Завдання до уроків української мови

Липченко Т.А.

ТВОРЧА РОБОТА

Боромля

2019

У збірнику пропонується методика використання вправ на народознавчому матеріалі. Даний посібник допоможе вчителю початкових класів дібрати різноманітні навчальні завдання з рідної мови. Він сприяє розвитку творчих здібностей у дітей, розвитку дитячого мислення, удосконаленню умінь працювати з текстовою інформацією, допоможе у формуванні культурної та полікультурної компетентностей, забезпечить збереження найкращих перлин народної творчості.

Українська мова – це душа нашого народу, і в процесі національного від­родження їй належить особливе місце. Тому кожний урок рідної мови в початко­вих класах має бути змістовним, цікавим і в підсумку виховним. Глибокий слід у юних душах вихованців залишать дібрані матеріали народо­знавства, етнопедагогіки, бо на життєво­му матеріалі учні краще засвоюють тео­ретичні відомості з мови, швидше набу­вають практичних  умінь і   навичок.

Іменник

1. Переписати і підкреслити іменники.

Пояснити,  за  якими  ознаками їх  визначають:
Без рушника ніде не обходились. Ним витирали

руки й лице, з ним ходили до корови, поралися біля посуду. Він завжди був при руці і від слова рука прибрав собі ймення. (І.Гончар).

2. Переписати. Підкреслити іменники і визначити,які з них позначають істоти, а які – неістоти:

Українські ліплені пироги – страва унікальна. Крім наших предків, пирогів не ліпив і не пік жоден народ. Пиріг в українців – символ місяця. Згодом вони здобули визнання й в інших народів. (О.Знойко).

Страва – те, що їдять, їжа.

Унікальний – рідкісний, рідко вживаний.

Символ – умовне позначення предмета.

3. Прочитати. Знайти і виписати іменники – а) загальні; б) власні; в)  істоти; г)  неістоти:

На Україні дівчата любили плести віночки. Особливо багатими та пишними були весільні вінки.

На Сумщині їх плели в суботу, зранку, співаючи пісень. Листочки барвінка, з якого вили вінки, змащували медом, додаючи кілька зубків часнику. Це, за повір'ям, мало вберегти молодят від зла. (З газет).

4. Переписати. Підкреслити іменники і визначити їх рід:

Сопілка – відомий на Україні музичний інстру­мент. Це дерев'яна трубка з отворами для пальців і свистком на денці. Її можна зробити з верби, клена, калини, груші, бузини.  (З газет).

5. Виписати іменники у формі множини. В дуж­ках записати їх початкову форму – називний відмінок однини:

Рушники берегли. Їх передавали як обереги з роду в рід. По багатьох місцях України батьки і зараз бережуть рушники для дітей – і не лише для дівчат, а й для хлопців, як родову реліквію, і нізащо не віддадуть з рідної хати. Хліб і руш­ник – одвічні людські символи.  (З газет).

Оберег – захист від чогось небезпечного, неба­жаного.

Реліквія  –  особливо  шановані,  пам'ятні речі.

6. Виписати іменники в такому порядку: а) чо­ловічого роду; б) жіночого роду; в) середнього роду.

Поставити наголос і перевірити його за словни­ком: коромисло, кропива, веретено, писанка, полот­но, фартух, бубон, витинанка, решето, орнамент, паляниця, колодязь, толока, вітряк, діжа, коровай.

Веретено – ручне прядильне знаряддя.

Писанка – яйце, розписане різнокольоровими узорами.

Витинанка – мереживна паперова прикраса у вигляді серветки, рушника.

Толока – праця сусідів, родичів, товаришів гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи.

7.     Переписати. Підкреслити всі іменники, виді­ лити їх закінчення і визначити відмінки:

На Україні давно був відомий музичний інстру­мент, який у народі називали гудком, або смиком. Гудок мав струни. На струнах музиканти грали смичком.  (З газет).

8. Переписати. Визначити відмінки підкреслених іменників, виділити їх закінчення:

Вишивка – вид українського народного мис­тецтва. В народній вишивці втілено чудеса народної вигадки. Праця над вишивкою радіс­на. Бо з нею завжди поруч пісня.  (З газет).

9. Виписати іменники, визначити їх рід, число, відмінок. Біля кожного в дужках записати його початкову    форму – називний    відмінок    однини:

У давніші часи хліб збирали серпами. Селяни вважали, що лише так можна без найменших втрат зібрати всі колоски.

Приладнавши у затінку їжу і барильце з водою, женчик вклонявся ниві. Вижате збіжжя надвечір пов'язували в снопи. Перший сніп називався «колядою», «воєводою». Він був святим, його берегли до початку осінньої сівби.  (З газет).

Серп – сільськогосподарське знаряддя для зрі­зування злаків, трави, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою.

Барильце – невеличка посудина для води (най­частіше з дерева) з двома днищами й опуклими стінками, стягнутими обручами.

Женчик – жнець.

Збіжжя – хлібні злаки, зерно.

10. Переписати. Підкреслити іменники, що мають знахідний відмінок. Виділити їх закінчення, визначити число.

Наші предки сіяли у полі пшеницю, ячмінь, просо. А на городі вони садили буряки, огірки, цибулю, часник, мак, боби, укріп. Ці рослини древні люди присвячували головним богам хліборобства. (З газет).

11. Переписати. Визначити відмінок іменників, вжитих у множині:

Жінки і дівчата на Україні дуже любили вишивати рушники. Вишиті рушники вважали священними. Зображувані на них ромби, круги, квадрати символізували сонце, землю, рослини. Таким рушникам поклонялися наші предки. (З га­зет).

Прикметник

1. З поданого тексту виписати словосполучення, що складаються з прикметника та іменника, виділити їх закінчення:

Українські криниці. Оспівані в народних піснях, вони з давніх віків символізують загадковий образ дивної споруди над джерелом підземної води. Нові криниці копали до літнього свята Івана Купала. Від цього гарного слова «криниця» виникло чимало українських прізвищ, назв міст, річок, сіл. (З газет).

2. Текст прочитати. Виписати з нього прикмет­ники у сполученні з іменниками, в дужках зазначити число прикметників, а в однині – і рід:

Цікаві зразки народної вишивки зібрала Олена Пчілка, українська письменниця, етнограф. Виши­вали за волинськими узорами діти О.Пчілки – Леся Українка і Ольга Кривинюк. Леся Українка любила вишивати і дарувати вишивки дорогим для неї людям.

Вишивка Полісся зберегла давні узори і народні назви: хміль, лагідний хміль, лапатий хміль, дубові листочки, маленькі яблучка, кучерявий барвінок. (З газет).

Етнограф – людина, яка вивчає побут, звичаї, матеріальну та духовну культуру народу.

3.               Провідміняти за відмінками подані сполу­чення прикметників з іменниками, виділивши закінчення прикметників: народна вишивка, глиня­ний посуд, біле полотно.
4.               Списати, ставлячи прикметники, що в дужках, у потрібному відмінку, числі. Виділити закінчення прикметників, визначити їх відмінок:

Серед (дитячий) іграшок та виробів (народний) мистецтва часто трапляються (керамічний) пташки, коники, козлики, баранчики. Це – (дитячий) свистульки. На них можна виконувати (простий) мелодії. Діти люблять (яскравий) і (цікавий) іграшку.  (З газет).

5. Описати поданий український вишитий руш­ник, використовуючи різні прикметники.

Слова для тексту-опису: лляний, тонкий, білий, полотняний, український, дорогий, простий, краси­вий, кольоровий, червоний, чорний, народний, рослинний (орнамент).

6. Виписати прикметники з суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк-. В дужках записати іменники, від яких вони утворені:

У військовій музиці українських козаків була поширена дерев'яна труба, що звалася сурмою, або козацькою трубою. Це був сигнальний інструмент війська Запорізького. (За Л.Черкаським).

7. Списати, виділивши закінчення прикметників, визначити відмінок прикметників:

Давнім убором голови жінки було біле покрива­ло – Перемітка (намітка, обрус, плат). Ткали їх з тонкого прядива. Ткання такого лляного полотна потребувало від ткалі великої майстерності. Пізніше перемітку прикрашали орнаментом із кольорових ниток. (3 газет).

Числівник

1. Виписати числівники з тексту. До кожного з них у дужках поставити питання:

На Сумщині бісером вишивали усі компоненти жіночого одягу: намітки, сорочки, безрукавки, пояси, фартухи. Часто на вишивку жіночої сорочки йшло дванадцять   кілограмів   бісеру.   (З   газет).

Для виготовлення круглої житньої хлібини, яка в магазині коштує три гривні п’ятнадцять копійок, витра­чається шістсот тридцять грамів борошна, яке одержують із дев'ятисот грамів зерна. Це двадцять тисяч зернин чи тисяча колосків.  (Г.Столярчук).

Бісер – дрібне різнокольорове скляне намисто для вишивання і прикрас.

2. Переписати текст. Числівники підкреслити, усно поставити до них питання:

Підраховано, що за п'ятдесят днів людина з'їдає стільки ж їжі, скільки важить сама. За життя людина з'їдає п'ятнадцять тонн хліба. У нашій країні людина фізичної праці з'їдає шістсот грамів хліба на добу. Для службовців, учнів денна норма – чотириста грамів. (О.Кравець).

3. Текст списати. Числівники записати словами, підкреслити:

Правду каже прислів'я: без верби й калини нема України. На нашій планеті росте понад 200 видів калини, з них у Росії лише 8. На Україні найпоширеніші 2 – калина звичайна і цілолиста.  (В.Скуратівський). 

Займенник

1. Прочитати текст і вказати займенники. Визна­чити, на які питання вони відповідають. Пояснити виділене речення:

У ритмах українського орнаменту, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе.             

З орнаментом пов'язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю і теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українсь­кого народу. (З газет).

2. Переписати, замінюючи виділені іменники займенниками:

Вишивка білими нитками – давня загальносло­в'янська традиція. На Україні підготовка вибілених ниток, вишивання нитками пов'язані з ідеала­ми чистоти, краси, вправності жіночих рук. Досвід вибілювання ниток старанно зберігався, шану­вався. (За Р.В.Захарчук-Чугай).

3. Прочитати, замінивши виділені займенники відповідними іменниками:

Нитки фарбу­вали в сажі, яка утворювалась при згоранні жиру в каганцях. Вони виходили чорного, дещо не­рівномірного кольору по всій довжині. Жир сажі надавав їм блиску, сприяв рельєфному виді­ленню їх на фоні тканини. (Р.В.Захарчук-Чугай) .

Каганець – світильник у вигляді глиняної посу­дини, куди наливають олію чи інший жир і кладуть ґнотик.

Полиск – блискучий   вигляд  гладкої  поверхні.

Рельєфний – опуклий, виразний.

Дієслово

1. Переписати, підкреслити підмет і присудок у кожному реченні. Визначити число і час дієслів:

Дівчата дбайливо зберігали у скринях хустки. Вони вдягали їх тільки на велике свято.

Молода на весілля вдягала на плечі всі кращі хустки. На плечах одна хустка виглядала з-під другої. (За С.Й.Сидорович).

Скриня – ящик з кришкою на завісах і з замком для зберігання речей.

2. Виписати із тексту дієслова, виділити закін­чення. Визначити час кожного дієслова:

Наші предки ліпили посуд руками і випалювали на вогнищі. Уже в ті далекі часи люди прикрашали його простими рисунками.

Гончар робить із глини горщики, миски, глечики, ковші, кахлі. Він передає свій досвід молодому поколінню. Молодь продовжить цю цікаву і по­трібну справу. (З газет).

Кахля – тонка плитка з обпаленої глини, по­крита з зовнішнього боку глазуром, служить для облицювання печей, стін і підлог.

3. До кожного дієслова дібрати і записати іменник у знахідному відмінку. Назвати, в якій формі вжиті дієслова:

Зразок. Дарувати (що?) хустину. Ткати, кроїти, витинати, випікати, орнаментува­ти, вишивати, садити.

4. Переписати текст. Підкреслити дієслова і визначити, які з них означають завершену дію, а які – незавершену:

Древні слов'яни вважали дуб святим деревом. Біля старих дубів вони приносили жертви богам, скликали військові ради.

Зображення дубових листочків, жолудів народні майстри перенесли і в орнамент. Такі узори вони назвали «дубок», «дубові листочки», «жолуді».

5. Переписати і підкреслити дієслова. Визначити, в якому часі і числі вони вжиті:

Колись на Поліссі виник особливий лісовий промисел – бортництво. Борть – це штучне дуп­ло. В ньому живуть бджоли. Борті робили бортники. Вони видовбували борті в сосні чи дубі. Також бортники збирали мед.  (З газет).

6. Виписати дієслова, поряд записати їх у 3-й особі множини. Виділити закінчення, визначити дієвідміну:

Льон висівали у квітні по картоплищу. Як тільки починали буріти голівки, тобто дозрівало насіння, стебла льону вибирали і ставили в кучки. Кожен снопок складався з п'ятнадцяти жменьок. Вистояні протягом трьох-чотирьох днів кучки звозили до току, обмолочували прачами головки, а соломку слали на стерниці чи сіножаті. За два-три тижні льонотреста вилежувалася, цьому сприяла ранкова роса. Сушили тресту на печі, потім обробляли Ті терницями і сортували. (В.Скуратівський).

Прач – дерев'яний гладенький валок для виби­вання білизни під час прання.

Стерниця – стерня.

Треста – оброблена мочінням, розстиланням солома льону, конопель, з якої за допомогою м'яття, тіпання, чесання одержують прядивне полотно.

Терниця – знаряддя для тіпання, тертя льону, конопель.

Прислівник

1. Прочитати і визначити прислівники. Встанови­ ти, на які питання вони відповідають і з якими словами в реченні пов'язані:

Колись наші предки жили в печерах. Тоді вони прикрашали стіни, кам'яні сокири і палиці малюнками. Древні люди читали їх так, як ми читаємо книжку. Сонце вони часто позначали кружечком чи квадратиком, вогонь – хрестиком, землю – прямими або хвилястими лініями. З цих малюнків  поступово виник  орнамент.   (З  газет).

2. Виписати прислівники разом зі словами, до яких вони належать. Графічно показати цей зв'язок:

Весь процес обробки льону і виготовлення тканин жінки виконували вручну. Для посіву льону вибирали певні дні – п'ятницю і суботу. На поле господарі виходили вранці. В чистій білій скатер­тині туди несли насіння льону. Сонце піднялось вище..Господарі з різними побажаннями присту­пають до посіву: «Сійся, льон, густо, щоб не було восени пусто».  (З газет).

ДИДАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ 3 НАРОДОЗНАВСТВА

1. Прочитати й переказати текст. Запи­сати в алфавітному порядку назви рік:

Полісся. Величезний, повний таємниць край дрімучих лісів, багнистих боліт майже в самому центрі Європи. Близько тисячі кілометрів тече від свого витоку до Дніпра повновода Прип'ять – головна річка Полісся. Горинь, Стир, Ясельда, Піна – її притоки. Однак сьогодні нам стає журно від того, що люди, які не дорожать Україною, сплюндрували цей чарівний край, отруїли його викидами Чорнобильської атомної. Єдине, що врятує нас – і стареньких, і молодих, і малень­ких, – наша любов до рідного Полісся і вміле господарювання.

Витік – місце,  де річка бере  початок.

Притока – річка, що впадає в більшу ріку.

2. Прочитати і списати. Виконати звуко-буквений аналіз підкреслених слів, побу­дувати їх звукові моделі:

Давня українська хата мала нерухомі меблі, їх майстрували одночасно з нею. Це піл, лави, полиці для посуду (мисники), жердки. Стіл, ослони, скриня, дитяча колиска належать до рухомих речей. (Л.Орел).

Піл – нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною стіною.

3. Знайти у словнику подані слова, поставити в них наголос. З двома словами (на вибір) скласти речення і записати: вишиванка, конопля, заполоч, луска, ви­ярок, коцюба, колесо, вівчар, козуб, кос­тур.

Заполоч – кольорові нитки для виши­вання.

Виярок – невеликий яр з пологими схилами.

Коцюба – залізний прут, загнутий на кінці, щоб перемішувати паливо в печі, вигрібати жар.

Вівчар – людина, що доглядає, пасе овець.

Козуб – кошик, плетений з лози, лубу.

Костур – груба сукувата палиця, на яку спираються при ходьбі.

4. Прочитати і переказати. Дібрати заголовок. Виписати слова з м'яким зна­ком та апострофом:

Українська вишивка багата різними орнаментами. Їх народні назви стверджують, що в орнаменті зображені кон­кретні рослини, тварини, предмети побуту. Найпопулярнішими є: хміль, реп'яхи, вишеньки, в'юнок, гребінці, зозульки, хвильки. (Д.Чугай).

5. Прочитати і списати текст. Визначити його тему, дібрати заголовок:

Протягом століть скриня на Україні була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси. В ній зберігався посаг нареченої. Скриню госпо­дарі ставили на видному місці. Професія скринника була почесною. Вони вироб­ляли скрині з липи, тополі, берези, вільхи, верби. (За Л.Орел).

Посаг – майно, гроші, що їх дають батьки, родичі нареченій, коли вона вихо­дить заміж.

Скринник, скриняр – той, хто виготов­ляє скрині.

6. Прочитати текст. Визначити тему розповіді і дібрати заголовок. Намалювати
малюнки до тексту:

Чумаки торгували рибою, сіллю, за якими їздили на волах до берегів Чорного та Азовського морів. По дорозі туди вони продавали дерев'яний посуд, діжки, цебра, скрині. Ці поїздки були тривалими і небез­печними. Гуртом чумаків керував отаман, який добре знав шлях, організовував оборону валки від розбійників, визначав місце привалів-та ночівлі. (З газет).

Чумак – візник, торговець, який пере­возив на волах хліб, сіль, рибу для продажу

Цебро – велика дерев'яна посудина для годівлі худоби, збирання помиїв.

Валка – окрема група підвід з ванта­жем, що перевозиться.

7. Прочитати текст. Переказати його зміст, дібрати заголовок. Коротко записати свій переказ у зошити:

У Древній Русі дуже поважали книгу. Книги тоді були рукописними. їх писали від руки книжники багато місяців. Кожну букву вони вимальовували, прикрашали орнаментом. В таких орнаментах можна було побачити зображення тварини., птаха, рослини, людські фігури. Тут все живе переплетено в один безкінечний візерунок. Писались ці букви розтертими у порошок рубінами і смарагдами.

Древня Русь – держава слов'ян.

Книжник – людина, що від руки ко­лись переписувала книги.

Рубін – коштовний камінь червоного кольору.

Смарагд – коштовний прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення, ізумруд.

8. Прочитати текст. Знайти в ньому опис предмета і записати в зошиті:

Тарас Григорович Шевченко завжди цікавився народним мистецтвом, збирав зразки вишивок, робив замальовки ук­раїнського одягу.

Існує легенда, що кріпаки села Качанівки на Чернігівщині за малюнками Тараса Шевченка вишили хусточку і со­рочку. Сорочка була полотняна, тоненька, як павутина, біла, наче туман. Таке полотно на Україні називають серпанком (Із газет).

9. Прочитати і переказати. Чого вчить нас цей текст?

З глибини віків людське слово таїло в собі щось магічне. Вчені стверджують, що настрій людини залежить од повсяк­денного вітання. Здрастуйте! Доброго ранку! Ці слова, сказані вранці спокійним, лагідним голосом, є чарівними. Вимовлені вами, вони створять настрій, успіх у роботі ваших товаришів. Пам'ятаймо це! (З га­зет).

10. Доповнити речення словами за зміс­том і поданими питаннями. Скласти коротку розповідь:

Мама вишиває (що?)... Нитки лягають на тканину (як?).„ Орнамент виходить (який?)... На ньому зображені (що?)... Мені подобається (що?)...

11. До поданих слів додати слова за питан­нями й утворити словосполучення. Усно скласти зв'язну розповідь, використовуючи утво­рені сполучення слів:

Дитина (яка?)... У колисці (якій?) Співати (що?)... Співати (коли?)... Бавити (кого?)... Колихати (в  чому?)... Колихати (я к?)... Посміхатися

(кому?)...

12. У поданих сполученнях слів встано­вити зв'язок за допомогою питань. З двома на вибір сполученнями слів скласти і запи­сати речення:

Жалка кропива. Дерев'яне коромисло. Великий коровай. Носити воду. Носити на плечах. Носити з річки. Пекти на весілля. Пекти в печі.

Коромисло – вигнута дерев'яна пали­ця, за допомогою якої носять на плечах відра з водою.

Коровай – велика кругла хлібина із прикрасами,  яку  випікають  на  весілля.

13. З поданого тексту виписати три сполучення слів. За допомогою питань встановити зв'язок між словами:

Писанка – символ Сонця і весняного пробудження. Їх розмальовували на гуся­чих, качиних, журавлиних яйцях, а піз­ніше на курячих. Кожен візерунок на писанці щось позначав. Кривулька переда­вала вічність сонячного світла. Зірка виступала символом Сонця. Люди дару­вали писанки як знак добрих побажань. (Із газет).

Писанка – курячі, гусячі яйця, орна­ментовані барвистим розписом.

Символ – умовне позначення предмета, явища, поняття.

14. Переписати текст. Пояснити, з яким значенням – прямим чи переносним – ужито в ньому виділені слова. Навести свої міркування:

У піснях, думах оспівана праця виши­вальниць. Голкою, у вушко якої затяг­нута нитка, вони творять чудеса. Голка веде нитку рівненько, дрібненько. І від того узори грають, співають. (Із газет).

Вишивальниця – та, хто вишиває, має своїм заняттям ремесло вишивання.

15. Списати речення. Підкреслити сло­во, вжите в кількох значеннях:

Погода впливає на домашню кішку. Перед теплом кішка лягає посеред кімна­ти, простягається і спить. А перед дощем, холодом шукає місця теплішого.

У Оленки впало відерце у криницю. Тато взяв  кішку  і дістав  відерце з  криниці.

Кішка – домашня тварина, що ловить мишей і щурів.

Кішка – особливий крюк, якір з трьома лапками.

16. Переписати текст. Підкреслити сло­ва, близькі за значенням:

Дуда, коза, баран, міх – все це назви одного музичного інструмента. Але най­більш поширена його назва – волинка. Вона дійшла до нас із давніх часів. На ній грали пастухи. (За Л.Черкаським).

17. Прочитати, знайти і виписати слова, близькі за значеннями

Слово «вишивка» походить від слова «шити». Давня назва вишивки «шитво», «шив». У народі вишивку називають «нашиття» «пошиття», «розшиття», «прошиття». (За Р.Чугай).

18. Прочитати і переказати текст. Випи­сати слова сорочка разом з тим словом, із яким воно пов'язане в реченні. Позначити змінну частину слова:

Наші предки вважали, що полотняна сорочка не лише захищала від негоди, а й боронила від лиха. Вона мала чарівну силу. Тому білу сорочку колись люди шили, вишивали і носили так, щоб не порушувати давніх звичаїв. У жіночій сорочці вишивали коміри, пазухи, рукави, подоли. (За Р.Чугай).

Звичай – загальноприйнятий порядок, традиційно встановлені правила суспіль­ної поведінки.

Пазуха – проріха спереду сорочки для одягання.

Подол – нижній край сорочки, спідни­ці, сукні.

20. Списати текст, розкривши дужки. Що треба зробити зі словами, які стоять у дужках? Що служить для зв'язку слів у реченні?

Дуже давнім промислом на Україні є плетіння (лоза). (Лоза) можна гнути, переплітати. Вона не ламається. (Лоза) плетуть кошики, колиски, меблі. Вміють працювати (лоза) народні майстри. (З га­зет).

21. Написати текст під диктовку. Знайти слова, що повторюються. Позна­чити в них закінчення й основу:

Полотно виготовляли у кожній сім'ї. Це ремесло складалося віками. З полотна шили одяг. Сувої полотен зберігали у скри­нях (Із газет).

Сувій – що-небудь згорнуте, скручене в трубку.

22. Переписати текст. У виділених сло­вах позначити основу:

Хата була курною, зрубле­ною із соснових колод. Дах робили з дощок. У ньому був отвір для виходу диму. В цей отвір вставляли лучин­ник, де горіла лучина. При лучині пряли, ткали, шили, вишивали, плели постоли. (За Ю.Лабинцевим).

Курна хата – хата, що опалювалась піччю без димаря.

Лучинник – велика луб'яна труба; під­ставка для лучини.

Лучина – довга, тонка тріска.

Постоли – м'яке селянське взуття з ці­лого шматка шкіри, яке носили з онучами, прив'язуючи до ніг  мотузками.

23. Списати текст. У виділених словах позначити закінчення та основу:

Колись у кожній хаті на рушниках, скатерках, сорочках квітли багряні маки, співуча калина, дубове листя. Дуб був священним деревом слов'ян. Червона калинонька уособлювала молоду дів­чину. Калинові кетяги є символом нашої України. (З газет).

Священний – особливо дороге, глибоко шановне.

Слов'янин, слов'яни – народ, що живе в Європі: українці, росіяни, білоруси, поляки, чехи, болгари, словаки.

Уособлювати – надавати комусь, чо­мусь рис людини, ознак предмета.

Кетяг – пучок ягід, квіток, на одній гілці, стеблині, китиця, гроно.

24. Прочитати і переказати. Виписати слова з однаковим коренем, виділити його
умовними позначеннями:

Слово «писанка» походить від писати, тобто розписувати, прикрашати, орнамен­тувати. Пасинковий орнамент дуже гар­ний і давній. Писали писанки дівчата і жінки. їх називали писанкарками. (З га­зет).

Писанкарка, писанчарка – дівчина чи жінка, що вміє розписувати писанки.

25. Списати текст, давши йому заголо­вок. Підкреслити споріднені слова і позна­чити у них корені:

Бук цінувався у всі часи. Букові горішки люди давно використовували у їжу. Слово «бук» у багатьох мовах світу звучить подібно. А такі слова, як «бук», «буква», «буквар» споріднені. У давнину на дощеч­ках із бука вчили писати. (За С. Генсіруком).

26. Виписати з тексту спільнокореневі слова, в яких голосний у корені може змінюватися:

Свої вироби з глини народні майстри прикрашають гарним орнаментом. Є в цьому орнаменті хміль, ягоди, глід, кали­на, зорі, сонце, лебеді. На тарілках і мисках – малюють вони півників, рибок, козаків на конях, волів з рогами.

27. Списати. Підкреслити споріднені слова, в коренях яких можуть змінюватись приголосні:

У народному побуті хустинка була символом вірності і пам'яті. Такий пам'ят­ний подарунок супроводжував козака в поході, чумака в мандрах. На хустинці дівчата вишивали кетяги калини, дубове листя, баранячі роги. В кожнім кетязі калини була пам'ять про рідний край, про домівку (З газет).

28. Списати. У словах підкреслити букви, що позначають ненаголошені звуки [е], [и]:

У писанкарстві поширені різні орнамен­ти. На писанках дівчата і жінки пишуть «дубовий листок», «медівники», «решіт­ку», «хрести», «кривульки», «лапки», «пшеничку», «берізку», «ялинки», «клин­ки», «книші», «виноград». (Із газет).

Писанкарство – галузь народного мис­тецтва, що займається орнаментуванням писанок.

Книш – різновид хліба.

29. Переписати слова, запам'ятати їх правопис. Підкреслити букви, що позна­чають ненаголошені [е], [и]. Наголос перевірити за словником: орнамент, виши­ванка, криниця, веретено, решето, череда, оберемок, оберег, кочерга, витинанка.

Вишиванка – вишита сорочка.

Решето – господарська річ у вигляді дерев'яного обода з натягнутою сіткою для просіювання.

Оберемок – така кількість чогось, яку можна обхопити руками.

Оберег – знак, річ, що оберігає від усього поганого.

Витинанка – паперова прикраса, вирі­зана ножицями у вигляді рушника, сервет­ки.

30. Списати текст, вставляючи в словах пропущені букви. В разі потреби зверта­тися до словника:

У п...рший день огляду оз...м...ни ішли в поле гуртом. Поп...р...ду батько ніс на рушнику хліб-сіль. У кошику, накритому рушн...ком, н...сла різне частування мати. На з...л...ному полі розст...ляли його, клали їжу, пр...гощалися. (Л.Орел).

Озимина – зернові культури, які сіють восени і збирають наступного року.

Частування – пригощання.

31. Прочитати і переказати, дібравши заголовок. Виписати виділені слова і діб­рати до них спільнокореневі:

Біля колиски мама співає пісню. Це найкраща  в   світі   пісня – колискова.

Виростали покоління людей, вбираючи у свою душу колискову матері. З любов'ю до колискових пісень стави­лись Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Марко Вовчок. Вони записува­ли, збирали такі пісні (З газет).

32. Списати народні прикмети. До виді­лених слів усно дібрати спільнокореневі:

Перед негодою квіти кульбаби стулюються. Сильний вітер під час дощу несе гарну погоду. Комарі літають роєм – бути гарній днині. Кроти вилазять із землі – чекайте дощу.

33. Списати речення. Підкреслити бук­ви, що позначають дзвінкі приголосні, однією рискою, глухі приголосні – дво­ма:

Гуцули дуже люблять скрипку. Роль скрипки в їхньому житті велика. Грою скрипки супроводжуються колядки і щед­рівки, весілля. Цей інструмент використо­вують і під час проводів на полонину та будівництва хати. (За Б. Яремко).

Гуцул – українець, який живе в гірсь­ких районах Західної України,

Колядка – старовинна обрядова різдвя­на пісня.

Щедрівка – старовинна українська об­рядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня, 1 січня.

Полонина – У Карпатах – незаліснена вершина гір над поясом лісів, що викорис­товується як пасовисько.

34. Прочитати і переказати. Виписати виділені слова, позначити у них префікси:

Наші предки любили і поважали дерево. Навколишній світ вони уявляли у ви­гляді дерева: крона – небо, стовбур – земля, коріння – підземне царство. Це дерево древні люди називали Вирієм. За повір'ям, біля його вершини жили пта­хи і душі померлих. У народних піснях зберігся мотив відмикання ключем Вирію, звідки навесні прилітали птахи. (За С.Генсіруком).

35. Списати речення. Підкреслити прий­менники, які пов'язують між собою слова:

Кора вільхи, дуба, ягоди бузини, цибу­линня використовувались для фарбування ниток у коричневий, сірий, зелений кольори. Сік із ягід терну допомагає пофарбувати полотно у червоний колір. Синю фарбу можна дістати із коріння споришу.

36. Списати. У виділених словах позна­чити закінчення й основу, а в основі – корінь, суфікс:

На Полтавщині корсетки вишивали рослинним орнаментом. Особливо по­пулярними були орнаменти «левад­ка», «листок». Розміщували його на верхній полі і внизу. Інколи вишивали на спині чи по лінії талії. (З газет).

Корсетка – верхній жіночий одяг, без­рукавка, пошита в талію.

Левада – ділянка землі з сінокосом, городом, деревами.

«Левадка» – узор.

Пола – край кожної половини одягу, що розгортається спереду.

37.  Переписати сполучення слів. У кож­ному слові позначити закінчення та осно­ву, а в основі – корінь, суфікс: білі нитки, дрібненький узор, тоненьке полотно, мо­торна сестричка, маленька стеблинка, вер­бовий лист, залізна лопата, паперові квіти, весела казка, народні прикмети.
38.  Прочитати й переказати. Виписати із тексту:

 а) слова – назви предметів;

б) слова, що вказують на ознаки предметів;

 в) слова, що означають дію:

Здавна наш народ любив кожухи. Кожух символізував щастя, багатство. Вишивали кожухи червоним кольором. На спині обов'язково вишивали підкови. Вони оберігали від бід, хвороби. (З газет).

39. Прочитати текст, дати йому заголо­вок. Вказати у ньому іменники, визначити, на які питання вони відповідають:

У жодній хаті не обходилися без стола, стояв він на покуті. На столі лежав хліб, накритий рушником. Під стінами в хаті стояли масивні лави, на яких працювали господарі. Для цього в них робили отвори для гребня, кужілки. На стіні, що відок­ремлювала хату від сіней, встановлювали простий дерев'яний мисник, полиці. На них господиня тримала святковий посуд. (За Л. Орел).

Покуть, покуття – в українській селян­ській хаті куток навпроти печі, голов­ний, у якому висять образи.

Отвір – дірка.

Гребінь – високий дерев'яний стояк із зубцями, на який насаджується пряжа при ручному прядінні.

Кужілка – частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу.

Мисник – полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті.

40.          Подані іменники згрупувати за такими загальними назвами:

а) одяг;

 б) предмети побуту;

в) лікарські рослини;
конвалія, свита, верстат, глечик, нагідки, намітка, пояс, ромашка, фартух, спідниця, звіробій, сіряк, діжа, праник, макітра, грицики, рушник, любисток, рубель, ко­лиска, подорожник.

Свита, сіряк – старовинний верхній чо­ловічий одяг з грубого домотканого сукна.

Верстат – примітивне дерев'яне устат­кування для ткання ручним способом полотна, килимів.

Намітка – покривало з тонкого серпан­ку, яким зав'язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Діжа – низька широка дерев'яна посу­дина, в якій готують тісто на хліб.

Праник – дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання.

Рубель – вузька дерев'яна дошка з руч­кою і поперечними зарубками для качання білизни.

41. Подані іменники списати у дві колонки: в першу – ті, що відповідають на питання хто?, в другу – ті, які відпові­дають на питання щ о? З двома іменни­ками (на вибір) скласти речення і записа­ти: козак, писанка, тополя, олень, кухоль, ярина, плахта, джерело, дівчина, укра­їнець, пісня, народ, піч, оберег, орнамент.

Плахта – жіночий одяг типу спідниці.

42. Прочитати текст, переказати. Випи­сати слова, що означають власні назви:

Наша Україна багата на ліси. Найбільші площі їх у Карпатах та на Поліссі. У Криму лісів мало. Назви населених пунктів говорять про зв'язок нашого життя з природою – Самбір, Яворів, Дуб­но, Берестечко, Пеньківка, Вербче, Бере­зань, Березівка. (З газет).

43. Переписати речення. Визначити, якими частинами мови є виділені слова:

Ткацький верстат був у кожній сільській хаті. Дівчатка вчились ткання з 10-12 років. Ткали полотно з лляної або конопляної пряжі. Сільським ткалям було відомо до 20 видів полотна.

44. Прочитати і переказати. Дати заго­ловок тексту. Виписати виділені слова і дібрати до них спільнокореневі іменни­ки:

Здавна життя людини пов'язане з рослинами. Ще в сиву давнину люди помітили, що в багатьох рослинах прихо­вані цілющі властивості. Так виникла народна медицина. Відомості про лікарські рослини спочатку переда­вались усно з покоління в покоління, а з розвитком писемності стали записуватись в рукописи. (З газет).

45. Виписати іменники в три колонки, розподіливши їх за родами. З трьома іменниками (на вибір) скласти й записати речення: рукопис, ярмарок, колесо, топо­ля, сніп, піч, хліб, відерце, поріг, житло, зілля, Київ, килим, ткаля, глечик, діжа, вінок, жупан, жито, бандура, китайка, поле, рядно.

Рукопис – текст, написаний автором від руки; пам'ятка стародавнього пись­менства.

Ярмарок – торг, що відбувається регу­лярно на певному місці і в певний час.

Китайка – шовк червоного кольору; червона шовкова стрічка.

Рядно – грубе полотно з товстої низько­сортної пряжі.

Жупан – стародавній верхній чолові­чий   одяг,   оздоблений   хутром,   золотим шиттям;   слово   запозичене   з   арабської мови.

46. Прочитати іменники, визначити їх рід. Записати їх у множині, поставити наголоси. З трьома словами на вибір усно скласти речення: абетка, бублик, вишня, вареник, гривна, око, копійка, кріль, козак, колядка, поле, чайка, шабля, криниця, джерело, дзвін, відерце, полотно, черві­нець.

Абетка – українська назва азбуки, створена за вимовою перших двох літер алфавіту – а, б.

Гривна – основна грошова одиниця в домонгольській Русі. Це не монета, а золо­тий або срібний брусок до 195 грамів. За срібну гривну можна було купити 200 шкурок білки, за 5 – раба.

Чайка – річковий, морський птах; чо­вен запорізьких козаків.

Червінець – загальна назва золотих чужоземних монет у допетровській Росії; золоті монети, що карбували в Росії з XVIII ст.; з 1922 р. фінансовий білет вартістю 10 крб., що проіснував до 1947 р.

47. Прочитати і переказати. Звернути увагу на слово орнамент. Визначити, на які питання відповідає це слово в речен­нях:

Орнамент виник з малюнків, якими наші предки прикрашали своє житло, різні предмети. Ці малюнки поступово перетво­рилися в орнамент. Орнаментом стали прикрашати й одяг. Орнамент виконував роль оберега. За орнаментом можна визна­чити, звідки людина, з якої місцевості. В орнаменті знайшли відображення різні предмети, рослини, все що оточувало наших предків. (Із газет).

48. Прочитати текст, дати йому заголо­вок. Виписати сполучення дієслів з іменни­ком, ставлячи в дужках питання:

Наші предки використовували кульбабу від багатьох хвороб. Свіжим соком рос­лини виводять плями на шкірі. Кульбаба поліпшує роботу шлунку. З кульбаби люди готують смачні салати. (З газет).

49. Переписати. Підкреслити іменники з прийменниками, що до них належать. Визначити, на які питання відповідають іменники:

На полях, городах трапляється суріпка. Суріпка належить до бур'янів. У мину­лому столітті її вирощували на Україні для одержання олії. Ця олія дуже смачна і поживна. Її можна з успіхом використо­вувати для кондитерських потреб. (Із газет).

50. Прочитати текст, дати йому заголо­вок. До виділених іменників дібрати за змістом прикметники:

Поблизу міста Запоріжжя височить дуб. Поряд з ним інші дерева мають вигляд карликів. Здалеку цей дуб ски­дається на парасольку. Йому дуже багато років. Цей дуб «пам'ятає» татаро-монгольські орди, козаків Запорізької Січі, військо Богдана Хмельницького. Про нього складено багато легенд. Багато негод прошуміло над ним. (За С.Івченком).

51. Списати іменники, додаючи до них прикметники за змістом і питаннями. Позначити закінчення у іменників і при­кметників. Усно скласти декілька речень з утвореними сполученнями слів:

Посуд (який?)...

Лава (я к а?)...

Намисто (я к е?)...

Полиці (я к і?)...

Рушники (я к і?)...

Хата (я к а?)...

Вікно (я к е?)...

Узвар (який?)...

Узвар – компот із сушених фруктів, ягід.

52. Прочитати, поставивши прикметни­ки, що в дужках, у потрібній формі. Визначити їх рід, число:

(Серпанковий) полотно орнаментували по краях (червоний) смужкою. Інколи прикрашали (простий) орнаментом. З цього полотна виготовляли одяг, рушни­ки, скатерті. (Білий) (полотняний) скатер­тина була окрасою (український) (селянсь­кий) хати.

53. Прочитати виразно. Виписати дієс­лова з іменниками, з якими вони пов'язані.
Усно поставити питання від дієслова до іменника:

Писанками, крашанками люди об­мінювалися один з одним. їх дарували друзям, родичам. Писанки чіпляли до стін у хатах. А колись, дуже давно, крашанки качали по землі, закопували на ланах, щоби щедрим був урожай. (З газет).

Крашанка – яйце, пофарбоване у чер­воний колір – колір вогню й життя.

54. Переписати, підкресливши дієслова. Визначити їх час:

У великодню ніч наші предки палили вогнища. Ці вогнища стверджували віч­ність світла, сонця, життя. Вогонь допома­гає сонцю розігріти землю. На Великодень сонце грає на світанні. В цей час люди освячують живлящою водою паски, бабки, писанки, крашанки. (З газет).

Великдень – весняне свято, приурочене воскресінню засновника християнства – Христа.

Бабка – локшина, запечена з тістом.

Паска – великодній хліб.

55. Переписати, вставляючи пропущені букви. Визначити рід дієслів у минулому часі. Позначити в них закінчення:

В...снянка – це давня українська пісня. Вона супроводжувала хороводи. Кожна дівч...на їх знала і співала. Веснянки присвячувалися пробудж...нню в...сни, пр...роди. Співати дівчатам допомагав хлопчачий гурт. Молодь в...л...чала піс­нями природу, з...млю, людей. А з неба яскраво світило сонце.

Хоровод – народний танок, учасники якого ходять колом, співаючи і танцюючи.

Гурт – скупчення людей.

56. Списати, підкресливши дієслова в неозначеній формі:

Прядки, веретена, тріпала, ткацькі вер­стати повинні були прикрашатися різними орнаментами. Це були знаки – обереги. Вони мали оберігати господарів від усього поганого. Серед них можна побачити знаки  води, сонця, рослин.

Прядка – домашній верстат, призначе­ний для ручного прядіння, що приво­диться в рух ногою чи рукою.

Веретено – ручне знаряддя для пря­діння у вигляді тоненької палички з потов­щенням посередині.

Тріпало – знаряддя для тріпання вимо­чених і висушених конопель, льону.

Бібліографія

1.  Аксьонова Л., Гридіна В. Чарівний барвінок: Хрестоматія з усної народної творчості.1-5 класи. – Донецьк: 2004. – 325с.
2.  Вознюк Л. Тисяча загадок. – Тернопіль: Підручники і посібники. 2004. – 227с.
3.   Гамалій А. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-4 класів. – К.: Либідь, 2004. – 287с.
4.  Губенко О. Не перо пише, а розум. Прислів’я на уроках української мови. 1-4 класи: Методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 185с.
5.  Забіяка В., Забіяка І. Фразеологічний словник. Лексичні завдання і головоломки. Посібник для початкової школи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 437с.
6.  Забіяка В., Забіяка І. Фразеологічний словник школяра. К.: Освіта, 2007. – 112с.
7. Кириченко Г.М. Уроки народознавства у початкових класах. Журнал «Початкова школа», № 10, 2000 р.
8. Охріменко Н.Д. Народознавство на уроках української мови. Журнал «Початкова школа», № 3, 1992 р.
9. Охріменко Н.Д. Дидактичний матеріал з народознавства з розвитку мовлення. Журнал «Початкова школа», № 2, 1994 р.
10. Пересунько О.О. Виховання любові до рідної мови через народні традиції. Журнал «Початкова школа», № 6, 1991 р.
11. Проць М.М. Легенди й перекази на уроках читання. Журнал «Початкова школа», № 1, 1991 р.
12.  Сухомлинський В. Вибрані твори у 5-и томах Т.2, К.: Радянська школа 1976. – 640с.
13.  Сухомлинський В. Вибрані твори у 5-и томах.Т.3-К.: Радянська школа 1977. – 667
14.  Фразеологічний словник української мови у двох томах. – К., 1993. – 981с.