Збірка диктантів на орнітологічну тематику

ВІЛЬНІ ДИКТАНТИ 3 КЛАС

Совеня

   Неподалік від будинку лісника у дуплі берези було гніздо сови. Під березою Мар’янка і Дмитрик знайшли совеня з пошкодженим крилом. Воно тужливо пищало, бо не могло злетіти.

   Діти забрали пташеня. Дома вони перев’язали крильце, посадили його в клітку. У клітці вимостили м’якеньке кубельце. Дмитрик виніс клітку на ганок. Кожного вечора біля ганку зявлялася сова й перегукувалася зі своїм малям. Совеня відповідало їй протяжним писком.

   Незабаром крильце у пташеняти зажило. Діти віднесли його до гнізда й випустили на волю. (З журн)

   А що вже коваль той дятлик, то це правда. У нього й кузня є. У розщілині між гілками або в корі. Ото вкладе туди шишку й «кує» її. Лузає. Луску одриває й кидає додолу, а насіннячко їсть. Котра насінина впаде додолу -  – то й посіється. І тоді молоденькі сосонки проростають.

   Тому дятлик – і коваль, і сівач. Ще й лікар. Аякже, лікує дерева, рятує їх від жучків-шкідників.

Горобець

   Я повертався з полювання. Попереду стежкою біг мій пес. Раптом собака спинив ходу. Почав підкрадатися, ніби почув дичину. Я пішов вздовж  стежки і побачив горобчика. Вітер дуже розгойдував дерево, і горобятко випало з гнізда. Мій собака поволі наближався до нього. Раптом  старий горобець упав перед самою мордою. Раз  чи два стрибнув просто до пащі пса. Горобець кинувся рятувати своє дитя. Все його маленьке тіло тремтіло. Він гинув, але хотів урятувати своє дитя.

   Я відкликав собаку.

Пернатий друг

   Одного разу на березі річки в кущах Василько спіймав шпачка. Дідусь дозволив узяти пташеня додому, бо воно було ще мале і могло загинути.

   Минув тиждень. Шпачок навчився трохи літати і все більше звикав до хлопчика. Вони стали справжніми друзями. Варто було Василькові грюкнути  в сінях лопатою, як у хаті чувся радісний, пронизливий крик птаха. Він наче знав, що зараз вони знов підуть під паркан копати смачних хробаків.

   Ще через кілька Василько приніс шпака в садок. Хоч і дуже шкода було розлучатися з пташкою, але час став. Та як же Василько здивувався, коли шпак не захотів покидати хлопчика. Тільки восени шпак разом з усіма полетів у теплі краї. Та весною він  знову повернувся до свого друга. (За Ю.Старостенком)

Птах з легенди

   Синій птах. Живе він далеко від осель у горах Паміру. Синій птах надзвичайно красивий. У затінку його пір’я оксамитово-чорне. На сонці до переливається то синім, то ліловим кольором. Довжина його тіла чимала-  до півметра. Голову прикрашає низький червоний гребінець. Спів його дуже ніжний. Він нагадує мелодію чарівної флейти.

   Проте мало  кому пощастило побачити цього таємничого красеня. Вважається, що цей птах приносить щастя, здійснення мрій. (З книги-календаря «12 місяців»)

Мурашка і голубка

   Мурашка спустилася до струмка напитись. Хвиля набігла і мало не втопила її.

   Голубка несла гілочку. Вона побачила, що мурашка тоне, і кинула їй гілочку. Мурашка сіла на гілочку і врятувалася. Потім мисливець розставив сильце на голубку і хотів її піймати. Мурашка підповзла до мисливця і вкусила його за ногу.

   Мисливець скрикнув і випустив сильце. Голубка пурхнула й полетіла. (За Л.Толстим)

Горобець

   Скінчилося літо. Ночі стали холодні. Ластівки відлетіли в теплі краї. Зраділи горобці. Легко буде захопити їхні гнізда. Але гнізд не вистачало на всіх. Почали горобці скубтись, аж пір’я летить. Зняли галас і крик.

   Один горобець був найбільш горластий, найбільш дзьобастий. Усіх переміг і захопив найкраще гніздо. Тепер буде куди сховатися від холоду. А вже надходила зима. Горобець випурхне із гнізда, сяде на гілку. Почистить носик об кору, покрутиться, повертиться – холодно. І знову в гніздо. (За П. Панчем)

ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ, ПОЯСНЮВАЛЬНІ, ВИБІРКОВІ ДИКТАНТИ

3 КЛАС

Гей, жайворонку! Спустись нижче, дай послухать твою пісеньку! На що овна схожа? На дзвіночок! На дзвіночок! На скляний дзвінкий дзвіночок, підвішени до неба на ниточці! ( Є.Шим)

   Перелітні птахи відлітають на зимівлю в теплі краї. Під час перельотів вони легко знаходять дорогу, бо вміють орієнтуватися за сонцем і зірками. Навесні більшість птахів повертається на батьківщину. Вони добре пам'ятають, де гніздилися раніше.

Годівничка

Усюди хазяйнує зима. Вкрила землю снігом, а ріки і озера – льодом. Де пташкам шукати їжу?

Вирішили діти зробити годівничку. Повісили її на дерево та щодня сипали туди корм. Насипали і заховалися. Поспішають до годівнички синиці, пурхають горобчики. А дятлик підкрадається. А потім упаде на годівничку і порозганяє всіх. Сам дзьобає їжу.

   Коли летять качки, ви чуєте свист. Звідки він? Цей звук породжують крила. Виходить, крила можуть звучати? Авжеж! Вони можуть свистіти, рипіти і навіть щебетати. У птаха також звучать дзьоб, ноги і навіть хвіст. (З кн. «Цікава орнітологія»)

Курчатка

У бабусі Клави були кури. Бігають на подвір'ї і гребуться. А одна курка сиділа на яйцях. Це квочка.

Почали лупитися курчатка. Витягла бабуся двох і поклала в коробку від взуття. Сидять, попискують. А квочка їх чує. У яєчку курчата дихали через шкаралупку. От дива!

   Важко малій пташині в мороз їжу добувати. Тому, як тільки почують дятла, поспішають до нього. І недаремно. Жуків-пильщиків та короїдів дятел хапає сам, а ось дрібні личинки й павучки повзикам і синичкам дістаються.  Коли є їжа, то й пташкам ніякий мороз не страшний. (За А. Морозовим)

Жайворонок

   Артем і Віталик пішли за село. За ним біг і кошлатий Баско. Гарно на полі. Світить сонечко, стрибають коники.

    Раптом з неба у траву впала грудочка. Діти переглянулися. Баско мерщій туди. А воно пурх з-під ніг. Полетіла у небо пташка. Високо піднялась і повисла над землею. Задзвеніла у повітрі весела пісня жайворонка.

Гніздо – це пташиний скарб. Він надійно схований у траві чи листі. Яєчка в ньому – як жменя сяючих коштовностей. У гнізді дрімлюги вони білувато-сірі, ніби мармурові, у гнізді славки – переливчасті, як перлини, у гнізді співочого дрозда – схожі на яхонти. Та що яхонти і перли – вони ж неживі. А в яєчках – майбутні пташенята і тисячі їхніх пісень.

Узимку дрібне лісове птаство подається до людського житла. Тут сипне хтось жменьку насіння. Там дощечку приладнали й насипали смачних зернят. Пернате товариство і поснідає, і пообідає, і повечеряє. Десь під стріхою чи на теплому горищі й обночується. (За Ю. Старостенком)

На старезній груші в бабусиному садку жив чорний шпак. Завжди він заклопотаний був. Непосидющій і роботящій. З ранку до вечора господарює. Їжу добуває. Треба сімейку нагодувати. А що вже до співів охочий був. Не шпак, а справжній мастак до співів. (М. Сингаївський)

Граки

   Граки приносять весну. На високих деревах вони мостять гнізда або старанно ремонтують старі. Для цього збирають торішню траву й сухі гілки. Найчастіше березові.
Мені неодноразово доводилось спостерігати, як грак відламував тоненьку березову гілочку. Адже вона і гнучка, і разом з тим міцна.

   Але не всі граки ламають гілочки й носять їх до своєї майбутньої оселі. Деякі птахи роблять це за рахунок інших. А коли господарі ловлять їх на гарячому, здіймається такий галас, що його чути далеко навкруги. Іноді ці сутички закінчуються навіть бійками. (За І. Корнюшенком)

Пугач

   Пугач – найбільший серед сов. Його маса понад три кілограми. Темної ночі в лісі чути незвичайний крик пугача, який змінюється верещанням, схожий на регіт.

Часом крик нагадує плач дитини чи нявчання кішки. Такий неприємний крик птаха викликає різні забобони, лякає людей.

У неволі птах приживається важко. Ловить гризунів, слабких і хворих тварин. Цей оригінальний птах дуже рідкісний. В Україні залишилося всього кілька десятків пар пугачів, тож їх треба оберігати. (69 слів)

Птах з «руками»

     У тропічних лісах басейну Амазонки живе маленька пташка з тоненькою шиєю. Це – гоацин. Вона відрізняється від усіх своїх пернатих родичів. Гоацин має додаткові лапи, що правлять пташці за руки. Ці видозмінені крила з кігтями.

   Крила-лапи допомагають гоацину міцно триматися за гілля дерев. Птах погано літає й повільно ходить по землі. Його сильною захисною зброєю є дуже міцний неприємний запах.

   Гоацин не співає, як звичайні птахи. Він квакає, як жаба. (З кн. «Цікава орнітологія»)

Шпак

   Шпак схожий на чорного дрозда, але строкатіший, пір’я в шпака блискучіше, веселкою переливається. Усі звикли, що шпак біля людини, в шпаківні, живе. Але так буває не завжди.

   Шпаки люблять старі ліси, де багато дуплястих дерев. У дуплах шпаки й мостять гнізда. Важко до такого гнізда дістатися ворогові: спробуй утриматися на гладенькому товстому стовбурі!

   Збирати їжу для пташенят шпаки летять на поля, на городи й луки. Багато винищують шпаки комах, личинок, гусені. (З журн.)

Граченята

  Дитинство моє минало в українському селі. Для нас кожна пташинка, кожна ящірка, метелик були невід’ємною частиною нашого життя. Край села на високих тополях гніздилася колонія граків. Кожного року одне з пухнастих граченят випадало з гнізда. Ми завжди їх підбирали і вигодовували вдома. Граченята швидко звикали до людей і за обідом неодмінно злітали комусь на плече, сподіваючись на смачний шматочок.  (60 слів)

Друзі птахів

  Настала весна. Тепле проміння сонця зігнало сніги. З гір потекли струмочки. Зеленіє молода травичка. Кожного дня прибувають з вирію перелітні птахи.

  Діти зустрічають весняних гостей. До їх зустрічі готувалися давно. Олесь та Петрик прикріпили на березі шпаківню. Інші хлоп’ята прив’язали синичники.

  Дружні птахи почали носити у свої хатки травичку і пір’я. скоро в них будуть маленькі пташенята.  (59 слів) (В.Біанкі)

Допоможи птахам

    Птахи приносять користь і радість. Влітку і восени вони самі собі знаходять їжу. Та взимку все вкрито снігом, оповито морозом. Тому взимку їм холодно й голодно. Допоможи їм прожити до весни!

    Всі птахи охоче поїдають конопляне насіння. Тільки для синичок його слід подрібнити.

    Дай їм вівса, проса, пщона, горішків. Не злякають толі птахів морози.

• Синичко, синичко, зеленая птичко , заспівай!

Синичка підняла голівку й зацвірінькала. А потім пурхнула і вилетіла надвір.

   Другого ранку синичка знову залетіла  в мою кімнату – і просто до масла. Тепер ми щодня снідаємо вдвох. (За П. Панчем)

    За герготанням озерного птаства не можна було розмовляти. Під дубом удудкував чубатий одуд. На розлогих віттях верб буркотіли ніжні горлиці. Високо по деревах голосно скрекотіли рябі, довгохвості сороки. Іноді з-під блакитного неба вчувався клекіт голодного орла. Тоді все птаство кидало свою веселу роботу й затихало на кілька хвилин. (За А. Кащенком)

   У жарких країнах живе маленька пташина трохілус. Там водяться і хижі крокодили. Ця смілива пташка не боїться крокодилів. Вона бігає собі по спині лютого чудовиська. Іноді полізе й у пащу хижакові і там собі порається. Що ж робить ця пташка у крокодила? Трохілус вишукує в нього на спині уїдливих п’явок та різних комах, а в роті рештки їжі. Крокодові то втіха. А трохілус так добуває собі харч.

Жадібна синичка

   Випад перший сніг. Діти в нашому дворі змайстрували годівничку. Тільки-но розвиднілося – прилетіла до неї жвава синичка. Схопила в дзьоб гарбузове насіння – й пурх на тополю. Всілася, притисла насіннячко до гілки – й пурх на тополю. Всілася, притисла насіннячко до гілки лапками й ну його дзьобати. Та так спритно це в неї вийшло. А тут і три горобці нагодилися. Вгледіла синиця непроханих гостей, заметушилася, піря настовбурчила. Присіла біля насіння, дзьобом сердито клацає.

   Горобці не хотіли сваритися. Подзьобали на землі крихт та й полетіли.

   Не часто стрінеш таку жаднюгу. (За В. Приходьком)

Оберігайте звірів та птахів

   У червні в лісі багато молодняка. Ховаються в кущах зайчата, пурхають пташки. Можна зустріти білочку, їжачка…

Саме в цей час трапляється таке. Побачить хлопчина пташку – і ловить. Думає, що пташеня загине без його допомоги. Принесе додому, а  через день-два пташка й гине. Через невміння його: або недогодували, або перегодували.

   А рятувати не було потреби. Пташеня, яке не вміє літати, ніколи не залишилося б без нагляду. Батьки будуть його годувати доти, поки пташеня не стане самостійним. Зайчиха нагодує зайченя, їжачиха – їжачка. Звірі та птахи в лісі як у себе вдома. Не треба їх забирати звідти. (За В. Пєсковим)

   Птахи – наші помічники. Вони живляться комахами і гризунами, тому знищують багато шкідників сільського і лісового господарства. Птахи розносять насіння на великі віддалі, де з нього виростають нові рослини. Без пташиного співу і щебету природа стала б сумною і непривітною.

   Птахи охороняють поля, ліси, городи від шкідників. На порозі зима. У повітрі закружляли перші сніжинки. Голодно птахам взимку. От і летять вони до людського житла. Пожалійте пернатих друзів. Учні нашого класу змайстрували годівнички для них. Вони насипали туди насіння і сухих ягід. Злітаються до годівниць синиці, снігурі. Діти, допомагайте птахам взимку!

   Жайворонок бавиться в небі зі своєю голосистою срібною ниткою, тягне її високо вгору, вив’язує на ній дрібненькі вузлики, - от-от струна лопне на високій ноті. Тоді жайворонок спохвачується, повільніше тріпоче крильцями, спускається нижче над тополею і вже тихше вищебечує зворушливу похвалу життю. (За Л. Ляшенком)

Жайворонки

   Весна приходить непомітно. На полях зявились перші жайворонки, їх приліт тісно пов'язаний з першими проталинами. Тут змарнілі за довгу дорогу птахи знаходять собі їжу. І вже потім піднімаються в блакить березневого неба. (За О. Копиленком)

   Шпаки прилітають разом з жайворонками. Вони негайно займають свої квартири і ну славити піснею весну!

   Шпаки наслідують у піснях багатьох пташок і працюють з піснею. Тягнуть у свої хатки тоненькі прутики, волосінь, пірячко.

   На заливних луках і озерцях відпочивають заклопотані чирки. Десь у височині курличуть перші ключі журавлів.

   Кигичуть, грають у повітрі в блискучому весняному уборі чайки. Весна прийшла. (За О.Копиленком)

Дятлова кузня

   Червоноголова птиця жваво викльовувала соснову шишку. Згодом шишка вже спорожніла. Дятел оглянувся довкола і полетів геть, а ми тим часом підійшли ближче. Під сосною начебто хтось упустив мішечка, і зібрані шишки розсипалися долі. Олесь присів біля купки, перебираючи розчепірені пластівці шишок. Вони нагадували насторожених їжачків.

   Ми постояли обіч, обдивилися дятлове господарство й пішли собі. Лишень як дісталися галявини, до нас знову долинуло знайоме: стук-стук-стук… (За В. Скуратівським)

Прилетіли лелеки

   Біля Миколчиного будинку росло високе дерево. На ньому влаштували гніздо лелеки.

   Миколка любив спостерігати за красивими птахами. Спочатку лелека сиділа у гнізді — насиджувала яйця. Потім вилупились пташенята. Миколка бачив, як батьки турбувалися про них.

   Щодня лелеки літали на болото, ловили там жаб, вужів і приносили своїм пташенятам. А вечорами птахи стояли на краю гнізда й відпочивали.

КОНТРОЛЬНІ ДИКТАНТИ 3 КЛАС

Сплюшка

   Сплюшка – це така маленька сова. До людини вона ставиться з великою довірою. Дехто примудрявся навіть погладити її, коли вона на гнізді сиділа. А навіщо? Для людини це пустощі, а пташка могла злякатись. Що ж робить перелякана птаха? Покидає гніздо.

   Сова-сплюшка навдивовижу корисна пташка. Скільки поїдає комах-шкідників – не злічити!(М. Леденцов) 51 сл

   Закінчується зима. А пташки біля людського житла кружляють.

  До моєї годівниці прилетіла синичка. Вона спочатку погойдалася на ній. Потім почала дзьобати зерно. Наїлася й полетіла. За кілька хвилин дивлюся, а пташок уже дві. Ще й снігур кружляє. Синички по черзі зерно дзьобають. Одна візьме, за нею — друга. Дуже цікаво спостерігати за ними. (52 слова)

   Перелітні птахи відлітають на зимівлю в теплі краї. Під час перельотів вони легко знаходять дорогу, бо вміють орієнтуватися за сонцем і зірками. Навесні більшість птахів повертається на батьківщину. Вони добре пам’ятають, де гніздилися раніше.

    Раніше почало вставати сонце. Щиріше доглядати землю. Поринули весняні води. Задзюрчали струмочки, заклекотали в ярах. З-під снігу зазеленіла травиця й звеселила жайворонка. Звився жайворонок під чисте небо й заспівав. Мертва земля ожила. Сонце стало ласкавим, теплим, ясним. Повіяли вітри й принесли на своїх крилах не відомі досі пахощі. Замаїли гаї та діброви. (За М. Коцюбинським) 51сл.

Для чого півневі гребінець?

    У нашого півня червоний гребінець. Уночі, як тільки кури сідють на сідало, він бере свій гребінець і розчісує ним свого барвистого хвоста. Через те й хвіст у нього такий пишний. Розчесавши хвоста, півень кладе гребінець на голову. А вдень ходить,  розпустивши хвоста. (В. Сухомлинський) 45 сл.

З комфортом

   Я прогулювався сквером і побачив, як дві сороки ретельно вичищають торішнє гніздо. А через кілька днів білобокі скрекотухи почали будувати над гніздом інше. Що за дивна двоповерхова споруда? Аж ось будівлю було завершено. Усе одразу стало зрозуміло. Це своєрідний дах над гніздом. Тепер, коли сорока висиджуватиме пташенят, гніздо не мочитимуть дощі, а влітку дах захищатиме від спеки. (За І. Корнющенком) 59 сл.

Годівничка

Усюди хазяйнує зима. Вкрила землю снігом, а ріки і озера – льодом. Де пташкам шукати їжу?

Вирішили діти зробити годівничку. Повісили її на дерево та щодня сипали туди корм. Насипали і заховалися. Поспішають до годівнички синиці, пурхають горобчики. А дятлик підкрадається. А потім упаде на годівничку і порозганяє всіх. Сам дзьобає їжу.

Зимова їдальня

У морози, хуртовини важко буває птахам знайти собі їжу. Вони часто залітають до людських осель.

Серед пташок, які зимують у нас, є багато друзів зелених насаджень. Ці пташки знищують шкідливих комах у парках, садах, скверах, лісах.

Кожен може влаштувати на подвір’ї пташину їдальню.

Потурбуйтеся про пташок взимку. Вони збережуть для нас соковиті яблука, груші та інші плоди. (57 слів)

З турботою про птахів

Дехто помилково думає, що перелітні птахи відлітають на південь, щоб не загинути від лютих морозів.

Проте це зовсім не так. Пташкам більше загрожує голод. Сіра ворона — всеїдний птах, а сорока — хижакувата. Горобці біля людських жител знаходять поживу. Прилітають до нас зимувати снігурі, омелюхи. Дуже багато користі приносять синиці. Вони знищують яйця деяких шкідників. Допомагайте зимуючим птахам! (60 слів)

Глухарі

   У глухих соснових лісах живуть, зимують, годуються смолистою хвоїю молоденьких сосен глухарі.

   Глухарі – рідкісні птахи в наших лісах. Улітку переховуються вони разом з лосями в глухих хащах, у мохових темних болотах. За це деякі сіьські мисливці називають глухарів моховиками.

   Не кожному щастить почити взимку у лісі глухарів, почути весною дивовижні їхні пісні.

   Розумні мисливці бережуть рідкісних лісових птахів, (За І. Соколовим) 64 сл.

Сміливі щиглики

      У щиглів появилися дітки. Одного разу прилетіла сойка, кинулась до гнізда. І тут щиглики показали себе. Ніби маленькі літачки-винищувачі атакували вони сойку. І як! Таранили вони ненажеру з усіх боків, щосили били її своїми тілами.

   Щиглиха згодом повернулася назад, почала клопотатися біля гнізда, а самчик погнав сойку десь аж до лісу. (В. Перепелюк) 52 сл.

Тетеруки

   Зійшло, заграло над лісом весело зимове сонечко, запалило янтарним світлом сніги.

   Вилетіли з нічних лунок, із глибокого пухнастого снігу красені тетеруки. Посідали на березі, клюють запашні березові бруньки. Мирно гуляють попід деревами, лишають на чистій сніговій скатертині хрестики своїх слідів. Великими дружними зграями живуть усю зиму тетеруки. На ніч зариваються в сніг. Не дістане в снігу тетеруків їхній лютий ворог – яструб. Не знайде й самий хитрий лис. (За І. Соколовим-Микитовим) 68 сл.

Відлітають журавлі

   У золоті осінні дні відлітають у вирій журавлі. Через ліси, через поля летять вони високо в небі. У глухому лісі сіли на ніч відпочивати. Незабаром зійде над рікою і лісом веселе сонце. Високо піднімуться журавлі. З ясного неба почуємо їхнє прощальне курликання. До побачення, журавлі! До радісної зустрічі весни! (За І. Соколовим-Микитовим) 51сл.

Журавлик

   Восени Ілля і Євген знайшли в кущах журавля. У нього було поранене крило. Хлопчики принесли журавлика в село. Вони довго лікували хворого птаха. І журавель видужав.

   Настала зима. Журавель лишився жити в селі. Він часто ходить по подвір’ю. Діти годують його і напувають свіжою водою. Весною випустять журавлика на волю.

   Десь зовсім близько виводив свою пісню соловейко. Здавалося, що у горлечку в нього билася маленька співуча намистинка.

   Соловей сидів на тоненькій калиновій гілочці, що схилилася від його ваги. Був дуже схожий на горобчика. Тільце мав трохи витягнуте. Очі чорні, великі. Як співав, злегка горбився, трішки опускав крильця, широко відкривав тонкий дзьобик. (За Б. Комаром) 51 сл

Незвичайний хірург

   Білі берізки одягають навесні золотисті сережки. А міцні дубки радісно простягають своє гілля до сонця. Хто ж охороняє здоровя дерев?

   Це робить дятел. Цілий день проводить він медичний догляд своєї ділянки. Перелітає з дерева на дерево. Заглядає в кожну щілину. Від його гострого дзьоба не сховатися жодній шкідливій комасі. (За Ю.Старостенком) 51 сл.

Ластівки

   Пригріло весняне сонце. У рівчаках біжать струмки. Метушаться за віконцем клопітливі ластівки. Вже останній сніг розтав. Тепло.  Весело. Весна! Ластівки будують вміло для своїх маляток дім. Все працюють безупинно. Не марнують час. Грудочки мякого глею в дзьобах носять раз у раз.

   Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі. В нім лежатимуть яєчка у мякесенькім кублі. (За Н. Забілою) 57 сл.

Допомагайте птахам!

   Тріскотів сильний мороз. Івась і Ганнуся вийшли на вулицю.  Івась прикріпив до гілок берези шматочки сала. Ось гілка гойднулася. Це прилетіли синички, горобці, снігурі. Але червоногрудий снігур полетів геть. Він їсть тільки зерно і насіння.

   Ганнуся підбігла до дерева. Вона розсипала біля берези на снігу жменьку насіння. Птахи були раді. Всю  зиму діти допомагали птахам.  (За Л. Вороною)

Сойки

   Сойки мають строкате піря: на голові червонуватий чубчик, а на крилах – яскраві сині плями.

  Сойка – дуже обережний, навіть полохливий птах. Особливо остерігаються сойки яструбів, які можуть напасти зненацька.

   Улюбленою їжею сойки є жолуді. Тому птахи живуть у лісах, де переважно ростуть дуби. У вересні-жовтні дозрівають, сойки невеликими зграйками збирають урожай. 53 сл.

   З першими променями весняного сонця синицю мов підмінили. Пурхнула на найвищу гілочку, витяглася на ніжках назустріч сонцю і почала виспівувати дзвінкої веснянки. Що це з нею сьогодні?

   Вдень я здогадався. Синиця передчувала повінь. В яру все співало. Туди з усіх кінців з шумом і плюскотом стікалися великі й малі струмки. І то була пісня великої води. ( За К. Наріжним) 54 сл.

Граченята

   Дитинство моє проходило в українському селі. Для нас кожна пташинка, кожна ящірка, слимачок, жук, метелик були невід’ємною частиною нашого життя, середовищем нашого проживання. У нашому садку на високих осичинах гніздилася колонія граків. Кожного року одне з пухнастих граченят випадало з гнізда. Ми завжди їх підбирали і вигодовували вдома. Граченята дуже швидко звикали до людей і за обідом неодмінно злітали комусь на плече, сподіваючись на смачний шматочок. (З журналу) 68 сл.