Тема. Гончарство в Україні. Основні види гончарного посуду, різноманітність форм. Узгодженість декору з формою. Композиція «Куманець»
Мета: надавати учням відомості про гончарство як вид декоративно-ужиткового мистецтва, продовжувати ознайомлювати з матеріалами та інструментами художника-кераміста; ознайомлювати учнів з основними видами гончарного посуду, різноманітністю форм; закріплювати розуміння поняття «декор» та «декорування», вчити узгоджувати декор із формою предметів;продовжувати формувати навички роботи з пластиліном;
розвивати вміння насолоджуватися творами декоративного мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати ініціативу учнів;
прищеплювати зацікавленість творами гончарного мистецтва, шанобливе ставлення до праці майстрів декоративно-прикладного мистецтва.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Форма проведення: урок-подорож.
Матеріали та інструменти: пластилін, дощечки, стеки, серветки для витирання рук та пензлів, клейонки.
Зоровий ряд: виставка гончарних виробів, презентація «Гончарство в Україні», фотовиставка розписів гончарних виробів різних регіонів України, відео «СловОпис. Куманець», відео «Робота на гончарному крузі», послідовність виготовлення куманця.
Техніка виконання. Об’ємне ліплення.
Словник:
Хід уроку:
І. Організація класу
ІІ. Актуалізація опорних знань
Гра «Вилучи зайве»
художня кераміка, вишивка, архітектура, ткацтво, художня обробка металу та дерева, художній розпис, скульптура, писанкарство, живопис.
ІІІ. Визначення теми уроку. Мотивація навчальної діяльності.
В руках змінюється.
Вогнем загартовується.
На посуд перетворюється. (Глина)
І диво з див — коли народжувався глек,
І сиві гончарі, що вік свій без зупину
Із глини і пісень ліпили Україну.
ІV. Робота над темою уроку
Давнє ремесло гончарство отримало поетичну характеристику «божественної професії», оскільки, згідно з віруваннями, саме із глини, що в руках гончара перетворюється на мистецький виріб, Бог зробив людину. Кажуть, що глиняний посуд здатен перетворювати негативну енергію власника на позитивні потоки і направляти їх у потрібне русло.
До людського енергетичного вкладу у разі виготовлення глечиків, горщечків та інших форм руками майстра, додається і енергетика природного матеріалу, тобто глини. То ж не дивно, що їжа, приготована у глиняному посуді, окрім чудового смаку має цілющі властивості, а вироби з кераміки, прикрашаючи полиці оселі, привносять у помешкання затишок і душевне тепло.
З глини виготовляли керамічний посуд (глечики, куманці, чашки, миски, макітри). Вироби з різних видів глини, випалені при високих температурах у спеціальних печах, називаються керамікою. Гончарні вироби виготовляли за допомогою гончарного круга, а щоб вони були міцніші, їх покривали поливою (тонким шаром свинцевого порошку, який плавився під час обпалювання). Великим досягненням у кераміці стало відкриття фарфору — техніки виготовлення виробів з білої глини і спеціальних домішок.
Перегляд презентації коментується вчителем. Після перегляду варто провести бесіду.
Глиняні горщики міцно асоціюються з українським побутом, адже висіли на кожному тині біля хати в будь-якому українському селі. В давнину навики і секрети гончарства передавали від батька до сина, а над виробленням одного глечика могла працювати ціла родина. Чоловіки, переважно, працювали за гончарним кругом, обпалювали вироби, а жінки і діти замішували глину, виліплювали з неї іграшки та розписували посуд, який потім випалювали у спеціальних печах − горнах, що виглядали як вирита в землі яма, обкладена зсередини цеглою.
Кожен регіон гончарства в Україні мав характерну техніку та відмінні риси.
Опішня – гончарна столиця Село (Опішня) на Полтавщині недарма вважається столицею гончарства в Україні, адже здавна майстри-умільці прославили цей край. Знаменитий опішнянський посуд був тонкостінний. Для нього характерний дво- або триколірний розпис у вигляді рисок, кривульок, крапочок тощо. Опішня славилася також глиняною декоративною скульптурою та дитячою іграшкою.
Сучасні майстри наносять на вироби рослинний орнамент, зазвичай великий. Квіти схожі на ті, які характерні для розпису стін в українців. Візерунки зазвичай світло-жовті, виконані на білому, червоно-коричневому або зеленому фоні.
На Поділлі відомими центрами гончарства були Бубнівка (Вінницька область), Дибинці, Ірпінь (Київська область) та інші. Відмінні риси подільської кераміки – вогненно-червоний фон і пишні оригінальні орнаменти: квіти, грона винограду, гілки з плодами. Характерною для бубнівської кераміки було виготовлення величезних горщиків «для борщів». Також тут виготовляли розписний посуд, іграшки – баранчиків, коників, гусочок, фігурки людей.
Чернігівщина здавна була гончарським регіоном. В 17 столітті для виробів цього краю були характерні прикраси у вигляді геометричних орнаментів, у 18 столітті місцеві гончарі прославилися білим глазурованим посудом, який нагадував фаянсовий. На білу глазур наносився розпис. А деякі майстри використовували для прикрашання специфічну техніку бризок і патьоків.
Для виробів Полісся (нинішні Житомирська, Волинська, Рівненська області) були характерні барокові орнаменти. Традиційно тут виготовляли різні глечики, макітри, миски й тарілки, вазони. Відмінними рисами кераміки Волині були сірий, чорний, синьо-чорний кольори – так звані «сиваки». І візерунки у вигляді сосонок, стовпчиків, ялинок, клітин. А також темна димлена кераміка.
Найвідомішим гончарським центром на Гуцульщині був і залишається Косів. Вражає різноманітність малюнків: від стилізованих рослинних орнаментів до зображень тварин, людей і цілих побутових сценок. Керамічні вироби виготовляли з використанням унікальної техніки гравірування – розписували покриті білою глиною і підсушені вироби. Після першого випалу в гончарній печі виріб розписували зеленою, коричневою, жовтою, рідше синьою фарбами (білої глазурі в Косові не було, тільки білий ангоб – до випалу). Виріб покривали прозорою глазур'ю і випалювали вдруге. Така техніка єдина у світі. На сьогодні популярні як традиційні рослинні орнаменти, так і зображення сценок з життя гуцулів.
Фізхвилинка (відео «Танці-зігріванці»)
А)Аналіз зразка
- З яких елементів складається куманець? ( переважно куманці у формі дисків або кілець (тобто дисків без середини) з вигнутою ручкою та носиком, горловиною (нерідко з кришкою) та з ніжкою-підставкою)
- Як прикрашений куманець? (орнаментом)
- Які орнаменти зустрічаються частіше – рослинні чи геометричні? (частіше рослинні, проте геометричні теж бувають)
- Як розміщено орнамент? (по колу)
Б) Послідовність виконання роботи
- виготовляємо основу у формі кільця, або диска, ручку, підставку, горловину та можна кришечку;
- з’єднуємо всі частини способом пригладжування;
- декоруємо, приліплюючи елементи орнаменту.
В) Правила техніки безпеки та культури праці
- Пригадаємо правила безпеки під час роботи з пластиліном.
1. Не розмахувати стеками, щоб не поранитись.
2. Ліпити тільки на підкладній дощечці.
3. Не залишати шматочки пластиліну на парті, не кидати їх на підлогу.
4. Після роботи руки треба витерти серветкою і добре вимити.
Г) Пальчикова гімнастика (для підготовки рук до ліплення)
Д)Виконання роботи учнями самостійно (з індивідуальною допомогою вчителя (за потреби)
V. Прибирання робочих місць
VІ. Підсумок уроку
Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).
Виставка дитячих робіт.
Бесіда
- Що таке кераміка?
- Які центри української кераміки вам відомі?
- Як називають головний прилад гончаря?
Рефлексія. Гра «Так чи ні»
Ось і пролунав дзвінок –
Закінчився наш урок.
За роботу по заслузі
Щиро дякую вам, друзі.