Заняття в рамках "Школи молодого вчителя "на тему :"Установки в роботі педагогів"

 Тема 4: Установки в роботі вчителя.

Мета: розвиток психологічної культури педагогів, розвиток  емпатії, формування значимості установок у роботі вчителя; розвиток у педагогів комунікативних навичок

Обладнання: ватман з малюнком річки і берега, дві фотографії,  аркуші паперу, ручки.

Хід заняття:

   Знайомство

Мета : знайомство учасників, визначення їх внутрішньої позиції

Психолог пропонує учасникам уявити та описати себе у вигляді будиночку

При аналізі описів увага звертається на розмір, форму, комфортність на основі чого робиться висновок про сприймання власного «Я»

 

Повторення правил групи

     Учасники об’єднуються  в групи за кількістю утверджених правил. Психолог кожній групі роздає певне правило,  про яке вони мають заспівати пісню. Інші групи відгадують.

 

Очікування. Вправа   «Берег »

Мета: визначити очікування учасників.

На дошку вивішується заздалегідь намальовану річку з двома берегами.

Кожен учасник  записує свої   очікування на  стікері - кораблику і прикріплює на  ватман. (річку)

 

Вправа “Галявина”

Мета: визначення настрою учасників.

- Уявіть галявину й себе на ній. У що або в кого ви перетворилися б на цій галявині? Що робите на ній?

Обговорення : психолог ставить уточнюючі запитання: скільки вам років, як себе почуваєте, є те, що заважає вам...  як ви ставитеся до...?

 

Вправа «Фото».

Мета: виявити значення установки в роботі вчителя, як вона впливає на думку і уявлення про людину.

- Пропоную почати роботу з однієї цікавої вправи. Перед вами лежать фото, ваше завдання назвати особистісні якості людини зображеної на фотографії (добрий, злий, розумний, дружелюбний, брехливий, щедрий, скупий і т.д.).

У кожного учасника фото однієї людини, але вони про це не знають, під фотографією дана установка про цю людину, в одних позитивна, в інших негативна. (Наприклад: фото №1 – Успіхи в навчанні в цієї людини не достатньо гарні, друзів не має, єдина дитина в родині; фото №2 – Живе в неповній родині, доглядає за хворою матір'ю, має багато друзів і т.д.)

Потім відбувається обговорення по колу. Учасники відповідають на запитання:

- Чому ви вибрали саме ці якості?

- Що вплинуло на вашу думку?

Отже – цей напис з'явився для вас установкою.

- Сьогодні ми поговоримо з вами про установки.

Установки оточують нас скрізь. Це й характеристики, написані вчителями з інших шкіл на новоприбулих і відгуки про дитину інших людей.

 

Інформаційне повідомлення « Психологічні установки в роботі вчителя»

Установка — це стійка схильність людини до певної форми реагування, за допомогою якої може бути задоволена та чи інша потреба.

Вона спонукає людину орієнтувати свою діяльність у певному напрямі й діяти послідовно щодо всіх об'єктів і ситуацій, віддзеркалює стан особистості на основі взаємодії між потребами та їх задоволенням, забезпечує легкість, автоматичність та цілеспрямованість поведінки. Установка може бути основним чинником, який опосередковує активну взаємодію людини та соціального середовища. Завдяки багаторазовому повторенню так званих установочних ситуацій поступово формуються «фіксовані установки людини», які непомітно для неї самої впливають на її життєву позицію. Установки можуть бути як позитивними (поведінка школяра, основана на позитивному ставленні його до вчителя), так і негативними, упередженими (ставлення вчителя до невстигаючих учнів, які ще й порушують поведінку).

Роль установки в педагогічному спілкуванні було досліджено під час експерименту, який увійшов у історію педагогіки, як «ефект Пігмаліона». Американські психологи Розенталь і Джекобсон після психологічного обстеження школярів, визначення рівня їх розумового розвитку повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, назвавши їх прізвища. При цьому були названі діти, які насправді мали різні успіхи й здібності. Через деякий час психологи виявили найпомітніші успіхи в розвитку тих дітей, які були названі серед кращих, але мали посередні оцінки. Сталося це тому, що вчителі, дізнавшись про неабиякі здібності своїх вихованців, змінили установку щодо них. Навіть якщо рівень знань дитини був вельми невисокий, учитель почав уважніше придивлятися до неї, а це змінювало його ставлення до учня і характер стосунків загалом. Вчитель, як Пігмаліон, через атмосферу уваги і піклування у класі, доброзичливої вимогливості і любові створював умови для ефективного розвитку дитини. А найголовніше — він дивився на дитину, як на талановиту і робив усе для того, щоб розвинути цей талант. Тому установка завжди повинна бути тільки позитивною, оптимістичною

 

Вправа «Важкий учень»

Мета: виявити позитивне значення установки для подальшої роботи з учнями.

-  У  будь – якій школі є  дві найважливіші нації – це учні й учителі.

Перед вами лежать листочки. Подумайте, хто з ваших учнів, на вашу думку, для вас є самим проблемним учнем. Напишіть його ім'я.

Тепер впишіть тільки позитивні якості цього учня. У своїй подальшій роботі з ним використовуйте тільки цей позитивний потенціал.

Дійсно ваш учень такий проблемний?

Нехай аналіз ситуації допоможе розв'язати свою професійну проблему.

Далі, напишіть своє ім'я й свої якості як позитивні, так і негативні. Яких виявилося більше? Підкресліть позитивні, нехай вони вам допоможуть.

Тільки тоді ви будете успішним учителем, а учень -  успішним учнем, коли буде йти орієнтування на позитивні якості особистості. Цією вправою я прагла вам дати установку на вдале співробітництво й взаєморозуміння.

 

Вправа « Це просто ! »

Мета : показати роль позитивного налаштування на роботу, віри в успіх.

- Досить часто  вчителі і батьки в основному вказують на недоліки, помилки, слабкості дітей. Унаслідок таких дій дорослих у дітей формується почуття безпорадності, знижується їхня само­оцінка. Такі дії з боку дорослих не завжди доречні, оскільки часто дитина сама чудово знає, що припустилася помилки.

Ви повинні переконати іншого учасника групи (уявіть, що перед вами ваш підлеглий чи дитина, яка потребує ваших настанов), що із завданням можна легко впоратися. Прагніть вселити впевненість в успіх.

 Запишіть свою промову.

 

Вправа «Похвали учня»
Мета: розвиток  емпатії, вміння помічати позитивні риси учнів, вміння робити компліменти

Кожному вчителю пропонується  за щось похвалити учня. Слід вибирати приємні і нешаблонні слова.
 

Рефлексія

Мета : усвідомити ступінь реалізованості очікувань, оцінити результативність за­няття.

 Учасники висловлюються  щодо реалізації їхніх очікувань від заняття  і переклеюють стікери до берега, якщо очікування справдились.

 

Притча про мандрівника

Одного разу мандрівник, який прибув до незнайомого міста, побачив стару жінку, яка сиділа на краю дороги.

«Скажіть мені, які люди живуть у цьому місті ?», запитав він.

«А які люди жили у місті, звідки Ви приїхали ?»

«Гірше не буває: підлі, брехливі, доброго слова не варті».

«То ж такі самі люди живуть і у цьому місті», відповіла стара жінка.

 Невдовзі ще один мандрівник завітав до старенької та запитав у неї те ж саме.

І знов вона сказала:

«А які люди жили у місті, звідки Ви приїхали ?»

«Та всі гарні люди – доброзичливі, надійні, щедрі.»

«То ж таких самих людей Ви зустрінете і у цьому місті», відповіла розумна жінка.

Якщо учитель бажає бути справді добрим, він повинен бачити Людину у кожній дитині, співчувати її болю та радіти її радощам. Тоді люди, яких він зустріне у місті Дитинство, завжди будуть такими, якими ми всі бажаємо їх бачити.

 

 

 

 

 

 

 

Поради  психолога

 ПРИЙМИ ВСЕ ТЕ, ЩО Є В ДИТИНІ, як природнє, відповідне її природі, навіть якщо це й не відповідає твоїм знанням, культурним уявленням і моральним установкам. Якщо дитина кричить або бігає по коридорах – у першу чергу це – особливий і законний прояв її внутрішньої енергії, і лише в другу – порушення правил суспільної поведінки. Єдине виключення – неприйняття в дитині того, що загрожує здоров'ю людей і його власному здоров'ю.

2. Прийнявши всі прояви дитини, як позитивні, так і негативні, СУПРОВОДЬ ЇЇ ПОЗИТИВНУ САМОРЕАЛІЗАЦІЮ. Якщо всіляко допомагати й схвалювати культурну працю дитини, стимулювати її творчі ідеї, то саме вони будуть рости в ній і розвиватися. Прорахунки й недоліки, на яких увага вчителя явно не концентрується, будуть зникати, не одержуючи зовнішнього енергетичного підживлення.

3. НАМАГАЙСЯ НІЧОМУ НЕ ВЧИТИ ДИТИНИ ПРЯМО. ЗАВЖДИ ВЧИСЯ САМ. Тоді дитина, перебуваючи з тобою, буде завжди бачити, почувати й знати, як можна вчитися. На заняттях живописом – малюй сам; якщо всі складають казку, складай і ти; на математиці вирішуй завдання разом з учнями.

4. Не задавай дітям питань, на які знаєш відповідь (або думаєш, що знаєш). ШУКАЙ ІСТИНУ РАЗОМ З НИМИ. Іноді можна застосувати проблемну ситуацію з відомим тобі рішенням, але в підсумку завжди прагни виявитися разом з дітьми в однаковому невіданні. Відчуй радість спільної з ними творчості й відкриття.

5. ЩИРО ЗАХОПЛЮЙСЯ ВСІМ ГАРНИМ, що бачиш навколо. Знаходь прекрасне в природі, у мистецтві, у вчинках людей. Нехай діти будуть наслідувати тебе в такому захваті. Через наслідування в почуттях їм відкриється й саме джерело гарного.

6. НІЧОГО НЕ РОБИ ПРОСТО ТАК. Якщо ти з дітьми, то ти вчитель у будь-який момент часу. Будь-яка ситуація для тебе – педагогічна. Умій сам створити її або використати виниклу ситуацію для рішення освітніх завдань. Учень, що потрапив в освітню ситуацію, завжди здобуває в результаті особисті знання й досвід, свій власний висновок. Це краще, ніж «віщати» й розтлумачувати йому прописні істини. Але обов'язково допоможи дитині усвідомити й сформулювати свої результати, оцінки, висновки.

7. Вважай своїм основним педагогічним методом УСВІДОМЛЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДИТИНОЮ. Усе, що вона робить або не робить, є зовнішнє вираження її внутрішньої сутності. Завжди намагайся зрозуміти внутрішнє через зовнішнє. Будь "перекладачем" всіх її вчинків і робіт. Удивляйся, вслухуйся, вчувайся й вдумуйся в учня. Обговорюй з ним його успіхи й проблеми. Навіть роблячи це без нього, ти будеш допомагати йому.