Перевіряємо засвоєний матеріал минулого урокуhttps://academia-nikolenko-6klas.com.ua/check-yourself/kozaczkyj-gercz-ekspres-testy/ Козацький герць *Експрес-урок Поняття про міфи - https://academia-nikolenko-6klas.com.ua/express-lessons/ponyattya-pro-mif-greczki-mify/ (якщо зробили помилки, рекомендую оглянути)
У грецькій міфології титанами називають божества старшого покоління, а в переносному значенні — людей виняткового розуму й таланту. Прометей допоміг Зевсові здобути владу над світом. Під час суперечки про зменшення жертв богам Прометей став на бік людей, які потерпали від голоду й були безсилі проти могутніх олімпійців. Розгніваний Зевс забрав у людей вогонь. Однак Прометей викрав його з Олімпу й приніс людям у тростинці (це відгомін прадавнього способу видобування вогню тертям шматків дерева). Так людський рід було врятовано від голоду й холоду. За нескореність Зевс звелів покарати Прометея жорстоким способом. Але Прометей був непохитним і став символом незламності духу.
Досліджуємо текст, шукаємо відповіді на запитання: Як Прометей здобув вогонь? Хто йому допомагав у цьому?Які ще добрі справи герой зробив для людей?Яку страшну таємницю приховував Прометей? Чому вонабула важливою для Зевса?Чому Зевс розлютився на Прометея і як покарав його?Хто з них допомагає, а хто перешкоджає Прометеєві?Як довго тривали муки Прометея? Чому Прометей не підкорився Зевсові? Хто і як його звільнив? У яких випадках не можна схилятися перед владою і силою?Про яких богів і богинь ідеться в міфі? Охарактеризуйте образи Зевса, Прометея.
Починаємо працювати: читати і думати!Люди не варили їжі, не світили в домівках, не грілися коло багать, і було те життя без вогню злиденним животінням. Пожалів людей своїм великим серцем титан Прометей і сміливо порушив Зевсову заборону. Якось він перестрів Афіну Палладу, любу Зевсову дочку. Богиня мудрості була завжди прихильна до титана, тож він і попросив її відчинити йому потай двері чорного ходу, що вів до Зевсового палацу, — адже Прометеєві було вже невільно з’являтися на Олімпі. Афіна Паллада так і зробила, гадаючи, що Прометеєві цікаво поглянути на новий витвір бога-митця Гефеста — на людей із щирого золота, що, наче живі, слугували богам.
А Прометей, опинившись у Зевсовій оселі, мерщій узяв із божественного вогнища невеличку іскру, сховав її у порожній очеретині та й приніс людям на землю. Відтоді засяяли, заяскріли веселі вогнища на землі. Навколо них люди збиралися цілими родинами, смажили м’ясо, грілися, танцювали. Люди зажили тепер веселіше, дружніше, і з того щиро радів титан Прометей. Він навчив їх приборкувати вогонь, плавити мідь, кувати зброю, і люди стали дужчі, сміливіші, вони вже не схилялися покірно перед своєю долею. Завдяки Прометеєві вони навчилися думати й тоді, мабуть, уперше відчули себе людьми.
Та чорним, грозовим буревієм насувався на відважного титана страшний гнів всевладного Зевса. Ніхто у світі ще не порушував так зухвало його заборони, ніхто не насмілювався повставати проти нього, батька всіх безсмертних і смертних. У шаленій нестямі Зевс звелів закути титана Прометея в кайдани і припнути на самому краї землі до стрімкої скелі, щоб відступник висів там довгі століття. Таку кару надумав Зевс останньому з роду титанів, що насмілився змагатися з ним і боронити слабосилих, нікчемних людей. Здійснити цю кару Зевс доручив своєму кульгавому сину Гефесту, неперевершеному митцеві й ковалю. А в помічники йому дав двох своїх вірних слуг — Силу і Владу, суворих, безжальних, жорстоких. Прикро було Гефестові коритися Зевсовій волі, бо він щиро шанував Прометея, але не послухатись рідного батька не міг. (...) Гефест був кульгавий з дитинства, бо колись розгнівався на нього Зевс і, схопивши малого за ногу, швиргонув геть з Олімпу. (...)
Тяжко зітхає Гефест і здіймає величезний молот, щоб прикувати Прометея до стрімкої кручі.— Яке огидне моє ремесло! — розпачливо вигукує Гефест. — Хай би хто інший ним володів, тоді я не мусив би приковувати друга до скелі. О Прометею, сину великої Феміди! Я сам плачу з твоєї тяжкої муки, та мушу коритися невблаганному Зевсові. (...)Усі підвладні йому стихії Зевс кинув на прикутого Прометея, але той і не думав коритися. Тоді Громовержець звергнув скелю разом із непереможним титаном у чорну безодню. Та Прометей був безсмертний. Збігли тисячоліття, багато людських поколінь одне за одним пройшли по землі, й тоді Зевс знову підняв із безодні титана, сподіваючись дізнатися про свою долю.
Але нескорений Прометей мовчав, і батько всіх безсмертних і смертних вигадав йому ще тяжчу кару: знову висів Прометей, прикутий до скелі, його нестерпно палило сонце, сікли дощі, шарпали люті вітри, й щодня прилітав туди величезний Зевсів орел, гострими пазурами розривав титанові груди та дзьобав йому печінку. За ніч кривава рана загоювалася, але наступного дня знову прилітав орел і знову люто шматував могутнє Прометеєве тіло.
Ці страшні муки тривали тисячоліття, але ніщо не могло здолати титана. Жодного разу не попросив він пощади в Зевса, не зрікся своєї приязні до смертних. Сам Громовержець уже хотів помиритися з ним, бо й досі не знав тієї таємниці про себе. Із Зевсової волі пішла до свого сина богиня Феміда. Гірко плачучи, просила вона Прометея помиритися із Зевсом, і материнське горе, страшніше за всі муки, розчулило непохитного титана — він розкрив свою таємницю. Почувши віщі слова, схаменувся Зевс, бо справді намірявся взяти морську богиню Фетіду собі за дружину. Тепер він звелів якнайшвидше віддати Фетіду за смертного, щоб її син не став загрозою ні йому, ні іншим безсмертним богам.
Незабаром Фетіду віддали за Пелея, славного аргонавта, — разом з іншими героями він їздив до Колхіди по золоте руно. На весілля Пелея і Фетіди зійшлися всі боги, і навіть вони не пригадували такого пишного свята. А син Пелея і Фетіди — славетний Ахіллес — справді перевершив мужністю й силою свого батька і став найбільшим героєм Троянської війни. У подяку за засторогу Зевс послав найславетнішого з-поміж грецьких героїв, далекого нащадка Іо — Геракла — звільнити титана. Багато земель уже обійшов Геракл, уславивши себе неймовірними подвигами, і от опинився серед Кавказьких гір. Довго шукав він скелю із прикутим Прометеєм, аж нарешті побачив, як угорі шугонув величезний орел, почув стогони нелюдського болю і поспішив на ті страдницькі зойки.
Незабаром Геракл був уже біля скелі, де висів прикутий титан і кровожерний орел рвав пазурами йому тіло. Підняв Геракл свій чималий лук і щосили напнув тятиву. Дзвінко заспівала стріла, вп’ялася в орла, і той упав мертвий додолу. Тоді Геракл виліз на скелю і дужими руками розірвав Прометеєві кайдани. Титан нарешті випростав могутнє тіло і відітхнув на всі груди. Тільки одне залізне кільце зосталося на руці в Прометея, і в ньому застряг камінчик із скелі.
Прометей став вільний, а смертні люди, заради яких він прийняв страшні муки, носять відтоді на згадку про нього металеві каблучки і персні з коштовними камінцями. Так каже легенда, але чи це правда, ніхто не знає. Однак знають усі: в тих безстрашних, волелюбних людей, що віддають свої сили і розум, усе життя на благо народові, палає в серцях іскра незгасного Прометеєвого вогню.(Переказ Катерини Гловацької)
Аналізуємо міф про Прометея: Хто з них допомагає, а хто перешкоджає Прометеєві?Як довго тривали муки Прометея? Чому Прометей не підкорився Зевсові? Хто і як його звільнив? У яких випадках не можна схилятися перед владою і силою?Про яких богів і богинь ідеться в міфі? Охарактеризуйте образи Зевса, Прометея.
Домашнє завдання: Огляд відеоуроку Міф про Прометея https://www.youtube.com/watch?v=Ri. CPBz. H4qgg Огляд медіапрезентації «Міф про Прометея» на онлайн-платформі до підручникаhttps://academia-nikolenko-6klas.com.ua/presentations/mif-pro-prometeya/3) Прочитати міф про Прометея (с 23-29)
