Заняття-лекція "Ой рушник, рушничок..."

«Ой, рушник, рушничок…»

Мета лекції: формування у дітей молодшого шкільного віку уявлення про рушник, його роль і символізм у житті українського народу; ознайомлення з деякими видами рушників, з народними обрядами, елементом яких був рушничок; виховувати любов до історії свого народу, пошану до народної пам’яті, зацікавлення звичаями своєї Батьківщини.

Що ж таке рушничок, діти? Вам знайома ця річ перш за все, як предмет гігієни: рушниками ми витираємо руки після миття, витираємося після прийняття ванни.

А от у наших предків усі етапи життя були пов’язані з цієї начебто повсякденною побутовою дрібничкою. Та й сам рушник був чимось більшим, ніж просто шмат м’якої тканини для утирання.
 Отже…

За давніми українськими традиціями, велику цінність у кожній оселі мали вишиті рушники. Український рушник – один із давніх символів, оберегів нашого народу. Рушники вишивали українські майстрині дуже дбайливо та старанно, з великою любов’ю.

Вишивальниця брала шматок полотна, голку та кольорові нитки – і ставалося диво: на білому полотні з’являлися неповторні візерунки: різні квіти, птахи, калинові грона…

Рушник – це не просто красива й потрібна в побуті річ. У нашому народі рушник вважають оберегом.

Здавна люди рушниками прикрашали вікна і двері, щоб уберегти житло від домовиків. Часто на китицях таких рушників можна було побачити зроблені обереги – вишиті фігурки людей, що наче взялися за руки і не пускають до хати злі сили.

Гордістю кожної української хати були рушники для образів (ікон). Для цього брали найкраще, найтонше, вибілене полотно. Трохи згодом рушниками прикрашали фотографії родичів, картини, дзеркала. Тобто рушник тут був уже не тільки оберегом, а символом пошани до свого роду, до тих, хто живе у хаті, до народної пам’яті.

 А ще раніше, коли народжувалася дитина, на її колисочку обов’язково вішали рушник, щоб він захистив малюка від лиха, щоб дитина росла здоровою.

Довгими зимовими вечорами з особливою любов’ю вишивали дівчата СВАТАЛЬНІ рушники, які треба було подавати сватам перед весіллям.

Рушники завжди дарували на весілля молодятам – на щастя, на долю (ВЕСІЛЬНИЙ рушник). З рушником досі пов’язані деякі весільні обряди: молодята ступають на рушник, весільний коровай також подають на рушничкові, руки молодят зв’язують вишиваним рушничком, щоб сім’я була міцною, дружок на весіллі теж перев’язують вишиваним рушником на знак пошани.

А коли зустрічали дорогих гостей, коровай для них подавали також неодмінно на вишитому рушникові – це була ознака гостинності. На великі свята ( Свят-вечір, Щедрий вечір, Пасха, Трійця тощо) українська господиня накривала стіл рушником і тільки тоді виставляла на стіл хліб, усілякі страви, прикрашала зеленими травами чи пшеницею.

Багато із цих традицій, діти, збереглося й до наших днів.

Отже, на всі випадки людського життя були раніше обрядові рушники. Без них не будували хату: на рушнику піднімали велику балку під стелю (сволок), а потім цей рушник дарували майстрам. В поле жати хліб теж виходили з рушником.

В українського рушника є багато видів. В давні часи наші предки використовували також рушники для витирання. Ними користувалась вся сім’я, тому вишивали їх більш простими візерунками, називався той рушник – УТИРАЧ. Ці рушники були для дорослих, щоб утирати руки. А для своїх дітей матусі також вишивали рушничок-утирач, окремо для хлопчика, окремо для дівчинки. Наприклад, для хлопчиків вишивають так званий рушничок-ГРАЙЛИК. Вважалося, що такий рушник допоможе хлопчику рости міцним, сильним та мужнім. А рушники для дівчаток називали РОСЯНИЧКОЮ. На рушниках-росяничках вишивали яскраві квіти. Ці зображення – символи дівочої краси та вроди.

Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. Старі люди казали, що ще від давніх племен ці кольори означали горе і радість. Чорний – це також колір родючої землі, багатства, урочистості. Червоний – колір щастя, добробуту, кохання. На найдавніших вишивках є геометричні узори – лінії, кола, хрести, ромби, які символізували сонце, зорі, землю, воду.

У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рослини: калину, троянду, ромашку, волошку, мак, барвінок, колоски пшениці. А доповнювали рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто можна побачити качок, лебедів, півнів.

Отже, рушник, це символ нашого народу, що супроводжував людину усе життя.

  Рушники – це обереги, які потрібно шанувати, берегти, щоб наше життя було щасливим; це символ пошани один до одного; це символ зичення усього найкращого і світлого.