Засідання мовного гуртка для учнів на тему "Про Синтаксис і Пунктуацію цікаво"

 

 

 

 

 

 

Заняття мовного гуртка

для учнів 8 класів

на тему:

 «Про синтаксис і пунктуацію – цікаво»

     Підготувала

вчитель української мови та літератури

Горбачова А. О.

 

 

 

 

 

м. Полтава – 2018

Тема: Про синтаксис і пунктуацію – цікаво.

Мета:

• навчальна: поглиблювати вивчене з теми «Синтаксис і пунктуація», навчати учнів правильному, змістовному мовленню;
• розвиваюча:  розвивати пам'ять, увагу, творчу уяву та мислення;
• виховна: виховувати повагу і толерантне ставлення одне до

одного.      

Завдання:

• закріпити отримані знання на уроках з синтаксису і пунктуації;
• налагодити контакт з дітьми, створити доброзичливу і позитивну

атмосферу в класі.

Вид діяльності: пізнавальний.

Форма проведення: уявна подорож.

Орієнтовний вік дітей: 13-14 років.

Тривалість проведення заходу: 45 хв.

Місце проведення: класна кімната.

Обладнання:

• мультимедійний проектор, комп’ютер, аудіо-матеріали;
• реквізити: стільці (уявне ліжко), стіл, стілець, книги і зошити,

рюкзак, намальовані двері і замок.

    Внутрішньопредметні зв’язки: 

•               Культура мовлення і стилістика. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми.

•               Текст (риторичний аспект). Усне висловлювання учнів на занятті.

Міжпредметні зв’язки: музика, українська література.

Очікуваний результат: учні повинні закріпити вивчений матеріал про синтаксис і пунктуацію.

Часова схема заходу:

1. Вступне слово учителя – 3 хв.
2. «Дивна подорож» – 34 хв.
3. «Мікрофон» – 5 хв.
4. Підведення підсумків – 3 хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід заняття

(Звучить  тиха музика. До гарно прибраної класної кімнати заходять учитель і двоє ведучих)

Учитель: Доброго дня, дорогі друзі!

Ведучий: Ми раді вітати вас на нашому занятті мовного гуртка!

Ведуча: Сьогодні у нас незвичайне заняття, таке цікаве та пізнавальне для кожного з вас.

Ведучий: Ну що це ти інтригуєш красивими словами?! Починаймо, чи що?

Ведуча: Починаймо!

(Лунає весела музика)

Учитель: Діти, на уроках української мови ми вже вивчили все про односкладні і двоскладні речення, з’ясували їхні відмінності і сподіваюсь добре все запам’ятали. Правда?

Діти: Так!(Хором)

Учитель: Дуже добре, адже якби ви це не вивчили і не засвоїли, то з вами теж трапилася б пригода, як і з героєм нашої сьогоднішньої мандрівки. Одного разу з ним сталося таке … Цікаво? Не будемо багато говорити, будемо дивитися.

(Учитель виходить, на уявній сцені з’являється хлопець (Андрійко) з рюкзаком на плечах)

Хлопчик: Ох і стомився я! Уроки, уроки, уроки… Нема від них спасіння! Те вивчи, те прочитай, а те напиши. В мене вже не мозок в голові, а якась каша. Гречнева, така, яку мама мені варить.

(Кидає на підлогу рюкзак, з нього на підлогу випадають книги і зошити. Сідає за стіл, починає грати на телефоні. До кімнати заходить мама)

Мама: Андрійку, а чого це в тебе такий безлад? Зошити і книжки розкидані, рюкзак на підлозі. (Нахиляється, щоб підняти їх, ненароком натрапляє на щоденник, відкриває його)

Мама: Сину, це що таке? (читає) Українська мова. Тема: «Односкладні речення» – 2. Як ти це поясниш?

Андрійко: Ой, мамо, не починай знову! Ну не розумію я ті односкладні речення, вони якісь нудні і нецікаві.

Мама: Сину, але ж ти навіть і не намагаєшся їх зрозуміти. Хм, от що ми зробимо. Ти зараз сядеш і все вивчиш з книги, а потім прийдеш до мене на кухню і все мені перекажеш.

Андрійко: Але ж я хотів…

Мама: Вивчиш, а потім підеш гуляти. Нікуди твої хлопці не дінуться, почекають.

(Мама виходить з кімнати, Андрійко лягає на ліжко. Відкриває книгу, без бажання гортає сторінки. Від нудного читання несподівано засинає)

Учень (за сценою): Нашому Андрійкові настільки було нудно і нецікаво, що він незчувся, як заснув… Сниться хлопчині дивний сон: (хлопчина встає з ліжка, блукає по сцені) він потрапив у якусь дивну країну. Довго блукав і нарешті натрапив на великий і прекрасний замок. Замком тим володів король Синтаксис і його дружина Пунктуація. Вирішив хлопчина зайти туди  і поглянути, що  ж там всередині.

Андрійко: Агов! Тут є хто?

(На сцену вбігає Лінь)

Лінь: Кричить. Прийшов хтозна-звідки. Тривожить усіх своїм криком. Який невихований хлопчина!

Андрійко: Пробачте мені, але хто Ви?

Лінь: Хто я? Я – твоя лінь!

Андрійко: Хто? Лінь? Не знаю такої! Немає в мене ніякої ліні! А взагалі, що ти тут робиш?

Лінь: О, то ми вже на «ти»? Ну що ж, так як ми з тобою фактично рідні люди, то тобі розкажу. Я прийшла сюди з тобою аби подивитися, як живуть король з королевою, їхні діти та онуки і заодно тобі показати. Ти ж відмовляєшся що-небудь про них читати, то хоч подивишся, може сподобається і ти почнеш вчитися краще, бо, чесно кажучи, я не хочу до кінця своїх днів за тобою бродити. З тобою у мене ну ніякого особистого життя!

Андрійко: Мені теж не дуже подобається твоя компанія, тому я згоден. Давай подивимося, хто ж тут живе.

(Заходять до першої кімнати. За столом сидять старенькі чоловік і жінка, які мило розмовляють, не помічаючи гостей)

Андрійко: О, це що за бабця і дід? Так спокійно і лагідно розмовляють. До речі, а вони нас бачать?

Лінь: Ну ти що? Звісно ж, ні. Ми тут – гості непрохані, які перенеслись сюди лиш силою думкою. Тому ми їх бачимо, а вони нас – ні.

Андрійко: О, це класно! Так що це за старі?

Лінь: Хлопче, май повагу! Це – король Синтаксис і його дружина Пунктуація. Вони – найшанованіші особи в королівстві Речення, адже саме за допомогою них воно і процвітає. Король і королева дуже люблять одне одного, тому ніколи не розлучаються. Вони допомагають одне одному і фактично є один цілим.

Андрійко: Хм, цікаво. А що в тій кімнаті?

Лінь: Ходімо подивимося.

(Заходять до іншої кімнати. Посеред кімнати сваряться дві жінки)

Андрійко: Хто це?

Лінь: Це – дві сестри. Першу звати Односкладне речення, а другу – Двоскладне. Вони ніколи не миряться. Живуть, як кіт із собакою.

Андрійко: Чому? Вони ж сестри!

Лінь: Ну то й що? Вони уже скільки років не можуть з’ясувати, хто ж головний. А насправді все дуже просто: і односкладне, і двоскладне речення по-своєму унікальні і дуже потрібні в королівстві, а також у мові.

Андрійко: А вони про це знають?

Лінь: Так, але всеодно продовжують сваритися. Односкладне речення каже, що вона головна, бо може лише за допомогою одного члена речення передати суть явища чи дії, а Двоскладне каже, що вона більш значима, бо зрозуміліша і структурно повна. А ти як думаєш, хто з них правий?

Андрійко: Думаю, це неправильно ділити владу, треба жити так мирно і дружно, як король з королевою. Отоді у їх володіннях буде цілковитий порядок і спокій.

Лінь: Слушна думка. Ходімо далі?

Андрійко: Ось ще якась кімната. Цікаво, що там?

Лінь: А ти зазирни.

(Посеред кімнати сидить хлопчик і пише щось на аркуші паперу)

Андрійко: А це ще хто?

Лінь: Ми мабуть пропустили одну кімнату. У ній живуть два брати – Називне речення і Дієслівне.

Андрійко: І що, вони теж сваряться?

Лінь: Ні, ти що! Вони живуть спокійно, бо у них одна мати – Односкладне речення.

Андрійко: Справді? Оце тобі й родове дерево! А хлопчик цей  - хто?

Лінь: Це один з чотирьох синів Дієслівного речення і його дружини Особи. Цей – найменший. Звати його – Безособове речення. Цей малий захоплюється тим, що частенько пише вірші і твори. Ну от наприклад: «Світає. Край неба палає…»

Андрійко: Зачекай, а це хіба не слова з поезії Т. Г. Шевченка?

Лінь: Ну а хто ти думаєш йому їх написав і перепродав? Оцей малий. Талант!

Андрійко: Так, з цим ясно. А де інші брати?

Лінь:  Я думаю, що два старших брати – Означено-особове і Неозначено-особове займаються творчим конструюванням. Це їх улюблене заняття.

Андрійко: Чим-чим?

Лінь: О-о-о, ну ти й темнота! Восьмикласник, а такого не знаєш.

Андрійко: Поясниш?

Лінь: Слухай. Означено-особове придумує речення, в якому можна визначити особу, а Неозначено-особове ці речення перебудовує на свій лад. Наприклад: Раніше я наносив орнамент на біле тло. Раніше на біле тло наносили орнамент. Зрозумів?

Андрійко: Так! Виявляється, це не так вже й складно.

Лінь: А мені особисто найбільше з усіх братів подобається Узагальнено-особове речення.

Андрійко: Чому це?

Лінь: Бо говорить розумні речі, найчастіше прислів’я чи приказки. От наприклад: «За одного битого двох небитих дають», або ж…

Андрійко: Почекай, кому дають і що?

Лінь: От халепа мені з тобою! Ну нічого в голові не тримається! Це ж приказка така. Узагальнено-особове речення їх дуже любить, тому й говорить ними.

Андрійко: А-а-а, тепер зрозумів! А куди тепер ідемо?

Лінь: Так, я не зрозуміла, у мене буде своє особисте життя без тебе чи ні? (трохи згодом) Ні, на цьому наша подорож завершується, час повертатися вже. Я сподіваюся ти дещо зрозумів і зробив відповідні висновки.

Андрійко: Так! Мені дивно це казати, але я дякую тобі… Вам.

Лінь: Що ж, я бачу з тебе буде діло. Виходь в оці ворота і опинишся у себе вдома.

(Андрійко опиняється в себе в кімнаті. Прокидається)

Андрійко: Оце так сон мені наснився! Краще навіть ніж фентезі, що показують по телевізору… Мамо! Мамо! Я все вивчив! Я тобі зараз усе розповім! (Тікає зі сцени)

Учень (заходить до класу): У той вечір мама з Андрійком ще довго сиділи на кухні і говорили за чашкою ароматного чаю. Хлопчина все розповідав неньці і про королівство, і про його жителів, і навіть про сварливу Лінь. Але з того часу щось змінилося в ньому, почав наш Андрійко старанно вчитися і сумлінно готуватися до уроків. Мабуть, Лінь все-таки справді захотіла його покинути назавжди і пожити  в своє задоволення.

Учитель (заходить до класу): Так чи інакше, а ця пригода пішла нашому героєві на користь. Як ви вважаєте, діти?

Діти: Так! (Хором)

Учитель: Ну що ж, наше заняття добігає кінця. На завершення пропоную зіграти у вашу улюблену інтерактивну гру «Мікрофон». Отже,

1. Сьогоднішнє заняття було …
2. Мені сподобалося, що …
3. Пізнавальним для мене виявився такий матеріал …
4. Мені б хотілося, щоб …

(До класу входять ведучі)

Ведуча:

Так жаль, та нам прощатись час,

Ми так старалися для вас

Цікаво сценки обіграти,

Щоб ви могли лиш пригадати

Старе, дізнатись дещо нве

Про царство Речення казкове!

Ведучий: Запрошуємо на цю сцену наших талановитих акторів, аби

подякувати і поаплодувати їм!

(На сцену виходять учасники)

Учитель: Дуже  дякуємо вам, діти, за вашу активну участь і бажання

дізнаватися нове, відкривати для себе щось незвідане і цікаве. Ми не кажемо вам «До побачення», ми кажемо вам (усі  разом) «До нових зустрічей!»