Залікове заняття «Виготовлення іграшки на вибір»

Центр дитячої творчості «Дивосвіт»

 

 

 

 

 

Залікове заняття гуртка «Колобок»

за ІІ півріччя 2015-2016 навчального року на тему:

«Виготовлення іграшки на вибір»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Керівник гуртка «Колобок»

                                                                                     Сидорова І.А.

                                                   2016 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2016

Тема: Підсумкове заняття. Виготовлення  іграшки за вибором  вихованців.

Мета уроку. Ознайомити учнів з видами іграшок, місцем іграшки в сучасному інтер’єрі. Вдосконалювати практичні навички учнів у виконанні ручних швів при виконанні іграшки, правильно добирати матеріали для виготовлення іграшки, виховувати свідоме дотримання учнями правил безпечної праці. Розвивати творче мислення, естетичні нахили учнів. Виховувати любов до праці.

Методичне забезпечення. Шаблони іграшки, зразки та фотографії м’яких іграшок, презентація, інструкційні карти виконання ручних швів зі зразками, технологічна послідовність виконання іграшки.

Обладнання, матеріали. Голка, нитки, шпильки, ножиці, олівці, швацька крейда (мило), тканина, мультимедійне обладнання.

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент. (1 хв.)

        1. Перевірка наявності та готовності учнів до заняття.

        2. Створення емоційного настрою.

              «Натхнення – це гість, який не любить відвідувати лінивих».

                                                                                                 (П.І.Чайковський)

Іншими словами, відповідний настрій для праці приходить до того, хто не змарнує його, а зуміє ним скористатися, щоб створити щось красиве й корисне.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів. (1 хв.)

     Бесіда.

1. Що таке іграшка?

(І́грашка — предмет, що використовується у грі).

2. Які матеріали використовують для виготовлення іграшок?

(Дерево, пластмаса, гума, метал, тканина, хутро, кераміка, фаянс)

3. Які види іграшок ви знаєте?

     Учитель узагальнює і корегує відповіді учнів.

 

ІІІ. Повідомлення теми уроку. (2 хв.)

 

ІV. Мотивація навчальної діяльності. (1 хв.)

       Шиття м'яких іграшок - це дуже захоплююче, цікаве заняття. Воно може з часом стати для вас улюбленим хобі. Варто тільки один раз спробувати. Адже за однією і тією ж викрійкою можна зробити безліч варіантів іграшок, змінюючи матеріали, прикраси. А потім з готовими іграшками можна пограти! Або подарувати їх  дорогим для вас людям.

 

V. Повторення вивченого матеріалу

Види м’яких іграшок.

       М'яка іграшка - дитяча іграшка з хутра або іншої м'якої тканини, призначена для гри, наповнена м'яким матеріалом. Раніше для набивання використовували солому, тирсу, стружку, вату, волокна бавовни. Тепер використовують сучасні матеріали: синтепон, холлофайбер, синтетичні гранули.

М’які іграшки бувають плоскі, об’ємні, із помпонів

Плоска іграшка складається з двох однакових деталей.  Одна деталь призначається  животиком і обличчям – на ній вишиваємо  очі, ротик і носик. Другу називаємо спинкою і пришиваємо хвостик. Саме з такої іграшки ми і почнемо роботу.

Об’ємна м’яка іграшка більш складна у виконанні, бо складається з багатьох об’ємних частин. Але така іграшка більш точно відтворює фігуру людини чи тварини, частини тіла іграшки можуть бути рухомими.

Іграшки з помпонів – маленькі за розмірами, але досить привабливого вигляду. За основу іграшки використовують дві різні за величиною кульки: більша – тулуб, менша – голова.

Матеріали для шиття іграшки

     Основні матеріали для деталей іграшки.

•  Штучне хутро з ворсом різної довжини – коротким, середнім, довгим (натуральнее хутро можна використовувати в окремих деталях чи для оздоблення).
• Різноманітна тканина – з натуральних та хімічних волокон, різна за будовою та оздобленням; бажано, щоб зрізи тканини не сильно осипалися. Розмір клаптиків залежить від розміру деталей – іноді шматочки тканини із сірникову коробочку стають у нагоді.
• Шматочки білої, чорної та кольорової шкіри – натуральної та штучної– згодиться пара від загубленої пальчатки, місцями потертий широкий пояс, уцілілі шматочки старої сумки, халяви  старих осінніх чобіт тощо.

     Оздоблювальні матеріали .

• Відрізки різноманітних стрічок, мережива, тасьми, резинки тощо.
• Фурнітура – різні гудзики та намистини; непотрібна біжутерія – кліпси, підвіски, ланцюжки тощо.
• Нитки вишивальні та для в’язання.

     З’єднувальні матеріали.

• Нитки швейні – міцні, краще армовані, різних кольорів (щоб добирати під колір тканини).
• Клей – ПВА, ТИТАН, плавкий силиконовий клей.

     Наповнювач.

• Синтепон, поролон, синтепух, холлофайбер (найбільш екологічний матеріал, використовується для наповнення диванних подушок). Можна використати інші обємні матеріали – вату, обрізки тканини – але тоді іграшка буде важкою та не такою мякою на дотик. Перших ведмедиків, взагалі, заповнювали деревяними ошурками.
• Мяка проволока (приблизно 2 мм товщиною) для каркасів – алюмінієва чи мідна, краще в пласликовій ізоляції.

 

       Обираючи матеріали для конкретної іграшки, потрібно визначити вимоги до виробу та обрати матеріали з відповідними властивостями.

Іграшки для маленьких дітей повинні, в першу чергу, бути безпечними – міцними, екологічно чистими, легко пратися; також вони повинні бути естетичними та недорогими. Таким вимогам відповідають натуральні тканини – бавовняні та лляні; наповнювач – холлофайдер; очі, носик та ротик іграшки краще вищити нитками (гудзики та намистинки маля може відірвати); проволочний каркас краще не використовувати взагалі.

Інша ситуація з декоративними  та колекційними іграшками – тут головною вимогою є естетичнічть, далі екологічність та міцність, а вже потім економічність. Для таких іграшок можна використовувати різноманітні мареріали – як натуральні, так і хімічні, доцільне оздоблення та фурнітуру, клейові зєднання, каркаси.

Інструменти для шиття іграшки

     Перш ніж взятися до діла, поговоримо про те, які інструменти потрібні вам під час роботи над м'якою іграшкою. Їх не­багато, і всі вони вам добре відомі. Це но­жиці, нитки, голки і шпильки,клей, бажано ПВА  чи силіконовий— він добре клеїть і тканину, і хутро, і шкіру, а висихаючи, не лишає плям. До того ж його легко змити з рук та зі столу. Задля зручності клей можна налити у маслянку для машинного масла; силіконову паличку -  нагріти у полум’ї  свічки. Тільки запалювати свічку можна у підсвічнику з дозволу та у присутності батьків.

Не обійтися вам і без пінцета, за допо­могою якого ви будете вивертати готову форму і наповнювати її синтепоном. Замість пін­цета можна взяти і звичайний кілочок, ме­талевий або дерев'яний (чудово підійдуть палички для суші). Знадобиться вам також гостро заструганий олівець і, нарешті, наперсток. Він вам буде конче потрібний, коли ви шитимете цупку тканину або хутро.

 

Правила безпечної праці

• бути уважним до роботи;
• надівати наперсток на середній палець правої руки, щоб не вколоти палець;
• перелічувати голки і шпильки в гольниці;
• класти ножиці справа з зімкнутими лезами, спрямованими  від себе;
• передавати ножиці тільки з зімкнутими лезами і кільцями вперед.

 

VІ. Практична робота. Виготовлення іграшки на вибір вихованців.

 

     Перед тим, як розпочати роботу над іграшкою пригадаємо, що ми знаємо про виготовлення іграшки. Вчитель нагадує технологічну послідовність виготовлення іграшки, правила розкроювання, шви для виконання іграшки, види оздоблення, вимоги до виконання ручних робіт (технічні умови), правила безпечної роботи при виконанні ручних робіт. (додатки 1 - 6)

 

VІІ. Підсумки практичної роботи.

Оглянути об’єкти праці, відмітити якісні роботи, та самостійне і правильне виконання роботи учнями.

VІІІ. Підсумки уроку

 

У ході фронтальної бесіди з’ясувати питання:

• Чи отримали учні очікуваний результат?
• В чому причини  можливих недоліків у роботі?
• Як їх усунути та уникнути в подальшому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 1

Алгоритм виготовлення іграшки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

Розкрій іграшки

 

Правила розкроювання іграшки :

• Перед розкроюванням тканину добре відпрасувати;
• При розкроюванні враховувати економне розташування деталей викрійки на тканині;
• Деталі розкладати з урахуванням малюнка;
• Деталі обводити тонко заточеною швейною крейдою, милом або простим олівцем;
• Не забути зробити припуски на обробку зрізів деталей;
• Викроювати деталі точно по лініях припусків на шви.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 3

Шви для виконання іграшки

 

Зразки швів	Технологія виконання шва
	ШОВ «УПЕРЕД ГОЛКОЮ». Виконують справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. У вишиванні використовують як самостійний і як допоміжний, а в шитті як зметувальний шов.
	ШОВ «ЗА ГОЛКОЮ» застосовують, коли шиють іграшку з тонких або сипучих тканин. Міцність шва залежить від довжини стібка і інтервалу між стібками. Шов, який виконаний густо, короткими і рівними стібками, нагадує машинну строчку.
	ШОВ «КРАЙОВИЙ». Його виконують при зшиванні тканин, які не обсипаються: хутро, шкіра, замша.
	ПЕТЕЛЬНИЙ ШОВ. Його використовують в роботі з матеріалами, які обсипаються. Шов виконують як з лицьового так і з виворітного боку. Проколюють край тканини голкою до себе, нитку накидають на голку зліва і протягують. Петельний шов можна використовувати для обробки окремих деталей іграшки: обшити край одягу та ін..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №4

Оздоблення іграшки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оздоблення- це прикраса виробу, надання естетично красивого вигляду за допомогою різних прикрас.

    Очі і ніс іграшок зазвичай роблять з чорних або коричневих ґудзиків без отворів, бусинок, шкіри.

 

Додаток № 5

 

Вимоги до виконання ручних робіт (технічні умови)

 

1. Крейдяні лінії переводять з однієї деталі на іншу, прокладаючи копіювальні стібки.

2. Колір ниток для виконання стібків тимчасового призначення повинен відрізнятися від кольору деталей, що з'єднуються.

3. Зметують деталі по копіювальним стібкам або крейдяним лініям. Після зметування нитки копіювальних стібків видаляють.

4. Нитку закріплюють на початку і в кінці рядка. На початку за допомогою вузлика на кінці нитки, в кінці - двома - трьома стібками.

5. Колір ниток, що застосовуються для рядків постійного призначення, повинен відповідати кольору тканини.

6. Оздоблення на виробі пришивають нитками в колір оздоблення.

7. Ґудзики з наскрізними отворами пришивають нитками в колір ґудзиків. Ґудзики зі стійкою пришивають нитками в колір тканини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 6

 

Правила безпечної роботи при виконанні ручних робіт

 

Небезпека в роботі:

• пошкодження пальців голкою або шпилькою;
• травма руки ножицями;
• травма очей.

1. Що треба зробити до початку роботи:

• полічити кількість голок і шпильок в гольниці;
• покласти інструменти і пристосування у відведене для них місце.

2. Що треба робити під час роботи:

• бути уважним до роботи;
• надівати наперсток на середній палець правої руки, щоб не вколоти палець;
• перелічувати голки і шпильки в гольниці;
• класти ножиці справа з зімкнутими лезами, спрямованими  від себе;
• передавати ножиці тільки з зімкнутими лезами і кільцями вперед.

3.  Що треба зробити після закінчення роботи:

• полічити  кількість голок і шпильок в гольниці;
• прибрати робоче місце.