Тема: Кішки. Походження, породи, їх класифікація, біологічні особливості. Умови утримання, корми та технології годівлі.

Мета: дати знання про вид тварин - котів, як домашніх улюбленців.

Завдання:

• Освітнє: сформувати знання про біологічні особливості виду, походження, умови утримання та технології годівлі;
• Розвиваюче: розвивати логічне мислення, фантазію, вміння висловлювати власну думку та відповідати на запитання, навички роботи з онлайн-платформами та сервісами, визначати ти хутра котів;
• Виховне: виховувати відповідальне ставлення до домашніх тварин – котів.

Обладнання: презентація до заняття, вправи на онлайн платформі LearningApps.

Методи: словесні (розповідь, бесіда, пояснення), наочні (ілюстрація), практичні (вправи).

Хід заняття

І. Організаційний момент (5 хв.).

 Привітання, перевірка готовності вихованців до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми заняття (15 хв.).

 Керівник гуртка: Доброго дня! Ми з вами продовжуємо вивчати представників класу Ссавці – домашніх улюбленців. Цей вид тварин є одним з найпопулярніших видів домашніх улюбленців. І це є кіт свійський.  За ним нескладно доглядати, кіт невибагливий щодо їжі і не надто часто хворіє. Його можна навчити всіляким трюкам, а основна "професія" – відловлювання дрібних гризунів, у цього кота в крові. Навіть якщо Ваш дім не піддається мишачим атакам, домашній кіт посяде в ньому важливе місце, ставши повноправним членом сім'ї. Вони майстри ховатись. Перевіримо вашу увагу та пограймо у гру «Знайди кота».

Гра «Знайди кота» Слайд 2

В рамках дистанційної форми навчання, вихованці гуртка виконують вправу за посиланням:

https://vseigru.net/igry-koshki/28213-igra-najdi-kota.html

Керівник гуртка: Виконуймо завдання до 10 фотосвітлини. Бажаю вам успіху!

 Керівник гуртка: Сьогодні ми дізнаємось про таких домашніх улюбленців, як коти.

ІІІ. Робота над темою заняття (1 год. 30 хв.).

1. Розповідь з елементами бесіди.

Керівник гуртка: Якщо ми говоримо стосовно поняття біологічного виду по відношенню до загальної назви коти. Ця група тварин відноситься до виду - Кіт сві́йський, або кі́шка сві́йська (Felis silvestris catus) — невеликий Ссавець ряду Хижих родини Котових (слайд 3). Сучасна назва походить від латинської назви catus, що використовується для свійського кота, на відміну від дикого, який латиною називається felis (слайд 4).

Керівник гуртка: (Слайд 5) Кіт перебуває в тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною. Поширений у всіх районах земної кулі. Україна за даними 2006 року входила в 10 країн з найбільшою кількістю населення котів, ставши домом для 7 350 000 домашніх котів, але втратила цей статус. Загалом у світі нараховується близько 600 млн (2015 рік) свійських котів.

Керівник гуртка: (Слайд 6) Налічується кількадесят порід кота свійського.

Коти приблизно одного розміру з іншими малими кішками, вони мають струнке тіло, гострі зуби, чудовий зір та нюх, добре пристосовані для полювання на менших тварин. Однак коти, у порівнянні з дикими родичами, втратили смак до цукру, а певні популяції проявляють спадкову глухоту. Хоча коти полюють поодинці, вони є соціальними тваринами, що використовують численні засоби комунікації, у тому числі вокалізацію, феромони, мову тіла.

Керівник гуртка:  (Слайд 7) Ще нещодавно вважалося, що коти були одомашнені у Стародавньому Єгипті, де вони були культовими тваринами. Так наприклад, в цій країні є бог, який має зовнішній вигляд кішки. Баст, Ба́стет  — єгипетська богиня, уособлення світла (сонячного або місячного). Дочка Ісіди Осіріса. Центром культу Баст було місто Бубастіс, де відбувались урочистості на її честь (за Геродотом). Священною твариною Бастет була кішка, тому зображували богиню жінкою з головою кішки або в товаристві кішки з сонячним чи місячним колом. Поблизу Бубастіса знайдено масштабний котячий цвинтар, пов'язаний з культом богині. Однак, одне дослідження 2007 року поставило ці дані під сумнів, запевняючи, що всі домашні коти по жіночій лінії походять лише від 5 предків, ймовірно степових котів (Felis silvestris lybica), що були само одомашнені близько 10 тис. років тому на Близькому Сході. Найперші археологічні відомості про одомашнення котів припадають на час приблизно 9500 років тому та були знайдені на Кіпрі.

Довідкова інформація

Вважають, що вперше пухнастий дрібний хижак у Єгипті був приручений близько 5 000 років тому. Перше свідчення про одомашнення кішки в Давньому Єгипті, що підтверджується археологічними матеріалами, належить до 2 500 року до н. е^]. Можливо, прирученням пійманої кішки на той час займалися африканські племена, що жили поруч із єгиптянами. Тому піщана кішка могла бути вже напівдомашньою. Так, серед ієрогліфічних написів у гробницях царів V і VI династій зустрічаються ієрогліфи зі значенням «кішка».

Зображення кішок у Давньому Єгипті частіше зустрічаються в період Нового царства. Кішки шанувалися єгиптянами як священні тварини та були взяті під охорону. За шкоду, заподіяну священній тварині, суворо карали. Убивцю кішки забивали на смерть камінням, а кривдникові — відрізали руку. Апогей культу кішки припав приблизно на 950—800 роки до н. е. Центром культу стало місто богині Баст у Нижньому Єгипті. Богиня Баст зображувалася звичайно у вигляді жінки з котячою головою і персоніфікувала радість та веселощі, і вважалась покровителькою родючості й материнства. Приблизно 950 року до н. е. фараон Шешонк І заснував у місті Бубастіс столицю, і звідти культ богині Баст поширився всією країною. Там був побудований чудовий храм близько 300 м завдовжки, присвячений Баст. У ньому жили тисячі кішок, за якими стежили, а доглядав їх спеціально призначений жрець.

На околицях Бубастіса й Бені-Хасана були розташовані котячі цвинтарі, куди з усієї країни привозили кішок на поховання. При розкопках тут було виявлено понад 400 тисяч мистецьки виготовлених мумій кішок. У церемонії бальзамування трупа тварини брали участь усі члени родини. Потім забальзамоване тіло передавали до рук жерців для здійснення обрядів. Пишність похорону залежала від заможності власників тварини. В останню путь кішці клали іграшки, страви, статуетки кішок, також приносилися жертви богині Баст. Жалобна процесія кілька днів спускалася вниз за течією Нілу до місця поховання. При цьому господарі на знак жалоби голили собі брови.

Давні єгиптяни використовували кішок не тільки для ловлі мишей і пацюків, але й дресирували їх для лову птахів. На малюнках одного з поховань зображений мисливець із кішкою, що сидить у засідці, а також відбитий момент її нападу на птаха. У єгиптян одним із втілень бога Ра вважався кіт. У «Книзі мертвих» бог Ра у вигляді кота бореться біля дерева ішед (сикомор) зі змієм Імі-Ухенеф. У гробницях царів XIX і XX династій були виявлені написи, що вихваляють бога Ра таким чином: «Ти — великий кіт, месник богів». Кішок суворо заборонялося вивозити з країни. Однак вони все одно потрапляли в інші місцевості. Єгиптяни надсилали вивідувачів для того, щоб повернути викрадених тварин додому.

Європа

Античний світ

Однак, незважаючи на всі намагання єгиптян, кішки поширилися повсюдно. У Вавилоні кішки з'явилися лише в II тис. до н. е. Приблизно в VI—IV століттях до н. е. в байках Езопа є перші згадки про кішок. Грецькі купці привезли кішок з областей, де зараз розташована Лівія. У V ст. до н. е. коти з'являються в Греції та на Апеннінах. Тут кішка вважалася предметом розкоші й утримувалася в будинках вельмож. Поступово вона витіснила всіх тварин, яких тримали для боротьби з гризунами (куниць, ласиць тощо).

У Давньому Римі кішки вважалися символом волелюбності, тому не стали улюбленцями римських царів та імператорів. Наприклад, Спартак під час повстання звелів на бойових прапорах зобразити кішку як символ боротьби за волю.

З'явилася кішка й у Римській імперії у давньоримському місті Помпеї, засипаному під час виверження вулкана в 79 р. н. е. Але вже починаючи з IV століття, за відомостями археологів, кішки жили практично на всій території Римської імперії. Палладій у своїх працях, присвячених розведенню рослин та утриманню тварин (500 р. н. е.), давав вказівки щодо утримання кішок. Він рекомендував використовувати кішок на плантаціях артишоків, для боротьби із гризунами, але попереджав про небезпеку нападу на курей. Він уперше ввів до вживання слово «каттус» замість старого латинського найменування кішки «феліс». Вважають, що від цього слова беруть початок англійське «кет», німецьке «катер» і «катце», українське «кіт», французьке «ша» (chat).

Винятковою повагою кішка користувалася серед осілих арабів. Значною мірою це було обумовлене прихильністю пророка Магомета до кішок. Улюблену кішку пророка звали Муесса. Вона часто відпочивала на його одязі. Одного разу, коли пророка покликали на молитву, він не захотів турбувати тварину й відрізав той шматок одягу, на якому вона лежала. Пророк казав:

Кішки не нечисті й не заважають молитві, вони подібні до пастирів

У кочових бедуїнів кішка не знаходила застосування, тому вони зневажливо ставилися до неї, бачили в кішках втілення злих духів. Бедуїни більше цінували собаку як пастуха й сторожа. В арабській мові кішка має 19 найменувань, поступаючись у цьому лише левові.

Західна Європа

Існує хибний стереотип про негативне ставлення християнства до кішок. Але це був забобон, що мав місце переважно на півдні Європи. В православних країнах цього не було. В Західній же Європі винищування кішок призвело до скорочення їхньої чисельності й, відповідно, до значного збільшення кількості гризунів, особливо пацюків. Із цим, найімовірніше, пов'язане поширення в Європі й Азії у середині XIV століття бубонної чуми, носіями якої є пацюки. Лише в деяких місцях у цей період кішки не зазнавали переслідування. У другій половині VI століття папа Григорій Великий цінував кішок і дозволяв тримати їх у монастирях. Нічні любовні ігри кішок нагадували про заборонені мирські розваги, порушували спокій і сон ченців, тому в монастирях уперше почали каструвати котів. І донині на священній горі Афон у монастирях дозволяється тримати тільки кастрованих котів.

До кінця XVIII століття репутація кішок як регуляторів чисельності гризунів була відновлена, і вони знову запанували на своєму колишньому місці — поблизу домівки — як зразкова свійська тварина. Подекуди вони охоронялися законом. Так, за законом кантону, прийнятому в 1780 році в Цюриху, Швейцарія, убивця чужої кішки виплачував її власникові штраф зерном. Розмір штрафу визначався в такий спосіб: кішку підвішували за хвіст так, щоб вона торкалася носом землі, і засипали зерном, яке повинне було повністю закривати висячу тваринку (такий закон існував у зводі законів короля Вельсу Хоуела

Доброго в 936 році, майже такий самий закон є й у мусульман).

До Європи кішка потрапила через Італію, Балкани та Причорномор'я. Тут вона зустрілася з місцевою дикою лісовою кішкою й із завезеними сюди родичами з азійських країн. У результаті з'явилися гібриди, які сприяли становленню сучасного екстер'єру кішок.

Східна Європа

На Русі кішка здавна вважалася охоронницею домівки. Поряд із цим чорні кішки в казках були обов'язковими супутницями Баби-яги. Існував також такий негативний персонаж, як Кіт-баюн. На півдні України виявлені останки кішок, що відносять до VII—VIII століть н. е.

Америка

На американський континент свійську кішку було завезено з Європи. Перша згадка про кішку в Новому Світі належить до 1626 року. Вона стала об'єктом мінової торгівлі. У Парагваї, наприклад, перші кішки коштували фунт золота^{[джерело?]}.

Зараз кішки поширені всюди. Особливо багато їх в індустріальних країнах. Свійська кішка стає об'єктом розведення лише з другої половини XIX століття (на відміну від інших свійських тварин). У результаті послідовного добору з використанням методів селекції створювалися нові породи, що відрізняються одна від одної. Одними з перших селекцією зайнялися англійці, тому багато сучасних порід кішок мають британське коріння. Кішка на довгий час зайняла важливе місце у домівці людини. Тим більше що психологи стверджують: люди, у яких є кішки, живуть довше й щасливіші за інших.

Азія

Китай

До розселення в Європі кішка потрапила в Азію, де схрещувалася з індійською степовою. У Давньому Єгипті кішку порівнювали з левом, у Давньому Китаї — з тигром. У китайській мові існує чітке розрізнення назв свійських кішок та диких. Дикі кішки називаються «Чи», а свійські — «Мао». Гарні свійські кішки цінувалися й коштували дуже дорого. Купуючи кішку, китайці радилися з експертами. За певними ознаками будови тіла визначалося, чи буде тварина добре полювати на мишей і пацюків. Більші надії покладали на кішок, у яких був важкий міцний корпус, велика кругла голова, великі й добре розвинені рухливі вуха.

У Китаї були міста, які славилися розведенням кішок. Одне з таких міст Сангпан. Тут виводили кішок з особливими мисливськими якостями. Ними відзначалися тварини, що мали прикметну рису — трохи сплюснутий хвіст. У результаті селекції кішок у Китаї дотепер існує порода з висячими вухами. Розводили кішок і за забарвленням. Найпопулярнішими були строкаті, так звані триколірні кішки (каліко). Цінувалися й інші забарвлення. Наприклад, білі кішки з чорними хвостами. За законами Давнього Китаю кішка, що покинула господаря й пішла на іншу територію, стає власністю нового господаря. Тому кішок часто тримали в нашийниках на довгих повідцях. За очима свійської кішки визначали час дня: якщо зіниця мала форму вузької лінії — це полудень, якщо схожа на кісточку фініка — ранок або вечір, якщо кругла — ніч.

Японія

З Китаю кішки потрапили до Японії. Це відбувалося разом з поширенням буддизму й припало приблизно на VI століття. Японці відразу ж оцінили користь, яку приносять ці тварини. Спочатку кішок використовували для охорони бібліотек від мишей і пацюків. Тварини були рідкісними й дорогими. Імператор Ітідзьо одержав у подарунок з Китаю пару молодих кішок. До них була приставлена свита, яка подавала на дорогому посуді їжу та питво. Спали тварини на шовкових подушках. На 19-й день 999 року, як повідомляють «Записки коло подушки», у них з'явилося потомство — 5 кошенят. До кошенят була приставлена нянька. Деякі кошенята з наступних приплодів були подаровані найшляхетнішим придворним або продані за великі гроші.

Через високу вартість кішок їх постійно тримали на повідцях. При дворі імператора ці повідці виготовлялися із золотих ниток. Вважалося, що гризуни бояться одного вигляду тварини. Тому при нестачі коштів для придбання маленького хижака в будинку ставили його зображення, статуетку.

З поширенням та збільшенням кількості кішки втратили цінність і шанування. Приблизно з XII століття їх почали пов'язувати зі нечистими силами. Ця ідея досягла апогею в XIV столітті, коли з'явилася легенда про величезну кішку Некомата, що живе в горах. Гігантська кішка мала роздвоєний на кінці хвіст, у якому концентрувалися хвороби. Це призвело до того, що свійським кішкам почали відрізати хвости, щоб захистити будинок від хвороб. Цінувалися кішки, що були безхвостими від народження. У 1602 р. Імператор Ґо-Йодзей видає декрет, який захищає кішок від несправедливих звинувачень у тому, що вони — втілення нечистої сили, демонів. Пропонувалося спустити кішок з повідців, заборонявся їхній продаж. Цей декрет дозволяв кішкам вільно полювати на гризунів, розмножуватися й поширюватися. Існує легенда, що пояснює появу декрету. Імператор святкував у саду із придворними й гостями. Один китайський дипломат запитав, чому улюблена імператорська кішка увесь час на повідці. Імператор відповів, що немає необхідності її відпускати, тому що вона одним своїм виглядом наганяє жах на пацюків і мишей. У цей момент у дружини імператора впала сережка й закотилася в щілину. Миша намагалася вкрасти сережку. Син імператора побачив це і розірвав повідець. Кішка кинулася на мишу, впіймала її й урятувала сережку.

Керівник гуртка: (Слайд 8) Обговоримо зовнішню будову кішки свійської більш детально. Проведемо його у формі опитування. Я вам буду задавати питання, хто знає відповідь може відповідати.

Фронтальна бесіда

Питання:

1. Яку форму має голова кота? (Відповідь: голова округлої форми).
2. Що розташовується на верхівці голови? (Відповідь: на голові розташовуються невеликі, дуже рухливі вушні раковини).
3. Які бувають типи вушних раковин у котів? (Відповідь: У більшості порід вуха стоячі, у капловухих – напівстоячі. Зараз виведена нова порода – американський керл, у якого куточки вуха нібито вивернуті назовні).

Слайд 9

 Керівник гуртка: Ніс не вкритий волоссям і складається зі спинки, ніздрів і бічних сторін. Шкіряна частина носа називається носовим дзеркальцем. За станом носового дзеркальця можна визначити стан здоров’я кішки.

4. Який стан носового дзеркальця свідчить, що кіт здоровий? (Відповідь: У здорової кішки носове дзеркальце звичайно трохи вологе й прохолодне. Гарячий або з тріщинами ніс свідчить про хворобливий стан тварин).
5. Які органи чуття розташовані на голові? (відповідь: На голові розташовуються органи зору, нюху, слуху, рівноваги та смаку).

Керівник гуртка: Шия може бути порівняно короткою і міцною або ж граціозною, тонкою. Від холки вимірюється зріст кішки.  Шия переходить у тулуб, в якому розташовані життєво важливі органи. Кішка відноситься до пальцехідних тварин.

6. Яку форму мають лапи? (Відповідь: Лапи мають округлу форму).

Керівник гуртка: На передніх лапах п’ять пальців, а на задніх –чотири. Хвіст досить довгий, звужується на кінці в більшості порід. Буває порівняно недовгим (як у персів), або коротким або взагалі відсутнім (як у мейнських бобтейлів). До речі за розташуванням хвосту та характерами його руху можна зробити висновок щодо настрою кота.

 Вправа «Котячий настрій» (Слайд 10,11)

В рамках дистанційної форми навчання, вихованці гуртка виконують вправу за посиланням:

https://learningapps.org/display?v=p46cb6e8522

7. Слайд 12. Чим вкрите тіло кішки? (Відповідь: Тіло кішки вкрито волосяним покривом різної густоти й довжини, за винятком голих порід - сфінксів).

 Керівник гуртка:  (Слайд 13) Тривалість життя кішки в середньому становить 10-12 років, але зустрічаються й довгожителі — до 20 й більше років. Визначити вік кішки складніше, ніж собаки. Пов'язане це з тим, що кішка не сточує так зуби, не має помітних змін кришталика, забарвлення хутра. Маса кішок коливається залежно від породи й віку. У середньому доросла кішка повинна важити близько 4,5-5 кг. Самці важать трохи більше, самки — менше. Сінгапурська порода котів, яку ще називають сенгапура. Коти мають массу тіла до 3 кг. Порода Мейн-кун х одна з найбільших порід, вага яких варьєю від 6 до 11 кг. Має дуже лагідний характер.

 Керівник гуртка: Для того, щоб тварина не хворіла та жила довго необхідно створити належні умови утримання та годування. Спочатку розглянемо питання щодо годування. Раціон годування складається з декількох частин, а саме вода, корм тваринного та рослинного походження. У середньому для дорослої особини необхідно 60 мл води на день. Воду в місках необхідно замінювати щодня з миттям самої посудини. Вода може бути з під крану.

 

 

 

 

Керівник гуртка: Є безліч варіантів саме кормів. Їх поділяють на види. Виконаймо вправу «Корми котів», дізнаймося про види  та обговоримо їх специфіку.

Вправа «Корм котів» (Слайд 14,15)

В рамках дистанційної форми навчання, вихованці гуртка виконують вправу за посиланням:

https://learningapps.org/display?v=p46cb6e8522

 Керівник гуртка: Сьогодні існує два види кормів: натуральні продукти й готові корми. Останні поділяються на консервовані й сухі. Їх можна використовувати як окремо, так і в поєднанні один з одним. Натуральні продукти можна використовувати як у свіжому так і в обробленому вигляді (відварене).  До традиційно використовуваних продуктів належить м'ясо й риба. М'ясо може бути як ссавців (телятина, свинина, кролятина), птахів (курятина, індичка) та риби. Ще корисно давати м’ясні субпродукти. Крім того, необхідно давати молочні продукти, овочі, зелень, каші, мінеральні й вітамінні добавки. Кішки досить консервативні, швидко звикають до одного виду продуктів. Тому необхідно привчити кішку з дитинства до різноманітності, щоб вона одержувала достатню кількість необхідних речовин і була здоровою. Готування їжі для кішки з натуральних продуктів потребує певних витрат часу. Така їжа може зберігатися протягом тривалого часу тільки при заморожуванні.

Керівник гуртка: Намагайтеся годувати кота в один і той же час, вибираючи для цього тихе, спокійне і відокремлене місце, що знаходиться якнайдалі від лотка. Для годування виберіть поверхню, яку легко чистити, або спеціальний набір для годування котів. Використовуйте тільки чистий керамічний або металевий посуд. Годують два рази на день або по потребі тварини.

Керівник гуртка: (Слайд 16) Для утримання котів вдома необхідний певний інвентар та обладнання, що представлені на слайді.

Керівник гуртка: (Слайд 17) Переходимо до типів забарвлення хутра котів. Забарвлення кішок залежать від розподілу пігменту у волоску. Розрізняють такі забарвлення: одноколірні (одноманітні), двоколірні (біколори, таксидо, ван, черепахове, колорпоінт), багатобарвні (каліко), із плямами і смугами (таббі), комбіновані.

Одноманітне

• Кішки з таким забарвленням мають переважно один колір. Виведено багато порід кішок, яким притаманно лише одноманітне забарвлення, наприклад, шартрез, бомбей, нібелунг. Одноманітні забарвлення можуть бути блакитними, білими, червоними, шоколадними, чорними.

Двоколірні (Біколор, таксидо, ван)

• Кішки з такими забарвленнями мають два кольори, один з яких обов'язково має бути білим. Біколор мають майже всі породи, а от забарвлення ван — лише турецький ван. Таксидо — це забарвлення, яке має лише чорний та білий колір. Кішка з таксидо-забарвленням має мати чорну голову, шию, спину, іноді лапи. Білим має бути мордочка, грудка, живіт, іноді перенісся та лапки. Забарвлення ван мають золотий, чорний, блакитний кольори. Біколори мають всі природні кольори.

Колорпоінт

• Кішки з таким забарвленням мають темну голову, лапи та хвіст. Тулуб набагато світліший, може бути білим. Кішки колорпоінти переважно мають блакитні очі. Забарвлення колорпоінт мають сіамські, балінезійські, гімалайські, регдоли. Колорпоінти бувають блакитного, карамельного, червоного, шоколадного таббі-поінт кольорів.

Таббі

• Кішки з таким забарвленням мають плями та смуги. Воно дуже різноманітне. Наприклад: — з легким крапом — крап займає 1/8 або 1/32 довжини остьових волосків і створює ефект вуалі, накинутої на світлу основу; якщо вуаль блакитна — блакитна шиншила, коричнева — золота шиншила, червона — червона шиншила. Можливий малюнок табі;
   — із середнім крапом — крап займає 1 /з довжини остьового волосся і створює ефект накинутої мантії поверх світлого тону. Бувають кішки з підпалинами, або затушовані Зустрічаються забарвлення чорне з підпалинами, а також шоколадне, червоне, лілове з підпалинами;
   — з сильним крапом — крап займає 1/2 або з/4 довжини волоска. Кішки з таким забарвленням називаються димчастими. Бувають чорні димчасті, а також блакитні, руді, лілові, шоколадні, кремові. Забарвлення присутнє у багатьох породах, наприклад, американська короткошерста, американський бобтейл, бенгальська, британська короткошерста, єгипетська мау, мейн кун, орієнтальна, перська.

Черепахове

• Кішки з таким забарвленням мають два кольори, але на відмінно від біколора, один з них не білий. Проте, іноді він може зустрічатись на черепаховому забарвленні, але у малих кількостях (переважно на грудці і лапах). Стандартне черепахове забарвлення (без білого кольору) може бути бурштиновим, бурим, шоколадним, або, наприклад, ліловим. Поки що не існує породи кішок, яка б мала виключно черепахове забарвлення, але як не основне забарвлення, черепахове присутнє у багатьох породах.

Каліко

• Кішки з таким забарвленням мають три будь-яких кольори. Каліко забарвлення не популярне, проте все ж воно інколи зустрічається в деяких породах.

 

 

 

 

IV. Підсумок заняття.

Керівник гуртка: Дякую всім за увагу та підсумуємо заняття у формі бесіди.

Рефлексія. Фронтальна бесіда (застосовується з метою узагальнення вивчає мого матеріалу)

Питання:

1. Який вид тварин ми сьогодні розглядали?
2. Чи є у вас вдома кіт або кішка?
3. Чим годують котів свійських?
4. Який інвентар та обладнання необхідний для утримання котів свійських?
5. Який тип хутра найбільш поширений у котів свійських на вашу думку?

Список використаних джерел:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%82_%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
2. https://animation.99px.ru/animations/download/35781/
3. https://www.demokot.ru/photo/r1/porodi-koshek-foto-i-nazvaniya-po-alfavitu.php
4. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%81%D1%82
5. https://www.purina.ua/cats/health-and-nutrition/daily-feeding-guide/feeding-your-adult-cat#:~:text=%D0%9D%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D1%82%D0%B5%D1%81%D1%8F%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD,%D1%87%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4.
6. https://tvaryny.com/ua/breed-domashniy-kit
7. https://www.royalcanin.com/ua/cats/breeds/breed-library/siamese