Заняття. СОНЦЕ СВІТИТЬ... (За авторською програмою "Казковий дивограй")

(За авторською програмою

Наталії Сидоренко «Казковий дивограй»)                          

Мета: розвиток творчих здібностей, уяви, мислення, підвищення віри в себе, встановлення довіри та взаєморозуміння між членами групи.

1. Привітання.  Гра «Паровозик» (Заняття 1, вправа 2)

«Ми їхали, їхали

І на галявину приїхали.

У-у-у-ух!»

(Всі діти сідають в коло на свої місця).

2. Відгадай загадку

 Психолог.

Всі його люблять, всі його чекають,

А хто подивиться – кожен скривиться.

Вірно, це сонечко. Спробуймо його зобразити у правій верхній частині ватману, на кому вже зображено квіточки.

3. Вправа-гра «Ми маленькі сонечка». Ритуал входу в казку

Мета: навчання прийомів самореалаксації.

Хід проведення. Психолог читає і показує відповідні рухи, а діти повинні повторювати всі його дії.

Ми - маленькі сонечка. (Долоньки перед грудьми).

Ми прокинулись, підіймаємось над обрієм.(Розправляємо долоньки).

Ми - всі разом, у нас багато тепла і світла. (Руки в кулак).

Ми – велике сонце. (Розправляємо руки над головою).

Ми даруємо землі своє тепло.

Ми даруємо землі своє тепло і світло.

Ми перетворилися на маленькі сонячні промінчики. (Махаємо руками).

Ми летимо над морем і все навкруги освітлюємо.

Ми - приземлюємося. (Присідаємо).

Ми – усміхаємося. (Посміхаємось один одному).

Нам легко і радісно. (Беремося за руки і піднімаємо руки вгору).

І ось сонячний зайчик заглянув вам в очі. Закрийте їх. Він пробіг далі по обличчю. Ніжно погладьте його долоньками: на лобі, на носику, на ротику, на щічках, на підборідді, обережно погладжуйте, щоб не злякати, голову, шию, животик, руки, ноги, він забрався вже й за  виворіт – погладьте його там. Він не пустунець, він любить і ласкає вас, і ви погладьте і подружіться з ним. Посміхніться йому.

4. Гра «Долоня, повна сонця”

   Мета: сприяти формуванню вміння любити один одного, узгоджувати свої дії з діями інших.

   Хід проведення. Психолог заздалегідь на великому аркуші паперу малює сонце. Усі по черзі кладуть на папір свої долоні так, щоб пальці були нібито промінці. Потім обводять їх, і після цього кожен розмальовує чужу долоню так, щоб вона була гарною. Коли колективний малюнок буде готовий, психолог просить уявити, які цінності будуть знаходитись в цих долоньках, наповнених сонцем. Це може бути дружба, сміх, любов …

5. Вправа «Чарівні кружечки» (Додаток 1)

 Мета: розвиток уяви, мислення, креативності.

Необхідні матеріали: аркуші паперу А4, кольорові олівці.

 Хід проведення. Дітям роздаються аркуші паперу, на яких зображені

трьох однакових за розміром кружечків.

 Психолог.  Діти, перед вами аркуші паперу із зображеними на них кружечками. Але ці кружечки не прості, а чарівні. Вони можуть за допомогою кольорових олівців перетворитися на незвичайні малюнки. Хочете спробувати, як це відбувається? Тоді візьміть у руки олівці, подивіться уважно на ці кружечки і спробуйте доповнити їх так, щоб з них утворилися зображення, але вони повинні бути різними.

   Після завершення роботи проводиться презентація та розповідь цікавої історії за серією даних малюнків.

6. Цікавинка

   Психолог. А знаєте, яка квіточка схожа на сонечко? Хочете дізнатися про неї? То ж слухайте уважно. А потім скажете, чим вони схожі між собою: квітка та сонечко? 

   Багато років тому в одному селищі жила собі дівчинка на ім'я Квітка. Вона дуже любила сонце й могла милувати­ся ним цілий день. А коли сонце сідало за гори, дівчинка верталася додому і, засинаючи, думала, що завтра знову його побачить.

Того літа сонце дуже припікало. На небі не було ані хмаринки, на землю не впало жодної краплини дощу. Палаюче проміння ви­сушувало квіти й трави, на полях не вродив маїс, люди пухли від голоду. Тоді маленька Квітка зрозуміла, що земля спрагла на дощ. І звернулася до свого коханого з такими словами:

— Сонечко моє, ти знаєш, як я тебе люблю, ти знаєш, що немає більшого щастя для мене, ніж бачити тебе! Але люди потребують дощу. Подивись на їхні страждання! Зглянься над ними!

І сонце виконало прохання дівчинки. Небо затягли хмари, упе­ріщив дощ. Він лив багато днів. Поля зазеленіли, квіти і трави випросталися, люди відчули себе щасливими.

Тільки маленька Квітка що не день, то блідла й усе дужче сумува­ла — адже вона стільки часу не могла милуватися сонцем! А промені були потрібні їй понад усе на світі, бо вливали в неї життя.

Сонце з'явилося тоді, коли дівчинка вже ледь дихала. Воно зігрі­ло свою улюбленицю і сказало їй:

— Ходімо, Квітко, зі мною в країну вічного сонця й духмяних садів. Відтепер ти називатимешся Сонячною Квіткою.

І дівчинка обернулася на чудову золотаву квітку, тільки серцеви­на в неї була темна, така, як очі та волосся.

На світанку ця квітка повертає голівку в бік сонця, яке з'являється на небосхилі, і милується ним, аж поки воно сяде за обрій.

Відтоді на полях Мексики розпускаються золотаві сонячні квіти, які в наших краях називаються соняшниками.

• 7. Гра «Чарівні квадрати» (Додаток 2).    

Мета: розвиток мислення, уяви, вміння діяти згідно вказівок.

Необхідні матеріали: кожна дитина отримує квадрат, розділений на 9 маленьких квадратів (3x3).

Хід проведення.

За вказівкою психолога діти повинні правильно намалювати зображення у відповідних квадратиках.

У лівому верхньому — квітка.

У правому верхньому — сонечко.

У лівому середньому — метелик і т.д.

• Ритуал виходу з казки (той же, що і ритуал входу в казку).

8. Прощання (Заняття 1, вправа 6).

Додаток 1. (Заняття 3, вправа 5).

Додаток 2. (Заняття 3, вправа 8