Збірка методичних матеріалів " Проєктно - дослідницька діяльність у початкових класах"

Проєктно – дослідницька діяльність у початкових класах

ВСТУП

                        Три шляхи ведуть до знань:

шлях наслідування - найлегший,

шлях роздумів – найскладніший 

і шлях дослідження – найцікавіший.

Конфуцій

Сучасне суспільство потребує таких випускників шкіл, які не тільки володіють шкільною програмою, а  вміють мислити, самостійно здобувати знання і застосовувати їх.[1] Для досягнення таких результатів у арсеналі вчителя є багато творчих методів навчання, але особливе місце посідає  проєктно – дослідницька діяльність.

Залучаючи дітей до дослідницької та проєктної діяльності ще з 1 класу, вчитель має змогу виявити, і в подальшому розвивати інтелектуальні та творчі здібності своїх вихованців.

 Кожна дитина за своєю природою – дослідник. Вона з радістю і подивом відкриває для себе навколишній світ. Початкова школа - це місце, де у дитини формуються ті навички і уміння, які стануть в нагоді не тільки у школі, а й у дорослому житті.  Стимулювання дослідницької активності, підтримка допитливості, прагнення експериментувати, самостійно шукати істину – головне завдання вчителя.

 Проєктно-дослідницька діяльність – це організована пізнавальна творча діяльність учнів, що характеризується цілеспрямованістю, активністю, предметністю, вмотивованістю та усвідомленістю, результатом якої є формування пізнавальних мотивів, дослідницьких умінь, нових для учнів знань та способів діяльності. [3,с.9]

 

Проєктно-дослідницька діяльність:

тільки застосування отриманих знань, а й набуття нових у рамках самостійного та спільного з дорослими дослідження;

 

Завдання проєктної діяльності у школі:

 

• навчання плануванню (вміти чітко визначити мету, основні кроки для досягнення поставленої мети, концентруватися на досягненні мети протягом усієї роботи);

• формування навичок збору та обробки інформації, матеріалів (вміти вибрати відповідну інформацію та правильно її застосовувати);

• вміння аналізувати (креативність та критичне мислення);

• вміння складати письмовий звіт (уміти складати план роботи, чітко презентувати інформацію, оформлювати роботу та додатки, мати уявлення про бібліографію);

• формування пізнавальної активності та позитивного ставлення до роботи (виявляти інтерес до вивчення теми, ініціативу, ентузіазм, намагатися виконати роботу у строк відповідно до встановленого плану та графіку роботи).

 Програмою початкової школи передбачено введення елементів дослідницької роботи на уроках з 1 класу. У позакласній діяльності до дослідницької роботи варто залучати батьків.  У цьому віці діти ще не усвідомлюють, що знання потрібні, насамперед, їм, а навчаються для батьків, щоб похвалив учитель. Але коли учні бачать, що їхня діяльність важлива і цікава навіть для дорослих, то захоплюються нею ще більше. Таким чином, формується пізнавальна активність школярів, збагачується кругозір. Також можна розробляти колективні ( класні) проєкти під керівництвом вчителя і, також, із залученням батьків. Дітям, як правило, пропонуються теми проєків досліджень на вибір, але учні можуть запропонувати і свою тему. [5]

 Наприклад, у першому класі був розроблений проєкт «Нагодуйте птахів взимку». Школярі мали можливість провести дослідницьку роботу, дізнатися, які птахи зимують у нас, чим можна годувати птахів, які улюблені ласощі кожної пташки; зробити власноруч годівниці та підгодовувати птахів узимку. Такий проєкт мав як пізнавальне, так і виховне значення.

 У початковій школі ми  більше «граємо» у проєкти, і наше головне завдання - навчити дітей працювати у групах, знаходити потрібну інформацію, проводити дослідження (нехай і за допомогою дорослих), вирішувати проблемні ситуації та захопити дітей проєктно-дослідницькою діяльністю. У ході реалізації дослідницького методу на уроках та у позакласній діяльності молодші школярі опановують низку практичних

умінь та навичок. За умов правильної організації проєктно-дослідницької  діяльності діти непомітно для себе опановують моральні  норми  поведінки і співпраці, засвоюють моральні вимоги, розвивають моральні почуття,

тобто,формуються,  так звані , «моральні звички».

 Залучення до такої діяльності  розвиває працелюбність, самостійність, відповідальність школярів, дає можливість учням проявити лідерство, впевненість у собі, що позитивно впливає на успішність загалом.

 Багато хто вважає, що дослідницькою роботою мають займатися люди з досвідом, з певним набором умінь і навичок. Але це - хибна думка. Вже в початковій школі ми бачимо учнів, яких не задовольняє той обсяг інформації, що дає підручник. Вони читають спеціальну літературу, шукають відповіді на свої запитання у різних джерелах. Дослідницька діяльність є вродженою потребою, потрібно лише її розвивати, а не придушувати. У цьому певну роль відіграють довкілля, батьки та освітні установи. Підготовка дитини до навичок дослідницького пошуку стає найважливішим завданням освіти. [5, с.23 ]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЄКТНО – ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

 Головне завдання проєктної діяльності у початковій школі – навчити дітей працювати у групах, знаходити потрібну інформацію, проводити

дослідження (хай і з допомогою дорослих), вирішувати проблемні ситуації

і, головне, захопити учнів проєктно-дослідницькою діяльністю.

Складові навчального проєкту

 

Проблема проєкту	«Чому?» ( це важливо особисто для мене)	Актуальність проблеми – мотивація.
Мета проєкту	«Для чого?» (ми робимо проєкт)	Постановка цілей.
Завдання проєкту	« Що?» ( для цього ми робимо)	Постановка завдань.
Методи та способи	« Як?» ( ми це можемо зробити)	Вибір способів та методів планування.
Результат	« Що вийде?» (як вирішення проблеми)	Очікуваний результат.

 

 Для учня навчальний проєкт:

 Захищаючи проекти, діти проявляють свою творчість. Усі створені проєкти -  є маленькими перемогами. Учні активно залучаються до цього цікавого процесу, починаючи з планування діяльності і закінчуючи підсумковим результатом. Їм подобається захищати свої проєкти, тому що в них були вкладені ідеї, задуми та творчий потенціал.

Уже з 3 класу школярі отримують необхідні знання правильного ведення проєктної діяльності. Ми готуємо як групові, так і індивідуальні проєкти. Тему діти обирають самостійно за своїми інтересами. Багато учнів вже знають, який предмет їм цікавий, можуть самі вибрати тему дослідження. Вчитель може і повинен лише "підштовхнути" їх до правильного вибору, попросивши відповісти на такі питання:

- Що мене цікавить найбільше?

- Чим я хочу займатися насамперед?

- Чим я найчастіше займаюся у вільний час?

- Про що хотілося б дізнатися якнайбільше?

 Коли тема обрана, доцільно розпочати із звичайних проблемних запитань, наприклад: «Що ми маємо зробити спочатку?», «Як ви вважаєте, з

чого починає дослідження вчений?» Потім ми  колективно визначаємо мету та ставимо завдання, вчимося висувати гіпотези. Також важливо ознайомити дітей із різними методами та способами дослідницької діяльності. В ході колективного обговорення діти, зазвичай,  називають основні методи: «Прочитати в книзі», «Поспостерігати» та ін. Досвід показує, що школярі часто називають такі методи, як спостереження, експеримент, подивитися в комп'ютері, навіть пропонують запитати у фахівців, але нерідко забувають, наприклад, про те, що «треба подумати самостійно». Це природно та нормально. На цьому етапі особливо важливим є таке педагогічне вміння  як здатність підвести учнів до потрібної ідеї – зробити так, щоб вони самі висловили те, що потрібно в цій ситуації.

 Дуже важливо націлити учасників проєкту на кінцевий результат. Яким він повинен бути? Що ми хочемо отримати у результаті своїх досліджень?

Дослідницькі проєкти мають чітку продуману структуру, яка практично збігається зі структурою реального наукового дослідження: актуальність теми; проблема, предмет та об'єкт дослідження; мета, гіпотеза і які завдання дослідження; методи дослідження: спостереження, досліди, експерименти; обговорення результатів, висновки та рекомендації. Виходячи з цього, складаємо паспорт дослідницької роботи

Паспорт дослідницького проєкту

Повна назва навчального закладу
Тема дослідження
ПІБ, клас
Керівник проєкту
Формулювання поставленої проблеми
Актуальність роботи
Об’єкт, предмет дослідження
Мета роботи
Завдання дослідження
Гіпотези
Методи та способи дослідження
Продукт дослідження

 

Підсумком дослідницької роботи може бути виступ на дитячій конференції. На відміну від «дорослої» конференції тут необхідно створити "ситуацію успіху" для кожного школяра.  Кожну роботу, незалежно від її якості, необхідно похвалити, щоб у дитини виникло бажання продовжувати дослідницьку діяльність. [6, с.48 ]

 Класні проєкти готуються, як правило, під час позаурочної діяльності. Ніщо так не розширює кругозір учня, не згуртовує колектив класу як спільна справа: створення макета, оформлення стінної газети, підготовка фотоальбому, виступи перед аудиторією. І, звичайно, приємно, коли проєкт народжується на очах, учні визначають цілі та завдання, вчаться взаємодіяти в групах та творчо підходять до презентації своєї роботи. А коли це підпорядковано одній меті та викликає інтерес, тоді досягається позитивний результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОКРОКОВА  ІНСТРУКЦІЯ  РОБОТИ  НАД  ДОСЛІДНИЦЬКИМ ПРОЄКТОМ

Крок №1

Вибираємо тему дослідження.

Теми досліджень умовно можна поділити на 3 групи:

 

Фантастичні	Теми про неіснуючі фантастичні об’єкти і явища.
Експериментальні	Теми, що передбачають проведення власних спостережень, експериментів та дослідів.
Теоретичні	Теми з вивчення та узагальнення відомостей, фактів, матеріалів, що містяться у різних книгах, фільмах та інших подібних джерелах.

Для колективного проєкту тему вибирають всі учасники дослідження, радяться з учителем, з батьками, обговорюють і приймають рішення.

Для індивідуального проєкту, при виборі теми, учень має обміркувати:

• що його цікавить найбільше;
• яка галузь науки приваблює;
• чим любить займатися у вільний час;
• про що із вивченого у школі  хотів би дізнатися глибше.

Крок №2

Визначення мети та завдань дослідження.

Мета: для чого проводиться дослідження (дізнатися, з’ясувати, розслідувати тощо).

Завдання: конкретні дії, якими буде досягнута мета ( анкетування, експеримент, досліди тощо).

Крок №3

Висунення гіпотези дослідження.

Гіпотеза – це припущення, міркування, здогад, ще не доведений

та не підтверджений досвідом. Також  це може бути твердження, що потребує доказу чи спростування.[3, с.110]

Слово «гіпотеза» походить від давньогрецького hupothesis – припущення, судження, що висувається для пояснення будь-якого явища. Зазвичай гіпотези починаються словами:

• припустимо…
• можливо…
• що, якщо….

Краще, коли буде сформульовано кілька гіпотез. Їх треба всі записати, а потім, у ході дослідження, або підтверджувати, або спростовувати.

Крок №4

Створення паспорту дослідження.

Далі для успішної проєктно - дослідницької діяльності необхідно

скласти паспорт проєкту.

Як скласти паспорт проєкту?

Обов'язково треба вказати автора, тему та керівника проєкту, а також

наступні аспекти:

• формулювання постановки проблеми;

• актуальність та значимість роботи;

• об'єкт та предмет дослідження;

• мета роботи;

• завдання дослідження;

• гіпотези;

• методи дослідження;

• результат дослідження.

Крок №5

Організація дослідження. План дослідження.

 Для того, щоб скласти план, треба відповісти на запитання: як ми можемо дізнатися щось нове про те, що досліджуємо?

  Для цього треба визначити, якими  методами ми можемо скористатися, а потім їх впорядкувати.

Для учнів початкової школи можна скористатися такими методами:

• самостійно поміркувати;
• пошукати відповідь у книжках;
• запитати у тих, хто обізнаний у цьому питанні;
• переглянути кінофільми;
• звернутися до Інтернету;
• поспостерігати;
• провести експерименти, досліди;

 Ці методи допоможуть підтвердити або спростувати висунуті гіпотези.

Поради юним дослідникам  по кожному із методів роботи.

Метод 1. Подумати самостійно

З цього треба розпочинати будь-яку дослідницьку роботу!

Постав собі запитання:

• Що я знаю про це?
• Які міркування я можу висловити з цього приводу?
• Які я можу зробити висновки з того, що мені вже відомо про предмет мого дослідження?

Відповіді на ці запитання записати.

Метод 2. Подивитися книги про те, що досліджуєш

 Якщо те, що ти досліджуєш, описано у відомих тобі книгах, до них

треба звернутися в першу чергу. Починати роботу потрібно з енциклопедій та довідників. Першими помічниками стануть дитячі енциклопедії. Звичайно, не завжди вдома є необхідна література, тому, варто попрацювати у бібліотеці.

Метод 3. Запитати в інших людей

 Людей, з якими слід поговорити про предмет дослідження, можна поділити на дві групи: фахівці та нефахівці. До фахівців ми віднесемо всіх, хто професійно займається тим, що ти досліджуєш. Нефахівцями для нас будуть всі інші люди, але їх теж треба розпитати. Цілком можливо, що хтось із них знає щось дуже важливе про те, що досліджується.

Метод 4. Познайомитися з кіно- та телефільмами на тему твого дослідження

 Наукові, науково-популярні, документальні, мистецькі фільми - справжній скарб для дослідника. Згадай, які відомі тобі фільми можуть допомогти у збиранні інформації на тему твого дослідження.

Порадься з дорослими, які фільми можна подивитися. (Це можуть бути відеокасети, діафільми чи навчальні фільми.) Запиши все нове, що ти дізнався про предмет свого дослідження із фільмів.

Метод 5. Переглянути у мережі Інтернет

 Комп'ютер –  вірний помічник сучасного дослідника. Через Інтернет можна отримати відомості з багатьох питань. За допомогою комп'ютерних програм ти зможеш відвідати віртуальні музеї та погортати сторінки енциклопедичних довідників.

Запиши все,  про що тобі допоміг дізнатися комп'ютер.

Метод 6. Поспостерігати

 Цікавий та доступний спосіб здобуття  нових знань – спостереження.

Для спостережень людина створила безліч пристроїв: прості лупи,

біноклі, підзорні труби, телескопи, мікроскопи, перископи, прилади

нічного бачення. Є прилади та апарати, що підсилюють нашу здатність

розрізняти звуки і навіть електромагнітні хвилі - все це також можна використовувати в дослідженнях.

 Подумай, якими приладами ти можеш скористатися для спостережень. Проведи свої спостереження. Запиши інформацію, одержану за допомогою спостережень.

 

Метод 7. Провести експеримент, дослід

 Експеримент (від латинського experimentum) це проба, досвід. Це найголовніший метод пізнання більшості наук. Провести експеримент -

означає виконати якісь дії з предметом дослідження та визначити, що змінилося в ході експерименту. [3,с.67]

 Продумай план експерименту. Можливо, ти проведеш не один, а

кілька експериментів. Згадай, можливо, ти вже мав можливість

спостерігати за перебігом якогось досвіду, експерименту.

Запиши спочатку план, а потім результати експерименту або досліду.

 Використання таких методів досліджень розвиває наскрізні уміння школярів, що є спільними у формуванні компетентностей учнів, що записані у законі « Про освіту» [2], а саме:

• читання з розумінням;
• уміння висловлювати власну думку усно і письмово;
• критичне та системне мислення;
• здатність логічно обґрунтовувати позицію;
• творчість;
• ініціативність;
• вміння конструктивно керувати емоціями;
• оцінювати ризики, приймати рішення;
• розв’язувати проблеми;
• здатність співпрацювати з іншими людьми.

Крок №6

Підготовка до захисту дослідницької роботи.

 Всі зібрані матеріали: виписки із книг, результати бесід, спостережень, дослідів, експериментів, необхідно систематизувати і коротко викласти на папері.

 Існує 10 етапів підготовки до захисту дослідницької роботи.

1 етап: виділити основні поняття та дати їм визначення.

 Поняття – це короткі та точні характеристики предметів та явищ, вони фіксують найважливіші, стійкі властивості та ознаки предметів . Готуючись до захисту дослідницької  роботи, необхідно виділили основні поняття дослідження, обміркувати, як можна коротко їх висловити.[3, с.102]

Можна скористатися такими прийомами:

• роз'яснення за допомогою прикладу використовується тоді, коли

легше навести приклад або приклади, що ілюструють це поняття, ніж

дати визначення;

• опис – це зображення предметів чи явищ за допомогою слів,  це  висловлювання  про  певні  ознаки, властивості  предмета  чи  явища. В  описі  дається  характеристика  людей, предметів, явищ  природи  шляхом  перелічення  їх  головних, суттєвих  ознак. Описати об'єкт – означає відповісти на запитання: Що це таке? Чим відрізняється від інших об'єктів? Чим це схоже на  інші об'єкти?;[3, с.87]
• характеристика передбачає перерахування лише деяких внутрішніх, суттєвих ознак предмета, а не його зовнішнього виду, як це робиться за допомогою опису;
• порівняння дозволяє виявити риси подібності та відмінності предметів;
•  розрізнення допомагає встановити відмінність даного предмета від подібних до нього предметів.

2 етап: класифікувати ( розбити на групи) основні предмети, явища, події,процеси.

 Класифікацією (від латинського classis – розряд і facere – робити) називають поділ предметів та явищ залежно від їх загальних істотних ознак. Класифікація розбиває об'єкти, що розглядаються на групи (розряди), щоб їх упорядкувати, і надає мисленню чіткість і точність.[3, c.91]

3 етап: виявити та позначити парадокси.

 Парадоксом називають думку чи твердження, що суперечить загальноприйнятим думкам чи спостереженням. Слово «парадокс» від грецької – несподіваний, дивний, неймовірний. Це може бути несподіване явище, яке не відповідає звичайним уявленням.[3, с.99]

4 етап: ранжувати основні ідеї.

 Ранжувати ідеї означає розташувати їх за ступенем важливості, значущості: яка ідея найголовніша, яка на другому, третьому місці тощо.

Уміння відокремлювати основні ідеї від другорядних – найважливіша особливість мислячої людини.

5 етап: запропонувати приклади, порівняння та зіставлення.

 Отриманий у дослідженні матеріал буде краще сприйматися іншими, якщо будуть наведені приклади, зроблені порівняння та зіставлення.

6 етап: зробити висновки і підвести підсумки дослідження.

 Робота втратить сенс, якщо дослідник не зробить висновків і не підведе підсумки. Для цього треба зробити висновки і висловити судження. Судження – це висловлювання про предмети чи явища, що складаються із твердження чи заперечення чогось. На основі проведеного дослідження треба висловити власні судження про те, що досліджувалося.

7 етап: вказати можливі шляхи подальшого вивчення.

 Для справжнього дослідника завершення однієї роботи – це не закінчення дослідження, це поштовх до подальших досліджень. Тому варто обов'язково зазначити, що і як досліджувати  далі (за обраною темою).

8 етап: підготувати текст доповіді.

 Для того щоб краще та повніше донести свої ідеї до тих, хто буде

розглядати результати дослідницької роботи, треба підготувати текст

доповіді. Вона  має бути короткою, лаконічною.

Її можна скласти за таким планом:

• Чому вибрано цю тему?
• Яку мету переслідувало дослідження?
• Які ставилися завдання?
• Які гіпотези перевіряли?
• Які використовувалися методи та засоби дослідження?
• Яким був план дослідження?
• Які результати отримано?
• Які висновки зроблено за підсумками дослідження?
• Що можна дослідити у цьому напрямку?

9 етап: малюнки, схеми, креслення та макети.

 Доповідь буде зрозуміла і сприйнята краще, якщо її проілюструвати діаграмами, малюнками, кресленнями, макетами.

10 етап: підготуватися до відповідей на запитання.

  Захист дослідницької роботи – захід відкритий і на ньому може бути присутнім кожен охочий. Усі присутні можуть ставити запитання автору.

До відповіді на них потрібно бути готовим. Для того, щоб це зробити, треба передбачити, які питання можуть бути поставлені. Звичайно, всі питання ніколи не передбачиш, але, як правило,  запитують про основні поняття і вимагають їх чіткі  визначення, також, зазвичай, запитують про те, як і звідки отримана та чи інша інформація та на якій підставі зроблено той чи інший висновок.

Крок №7. Від чого залежить успіх?

Вчитель повинен націлювати дітей на успіх у роботі. Для цього варто дати дітям кілька нескладних, але дієвих правил:

• не обмежуй  себе у власних дослідженнях, дай собі можливість зрозуміти реальність, яка  тебе оточує;
• не бійся помилитися;
• сміливо  ухвалюй  рішення;
• прийнявши рішення, дій впевнено та без сумнівів;
• зосередься та вклади у дослідження всю свою енергію та силу;
• уважно аналізуй факти та не роби поспішних висновків.

 Справжній дослідник подолає будь-які перешкоди на  своєму шляху. Найголовніше – ти маєш вірити, що досягнеш поставленої мети. Прагни до неї, незважаючи на труднощі. Вір у себе, у те, що ти – справжній дослідник!

 

Правильно організована дослідницька діяльність дає дитині можливість:

• розширяти, систематизувати та поглиблювати  уявлення про природні та соціальні об'єкти та явища як компоненти єдиного світу;
• опановувати  основи практичних  знань про природу, людину та суспільство;
• набувати  досвіду особистісного ставлення до світу природи та культури;
• отримати  можливість усвідомити своє місце у світі;
•  ознайомитися з деякими способами вивчення природи та суспільства;
• розвивати вміння проводити спостереження в природі, ставити досліди;
• навчитися бачити та розуміти деякі причинно-наслідкові зв'язки в навколишньому світі;
• отримати  можливість набути базових умінь роботи з ІКТ засобами, пошуку інформації в електронних джерелах та Інтернеті;
• навчитися створювати повідомлення, готувати та проводити невеликі презентації.

 

 

 

 

 

 

КОРИСНІ  ПІДКАЗКИ

1. Оформлення проєкту.

Вимоги щодо змісту проєкту

Проєкт може складатися із двох або трьох основних частин:

1) теоретична частина (огляд літератури);

2) практична частина (результати спостережень, досліду, експерименту та ін.);

3) проєктна частина.

 Обов'язковими є огляд літератури з проблеми та власне проєктна частина. Теоретична та практична частини проєкту представляють завершену навчально-дослідницьку роботу, на підставі результатів якої автор(и) пропонують те чи інше вирішення проблеми (проєктна частина).

Оформлення проєкту

Проєкт друкується на аркушах форматом А4 не більше 15 сторінок. Таблиці, схеми, малюнки включаються до тексту проєкту або виносяться до додатків.

Перша сторінка

а) назва проєкту;

б) ім'я та прізвище автора(ів);

в) ім'я, по батькові та прізвище, посада, місце роботи керівника проєкту;

г) місце основного навчання автора(ів): місто, навчальний заклад, клас;

д) назва освітньої установи, де було виконано проєкт;

е) рік підготовки проекту.

Друга сторінка – зміст роботи.

 З третьої сторінки – основний зміст проєкту.

• обґрунтування актуальності проблеми;
• перелік виявлених проблем, аналіз причин їхньої появи;
• мета та завдання проєкту із зазначенням його адресності (області застосування);
• короткий літературний огляд (теоретичне обґрунтування проєктної частини);
• результати практичних дослідно-експериментальних досліджень (якщо є);
• зміст проєкту (пропоновані шляхи та способи вирішення проблеми);
• очікуваний результат у разі реалізації проекту.

Остання сторінка – список літератури (за правилами бібліографічного

опису).

 

2. План виступу під час захисту проєкту.

Пункти за планом	Варіанти
Привітання	"Добрий день,  шановні члени журі, гості та учасники конференції» Подання (прізвище, ім'я, клас,заклад навчання) "Мене звати …… Я учень (учениця) ___ класу, школи № ______ міста _____________»
Назва теми	«Представляю вашій увазі свій проект: «        ….        »
Актуальність теми	« Цю тему я вибрав(ла) тому, що…»
Мета проєкту та способи її досягнення	«Мета мого проєкту - …………………………… Основні завдання: 1……………………………………… 2……………………………………… 3………………………………………»
Подальші кроки за темою проєкту	«Вважаю, що цей проєкт може бути використаний: 1………………….. 2………………….. 3…………………
Про хід роботи над проєктом	«Під час роботи над проєктом я: 1. Здобув (ла) нові знання ….. 2. Створив (ла) ……… 3. Визначив (ла) нові проблеми (завдання):………
Подяка за увагу до виступу	«Дякую за увагу, я готовий (ва) відповісти на ваші запитання»
Подяка за запитання за темою проєкта	«Дякую за запитання за темою мого проєкту…» «До побачення. »

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.Державний стандарт початкової освіти/ Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р.

2. Закон України « Про освіту»/  від 05.09. 2017 №2145 – VIII.

3.Савенков, А.І. Зміст і організація дослідного навчання школярів [Текст] / А. І. Савенков. - М.: «Вересень», 2003. - С.204 . 

4.Вашуленко М., Дубовик С. Формування дослідницьких умінь на уроках української мови. Учитель початкової школи. 2019. № 9. С. 3–6.

5.Савченко О. Я. Навчальне середовище як чинник стимулювання дослідницької діяльності молодших школярів. Наукові записки Малої академії наук України. 2012. №.1. С. 41–49.

6.Семенова, Н.А. Дослідницька діяльність учнів [Текст] / Н. А. Семенова / / Початкова школа .- 2006. - № 2.-С.45-49. 

7.https://naurok.com.ua/rankovi-zustrichi-400.html

8.http://svitlanaprashun.blogspot.com/

9.http://skarbnichkapedagoga.klasna.com/uk/site/vikoristannya-doslidnitsk.html