Збірка диктантів "Великий Кобзар"

Диктанти

Учитель-методист: Діденко Н. І.

     №1. Життя Тарасика

Росте Тарас Шевченко. Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш – скрізь тобі шляхи одкриті: на леваду, до ставу, за село до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу… А бур’яни несходимі! Залізе – до вечора не вибереться… І мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається. Вийде із бур’янів на поле, як Кармалюк із лісу, дивиться як сонце заходить, як легенька хмарка з золотими крайками закриває його своїми полами.

(97 слів, за С.Васильченком)

№2.Хата Шевченка

Невесела у Шевченка зимою та восени хата – стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, стіни повигинались, солома на покрівлі потемніла, потрухла, мохом узялася, почорніла од диму вивід, од вітру порозлазилась, дірки світять голими латами. А прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата як хата – суму мов не було того… Сад темний, густий, бур’янами зарослий. За садом ховалось сонце. Після першого жаркого квітневого для линув теплий, тихий вітер. Над хато зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблуневому цвіті, тихим, рожевим, у білій на стіні глині.

(103 слова, за С.Васильченком)

№3.Пісня в житті Кобзаря

У Тараса були пісні… завжди не одна, то друга бринить у грудях. Почує де-небудь, зразу запам’ятає всю од краю до краю, носиться з нею, виспівує – чи гуляє, чи робить що, поки інша пісня не закриє цієї. Пісня про сироту, що поневіряється в людях, зразу спя’нила Тараса. Сам сирота, що зазнав уже людського глуму й потирання, він так і прикипів до місця, дослухуючись до кожного слова цієї пісні. Щось у грудях почало битись, у горлі здавило. Зціпив Тарас зуби, щоб не заплакати, та де вже там йому, малому, змагатися з тією могучою і чарівною силою!

(98 слів, за С.Васильченком)

№4.Наука малого Тарасика

Нудна була наука в тодішніх школах, нудна і тяжка, учили з -під різок, по церковних книжках, старим, довгим способом. Проте малий Шевченко брався і до цієї науки охоче. Він одчував, що за цією дяківською безтолковою школою десь далі ховається справжня наука – ясна, радісна. І цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі грати дяківської школи. Цікавіша для учнів ставала наука, коли після Часословця і Псалтиря в школі починали учити «скоропису» - писанню. «У сусіда хата біла»,- напише дяк на таблиці, - переписуй! Було чисте свято. Для школяра Шевченка після довгої і нудної церковщини це була справжня утіха.

(102 слова, за С.Васильченком)

№5.Любов до малювання

У тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть, теж через те, що край такий, хоч малюй: в садах та в зорях. Діти завжди люблять малювати  чим попало і на чому попало, а по тих селах надто: скрізь по селу ворота вимальовані крейдою, а білі стіни –углиною. Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Проте справжня жага до малювання прокинулась у нього тільки тепер, коли вже він був чималим і служив у дяка.

(82 слова, за С.Васильченком)

№6.Великий Кобзар

Щороку у березні проводяться урочистості на честь Тараса Шевченка – генія і пророка України.

Народившись у кріпацькій родині, пройшовши тернистими стежками дякової науки,  здобувши освіту в Академії мистецтв, він здивував світ чудовими поезіями славнозвісного «Кобзаря». Його талант прорізав темряву царського мороку, показав народові шляхи до вільного життя.

Заповіти Шевченка любити Україну, народ, волю житимуть у віках, бо в його поезіях струменить віра у краще майбутнє моєї славної Батьківщини.

(69 слів)

№7.Український Кобзар

Тарас Григорович Шевченко – тонкий, проникливий лірик, поет – громадянин, який залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя, відстояв і зберіг національну гідність свого багатостраждального українського народу. Для нас він – тайна, над розгадкою якої буде працювати ще не одне покоління, криниця з холодною джерельною водою, яка затамовує духовну спрагу народу. Щораз, спілкуючись з нетлінною творчою спадщиною великого сина українського народу, знаходимо щось нове, хвилююче, невідоме досі.

Шевченко дуже любив дітей, мріяв про власний сімейний затишок, про свою хатину у вишневому садочку.

(80 слів)

№8.Козацтво і Шевченко

Запорозька Січ – один із світових феноменів, над яким замислювались, який намагалися розгадати багато поколінь дослідників.

Козаків Січі називали у народі «святими лицарями», їх оспівали у думках, піснях та легендах. Звитяжні запорожці стали героями безлічі літературних і мистецьких творів. Вельми пишався приналежністю до козацтва Тарас Григорович Шевченко. Саме тому він так натхненно оспівав славнозвісне лицарство у своїх творах. І не дивно, що образ козака є одним із основних у його поетичному доробку.

(74 слова)

№9. Дитинство поета

Року 1814, 3 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом у селі Моринцях, на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник. Народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко.

Минає рік, минає два, минає п’ять років… Росте Тарас. Тільки зіп’явся на ноги, почалося те дитяче бурлакування. Батьки – на панщині, брат десь пастушить, сестра Катерина на городі, а ти, Тарасе, куди хочеш: на леваду, до ставу, за село, до млина, у той сад густий та темний, за сад на могилу…

(97 слів, за С.Васильченком)