Збірка авторських віршів "Шкільні мотиви"

Про матеріал
Збірка авторських віршів "Шкільні мотиви" містить не просто вірші досвіченого вчителя.Це мої почуття та відчуття,надії та розчарування, захват, натхнення та сподівання.Ось чому гасло збірочки віршів: "Школа - джерело яскравих вражень" ці вірші можна використовувати під час проведення професійного свята працівників освіти.
Перегляд файлу

Шкільні мотиви

Маркелова Олена  Григорівна

школа- це.png

 

                            Я – вчитель, і впевнена, що доля це моя.

                            Я ваше сьогодення і майбутнє.

                            Нехай не зможу я зробити незабутнім

                            Урок свій кожен, але ж  я намагаюсь…

                            І  кожну мить життя

                            Я віддаю вам серце, почуття і душу…

 

                      podarki-uchitelyam-i-vospitatelyam.jpg

 

 

          

           

 

 

 

 

 

 

 

            Присвята моїм учням

            Мене надихають на творчість діти:

            Захват і подив в очах дитячих.

            Так, буває інколи важко –

            Втома, відчай, жах, безнадія.

            З дітьми сміюся, з ними і плачу

            Та вирушаю на пошук нового.

             Їм зобов’язана власною вдачею,

             Щастям безмежним, якщо розуміємось.

             Разом вирушаємо на пошуки Істини,

             Поруч крокуємо – без них я не вчитель.

 

  *   *   *

 Щоденно, щохвилинно, щосекундно

 Напруження і втома від думок.

 Немає спокою ні вдень, ані ночима,

 Як не благай про відпочинок небо ти очима,-

 Робота не відпустить ні на крок.

 Що взагалі для вчителя робота?

 Покликання? Діагноз? Доля? Шлях?

 Чи каторжна робота до нестями?

 Важка робота, відчай, втома – жах…

 А може, дійсно, це покликання і мрія,

 Мета, що в безнадії сонцем зігріває?

 Від відчаю рятують нас дитячі очі.

peremenka-2.jpg
 Де діти є, там відчаю немає.

 

 

            

       *   *   *

У цьому світі легко заблукати -

Тоді  душа у темряві мандрує.

Застерігаю, люди, будьте  обережні,

Я вас благаю: просто озирніться…

Та більш за все боюся за дітей,

За їхні душі, зовсім ще тендітні.

Їм мандрувати у життя нелегке,

Їм світ, як дім, цей далі будувати.

діти читають.jpg

 

            Нехай читають (я допоможу),

            Нехай вигадують (я завжди буду поруч),

            І Всесвіт дітям подарую (справді),

            Бо я Учитель, я будую Душі…

 

                 

 

 

 *   *   *

Я не просто Вчитель:               

я мандрую світом.jpg
Я мандрівник у світі,

 

Я цікаві книги

Із захватом читаю.

Хоч машини часу

Поруч я не маю,

У віки таємні

З дітьми поринаю.

Разом з Дон Кіхотом

Вчимося ми шляхетності,

І з Маленьким Принцем

Вади виправляємо,

Мріємо з Асолл’ю,

Кохання ми чекаємо,

І довкола себе

Світ ми оглядаємо.

Світ цей неосяжний

Ось – перед тобою.

Збережи ти душу

Чистою такою,

І чарівний світ цей

Збережи навколо,

Тож колись і люди

Вдячні тобі будуть…

                     

                                *   *   *

             Плыть по волнам грамматики,

             Возводить слова из морфем,

             Знать орфограмму каждую,

             Быть может, не нужно всем.

             Но всё же, в житейском море

             Ещё не решённых проблем

             Очень не сложно людям

             Запутаться совсем.

             И пусть не маяк я, не компас, -

             Но в жизни вам путь укажу.

             О чести, достоинстве, совести

             На каждом уроке твержу.

             Будь человеком, и с честью

             По жизни твёрдо иди,

             Не отступая от правды,

             Ты в жизни свой путь найди.

            Да, я учитель – предметник,

            Но меня волнует судьба

            Каждого ребёнка – моего ученика.

 

 

Посвящение родной школе

 

И вот они опять – знакомые места.

Училась я вот здесь четыре года целых.

И благодарна я своим учителям:

Не знания одни они дарили щедро.

Сулила мне мечта:

Ведь можешь здесь и ты

Когда-нибудь нести

Другим детишкам знанья.

 

 

Прошло немного лет –

Диплом в руках моих,

Учителем здесь стать

Мне только предстояло.

Нелёгок этот труд, терпенье – редкий дар,

И хочется, порой, мне бросить это дело,

Но свет в глазах детей, желанье всё узнать

(которое теперь встречается нередко)

Мне силы придаёт, зовёт творить и жить.

Пусть я не научу писать всех без ошибок,

Но жизнь – большой урок, и вдруг я помогу

Им выучить урок, идти по жизни смело.

Так получилось вдруг, что школа - часть меня,

И что-то изменить теперь не в нашей власти.

Выдумывать, творить, улыбкой детской жить –

Быть может, в этом суть учительского счастья?

 

  *     *     *

Вчитель – це актор на сцені,

А глядач сидить у класі.

Він – приборкувач емоцій,

А хижак чатує в хащах,

В перетинах коридорів

І за партою сидить

Та за кожним твоїм рухом

Він завжди спостерігає,

Насміхається, зітхає,

Щоб піймати хоч на мить

І розгубленість, і слабкість,

Щоб тебе роздратувати,

Розпач хоч на мить піймати,

Іспит знову влаштувати…

Тож, урок – арена, сцена

Та дуель (я не жартую).

 

Вчителю, запам’ятай:

Ти не тільки викладач

Та актор і наглядач,

Тато, мати, вихователь

Та приборкувач емоцій

Усіляких хижаків,

А іще ти працівник

Надзвичайних служб державних

СБУ та МНС.

logo_school.jpg
          P.S. У кожному жарті є доля істини?!

 

  

 

 

Моим выпускникам

Говорят, что школа – дом родной.

Истины таится в том немало.

Только через годы ты поймёшь,

Что она – земных начал начало.

 

 

 

А пока спешите вы взрослеть,

Перед вами сто путей открыто,

IMG_0010.jpg

 

 

Но насколько сложен этот путь,

Сколько впереди проблем – пока забыто.

Горечь расставаний впереди,

Впереди - тревоги и заботы.

А пока последние, увы,

Школьные денёчки и заботы.

Что там впереди?

Ах, если б знать…

Но одно, поверьте, постоянно:

Сколько б ни прошло

Тех дней в пути,

Школа вспомнится не раз когда-то.

                            

 

 

 

*   *   *

Как быстро время пронеслось,

Как наши дети повзрослели,

Мы оглянуться не успели, -

Они уже выпускники.

IMG_0004.jpg

 

Промчались школьные года,

Как скорый поезд пролетели.

Спешили вы взрослеть всегда,

Проститься с детством не успели.

А впереди – открытый путь,

Вас ждёт отныне неизвестность.

И пусть в почёте будет честность,

В почёте будет доброта.

А школа будет ждать всегда

От вас отрывочных вестей,

Внезапных ваших возвращений.

И ваши школьные года

Мы не забудем никогда.

Несите в мир добро и честь,

Отца и мать не забывайте,

Домой вы чаще возвращайтесь,

Неся лишь радостную весть.

 

 

P_20160520_095529.jpg
IMG_0005.jpg
          

 

                    

         

           Я дуже вас прошу: будьте щасливими,

           А щастя, як кажуть, то річ незбагнена,

           Тож будьте обачними і обережними:

           Життя не повернеш, хоч як намагайся.

           Шануйте цей світ і людей – всіх, хто поруч.

           І світ посміхнеться до вас, ось побачите!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Присвята моїм вчителям, колегам, яких, на жаль,                 вже  немає поруч із нами…

 

Так, вчителі виходять за межу,

Та не зникають в небуття безслідно.

І не кажіть, що праця їх безплідна,

Ви тільки озирніться навкруги:

У кожному є частка їх душі

І серця, що любити намагалось.

Про відпочинок, дім, про себе забували –

Ця школа стала домом вчителям.

Тож пригадаймо кожного із них

І мовчки вклонимось

Таланту,

              Долі,

                      Вчинкам…

Не смійте забувати вчителів:

Вони турбуються про кожного

                                       до скону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
31 березня 2020
Переглядів
261
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку