Збірка авторських віршів навчального змісту "На гостини до рідного слова. Морфологія. Іменник"

 

 

 

 

 

 

 

Тетяна Крикота

 

На гостини до рідного слова

Поетична морфологія

Іменник

6 клас

 

 

 

 

 

 

 

Смолярі - 2019

Т.А. Крикота  На гостини до рідного слова. Поетична морфологія. Іменник: збірка віршів навчального змісту/ Т.А.Крикота; Смолярі, 2019. – 34с.

 

 

 

 

        «На гостини до рідного слова» - збірка віршів навчального змісту, яка допоможе учням краще осмислити правила з української мови про іменник,  а вчителеві пожвавити навчальний процес і зацікавити дітей  на уроці. За допомогою поезій учні краще і швидше запам’ятають навчальний матеріал.

      Для шестикласників і усіх, хто цікавиться морфологією української мови.

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ  4

Шлях до рідного слова. Морфологія 6

Іменник 10

Мовна дилема. Назви істот і неістот 11

Радість у садку. Збірні іменники 13

Найрідніша земля. Власні назви 15

Далекі Карпати. Велика буква і лапки у  власних назвах 17

Соня. Іменники спільного роду 19

Чужі  слова. Незмінювані іменники  20

Однина – це не проблема. Іменники, що вживаються тільки в однині              22

Трюк. Іменники, що вживаються тільки в множині 24

Шестикласник-усезнайко. Відміни іменників 26

Чистомовка. Іменники мішаної групи І-ІІ відмін (шиплячі приголосні)              28

Секрет. Кличний відмінок іменника 29

Дивні подорожі. Правопис складних іменників 30

«Серце – не камінь, а кров - не вода». Не з іменниками 31

Ніченька-цариця. Пестливі суфікси іменників 32

Словничок незмінюваних іменників 33

 

 

Шлях до рідного слова

Морфологія

Десь далеко в країні, 

Що Мовою зветься,

Дружно так, як і в родині,

Всім словам живеться.

Кожне знає, що робити,

Як у реченні стати,

Як сусідам догодити,

З ними поладнати.

 

Самостійні чи службові –

Це вже всякий знає,

Бо у милозвучній Мові

Кожен вагу має.

 

Барвінкову цю країну

Можеш ти пізнати.

Лиш у столицю солов’їну

Треба завітати.

 

От маршрут запам’ятайте

І містечка дивні!

Про ФОНЕТИКУ спитайте,

Не будьте пасивні.

 

А вивчите місто це,

Тільки не мовчіть,

Всі слова, що є у мові,

В лексику складіть.

 

ЛЕКСИКОЛОГІЯ і СЛІВ БУДОВА,

ФРАЗЕОЛОГІЯ і СЛОВОТВІР –

Це все країна - ненька МОВА,

Це наш коштовний сувенір.

 

Оце справжнісінькі дива

І подорож чудова.

Та головне: Мова – жива,

Вона життя основа!

 

І не крокуйте навмання,

Ви ж знаєте маршрут.

У МОРФОЛОГІЇ знання –

Державності статут.

 

Морфологія – наука,

Вагу справжню має,

Не морфеми і не звуки

Цей розділ вивчає.

 

Виникла давно потреба

Слова об’єднати,

Мову ж свою знати треба,

Щоб у ній не блукати.

 

Учитись – подолати страх,

Частини мови знати,

А їх, як пальців на руках,

Тож легко розпізнати.

 

Морфологія вивчає

Самостійних шість.

Небагато? Вистачає!

І це добра вість.

 

Вивчити вже легко буде.

Знатимемо їх.

Шестикласник не забуде

Жителів твоїх.

 

А службових лише три.

Ти їх тільки повтори.

Не забудеш вже ніколи:

Для цього ж ходиш до школи.

 

Всі кричать: «Ура! Ура!»

Ох  шалена дітвора!

Та це ж вигук всіх гукає:

Він десятий – добре знає!

 

 

 

 

 

 

 

 

Іменник

Хмаринка. Сонечко. Дитинка.

Пташечка. Квітка. Тваринка.

Посмішка. Літо. Краса.

Мрія. Сон. Чудеса.

Стежечка. Зайчик. Травичка.

Вовчик-Братик. Лисичка –Сестричка.

Друзі. Розваги. Футбол.

Здоров’я. Біг. Баскетбол.

Мама. Тато. Родина.

Добро. Толерантність. Людина.

Ох! Цих іменників і не злічити.

Хто? або що? Називати і вчити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мовна дилема

Назви істот і неістот

Не второпає Іванко

Просту мовну тему.

Він ще вчора спозаранку

Вирішував дилему:

 

• Чи згрупую ті слова

Правильно і гоже?

От русалка польова…

Ну хто ж допоможе?

 

Чи істота, неістота?

Я просто не знаю,

Але старанно усі

Правила вивчаю.

 

На уроці що казали

Згадалося вмить.

Про високі хлопець бали

Мріє, аж пищить!

 

І дізнався, що русалка,

Домовик і мавка –

Це істоти, як Наталка,

Комар, мати, галка.

 

Футболіст, дитина, тато,

Шершень, кіт, телятко…

Мову вчитиме крилату

Й знатиме хлоп’ятко.

 

Ще померлі – теж істоти

(Хоч як Іванку сумно),

Але хочеться збороти

Цю тему розумно.

 

А всі інші слова мови –

Це вже неістоти.

Такі правила-основи

Вдалось розколоти.

 

І радіє хлопець дуже:

                           Істоти він знає

                          Й тебе, мій уважний друже,

                           Вчити закликає.

Радість у садку

Збірні іменники

Мов гайвороння, дітвора

Ринула в  садок.

Принесла літня пора

Їй яблук і грушок.

 

Як зачуло птаство крик –

Вмить злетіло ввись!

Хоч братві ще буде втик –

Та потім, колись.

 

Зашарівся весь вишняк,

Підморгнув садовині,

В пригорщі  для цих друзяк

Сипнув вишні осяйні.

 

Зграя хлопчиків й дівчат

Закружляла радо!

Скільки ж зірок-оченят

Знайшли тут відраду!

 

Всі дівчатка почіпляли

Вишеньки-сережки,

А «козацтво» позбирало

Яблука зі стежки.

 

Птаство пурхало, злітало!

Малечі ж байдуже!

Галасу було чимало,

А дітям добре дуже.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найрідніша земля

Власні назви

Куди б ми не йшли і не їхали,

Чи сонячна путь, а чи віхоли,

Вертаємось знову і знову

До рідного краю, додому.

 

Комусь мила серцю Туреччина,

Комусь – Білорусь чи Німеччина.

А я ж Україні всміхаюся:

Дочкою ж її називаюся.

 

• Смішна,- мені кажуть, не знаючи,

В Америку швидко втікаючи.

А я тут живу й в цім не каюся,

Вкраїнкою ж я називаюся.

 

Над горами лину Карпатами,

Там дітки із мамами й татами,

Там сміх і розваг каруселі,

В повітрі птахів ніжні трелі.

 

До Львова лечу на розмову,

Вкраїнську й там чую чудову.

Вишиванки там презентують,

Напам’ять Франка процитують.

 

Я духом наповнюсь завзято,

Бо вдома завжди мені свято.

А потім Волині всміхнуся,

Дочкою ж її гордо звуся.

 

Тут найкращі пісні солов’я,

Найрідніша тут серцю земля.

 

 

 

 

 

 

 

 

Далекі Карпати

Велика буква і лапки у власних назвах

Ось у чому, власне, суть:

Ви вгадайте, як нас звуть?

Це неважко вам зробити –

Власні назви будем вчити.

 

• Хто поїде у Карпати? –

Вчитель запитав, -

Саша, Таня…, - будем знати.

Взяв і занотував.

 

• Шоколад «Корону» можна

Із собою взяти? –

Непосидливий Іван

Намагався спитати.

 

• А автобусом «Богдан»

Подамося в  гори?

• Може, завезе Вадим –

Дядько Сулім Нори?

 

• Які ж, учителю, міста

Будемо  проїжджати? –

• Ковель, Луцьк і навіть Львів –

Маршрут треба знати!

 

• На Великдень будем вдома? –

Запитала Настя.

• Прикарпаття, Закарпаття, -

Каже Толя, - щастя.

 

• Можна книгу взяти з собою –

«Волинь» Самчука?

У Карпати ми юрбою:

Радість у нас така.

 

Скільки власних назв скажіть?

Ви вже відшукали?

Запишіть їх акуратно,

Щоб запам’ятали.

 

 

 

 

Соня

Іменники спільного роду

Запізнилась на урок,

Бо Маринка соня.

Тільки зробить вона крок -

Спить мамина доня.

 

Озираються у класі

Хлопці і дівчата,

Співчувають сіромасі:

• За що ж ця розплата?

 

• Не базіка я й не плакса,

Бідолаха трішки.

Буду птахою летіти,

Як не несуть ніжки.

 

 

 

 

 

 

Чужі слова

Незмінювані іменники 

У кафе фрау поважна

Огляда меню.

І до страв дуже уважна,

І радіє дню.

 

Чому ж пані не радіти?

У турне ж була.

Їй путівку дали діти

Подалі з села.

 

Обира мадам рагу,

Ситне, овочеве.

Потім їй дали желе,

Смачнюще й рожеве.

 

І кіно тут показали,

Всі люб’язні й милі.

А які ж ошатні зали,

Розкішні  і білі!

 

• Укладу з вами парі! -

Заявила пані,-

Краще житиму в селі,

Радітиму Гані.

 

Вона звістку принесе

Сусідці-селянці,

Як курей, гусей пасе,

Про надої вранці.

 

Не потрібно закордону

Зі словами чужими.

Краще вчімо рідну мову,

Говорімо своїми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Однина – це не проблема

Іменники, що вживаються тільки в однині

От хіба це дивина –

Однина і множина?

Учень-учні, день і дні,

Хмара-хмари, пень і пні.

Форму числа іменник має

Й так предмети називає.

Та от є один нюанс…

Щоб у мові був баланс,

Існують у ній такі слова

(І це справді не дива!),

Однину вони лиш мають,

І їх у групи всіх єднають.

Речовинні серед них:

Руда, солома, нафта, сніг.

Власні назви та поняття:

Волинь, Полісся, Прикарпаття.

Збірні вивчити вдалося:

Комашня, молодь, колосся.

Абстрактні іменники всі знають,

Явища, предмети означають:

Розвиток, любов і гнів,

Мудрість, гордість, далечінь.

Ось такі слова чудові

Є у рідній нашій мові!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трюк

Іменники, що вживаються тільки в множині

• У мові є слова чудні,

Вжиті тільки в множині,-

Каже дідові онук,-

Відгадайте мовний трюк!

• Я не знав цього ніколи,

Та й давно ходив до школи.

Множина – коли багато!

• Так ще каже, діду, тато!

От до прикладу штани.

Однини вони не мають,

У множині їх лиш вживають.

Шахи, меблі і Карпати…

Треба мову, діду, знати.

У множині і меблі наші,

Окуляри баби Саші,

І парфуми, і консерви…

Вчімо мову без перерви.

А якщо  вже прийде втома,

Не сидімо, діду, вдома.

Коні в сани запрягаймо

І ворота відчиняймо.

Між снігами є дорога,

Зникне вся наша тривога.

Ми невдовзі повернемось

Й знов за правила візьмемось.

• Оце справді дивина

Твоя, внучку, множина!

Може, я й чогось не знаю,

Та достойну зміну маю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шестикласник –усезнайко

Відмінки іменників

Що таке є форма слова,

Скаже наша мама Мова.

Закінчення в іменниках міняє

Й про відмінки усе знає.

Я питаю: «Що? чи хто?»

Вона каже: «Сон, пальто».

Відмінок цей є НАЗИВНИМ,

Називають його ще й прямим.

«Кого? Чого?» - я питаю

Й РОДОВИЙ відмінок знаю.

Прийменники можна йому додавати,

Тоді родовий буду добре я знати.

Веде мене стежка (до чого?) до школи,

Відмінок я цей не забуду ніколи.

ДАВАЛЬНИЙ приїхав усупереч негоді,

А я, шестикласник, став йому в нагоді.

Спитав: «Кому? чому? знання він дає?»

«Всім учням», - сказав мені слово своє.

Підвів мене ще до ЗНАХІДНОГО друга,

У зміні форм слів у нього теж є заслуга.

Іду (через що?) через ліс я до нього,

Веду я (кого?) товариша свого.

ОРУДНИЙ мене супроводжує сміло.

А вивчить відмінки вже так закортіло!

Питаю орудного: «Чим доберемось?»

Сказав: «Літаком до небес доторкнемось».

На чому? На крилах предивного птаха?

А в небі літак, мов маленька комаха.

«На крилах?» - питає хтось тихо мене, -

Ти думав МІСЦЕВИЙ не наздожене?

Та серед відмінків я шостий такий.

І шлях до мене не такий вже легкий».

«Та де ж ти, хлопчино?» - вже КЛИЧНИЙ гукав,

А я вже останній відмінок вивчав.

 

 

 

 

 

 

 

Чистомовка

Іменники мішаної групи І-ІІ відмін (шиплячі приголосні)

Чути в тиші плач дощу,

Його я не відпущу.

Нехай пада на кущі,

Аличу, виткі плющі.

 

Плащ на плечі одягну,

В гущу я дощу пірну.

Бачу, як радіє груша,

Бо набридла земля-суша.

 

Минув площу, йду дворищем,

Плаче дощ разом з вітрищем.

Зголоднів вже, хочу їжі:

Каші й з саду груші свіжі.

 

 

 

 

 

 

Секрет

Кличний відмінок іменника

• Ілле, Ігорю, Олено –

Всі мерщій, діти, до мене.

Ви за руки поберіться,

Порахую, як годиться.

Де ж ти, Петю, озовися

І до нас всіх повернися.

• Олю Яківно, біжу!

Я секрет вам розкажу.

Станьте, друзі, всі у коло…

Скоро я піду до школи.

Я дорослим уже став,

Бо три книжки прочитав.

• Любий Петрику, мій друже,

Що читаєш, добре дуже.

Та не треба хизуватись

І знаннями вихвалятись.

Їх побачать, прийде час.

Ще здивуєш, хлопче, нас.

 

Дивні подорожі

Правопис складних іменників

Хобі я незвичне маю,

Подорожі полюбляю,

Та не світом, а книжками,

Не Європою,  казками.

Все там, друзі, особливо,

А в кінці – дуже щасливо.

Сад освітить там жар-птиця,

Взимку зацвіте чорниця.

Зорепад утілить мрії,

Заговорять усі звірі.

Там півмісяць чари має,

В напівсон всіх заганяє.

Вовчик-братик там пустує,

Лікар Айболить лікує.

Там півроку тільки літо,

Ще й сезон купань відкрито.

Ще нового там багато,

Я ж читатиму завзято.

Книги – це ж як кінозал,

Почуттів й емоцій шквал.

«Серце – не камінь, а кров – не вода»

Не з іменниками

«Серце – не камінь, а кров – не вода»,

Слово – не зброя, а ранить – біда.

 

Тоді недовіра у серці жевріє.

Не щастя, а горе там тліє і тліє.

 

Душевну незрячість ще можна здолати,

Якщо тільки правду всім в очі казати.

 

Якщо ж неприємності будеш робити,

У Бога немилість можна заслужити.

 

Неправда вернеться нещастям у хату,

За вчинки усі ми отримаємо плату.

 

Тому хай ненависть іде повз ворота,

А в серці живе лиш любов і турбота

 

 

 

Ніченька-цариця

Пестливі суфікси іменників

Місяченько зачепився за вершечок хмари.

Нічка темна загадково узялась за чари.

Із мішечка чарівниці посипались зорі.

Такі чисті, мов джерельце, ясні і прозорі.

Річечкою полилася фарба чорна всюди.

Спить спокійно все навколо: і природа, й люди.

Казочку всім розказала ніченька-цариця.

Ось тому й дорослим, й дітям так спокійно спиться.

У віконце заглядають зірочки-подружки.

Вони сон несуть в оселі людям самотужки.

Посміхнувся місяченько, бачачи ті чари,

І тихесенько ясненький заховавсь за хмари.

 

 

 

 

 

 

 

 

СЛОВНИЧОК НЕЗМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

АТАШЕ, сер. Фахівець-консультант з певного кола питань, наприклад  у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві. 

 

АМПЛУА́, сер.

1. Певне коло ролей, що відповідає сценічним даним актора. 

2. перен. Певне коло занять.

 

БОА́

1. чол. Велика змія з родини удавів, що водиться в тропічних країнах.

2. сер., заст. Жіночий шарф з хутра або пір'я. 

 

БОРЖО́М, у, чол. Цілюща мінеральна вода.

 

БЮРО́, сер.

1. Назва керівного органу партії, організації, установи. 

2. Назва деяких установ або їх відділів, контор. 

3. Рід письмового стола з висувною кришкою і шухлядами для паперів; конторка.

 

ВОЛЬЄ́РА, и, жін. Обгороджений майданчик для утримання тварин і птахів на вільному повітрі. 

 

 

 

ДЕПО́, сер.

1. Транспортне виробниче підприємство, яке забезпечує експлуатацію, періодичний ремонт, утримування та обслуговування рухомого складу (локомотивів, вагонів і т. ін.). 
 Пожежне депо — приміщення для пожежних машин.

2. заст. Склад для зберігання чого-небудь. 

 

ЖУРІ, сер.

Група осіб, зазвичай спеціалістів, яка оцінює учасників на конкурсах, змаганнях, виставках і т. ін., та вирішує питання про присудження відзнак і премій.

 

КАКАДУ́,  чол. Тропічний дикий птах родини папуг, що найчастіше має білий або рожевий колір, із чубком на голові. 

 

КАШНЕ́, сер. Хустка або шарф, що одягають на шию. 

 

КОЛІ́БРІ, чол. і жін. Найменший на земній кулі птах, який відзначається яскравістю і красою оперення; водиться в Америці.

 

КОЛЬРА́БІ,  жін. Городня дворічна рослина з товстим кулястим стеблом, що виглядом і смаком нагадує ріпу.

 

КОМЮНІКЕ́,  сер. Урядове повідомлення, здебільшого про наслідки або хід дипломатичних переговорів. 

 

ЛЕ́ДІ, жін. Дружина лорда або баронета у Великобританії, а також заміжня жінка аристократичного кола. 

 

ПАРІ́, сер. Угода про виконання якого-небудь зобов'язання тією особою, що програє. 

 

ПЕНСНЕ́,  сер. Окуляри без завушних дужок, які тримаються пружинкою, що затискає перенісся.

 

ПО́НІ, чол. Кінь низькорослої породи.

 

РАГУ́, сер. Страва з дрібно нарізаного м'яса, тушкованого з овочами, або з тушкованих овочів з пряною, гострою приправою. 

 

ТАБУ́, сер. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. Табу — своєрідна заборона вживати за певних умов ті або інші слова, зокрема власні імена.
//  перен. Взагалі яка-небудь заборона.

Накладати (накласти) табу на що, книжн., ірон. — забороняти певні дії, слова тощо.

 

ТУРНЕ,  сер. Подорож, поїздка круговим маршрутом; 
//  Поїздка артистів або спортсменів за певним маршрутом для гастрольних виступів, змагань. 

ФОЙЄ́,  сер. Приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т. ін. біля глядачевого залу, призначене для перебування глядачів перед початком вистави, сеансу та для відпочинку під час перерви, антракту. 
//  Приміщення для відпочинку артистів між актами вистави.

 

ФРА́У, жін. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. 

 

ЦЕЦЕ́,  жін. Африканська кровососна живородна муха, що є переносником збудників сонної хвороби.

 

ШОСЕ́,  сер. Дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебенем тощо, признач. для руху будь-якого безрейкового транспорту.