Збереження та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей дошкільного віку в нових соціальних умовах воєнного стану

Збереження та зміцнення психічного та фізичного здоров’я дітей дошкільного віку в нових соціальних умовах воєнного стану

В умовах сьогодення на тлі військової агресії постає проблема збереження фізичного та психічного здоров’я дітей, які є найвразливішою категорією населення. Вони гостро реагують не лише на стресові фактори, а й на психоемоційний стан значимих дорослих (батьків, педагогів тощо). Відомо, що наслідки травмівних подій позначаються на поведінці дитини, емоційних станах, когнітивних процесах, спричиняють хронічні соматичні захворювання тощо. Не викликає сумнівів факт, що в умовах військового стану в Україні роль рухової активності для збереження психічного і фізичного здоров’я залишається надзвичайно високою. Одним із таких засобів є спеціально організована рухова активність. Отже, проблема збереження психологічного та соматичного здоров’я дітей є актуальною.

За результатами дослідження для дітей, що перебували в зоні бойових дій, характерні астенія, емоційна лабільність (коливання настрою), напруга, підвищена психічна втомлюваність, головний біль, запаморочення. Виявлено соматичні скарги, підвищені показники рівня тривоги та депресії. Серед суб’єктивних скарг найбільш поширеними були порушення сну. Друге місце займали скарги на дратівливість, порушення когнітивних процесів, тривога, стомлюваність, зниження мотивації до навчання, агресія, зниження енергії. Відзначалося на тлі перенесених психотравматичних подій відновлення або загострення хронічної патології у вигляді симптомів енурезу, нав’язливих дій, тиків, заїкання. Спостерігався майже в усіх дітей знижений настрій, що пояснювався можливістю загрози життю, зміною звичного місця та стереотипу життя, кола спілкування та оточення, відсутністю необхідних умов для гри.

На травматичні події діти дошкільного віку найчастіше реагують проявами регресивної поведінки: енурез, смоктання пальця, страх утратити батьків, утрата набутих навичок, страх незнайомих людей тощо. Проте низка дослідників зазначає, що у дітей частіше, ніж у дорослих, розвивається ПТСР, що проявляється в інтрузіях, уникненнях, нечутливості, гіперзбудливості.

Інтрузії чи повторні переживання – це:

• флешбеки, переживання минулої травматичної події, ніби тут і зараз;
• кошмари;
• повторювані, небажані тривожні спогади про подію, що травмує;
• сильна емоційна та фізична стрес-реакція на те, що нагадує про травму-подію.

«Уникнення»

Дійсно, дитині, яка спостерігає багато насильства, з погляду стратегії виживання краще не дивитися, не чути, не відчувати, не аналізувати, не розуміти те, що відбувається, – це нейронні адаптації, які допомагають вижити. Але нейронні адаптації закріплюються у головному мозку і продовжують функціонувати й у подальшому житті. Тому дитині, яка зазнала травматичних впливів військових подій, важко справлятися з болючими спогадами, вона намагається захиститися від них шляхом уникнення (не думати, не згадувати). Навіть батьки навмисно спрямовують увагу дитини тільки на позитивне, оптимістичне. Стратегія «уникнення», з одного боку, захищає, з іншого – може впливати й гальмувати когнітивну, мотиваційну, емоційну сфери психіки та відбиватися на поведінці дитини. Через стратегію «уникнення» важко пристосуватися до нових умов життя і навчання, що підвищує ризик вторинної травматизації, виникнення дезадаптації та порушення психічного стану на тлі пережитої травматичної події. Допомогти дитині впоратися можуть батьки, коли приймають, розділяють та контейнують важкі спогади, емоційний стан, травматичні події.

Травматичні події впливають на зміни у поведінці дітей і проявляються в агресії, ворожості, конфліктності, ризикованій поведінці та негативізмі. Діти молодшого віку можуть утрачати набуті навички, проявляти поведінку більш раннього вікового періоду (смоктання пальця, недостатнє утримання сечі тощо). Вони можуть проявляти більше залежності від батьків та втрачають інтерес до гри або повторюють одну і ту ж гру, яка пов’язана з травматичними подіями. У дітей виникають страхи втратити близьких людей, з’являється відчуття провини за негативні події, діти можуть почуватися самотніми або, навпаки, занадто занепокоєними захистом і порятунком близьких людей.

Можна зробити висновок, що стан дитини в умовах війни може сприяти як залученню ресурсів, так і погіршенню психічного здоров’я через емоційне напруження та виснаження. Тому дитині вкрай важливо допомогти впоратися зі своїми емоціями через зрозуміння того, що відбувається. Ці завдання покладаються на значущих дорослих, психологів.

Допомогою може стати залучення позитивного досвіду дитинства, а саме: уміння говорити з родиною про свої почуття, відчуття та досвід підтримки сім’ї у важкі часи, задоволення від приналежності до своєї спільноти, відчуття приналежності до колективу в навчальному закладі, відчуття приналежності до традицій сім’ї, громади тощо, відчуття підтримки друзів, наявність принаймні двох дорослих, які не є батьками, які щиро піклувалися, цікавилися дитиною, відчуття безпеки та захищеності з боку дорослих удома.

Завдяки створенню захисних стосунків виокремлюється коло психологічного супроводу, що сприяє зміцненню та збереженню психічного та фізичного здоров’я, завданнями якого є:

1. Відновлення відчуття безпеки – відновлення безпечного простору, створення соціальних контактів; стабілізація психічного стану дитини через виконання вправ для зняття фізичної та емоційної напруги; послаблення жорстких захисних механізмів через розкриття можливостей для розвитку.

2. Відновлення, зміцнення та активізація психологічних ресурсів дитини.

3. Символізація та інтеграція досвіду війни в нове життя через символічне вираження, інтегрування негативного життєвого досвіду, вибудовування нового ставлення до травматичних подій.

4. Активізація природних механізмів самовідновлення, адаптації до нового середовища, сприяння творчості.

Психолого-педагогічний супровід ґрунтується на застосуванні різних методів та методик: техніки релаксації, зняття м’язової напруги, проведення  групових та індивідуальних занять, занять з використанням елементів арттерапії.

Проблематика збереження здоров’я дітей, оптимізації їх рухової активності, пошук адекватних та ефективних засобів фізичної культури широко представлені у науково-методичній літературі сучасних науковців. До них відносяться:

- аеробні програми, в т.ч. степ-аеробіка, аква-аеробіка;

- «звіро-аеробіка»;

- фітбол-аеробіка;

- ігрові напрями;

- танцювальні заняття з використанням елементів хореографії та стретчингу;

- програми з елементами східних оздоровчих гімнастик і бойових мистецтв;

- моделі сімейного фітнесу;

- напрями музикально-ритмичної дихальної гімнастики;

- програми із застосуванням тренажерів;

- комбіновані фітнес-програми.

Ефективність вказаних фітнес-програм підтверджувалась позитивним впливом на рівень психічного здоров’я та фізичного розвитку, формування резілієнтності, зменшенням захворюваності, підвищенням рівня фізичної працездатності, покращенням розвитку координаційних, швидкісно-силових здібностей, гнучкості, когнітивних функцій тощо.

У межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яка стартувала у 2022 році спільно з UNICEF та МОЗ України, розроблені методики антитрес-вправ для дітей різного віку, запропоновані ілюстровані антистрес-картки дихальних вправ.