: «Значення між предметних зв’язків в організації та удосконаленні навчального процесу»

Українське суспільство переживає складні процеси внутрішньої трансформації та реформування. Насамперед, це стосується галузі культури, яка в період національного відродження потребує чітких духовних орієнтирів. Особливої ваги в цьому аспекті набуває проблема виховання духовної культури молодого покоління.

В умовах відновлення і відродження національної культури України, необхідно піднімати роль і значення естетичного розвитку особистості, оволодіння цінностями і знаннями у сфері музичного мистецтва.

Актуальним у сьогодення є музично-естетичне виховання в мистецьких навчальних закладах, яке дає можливість формування у юного музиканта культури народу.

Орієнтація навчального процесу на набуття і віддачу необхідних знань, розвиток і реалізацію освітніх умінь учнів виступає як необхідні взаємопов’язані і взаємозалежні ознаки професійної діяльності викладачів музичних шкіл та шкіл естетичного виховання.

Сучасні підходи до навчання та виховання учнів нової генерації передбачають орієнтацію їх уваги на розвиток гуманітарного світогляду та творчого потенціалу.

У процесі професійної підготовки учнів музичної школи, зокрема на усіх відділах школи,виконавським дисциплінам відведено особливе місце в системі фахових предметів.

Специфіка виконавської діяльності учня-музиканта вимагає володіння багатьма професійними знаннями та уміннями, які були б міцним підґрунтям при виконанні різних за характерами, стилями й формами музичних творів. Також учень повинен володіти певними музично-теоретичними знаннями, які б сприяли підвищенню його професійного рівня.

Не достатньо бути фахівцем тільки з гри на фортепіано або з інших музичних інструментів, з хорового чи індивідуально співу. Щоб бути справжнім виконавцем чи вміти грати в ансамблі, акомпанувати, добре читати з листа, транспонувати і навіть імпровізувати, треба добре знати музично-теоретичні дисципліни.

Дитина насамперед освоює способи колективного музикування, коли знання одного миттєво стають досягненням усіх, і коли дія кожного учня перебуває в композиційному зв’язку з діями інших дітей. Це забезпечує взаємний обмін засобами музичного спілкування, потребує від кожного постійного контролю власних дій і впливів всіх учнів ансамблю. Комплексне навчання музиці надає дітям широкі можливості для творчого розвитку здібностей, тільки тоді можливе професійне формування особистості учнів шкіл музично-естетичного виховання.

Освітня програма-це про невід’ємну дію предмета музична грамота та фах. Одна з головних причин відвідувати музичну грамоту-це до нотний період,на який виділяється модуль,без вивчення нот-урок з фаху не буде ефективний. Практика без теорії не можлива.

Між предметні зв`язки в початковій музичній освіті забезпечують систематичне засвоєння музично-теоретичної інформації та практично-виконавських вмінь; форм музично-творчої діяльності, створення умов для задоволення музичних інтересів учнів.

Отже, музичне виховання дітей повинне бути спрямоване на розвиток сприйнятливості до мови музики, потреби слухати музику. Між предметні зв`язки дають можливості:

• аналізувати особливості музичної мови як відродження духовного світу людини, порівнювати поліфонічну та гомофонно-гармонічну музику та твори різних жанрів за їх призначення ( вальс, менует, прелюдія );
• усвідомлювати зміст виконаних музичних творів, виражати власні емоційно-естетичні ставлення до них, засвоїти та закріпити основні музичні поняття і терміни (поліфонія, гомофонія), усвідомити роль музики в духовному житті людини та духовної сутності музичних творів;
• визначити специфіку музики, форм прояву характерів людей, станів природи, формувати особисті потреби у слуханні та виконанні найкращих зразків музичного мистецтва (емоційний вплив: ліричний, драматичний);
• порівнювати та характеризувати особливості побудови, розвитку різних музичних творів за жанрами і формами.

То для чого ж нам предмет сольфеджіо? І як можна використати отримані знання на практиці?

На відміну від інших музичних дисциплін, практичний результат курсу сольфеджіо не дуже помітний. Результат уроків фортепіано чи співів помітний практично одразу – це вміння грати на будь-якому інструменті, або співати. Результат же курсу сольфеджіо не так очевидний, так як вміст цього предмету дуже багатогранний. Сольфеджіо розвиває в цілому різні музичні навички – музичний слух, почуття ритму, пам'ять, чим допомагає у засвоєнні інших музичних предметів. Також на сольфеджіо вивчають основи музичної теорії. Але крім цього результатом курсу сольфеджіо є декілька дуже потрібних, практичних та корисних в житті навичок.

Отже, які саме навички мають і повинні бути засвоєні в результаті курсу сольфеджіо?

1) Вміння чисто співати з листа будь-яку мелодію. Дуже корисна в житті навичка, що дозволяє співати мелодію будь-якої пісні з нотної збірки. Навіть і саме вміння чисто співати додасть задоволення в житті Вам і оточуючим. Підкріпити дані навички корисно на такому предметі як хор.

2) Вміння уявити подумки, підібрати на інструменті та записати правильно нотами будь-яку почуту мелодію. В курсі сольфеджіо цей вид діяльності має назву музичний диктант. Зручне і корисне вміння,почув мелодію-сів записав на слух.

3) Вміння підібрати та зіграти до будь-якої мелодії акомпанемент. Елементарне знання функцій T,S,D з оберненнями і вміння їх правильно побудувати і використати додасть до будь якої мелодії логічний супровід. Це одні з найменших прикладів користі між предметного зв’язку .

Чому ж, не дивлячись на такі гарні результати занять з сольфеджіо, не так багато учнів їх засвоюють. Причин, як мені здається, тут декілька.

По-перше, для того, щоб засвоїти подані вміння, треба робити багато попередніх вправ, до того ж протягом щонайменше декількох років без помітного результату. Не у всіх учнів вистачає на це терпіння.

Друга причина пов'язана з дещо поверхневим ставленням до завдань з сольфеджіо. Для хорошого результату треба приділяти час заняттям з сольфеджіо щоденно, а не раз в тиждень на уроці. А багато учнів вважають, що як вони вже прийшли на урок, то їх обов'язок перед сольфеджіо виконано, а якщо ще й витратили 10 хвилин на домашнє завдання – значить практично перевиконано! На жаль, засмучу, - для результату цього недостатньо.

Ну і третьою причиною є особливості програми з сольфеджіо. Справа в тому, що програма курсу орієнтована на підготовку професійних музикантів, котрі планують поступати в музичні учбові заклади. Тому багато завдань в курсі сольфеджіо розраховані саме на підготовку до вступних іспитів з сольфеджіо, на яких окрім диктанту та співу з листа з диригуванням, зазвичай бувають завдання на побудову та спів гамм, інтервалів та акордів від поданих нот, або в тональності. Цим формам роботи викладачі на уроці приділяють більшу частину часу, і звісно, що на питання підбору на слух мелодії і акомпанементу часу не залишається.

Останнє, що я хочу сказати: сольфеджіо – це набір певних навичок, що доведені до автоматизму. І коли вчитель з теоретичних дисциплін пояснює ту ж саму тему «Акорди», то вчитель з фаху зобов’язаний ,на мою думку, закріпити дані знання,виділивши 10 хв часу на уроці, взяти якусь невеличку українську пісню, і підібрати до неї супровід. Для сольфеджіо важливіше вміти заспівати тризвук, ніж вивчити правила його побудови! Хоча знання правил теж не завадить, але головне – це вироблення практичних навичок та вмінь.

Початкова музична освіта дає унікальну можливість послідовно та ефективно вводити юного музиканта у художньо-естетичний простір культури, формувати світогляд учня, індивідуально-творчі здібності, стимулює розвиток самостійності та творчої ініціативи. Досягнення успіху у музичному навчанні учнів великою мірою обумовлене відповідністю методичних позицій викладача, під творчим керівництвом якого відбувається опанування музичного мистецтва.