Застосування методу кінезотерапії у роботі з дітьми з ООП.

Застосування методу кінезотерапії у роботі з дітьми з ООП.

Наталія Гулицька, вчитель-реабілітолог  КУ «Бобровицького ІРЦ»

м. Бобровиц, Україна.

В статті розкрито сучасні підходи до фізичної реабілітації дітей з вродженими та набутими захворюваннями опорно-рухового апарату.

Вступ. Кінезотерапія- це ефективний метод реабілітації, що базується рухах м’язів та суглобів. Поняття «кінезотерапія» (також відоме як«кінезитерапія», «кінезіотерапія», «кінезітерапія») походить від слів «кінезіс», що означає рух, та «терапія» - лікування, тобто, «лікування рухом».

Лікування рухами передбачає адаптовані та наростаючі силові дії, що поступово ускладнюються, індивідуально підібрані, з урахуванням анамнезу та фізіологічних особливостей. В результаті повторюваного, послідовного та наростаючого навчання рухи закріплюються на нейрорефлекторному рівні, що відновлює трофіку та обмін речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціального обладнання: м'ячів, еспандерів, лікувально-реабілітаційних тренажерів, гантель тощо, а також лише за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.

Важливою умовою проходження кінезотерапевтичного курсу є правильне дихання, в протилежному випадку виконувані рухи не матимуть бажаного ефекту.

Кінезотерапія успішно застосовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи:вегето-судинна дистонія, неврити та невралгії, нейропатії, синдром Паркінсона, розсіяний склероз, постінсультні стани, головні болі, порушення сну, тривожні розлади, травми головного мозку, нейроінфекціі, ДЦП, при захворюваннях опорно-рухового апарату (остеохондроз, протрузіїміжхребцевих дисків, нестабільність між хребцями, викривлення хребта, артрози плечових та колінних суглобів, артрити та періартрити).

Протипоказання: виникнення або посилення болю при виконанні вправ, онкологічні захворювання хребта і суглобів, гострі травми з розривом сухожиль і м’язів, стани після операцій на хребті з формування анкілозів, оперативні втручання на суглобах

Кінезотерапія буває:

•                   активна, коли дитина рухається сама

а) Лікувальна фізкультура(Лікувальна фізкультура є засобом відновлювальної і компенсаторної терапії, вона сприяє відновленню фізіологічних функцій, уражених хворобливими процесами. З допомогою фізичних вправ можна посилити компенсаторно-пристосувальні функції організму. Під впливом фізичних вправ у тканинах організму настають зміни білкового обміну з утворенням продуктів розпаду, які стимулюють тканинний обмін і, надходячи в кров, підвищують нервово-м'язовий, тонус.)

б) Рухливі ігри (для дітей).

•                   пасивна, коли рухикінцівками дитини здійснюються або спеціалістами, або за допомогою спеціальних апаратів чи пристроїв (масаж, механотерапія, метод витягування тощо).

а) Масаж

б) Механотерапія (лікування фізичними вправами за допомогою спеціальних апаратів)

в) Метод витягування.

Виклад матеріалу. Рухові розлади мають величезну різноманітність клінічних відтінків, тому фахівець-кінезітерапевт повинен володіти як можна більш широким спектром методів і вміти застосовувати їх на практиці, безпосередньо у відновному лікуванні. При кінезітерапевтичному впливі використовується велике розмаїття рухів, що класифікуються як активно-пасивні, довільно-мимовільні, синергічні, асистовані, трюкові, виконувані активно і пасивно, за допомогою кінезітерапевта або механотерапії.

У міжнародному понятті кінезітерапевт це фізичний реабілітолог, який у власній діяльності використовує лише фізичні вправи без додаткових «апаратних» методів.

Заняття з реабілітологом на сучасному обладнанні має величезне значення для дітей із неврологічними порушеннями, в післяопераційний період чи в ході відновлення після травм. Найчастіше пацієнтами стають діти із діагнозами ДЦП, м’язовою дистрофією та іншими вродженими вадами фізичного розвитку.

Основне завдання під час реабілітації – максимально розвинути рухову активність найменших пацієнтів, привити навички самостійності та сприяти швидкій та безболісній соціалізації у суспільстві. У ході активних чи пасивних тренувань розвивається координація, дрібна моторика, усуваються спазми, покращується іннервація (зв’язок органів з центральною нервовою системою) та кровообіг в уражених ділянках та всьому тілі.

За допомогою унікального методу підвісної та блокової терапії (кінезотерапії) можна розвантажити м’язи, наблизившись до стану невагомості, а за потребою ефективно навантажити їх. Підвісна терапія сприяє зміцненню м’язів та є ефективною навіть у тих випадках, коли дитина не може самостійно пересуватись у просторі. Такого ефекту досягають, застосовуючи систему підвісів, під час чого дитина може рухатись без страху падіння. За допомогою системи підвісів можна максимально розвантажити і розслабити різні групи м’язів і цим значно зменшити больовий синдром.

Місце кінезотерапії в реабілітації ДЦП

Вплив рухової дії на організм дитини:

•           Тонізуючий. Спрямований на зміцнення, підсилення і удосконалення функцій опорно-рухового апарату, скелетних м’язів, сухожиль і зв’язок;
•           Компенсуючий.  Спрямований на компенсацію тимчасово втрачених, або хронічно порушених функцій за рахунок здорових;
•           Трофічний.  Має на меті попередження дегенеративних і атрофічних процесів, посилення відновлюваних процесів;
•           Відновлюваний. Спрямований на цілковите відновлення порушеної функції.
•           Тренувальний полягає в повному відновленню порушених чи втрачених функцій, загальному зміцненні і покращенні здоров’я дитини.

В залежності від загального фізичного стану, функціональних можливостей, індивідуальних, медичних та вікових особливостей дитини підбирається методика лікування.

Пасивна і активна методика.

Пасивна кінезотерапія проводиться з допомогою реабілітолога, а також з використанням спеціального обладнання, тренажерів та підвіних систем (механотерапія). Така методика спрямований на відновлення втрачених, або порушених функцій опорно-рухового апарату. Пасивна кінезотерапія, як правило, призначається дітям, які не можуть самостійно виконувати рухові дії.

Основні методи пасивної кінезотерапії:

  Рухові дії;

•           Розтягнення;
•           Масаж.
•           Механотерапія
•           Тейпування
•           Діагностичні методи

Рухові дії можуть бути різного характеру та інтенсивності, виконуються з допомогою реабілітолога чи безпосередньо реабілітолог приводить в рух ту чи іншу частину тіла. Рухи, що виконуються, часто, є локалізованими в необхідній для лікуванні ділянці тіла, відповідно до цього і підбирається допоміжне обладнання.

Розтягнення, як метод пасивної кінезотерапії передбачає витягування хребта для лікування між хребцевих гриж, а також витягування суглобів, зазвичай проводиться з використанням підвісних систем.

Масаж використовується для глибокого пропрацювання м’язів, застосування різних прийомів лікувального і оздоровчого масажу допомагає нормалізувати тонус м’язів, покращити еластичність м’язевого волокна та суглобів, масаж має заспокійливу, знеболюючу і анти спазматичну дію, покращує кровообіг.

Активна кінезотерапія передбачає виконання рухових дій самою дитиною.Підбір вправ та тренажерів обумовлений метою лікувального процесу і базується на медичних, індивідуальних й вікових особливостях дитини.

Показання до занять кінезотерапією є травми, післяопераційний період, патології та порушення в роботі опорно-рухового апарату, інсульт.

Кінезотерапія є одним з основних інструментів при лікуванні ДЦП, сколіозу та інших порушеннях постави у дітей.  Завдяки великому арсеналу методів і засобів лікування, досягається максимально можливий та стійкий терапевтичний ефект.

Кінезотерапія – це дієвий метод реабілітації ДЦП. Завдяки індивідуально створеній програмі, виходячи з індивідуальних можливостей та медичних показань, може застосовуватися активний і пасивний методи кінезотерапії. Рухові дії спрямовані на покращення кровообігу та живлення тканин, зміцнення м’язевого корсету, зняття больового синдрому, в процесі тренувань формуються нові зв’язки між нейронами, тренуються ослаблені м’язів і знімається напруження з спазмованих, збільшується амплітуда рухів у суглобах.

Використання підвісних систем допомагає оптимізувати інтенсивність фізичних навантажень, створює умови для активної участі дитини в процесі заняття. Дозволяє досягнути стану «невагомості», дитина може рухатись без страху впасти, тим самим відкриваючи можливість максимального пропрацювання всіх необхідних для реабілітації ділянок тіла.

Література

1. Кінезітерапія на щодень. Сергій Бубновський / Перекладач В. Коваленко.- BookChef.- 2020.- 224 с. ISBN 978-966-993-382-9
2.  (рос.) Бубновский С. М . Теория и методика кинезитерапии. Методическоепособие / М.- 2011.- 56 с. ISBN 978-5-903311-09-5
3. (рос.) Бубновская, Лукъянычев. Адаптивная физкультура с основами кинезитерапии. — М. : Астрея-центр, 2008. — 96 с. — ISBN 978-5-903-311-04-0.
4.  (рос.)Энока Р. М. — Основы кинезиологии / Перврод с англ. Г.Гончаренко.- Киев: Олимпийскаялитература.- 1998. ISBN 966-7133-08-7
5. (рос.)Бубновский С. М. Практическое руководство по кинезитерапии / М.- 1998.