Займенник як частина мови. Розряди займенників.

СВОЄРІДНІСТЬ ЗАЙМЕННИКА ЯК ЧАСТИНИ МОВИ. ПОРІВНЯННЯ ЗАЙМЕННИКІВ З ІНШИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ. РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА. ГРУПИ ЗАЙМЕННИКІВ

Мета уроку:поглибити відомості про займенник як частину мови, про його морфологічні і синтаксичні функції; сформувати вміння визначати розряди займенників за значенням, правильно вживати займенники в мовленні; виховувати любов до української мови, народної мудрості.

 АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬДайте відповіді на питання. Яка частина мови називається займенником? Назвіть морфологічні ознаки займенника. Які синтаксичні функції може виконувати займенник? З якими частинами мови співвідносяться займенники? Чи всі займенники мають форму однини та множини?

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника  і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники. Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

Розряди займенників за значенням Однина. МножинаІ особаямиІІ особативиІІІ особавін, вона, воновони. Особові.1. Особові

2. Зворотний (себе).3. Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.

4. Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях. ПитальніВідносніХто написав цей твір?Скільки зірок на небі? Перебендя, старий, сліпий, хто його не знає?А що дальше спіткається?Все розберіть та й спитайте тойді себе: що ми? чиї сини? яких батьків? ким? За що закуті?Той, хто написав цей твір, мав талант. Не відомо досі, скільки зірок на небі. А хто грає, того знають і дякують люде. Побачите, які будуть жнива. Слава… не поляже, а розкаже, що діялося в світі… (Із творів Т. Шевченка).

Запам ‘ятайте!В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто. Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.що – відносний займенникщо – сполучник. Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що(які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).І знали ми, що слави нам не буде.(І. Франко)

5. Заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні.

6. Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто. Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте!Будь–хто (займенник) – будь-де(прислівник), деякий (займенник) – деколи(прислівник).

Пам ‘ятайте!Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь. Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий. У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим. Але!Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.

7. Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.8. Вказівні (той, цей, такий, стільки).9. Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).

Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками– співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.

Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

Відмінювання займенників1. Особові та зворотний займенникиІ особаІІ особа + себеІІІ особа. Н.ямити (-)вивін, воновонавони. Р.мененастебе (себе)васйого (у нього)її (у неї)їх (них)Д.менінамтобі (собі)вамйомуїйїм. З.мененастебе (себе)васйого (нього)її (неї)їх (них)О.мноюнамитобою (собою)ваминимнеюними. М.(на) мені(на) нас(на) тобі (собі)(на) вас(на) ньому, нім(на) ній(на) них

Зверніть увагу!У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка. Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з приймен­никами мають приставний звук н (у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним). Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н (його твір, його твору, його твором). Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.

Питальні та відносні займенники. Н.чий, чиєчиячиїхтощоскільки. Р.чийогочиєїчиїхкогочогоскількох. Д.чийому, чиємучиїйчиїмкомучомускільком. З.чий, чийого, чиєчиючиї, чиїхкого, хтощо, чогоскільки, скількох. О.чиїмчиєючиїмикимчимскільком. М.(на) чийому, (на) чиєму, (на) чиїм(на) чиїй(на) чиїх(на) кому(на) чому(на) скількох

Присвійні та вказівні займенники. Н.міймоємоямоїтойцейтацятіціР.могомогомоєїмоїхтогоцьоготієїцієїтихцих. Д.моємумоємумоїймоїмтомуцьомутійційтимцим. З.мій, могомоємоюмої, моїхтой, тогоцей, цьоготуцютихцих. О.моїммоїммоєїмоїмитимцимтієюцієютимицими. М.(на)моєму,моїм(на)моєму,моїм(на) моїй(на) моїх(на) тому(на) цьому(на) тій(на) цій(на) тих(на) цих

Зверніть увагу!За зразком займенників мій (моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній – м’якої. Займенники те, це змінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків). Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки. Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі + означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи. При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…

Стилістичні функції займенників у мовіРоль займенників у реченніПриклади. Використовуються як один з важли­вих засобів зв’язку між реченнями в тексті. Вони:а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу;б) замінюють іменники, прикмет­ники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів;в) узагальнюють сказане у попередньому реченні чи частині речення.а) Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами…(Т. Г. Шевченко)б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А. Давидов).в) Затихло все (Т. Г. Шевченко).в) І цей увесь світ тріпоче-міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів (М. Стельмах).

ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ1. Розкрийте дужки, вживаючи займенники в потрібній формі. З якими частинами мови співвідносяться ці займенники? Визначте синтаксичну роль займенників.1. Але, може, (ви) б знайшли для (я) хоч (який-небудь) роботу (І. Франко). 2. (Я) тягнуся догори і сам собі не вірю: знову над (наш) хатою пролітають лебеді! (М. Стельмах). 3. Чіпка не може вжитися з панством, до (який) ще з дитинства затаїв ненависть (3 посібника). 4. Шукайте цензора в (себе) (Ліна Костенко). 

2. Визначте розряд наведених займенників: Той, ніхто, абищо, я, хто, що, який, їхній, скільки, воно, будь-який, хто-небудь, стільки, інший, сам, себе, чий, скільки? ти, весь, хтось, він, цей, що? наш, мій, свій, чий? нічий, такий, кожний.

3. Прочитайте прислів'я та приказки. Уставте потрібні займенники.1. ... йому про цибулю, а він мені про часник. 2. ... мовчить, той трьох навчить. 3. ... вовка не годуй, а ... усе в ліс дивиться. 4. ... в серці вариться, то на лиці не втаїться. 5. ... не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче. 6. ... самі, такі й сини. 7. Своя стріха — ... втіха. 

4. Виправте неправильно побудовані речення. Він просидів цілий вечір, обдумуючи свою автобіографію. У мойого брата канікули вже розпочалися. Викладачка запропонувала студенту вичитати свою доповідь. Я впевнений, що доля випускників у своїх руках. Коли мама побачила, як я прибрала в кімнаті, вона схопилась за свою голову. Письменники у своїх творах часто порушують загальнолюдські проблеми. У кожної людини є своя заповітна мрія. Цей миючий засіб зберігається при всякій температурі. Я тоді працював на другому підприємстві. Дорогу в селі Орлик відремонтовано. Директора Орлицького РТП В. В. Ступаря, який винний у цьому, попереджено.

5. Поставте займенники:у давальному відмінку однини чоловічого роду: чий, нічий, свій, твій, мій. у родовому відмінку множини: цей, той, весь, якийсь, чийсь. в орудному відмінку: будь-що, будь-хто, дещо, ніхто, ніщо. у місцевому відмінку: абихто, абищо, що-небудь, ваш, такий, казна-чий.

Наголос у займенниках. Правильний наголос у займенниках — це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності. У родовому й давальному відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в місцевому та родовому відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тóму, у цьóму, біля тóго, для цьóго, до тóго, із цьóго, не без тóго, не від тóго. 

6. Поставте наголос у займенниках. Абихто, абищо, абиякий, абичому, абиким, хто-небудь, чим-небудь, котрий, нікотрий, ніякий, нічому, самий, ніскільки, будь-хто, будь-чий, будь-кого, будь-ким, будь-чому, будь-який. Тебе — до тебе, себе — до себе, кого — до кого, всього — на всьому, на тому — завдяки тому. Самого себе. Себе саму. Себе одну. Самих себе. Того ж самого дня. Вражати в саме серце. Закоханий по самі вуха. З самого малечку.

7. Знімаючи риску, запишіть подані займенники у три колонки: ті, що пишуться разом; ті, що пишуться через дефіс; ті, що пишуться окремо. Де/який, ні/про/що, хто/сь, ні/до/кого, аби/в/кого, аби/хто, хто/небудь, казна/на/чому, казна/що, будь/що, що/небудь, де/що, скільки/небудь, будь/чий, аби/в/кого, котрий/сь.

Домашнє завдання: Параграф 45 , ст.234-239. Вправи 390 та 394.