"Знайомство з джазом. У ритмі джазу"

Урок на тему: «У ритмі  джазу.» 7 клас.                                                     

Тема уроку: У ритмі джазу.

Мета уроку:

вчити  учнів оволодівати  досягненнями світової культури; організовувати своє робоче місце, планувати свої дії;   знайомити учнів із взаємозв’язком музики з іншими видами мистецтва;

виховувати  естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини;  інтерес та любов до музики,                                                                                                             

  розвивати в учнів здібності щодо образного сприйняття музичних творів та навички виконавського розвитку музики,  творчі здібності учнів, естетичний смак, знайомити учнів з історією виникнення джазової музики, формувати уявлення про характерні риси джазової музики. Дати визначення понять «джаз», «спіричуелс», «регтайм», «блюз».

Обладнання: фортепіано, підручник, комп’ютер, телевізор.

Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

     І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

• Чи чули ви таке поняття, як джаз?
• Які жанри музичного фольклору, на вашу думку вважаються витоками джазу?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Загальна темою ІІ семестру - Новітні мистецькі явища, дизайн. Отже, на нас чекає захоплююча мистецька подорож, яку ми здійснимо з початку XX століття до наших днів. Нас чекає знайомство з найяскравішими сторінками розвитку музичного мистецтва цього періоду: новими музичними жанрами, видатними музикантами, композиторами. А розпочнемо нашу подорож з початку XX століття, часу, коли зі сценічних помостів концертних залів поряд із класичними (академічними) музичними творами зазвучала абсолютно нова, незвична для того часу музика, не схожа на жодну музичну течію. Це був джаз. Він з’явився на півдні США і вніс багато нового у світове музичне мистецтво: своєрідність мелодики й ритму; прийоми та манеру виконання

IV. Повідомлення теми і мети уроку.

Отже, тема нашого сьогоднішнього уроку «Мистецтво дизайну і  джазу Витоки джазу». Ми дізнаємося де і як виник цей напрям у музиці та познайомитися з основними поняттями й термінами джазової музики. Але для того, щоб зрозуміти душу джазу, відчути кожну інтонацію, кожен ритмічний подих, ми скористаємося уявною машиною часу та помандруємо до країни, де він народився – Америки.

V. Вивчення нового навчального матеріалу.

1.  Розповідь вчителя з елементами бесіди:

Спочатку перенесемося на п’ять століть назад. 523 роки тому, 12 жовтня 1492 року, знаменитий європейський мореплавець і картограф Христофор Колумб висадився в Новому Світі. В цей день експедиція Христофора Колумба досягла острова Сан-Сальвадор в Багамському архипелазі, внаслідок чого цей день офіційно вважають днем відкриття Америки. Отже, в XV столітті в Америці з’явилися перші європейці – конкістадори.

Понад три століття до Нового Світу (Америки) завозили рабів — представників різноманітних африканських племен, які мали різну мову, звичаї, культуру та музику. Мелодії й ритми рабів, силоміць вивезених із Африки, пустили паростки у північному Новому Світі й дали початок «афро-американській музиці». Джаз виріс в тисячі різних місць, але народився він в Новому Орлеані, місті, яке на початку XIX століття було найбагатонаціональнішим і наймузикальнішим містом у Новому Світі. До того ж, Новий Орлеан був центром работоргівлі, яку терпіла країна, що тільки-но проголосила про те, що всі люди від народження рівні. Саме нащадки людей, яких вважали в Америці живим майном створять саме американське з усіх мистецтв – джаз.

Випереджальне завдання «Мистецтвознавці»

Мистецтвознавць 1:

Найголовнішим в джазовій музиці є імпровізація (від лат. improvisus — «непередбачений», тобто створення музичного твору під час його виконання, без попередньої підготовки). Вся ідея імпровізації нероздільно пов’язана з життям американських рабів. Тебе привезли в країну, мови якої ти не знаєш, тебе годують незвичною їжею, тобі необхідно вписатися в абсолютно чужу систему. Якщо ти не навчишся імпровізувати – тобі просто не вижити.

   В 1817 році новоорлеанським рабам дозволили раз на тиждень після     обіду співати і танцювати на площі Конго Сквер. Білим, яких приводила туди допитливість, музика рабів з її складними ритмами ударних інструментів здавалася втіленням справжньої Африки. Але більшість рабів на Конго Сквер ніколи не бачили Африки, багатьох з них лише недавно привезли з островів Вестіндії і в їх музиці було чути заразливий пульс Карибських ритмів.

Інших рабів привезли з глибинки Американського Півдня.  Вони    привезли з собою робітничі пісні бавовняних плантацій, спіричуелс, діалоги музики баптистських церков.

Мистецтвознавць 2:

Спіричуелсом називають жанр духовних піснеспівів афроамериканців. Його характерні риси — багатоголосся, імпровізація, складний ритм,

побудова музики за принципом «запитання — відповідь». Багато спіричуелсів записав відомий співак Поль Робсон.

2. Перегляд відео-сюжета:  Поль Робсон. Спіричуелс.

3.Розповідь вчителя

Ще з кінця VIII століття в Америці починає розвиватися специфічний жанр сатиричних вистав, які стали називатися «шоу менестрелів». Білі актори зображали життя і звичаї чорношкірого населення Америки. З другої половини XIX століття почали з’являтися групи менестрелів, які складалися із справжніх афроамериканців. З таких труп професійних акторів з часом вийшло багато відомих блюзових та джазових музикантів.

Поява джазу стала можлива тільки після відміни рабства. В кінці XIX століття Новий Орлеан познайомився з новими музичними стилями, без яких джазу просто не було б. Перший стиль винайшли чорношкірі піаністи у містах середнього заходу країни. Це була музика жвава, заводна, чарівна. Вона об’єднала все, що було раніше: спіричуелс і пісні менестрелів, європейські народні наспіви і військові марші та усим заправляв свіжий, наполегливий, синкопований ритм. Цей стиль назвали регтайм («рваний ритм»), і наступні чверть століття він буде найпопулярнішою музикою Америки. Мандрівні музики рознесли регтайм по всій країні. Існує така історія. Одним із засновників джазу вважають темношкірого веселуна Термідуса Брауна. Музикант-любитель, що працював у перукарні, мав прізвисько Джаз-бо.

Уночі 17 жовтня 1887 року в новоорлеанському ресторанчику (США) на березі річки Браун награвав на своєму старенькому корнеті простеньку мелодію. І раптом почав збиватися з мелодії, яка завдяки цьому набула зовсім незвичайного ритму й тональності. Ця дивна мелодія захопила публіку ресторанчику. Таке незвичне, з нерівним ритмом звучання дуже швидко запозичили музиканти з оркестрів, що виконували в Новому Орлеані танцювальну музику.

«Раптом я помітив, що мої ноги живуть власним життям. Вони посмикувалися як від електричного розряду і наочно демонстрували необачне, але непереборне бажання підняти мене з місця і пуститися в танок» - писав Густав Куль про регтайм.

Мистецтвознавць 3:

У часи зародження джазу жанр регтайм був дуже популярний Це танцювальна музика, для якої характерне поєднання постійно синкопованої мелодії з чітким маршеподібним супроводом, імітація прийомів гри на банджо, використання різних «ударних» ефектів тощо. Джаз успадкував від регтайму ритмічну гостроту, яка створювалася завдяки ритмічно вільній, постійно синкопованій, ніби «розірваній» мелодії. Скотт Джоплін, автор близько 600 регтаймів, ставився до цього жанру не як до танцювального дивертисменту, а як до високого мистецтв

4.Перегляд відео-сюжета:.

Скотт Джоплін. Регтайм «Кленовий лист».

5.Розповідь вчителя

Приблизно в цей же час новоорлеанські музиканти почули блюз. В Новий Орлеан невичерпним потоком стікались негри із дельти Міссісіппі. Блюз був частиною їх багажу. Блюз – це печаль, туга. Блюз був «братом» духовної музики негритянської баптистської церкви. Він будувався на тих же прийомах: питаннях проповідника і відповідях пастви, криках, стогонах, вмовляннях і схваленнях. Духовна музика зверталася до Бога, блюз звертався до людини.

«Одна справа відчувати тугу, зовсім інша – виражати її в блюзі. Коли граєш блюз, ти тим самим вигониш цю тугу із себе, вірші блюзів можуть

бути трагічними, але сама музика – святкова, своїм ритмом вона проганяє твою печаль», - Альберт Маррей, письменник.

В Новому Орлеані чорношкірі музиканти переклали мову блюзу на мову духових інструментів. Духові інструменти зустрічалися на кожному кроці,

вони залишилися від військових духових оркестрів з часів громадянської війни. І раптом замість військових маршів чи танцювальної музики духові інструменти почали імітувати хоровий спів в церкві, з’явилося вібрато на кінці ноти, ноти почали вібрувати, але ця музика вже висловлює зовсім інші почуття. Блюз — жанр вокальної та інструментальної афроамериканської музики. Спершу його виконували під супровід банджо чи гітари, а потім — за участю інструментального ансамблю. Неперевершеною «імператрицею блюзів» була співачка Бессі Сміт, яка змогла передати неповторну поезію, чуттєвість і журбу блюзових інтонацій. «Я сміюся лише для того, щоб стримати сльози», — звучить в одному з популярних блюзів. І цей абсурдний, майже трагічний сміх — суть цього жанру.

На протязі цілого століття блюз буде тим водоносним пластом, з якого будуть насичуватися всі джерела американської музики, в тому числі і джаз.

6. Перегляд відео-сюжета: Блюз у виконанні Бессі Сміт.

7. Обговорення після перегляду.

• Поміркуйте, якою є емоційна характеристика музики, яку ви почули сьогодні?

• У якому темпі звучить музика регтайму, спіричуелсу? Порівняйте.

• Якою є емоційна характеристика динаміки прослуханих композицій?

8. Мистецька скарбничка

9.Вокально-хорова робота

Розспівування.

Виконання блюзової композиції американського композитора Джозефа Косма «Autumn leaves». (хором, окремими групами)

VI. Узагальнення вивченого матеріалу. 

Гра «Продовж речення»

VІІ. Підсумок уроку.

       Домашнє завдання.