"Живи і сяй, моя державна!"

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БЕРДЯНСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ КОЛЕДЖ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховного заходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Викладач: Варьєва Майя Вікторівна

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ «ЖИВИ І СЯЙ, МОЯ ДЕРЖАВНА!»

 

Вступне слово вчителя.

Ведучий 1.                      Велична і свята, моя ти, Україно!

Лише тобі карать нас і судить.

        Нам берегти тебе, соборну і єдину,

                                         І нам твою історію творить!

Ведучий 2.                     О рідна Україно! Для мене ти єдина:

                                        З Донбасу до Карпат,  від Прип̕яті до Криму.

                                        Немає значення, де Захід, а де Схід…

                                        Лиш головне, щоб не згубила ти свій рід!

Ведучий 1.    Великий Кобзар на сторожі людської гідності, честі поставив СЛОВО. Віщі слова великого Тараса – письменника, бунтаря, філософа,основоположника української мови:

  Наша дума,наша пісня

Не вмре, не загине…

      От де, люди, наша слава,

                                                Слава України !

Ведучий 2. Ми повинні стати гідними синами й дочками тих, хто в найтяжчих випробуванннях зберіг рідну мову й передав їх нам. Знаймо, бережімо, збагачуймо велике духовне надбання народу – українську мову, бо мова – основа духовного життя народу, втрата її, за словами П.Мирного «смерть для його душі».

Пісня «Єдина Україна». Виконує учениця  1 курсу Кравченко Євгенія.

Слово вчителя. Давайте чесно,

 не кнопки ж ми й не педалі.

Що писав би Шевченко в тридцять третьому,

 в тридцять сьомому роках?

Певно, побувавши в Косаралі,

 побував би ще й на Соловках.

 Загартований, заґратований,

прикиданий землею, снігами, кременем,

досі був би pea білі тований.

Хоч посмертно, зате — своєвременно.

Звісило з трибуни блазенський ковпак

 забрехуще слово.

 Було так, було так, було так, було так...

А може, було інакше? «Чуєш, батьку? Чую, синку!..»

Пропадали ж люди ні за гріш,

Передсмертно лаявся Косинка.

Божеволів у тюрмі Куліш.

Курбас ліг у ту промерзлу землю!

Мовчимо. Пнемося у багет.

Як мовчанням душу уяремлю,

то який же в біса я поет?!

Ведучий 1. Українська мова – мова багатомільйонного народу, одна із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Це неповторна мова Тичини, Сосюри,  Рильського, Малишка, Стуса, Симоненка, Ліни Костенко, представників сучасного письменства.

Вірші читають учні Удовиченко О.(КО-18), Ніколайченко В.(КО-19), Нікітін М. (КО-18)                   Мова.        Микола Лотоцький

Не говори: в нас мова солов'їна 
Бо мова вище, ніж пташиний спів. 
В її скарбниці — доля України, 
Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним, 
Із попелища феніксом встає. 
Для нації вона гарант на вічність, 
Тому її так люто ворог б'є.

Все заберуть, а залишилось слово. 
Знов до життя повернемося ми. 
Лише тому, що не пропала мова, 
То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови — не створити нам держави, 
Доріг тернистих — не перебрести! 
Хай вороги жорстокі і лукаві — 
Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов'їна, 
Бо мова — глибше, ніж пташиний спів. 
В її скарбниці — доля України, 
Космічна нерозгаданість віків.

Ведучий 1.  Є в центрі Європи чудова країна

                    Сягає корінням у сиві часи.

                    І це незалежна моя Україна!

                    Тут гори і ріки, степи і ліси.

Ведучий 2. Україна – велика і сильна держава,

                    Що несе з давнини перемогу та славу.

                    Незалежна, розвинена наша країна,

                    Дорога і найкраща моя Батьківщина.

Пісня «Два кольори». Виконує учениця

Ведучий 1. Мова відіграє важливу роль не лише у становленні нації,але й у житті кожної людини,адже слова мають свою енергетику, а отже – чинять вплив на нас з вами. Вчені давно дійшли висновку, що найкращі рослинні продукти для людини – ті, які виросли у її країні. Те саме можна сказати й про мову.

Ведучий 2. Найголовнішою ознакою, що дає право називатися нацією, є мова – найбільша духовна цінність. Найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні,у влучній приказці. Пригадаймо слова П.Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід.» «Народ без мови не існує, отже плекаючи мову, ми зберігаємо душу свого народу.»

Презентація «Шлях розвитку української мови». Підготував учень 2 курсу Полозюк Володимир.

 

 

Ведучий 1. Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну і літературну мови, адже вільне творче слово -  це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. Ось як про це свого часу сказала Л.Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову».

Вірші читають учні  Тубольцева А., Лактіонов О., Міщенко К. «Читайте Кобзаря!»

Ведучий 1. Чи задавали ви собі коли-небудь питання, коли почала формуватись українська мова?

Ведучий 2. Ближче до сьомого століття українська мова вже більш-менш була схожа на сучасну, хоча вона і зазнавала чималих мовних впливів.

Повідомлення учнів про виникнення й формування української мови.

Ведучий 1. Серед науковців побутує думка, що мова, якою розмовляє людина, визначає спосіб її мислення, впливає на манери, поведінку та навіть зовнішність!

Ведучий 2. Цікаве про мову свого часу писав філолог М.Красунський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880), мова – першооснова багатьох мов.

Вірші читають учні  Назаренко Т. «Моя Україна».

Пісня «Краща мова єднання» виконує учениця 2 курсу Синєок Валерія.

Слово вчителя.  Жити в Україні і не любити Україну. Зробити з мови політику, за мовною ознакою дискримінувати націю — та розкажи це кому нормальному, не зрозуміє.  Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі і не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притульне, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілася, – прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозліталися хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають вже по-іншому.    Ліна Костенко "Записки українського самашедшого".

Мова — це щось настільки інтимне, трепетне, особисте. Так, мову можна змусити вивчити, але душу не перевчиш. Я переконана в іншому: “кровососів” не можна допускати до влади. У суспільстві має бути висока культура мови, а загальна свідомість така, щоб чиновники, які не поважають українську мову, не з'являлися нам на очі — вони не мають морального права керувати державою. Ліна Костенко "Записки українського самашедшого".

Я замислююсь знову і знову,

Думу думаю часто вночі.

Поведу я про мову розмову,

Як зживали тебе палачі.

Як за тебе синів катували,

Найпалкіші гнобили серця.

На голгофі тебе розтинали,

Ти ж стояла на смерть до кінця.

Зачаровуюсь знову і знову,

Коли чую щодень і вночі.

Як ведуть люди тихо розмови,

Як шанують тебе читачі.

Як ти ніжно й дзвінкоголосо

Несеш радість любові й весни.

Заплітаєш мережива в коси

І співаєш народні пісні.

Я захоплююсь знову і знову

Нескінченним багатством твоїм.

Скільки велетнів наших в оковах

Піднімали тебе із руїн.

Ти ж від утисків тільки міцніла,

Неповторність свою зберегла.

У тобі є нескорена сила,

Тому й вижити в муках змогла.

Я закоханий знову і знову,

Відкриваю в тобі дивосвіт.

Гартувалась віками ти МОВО,

Квітуватимеш тисячі літ!