Зміни в сфері викладання предметів початкової школи

УДК 37.01

Ільченко В.О.

ЗМІНИ В СФЕРІ  ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ


  У цій статті визначаються зміни в сфері викладання предметів початкової школи, їх значення, становлення нової української школи, подається аналіз можливостей освітнього середовища. Сформульовані основні завдання і компоненти Концепції «Нова українська школа». Визначена роль вчителя у психологічному середовищі учнів.
  Ключові слова : концепція, освіта, компетенція, вчитель, учень.

ILCHENKO V.O. Changes in the field of teaching primary school subjects.
  This article identifies changes in the field of teaching primary school subjects, their significance, the formation of a new Ukrainian school, and provides an analysis of the possibilities of the educational environment. Formulated main tasks and components of the "New Ukrainian School" Concept. The role of the teacher in the psychological environment of students is defined.
   Keywords: concept, education, competence, teacher, student.





















Велике слово ШКОЛА! Це найкращий скарб кожного народу, це золотий ключик, що відмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту. В житті всіх людей перемагає лише той народ, у якого найкраща школа. (Софія Русова)
   Вчителювати — весело, адже школа — це вулик. Там гамірно, захопливо, багато сміху. Вчителювати — це впливати. І всім, хто мріє залишати по собі слід, потрібно сюди. Це відповідально, але й дуже почесно! Для мене вчитель — це не про «предмет викладання», це про «виховання». Ми вчимо дітей вчитися, мислити, комунікувати, поважати і приймати, застосовувати стандартні знання в нестандартних ситуаціях, отримувати насолоду від процесу пізнання і саморозвитку, мати активну життєву позицію, усвідомлювати свою важливу роль у цьому непростому світі, бути у ньому впевненими і щасливими. Вчитель не тільки допомагає дітям здобути нові знання і навички, але й впливає на їхній розвиток як особистостей, а відтак — і на життя учнів. Працюючи вчителем, ти відчуваєш себе частинкою величезного потужного механізму, який здатен змінити історію. Роблячи разом зі своїми учнями ті самі «маленькі кроки» ти поступово закохуєш їх у свою країну, заохочуєш створити найкращу версію самого себе, рефлексувати і бути активним діячем, а не спостерігачем.
Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень: жорсткий режим відвідування школи; систематична праця, укладена в ширші часові рамки; нові норми і правила поведінки; виконання вказівок учителя. Свій новий статус школяра дитина не завжди усвідомлює повною мірою, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути успішною у навчанні. Для першокласника це означає те саме, що бути хорошим і улюбленим. Дитина переконана в тому, що у неї повинно все виходити, тому сильно переживає через свої невдачі, не завжди розуміє їхні причини. Водночас із початком шкільного навчання відбувається вирішальна зміна соціальної ситуації в розвитку дитини. Її відносини з дійсністю перебудовуються: система взаємин «дитина – дорослий» диференціюється на дві частини: «дитина – батьки» та «дитина – учитель». При цьому остання визначає стосунки між дитиною і батьками, дитиною й іншими дітьми. Маленький школяр стає суб’єктом соціальних відносин і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. Навчання молодших школярів ґрунтується на взаємодії дітей і дорослих – грі, спільній праці, пізнанні, спілкуванні. Поступово дитина стає активним учасником цього процесу. Вона спільно з учителем визначає мету, відкриває нові знання, засвоює навчальні дії, експериментує, відповідає за свою роботу. Тож важливо одразу уникнути авторитарного впливу на особистість дитини, встановити й підтримати добрі стосунки, довіру у спільній діяльності. Нова ситуація розвитку зумовлює необхідність організації особливого середовища й відповідної діяльності, в якій дитина могла б себе реалізувати. Визначальним для вибору форм і способів реалізації навчання є дані вікової психології про те, що початок навчання у школі збігається з початком другої фізіологічної кризи – «кризи семи років». Великі зміни у сфері соціальних відносин і діяльності дитини відбуваються на тлі перебудови всіх систем і функцій організму, що вимагає більшого напруження та мобілізації резервів. У цей період життя змінюється психологічний портрет дитини, її особистість, пізнавальні й розумові можливості, сфера емоцій і переживань, коло інтересів.
    У сучасній початковій освіті активно змінюються цілі, результати, зміст, підходи до організації і оцінки якості освітнього процесу. Методологічною і нормативною основою реформування є закон України «Про освіту», Концепція НУШ, Основи державного стандарту. Впродовж 2016-17 років розроблено і затверджено новий Державний стандарт початкової освіти, дві типові освітні програми для 1 – 2 класів, у яких вихідними інструментами є різні види освітніх результатів: навчальні, ключові і предметні компетентності, наскрізні уміння. Впровадження нового змісту передбачає формування у вчителів, методистів готовності працювати в ситуації вибору нових програм, навчально-методичного забезпечення; посилення психологічної підготовки до використання нових способів навчальної взаємодії з учнями, використання ідеї партнерства.
Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті.

НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.
  Серед ключових компонентів Концепції вчителі початкової школи мають орієнтуватися на такі пункти:
• Новий зміст освіти, оснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві.
• Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
• Наскрізний процес виховання, який формує цінності.
• Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками. Водночас у Концепції визначено компоненти, якими держава та місцева громада як повноправний учасник освіти мають забезпечувати успішну організацію навчально-виховного процесу, а саме:
• Умотивований учитель має свободу творчості й розвивається професійно.
• Децентралізація та ефективне управління надасть школі реальну автономію.
• Нова структура школи дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.
• Справедливий розподіл публічних коштів забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.
• Сучасне освітнє середовище забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.
Нині у світовій практиці ефективність освіти пов’язують із реалізацією компетентнісного підходу. Компетентнісні результати навчання учнів початкової школи визначено у попередніх документах – Державному стандарті загальної початкової освіти (2011 р.), вимогах, уміщених у навчальних програмах 2012 р., вимогах до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів 2014 р.
«Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність»(Концепція «Нова українська школа»).
Новітнє розуміння компетентнісного підходу загалом і ключових компетентностей зокрема містять такі документи:
• Державний стандарт початкової освіти (2018 р.);
• Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти, розроблена під керівництвом О. Я. Савченко (2018 р.);
• Типова освітня програма початкової освіти, розроблена під керівництвом Р. Б. Шияна (2018 р.).

  Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. І ми у МОН переконані, що це – головне. Адже мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та понять учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він створювався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18.12.2006 р.):

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність.

Державні стандарти можуть розширювати цей список.
Що засвідчує цей перелік? Введення нової термінології щодо освітніх результатів відображає, з нашого погляду, зміну цілей освіти, яка поступово стає діяльнісно-результатною. Це зумовлює потребу переосмислення відбору змісту, забезпечення його наближеності до життєвих потреб дітей, узгодження складності і обсягу навчального матеріалу із прогнозованими результатами.
  Отже, алгоритм сучасного проектування змісту  такий: мета початкової освіти прогнозування її обов’язкових у ДС розроблення типової програми, у якій визначено очікувані результати пошук засобів їх досягнення (зміст, методи, середовище, режим і т. ін.). Визначення результатів у ДС і типових програмах репрезентовано у третій особі, через висловлювання здобувачем різних способів сприймання, створення, розрізнення, використання, усвідомлення, оцінювання, виявлення свого ставлення та ін.
У ДС вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей учнів (здобувачів освіти) визначено за такими освітніми галузями: мовнолітературна (українська мова та література, мови та література відповідних корінних народів і національних меншин; іншомовна освіта); математична; 6 природнича; технологічна; інформатична; соціальна і здоров'язбережувальна; громадянська та історична; мистецька; фізкультурна
 

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчаються за діяльнісним підходом – тобто частіше щось роблять замість того, щоб просто сидіти за партами і слухати вчителя. Концепція НУШ пропонує також впроваджувати інтегроване та проєктне навчання. Це сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ, адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Міністерством розроблено нову модель оцінювання учнів у межах Нової української школи. Тепер замість звичних табелів у кінці року учні перших класів отримують Свідоцтво досягнень. Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня.

А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база.

Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою є Нова українська школа.

  Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Це означає, що наша мета – сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.

Щоб навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту».

Міністерство освіти і науки пропонуватиме типові навчальні програми, проте будь-який учитель чи авторська група може доповнювати їх або створювати свої. Учитель тепер обмежений лише Державним стандартом. У цьому документі окреслено результати: що мають знати та вміти учні, закінчивши певний етап навчання. Натомість, як дійти до цих результатів, учитель визначатиме сам.

Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода теж передбачена реформою. Має запрацювати принцип «гроші ходять за вчителем»: педагоги зможуть підвищувати кваліфікацію за державні кошти не лише в Інститутах післядипломної педагогічної освіти, а й в обраних самими педагогами організаціях. Є лише дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, а навчання має відбуватись щорічно.

А щоб вмотивувати вчителів ще й фінансово, міністерство запровадить сертифікацію. Це добровільна перевірка, проходження якої надасть учителям 20% надбавку до посадового окладу та звільнить від атестації. На початку 2019 року стартував пілотний проєкт сертифікації вчителів початкових класів, у якому беруть участь понад 800 педагогів з усієї України.
  Освітнє середовище у початкових класах, де відбувається основна навчальна діяльність молодших школярів, має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними. Крім цього, воно має відображати філософію концепції Нової української школи та освітню програму. Із першого погляду на середовище у класі ми можемо зробити висновок, кому воно належить – учителям і їхньому баченню освіти чи дітям і їхнім батькам, їхньому погляду на процес навчання. Можна стверджувати, що простір у класі, де немає дитячих та сімейних робіт, творів представників місцевої громади, не належить дітям. Його формує лише вчитель для того, щоб викладати навчальну програму без урахування інтересів і потреб дітей, їхніх попередніх знань та досвіду. Тільки педагог контролює, де і якими навчальними матеріалами користуватимуться учні, перетворює клас на місце для творчості, досліджень, розвитку позитивної самооцінки дітей. Усі школярі гідні навчатися у середовищі, де забезпечені їхні потреби – базові потреби, потреби у навчанні, створені додаткові умови (для дітей з особливими освітніми потребами). У такому освітньому просторі є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, запропонованими самими дітьми. Учні мають можливості робити власний вибір, розвивати нові та удосконалювати наявні практичні навички, отримувати нові знання, зміцнювати своє позитивне ставлення до інших. Дуже важливо, щоб учителі повною мірою розуміли свою роль моделі бажаної поведінки та ставлення до людей із повагою, добротою й відповідальністю.
Учителі початкових класів мають усвідомлювати всю відповідальність за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки:
• поважати кожну дитину;
• вірити в успішність кожної дитини;
• бути чесними і визнавати власні помилки;
• вміти слухати й дотримуватися конфіденційності;
• бути послідовними й справедливими;
• мати високі очікування щодо кожного учня, у тому числі учнів з особливими освітніми потребами;
• цінувати особисті зусилля дітей;
• організовувати стимулююче навчальне середовище;
• постійно оновлювати свої знання про дитячий розвиток.
Учителі мають пам’ятати, що те, як вони навчають, є таким самим важливим, як і те, чого вони навчають.
Важливим елементом системи формування нового змісту освіти є чітке бачення результатів педагогічного партнерства «учень – учитель», в основі якого – цінності, зазначені в Концепції Нової української школи, свого часу рекомендовані Європейським парламентом та Радою Європи. Ці 24 риси і чесноти визнали пріоритетними понад 50 країн світу: креативність, цікавість, критичне мислення, любов до навчання, мудрість, відвага, наполегливість, чесність, енергійність, любов, доброта, соціальний та емоційний інтелект, співпраця, справедливість, лідерство, вміння вибачати, скромність, розсудливість, самоконтроль, поціновування краси, вдячність, оптимізм, почуття гумору і віра (за класифікацією Мартіна Селігмана і Кристофера Петерсона).
Діти приходять із сімей, де уже встановлені певні життєві норми, тому важливо їх обговорювати з усіма учнями класу і визначати спільні цінності, на яких ґрунтуватимуться дії як дітей, так і дорослих – учителів і батьків.
    Вчителювати — це безперервно розвиватися. Пам'ятаєте піраміду Маслоу? Самовираження у ній є потребою найвищого рівня. Вчитель сьогодні має безмежні можливості для навчання, участі у найрізноманітніших проєктах від місцевого до міжнародного рівнів. Він може бути тренером, спікером, амбасадором освітніх брендів, засновником і організатором власних подій.
ПІДБИВАЮЧИ ПІДСУМКИ, потрібно відмітити, що реформа освіти розрахована на багато років. Українська система освіти неосяжна (тільки вчителів близько 450 тисяч!), а сама реформа складається з багатьох компонентів. Тому не варто очікувати блискавичних змін. Кардинальні трансформації потребують не лише оновлення законодавства, освітніх програм і державних стандартів – тобто того, що можливо зробити на рівні центральної влади. Рушіями масштабних змін мають бути вчителі, адже навіть за наявності спеціальної підготовки і коштів тільки від них залежить, що відбуватиметься за зачиненими дверима класу. І, зрештою, зміни залежать від кожного управління освіти, директора школи і батьків – лише в їхніх руках можливість побудови співпраці.
ВЖЕ ЗРОБЛЕНО:
•  Ухвалено новий закон «Про освіту»;
•  Затверджено новий Стандарт початкової освіти;
•  Затверджено нові Типові програми початкової освіти;
•  На конкурсі відібрано нові підручники для перших класів;
•  Завершується підготовка 22 тисяч вчителів перших класів;
•  Виділено з державного бюджету 1,38 млрд грн на реформу;
•  Створено Державну службу якості освіти;
•  Створено Типове положення про конкурс на посаду директора школи; Написання нових підручників для 3-4 класів;
•  Створення регіональних органів Державної служби якості освіти і запуск інституційного аудиту;
•  Запровадження сертифікації вчителів;
ПОПЕРЕДУ :
Написання нового Стандарту базової освіти (5-9 класи) і нових програм та поступова підготовка підручників;
•  Допідготовка вчителів початкової школи;
•  Реформа педагогічної освіти;
•  Розбудова профільних ліцеїв і запровадження 3-річної старшої школи з можливістю обирати предмети;




                             
                                                       



























                                            









СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1) М.М. Фіцула. Посібник Педагогіка. Київ, Видавничий центр «Академія» 2002 530 с.;
с.9-11
2) Нова українська школа : порадник для вчителя. Навчально – методичний посібник. Київ «Літера ЛТД» 2018. 160 с; с.11-12, с.44-45, с.54-55.
3) https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola
4) https://happymonday.ua/specproject/8-prychyn-chomu-buty-vchytelem-tse-kruto




































Ільченко Валерія Олександрівна – студентка 4 курсу, спеціальності «Початкова освіта», ВП «Лисичанський педагогічний фаховий коледж» ДЗ Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
valeriailchenko_lpk@ukr.net
Науковий керівник – Ігнатуша Алла Леонідівна, викладач педагогіки, Лисичанського педагогічного фахового коледжу.
pivovarovaas2013@gmail.com