Життєвий і творчий шлях Райнера Марії Рільке. Провідні мотиви лірики в творі «Орфей, Еврідіка, Гермес», «Сонети до Орфея» (1.1).

Про матеріал
У даній розробці поданий детальний план з обширними матеріалами до кожного пункту, а також додаткові завдання для дослідження та аналізу поетичних творів Рільке. Методична розробка розкриває провідні мотиви лірики Рільке, висвітлює в образі Орфея персоніфікацію сили мистецтва, що одухотворює світ, виховує інтерес до поетичного світу митця.
Перегляд файлу

1

 

Заняття № 20

Тема. Життєвий і творчий шлях Райнера Марії Рільке. Провідні мотиви лірики в творі «Орфей, Еврідіка, Гермес», «Сонети до Орфея» (1.1).

…поезія Рільке – це плоди такого внутрішнього

дозрівання прозріння суті світу через людську

                                         добрість і високість, через болісний процес

                                     осягнення радості бути зі світом на «ти».

                                                                                          В.Стус

Мета: висвітлити життєвий і творчий шлях Р.М. Рільке, розкрити його зв’язки з Україною, розвивати  вміння та навички аналізу поетичного твору, навчити розумінню поетичного слова.

 

 

Обладнання: портрет Р.М. Рільке; книжкова виставка: збірки поезії «Часослов», «Нові поезії», «Дуїнянські елегії», «Сонети до Орфея»;уривки з листів поета; аудіо записи творів Ф. Ліста, К. Глюка, Ф. Гайдна; балет К.Стравінського « Орфей та Еврідіка», рок-опера О.Рибнікова «Орфей»; репродукції картин: О. Родена, П. Сезанна, П. Рубенса.

 

Вид заняття: вивчення біографії письменника, поглиблена робота над текстом.

 

Зміст роботи.

 

Організаційна частина

 

Актуалізація опорних знань

   Запитання до студентів.

1) що таке модернізм?

2) причини виникнення модернізму.

3) які течії та напрями складають естетичну систему модернізму?

 

Вступне слово.

Ми згадали майже усі основні течії та напрями, які складають естетичну систему модернізму. Але ці теоретичні знання нічого не варті без прикладів. Тому ми спробуємо наповнити реальним поетичним змістом теоретичні знання. І зробимо це на прикладі творчості видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке.

Кожний поет, усвідомлюючи своє призначення на Землі, повинен бути людиною. Такою, що повна любові, здатна подолати природнє почуття ненависті, звільнитися від нього, як від скверни. Поет – це Людина. А людина – це насамперед , добродій, сповнений великої любові до світу, до всього живого на землі. Саме таким добродієм, чия поезія сповнена любові до людей і світу, є австрійський поет Райнер Марія Рільке, «який легким дотиком торкався душі людини, допомагаючи їй усвідомити вічність»- Орфей ХХ століття. Чому так називають  цього поета, відповідь на це запитання отримаємо, коли познайомимося ближче із його творчістю.

 Лірика Рільке – це багата палітра досягнень імпресіоністів, романтиків, символістів. Саме ці ознаки  ми будемо віднаходити в творчості поета. Заведено поділяти життєвий і творчий шлях поета на декілька періодів, кожен з яких характеризується певними філософськими та естетичними змінами у його свідомості.

 Життєвий  і творчий шлях поета.

 Райнер Марія Рільке (справжнє ім’я Рене) – видатний австрійський поет -  народився у Празі 4 грудня 1975 року, в  родині дрібного чиновника Йозефа Рільке та доньки імператорського ратника Софії. Батько був вихідцем із селян, працював на залізниці, а мати походили з більш знатної родини, тому шлюб виявився нерівним. Мати була примхливою і свої амбіції задовольнила лише тоді, коли син став відомим поетом.

При народженні хлопця охрестили доволі довгим ім'ям - Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія. Про роки дитинства збереглося багато свідчень, в основному автобіографічного характеру. Рене в родині любили, мати до 6-річного віку пестила сина, одягала як дівчинку (можливо у пам'ять про доньку, яка померла в ранньому дитинстві). Вона культивувала в синові прагнення стати поетом як засіб піднятися над середовищем. Коли Рільке виповнилося 9 років, шлюб батьків розпався. Напевно, розрив спричинили матеріальні нестатки, невміння батька забезпечити сім'ю, а також незадоволення матері своїм шлюбом, від якого жінка чекала аж ніяк не тихого буденного життя. Сімейні негаразди надзвичайно вплинули на душу майбутнього поета. Він нерідко сумував, усамітнювався, відчував себе зайвим у родині. Вже дорослою людиною зустрічаючись із матір'ю, Рільке щоразу відчував рецидиви колишнього болю. Психологічну драму поглибило і слабке здоров'я дитини, яке не дозволило брати участь в активних іграх однолітків. Рільке виріс тихим, спокійним хлопчиком, надзвичайно скромним і сором'язливим. Цю скромність він зберіг до кінця життя.

 В 11 років хлопця віддали до австрійської військової школи, в якій він навчався п’ять років(1886-1891). Школа була закритого типу, перебування в ній затьмарило його дитинство та юність. Слабке здоров’я не дозволило закінчити навчання. 1895 року він став студентом, слухав лекції в кращих університетах Праги, Берліна, Мюнхена, вивчаючи історію мистецтва, право і філософію. Роки, які прожив Рільке у Празі, відбилися на його творчості. Атмосфера Праги, її історія входять в поезію раннього Рільке природно і органічно.

1. Празький період творчості. Рання поезія Рільке.

Рання лірика Рільке – це пошуки свого шляху в поезії, свого «Я», вона наповнена жагою втілити у слові силу, глибину почуттів. Прагнення до «тиші», намагання заглибитись у внутрішній світ і водночас – усвідомлення невіддільності поезії від навколишнього світу, від людей – ця суперечність вже постає перед раннім Рільке.

Поетичний талант  Рільке проявився досить рано, у 19 років виходить перша збірка поета «Пісні, даровані народові». І то була не красива фраза, а його позиція. Поет, сам потерпаючи від матеріальної скрути,  безкоштовно розсилав ці збірки до лікарень, робітничих об’єднань (щоб, як зазначав Рільке, пробуджувати в душі народу прагнення до кращого життя), оскільки знав: нужденні не мають грошей, щоб купити навіть найдешевшу книжечку.

Перші ранні збірки: «Життя й пісні»(1894), «Подорожник»(1895), «Жертви парам»(1896), «Вінчаний піснями»(1896), в яких широко представлені реалії Праги, персонажі її історії, культури. Це період любовних захоплень поета. Юнак закохується то в Юлію Вайман, то в  Валерію Ронфельд, то в графиню Франциску фон Равеншлов.

2. Мюнхенський  період творчості.

Райнер Марія Рільке не відчував глибоких синівських почуттів до Австро-Угорщини – могутньої імперії в центрі Європи, де так важко було жити людині волелюбній. Він тривалий час перебуває у пошуках своєї духовної батьківщини. І перебуватиме до того часу, поки не створить духовну оселю у власній душі.

1896 року він несподівано виїхав до Мюнхена. Одна з причин, яка спонукала його до втечі із Праги, полягала у прагненні зануритись у «мовну стихію». Празький варіант німецької мови не задовольняв поета, тема збіднення мови завжди хвилюватиме його.  

На кінець 90-х років припадають і пошуки в царині драматургії. Дві драми – «Ранні заморозки» та «Поза сучасністю» не принесли Рільке визнання.

Мюнхенський період творчості став підготовчим етапом для подальшої творчості. У життя поета з'являлися і нові друзі. У середині травня 1897 р. до Мюнхена приїхала донька російського генерала, дружина професора-мовника Фрідріха Карла Андреаса, 36-річна Лу Андреас Саломе, яка народилась у Петербурзі у родині російського генерала французького походження.  З дитячих років вона була закохана в Росію та російську культуру і це почуття передала молодому Рільке. Лу вражала сучасників розумом, силою характеру. Ця аристократка була подругою Фрідріха Ніцше і написала про нього книгу. Крім того, Лу писала і художню прозу, досить популярну в кінці 90-х років. Лу була одним з найближчих друзів поета впродовж його життя. Саме така жінка захопила серце поета Рільке. Зустріч поклала початок романтичним стосункам, які через кілька тижнів перейшли у пристрасть. Спілкування з Лу протягом трьох років повністю поглинуло письменника Рільке. Він оселився неподалік будинку, де мешкало подружжя. Він присвячував їй вірші, за її порадою поміняв своє «жіночне» ім'я - «Рене» на більш жорстке - «Райнер», його почерк змінюється і стає практично не відрізнятись від її манери писати. У цей час були написані вірші для збірки любовної лірики, присвяченої Лу Саломе. Збірка мала носила назву "Тобі на свято", проте видана була набагато пізніше зі зміненою назвою "Мені на свято".

Через чотири роки Лу йде від поета. Рільке говорив, що без цієї жінки він ніколи б не зміг знайти свій життєвий шлях.  Друзями вони залишаться на все життя.  До самої його смерті в 1926 р. вони листувалися один з одним.

3. Паризький період. Рільке і Роден. Збірка «Нові вірші».

У 1901-1911 роках Рільке живе у Франції.

Коли молодий поет прибув до Франції, то познайомився там з дівчиною Кларою Вестгоф. Незабаром молоді люди прийняли рішення одружитися. 28 квітня 1901 р. відбулося весілля, а наприкінці року у подружжя народилася донька Рут. Після народження доньки, через матеріальні труднощі подружжя розлучилося. "Бідність - це мій важкий хрест", - зазначав Рільке, бо зрозумів, що літературою родину не прогодуєш. З дружиною Рільке підтримував листування, яке не переривалося ні на рік.

Париж вразив Рільке насамперед новаціями у живописі. Тут він  зближається зі скульптором Роденом, мистецтво якого дуже цікавило Рільке  і вплинуло на його творчу манеру і про якого Рільке написав книгу. Поет працював секретарем видатного скульптора. Під впливом Огюста Родена малюнок поезій Рільке став пластичнішим, а форма поетичних творів – довершенішою, кожна поезія – «маленька скульптура душі або дійсності».

Збірка «Нові вірші» (1907-1908 рр.)позначила новий період у творчості поета. Використовуючи художні принципи образотворчого мистецтва, досвід Родена, Сезанна, Рільке прагнув подати «обличчя речей» і таким чином проникнути у їхню духовну сутність і наблизити їх до людини. «Вірші - речі» - це зображення речей з середини, їхнього внутрішнього життя.

Але ці «речі» живі, як жива душа поета, душа людини. Рослини, тварини, люди, міфічні та історичні герої, образи, яких створює поет, стають проявами нерозривного зв’язку усього сущого з Всесвітом.

Світоглядні установки поета щодо загальної природи речей, взаємозв’язок людини і духу, призначення мистецтва, сформульовані і поетичній формі віршах циклу, знайшли своє відбиття у подальшій його творчості, зокрема, в іншому циклі – «Сонети до Орфея».

4. Роки подорожей.

Усе своє життя поет мандрував світом. Спочатку він з жадібною цікавістю вдивляється у світ, пізнає Західну Європу,потім вчиться у Родена мистецтву пластичного вираження емоцій, думок, потім вивчає Париж. Нарешті, переживши Першу світову війну, приголомшений, усамітнюється.

Можна скласти таку хронологію подорожей поета:

1898р – подорож до Флоренції

1899р.- подорож до Росії, України.

1903р.-подорож до Данії.

Серед подорожей того часу особливе значення для поета мало перебування у Росії та в Україні, крім того, він побував за цей час в Іспанії, Північній Африці, Центральній Європі.

В 1899 і 1900 роках Рільке двічі побував в Російській імперії, побував і на Україні. Оповіді Лу Андреас-Саломе запалили поета мрією відвідати і пізнати Русь. Він відвідав  Москву, Петербург, Харків, Полтаву, бачився з Львом Толстим. Подорож Росією і Україною викликала захоплення, його щиро вразили святкування Паски у Москві та Зелених Свят у Києві.

Поет зацікавлено ознайомився  з Києвом, Дніпром доїхав до Кременчука, потім вирушив до Полтави, Харкова. Подорож збудила інтерес до історії Київської Русі та козаччини. Україна надала реальне відчуття масштабності природи, величі і безмежності. Зацікавився Рільке українським фольклором, захоплюється староукраїнською літературою, читає Несторову «Повість минулих літ», «Слово о полку Ігоревім», «Києво – Печерський патерик».Пізніше він перекладатиме німецькою мовою «Слово о полку Ігореві».

Особливо багато вражень від Софіївського собору, Києво-Печерської лаври. У печерах побував декілька разів: і з прочанами,і сам, зі свічкою в руках. А ще поет любив українське малярство, він був вражений іконами київських монастирів. Бачив твори Дмитра Левицького, Володимира Боровиковського. Знав картини Миколи Ярошенка та Іллі Рєпіна. Зберігав українські сувеніри: шовкову хустку та срібний візантійський хрест.

А перебування в Україні, знайомство з її історичною давниною надихнуло Рільке у 1900 році на написання вірша «Карл Дванадцятий мчить по Україні» і новел «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду». Враження від подорожі віддзеркалились у збірці «Книга годин»(1899), написаній у формі монологу ченця, зверненого до Бога. А у  «Сонетах до Орфея» Рільке оспівує полтавські степи.( зачитати листи)

Рільке виріс у слов’янському оточенні, завжди виявляв інтерес до культури слов’янських народів. Його творчість є, певною мірою, свідомою спробою синтезу чогось нового зі складників європейської культури: германської, романської та слов’янської. Він робив спроби творити різними європейськими мовами: російською, французькою, іноді, для рими використовував, чеську мову.

Із серпня 1903 р. почалися подорожі Рільке містами Європи. Він був у Італії, Швеції, Бельгії, Австрії, Єгипті, Іспанії, Венеції. До початку Першої світової війни об'їхав близько 50 різноманітних міст. Одна за іншою виходили його збірки поетичних доробок, а в Берліні відбулася постановка п'єси "Буденне життя". З усіх місць, де довелося бувати поетові, особливо відомим став замок Дуїно на узбережжі Адріатичного моря, маєток княгині Марії. Саме тут Рільке розпочав свої "Дуїнянські елегії", над якими працював майже 10 років (вони були завершені в 1922 році).

 

 

5. Втілення філософських роздумів поета у «Дуїнянських елегіях»

У «Дуїнянських елегіях» поезія набуває філософського та  трагічністю звучання, а тяжіння до античності стає виразнішим. Саме в цей час Рільке активно розвиває жанр елегії та сонета, оскільки його приваблюють чітко організовані поетичні форми.

Спробу виразити «невиразне», вимовити «невимовне», створити власну міфологію Рільке робить у циклі «Дуїнянські елегії». Перша з них була написана в 1912р., остання, десята, завершена  у лютому 1922р. Незважаючи на такий тривалий час, головна «концепція» елегій залишилась незмінною. Проблеми елегій – вічні проблеми: буття, смерть, любов, творчість.

У "Дуїнянських елегіях" Рільке вперше порушив проблему ролі людської культури, мистецтва в одухотворенні світу. Митець і мистецтво, на думку письменника, є вищими формами людської культури, оскільки вони здатні проникати в глибинну сутність "речей" і відкривати їх людям. Однак якщо в даній збірці ця проблема вирішувалася в абстрактній формі, то в "Сонетах до Орфея" вона знайшла конкретне втілення в образі співця Орфея.

Поет із вежі Мюзо.

Митець тяжко пережив трагедію Першої світової війни, безглузду загибель мільйонів людей. Він деякий час служив у воєнному архіві Відня, але через стан здоров’я був звільнений від військової служби. В останній період творчості посилились трагічні мотиви, відчуття хаосу світу і порушення гармонії. Тому, з 1919 р. і до самої смерті поет жив у Швейцарії, де друзі придбали для нього старовинний будинок - замок "Мюзо". Тут він пережив останній творчий злет, подарувавши світові свої "Дуїнянські елегії" і "Сонети до Орфея". Рільке перетворився на символ не лише усамітненого поета, котрий цурався побуту, щоб пізнати суть буття, а  й творця високої духовності, якої так бракувало в реальному житті.

У грудні 1925 року Західна Європа вшановувала 50-річчя відомого поета Рільке. Він уже сприймався сучасниками як велетень поезії, як хранитель багатовікової поетичної культури Європи.

У 1926 році зав’язалося листування Райнера Рільке, Бориса Пастернака і Марини Цвєтаєвої. То був величезний духовний союз  трьох поетів, трьох геніїв ХХ століття. Їх єднала спорідненість душ, вони прагнули творити досконале мистецтво у цьому далеко не  досконалому світі.

Однак жити поету залишалося недовгою. Він захворів на лейкемію.

29 грудня 1926 року в усамітненому замку Мюзот,  що у Швейцарії, відійшов у небуття поет Райнер Марія Рільке…відійшов у  вічність!

ІІ. Пошуки сенсу буття, звеличення магічної сили мистецтва у «Сонетах до Орфея».

Завершивши багаторічну працю над «Дуїнянськими елегіями», Рільке в несподівано  короткий строк, упродовж одного місяця, створив ще один цикл, який вважається однією з вершин його творчості – «Сонети до Орфея». Проблематика сонетів близька до елегій, деякі їхні теми отримали в сонетах подальший розвиток. Образ Орфея, поета – творця, що силою свого таланту перетворював світ – один з улюблених образів Рільке, до якого він звертався протягом усього свого життя.

Пошуки Бога – вищої духовної інстанції – привели поета  до Орфея – втілення могутньої сили мистецтва, уособлення «Я» поета, здатного перетворювати світ на світ краси, гармонії, одухотворю вати все земне.

1.Що вам відомо про Орфея?

2..Якою силою був наділений спів Орфея?

Орфей - один із безсмертних образів давньогрецької міфології, котрий слугував у різних видах мистецтва вираженню цілого комплексу ідей. Передовсім Орфей, син річкового бога, фракійського царя Еагра (за іншими міфами - син Аполлона) та музи Калліопи, - музикант і співець, звуки ліри якого зачаровували не тільки людей, а й звірів, дерева, скелі. Від його пісень заспокоювалося навіть розбурхане море. За переказами, Орфей - учасник походу аргонавтів, який своєю чудовою грою на кіфарі та співом багато чим допомагав їм у скрутні хвилини. У міфах Орфей наділявся силою пророка, він умів розуміти й передавати волю богів, творити таїнства.  

 

«Орфей, Еврідіка, Гермес»

До образу легендарного давньогрецького співака і музиканта Орфея, якого було наділено такою магічною силою мистецтва, що йому підкорялися не лише люди, а й боги і природа, Рільке звертався не раз. У 1904 році він написав вірш ««Орфей, Еврідіка, Гермес». В його основі – відомий міф про те, як Орфей намагався визволити з царства мертвих свою дружину німфу Еврідіку, яка померла від укусу гадюки. Тому у піснях Орфея звучала скорбота за втраченою ним Еврідікою. Орфей нібито спускався за нею на той світ. Старий Харон не хотів везти його до Аїда, але, почувши чарівливу гру на кіфарі, переправив співця через Стікс. Розчулений натхненною музикою Аїд погодився відпустити Еврідіку, однак за умови, що Орфей не гляне на дружину, поки не ввійде до свого будинку. На жаль, уже біля самого виходу Орфей не витримує й озирається – і втрачає Еврідіку назавжди.

У викладі Рільке античний сюжет стає оригінальним твором, в якому втілено світосприймання, світовідчуття, індивідуальність поета. Рільке зосереджує увагу на душевних стражданнях героїв міфу, підсилюючи його трагічне звучання. 

Була це душ копальня дивовижна,—

у ній, як жили тихих срібних руд,

тяглись вони крізь тьму. Поміж коріння

струміла кров, що до людей пливла;

тяжким порфіром в тьмі вона здавалась.

Ото й увесь багрянець.

Там були

урвисті скелі, і ліси безлюдні,

і зведені над пусткою мости,

і той сліпий, великий, сірий став,

що над своїм глибоким дном повиснув,

як небо дощове над краєвидом.

І поміж піль, полога і сумирна,

виднілася бліда стяга дороги,

прострелена, мов довге полотно.

Дорогою цією йшли вони

попереду ішов стрункий мужчина

в киреї голубій; він нетерпляче

і мовчазливо в далечінь вдивлявся,

і крок його жадібно жер дорогу

великими шматками; в нього руки

 

звисали з-під киреї тяжко й хмурно,

немов забули вже про легкість ліри,

яка отак була вросла в лівицю,

як віть троянди у гілки оливи.

Чуття у ньому начебто двоїлись,

бо мчався зір, неначе пес, вперед,

вертався, і спинявся, і чекав

на повороті ближчому дороги,—

а нюх і слух позаду залишались.

Йому здавалось іноді, що він

вчуває кроки кожного з двох інших,

які за ним узвозом вгору йшли.

Проте це тільки крок його лунав,

і вітер ззаду торгав за кирею.

Так він собі казав: «Вони ідуть», —

казав це гучно й до лупи вслухався.

Вони ідуть, але страшенно тихо

обоє ходять. От якби посмів

він обернутись (але обертатись

було йому заказано при ділі,

яке він майже довершив),— тоді

побачив би, що йдуть обидва тихі:

це Бог мандрівок і доручень дальніх,

дорожній шлик над світлими очима,

вперед простерта палиця струнка,

маленькі крила, що об ступні б’ють,

і звірена його руці — вона.

Така Кохана,— та її ця ліра

оплакала за плакальниць усіх,

аж світ на плач суцільний обернувся,

де знову все було: і ліс, і діл,

і шлях, і поле, і ріка, і звір;

але й в плачливому отому світі,

так само, як над іншою землею,

і сонце йшло, й зоріло тихе небо,

плачливе небо в скривлених зірках,—

така Кохана.

Тепер вона ступає поруч Бога,

хоч довгий саван заважає йти,

невпевнена, і ніжна, і терпляча.

Вона неначе стала при надії,

не думала й про мужа, що простує

попереду, не думала й про шлях,

що приведе її назад в життя.

Вона в собі вся скупчилась, посмертям

наповнена по вінця.

 

Як плід вбирає солодощі й тьму,

вона ввібрала в себе смерть велику,

таку нову, що й не збагнути їй.

В дівочості новітній, неторканній

вона вже існувала; стать її

була немов надвечір юна квітка,

і так одвикли від звичаїв шлюбних

у неї руки, що й самого Бога

безкрайно лагідний напутній дотик

її вражав, немов надмірна близькість.

Вона уже — не та білява жінка,

оспівана колись в піснях поета,

вона уже — не пахощі, не острів

широкої постелі, бо уже

вона не власність жодного мужчини.

її розв’язано, мов довгі коси,

і віддано, мов пробуялу зливу,

й поділено, немов запас стократний.

Вона — вже корінь,

і коли нараз

її спинив і з розпачем промовив

до неї Бог: «А він таки оглянувсь»,—

безтямно й тихо запитала: «Хто?»

А там здаля, при виході у світло,

стояв хтось темний, що його обличчя

не розпізнати. Він стояв і бачив,

як на стезі дороги польової

печальнозорий Бог і посланець

безмовно обернувся, щоб іти

за постаттю, яка назад верталась,

хоч довгий саван заважав іти,

невпевнена, і ніжна, і терпляча.

                         Переклад М. Бажана

 

 

Завдання для аналізу:

- які кольори притаманні світу Аїда у поезії Рільке? Який образ вони створюють?

- як характеризує поет Орфея, Еврідіку, Гермеса? Знайти відповідні цитати в тексті.

- знайдіть в образі Еврідіки (рядки 59-89) деталі, що засвідчують її єдність із світом мертвих?

- чи прагне Еврідіка повернутися до світу живих? Чому?

- чому Орфей озирнувся? Чи була його провина випадковою?

- чому возз’єднання Орфея та Еврідіки виявляється неможливим?

У такий спосіб поет створює символічну картину трагічної епохи. Він вважає, що люди звикають до духовної темряви, не усвідомлюючи, що прямують у царство  смерті, і гостро відчуває біль за весь Всесвіт.

Міф про Орфея надихав багатьох драматургів (Есхіл, Евріпід), художників (Рубенс, Кардуччі, Роден, Доменікіно, Канова та ін.), композиторів (Ліст, Глюк, Гайдн, Оффенбах, Стравинський та ін.) минулого і сучасності.

 «Сонети до Орфея»

У «Сонетах до Орфея» Рільке підходить до Орфеєвої теми з принципово іншої позиції. Віддаючи данину традиційним сонетним формам, майстри поетичного слова намагалися розширити змістові та формальні межі сонета. Серед таких майстрів – Райнер Марія Рільке. Для Рільке сонет так само змінний, як і Всесвіт.

Що таке сонет?

Робота з літературознавчим поняттям сонет.

Сонет – зявився в Італії у ХІІІ столітті. Особливо був популярним в добу Відродження. Став чудовим засобом для того, щоб висловити почуття та переживання особистості, що звільнилася від гніту середньовічного аскетизму. Це поезія з чотирнадцяти рядків, що згруповані у два катрени (чотиривірші) і два терцени (тривірші), або три катрени і один двовірш. Сонети писали Данте і Петрарка, Ронсар і Шекспір, Пушкін, Міцкевич і Франко. Класичний сонет складається із 14 рядків, має певну систему рим й усталену строфіку .

У циклі "Сонети до Орфея" Рільке розвиває жанр сонета, надаючи йому надзвичайної гнучкості й пластичності. Сонети Рільке - це приклади інтелектуальних сонетів, де думка переважає над почуттям, ідея - над образністю.

Основною темою "Сонетів" є мистецтво - поет доходить висновку, що збереження гармонії є можливим тільки завдяки жертовній силі мистецтва й творчій енергії людини. У поезію Рільке знову повертається Бог - вершина Всесвіту, але тепер це "дзвінкий" бог Орфей, поет-співець, який зливається з образом поета Рільке.

«Сонети до Орфея» містять 50 віршів, з яких українською мовою перекладено менше половини; серед перекладачів існує думка про «неперекладність» Рільке, тому для аналізу будемо  використовувати паралельні переклади. Порівняємо сонет у перекладах Миколи Лукаша, Миколи Бажана, Василя Стуса. Для цього звернімося до дослівного перекладу та зробимо висновок щодо майстерності і мистецтва перекладу кожного з українських авторів.

Німецькою мовою

Da stieg ein Baum. O reine Übersteigung!

 O Orpheus singt! O hoher Baum im Ohr!

 Und alles schwieg. Doch selbst in der Verschweigung

 ging neuer Anfang, Wink und Wandlung vor.

 

Tiere aus Stille drangen aus dem klaren

 gelösten Wald von Lager und Genist;

 und da ergab sich, daß sie nicht aus List

 und nicht aus Angst in sich so leise waren,

 

sondern aus Hören. Brüllen, Schrei, Geröhr

 schien klein in ihren Herzen. Und wo eben

 kaum eine Hütte war, dies zu empfangen,

 

ein Unterschlupf aus dunkelstem Verlangen

 mit einem Zugang, dessen Pfosten beben, -

 da schufst du ihnen Tempel im Gehör.

 

 

            СОНЕТ  (1.1)

Ось піднялося дерево. О ріст який!

О, Орфей співає! І співу повне вухо!

Мовчало все. Але ж у мовчанні

Є новий початок, знак і зміна.

 

Звірі з тиші вийшли ясної,

покинувши ліс, барлогу і гніздо,

так трапилося, що вони не з хитрощів

і не зі страху такими тихими були,

 

а з слухання. Рев, крик, рик

здаються малими в їхніх серцях. І де тільки

ледве хижа була, це слухати,

 

притулок із найтемніших потреб

із входом, де стовпи хитались,

там створив ти їм храм на слуху.

Дослівний переклад Ю. Баракової

***

Устало дерево. О гінке зростання!

Орфей співа. О вгору вольний гон!

І вмовкло все. І з того от мовчання

Постав новий зачин, новий закон.

 

 

Із лісу, що у лагоді світлішав,

Ринули звірі з меж своїх і гнізд;

Не лють їх гнала і не хижий хист;

Не ляк їх упокорив і утішив,

 

 

а слухання, вчування. Рев і рик

Змалів їх у серцях. І де допіру

Хіба яка хібарочка у чащах

 

 

Хилялась до первісних слухащих,

Де темна хіть чаїлась потай миру –

Їм храм воздвиг співливий чарівник.

Переклад М. Лукаша

                     

                      ***

О дерево звелось! О надвисання!

О крон нагірний гук – Орфеїв спів!

І змовкло все. Та вже в самім мовчанні

новий початок, знак і порух зрів.

 

Із кубл і лігов звірі вирушали

в прояснений і виріджений ліс,

і видалось: не страх їм горла стис,

і не від хитрощів вони змовкали,

 

а з надслухань. Пощухли їм в серцях

трубіж і рев, і крики. Де не скоро

з’явилася б і хижка на вслухання,

 

в яскині найтьмянішого бажання

із брамою, де аж двигтять підпори,

собори спорудив ти їм в ушах!

 Переклад В. Стуса

                          ***

Ось дерево звелось! О виростання!

О спів Орфея! Співу повен слух.

І змовкло все, та плине крізь мовчання

новий початок, знак новий і рух.

 

Виходять звірі з лісової тиші,

покинувши кубельця чи барліг;

вони, либонь, зробилися тихіші

не з остраху, не з хитрощів своїх,

 

а з прислухання. Рев, скачання, гам

змаліли в їх серцях. Їм за пристанок

недавно ще була маленька хижа,

 

де крилася жадливість їхня хижа

і де при вході аж хитався ґанок , -

там ти воздвиг в їх прислуханні храм.

 Переклад М. Бажана

 

У цьому  сонеті, що відкриває цикл "Сонети до Орфея", Рільке створює образ античного співця Орфея, що стає узагальненим символом мистецтва. Автор використовує тут не всю сюжетну канву міфу, а лише тільки його частину, підкреслюючи, що спів Орфея міг зачаровувати звірів, рослини, тварин. У такий спосіб письменник утверджує думку про те, що мистецтво здатне духовно перетворювати світ, надавати йому новий зміст. Мистецтво, на думку Рільке, - рушійна сила світу. Тому у першій строфі автор пише про "новий початок, знак і зміну".

Образ дерева, що з'являється на початку твору, не є випадковим. Це метафора духовної еволюції світу, зростання вгору, до Бога. Увесь вірш сприймається як опис процесу цього зростання ("о ріст який!"), а в кінці з'являється образ храму, закономірний результат духовного руху. До речі, дерево у сонеті є ще втіленням синтезу земного і небесного, життя і смерті, що є характерним для естетики Рільке.

У вірші йдеться про процес духовної зміни світу. Орфей співає, а його спів зменшує рев і крик, долає лють і темряву. Сонет являє низку алегорій, характерних для естетики символізму: темний ліс, повний хижих звірів, - це людство, що втратило духовні цінності; темрява - втрата ідеалу; храм - піднесення душі, усвідомлення високої, божественної мудрості. Емоційною кульмінацією вірша є момент "слухання", "вчування", коли світ і душа людини відкриваються назустріч прекрасному і - з'являється прекрасний храм, створений мистецтвом Орфея. У вірші виявляється так званий орфізм, притаманний поезії Рільке, особливо пізнього періоду. Мистецтво одухотворює кожну річ, людину і навіть звіра. Воно має чарівну силу, що є і в Бога, - здатність перетворювати світ. Така думка утверджується у сонеті.

Аналіз сонета 

Запитання для аналізу сонета  І.І. :

- що об’єднує вірш «Орфей, Еврідіка, Гермес» та сонет (1.1) із «Сонетів до Орфея»?

- яким постає Орфей у творі? На яких його здібностях наголошує автор? Де, на вашу думку, співець має більшу силу? ( Орфей своїм співом створює в душах людей прекрасний храм. Саме його чаруючий спів дає «новий зачин, новий закон». )

- як реагує навколишній світ на спів Орфея? ( емоційною кульмінацією сонета є момент «прислухання», «мовчання», «слухання». Первісний хаос люті, де «крилася жадливість їхня хижа» вмить щезає: «рев, скавчання, гам змаліли в їх серцях».

- які два світи постають у сонеті?

- що символізує дерево? ( зміст життя людини полягає у «гінкому зростанні». Його гілки – паростки душі, міць і силу  яким повинен дати поет.)

- символами чого є  темний ліс , звірі? ( Звірі символізують людство, у якого відсутні духовні цінності. Темрява – відсутність ідеалу , злагоди і гармонії. Їх повертає людству спів Орфея.)

- у чому, на думку Рільке, полягає сутність перетворення світу мистецтва?

- про який храм говорить поет? ( образом-символом у сонеті є храм-мистецтво, що здатний одухотворити людину, зробити її шляхетнішою, одночасно дає «новий початок, знак новий і рух»)

- до чого поет закликає людство?

В цьому сонеті Рільке утверджує нове, що настає владно і непереборно. До ходи цього нового потрібно лише прислухатись. І тоді збудується новий храм. То храм – душі людини, саме тому він вічний. Щезають безвихідь і трагізм, натомість з’являється інший Орфей: змужнілий, мудрий, спраглий життя і добра. Він побував у Аїді, він бачив підземний світ, він пізнав значення кореня для дерева, що здіймається вгору. Він зрозумів одвічну і велику у своїй одвічності мудрість: щоб кроною своєю дерево тягнулося до сонця, його коріння має бути міцним. Так у традиційну легенду-історію Орфея вводяться нові, філософські мотиви: поєднання космічного і земного як двох начал, двох величин одного цілого – Всесвіту. Рільке вже не йде за сюжетом античного міфу, він скористався ним, щоб вибудувати свій власний поетичний світ.

Для Рільке поет – мандрівник, непідвладний нікому, крім Божого призначення. Ліричний герой, як увесь Всесвіт, охоплений суперечністю. І все-таки у Рільке перемагають добро, мистецтво і кохання. У сонетах багато натяків, символів, мерехтливих образів. Та де б не з’явився Орфей, там усе оживає, пробуджується велика любов та незгасна віра. У цьому сила і невмирущість мистецтва.

6. Підсумок заняття. Написання міні-твору

Починається сонет стрімко, на одному подиху, на високій дзвінкій ноті, наче перші звуки скрипки: «Ось дерево звелось, ось виростання! О спів Орфея».

Весь світ завмер, це мовчання ніби розділяє його на дві половини. З одного боку – хаос – «рев, скавчання, гам» диких звірів у лісових хащах. І лише долинули звуки співу Орфея – світ змінив свою первісну подобу: «новий початок, знак новий і рух» є породженням мовчання, прислухання до цього чарівного співу.

Орфей уособлює образ митця, який величезною силою свого таланту здатний перетворювати світ на краще, одухотворювати його, а тому – «там ти спорудив в їх прислуханні храм». Це храм гармонії, краси, храм високого духовного злету.

Сонет і закінчується на високій ноті. Ноті, яка веде людину до духовного зростання, до нових духовних вершин, а сила ця – мистецтво, що втілена в сонеті у співі Орфея. Так утверджує Рільке високе покликання мистецтва і одухотворююче значення митця у світі.

Орфей втілює силу поезії, що активно сприяє перетворенню хаосу на світ гармонії форм і образів, справжній "людський світ". Мистецтво, як будівничий спів Орфея, здатне одухотворити світ, звести високий і міцний храм добра й краси.

Р. М. Рільке - Орфей XX ст.

Р. М. Рільке називають Орфеєм XX ст., так як він прагнув за допомогою поетичного слова протидіяти ненависті, відчуженості. Поет стверджував, що «темою і наміром будь-якого мистецтва є примирення індивідуум зі Всесвіту».

7. Узагальнення.

Увесь цикл "Сонети до Орфея" сприймається як пісня, що звучить на різні лади, а призначення будь-якої ліричної пісні - висловлювати приховані думки й почуття особистості, її емоційне ставлення до світу. Сонети Рільке пройняті глибокими роздумами про Людину, Мистецтво, Життя, Смерть, Землю, Всесвіт. Вони сповнені гуманістичним змістом, вірою у можливості особистості одухотворити дійсність силою мистецтва.

Отже, міфічний образ Орфея у сонетному циклі Рільке набуває не тільки нового звучання, а й поставлений автором у зовсім інший контекст - не античний, а сучасний, у контекст духовної атмосфери XX століття, що викликала в письменника глибоку тривогу. Однак Орфей, тобто мистецтво, на думку поета, здатне повернути цьому світові гуманістичний зміст. І навіть смерть митця не може спинити чарівний вплив його творчості, що, як світло далекої зірки, яка вже давно згасла, ще довго лине у просторі й часі. Такий вплив має і спадщина самого Рільке, котра вже понад століття надихає людство і повертає його до духовних витоків буття.

Перший етап рільківської творчості був пов'язаний з широким художнім осмисленням категорії «Бог», під якою поет розумів «всебуття» в його постійному становленні. У ліричних і прозових творах цього періоду спостерігаються символістські тенденції.

Упродовж другого періоду художня думка митця була націлена на осягнення земних речей у їхній «реальності» та сукупності зв'язків із всесвітнім буттям. Відповідно до цього спрямування своїх творчих зацікавлень P.M. Рільке розробив жанр «вірша-речі», у якому поєднувалися план скульптурно-пластичного зображення реалій і явищ земного буття та план філософських спостережень за законами всесвітнього буття. Така двоплановість виводила поезію Рільке у річище модерністської літератури.

Третій етап синтезував філософські й естетичні відкриття попередніх періодів. Його світоглядною платформою стало вчення про духовне перетворення світового буття. Важливою його складовою була концепція творчості, втілена в образі Орфея - «посередника» між царствами життя та смерті, який стверджує їхню єдність та цілісність, митця, що своєю творчістю одухотворює матеріальний світ. Широке використання здобутків античної культурної традиції наближає Рільке до плеяди поетів-«неокласиків».

Тематична самобутність поезії Рільке, пов’язана зі своєрідністю його поглядів на поезію, виявилась у прагненні поєднати сучасність, минуле, майбутнє, знайти теми, де б з’єднались час і простір. Такими темами стають для Рільке внутрішній світ людини, культурна спадщина, їх прояви у дійсності. Буття людини поет сприймає як трагедію самотності і Всесвіті, а мистецтво – як спробу усвідомити і подолати цю самотність. Музикальність, пластичність образів створюють нову реальність, доводять неосяжні можливості творчої особистості.

Поезія P.M. Рільке є високим взірцем модерністської філософської лірики XX ст.

Рільке увібрав поетичний досвід культур різних народів:германського, слов’янського та романського; багатьох поетів, щоб створити свій власний і неповторний поетичний світ.

Орфей ХХ століття став співцем не для богів – для людей. Рільке в своїх світлих сонетах, стверджуючи велич Всесвіту, поклоняється життю на Землі.

12. Домашнє завдання: Опрацювати конспект із визначення особливостей поетичного стилю Райнера Марії Рільке.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗГОРНУТОЇ ВІДПОВІДІ

1. Чим характеризувався перший період творчості австрійського поета?

2. Розкрийте значення впливу О. Родена на поета.

3. У чому полягає своєрідність збірки «Нові вірші» та «віршів-речей»?

4. Назвіть провідні ідеї циклів «Дуїнянські елегії» та «Сонети до Орфея».

 

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І. Знайдіть правильну відповідь:

1. Лу Андреас-Саломе відкрила поетові світ:

а) паризького образотворчого мистецтва;

б) української та російської духовності;

в) швейцарської культури.

2. Рільке назвав цикл «Дуїнянськими елегіями»:

а) на честь княгині на прізвище Дуїно;

б) на знак ушанування пам'яті померлої доньки мюнхенських друзів;

в) на згадку про замок, де була створена «Перша елегія».

 

II. Знайдіть неправильну відповідь:

1. На різних етапах життя поета роль його «духовної» батьківщини відігравали:

а) Росія та Україна;

б) Париж;

в) Північна Африка;

г) Швейцарія.

2. Паризький період творчості P.M. Рільке був позначений:

а) творчим спілкуванням з О. Роденом;

б) розробкою жанру «вірша-речі»;

в) створенням двотомної збірки «Нові вірші»;

г) написанням поетичних циклів «Дуїнянські елегії» та « Сонети до Орфея ».

 

ІІІ. Знайдіть зайве:

1. У духовному й творчому розвитку P.M. Рільке значну роль відіграло спілкування з: Лу Андреас-Саломе; Ф. Ніцше; О. Роденом.

2. Поет здобував освіту в таких навчальних закладах: військова школа у Празі; торговельна академія у Лінці; Празький, Московський, Берлінський, Мюнхенський університети.

3. P.M. Рільке є автором таких поетичних збірок: «Книга картин»; «Книга годин»; «Нові вірші»; «Дуїнянські елегії»; «Звірослов, або Почет Орфея».

 

 

 

 

 

 

Література

 

  1.        Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія – посібник для 11-го кл.- К.: Генеза,2005.- с.113-123.
  2.        Рудаківська С.В. Зарубіжна література.11 клас: Посібникк для вчителя.- Харків : „Ранок”,2003.- с.44-448.
  3.        Столій Л.І. Зарубіжна література.Хрестоматія. 11 клас – Харків: „Ранок”,2003. – с.82-94.
  4.        Чирков О.С. Зарубіжна література: Проб.підручник для11 кл.- К.: Вежа, 1997.- с.88-100.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія

на методичну розробку заняття на тему: „Райнер Марія Рільке. Життєвий і творчий шлях. Рільке і Україна. Провідні мотиви лірики. ”

У даній розробці поданий детальний план з обширними матеріалами до кожного пункту, а також додаткові завдання для дослідження та аналізу поетичних творів Рільке.

Методична розробка розкриває провідні мотиви лірики Рільке, висвітлює в образі Орфея персоніфікацію сили мистецтва, що одухотворює світ, виховує інтерес до поетичного світу митця.

 

Рецензент:                    Намчук  Л.С.                       

doc
Додано
31 січня 2020
Переглядів
22632
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку