Заняття з елементами тренінгу для педагогів "Будьмо здорові!"

Будьмо здорові!

Заняття з елементами тренінгу з профілактики емоційного вигорання

     Мета: допомогти усвідомити важливість присвоєння  свого «Я»; зняти психологічні бар’єри, розвинути емоційну стійкість у різних життєвих ситуаціях.

     Вправа «Знайомство» (10 хв)

     Учасникам роздають бейджики, на яких вони пишуть своє ім’я так, як би хотіли, щоб до них звертались на занятті. Потім всі коротко презентують свої імена і розповідають про себе.

Правила групи

• Активність;
• Правило «піднятої руки»;
• Говори «тут і тепер»;
• Доброзичлива, відкрита атмосфера;
• Без критики;
• Вимкнений мобільний телефон.

Очікування. Вправа «Пісочний годинник»

     Мета: визначити очікування, з якими педагоги прийшли на заняття.

     Психолог. Усі ви знаєте про цей вибагливий та незвичайний для сучасної людини механізм, за допомогою якого вимірюють час. Проте я використаю наш пісочний годинник для вимірювання ваших очікувань від заняття.

     Зараз пропоную на стікерах записати свої очікування та по черзі наклеїти їх на верхню частину годинника, тобто на початок відліку часу.

     Вправа «Запрошення до чаю»

     Мета: самопізнання і самовираження учасників, створення доброзичливої атмосфери в групі.

Передаючи по колу чайну чашку, учасники промовляють: «Приходь до мене на чай, бо я…(гарна господиня, цікавий співрозмовник тощо)».

 

 

     Вправа «Рольова гімнастика»

     Мета: усвідомлення важливості прийняття свого «Я».

     Кожен учасник отримує аркуш із завданням вимовити слово «я»: голосно, тихо, сердито, ствердно, здивовано, захоплено, сумно, ніжно, іронічно, злостиво, тоном відповідального працівника, розчаровано.

• Що ви відчували під час виконання вправи?
• Що здивувало, а що сподобалось?

     Інформаційне повідомлення « Чи можна боротися зі стресом?» (5 хв)

     Чи знаєте ви, який найголовніший засіб боротьби зі стресом? Це – не накопичувати негативних емоцій. Якщо вам щось не вдається, треба відкласти розв’язання проблеми до завтра. І найголовніше – ніколи не підгодовуйте своїх проблем.

     Причини стресів найчастіше ховаються в повсякденному напруженні, що виникає мало не щодня, а не в чомусь незвичному. Найкращий засіб проти стресу – вміння розслаблятися. І справді сильні негативні емоції можна зняти, розслабивши м’язи, тобто в стані релаксації. А як бути, коли стресова ситуація несподівана й просто «вдаряє по нервах»? Тоді спробуйте її зменшити.

• Станьте, походіть по кімнаті, пройдіться швидким кроком по вулиці – це допоможе трохи «відійти» від неприємних переживань, розжене кров і відверне підвищення кров’яного тиску.
• Прийміть теплу ванну або душ – вони розслабляють м’язи й заспокоюють нерви.
• Розкажіть про свої неприємності другу або близькій людині.
• Мовчки полічіть до десяти, особливо коли настільки розлючені, що готові закричати.
• Приготуйте чашку теплого чаю з трав. Пийте його якомога повільніше, втішаючись теплом і насолоджуючись ароматом.
• Не бійтесь плакати. Більшість людей зізнаються, що після сліз вони краще почуваються. Сльози горя, радості або полегшення допомагають позбутися стресу.
• Висміюйте свої тривоги, знайдіть кожного вечора час для комедій або гумористичних передач.
• Якщо ви дуже чутливі до критики – навчіться її передбачати й таким чином пом’якшувати удар.
• Розпочніть справу, що приносить вам задоволення.
• Постарайтесь виспатися.
• Постарайтеся сконцентруватися на чомусь хорошому в вашому житті: можливо, ви почули сьогодні хороші новини чи комплімент від друзів.

     Запам’ятайте, що хороше завжди, хоч і не набагато, проте все одно переживає погане.

     Вправа «Це чудово!» (10 хв)

     Мета: формування командної згуртованості, емоційного піднесення.

     Учасники стоять півколом, достатньо великим, щоб було зручно виступати. Тренер пропонує всім по черзі вийти у центр півкола і розповісти про якусь свою рису, вміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання ті, хто стоїть у півколі, мають разом відповісти: «Це чудово!», - й одночасно підняти вгору великий палець.

    Вправа «Плакат для учительської»

     Мета: розвиток навичок групової взаємодії.

Психолог об’єднує учасників у три групи і пропонує виготовити плакат в учительську, на якому потрібно подати інформацію про симптоми професійного вигорання та способи його запобігання та подолання. Назва плакату, його зміст, естетичне оформлення – на вибір групи.

     Презентація плакатів.

     Вправа «Верба – тополя» (5 хв)

     Мета: формування навичок саморегуляції.

     Усі стають у коло. Потрібно розставити ноги на ширину плечей, трохи нахилити корпус, опустити голову, розслабити й опустити руки вздовж тулуба. Ви – плакучі верби, гілки, які плавно розгойдує вітерець. Виконуючи це завдання,потрібно розслабитися. Потім плавно підніміть руки вгору, прогніться, випростайтеся, зробіть глибокий вдих. Поставте п’яти разом, носки нарізно. Тепер кожен – струнка, гнучка тополя, що не боїться ні вітрів, ні бурі – вона сильна і могутня.

• Як ви почувалися на різних етапах виконання вправи?

 

    Вправа «Мені подобається твій (твоя)… (10 хв)

     Мета: продемонструвати роль почуттів у нашому житті, необхідність їхнього вираження для формування дружніх взаємин.

    Учасники сидять у колі. Кожен має сказати двом членам групи (сусідам праворуч і ліворуч) щось про їхню зовнішність: «Оксано, мені подобається твоя…». Після цього кожен учасник має сказати двом іншим, що в їхній поведінці або рисах характеру їм до душі.

• Як ви почувалися, коли говорили приємні речі іншим?
• А коли говорили вам?
• Що було виконувати легше, а що – складніше?

     Очікування учасників «Пісочний годинник»

     Мета: визначити, чи справдилися очікування від заняття.

     Психолог. Колеги, наша сьогоднішня зустріч підходить до завершення. Зараз кожному з вас я пропоную підійти до годинника і якщо сподівання справдилися, наклеїти свій стікер на нижню частину годинника.

     Вправа «п’ять добрих слів»

     Мета: одержання зворотного зв’язку від групи, самооцінювання, самопізнання.

     Кожен учасник має обвести свою руку на аркуші паперу і на долоньці написати своє ім’я. Потім цей аркуш передають сусідові праворуч, а самі одержують малюнок від сусіда ліворуч. На цій долоньці учасники повинні написати яку-небудь привабливу, на їхню думку, рису її власника. Таким чином аркуш із малюнком ходить по кругу, поки не повернеться до власника. Наприкінці вправи учасники збирають аркуші зі своїми долоньками.

     Психолог. Дякую всім за увагу, співпрацю та активність! Хай вам щастить! Будьте здоровими! Будьте усміхненими!

 

 

 

 

Інформаційне повідомлення про «емоційне вигорання».

З початку 1970-х років у наукових колах з’явився термін «емоційне вигорання». Вітчизняні і зарубіжні вчені зазначають, що синдром емоційного вигорання – це реакція на хронічний стрес, що сягнув певної межі. Інші вважають його професійним захворюванням, дехто – професійною кризою. Останнім часом психологи зазначають, що вигорання – професійний стрес, що набуває затяжного перебігу, форма професійної деформації особистості.

«Професійне вигорання» педагога – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття по відношенню до учнів.

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять: надмірно інтенсивне спілкування; високий ступінь відповідальності за інших людей; інформаційні перевантаження; екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування.

Компоненти синдрому вигорання: емоційне виснаження (спустошення, втома); деперсоналізація міжособистісних стосунків; редукція професійних досягнень (відчуття власної некомпетентності, зниження рівня досягнень).

Потенційні стимулятори вигорання: особистісні; статусно-рольові; корпоративні (професійно-організаційні).

Особистісні чинники вигорання: схильність до інтроверсії (низька соціальна активність та адаптованість, соціальна несміливість, спрямованість інтересів на внутрішній світ); реактивність (динамічна характеристика темпераменту, що проявляється в швидкості й силі емоційного реагування);

Низька або надто висока емпатія (схильність осягати емоційний стан інших людей, розуміти світ їхніх душевних переживань, співчувати тощо); жорсткість та авторитарність по відношенню до інших; низький рівень самоповаги та самооцінки.

Статусно-рольові чинники вигорання: рольова невизначеність; незадоволення своїм професійним та особистим зростанням; низький соціальний статус; наявність жорстких поведінкових стереотипів, що виключають творчість; професійні ситуації, в яких спільні дії співробітників не обговорені: відсутня інтеграція зусиль, але при цьому присутня конкуренція.

Корпоративні чинники вигорання: тривалість та інтенсивність робочого навантаження, тобто на розвиток синдрому впливає не багатогодинна робота, а невизначена (нечіткість функціональних обов’язків) або яка не отримує належної оцінки.

Симптомами емоційного вигорання: прагнення зменшити взаємодію з іншими людьми (учнями, колегами, друзями); очікування винагороди від роботи, яку виконуєш, натомість отримання покарання від недостатньої компетентності; зниження працездатності, продуктивності, бажання працювати; звичайна робота стає дедалі важчою, а можливості її виконати – дедалі меншими; почуття стомленості; головні болі, безсоння, порушення сну, зміна ваги (зниження або збільшення); зниження рівня ентузіазму; збільшення конфліктів; загальна негативна установка на життєві перспективи; образа, розчарування, приступи гніву, роздратування, почуття провини.

Професійне нездоров’я вчителя залежить від багатьох факторів, на які він, на жаль, не здатен вплинути. До таких факторів відноситься феномен емоційного вигорання як результат невідповідності між особистістю та роботою, синдром фізичного й емоційного виснаження, який бере початок зі стресу міжособистісної взаємодії і включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, утрату розуміння та співчуття.

Психологи вважають, що синдром емоційного чи професійного вигорання – процес, за яким неможливо услідкувати. Це природний стан людей, котрі повністю віддають себе роботі.

Існують дослідження, які свідчать про взаємозв’язок сімейного становища та вигорання. Неодружені та незаміжні педагоги вигорають у більшій мірі, ніж їхні колеги, які мають сприятливі сімейні стосунки.

Виникненню професійного виснаження сприяють також стрімкий ритм життя, ізольованість, почуття безпорадності.

Адміністрація навчального закладу може попереджувати і запобігати емоційному вигоранню педагогічних працівників, звертаючи увагу на такі фактори: укомплектованість колективу; професійна підготовка спеціалістів; матеріально-технічне забезпечення; ефективне управління; надійна передача інформації; міжособистісні відносини; психологічна атмосфера в колективі; мотивація на діяльність.

 

Методичні рекомендації щодо подолання педагогічними працівниками синдрому «професійного вигорання».

Педагоги повинні намагатися самостійно дбати про своє здоров’я, щоб воно не нашкодило професійній працездатності. При психологічній стабільності організму вчитель зуміє донести до учня інформацію та сформувати з нього повноцінну особистість.

Для зняття напруги й укріплення витримки навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Херсонській області пропонує дотримуватися рекомендацій:

1. Заздалегідь програвайте варіанти.

Вважається, що успіху досягає саме той, хто знає, що робити, зазнавши невдачі. Тому варто заздалегідь програти в уяві різні варіанти поведінки учнів (зазначаючи можливі варіанти в «партитурі уроку», як робить диригент перед концертом на репетиції) залежно від того, як поведеться клас. Учні можуть не включитися у проблему, не захотіти виконувати завдання, не засміятись у відповідь на жарт. Як на це відреагувати, не почати комплексувати? Усе це варто продумати заздалегідь.

2. Учіться планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів уроків часто веде до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою як дамоклів меч. Приділіть планам якийсь час, коли це буде можливо, і попрацюйте над ними доти, доки не закінчите.

3. Визнайте і прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставить перед собою абсолютно недосяжні цілі. Але людина не може бути досконалою, тому часто виникає почуття неспроможності чи невідповідності, незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте перед собою цілі, які зможете досягти.

4. Розважайтесь.

Іноді необхідно втекти від життєвих проблем і розважитися. Знайдіть заняття, що було б захоплюючим і приємним.

5. Будьте позитивною особистістю.

Не критикуйте інших. Учіться хвалити інших за ті речі, що вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих .

6. Учіться терпіти і прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації і гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх.

7. Уникайте нездорової конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але занадто велике прагнення вигравати в багатьох галузях життя створює напруження і тривогу, робить людину агресивною.

8. Регулярно робіть фізичні вправи. Скорегуйте харчування.

Перевіртеся в лікаря до того, як займатися за якою-небудь системою. Краще виконувати ту програму, яка приносить вам задоволення.

9. Розповідайте про свої неприємності.

Знайдіть друга, священика чи консультанта-психолога, із якими ви можете бути відверті.

10. Учіться безмедикаментозного методу розслаблення.

Медитація, йога, аутогенне тренування і прогресивна релаксація можуть бути вивчені за допомогою акредитованих компетентних учителів і професійних психологів.

11. Якщо ж робота є для вас значущою, але ви відчуваєте, що починаєте «вигорати», то — хоча б тимчасово – зробіть такі кроки: попросіть керівництво тимчасово знизити вам навантаження; не беріть роботу додому; не розмовляйте про справи під час обіду та у вільний час.

12. Навчіться управляти своїм часом за допомогою таких прийомів: визначте основні цілі та завдання вашої професійної діяльності на певний період; зіставте результати їх виконання з можливостями здійснення певних етапів вашої професійної кар'єри; визначте пріоритетність цілей та завдань; складіть розклад виконання справ; навчіться казати «Ні!»; делегуйте свої повноваження; доручайте завдання іншим; визначайте те, як ви розподіляєте свій час.

13. Змініть свій імідж «трудоголіка». Щоб подолати трудоголізм, використайте такі засоби: сконцентруйтеся на тому, що вам подобається найбільше, та спробуйте знайти способи припинити або мінімізувати виконання того, що вам не подобається; спитайте себе «чим би я хотів займатися безкоштовно?» і потім спробуйте спрямовувати в це русло свою роботу; використовуйте свій час, не дозволяйте часу використовувати вас; вирішіть для себе, скільки часу ви приділятиме відтепер роботі, потім скоротіть свій робочий час до цього рівня; використайте для цього так звані «штучні» прийоми (призначте відразу після закінчення робочого дня зустріч із другом, заплануйте відвідування басейну, похід до театру тощо); залишіть вільний час у вашому робочому розкладі; навчіться казати «Ні!» новим вимогам до вашого часу; якщо вам важко це зробити, скажіть, що вам потрібно подумати над цим і відмовтеся пізніше; оформіть своє робоче місце за власним смаком, зробіть так, щоб воно приносило вам задоволення; спробуйте не забувати про приємні моменти своєї роботи: задоволення від виконаного завдання, свобода та можливість бути корисним іншим тощо; надмірна захопленість роботою передбачає хороший обсяг звітності про те, як ви працюєте; можна переструктурувати роботу, щоб вона приносила вам більше задоволення; визначте час для сімейних справ (поділіть із домашніми побутові турботи, влаштуйте поїздку на природу.

14. Створіть групу соціальної підтримки.

Соціальна підтримка — це почуття причетності, почуття того, що тебе приймають та люблять таким, яким ти є, а не тому, що ти можеш що-небудь зробити для когось. До групи соціальної підтримки можуть увійти ваші друзі, члени сім'ї, з якими ви духовно близькі і з якими ви поділяєте свої радощі, проблеми, острахи та любов. Включіть до групи соціальної підтримки і ваших колег, затоваришуйте з ними, організуйте спільне позитивне проведення часу.

 

ІІІ. Поради психолога.

Якщо в кожному навчальному закладі буде розроблена методика психологічного розвантаження вчителя та будуть створені умови для відпочинку працівника, педагог зможе ефективно викладати предмети для учнів. Але, звісно ж, головною умовою є власний підхід людини до свого здоров’я. Учитель повинен володіти психологічними навичками, аналізувати ситуацію, що склалась, і вміти позбавлятись негативу.