Заняття. МИ ОДНА СІМ'Я. (За авторською програмою "Казковий дивограй")
Робота з казкою – це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в житті, це процес перенесення казкових подій у реальність.
Саме за допомогою казки діти отримують інформацію про життя з його радощами і негараздами, переборюють самообмеження й доповнюють, змінюють, збагачують своє життя, накопичують позитивний емоційний досвід та відновлюють емоційну рівновагу, навчаються способам і засобам виходу з проблемних ситуацій, усувають порушення поведінки.
Переживши казкові події, дитина збагачується значимим для неї життєвим досвідом. Слухаючи казки, дитина на підсвідомому рівні переймає стилі людських стосунків і моделі поведінки. Тому що оточуючий нас світ – також живий. У будь-який момент він може заговорити з нами. Ця ідея важлива для формування бережливого ставлення до того, що нас оточує, прагнення до кращого, довіри до оточуючого світу.
(За авторською програмою
Наталії Сидоренко «Казковий дивограй»)
Мета: сприяння адаптації дітей до нового середовища, створення комфортної атмосфери для кожного учасника.
1. Вправа «Познайомимось»
Мета: розвиток вміння само презентації, усвідомлення власного імені.
Хід проведення. Всі учасники сидять в колі.
Психолог. Діти, ви знаєте, що в кожного з нас є ім’я. Цим ім’ям називають вас мама, тато, бабусі, дідусі, друзі, інші люди. Ім’я дають дитині, коли вона народжується. І коли вона маленька, її називають – Танюша, Машенька, Наталочко і т.д.
Коли люди знайомляться, вони називають свої імена. І ми з вами зараз також познайомимось. Згодні? Для цього кожен з вас скаже своє ім’я та розповість про себе: «Хто ти? Як тебе звати? Де ти живеш? Що ти любиш?»
(Наприклад: «Я – дівчинка. Звати мене Мар’янка. Живу я в селі Рижани. Люблю слухати казки.»)
- А коли людина підростає, її називають інакше – Тетяна, Марія, Наталія.
- А як ви звертаєтесь один до одного? Я іноді чую, що діти негарно називають один одного – Ванька, Олька, або ще якось грубо. Що ви думаєте про це? (Відповіді дітей).
- Буде дуже добре, якщо ми називатимемо один одного ласкавими, ніжними, добрими іменами.
2. Гра «Паровозик»
Мета: розвиток доброзичливого ставлення один до одного, виховання почуття єдності.
Хід проведення.
Психолог. При зустрічі чемні люди завжди вітаються. А ми ж чемні? Тоді і ми повинні вітатися. Кожне наше заняття буде розпочинатися з привітання. Всім потрібно стати в коло.
Психолог. Добрий день, малятка!
Любі хлопчики й дівчатка.
Діти. Добрий день усім, усім!
І дорослим, і малим!
Психолог. Станемо швиденько в коло -
Посміхнемось всім навколо.
Діти. Привітаємося щиро,
Будем гратись в дружбі й мирі.
А привітання буде ще й незвичним. Це буде гра.
Одна дитина виконує роль паровозика. Всі інші діти – вагони, вони чекають, коли дитина-паровозик підійде до одного з них, привітається й запропонує їй приєднатися. Дана дитина виконує роль паровозика, а дитина, що була паровозиком, стає в ланцюжок і є вагончиком. Наприклад: дитина-паровозик промовляє: «Привіт, Мар’янко. Ти будеш моїм паровозиком?» Слідуюча дитина відповідає: «Привіт, Дмитрику. Я буду твоїм паровозиком». Коли паровоз починає рухатися, то дитина-паровозик промовляє: «Ту-ту-у-у-у!», а всі «вагончики» після її слів продовжують: «Чух-чух-чух!»
Гра триває доти, доки всі діти не побувають в ролі паровозика. Коли всі діти приєднаються й утвориться паровоз, то паровоз проїжджає декілька хвилин по кругу. Після цього всі діти хором промовляють:
«Ми їхали, їхали
І на заняття приїхали.
У-у-у-ух!»
(Всі діти сідають в коло на свої місця).
3. Рухлива хвилинка
Мета: зняття м’язової напруги.
Хід проведення. Діти виконують рухи, промовляючи такі слова:
Мама є. (Плеснути, підстрибнути.)
Ось тато йде. (Походити на місці.)
Я за ним бігаю. (Біг на місці.)
Мама — сонце. (Руки вгору.)
Тато — небо. (Руки в сторони.)
Я — квітонька в гаю. (Присісти, руки до обличчя.)
Повторити 2—3 рази.
4. Гра-вправа «Квітка-ім'я» (Додаток 1)
Мета: усвідомлення імені, зниження депривації ланок самосвідомості, тренування творчої уяви.
Хід проведення. Діти сидять у колі на килимі.
Психолог. Закрийте очі й уявіть собі літній день у саду або на лісовій галявинці. Відчуйте пахощі літнього дня, почуйте спів птахів або щось ще, розглянете квіти навколо себе.
А тепер уявіть квітку, яку ви могли б назвати своїм іменем. Яка вона?
Розгляньте, відчуйте її запах, візьміть у руки, спробуйте запам'ятати, що відчувають ваші руки. Тепер кожний спробує уявити своє ім'я, побачити якого кольору букви, які вони, високі чи низькі, на що вони схожі. А тепер давайте відкриємо очі й спробуємо намалювати своє ім'я так, як вам захочеться. Якщо поруч із вашим ім'ям вам захочеться щось намалювати, то це можна зробити.
Можна глибоко вдихнути й відкрити очі. Подивіться, а чи не такі квіти ви уявляли? Візьміть по одній квіточці та намалюйте в серединці себе, тому що ваше ім’я – це ви.
Методичні рекомендації. Під час читання психолог розкладає в центрі кола зображення квіточок. Після закінчення малювання діти прикріплюють квіточки до ватмана, на якому зображено травичку.
5. Вправа «Хто тебе покликав, довідайся»
Мета: розвиток відчуття дітьми один одного, диференціювання слухового сприйняття, співвіднесення людини та її звукового образу, розвиток емпатії.
Хід проведення. Діти, кожний по черзі, стають у кінець кімнати, закривають очі — водять. Двоє учасників із групи по черзі називають ім'я ведучого.
Завдання ведучому: відгадати, здогадатися, хто його покликав.
Методичні рекомендації. Якщо діти добре знайомі один із одним, то можна ускладнити завдання, запропонувавши дітям змінити голос.
6. Прощання
Психолог. До побачення, малятка!
Любі хлопчики й дівчатка.
Діти. До побачення усім!
І дорослим, і малим!
Психолог. Станемо швиденько в коло -
Посміхнемось всім навколо.
Діти. Попрощаємося щиро,
Ми всі грались в дружбі й мирі.
(Діти махають долоньками)
Додаток 1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку