Осіння палітра
Осінній падолист кружля в чарівнім вальсі
І падає до ніг, як килим золотий.
А озеро блищить в оточенні барвистім
Краса його чарує і погляд веселить.
Ось верби похилились, давно не молоді,
Їх віти пожовтілі вклоняються воді.
І так чарує око безкрая далечінь,
Немов злились в єднанні вода і неба синь.
З дитинства пам’ятаю на цьому бережку
Були відпочивальники і діти у піску.
А зараз гуси плавають й дерева гомонять.
А іноді й рибалки по контуру сидять.
І манить, манить озеро – краса його ще та!
Вода рябить листочками, десь рибка проплива.
Чарівна осінь щедру палітру видає
До болю все знайоме: це селище моє!
***
Осінній лист кружля над нами,
У вирій кличуть журавлі,
Пливуть так низько темні хмари ,
А дні короткі і сумні.
В лісах, що вкрила позолота
Опало листя й гомонить,
Не чути гомінкого птаства,
Земля готова відпочить.
***
Осінні дні, навколо школи тиша,
Лиш падолист порушує її.
Яскраві фарби, сонце –
Все буяє, дише,
А незабаром вже зима,
Холодні, сніжні дні.
***
Осінній вітер диха прохолодою,
З дерев листки безжалісно зрива.
По верху пестить трави жовто-сірії
І сонечко не так вже пригріва.
В’яне все навколо, облітають квіти.
Яскраво зеленіє лиш озимина.
Ховає жовтень вересневу казку,
Немов гриби - опале листя і трава.
Різнобарв’ям жовтень вражає.
У повітрі грибний аромат.
Небо синє, безмежне, безкрає
Й павутина незримо літа.
***
Осіння ладанська краса
Чарує погляд різнобарв’ям.
Верба зелена зустріча,
Каштан плодами пригоща.
Не вистачає соковитості
Вже травам…
***
Осінній вітер диха прохолодою,
З дерев листки безжалісно зрива.
По верху пестить трави жовто-сірі.
І сонечко не так вже пригріва.
В’яне все навколо, облітають квіти.
Яскраво зеленіє лиш озимина.
Ховає жовтень вересневу казку,
Немов гриби - опале листя і трава.
Різнобарв’ям жовтень вражає.
У повітрі грибний аромат.
Небо синє, безмежне, безкрає
Й павутиння незримо літа.