реакції можуть бути складними для вас як надавача допомоги
для розуміння або можуть відрізнятися від того, як ви реагуєте.
СЛУХАТИ
• Підходить і звертається до постраждалих.
• Представляється.
• Звертає увагу та активно слухає:
дивиться на людину; не використовує телефон під час розмови;
фокусується на тому, що людина каже і як поводиться.
Намагайтеся бути на тому ж рівні що й людина, наприклад,
якщо людина сидить на підлозі, присядьте поруч.
• Ставиться з повагою до почуттів інших.
Кожен реагує по-різному, коли переживає важкий досвід.
Намагайтеся не засуджувати чиїсь реакції чи емоції, навіть
якщо вони відрізняються від того, як би ви могли реагувати в
такій ситуації. Дайте людині в дистресі зрозуміти, що її
приймають і підтримують. Пам’ятайте, що немає правильного
чи неправильного способу переживати вплив кризових подій.
Будьте доброзичливим і співчутливим, навіть якщо хтось
поводить себе зовсім не так.
• Заспокоює людину в дистресі.
Коли люди перебувають в кризі, вони часто мають сильні
фізичні та психологічні реакції. Вони можуть відчувати себе
розгубленими або переповненими емоціями, а також можуть
мати фізичні реакції, такі як тремтіння, ускладнене дихання або
пришвидшене серцебиття. Їм може бути важко зосередитися
або зрозуміти те, що ви говорите. Отже, заспокоїти людину – це
важливий крок в наданні ППД.
• Запитує про потреби і проблеми.
Допомагайте людям, які знаходяться в стані дистресу,
знаходити рішення для їхніх нагальних потреб і проблем, таких
як зарядка мобільного телефону, пошук їжі чи притулку. Але не
вважайте, що ви знаєте про потреби і проблеми людей краще
за них самих.
НАПРАВЛЯТИ
• Допомагати людині в дистресі отримати доступ до
Інформації.
Надайте правдиву і корисну інформацію, релевантну до стану і
потреб людини. Це може включати в себе як інформацію про
доступні на місці реагування послуги та ресурси, так і
інформацію про стресові реакції (що допоможе нормалізувати
стрес та підготуватися до реакцій, які можуть виникнути
згодом, протягом днів чи навіть тижнів).
• Зв’язатися з близькими чи соціальною підтримкою.
• Допомагати вирішувати практичні проблеми.
• Надавати доступ до базових або спеціалізованих послуг чи
інших видів підтримки.
Направлення за професійною підтримкою потрібні тоді, коли
людина потребує чогось більшого чи іншого, ніж Перша
Психологічна Допомога. Наприклад, медичної допомоги,
послуг з розшуку близьких, послуг із захисту дітей, фінансової
підтримки, послуг для постраждалих від сексуального чи
гендерно-обумовленого насильства, послуг з психічного
здоров’я чи більш структурованої психосоціальної підтримки.
Зауважте, що люди, які мали психічні розлади чи вживали
медичні препарати до події, також можуть потребувати
професійної психологічної чи психіатричної підтримки.
Ви можете направляти людей за професійною психологічною
підтримкою, використовуючи список організацій в кінці цієї
пам'ятки.
ТУРБОТА ПРО СЕБЕ I КОЛЕГ
Ви вже робите все, що можливе в цій ситуації. Пам’ятайте про
межі тої підтримки, яку ви можете надавати і кого ви можете
покликати на допомогу. ППД передбачає короткотривалу
допомогу, тож як співробітники чи волонтери ТЧХУ ви маєте
розуміти, де закінчується ваша допомога і що ви, скоріш за все,
не зможете допомагати людині надалі.
• Беріть перерви. Навіть десятихвилинна пауза допоможе.
• Намагайтеся, наскільки це реалістично, підтримувати
власні корисні звички (правильне харчування, сон, фізичну
активність).
• Практикуйте самостійно вправи на заземлення та
контрольоване дихання.
• Підтримуйте контакт з родичами та друзями.
Практична частина.
1.Вправа «Знайомство — очікування» (10 хв.)
Всім учасникам тренінгу роздають кольорові стікери та ручки.
Ведучий: Наша робота сьогодні відбуватиметься в тісній взаємодії один з одним. Для того, щоб почати роботу, давайте познайомимося. Кожен учасник презентує себе за схемою:
1. Ім'я.
2.Місце та напрямок роботи.
3.Мої очікування від заходу.
2. Вправа «Комплімент» (10хв.)
Для створення довірливої та позитивної атмосфери, учасникам пропонують сказати по колу один-одному комплімент.
Правила : учасники стають у два кола: одне — зовнішнє, друге — внутрішнє, обличчям одне до одного. Учасники зовнішнього кола говорять компліменти учасникам внутрішнього кола, а ті відповідають: «Дякую, я знаю». Зовнішнє коло рухається за годинниковою стрілкою, поки учасники зовнішнього кола не скажуть всім компліменти. Потім учасники внутрішнього кола говорять компліменти учасникам зовнішнього.
Давайте обговоримо, що ж таке – цей стрес.
3. Визначення стресу (5 хв.)
Скажіть, як ви розумієте, що таке СТРЕС? Чи стрес є корисним чи некорисним явищем?
Можливі відповіді: Стрес є нормальною реакцією, з якою може зіткнутися будь-який чоловік, жінка чи дитина. Стрес може бути корисним – він тримає нас напоготові, дає змогу протистояти труднощам і спонукає нас вирішувати проблеми, ці відчуття можуть змусити оптимізувати внутрішні ресурси.
Наприклад, стрес перед іспитами мотивує нас краще вчитися; те саме стосується інших стресових подій, таких як пологи або зміна роботи. Трохи стресу – не проблема, він потрібен, щоб вижити. Однак він може бути також деструктивним, і це називається ДИСТРЕСОМ. Це коли стрес занадто сильний, і наявний дисбаланс між викликами, з якими ми стикаємося, і наявними ресурсами, щоб з викликами впоратися.
Дистрес – це й про почуття, ніби ти вже не можеш справлятися з
власними внутрішніми та зовнішніми очікуваннями чи вимогами.
4. Можливі причини та реакції (10 хв.)
• Зміни в економічному становищі.
• Забагато задач, про які треба дбати.
• Брак емоційної підтримки.
• Зміни в нормальному перебігу життя та розкладі дня.
• Брак безпеки, їжі та прихистку.
• Хронічні захворювання.
• Стигма та дискримінація.
• Невпевненість у майбутньому.
• Травматичні події.
Дистрес може проявлятися через певні реакції, які можуть містити:
• проблеми зі сном, болі в голові/спині, проблеми зі шлунком, прискорене
серцебиття/дихання, слабкість і втома;
• тривога, напруженість, сум, злість, фрустрація, страх, ізоляція та відстороненість;
• пере/недоїдання, нервові тіки, агресивна поведінка, раптові сльози, труднощі з вираженням власних думок, надмірна чи недостатня активність, вживання алкоголю чи медичних препаратів (особливо без рекомендацій лікаря);
• проблеми з концентрацією, песимістичні думки, втрата віри в себе, занизька самооцінка, труднощі в прийнятті рішень, зацикленість на проблемах, байдужість, кошмари.
Скажіть, як ви думаєте, чи всі люди будуть поводитися однаково в дистресі?
Можливі відповіді: Думки, емоції та поведінка у людей зазвичай різні, того і прояви стресу також унікальні.
5. Як допомогти людині, яка переживає стрес? (25 хв)
Вправа." Перелічіть корисні шляхи підтримки людей в стресі"
Яких практичних дій ми можемо вжити для мінімізації наслідків стресу?
Учасники заходу об'єднуються у міні-групи по 5 чоловік, обговорюють свої джерела поповнення ресурсів, групують їх і записують на аркуші паперу.
Кожна група спільно обирає будь-який ресурс і символічно презентує його у великій групі (у вигляді символічних дій, пантоміми, «скульптури»), коротко описує .
Практичні кроки:
• Поговорити з кимось про власні проблеми.
• Приєднатися до місцевої групи підтримки.
• Приділити час турботі про себе.
• Зайнятися фізичними вправами (ходити/бігати/займатися спортом по 30 хв на день) та
спробувати розвинути здорові звички.
• Не забувати про ритуали, які мають значення, наприклад, співи, молитви, ведення
щоденника.
• Застосовувати техніки зниження стресу
• Звертатися по допомогу до фахівців з психічного здоров’я, якщо:
• стресові реакції тривають довше, ніж місяць;
• коли реакції не зменшуються з часом і заважають щоденному функціонуванню;
• коли з’являються інші, складніші реакції.
6. ВПРАВИ НА РОЗСЛАБЛЕННЯ (10хв.)
Зараз ми спробуємо виконати декілька вправ на розслаблення, які ви можете виконувати і вдома для зниження рівня стресу. Також ви можете залучати ваші родини та колег до таких вправ.
1. Знову дихаємо
• Зробіть десять глибоких вдихів животом.
• Вдихніть глибоко, а потім… видихніть. З кожним подихом ви маєте бачити, як живіт рухається вперед-назад.
• Коли ви видихаєте, уявляйте ніби ви викидаєте з себе все погане, що є у вашому житті.
2. Заземлення (читайте інструкції повільним, спокійним та тихим голосом)
Уявіть, що ви високо на дереві, аж раптом починається гроза. Поки ви на дереві – ви в небезпеці!
Вам потрібно спуститися якомога швидше, адже на землі значно безпечніше. На землі ви можете знайти укриття, а також заспокоїти близьких, поки вирує гроза.
• Перший крок – ЗВЕРНУТИ УВАГУ на те, як ви почуваєтеся та про що думаєте.
• Наступне, УПОВІЛЬНИТИСЯ та ЗВ’ЯЗАТИ себе із власним тілом. Уповільніть дихання. Повністю спустоште легені.
• Тепер дайте їм наповнитися так повільно, як тільки можете.
• Притисніть ваші ступні до підлоги.
• Повільно витягніть руки чи повільно стисніть їх разом.
• Наступний крок - заземлення. Змінити ФОКУС на світ навколо вас.
• Зверніть увагу на те, де ви є. Які 5 речей ви бачите навколо? Які 3 звуки ви чуєте?
• Вдихніть повітря. Які запахи ви можете відчути?
• Доторкніться до колін або поверхні, на якій сидите, або будь-якого об’єкту поруч. Який він на дотик? Що відчувають ваші пальці?
• Отже, навіть якщо з’являються важкі думки чи емоції поглинули вас, поруч все одно є світ, який ви можете бачити, чути, нюхати та торкатися.
• Ви можете рухати руками, ногами, вустами ; ви можете контролювати власне життя і діяти відповідно до ваших бажань і потреб.
Заземлення не зупиняє емоційну бурю. Це лише дозволяє убезпечити себе доти, поки буря не закінчиться.
3. Центруємося
• Визначіть, де знаходиться центр рівноваги вашого тіла.
• Зазвичай, він знаходиться в районі пупка. Коли знайдете центр, зробіть 5 глибоких видихів. Вдихніть так, ніби нюхаєте квіти. Видихніть так, ніби задмухуєте свічку.
• Сфокусуйтеся на центрі вашого тіла. Відчуйте, що ви в рівновазі та твердо стоїте на ногах.
• Уявіть, що вся негативна енергія зібрана в одному місці вашого тіла. Використовуйте образи, які вам підходять. Це може бути кулька енергії, яка всмоктує в себе всі негативні емоції. Або повітряна кулька десь в грудях. Візуалізуйте це.
• Продовжуйте дихати, ніби нюхаєте квіти та дмухаєте на свічки.
• Якщо ви уявляєте негативну енергію як кульку, визначіть кут у кімнаті та уявіть, ніби ви викидаєте кульку з себе в той кут. Якщо уявляли повітряну кульку ,то уявіть, що вона відлітає вверх від вашої голови. Відпустіть все, що гнітить вас.
• Тепер уявіть, що центр вашого тіла наповнюється спокоєм.
4. Моє щасливе місце.
Приділіть час протягом дня для ваших улюблених практик турботи про себе. Це може бути манікюр, садівництво, молитва, читання книжки, малювання тощо. Перш ніж розпочати займатися такими справами, присвятіть 5 хвилин наступному:
• Закрийте очі та подумайте про радісну для вас подію чи місце.
• Які кольори ви бачите, які звуки ви чуєте?
• Розслабтеся та насолодіться декількома хвилинами у вашому щасливому місці.
5. Крок за кроком.
Коли ви відчуваєте, що наближається стрес, коли відчуваєте напругу в середині чи відчуваєте, що зараз втратите контроль над собою та вибухнете, ось декілька порад для заспокоєння:
• зробіть крок назад від події чи ситуації, що викликають стрес;
• дихайте глибоко;
• центруйтесь;
• повільно рахуйте від 20 до нуля;
• практикуйте розслаблення м’язів через візуалізацію: уявляйте, як спочатку розслабляється права нога, ліва нога, права рука, тощо.
7.Вправа " Масаж"(5хв) Учасники стають у коло. Кладуть один одному руки на плечі і роблять масаж, рухаючись по колу.
8. Арт-терапевтична вправа "Малювання картини за номерами" (45хв.)
9. Вправа – шеринг. " Джерело моїх власних ресурсів"(15хв.)
Учасникам роздають 4 кольорові стікери, на яких кожен записує і промальовує свої власні дієві ресурси резільєнтності. Озвучують їх і прикріплюють на фліпчарті.
Шеринг (походить від англ. «to share» — ділитися) — це навмисно організоване групове обговорення здобутого досвіду, якоїсь події чи складного питання.
Резільєнтність – це визначена сукупність особистих якостей і наявних зовнішніх ресурсів, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для психічного здоровʼя і розвитку що сприятимуть відновленню внутрішніх ресурсів та збалансуванню психоемоційної сфери.
10. Рефлексія.( 10хв.) Учасники заходу діляться своїми враженнями та аналізують чи здійснилися їхні очікування.
Завдання додому.
- Записати 21 мрію.
- Зробити щось для себе.
- Придбати щось для себе.
- Поспілкуватися з людиною, якій від вас нічого не треба.
Додаток 1
Додаткові вправи.
Вправа на зниження стресу.
"Земля"
Поставте ноги на підлогу та відчуйте, як міцно ваші стопи стоять на землі (підлозі). Зверніть увагу на положення тіла, особливо ніг та спини. Дозвольте собі насолодитися відчуттям стійкості та сили, яке виникає від контакту з підлогою.
"Вода"
Сконцентруйте увагу на слині у роті. Можна уявити улюблений смаколик і відчути, як рот наповнюється слиною. Коли людина перебуває у паніці, у неї пересихає в роті. Виділення слини допомагає розслабитися.
"Повітря"
Зробіть 4 глибоких та повільних вдохи. Відчуйте, як повільно наповнює повітря живіт та переміщається у груди. Видихайте також повільно, намагаючись видихнути усе повітря з легень. Можна покласти одну руку на живіт, а іншу - на груди, щоб відчути, як вони по черзі підіймаються та опускаються. Під час паніки дихання часто збивається та прискорюється, глибокі і повільні вдихи та видихи допомагають повернути рівновагу.
"Вогонь"
Скористайтесь вашою уявою. Уявіть або згадайте місце, людину або заняття, яке наповнить вас відчуттям душевного тепла та впевненістю.
Вправа "Слова на підтримку"
В парах
Один із учасників — «дитина», інший — «педагог»
Учасник у ролі дитини розповідає будь-яку важливу для нього ситуацію.
Завдання педагога — встановити емпатійний контакт. Для цього необхідно вислуховувати, заохочувати, говорити слова емоційної підтримки і співчуття.
Обговорення і обмін ролями.
Вправи для розслаблення
Три вправи для розслаблення, представлені в цьому матеріалі, поєднують дихальні вправи та розслаблення м’язів. Якщо даєте вказівки іншим,
прочитайте їх тихим, повільним голосом, дайте учасникам час вдихнути й затримати дихання, повільно видихнути, а також напружити й потім
повільно розслабити м’язи згідно із вказівками.
Якщо ви виконуєте вправи самостійно, уважно прочитайте вказівки й переконайтеся, що зрозуміли, що потрібно робити, перш ніж почати вправу,
щоб не сумніватися під час її виконання. Це допоможе вам розслабитися.
Вправа 1
Зручно сядьте. Заплющіть очі й розфокусуйте погляд. Якщо потрібно, можна скоригувати положення під час виконання вправи. Повільні рухи не
завадять вам розслабитися.
Допоможіть тілу почати розслаблятися, зробивши кілька повільних, глибоких вдихів. Далі повільно вдихніть і подумки порахуйте до чотирьох.
Затримайте подих і подумки порахуйте до чотирьох. Видихніть
повільно і спокійно, рахуючи до чотирьох. Подумки порахуйте до чотирьох, перш ніж знову вдихнути, рахуючи до чотирьох, затримайте подих і
дорахуйте до чотирьох, видихніть, рахуючи до чотирьох. Продовжуйте дихати таким чином протягом кількох хвилин.
Потім кілька разів глибоко вдихніть носом і видихніть через рот з більшим натиском, наче гучно зітхаєте. Уявіть, що видихаєте всю напругу з тіла.
Вправа 2
Зручно сядьте або ляжте. Заплющіть очі й розфокусуйте погляд. Міцно стисніть обидва кулаки, настільки міцно, щоб відчути напругу в передпліччях.
Тепер різко розслабте. Зауважте, як відчуття розслаблення проходить по руках. Ще раз стисніть кулаки й різко розслабте. Знову відчуйте
розслаблення в руках.
Дайте відчуттю розслаблених м’язів повільно поширитися по руках, далі через плечі й до грудей, у шлунок, до сідниць. Продовжуйте
зосереджувати увагу на відчутті розслаблення, як воно рухається через стегна, повз коліна, в литки, до кісточок і стоп. Дайте цьому відчуттю
розслаблення повільно поширитися від плечей через шию, до щелепи, чола та шкіри голови.
Глибоко вдихніть і на видиху можете розслабитися ще більше. Щоб поглибити розслаблення, повторіть вправу ще раз.
Якщо ви продовжите її виконання, поступово розслабитеся ще більше. Щоразу на видиху можете поринати у глибший стан комфорту й
розслаблення. У такому розслабленому стані ви зможете чіткіше думати або можете просто насолодитися відчуттями комфорту, безтурботності й
тиші.
Коли будете готові, обережно поворушіть долонями та стопами, можете потягнутися або позіхнути, а потім повільно розплющітьі очі, наче
прокидаєтеся після приємної дрімоти.
Після цієї вправи ви можете відчути наповненість силами й енергійність, посилену впевненість у собі та контроль над своїми відчуттями й думками.
Вправа 3
Вправу 3 не слід виконувати, поки ви не зможете ефективно виконувати вправи 1 і 2.
Зручно сядьте. Заплющіть очі й розфокусуйте погляд. Двічі або тричі глибоко вдихніть. Щоразу затримуйте дихання на кілька секунд, потім повільно
видихайте, зосередившись на відчутті повітря, що виходить з вашого тіла. Далі стисніть обидва кулаки, потім напружте передпліччя і біцепси.
Залишайтесь напруженими протягом п’яти-шести секунд. Далі розслабте м’язи. Розслабте їх раптом, наче вимикаєте світло.
Вправа ."Написати інструкцію по використанню себе"
Додаток 2
Вправа "Дерево на вітрі"
Мета - дати можливість дітям розслабитися, відчути себе
заземленими та захищеними та використовувати свою уяву..
4. Попросіть дітей встати на відстані руки один від одного. Ви
можете попросити їх виставити руки вбік, щоб бути впевненими,
що вони не торкаються свого сусіда.
5. Потім дайте такі інструкції групі:
• Будь ласка, станьте рівно, поставте ноги приблизно на
відстань ширини плечей і трохи зігніть коліна. Розслабте руки,
дозвольте їм природньо звисати.
• Закрийте очі, якщо вам це зручно. В іншому випадку ви
можете просто опустити очі і дивитися в підлогу.
• Стоячи на одному місці, спробуйте відчути, як ваші ступні ніби
«посаджені» у землю, як коріння дерева. Уявіть, що ваше
коріння росте вниз у землю.
• Тепер спробуйте відчути центр свого тіла (центр ваги).
Вдихніть в центр свого тіла, використовуючи повільні, глибокі
вдихи.
• Відчуйте, як ступні та коріння з’єднують вас із землею.
• Вдихніть животом, накопичивши свою енергію, і, як
видихаєте, нехай коріння росте все глибше і глибше в ґрунт.
Нехай ваші коріння проштовхується через ґрунт та каміння і
стає міцними. Відчуйте стабільність, яку дає вам коріння,
зберігаючи рівновагу та стійкість. Ваші ніжки схожі на стовбур
дерева, підтримуваний вашими корінням.
• З кожним вдихом уявіть, як енергія надходить через ваші
ступні та тіло в руки. Повільно підніміть руки як гілки, і з
кожним видихом направляйте енергію на руки і кінчики
пальців, щоб виростити гілки і листя. Вдихніть енергію від
своїх коренів і видихніть її, щоб живити ваші гілки та листя.
Нехай гілки ростуть - одні можуть бути густими і міцними, інші
можуть бути більш ніжними. Помахуйте пальцями і відчуйте,
як ваше листя рухається на вітру.
• Нехай листя і гілки піднімаються до сонця і відчувають
енергію, що надходить зверху, і, одночасно, відчувають
енергію, що надходить знизу з ґрунту. Відчуйте себе ситим і
свіжим. Нехай енергія тече вашим деревом.
• Тримаючись глибоким корінням, почніть колихатись, як
дерево на вітру. Акуратно махайте руками з боку в бік, і
вперед, і назад, робіть глибокі вдихи.
• Вітер скінчився дерево стоїть міцно і спокійно.
• Повільно втягніть коріння і гілки назад у своє тіло, руки
повільно поверніть у бік. Стійте нерухомо кілька хвилин,
дихаючи і відчуваючи спокій.
• Тепер відкрийте очі і “струсніться”. Починайте піднімати
кожну ступню, кілька разів м’яко пострибайте на ногах і
потрясіть руками.
6. Після цього, запитайте дітей, чи вони відчули себе по-іншому
після вправи?
Вислухавши дітей, скажіть їм: «Ваше дерево завжди є. Всякий
раз, коли ви хочете відчути себе заземленим, сильним і
спокійним, ви можете знову виростити коріння і гілки!»
1. Попросіть дітей намалювати дерево, яке вони собі уявляли,
використовуючи наявні матеріали для творчості.
2. Після того як діти намалюють свої дерева, запросіть їх за
бажанням показати та розказати про свої дерева.
3. Наголосіть дітям, що ці малюнки можуть нагадувати їм, що в
кожного з них є дерево, і вони можуть повторювати ці вправи,
щоразу, коли хочуть відчувати себе сильними і спокійними.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку