Робота з казкою – це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в житті, це процес перенесення казкових подій у реальність.
Саме за допомогою казки діти отримують інформацію про життя з його радощами і негараздами, переборюють самообмеження й доповнюють, змінюють, збагачують своє життя, накопичують позитивний емоційний досвід та відновлюють емоційну рівновагу, навчаються способам і засобам виходу з проблемних ситуацій, усувають порушення поведінки.
Переживши казкові події, дитина збагачується значимим для неї життєвим досвідом. Слухаючи казки, дитина на підсвідомому рівні переймає стилі людських стосунків і моделі поведінки. Тому що оточуючий нас світ – також живий. У будь-який момент він може заговорити з нами. Ця ідея важлива для формування бережливого ставлення до того, що нас оточує, прагнення до кращого, довіри до оточуючого світу.
(За авторською програмою
Наталії Сидоренко «Казковий дивограй»)
Мета: створення комфортної атмосфери для кожного учасника, усвідомлення неповторності кожного з дітей, навчання правилам ефективного спілкування.
1. Привітання. Гра «Паровозик»
«Ми їхали, їхали
І в ліс приїхали.
У-у-у-ух!»
(Всі діти сідають в коло на свої місця).
2. Вправа-гра «Ім’я шепоче вітер». Ритуал входу в казку
Мета: зняття депривації ланок самосвідомості; розвиток почуття ідентифікації; інтонаційного засобу розуміння.
Хід проведення. Діти сидять у колі на килимі.
Психолог. Спробуємо уявити собі, що нежива природа ожила й хоче поговорити з нами. А зараз ми з вами у лісі. Ми стоїмо на травичці серед дерев, між гіллям яких гуляє вітерець і шепоче ім'я кожного з нас. Спробуйте спочатку подумки уявити, як вас кличе вітер, а потім по черзі вимовити це вголос.
Ведучий показує, як вітер вимовляє його ім'я, допомагає дітям у випадку утруднень. Після цього можна запропонувати дітям почути й вимовити вголос, як їх кличе дощ, хмаринка, камінчик тощо (на розсуд дітей).
3. Вправа «Дірява голова»
Мета: продовження знайомства учасників.
Хід проведення. Діти стають у шеренгу. Перша дитина називає своє ім’я, друга – своє ім’я та ім’я першої дитини, третя дитина – своє та імена попередніх двох дітей і т.д.. остання дитина називає своє ім’я та імена всіх дітей. Потім кожен з дітей по черзі встає, а всі інші хором називають її ім’я.
Бажано, щоб діти називали імена своїх ровесників у лагідній формі. Якщо дитина забула чиєсь ім’я, вона повинна взятися за голову руками і промовити: «От дірява голова» й повторити імена всіх дітей.
4. Вправа «Правила радісного спілкування»
Мета: створення атмосфери співпраці, розвиток звички діяти згідно правил.
Хід проведення. Під час загального обговорення формулюються правила радісного спілкування, які малюють у доступній для дітей схематичній формі або ж записують їх на аркуші ватману друкованими літерами (якщо діти вже вміють читати, якщо ж не вміють читати – повторити з використанням певних рухів, що відповідають цим правилам).
Наприклад:
5. Гра «Ввічливі слова»
Мета: розвиток поваги в спілкуванні, звички користуватися ввічливими словами.
Хід проведення. Гра проводиться з м'ячем у колі. Діти кидають один одному м'яч, називаючи ввічливі слова.
Потім вправа ускладнюється:
6. Вправа «Голка і нитка»
Мета: розвиток узгодженості дій, об’єднання дитячої групи.
Хід проведення. Діти стають один за одним. Перший із них – «голка» - бігає, змінюючи напрям. Інші діти – «нитка» - біжать за ним, намагаючись не відставати. «Голка» повинна хаотично рухатись, постійно змінюючи напрямок.
7. Прощання (Заняття 1, вправа 6).