Життя родини Фальц- Фейнів на Херсонщині

О. Г. Квітка , вчитель географії  Хрещенівської  загальноосвітньої школи  І – ІІІ ст.                                                            Нововоронцовського району    Херсонської області                                                                                                                   

 

 

 На території нашого Нововоронцовського району    Херсонської області розташований                                                                                                             унікальний історичний  об’єкт - руїни панського замку. Багато ходить легенд про його історію, про жителів маєтку. Погляди сучасників   полярні. За роки викладання географії я намагалась зібрати інформацію про історію та родовід відомої німецької династії Фальц – Фейнів та їх вклад в культурний розвиток півдня України. Хочу поділитись з колегами результатами свого пошуку. Вважаю, що творчий педагог зможе використати краєзнавчі дані при  підготовці до уроків .

Маєток Фальц – Фейна

Гаврилівка - маєток на березі Дніпра на півночі Херсонської області   нині село Нововолекандрівка  Нововоронцовського району . Свою назву отримав наприкінці  століття. Коли був подарований Катериною ІІ великому російському поету Гаврилу Романовичу Державіну.

    1763рік. В Санкт – Петербурзі  на трон тільки ступила Катерина ІІ , колишня німецька принцеса Ангальт – Цербська. Володіючи великими просторами вона зіткнулася з проблемою охорони південних кордонів імперії. У неї були грандіозні плани, погляд був спрямований до Чорного моря. Землі було багато. А жителів мало. Ще долі лежали чорноземні степи, самою природою призначені для селянського господарювання. Взявши за приклад дії Австрійської імператриці Марії Терези вона запросила колоністів із Німеччини, Франції, Нідерландів та поселила їх на півдні. Отримавши власність господарі самі стануть надійним захистом та живою перепоною на шляху ворогів.

  Йоханн Фейн – молодий юнак із Клебронна, що втік із армії, бо душа у нього не лежала до військової служби, прийшов у Росію з парою чобіт за плечима. А коли настав час писати заповіт, він з гордістю думав, що життя прожив не дарма. Доля до нього була милостива. У величезній країні, де мільйони людей живуть і помирають у бідноті він став землевласником, створив взірцеве господарство у Елізабетфельді під Мелітополем. Син його Фрідріх пішов своїм шляхом. Найнявся до багатого купця Литягіна, і тепер мав свою справу і міцно стоїть на своїх ногах. Знає як дається багатство, а не витрачує спадок.

  Для Фрідріха Фейна новий 1817рік розпочався щасливо. Йому було всього двадцять три роки, а його авторитет комерсанта у приморському торгівельному містечку був на висоті. Ніхто не розбирався так у конях, вівчаній шерсті та пшениці. Лише він міг визначити сорт тютюну та чаю, якість деревини та дати правильну оцінку будівельним матеріалам. Маючи величезні статки вів вважав за правило боротись за кожний гривеник. У нього було чуття великого дільця. Коли він приїздив до Одеси за оптовими  товарами, інші дивились, що він купляв і за якою ціною. Він мав зв’язки у Гамбурзі, Лондоні, Люксембурзі. Часто бував за кордоном, що відкривало для нього широкі можливості. Успіх його підбадьорював, він працював без  відпочинку та мав величезні плани на майбутнє. Раптово із Мелітополя приходить лист, у якому повідомлялось, що його батько, Йоханн Фейн помер у віці 77років, і по заповіту він є спадкоємцем усього його майна рухомого і нерухомого. У батька було розвинуте землегосподарство, а син вирішує зайнятись тут у Елізабетфельді також  і тваринництвом. Ціни на овечу  шерсть та ягнят ростуть. Армії необхідні коні, одяг. Вкласти гроші у мериносних овець та суконні фабрики – прибутковий бізнес. Досвід батька показував, що багаті, соковиті пасовища зроблять розведення тварин  не таким затратним. Отже потрібна земля. Багато землі. Сьогодні ціна 30 копійок за акр, а через 20 років вона буде коштувати 30 карбованців.

    З тих часів, як із середини ХVІІІ століття дозволили завозити мериносних овець із Іспанії, деякі європейські підприємці нажили собі капітали на торгівлі шерстю. У Німеччині  були відомі  вівчані королі герцог Ангальт – Кетенський і король Саксонський . У Росії вівчарство знаходилося в зачатковому вигляді. У 1824 році Фрідріх Фейн став першим на півдні Росії вівчарем, у якого нараховувалось 30 тисяч овець, але засуха за одне літо згубила майже все стадо, від якого залишилось лише триста голів. Прийшлось розпочинати все з початку. У цей час з’являється ще одне німецьке поселення у Таврійських степах, що належало герцогу Антгальтському.  Було вирішено : так як антгальські герцоги з 1330 року носили титул графів Асканійських, дати ім’я поселенню  Асканія – Нова.

   Фрідріх Фейн знайшов і створив артезіанські криниці,  він один продавав шерсть чисту, а усі, навіть Асканія Нова  не миту. Менше роботи, але і ціна вдвічі менша. Той хто жив в степу , знає, що вода – це золото. А найкраще за всіх знав про це Фейн, у руках якого і земля, і вода, і все, за що він  візьметься перетворювалось на золото. Дочка Фрідріха  Елізабет одружилась з Йоганном Пфальцем, відомим знавцем мериносів. Батько, розуміючи, що інші женихи розтратять придане  - і землю, і будинки, і стада овець, і табуни коней, а кращого зятя йому не знайти . Лише з однією умовою дав свою згоду, що той називався Фальцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Йоганн Фальц та Елізабет Фейн одружились  і започаткували сімейну династію вівцеводів, яку всі називали Фальцфейнами.

    Кримська війна.  Ще не було залізничних шляхів та шосейних доріг і армія йшла через усю країну, зупиняючись там, де можна було відпочити і отримати провіант. Багата Преображенка  стала важливим пунктом для полків та ополчення. Господар Фрідріх Фейн мав тут кінний завод і декілька років поповнював армію кавалерськими та важковаговими конями. Він став спеціалістом по обробці шерсті та побудував декілька суконних фабрик для військового обмундирування.  На знак подяки Олександр ІІ, який високо оцінив безкорисну допомогу Фрідріха Фейна написав указ про поєднання прізвищ, і всі нащадки від цього шлюбу мали носити прізвище Фальц - Фейн.

   Німецькі колоністи прийшли у Росію  з пустими руками, але з собою вони принесли і передали високу культуру землеробства,  тваринництва та показували приклад високої культури і прекрасно організованої роботи.  У них стали вчитися великоросійські та українські поміщики, а також прості селяни – усі, хто хотів вирватись із низів. Вони робили саме те, що і Фальцфейни : просто працювали самі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   У другій чверті ХІХ ст. Гаврилівку купив Фрідріх Фейн. А у 1896 році вона залишилася у спадок    32 річному Олександру Едуардовичу Фальц – Фейну. До того часу він уже там жив із своєю дружиною Ганною ( в дівоцтві – Зугаловська ). Свій казковий палац Олександр Едуардович побудував на рубежі ХІХ – ХХ століття в архітектурних формах неоренесансну. Двоповерховий будинок з ліхтарем у вигляді чотирикутного склепінчастого бельведера мав компактний прямокутний план із симетричним рішенням усіх фасадів. Їхня стриманість порушувалась високою баштою з фігурним куполом і шпилем, яка підносилась над центральним ризалітом північного фасаду, тоді як парадний вхід у вигляді величезного дво світного аркового порталу широкого виносу був влаштований із заходу. Велику засклену арку входу доповнювали симетрично вирішені широкі вікна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  З південного і західного боку з палацом межував дендропарк, розбитий на складному рельєфі, з системою каналів, озер і фонтанів. Дендропарк, а також зоопарк були влаштовані Олександром за прикладом  брата Фрідріха  ( В Асканії – Нова) . Але, на відмінну від останнього, Олександр тримав екзотичних тварин не заради науки, а з естетичних почуттів. У вивченні він надавав превагу іхтіології та іхтіофауні. Тут було споруджено 400 – метрову дамбу зі складною системою каналів і три величезні ставки, у яких розводились рідкісні види риб. Перед будинком працювали фонтани, а в мармуровій чаші блискотіли золоті і червоні риби. У самому будинку на другому поверсі знаходилась оригінальна інженерна споруда – величезний акваріум, який неодмінно викликав захоплення у гостей.     Парк у Фальц – Фейновому тоді займав територію у 300 – десятин. У його хащах жило багато птахів і звірів. Уздовж ставків прогулювалися павичі, а на алеях можна було зустріти лам.  Після завершення будівництва комплексу маєток Гаврилівка отримав назву Фальц – Фейнове. Показово, що з початком першої світової війни, коли покотилась хвиля перейменувань назв населених пунктів німецького озвучення, Олександр сам вирішив змінити назву Фальц – Фейнове у Державіне, чим виказав протест проти німецької політики. У маєтку, де на 1916 рік було 1,5 тис. мешканців, Олександр Едуардович побудував на власні кошти пошту, телеграф, пристань, школу і лікарню. Він був культурним поміщиком,  господарство поставив на широку ногу В Берліні закінчив аграрну академію, виписував із-за кордону найновіші сільськогосподарські машини. Лише після того, як Фальц – Фейн випробовував заморські новини техніки, всі інші поміщики починали вводити їх у своїх маєтках. Проводив досліди по боротьбі із засухою, вперше в своїх володіннях увів «чорний пар». Йому вдалося збільшити пахоту до восьми тисяч десятин. Таких результатів не було в Росії, тільки у Америці. «Чим більше віддаєш землі, тим більше  отримаєш», - говорив він. Влітку він давав роботу 1500, а взимку 5000 працівникам. Ніколи він не цікавився політикою і соціальними питаннями, як і брат Фрідріх, обмежувався справами своєї Гаврилівки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Родове дерево сім'ї  Фальц – Фейн

 

 

 

 

  З дитинства два брати змагались один перед одним заради уваги матері  Софії Богданівни Фальц -Фейн, яка нікого не балувала своїми похвалами. Кожний із них хотів довести, що він чудовий господар. Через його шлюб Фальц – Фейн породичались із Достоєвськими. Дві дочки жандармського генерала Зугаловського вийшли заміж. Катерина  - за Федора Федоровича Достоєвського, сина письменника. Ганна – за Олександра Едуардовича Фальц – Фейна . Перша жила в домі своєї свекрухи у Петербурзі, а інша – в маєтку свого чоловіка, Гаврилівці  - Фальц-Фейново. Часто їздили один до одного через всю країну. Тому рідня хоч і не пряма, але дуже близька.

   Олександр мав два шлюби. Молодий красивий чоловік зустрів, покохав і змусив покохати себе петербурзьку красуню Віру Епанчину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Віра Миколаївна народила двох дітей – дівчинку Таю та здорового хлопчика із сірими очами на ім’я Едуард, на честь дідуся.  Звичай називати хлопчиків , як діда, батька або дядька передавався із покоління в покоління, як передаються маєтки та фамільні коштовності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   « Я родився у райському саду», - любить повторювати син Олександра - Едуард Фальц–Фейн, згадуючи рідну Гаврилівку. Про багатство його батька ходили різні анекдоти. Запитують його:  Скільки у тебе овець  А він відповідає, що не може порахувати навіть собак, які  їх охороняють.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Їх сімейний клан мав два десятка маєтків, що стали під час їхнього правління розвинутими господарствами: Елізабетфельд – під Мелітополем, Преображенка – на березі Чорного моря, Асканія Нова – в центрі Херсонської області, а поруч Дорнбург та Успенка, Фальц – Фейново на золотих пісках Дніпра, на Кримському півострові їх маєтки – Чирик і Денкельчик, Налибоки – Біловезькій пущі, Любча на Немані. А ще менші Миколаївка, Іванівка, Михайлівка і т.д. Крім цього у них були будинки на центральних вулицях Москви, Сімферополя, Херсона, Одеси, та за кордоном – у Німеччині, Австрії, Франції і, навіть, у південній Африці. А також фабрики, яхти, пароплави, порти, і зоопарк із рідкісними  тваринами та птахами, на які приїхав подивиться сам імператор Микола ІІ. Династія знаходилась на вершині свого економічного процвітання. Та разом з тим  зростали і потреби, щоб зберегти створене та влагоджене гігантське господарство. Одних грошей було замало, потрібна була велика кількість гарячої фальц - фейновської енергії.

 Комплекс був знищений повністю. З березня 1919 до кінця 1920 року у палаці в парку бешкетували військові різних політичних забарвлень. Відстрілювали косуль, оленів, фазанів. Останні екзотичні рибки зникли із ставків уже в радянські часи, коли сильним вибуховим зарядом була знищена кам’яна дамба. Більшу часину дендропарку затопили води каховського водосховища. Над здичавілими деревами знищеного парку тепер височіють руїни колишнього палацу. Залишки архітектурно – паркового ансамблю знаходяться біля села Нововолександрівки Нововоронцовського району, а Гаврилівка розташована на протилежному березі глибокої балки – затоки Каховського водосховища

 

 

 

                                                    Такий вигляд має замок сьогодні

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.Данилевич Н.  Російський барон .- М.: Мистецтво.- 2000 .- 405.

2. Херсонська область. Географічний атлас ( ред. Погурельська Т.В.) .- К .: Мапа .- 2005.-12 с.