Заохочення і покарання дитини в сім'ї

Сьогодні  проблема  вибору методів заохочень і покарань одна із самих актуальних.

Актуальність обраної  теми   полягає в

тому, щоб виявити  безцінні можливості заохочення  і  покарання  як  методів виховання  дітей в сім'ї. Також не менш важливим є те що в ході роботи розгля- далась сучасна сім'я, її  проблеми. Нео- бхідно також згадати  також згадати про духовні  цінності  і  етичний клімат, і ті на перший погляд незначні деталі повся кденного спілкування, у яких  народжу-

ється   взаєморузуміння,  йде  важкий і радісний процес виховання людини.   Сімейне  виховання  досить часто суп- роводжується покаранням. 

Що ж таке покарання? У голову відразу лізе спогад  про отримання в дитинстві декілька    ляпасів,    чи  про домашній арешт  за  недбало  виконане  домашнє

завдання.Але,напевно, згадаються і друзі,для яких ляпаси  були звичайною справою оскільки сипалися,праворуч і ліворуч, і не яка “домашня в„язниця”не 

тому що покарання – це зовсім не дія з боку караючого, а те що відбувається в дитині яку карають, те що він  при цьому переживає. З  погляду  психології,це добре усім відоме неприємне почуття сорому і приниження. Від якого хочеться якомога  швидше позбутися і ніколи більше не переживати. Якщо ми караємо  дитину  через  власну   нетерплячість, чи поганий настрій,а також через приступи злості,що находять на нас, то своє самопочуття ми трохи поліпшуємо,але з виховної точки зору наша поведінка не тільки розходиться з метою, але і приносить шкоду. Дитина хвилину страждає, можливо i плаче,просить пробачення,але в її розуміння справедливість не входить. І вона не відчуває за собою потрібного почуття провини,не має полегшення, не має уроку на майбутнє.

 Важливою умовою розвитку самостимуляції у використанні заохочень і покарань є дотримання міри. Важко навіть сказати,що більш шкідливо у вихованні: захвалювання, зловживання, заохочення чи навпроти, покарання по всякому приводу.

 Ефект застосувань заохочень і покарань є пропорційним по застосуванню.

Щоб покарання вплинуло, дитина повинна пережити почуття провини. Їй треба усвідомити, що вона деяким чином порушила хороші взаємини з батьками чи іншими людьми. Без цього почуття покарання усього лише відкритий акт насильства, безглузде дратування, або даремна витрата енергії. Покарання має бути об‟єктивним, справедливим, усвідомлюватись дитиною. Саме тому, виносячи те чи інше покарання, батьки мають пояснити в доступній і зрозумілій для дитини формі, за що її карають і переконати, що таке покарання   є справедливим.

      Тим самим є справа із заохоченням.  Нагорода – це аж ніяк не те за що ми її як правило вважаємо, а те, що сприймається дитиною як заохочення, задоволення від того, що її люблять і сприймають . Зрозуміло, подібне почуття хочеться довше стримувати і частіше переживати в майбутньому. Заохочення і покарання – основні виховні засоби. Це означає, що з їхньою допомогою ми досягаємо визначеної виховної мети.

Заохочення  -  метод зовнішнього активного стимулювання дитини до позитивної,  ініціативної,  творчої діяльності.