Засідання літературного гуртка "Невловимий мудрець"

НЕВЛОВИМИЙ МУДРЕЦЬ

(костюмований монтаж авторської статті до 300-ліття з дня народження Григорія Сковороди; дистанційна гурткова робота)

Мета: формувати дослідницько-пошукові компетентності здобувачів освіти; виховувати риси національно свідомої особистості.

Форма проведення: онлайн-інсценізація

Дійові особи:

Ведучий  (у класичному костюмі)

Сковорода-мандрівник (у свиті, у шапці та з гирлигою)

Хіпі

Сковородознавці (учені, дослідники творчості Григорія Сковороди) 

Студентка Перша

Студентка Друга

Жінка з життєвим досвідом

Музикант

Гриць-школяр

Григорій-студент

Цариця Єлизавета (заможна пані в розкішних шатах)

Грег із богеми (юнак-інтелектуал з келихом напою золотистого кольору)

Григорій-селянин

Сковорода-вчений

Хлопець-наречений

Воїн ЗСУ

Сценарій заходу

Ведучий: «Важко уявити, наскільки це приємно, коли душа вільна й відречена від усього, неначе той дельфін, мчить у небезпечному, але не безумному русі. Це щось велике й властиве лиш найвеличнішим мужам та мудрецям…»

Григорій Сковорода  (як про себе ж)

Сковорода-мандрівник - ...Йшов дивак… Назутріч Сонцю, супротив Вітру, поряд зі сніговіями та вмиваючись дощем… Він ніс свою філософію. Яку? І сам не знав. Бо не склав чітких постулатів, не знайшов векторного напряму. Але одне беззаперечно ствердне чоловік мав і носив у серці – це його власна Свобода, Любов, Щастя.

Хіпі: -  Григорій Савич Сковорода. Козацького роду, мандрівник з полтавських Чорнух, просвітитель-гуманіст, поет, перекладач… А за словами Георгія Вишні, українського публіциста, Григорій Сковорода  ще й перший хіпі у світі, адже  його світогляд, філософія щастя та сердечна філософія були споріднені із поглядами перших хіпі 60-х років у США. Проте вивчати його як хіпстера в порваних джинсах не вийде. Так стверджує інший дослідник творчості українського мислителя Станіслав Тарасенко, львівський блогер та артменеджер.

Сковородознавці:

• Адже Сковорода – неймовірно сучасний містик та релігійний філософ. Його тексти та цитати непідвладні часу, ба, навіть дуже актуальні: «Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця»,
• «Не вчіть яблуню родити яблука, краще відженіть од неї свиней…», «Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити».
• Чи ж це не про віроломну навалу північного сусіда, нашого одвічного ворога, який нехтуючи усім людським, хоче поневолити такий же, як Сковорода, свободолюбний  український народ, зі своїм самобутнім обличчям і напрочуд великим серцем?
• А ось вам ще й таке. Якщо ж вчитель хоче провести бесіду чи виховну годину зі своїми вихованцями, то тему без особливих труднощів можна відшукати у Сковороди: «Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний»…
•  «Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора»…
•  «Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче»…
•  «Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя»…
•  «Солодкий шлях життя, коли совість чиста»… «Що вподобав, на те й перетворився».

Жінка з життєвим досвідом: Цитати варті роздумів. Кожен може взяти  будь-яку з них, як провідну істину свого земного шляху.  Мені ж найближчими є думки просвітителя про щастя та сенс життя.  Адже, за мудрецем:  Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе. Часто мені закидають: та ти ще й не жила… де ж твоє щастя? А ось воно! Усе те, що оточує. Усе те, що відбувається щодня. З прикрощами і радощами, навіть боротьбою зі злом. Бо ж: «Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє».

Музикант: - Звучить Сковорода  й у сучасній музиці (Тарас Компаніченко  «Ангели знижайтеся» , «DE LIBERTATE» у виконанні гурту «Хорея Козацька» та інші). Доторкнутися до абсолютно унікального таланту мудреця можна й у храмі. Адже він поклав на музику одну з найурочистіших молитов «Херувимську пісню».

Ведучий: -  Цим Сковорода  цікавий та оригінальний. Проте осягнути глибину думки філософа, вивчити його за короткий проміжок часу, гадаю, неможливо. Адже кожен раз, коли читаєш твори і вислови, пізнаєш щось нове. Містика? Мудрість? Пророцтво? Так. Усе це. І набагато більше.  Його ще часто називають Варсава, вочевидь пов’язуючи з біблійним сином Сави. Та й не дарма. Бо ж його мудрість сягає трьох століть, а його розуміння життя близьке представникам кожної нової генерації.

Студентка перша: - Якось на інтернетівських шпальтах трапилося видиво, де студенти Києво-Могилянської академії у день народження своєї альма-матер миють пам’ятник учителю і другу Григорію Сковороді, який знаходиться на Подолі. Для них це своєрідна традиція, ритуал. Вони вірять в те, що подібний доторк до мислителя, як до святого, допоможе їм у навчанні. «Якщо ти «не помив Сковороду, ти не склав сесію», - жартують могилянці. Чи не жартують?

Сковорода-мандрівник: - Знак питання можна ставити ледь не після кожного речення, написаного про Чоловіказпосохом. Чи ж була вона насправді, ота палиця, достеменно невідомо. Віки створили образ людини у свиті, з Біблією у кишені, у козацькій шапці-кучмі, людини, яка ходила Україною, опираючись на ґирлиґу, співаючи  пісні та цитуючи свої  твори. Створили, бо так легше уявити вільнолюбну особистість, яку чи не щомиті ловив звабливий світ.

Гриць-школяр:  - Хто ж він, оцей дивак-філософ? Нумо розбиратися! Де майбутній мудрець здобув початкову освіту  точно невідомо. Можна лише гіпотетично  припустити, що за тодішнім звичаєм, батьки віддали його в науку до дяка. Гриць мав велике бажання вчитися, пізнавати нове,  зосереджувався на своєму внутрішньому світі. Цього не міг не помітити перший вчитель хлопця. А ще дяк виявив в учня чудовий голос, допоміг йому вивчити нотну грамоту та поставив першим співаком у церковному хорі.  Неабиякі  здібності малого Сковороди сприяли тому, що він всьому вчився легко, запоєм читав книжки, які брав у дяка, здобув знання і згодом вступив до Києво-Могилянської академії.

Григорій-студент: - Научування викладачів  - Георгія Кониського, богослова, філософа і поета, Симона Тодорського, поліглота і перекладача та інших – стали для  талановитого юнака взірцем на все життя. Але чи не вперше тут  світ його ловив і не спіймав? Бо ж так і не закінчивши навчальний заклад, Григорій Сковорода отримав прізвисько «вічний спудей».

Цариця Єлизавета: - Потрапити у лещата світу невгамовний свободолюбець  мав нагоду, взявши участь у вокальному конкурсі, який проходив у Глухові під патронатом російської імператриці Єлизавети. Та була жорстка та дивакувата. Її забаганка засинати під «живий спів» намагалася спіймати й Сковороду. У конкурсі він переміг. Єлизавета забрала його з собою в Петербург і зробила одним із співаків так званої «інтимної капели». Декілька років тішив своїм голосом немолоду вередливу царицю. Та це йому вкрай набридло. Адже, як казав сам мислитель, робити треба лише те, що робить людину щасливою. А якщо, роблячи, не маєш задоволення, то й не варто цим займатися. Отже, з придворного «колискового» співака  непокірний українець знову став слухачем все тої ж Могилянки.

Грег із богеми: - Знаючи досконало декілька іноземних мов, Григорій Сковорода вкотре втрапив у лоно світу, але не остаточно. Його, як перекладача, беруть у торгову  місію, яка прагне вкласти угоду про закупівлю в Угорщини десертного солодкого вина. Здавалося б, світ зловив мандрівника. Та ні ж. Сковорода подорожує Європою, відвідує університети, слухає лекції знаменитих професорів, працює в бібліотеках, вивчаючи філософські праці, вступає в дискусії з іноземними вченими, вочевидь, доводячи неповторність людського єства та унікальність відчуття Щастя. А ще спілкується з успішними підприємцями, споживає токайське вино, напій красивого золотистого кольору з м’яким смаком, яке полюбляв до кінця своїх днів,  та… веде богемний спосіб життя (чи не єдиний «гріх» цієї людини?)))) . Експедиція тривала декілька років. Душа перекладача вирує.  Вільнолюбного полтавця гнітить дух Австрії, Словаччини, Польщі…

Григорій-селянин: - Він тужить за рідним краєм, за домівкою… Поїхав. В Україну. У рідних Чорнухах  син-мандрівник  не застав живими своїх батьків. Засмутився. Та сидіти на одному місці – не про нього. 

Сковорода-вчений:  - Український Сократ  цілком і повністю поринає у широкий світ. Вчителює, викладає поетику і етику, пише  вірші, байки, трактати та філософські твори.

Григорій-наречений: - І кохає. Донька відставного майора, красуня Олена щиро потягнулася душею до напрочуд освіченого чоловіка. Йшлося до весілля. Його чекало спокійне сімейне життя з обідами та чаюванням. Але не так сталося, як гадалося. Григорій накивав п’ятами, бо не уявляв свого життя без мандрів, без подиху вільного вітру, без аромату весняних злив і людей, до яких прагнув нести своє слово, повноту свого серця, свої переконання в тому, що найважливіше у світі – пізнати себе і не підкоритися привабливому, а подекуди й жорстокому світові.

Ведучий: - Чи знайшов Григорій Сковорода відповіді на актуальні питання людства, кожен вирішить для себе. Що у його життєписі  правда, а що міф, зрештою й не важливо.  Відомо лише одне: Григорій Сковорода - уособлення образу  вільної людини і країни.

Воїн ЗСУ: - Це розуміємо ми, українці, які з діда-прадіда щасливі у своєму свободолюбстві, у прагненні до волі. Проте це невтямки ворогові-супостатові, який на початку червня цього року по-варварськи знищив музей мислителя на Харківщині. Рашисти зруйнували пам’ятку, але не пам'ять.

Студентка друга: - Будівля, експонати, книги – вщент…  Частково збереглася скульптура образу Григорія Сковороди…

Ведучий: - …Світ не впіймав Його.