Збірник сценаріїв до свята мови

День української писемності та мови

«І звучить, як пісня,

Українська мова»

Мета: - донести до учнів красу і багатство української мови; формувати відчуття краси рідної мови; розвивати мовленнєві здібності учнів; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя; сприяти прищепленню учням шанобливого ставлення до рідного слова, адже воно відмикає людські серця, виховувати прагнення передати нащадкам наш скарб – українську мову.

Ведуча: В Україні День української писемності та мови відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Ведуча: Існує така легенда. Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами, які допомагали їм шугати високо в небі. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.

Ведуча: Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину. Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала — берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить і душу, і силу.

Ведуча: Українська мова є наймилозвучнішою в світі після італійської. Наша мова має пестливі форми майже для всіх слів. А граматичні конструкції будови речень є одними з найдосконаліших серед трьох тисяч мов, якими спілкуються народи планети Земля.

РІДНА МОВА

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, —

То України мова барвінкова, —

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

 Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ. 

                                        О.  Лупій

ВСЯ МОЯ РОДИНА

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -

Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати -  Нас повік не роз'єднати.

М. Сингаївський

Ведуча: За поширенням на планеті, українська мова входить у першу тридцятку. А уявіть собі, як може відродитися і поширитися наша мова, коли нею почнуть говорити всі українці?

Буданова К: Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англійка, німкеня, італійка. Четвертою була українка. Балачки велися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, чия башта і котрій з них належить світове майбуття.

Англійка: Англія – це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів і вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.

Німкеня: Ні в якім разі! Німецька мова – це мова двох великих імперій Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італійка: Сеньйори, ви неправі. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччині, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українка: Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Ідеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також могла би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, у тому числі нахваленими тут, проте рідною, а отже, найбільш дорогою вважав українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше ніж у вас усіх узятих… Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися з однієї букви?

Німкеня: Ні!

Англійка: Ні!

Італійка: Це неможливо!

Українка:  Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву.

Німкеня: Ну, а коли б я назвала іншу букву? Ну, наприклад, букву «С»?

Українка: Я своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навідь вірш, де всі слова починаються на «С», до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати

                                                          Самотній сад

ВЕДУЧА: Музичні знавці підкреслюють величезну силу творчого генія українського народу, що виявляється в українській пісні і мові, що засвідчують надзвичайно високі етичні ідеали українського народу, глибоке мистецтво звуку й слова.

ПІСНЯ «Зеленеє жито,зелене».______________________ співають усі.

Ведуча: Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах.

Ведуча: Театр — це життя, це мудрість народу, яка застигла в майстерній грі акторів. Спливли часи, але театральне мистецтво розвивається і досі.. Кого хоч раз торкнулася магія мистецтва перевтілення, той ніколи не залишиться байдужим до «життя на підмостках», бо театр — це живе слово.

ВЕДУЧА: В листопаді ми відзначаємо такі дати:

 (Інсценізація за повістю "Кайдашева сім'я" )

Старі Кайдаш і Кайдашиха, їхні сини – суворий Карпо і жвавий, веселий Лаврін, їхні невістки – горда, "з перцем" Мотря і тиха, мрійлива Мелашка втягнуті в нескінченні сварки у боротьбі за майно через нестатки, малоземелля, темряву. Ворожнеча переростає у тривалу війну між двома родинами. Заглянемо на подвір'я Кайдашів, там, здається, знову збирається гроза.(Ведучі виходять)

То не чорна хмара наступала...

Сцену навскіс розділяє на дві половини високий плетений тин. На задньому плані видно вікна хати. Після слів ведучого на сцені з обох боків тину з'являються майже всі дійові особи.

Ведучий.(уривисто, але з відтінком іронії ). То не чорна хмара з синього моря наступала... (пауза). То виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину! (зліва з'являються Мотря, Карпо, Василько) І не сиза хмара над дібровою встала, то наближалося до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріком, а за ними повибігали діти!( справа виходять Кайдашиха, Мелашка, Лаврік та Петрик)... Дві сім'ї, як дві чорні хмари, наближалися одна до другої, сумно і понуро...

Мотря. Нащо ви одв'язали нашого коня та заперли в свій хлів? (з криком). Не святі ж прийшли з неба та одв'язали його!

Кайдашиха. Одчепись, сатано, хто його одв'язував! То твої діти їздили по двору та й пустили його.

Василько. То, мамо, баба одв'язала коня та й пустила по двору!

Петрик. Ні, не баба! То Василь одв'язав та їздив, доки не впустив його, а кінь як задер задні ноги та плиг у наш город!

Кайдашиха. Ой глянь, гадино, на тин! Це твій кінь звалив. Заплати три карбованці та оддай нашого кабана, тоді візьмеш свого коня.

Мотря. Як то? За свого гнилого кабана та ви взяли нашого коня!

Мелашка. (з-за бабиних плечей). То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан!

Мотря. Ще й та одзивається! Мовчала б уже та не гавкала!

Мелашка. Принеси лишень три карбованці, а ні, то піду в волость тебе позивати.

Мотря. Ще й вона піде в волость! Утри спочатку віскривого носа, та тоді підеш у волость.

Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в очі плюну!

Сусід.(виглянувши з-за тину в глибині сцени) Та годі вам лаятися!

Мотря.(до сусіда). Як же годі! Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші. Хіба ж ви їх не знаєте ?..

Кайдашиха.(перебиває). Та це ж ті іродові Довбаші! Хіба ж ви їх не знаєте ? Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами !..

Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші! Це ж ті бісовські лобурі, що на старців по ярмарках водять! Он зав'язалась, як на Великдень, а батько ходить по селу з торбами!

Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмієш! У тебе й до того розуму та хисту нема.

Мотря.(взявшись за кілок з тину). В тебе вже розуму, як у дірявому горшку, стільки, як у твоєї свекрухи!

Кайдашиха. (кинулася до тину так, що Мотря одступила). Що я тобі винна, що ти мене потріпуєш?

Карпо.(в тому ж високому тоні). Оддайте мені коня, бо як не оддасте, то я й сам візьму!

Лаврін. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати.

Карпо. А завіщо я буду тобі платити? Твої свині скакають у мій город, а моя коняка вскочила в твій!

Лаврін. Ба не оддам! Про мене іди в волость позивати.

Карпо.(кинувшись до тину, вхопив матір за плечі і затрусив). Нате їжте мене, бо я вас з'їм!

Мотря. По спині лупи її! Виколи їй дрючком друге око!

Кайдашиха.(не своїм голосом). Іван! Рятуйте !..

Лаврін з Мелашкою кинулись до Карпа обороняти матір. Зчинився голос, крик. Завіса.

Байка "Соловей, Жайворонок та Дрізд"

Серед широкого степу стояв сад — оселя солов'їв та дроздів. Жайворонок, прилетівши до Солов'я, сказав йому:
— Добридень, пане співець.
— Вітаю й тебе, пане Соловей,— відповів йому співець.
— Пощо ж ти мене своїм ім'ям кличеш? — спитав Жайворонок.
— А чому ти мене звеш співаком?

Жайворонок. Я тебе недаремне назвав співаком: твоє ім'я у стародавніх греків було співак.

Соловей. А твоє ім'я у стародавніх римлян було alauda, тобто славій, бо laudo означає славлю.

Жайворонок. Коли так, я починаю тебе більше любити і прилетів просити твоєї дружби.

Соловей. О, простаче! Хіба можна випросити дружбу? Треба родитися для неї. Я часто співаю ось цю мою пісеньку, котру вивчив іще від батька мого: «Подібного до подібного веде бог».

Жайворонок. І мій батько цюю пісеньку співає. А я до тебе, як у іншому, так і в сьому подібний; ти співаєш пісню природі, усьому живому, а я славлю природу, і в сьому, власне, весь наш глузд.

Соловей. Гаразд, я з тобою потоваришую, якщо ти в саду житимеш.

Жайворонок. А я буду щирим твоїм прихильником, коли ти оселишся у степу.

Соловей. Ой ні, не тягни мене в степ: степ — се для мене смерть! Як ти в ньому живеш?

Жайворонок. Ой ні, не тягни ж мене в сад: сад — це моя смерть, як ти в ньому живеш?
— Годі вам, браття, дуріти,— промовив Дрізд, що сидів недалеко.— Бачу, ви народжені для дружби, але не тямите любові. Не шукай те, що тобі до вподоби, а те, що принесе користь твоєму другові, тоді і я ладен бути третім вашим другом.

Потім, кожен по-своєму заспівавши, затвердили вічну дружбу.

Сила: Сими трьома птахами визначається добра дружба. Дружбу годі випросити, купити чи силою вирвати. Ми любимо тих, кого любити нам природою дано,— се так само, як споживаєм те, що природі дано... І як не можна коня з ведмедем, а собаку з вовком впрягти у віз, так годі сподіватися, щоб не відірвалося старе сукно, пришите до нового, і гнила дошка, приклеєна до свіжої. Така ж незгода є між двома людьми різної вдачі, а найбільша неспорідненість між добрим і злим серцем. Жайворонок з дроздом і соловейком можуть приятелювати, але з яструбом чи нетопиром — ніколи. Одне лише неможливе для жайворонка — жити в саду, так само як соловейкові жити в степу.

Інсценізація «Параска і Палажка»

Гуморески про мову

1.                   Про мову і язик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші - не мина жодної крамниці.

Попросив він:

- Покажіть кухлик той, що з краю.-

Продавщиця:

- Что? Чево? Я нє панімаю.

Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-

Продавщиця теж була гостра та бідова.

- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

                          П. Глазовий

2. Панська мова

Зубрять мови іноземні

кобзареві внуки,

На свою ж плюють, нікчемні,

Як на пустозвуки ...    

Школа, курси, репетитор

Кожен день у хату,

Бо ж інвесторам служити -

Мови треба знати! ...

Зайд чужинських

час настане! ...

Вчіться ж бо терпляче:

Мусим знати мову пана,

Рідна – хай пробачить!

                     В. Дідківський

3. Найкраща мова

Йде синок до школи вперше.

Пита батька мати:

- Якій мові ми синочка

Будемо навчати -

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

- Хай вивчає ту, якою

Печатають гроші.

              П. Глазовий 

4. Турок

Збирається мій знайомий

В далеку мандрівку.

Придбав собі в Туреччину

На тиждень путівку.

Костюм справив елегантний,

Вчить турецьку мову.

Уже знає, як звуть турки

Свиню і корову,

Як спитати по-турецьки,

Почім у них шуби,

Де купити мило й пасту,

Яка чистить зуби.

Голова гуде у нього

Від отих уроків.

Він, до речі, на Вкраїні

Живе тридцять років.

Ходить всюди, як хазяїн,

Аж дверима гурка,

Хоча мову українську

Знає гірше турка.

             П. Глазовий 

Конкурс «Впізнайте письменника»

1. Після простуди ця письменниця була частково паралізована. Хвороба заважала їй вести активне громадське життя. Спрямування творчості в основному феміністичне. (Ольга Кобилянська)

2. У 1881 р. ця письменниця сильно застудилася. Це був початок невиліковної хвороби — туберкульозу кісток.

(Леся Українка)

3. У 1902 році залишився сиротою, навчався у гімназії і жив у родині композитора М. Лисенка та професора О. Русова. У роки радянського тоталітаризму був ув'язнений. Його іменем названа літературна премія, яка присуджується письменникам-перекладачам. (Максим Рильський)

4. Цей письменник був академіком АН УРСР, головою Верховної Ради України. Володів 15 мовами. (Павло Тичина)

5. Його та інших членів редакції журналу «Друг» заарештовують, після цього арешти поета відбувались у 1880 та 1889 роках. У 1893 р. він захищає у Відні дисертацію на звання доктора філософських наук. (Іван Франко)

6. Народився в сім'ї робітника в м. Дебальцевому на Донеччині. З 11-ти років працював на содовому заводі, згодом — на шахті. З 14-ти років писав вірші. (Володимир Сосюра)

7. Навчався в Миргородській парафіяльній школі. З 1871 року живе в Полтаві, працює в губернському скарбництві. (Панас Мирний)

Парад літературних героїв

1. Кайдашиха («Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького)

Гарна куховарка я

І вмію все робити.

Невістка в мене — ну й змія!

Не дасть спокійно жити.

Таке ледащо: спить, лежить,

А я повинна все робить.

2. Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)

В мене грошей є багато,

Це для мене просто свято,

Бо люблю я їх збирати

І у скриню всі складати.

Ще й медаль мені дали,

За це грошики взяли.

Щоб медаль демонструвати,

Треба бороду зрізати.

3. Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки)

Лісова цариця я,

Верба — матінка моя.

Покохала я людину

І вже б склала з ним родину,

А матуся його злая

Мене з дому виганяє..

«Музей письменника»

Ведучий: Мова – це шлях цивілізації і культури, це історія країни, народний скарб. Вона дарує радість спілкування, вона об’єднує окремих людей у націю. Поважати свій народ – означає поважати і знати рідну мову!

Додаток до свята «Мово моя материнська»

Завдання 1. Закінчіть прислів’я:

І. 1. Гостре словечко _______________________________________________

    2. Від теплого слова ______________________________________________

    3. Землю красить сонце, ___________________________________________

     4. Умій сказати, __________________________________________________

Завдання 2.  Склади чотиривірш про осінь зі словами:

І. Осінь   ІІ. Листочок

   просинь                     струмочок  

   дарує         летить

   чарує       дзвенить

Завдання 4.Запишіть слова, що мають склади – назви нот:

Завдання 5.  Портрети українських діячів зображені на українських гривнях:

1 гривня    Тарас Шевченко

2 гривні    Іван Франко

5 гривень    Ярослав Мудрий

10 гривень    Володимир Мономах

20 гривень    Богдан Хмельницький

50 гривень    Леся Українка

100 гривень   Іван Мазепа

200 гривень   Михайло Грушевський

Завдання 2. Запиши до кожного фразеологізму відповідне слово-пояснення:

І. 1. Рукою подати __________________________________________________

    2. Тримати язик за зубами _________________________________________

    3. Водити за носа ________________________________________________

ІІ. 1. Робити з мухи слона ___________________________________________

     2. Байдики бити _________________________________________________

     3. Зарубати на носі _______________________________________________

Плакат із хронологією подій щодо утисків української мови

Ведучий ІІ. 1884 р. – закрито всі українські театри.

Свято української мови  « Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі!»

Мета: показати учням красу та багатство української мови, викликати бажання вивчати її, збагачувати свій словниковий запас; розвивати навички виразного читання віршів про мову; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини, свого народу, рідної мови.

Обладнання: вислови про мову, виставка літератури, вишитий рушник, портрет Т. Шевченка.

Ведучий І.  Україно… Мила моя Україно!  Тихії води і яснії зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки…  

 Звучить «Гімн України» виконує здобувачка освіти 11 класу  (фортепіано)

Ведучий ІІ.  Україна ... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій багатій, мальовничій країні. Тут жили наші прадіди, діди, наші батьки - тут корінь роду українського ще з сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної домівки, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово…                          

Ведучий І. Людина має завжди пам'ятати звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу. І сьогодні Україна святкує своє відродження. Проголошення незалежності дало право українській культурі зайняти належне місце. А основою, джерелом культури є національна мова .

Звучить пісня «Незалежність» виконують здобувачки освіти 7 класу (фортепіано)

Вчитель: Дорогі гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на нашому святі української мови «Рідне слово моє, не мовчи!». 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
                                                 Відео «День української писемності»

Ведучий І.  Сьогодні ми відкриємо перед вами цю багату скарбницю рідної мови, в яку народ складає і своє життя, і сподівання, розум, мудрість, щедрість, почування та гумор наших талановитих людей.

Читець 1. Моя найкраща в світі мова!

Тож в цьому світі гомінкому

І рідна й мила над усе.

Я рідну мову пронесу,

Чарівну, ніжну, світанкову,

Як скарб великий і безцінний.

Бо ж поки є вона у нас,

Ми – українці, в добрий час!

Читець 2. Волошкові очі у моєї мови.

В тих очах відбито калиновий жар.

Іблакить небесна, й спалах колосковий,

І Дніпра могуча, праведна душа.

Відео  «Історія гідності. Знищення української інтелігенції»

Ведучий ІІ.  Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і краса, мелодійність і витонченість визнано світом. У 1928 р. у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла 3 місце (після французької і перської).

Ведучий І.  „І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - звертається до нас великий Кобзар. Любов до України починається з любові до рідного порога, до пам'яті про стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів'я, пісні. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком.

Ведучий ІІ. Неможливо не згадати вирішальний і водночас кривий період нашого життя. Важливим етапом в історії незалежної України мав стати Вільнюський саміт східного партнерства 28–29 листопада 2013 р. Але незадовго до цього була зроблена неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий хід подій аж ніяк не влаштовував українців, які покладали великі надії на співробітництво України із ЄС, а тому зроблена заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

Ведучий І. Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння. Шокуючою подією для України стала анексія Криму Російською Федерацією та війна на Сході. Бажання жити краще привело нас до великих жертв заради майбутнього наших дітей.

                 Звучить пісня «Біля тополі» виконує здобувач освіти на гітарі.

Ведучий ІІ.

Над нами квітни завжди веселково, Щоб сяяв щастям український край.

Ведучий І.

Не замовкай ніколи, рідне слово, Іскрися жартом, піснею злітай.

             Гумореска Павла Глазового "Псевдоніми" читає здобувач освіти 9 класу. 

Ну й цікаве ж хлопченятко

Росте у сусіда!

От і вчора по вечері

Запитало діда:

— Чом письменники колишні

Псевдоніми мали,

Не своїми іменами

Себе називали? —

Дід сказав: — Та це, онучку,

Не велике диво,

Бо колишні як писали?

Чесно і правдиво.

А поскільки всім відомо,

Що у правді сила,

То поліція за ними

Назирці ходила.

Та коли письменник чесний,

Спробуй упіймати:

Він же книжку надрукує

І не просить плати.

А тепер як щось напише,

Не діждеться часу,

Коли можна за грошима

Почухрати в касу.

А касирам дай, будь ласка,

Прізвище й адресу.

їм до всяких псевдонімів

Мало інтересу.

То й виходить: краще їсти

З медом паляницю,

Ніж покласти з псевдонімом

Зуби на полицю

                  Гумореска Павла Глазового "Читака"

 Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду.

Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду:

— Ти в пивну не клич Івана, він за ум узявся.

Все читає та читає, книгами обклався.—

А сусід собі подумав: — Значить, все в порядку.

Не збрехав, що десь у книзі заховав десятку.

Гумореска Дмитра Білоуса "Коли все за словником"

Для роману чи для п'єси

переклав один поет з вірша

пушкінського «Бесы»

найвідоміший куплет.

Пушкін слово легко ронить —

скільки чару в нього тут:

«...Домового ли хоронят,

Ведьму ль замуж вьідают?»

Перекладач «строчку гонить»,

а слова його повзуть:

«...Дідька лисого хоронять,

відьму заміж оддають...» 

Він читав мені, я слухав,

—   Ну, то як? — він брови звів.

—   Я потилицю почухав,

—   обережно відповів.

—   Є рядки, слова, є рима,

—   Пушкіна нема й знаку.—

—   Зміряв він мене очима:

—   Тут усе по словнику!

—   В тім-то й річ: коли буквально

—   підставляєш точно те ж,

дідька лисого нормально

хоч рядок перекладеш!

Ведучий І. До вашої уваги гумореска «Гаряча філософія»

Не боялася дівулька
Ні лайки, ні бійки.
Закінчила школу на нещасні «трійки».
Але в мами є знайомий
В університеті.
-Будеш ти на філософськім
вчитись факультеті.
Та, явившись на екзамен,
Ляпнула дівулька,
Що жив колись на Вкраїні
Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,
Вставши із-за столу:
-Я вам радив би вступити
В кулінарну школу.
І закінчила дівулька
Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки
І оладки гарні?
І на кухні порядкує
Рукою твердою,
І не плутає Каструлю
Зі Сковородо

Гумореска Павла Глазового «Аркашин папа» читає Устичук Валентин.

Учителька в другім класі хлопчика питає:

— Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?

 — Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша.

— А як ділить між собою їх родина ваша?

— Чотириста лишається в кишені папаші,

А останні чотириста дає він мамаші.

— Учителька похитала сумно головою.

— Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.

Не чотириста, а сорок, ти сказав дурницю.

Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.

— Арифметику я знаю,—відрубав Аркаша.

— То ви якраз не знаєте, який наш папаша.

Ведучий І. Інсценізація  Гуморески Степана Руданського "Добре торгувалось"

(Волошин Артур, Волошин Олег, Братаніч Даніл, Богайчук Сергій, Король Орест, автор вчитель)

Чи в Києві, чи в Полтаві, 
Чи в самій  столиці 
Ходив чумак з мазницею 
Помежи крамниці.

І в крамницях,
куди глянеш,- 
Сріблом-злотом сяє,- 
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!

Реготять купці дурнії, 
А він тільки сплюне 
Та й до другої крамниці, 
Багатшої, суне.

В найбагатшії крамниці 
Два купці сиділо,
І туди чумак заходить 
З мазницею сміло:

"Добридень вам, добрі люди!" 
Та й зачав питати, 
Чи нема у них принаймні 
Дьогтю де продати.

"Нєту, нєту! - купці кажуть 
Та й, шельми, сміються: -
Здєсь нє дьоготь - толькі дурні 
Адні продаються!"

А чумак їм: "То нівроку ж,
Добре торгувалось,
Щойно два вас таких гарних
На продаж осталось".

Гумореска Павла Глазового «Жорина мрія»

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:

 — Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.

У свої сімнадцять років мислити не вмієш.

Задавав я написати, як, про що ти мрієш.

Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.

 «Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,

Щоб для мене підходящі мала внєшні дані

І робила в гастрономі чи у ресторані…»

Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?

Ти один лиш дописатись можеш до такого.

 —Чом один? — скривився Жора.

— Це в якому смислі? Я писав, а батя збоку підказував мислі

Ведуча: Ось і підійшло до кінця наше свято. Перш за все я хотіла б подякувати вам  за те, що ви так гарно підготувалися до цього свята. І хотілося б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови, щоб ви завжди пам'ятали  про   те багатство, яке є у кожного з нас, і багатство  це - наша рідна  мова.

Вчитель: До ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови. Спробуємо дібрати слово у вірші про мову.

Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову (знати).

А щоб вміти говорити, треба   рідну мову (вчити).

Знає кожен з нас чудово – не прожити нам без (мови).

Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла (світанкова)

І дзвенить щодня і в свята, бо вона така (багата).

І така джерельно чиста наша мова (промениста)

Чарівна і калинова наша мова (веселкова).

В ній такі слова чудові, хліб і сіль (на рушникові)

В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі(жити)

Понад світом хай лунає, хай ніхто (не забуває)

Рідну мову українську, мудру, щедру, (материнську)

Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

Любіть її завжди, пишайтесь, хай будуть долі в вас ясні.

• ... вирушаючи волами по сіль переважно до Азовського і Чорного морів, чумаки брали з собою півня, який був для них своєрідним годинником. Адже, не маючи ні годинників, ні карт, вони вміли визначати час і свій маршрут. А орієнтиром маршруту слугувало сузір'я Чумацький шлях.
• Найдовший алфавіт у світі - камбоджійський. У ньому 74 літери
• У мові ескімосів для найменування снігу існує понад 20 слів.
• Віталися козаки також на свій спосіб. Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу!" Господар вигляне у віконце і відповість: "Пугу! пугу!" Тоді гість відзивається; "Козак з лугу!", а господар: "Повішайте там, де й наші коні", — тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати.
• Назви днів тижня у негрів племені Акан вимовляються як (відповідно): Джуда, Бенедьо, Мунуда, Яуда, Тидала, Мененеда і Квасіда.

• Латинська назва Міккі-Мауса – Мікаел Мускулус.
• Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, Називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара. Так само пішли прізвища Горбач, Малюта, Черепаха, Корж...
• На філіппінській мові “привіт” звучатиме як “мабухай”.
• Назви знаків Зодіаку латиною звучать так:

Водолій – Акваріус, Риби – Пісцес, Овен – Арієс,

Телець – Таврус, Близнюки – Геміні, Рак – Канцер,

Лев – Лео, Діва – Вірген, Ваги – Лібра, Скорпіон – Скорпіус,

Стрілець – Сагіттаріус,   Козеріг – Капрікорнус.

Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.                                                                                                                   

                                                             (Іван Огієнко)

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

                                             (Олесь Гончар)

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

           (Оксана Пахльовська, д-р філол. наук)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

                                                            (М. Гоголь)

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

                                                    (Т. Шевченко)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.               

                                     (В. Голобородько)

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.

(Франсуа Вольтер)

Народні прислів’я:

ПТИЦЮ ПІЗНАТИ ПО ПІР'Ю, А ЛЮДИНУ ПО МОВІ.

ХТО МОВИ СВОЄЇ ЦУРАЄТЬСЯ, ХАЙ САМ СЕБЕ СТИДАЄТЬСЯ.

РІДНА МОВА – НЕ ПОЛОВА: ЇЇ ЗА ВІТРОМ НЕ РОЗВІЄШ.

СЛОВО ДО СЛОВА – ЗЛОЖИТЬСЯ МОВА.

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

 1884 р. – закрито всі українські театри.

1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою,"могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.

1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план.