Заняття. МИ ОДНА СІМ'Я. (За авторською програмою "Казковий дивограй")

Про матеріал

Робота з казкою – це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в житті, це процес перенесення казкових подій у реальність.

Саме за допомогою казки діти отримують інформацію про життя з його радощами і негараздами, переборюють самообмеження й доповнюють, змінюють, збагачують своє життя, накопичують позитивний емоційний досвід та відновлюють емоційну рівновагу, навчаються способам і засобам виходу з проблемних ситуацій, усувають порушення поведінки.

Переживши казкові події, дитина збагачується значимим для неї життєвим досвідом. Слухаючи казки, дитина на підсвідомому рівні переймає стилі людських стосунків і моделі поведінки. Тому що оточуючий нас світ – також живий. У будь-який момент він може заговорити з нами. Ця ідея важлива для формування бережливого ставлення до того, що нас оточує, прагнення до кращого, довіри до оточуючого світу.

Перегляд файлу

(За авторською програмою

Наталії Сидоренко «Казковий дивограй»)

Мета: сприяння адаптації дітей до нового середовища, створення комфортної атмосфери для кожного учасника.

1. Вправа «Познайомимось»

Мета: розвиток вміння само презентації, усвідомлення власного імені.

Хід проведення. Всі учасники сидять в колі.

Психолог. Діти, ви знаєте, що в кожного з нас є ім’я. Цим ім’ям називають вас мама, тато, бабусі, дідусі, друзі, інші люди. Ім’я дають дитині, коли вона народжується. І коли вона маленька, її називають – Танюша, Машенька, Наталочко і т.д.

Коли люди знайомляться, вони називають свої імена. І ми з вами зараз також познайомимось. Згодні? Для цього кожен з вас скаже своє ім’я та розповість про себе: «Хто ти? Як тебе звати? Де ти живеш? Що ти любиш?»

(Наприклад: «Я – дівчинка. Звати мене Мар’янка. Живу я в селі Рижани. Люблю слухати казки.»)

- А коли людина підростає, її називають інакше – Тетяна, Марія, Наталія.

- А як ви звертаєтесь один до одного? Я іноді чую, що діти негарно називають один одного – Ванька, Олька, або ще якось грубо. Що ви думаєте про це? (Відповіді дітей).

- Буде дуже добре, якщо ми називатимемо один одного ласкавими, ніжними, добрими іменами.

2. Гра «Паровозик»

Мета: розвиток доброзичливого ставлення один до одного, виховання почуття єдності.

Хід проведення.

Психолог. При зустрічі чемні люди завжди вітаються. А ми ж чемні? Тоді і ми повинні вітатися. Кожне наше заняття буде розпочинатися з привітання. Всім потрібно стати в коло.

Психолог. Добрий день, малятка!

Любі хлопчики й дівчатка.

Діти. Добрий день усім, усім!

І дорослим, і малим!

Психолог. Станемо швиденько в коло -

Посміхнемось всім навколо.

Діти. Привітаємося щиро,

Будем гратись в дружбі й мирі.

А привітання буде ще й незвичним. Це буде гра.

Одна дитина виконує роль паровозика. Всі інші діти – вагони, вони чекають, коли дитина-паровозик підійде до одного з них, привітається й запропонує їй приєднатися. Дана дитина виконує роль паровозика, а дитина, що була паровозиком, стає в ланцюжок і є вагончиком. Наприклад: дитина-паровозик промовляє: «Привіт, Мар’янко. Ти будеш моїм паровозиком?» Слідуюча дитина відповідає: «Привіт, Дмитрику. Я буду твоїм паровозиком». Коли паровоз починає рухатися, то дитина-паровозик промовляє: «Ту-ту-у-у-у!», а всі «вагончики» після її слів продовжують: «Чух-чух-чух!»

Гра триває доти, доки всі діти не побувають в ролі паровозика. Коли всі діти приєднаються й утвориться паровоз, то паровоз проїжджає декілька хвилин по кругу. Після цього всі діти хором промовляють:

«Ми їхали, їхали

І на заняття приїхали.

У-у-у-ух!»

(Всі діти сідають в коло на свої місця).

3. Рухлива хвилинка

Мета: зняття м’язової напруги.

Хід проведення. Діти виконують рухи, промовляючи такі слова:

Мама є. (Плеснути, підстрибнути.)

Ось тато йде. (Походити на місці.)

Я за ним бігаю. (Біг на місці.)

Мама — сонце. (Руки вгору.)

Тато — небо. (Руки в сторони.)

Я — квітонька в гаю. (Присісти, руки до обличчя.)

Повторити 2—3 рази.

4. Гра-вправа «Квітка-ім'я» (Додаток 1)

Мета: усвідомлення імені, зниження депривації ланок самосвідомості, тренування творчої уяви.

Хід проведення. Діти сидять у колі на килимі.

Психолог. Закрийте очі й уявіть собі літній день у саду або на лісовій галявинці. Відчуйте пахощі літнього дня, почуйте спів птахів або щось ще, розглянете квіти навколо себе.

А тепер уявіть квітку, яку ви могли б назвати своїм іменем. Яка вона?

Розгляньте, відчуйте її запах, візьміть у руки, спробуйте запам'ятати, що відчувають ваші руки. Тепер кожний спробує уявити своє ім'я, побачити якого кольору букви, які вони, високі чи низькі, на що вони схожі. А тепер давайте відкриємо очі й спробуємо намалювати своє ім'я так, як вам захочеться. Якщо поруч із вашим ім'ям вам захочеться щось намалювати, то це можна зробити.

Можна глибоко вдихнути й відкрити очі. Подивіться, а чи не такі квіти ви уявляли? Візьміть по одній квіточці та намалюйте в серединці себе, тому що ваше ім’я – це ви.

Методичні рекомендації. Під час читання психолог розкладає в центрі кола зображення квіточок. Після закінчення малювання діти прикріплюють квіточки до ватмана, на якому зображено травичку.

5. Вправа «Хто тебе покликав, довідайся»

Мета: розвиток відчуття дітьми один одного, диференціювання слухового сприйняття, співвіднесення людини та її звукового образу, розвиток емпатії.

Хід проведення. Діти, кожний по черзі, стають у кінець кімнати, закривають очі — водять. Двоє учасників із групи по черзі називають ім'я ведучого.

Завдання ведучому: відгадати, здогадатися, хто його покликав.

Методичні рекомендації. Якщо діти добре знайомі один із одним, то можна ускладнити завдання, запропонувавши дітям змінити голос.

6. Прощання

Психолог. До побачення, малятка!

Любі хлопчики й дівчатка.

Діти. До побачення усім!

І дорослим, і малим!

Психолог. Станемо швиденько в коло -

Посміхнемось всім навколо.

Діти. Попрощаємося щиро,

Ми всі грались в дружбі й мирі.

(Діти махають долоньками)